4 адара 5067 року (6 лютого 1307 року) — з в’язниці було звільнено тіло рабі Меїра з Ротенбурга.

Рабі Меїр бен Барух, відомий як Магарам, був найвищим авторитетом для європейського єврейства.

Після сходження у 1286 році на німецький престол Рудольфа I Габсбурга на євреїв країни наклали додатковий податок, який фактично змінив їхній правовий статус: німецьке єврейство та все його майно оголошувалися особистою власністю імператора. У відповідь розпочався масовий вихід євреїв з Німеччини. Духовним лідером цього руху став рабі Меїр.

Згодом його заарештували й ув’язнили в тюрмі ельзаського містечка Ензісгайм. Імператор розраховував, що, прагнучи викупити главу покоління, євреї погодяться сплатити податок. Однак сам рабі Меїр заборонив це робити. У Талмуді сказано: якщо за полоненого вимагають суму, що значно перевищує розумні межі, його не можна викуповувати, щоб не заохочувати викрадачів до нових злочинів. За Магарама ж вимагали мільйон (!) марок.

Рабі Меїр помер у в’язниці в 1293 році. Його останки не видавали для поховання аж до 1307 року, коли євреї змогли викупити їх за велику суму. Комерсант рабі Олександр-Зіскінд із Вімпфена віддав на це весь свій статок. Похований рабі Меїр у Вормсі.


4 адара 5556 року (13 лютого 1796 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Лейба Сореса.

Рабі Лейб Сорес («син Сари») був учнем засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това та його учня — рабі Дов-Бера, Межерицького Магіда. Народився він у місті Рівне 17 тамуза 1730 року. Коли йому виповнилося 13 років, рабі Баал Шем-Тов оголосив, що юнак отримав до бар-міцви незвичайний дар — ібур (додаткову частку душі) відомого кабаліста рабі Хаїма бен Атара, який відійшов у вічність двома днями раніше.

Рабі Лейб мандрував з містечка в містечко, збираючи кошти для викупу євреїв, які потрапили в полон або були взяті в заручники. Розповідають, що він був ністаром — прихованим праведником, який таємно допомагав євреям у скруті. Чи так це було насправді — достеменно невідомо (інакше який же він прихований, цей ністар?), однак щоразу, коли євреям Польщі чи Галичини була потрібна допомога, Баал Шем-Тов посилав у дорогу саме свого учня — рабі Лейба.