Рош ходеш Хешван (Мархешван)
Громада
Місяць Хешван (Мархешван) . Місяць Хешван зветься Бул (в’янення)Рош Ходеш Хешван завжди святкують два дні, оскільки Хешван слідує за повним місяцем Тішрей. Перший день припадає на тридцятий Тішрея, другий — на перший Хешвана.Існує думка, що молитву Мусаф у Рош Ходеш Хешван, на відміну від усіх інших, заборонено читати напам’ять — її читають лише за молитвеником.Йдеться про галахічне правило: «Уривки з Тори й Танаха не читають напам’ять». Зрозуміло, в усі без винятку молитви Мусаф входять такі уривки. Але оскільки молитви, що зазвичай промовляються в суботи й новомісяччя, лунають часто і добре завчені, їх дозволено читати напам’ять.Однак Мусаф у Рош Ходеш Хешван читають після двомісячної перерви — адже в Рош га-Шана, з якого починається місяць Тішрей, у молитві Мусаф новомісяччя не згадується. Тому багато хто читає цю молитву лише з книжки, побоюючись, що слова Тори, які в ній містяться, могли частково забутися.З тієї ж причини не читають напам’ять Мусаф у свята — адже їх читають лише раз на рік.Хешван — МархешванХешван — другий місяць від початку року й восьмий, якщо відлічувати від місяця Нісан, як вимагає Тора.У Танаху він названий Бул, як сказано (Млахім I, 6): «В одинадцятий рік, у місяці Бул — це восьмий місяць — він завершив [будівництво] Храму…»Місяць Хешван названо Бул («в’янення»), бо з його приходом в’януть трави на луках і худобі починають підкладати заготовлене сіно (Раші). Дехто виводить назву від слова явул («урожай»), адже в Хешвані починаються оранка й сівба озимини (Радак). Інші пов’язують слово Бул із мабул («потоп»), бо в цьому місяці зазвичай випадають рясні зливи.Мідраш розповідає, що оскільки Всесвітній Потоп почався саме цього місяця, визначено, що й надалі він буде дощовим.Назву «Хешван» (як і всі сучасні назви місяців) принесли євреї, які повернулися з вавилонського полону. «Мархешваном» його назвали, бо він «гіркий» (мар): не містить жодного радісного дня і водночас сповнений нещасть, що спіткали Ізраїль.П’ятнадцятого Мархешвана цар Йаровам бен Неват увів в Ізраїлі злочинний звичай поклонятися золотим ідолам у Бейт-Елі та Дані.Всевишній зробив цей місяць місяцем Свого гніву. У Мархешвані вавилоняни вбили синів царя Юдеї Цидкіяґу на очах у батька; самого царя осліпили й повели в полон.У Мархешвані Всевишній покарав покоління Потопу за їхні гріхи — вода затопила всю землю, змівши плоди праці десяти поколінь. Усе, що вони створили за тисячу п’ятсот п’ятдесят шість років, було знищено. Уцілів лише Ной і ті, хто був із ним у ковчезі. Тому цей місяць і названо «Мархешван» — «гіркий Хешван».Друге значення слова «мар» — дощова крапля. У цей час світ, зморений спрагою, з нетерпінням чекає дощу, без якого загине майбутній урожай. Це ще одна, головна причина назви «Мархешван».Буде відшкодовано!Одного разу місяць Хешван, у якому немає жодного свята, ледь не «прихистив» один із найрадісніших днів в історії єврейського народу. Це сталося за царя Шломо.Сім років Шломо зводив Єрусалимський Храм. Будівництво завершилося в Хешвані, і весь Ізраїль чекав дня, коли в Храмі почнуться жертвоприношення.Довго чекав Шломо, щоб Всевишній звелів освятити Храм. Очікування тривало дванадцять місяців, протягом яких браму Храму тримали зачиненою. Нарешті, у місяці Тішрей Всевишній звелів улаштувати свято освячення Храму.Так Хешван «обійшли». Свято дісталося й без того багатому на радісні дні Тішрею.У майбутньому Всевишній відшкодує Хешванові те, що він залишився без жодного свята.Так сказали наші мудреці:«Так само як і місяцю Кіслев [у якому Хасмонеї відновили служіння в Храмі й установили свято Ханука], Всевишній віддасть належне в майбутньому й місяцю Мархешван». (Ялкут Шимоні)Місяцю Хешван відповідає сузір’я Скорпіона. У цей місяць світ прагне дощу, як скорпіон, що знемагає від безводдя.Освячення місяцяСказали мудреці (Сангедрін 42): «Той, хто вчасно благословляє настання нового місяця, подібний до того, хто приймає у себе Шхіну».Який зв’язок між освяченням нового місяця й присутністю Шхіни?Так відповідають мудреці Талмуду (Шабат 86):«Коли Ізраїль прийшов у пустелю Синай, щоб зустріти Шхіну, це було на початку місяця. Бо сказано: “Цього дня прийшли вони в пустелю Синай”. І про новомісяччя також сказано: “…цей місяць для вас…” Отже, освячення нового місяця нагадує про явлення Шхіни, Б-жественної присутності, якої сини Ізраїлю вперше удостоїлися в Рош Ходеш».Великий законоучитель Магарша писав:«Перебуваючи у вигнанні, ми позбавлені можливості прийняти Шхіну в Єрусалимі, але не перестаємо мріяти про це.Спостерігаючи молодик у годину його оновлення, щоразу згадуємо обіцянку Всевишнього, що й ми будемо “оновлені” і знову удостоїмося бачити Шхіну, як сказано: “Того, хто мав намір виконати заповідь, але з незалежних причин не зміг, Всевишній зараховує [ніби] виконав”. І коли ми виходимо благословити новий місяць, у наших серцях пробуджується мрія про власне оновлення, про повернення до джерела святості — Храму, оселі Шхіни. Тоді, згідно з Торою, ми як би удостоюємося прийняти її вже сьогодні».А в книзі «Сефер Галвуш» написано: «Дивлячись на місяць, що безупинно змінюється, ми наочно бачимо діяння Всевишнього й Його потугу… Це подібне до того, що раз на місяць ми удостоюємося бачити лик самої Шхіни. Оновлення місяця пов’язане зі Шхіною».Мудреці додали, трохи привідкривши таємницю Шхіни, що Шхіна — це розкриття Слави Всевишнього в людських учинках і явищах природи, як сказано в Торі: «І Шхіна Моя — у них», тобто в їхніх ділах. І хоча на перший погляд людина живе природно, на всіх її ділах спочиває Шхіна. Як саме? Бо вона знає, що все, що має, — від Всевишнього.А якщо людина, не дай Б-г, вважає, що все здобула сама завдяки таланту й працьовитості, або це наслідок впливу небесних світил, то ніби скидає зі своїх плечей Шхіну. Тому, коли сини Ізраїлю виходять благословити Всевишнього за те, що за Його волею оновлюється місяць, вони свідчать від імені всього сотвореного, що явища природи й діла людських рук — лише втілення Його волі, і в усьому світі немає нічого, крім Нього. Свідчачи про це, вони удостоюються явлення Шхіни.Благословення, яким освячують молодик, зветься «Кідуш Левана» — освячення місяця. Хоч у ньому сказано «…Той, хто оновлює місяці», а не «…Той, хто освячує місяці», Кідуш Левана все ж називають «освяченням» — на згадку про освячення новомісяч побейд-дином. У сефардських євреїв це зветься просто «благословення місяця».Зустріч «Шхіни»Оскільки благословення місяця пов’язане з розкриттям лику Шхіни, його слід промовляти стоячи.Місяць благословляють у святковому вбранні, при зібранні народу — так, як народ зазвичай вітає свого царя.«Новий місяць благословляють по виході суботи, коли його добре видно. Надягають нарядний одяг, спрямовують погляд на місяць, стають на повний зріст — і благословляють». (Трактат «Софрім», 20)Хоч прийнято благословляти місяць по виході суботи, багато хто робить це раніше, дотримуючись принципу: «прудкі поспішають до заповідей».За Галахою місяць благословляють не раніше третього і не пізніше десятого числа нового місяця, найкраще — по виході суботи. Взимку виходу суботи часто не чекають, боячись, що місяця не буде видно через хмари.У місяці Сіван благословляють місяць по виході свята Шавуот, щоб поєднати виконання цієї заповіді з festive радістю.Хто освячує місяць у будень, усе одно має вдягти святковий одяг і очистити дух і серце, бо виконує заповідь, пов’язану з явленням лику Шхіни.У місяці Ав благословляють місяць лише по виході 9 ава через скорботу початку місяця.У місяці Тішрей благословляють місяць лише по виході Йом Кіпуру, після посту, відразу по виході із синагоги, ще не покуштувавши їжі.У сефардських громад прийнято благословляти місяць ще до настання Йом Кіпуру, щоб, виконавши цю заповідь, додати заслуг до Дня Суду. В місяці Ав вони благословляють місяць по виході 9 ава, попередньо щось з’ївши, а не одразу після посту, як ашкеназські євреї.Деякі законоучителі вважають, що не слід відкладати благословення місяця до Йом Кіпуру та 9 ава, адже принцип «поспішають до заповідей» важливіший. Так, наприклад, вважав Ґра (Віленський ґаон рабі Еліягу); в багатьох єрусалимських синагогах наслідують його думку.Заповідь благословення місяця намагаються виконувати в міньяні, тобто за участі щонайменше десяти дорослих євреїв-чоловіків, як сказано: «Велич царя — у многолюдності народу». Її не виконують удома під дахом, дивлячись на місяць у вікно чи крізь відчинені двері. Потрібно вийти надвір, як слуги, що поспішають назустріч цареві. Якщо складно вийти, можна лишитись удома. Головне — відчинити вікно чи двері, через які видно місяць. Але й це не обов’язково: якщо скло чисте і через холод чи інші причини важко відчинити вікно, можна благословити, дивлячись через скло.Місяць не благословляють, доки не минуть три повні дні після молодика. За деякими джерелами, має минути щонайменше тиждень. Крайній строк — астрономічна середина місяця, тобто половина терміну від молодика до молодика. Хто не встиг до середини, уже не зможе благословити.Зазвичай місяць не благословляють у вечір настання суботи чи свята, але це роблять, якщо завтра вже буде пізно.Жінки не благословляють місяць.Освячуючи місяць, достатньо один раз глянути на нього, промовляючи благословення. Ми благословляємо не сам місяць, а його Творця.Благословення промовляють випроставшись, стоячи так, як стоять перед учителем чи іншою шанованою особою.В деяких громадах співають і танцюють після благословення.Благословення місяцяПорядок такий.Читають 148-й псалом — «Хваліть Господа з небес…» — від початку до шостого вірша — «Установив їх навіки-віків, дав їм непорушні закони». У цих віршах згадано сонце і місяць, Небеса і Небеса Небес — усе, що Всевишній створив на небосхилі. Їх перелік прославляє Творця. Решта віршів цього псалма стосується створеного на землі й не належить до благословення місяця.Потім промовляють саме благословення — точнісінько так, як сформулювали мудреці. Його зміст — хвала Всевишньому, що створив Небеса і мудро розташував на них небесне військо так, що роль кожного світила незмінна. Жодне не зміниться навіки, окрім місяця, якому Він заповідав вічно оновлюватися. У цьому — особливий знак для синів Ізраїлю.Тобто, хоча Ізраїль переживає підйоми й падіння, його надія завжди жива. Новомісяччя — вінець Ізраїлю, його корона, бо оновлення місяця свідчить: упавши, Ізраїль знову підведеться, настане день його оновлення. І так само, як нині сини Ізраїлю збираються благословити Всевишнього, Творця Небес, так зберуться народи світу, щоб благословити Його за оновлення Ізраїлю. Тоді явиться і стане кожному ясною Його могутність. Благословен Всевишній, що оновлює місяці!Після благословення тричі виголошують: «Благословен Той, Хто задумав тебе; благословен Той, Хто створив тебе; благословен Той, Хто знайшов тебе; благословен Той, Хто вчинив тебе!» Перші літери цих чотирьох слів (івритом) складають ім’я «Яаков». У Торі Яакова названо «молодшим братом», і його нащадки відлічують місяці за місяцем — «меншим світилом».Потім промовляють уривок «Подібно до того, як я танцюю перед Тобою…»«Подібно до того, як ми танцюємо перед Всевишнім, але не можемо торкнутися Його, так народи світу не зможуть торкнутися нас. Навпаки — вони радітимуть разом із нами, бо лише Ізраїль наділений справжньою святістю, і лише серед Ізраїлю перебуває Всевишній».Далі кажуть: «Нехай огорнуть їх жах і страх перед Тобою, і нехай оніміють вони, немов камінь».Ці слова повторюють шість разів — тричі у звичному й тричі в зворотному порядку. Відповідно, їх тлумачать двояко: інколи Всевишній являє світові Свою потугу, і влада злочинців ламається; інколи гинуть злочинці — і це знов доводить, що тільки Він править світом.Потім тричі виголошують: «Давид, цар Ізраїлю, живий і існує!» Адже оновлення місяця свідчить про майбутнє оновлення царства Давида. Хоч протягом п’ятнадцяти поколінь — від Рехав’ама до Цидкіяґу — дім Давида занепадав і зрештою був знищений, це не назавжди.Подібно до місяця, що п’ятнадцять днів убуває і зникає з очей, а потім відроджується, Давид, цар Ізраїлю, живий і існує — його престол ніколи не буде знищений навіки.Ще один натяк на зв’язок між новомісяччям і царством дому Давида: гематрія слів «Рош Ходеш» дорівнює гематрії слів «Давид, цар Ізраїлю, живий і існує».Потім євреї звертаються один до одного словами «Шалом алейхем» («Мир вам!»), повторюючи тричі, і відповідають: «Алейхем шалом» («І вам мир!»). Бо спасіння, яке Всевишній звіщає Ізраїлю, неможливе без миру, як сказано (Йєшаягу, 52): «Звістник миру… сповіщає спасіння».Престол Давида названо в Танаху престолом миру, як сказано (Йєшаягу, 9): «…Для примноження влади й вічного миру на престолі Давида…» Тому ми благословляємо один одного побажанням миру, молячись про відновлення дому Давида.Далі промовляють вірші з «Пісні пісень» — «Голос мого Коханого! Ось Він іде…», щоб зміцнити віру в прихід Машиаха, що вже стоїть при нашому порозі.Завершують читанням псалмів і висловом школи рабі Ішмаеля: «Коли б сини Ізраїлю удостоїлися лише одного — можливості вітати свого Небесного Батька раз на місяць — і цього було б досить…» Після цього читають 67-й псалом «Ламнацеах бі-нгіннот» — молитву про спасіння Ізраїлю й усього світу.Благочестиві люди під час освячення місяця струшують кути своїх таллітів із цицит, щоб «струсити оболонку зла». Звичай іде від Арі (рабі Іцхака Лурії, XVI ст.) і має глибокий сенс.Потім розходяться по домівках у піднесеному настрої — так, ніби удостоїлися зустріти Шхіну. У наших святих книгах написано: хто освятив місяць, може не боятися раптової смерті в цьому місяці.Усі символи й натяки, що супроводжують благословення місяця, подібні до символів Рош га-Шана, бо новомісяччя — «малий Новий рік». Тому при благословенні молодика дотримуються деяких звичаїв Рош га-Шана.Дні посту — «БаҐаБ»Перший і другий понеділки, а також перший четвер місяця Хешван — дні покаянних молитов і посту. Оскільки понеділок — другий день тижня (буква бет — друга в алфавіті), четвер — п’ятий (буква гей — п’ята), цей піст зветься «піст БаҐаБ».Чому в ці дні постять і читають молитви?Деякі законоучителі вбачають причину посту в щойно завершених осінніх святах, коли влаштовують застілля, багато їдять і п’ють, і легше впасти в легковажність, що веде до гріха.Тому прийнято постити в ці дні, щоб спокутувати можливі гріхи свят. При цьому посилаються на слова Танаха: «Служіть Господу з радістю і тремтіть у веселощах» — там, де веселощі, там і трепет.У Книзі Йова сказано: «Коли закінчувалися дні бенкетів, Йов посилав і скликав їх [синів], уставав рано й приносив всеспалення за кожного, бо казав: “Може, згрішили мої сини…”» (Йов 1).Тому після Сукот і Песаха, що тривають багато днів, сповнені радості й вільні від праці, установлюють дні посту — адже в ці свята радість могла перейти в легковажність. Після Шавуоту, що триває один день, такого не бояться, тож посту немає.Інші авторитети твердять, що постять, аби Всевишній благословив поля й послав дощі. У Хешвані випадає «йоре» — ранній дощ, що напуває паростки. А в Іярі (після Песаха) постять, щоб хвороби рослин і шкідники не знищили врожай.У ці дні моляться довше й ревніше, промовляють покаянні молитви.Чому пости призначають на понеділок і четвер? Бо в ці дні в синагогах читають Тору, і Всевишній більш прихильний до наших молитов. У давнину мудреці постановили постити в ці дні на згадку про загибель Храму, спалення Тори й наругу над Всевишнім, пов’язану з руйнуванням Єрусалима та вигнанням Ізраїлю з Ерец-Ісраель.У суботу, що передує понеділку — першому з трьох постів — після читання Тори в синагозі всіх, хто зібрався, просять благословити добровольців, які взяли на себе обов’язок постити, щоб пробудити прихильність Всевишнього до всього народу.Кожен, хто каже «амен» у відповідь на це благословення, таким чином приймає на себе обов’язок постити.Усі, хто збирається постити, мають остаточно вирішити це не пізніше, ніж під час молитви Мінха в день, що передує першому посту.У сефардських громадах нині звичай постити в дні БаҐаБ не зберігається.Прохання про дощПочинаючи з сьомого дня Хешвана в Ерец-Ісраель починають молитися про дощ.Прохання про дощ — «…Дай нам росу і дощ із благословенням» — вставляють у благословення «Шанім» («Літа») в молитві «Шмоне Есре» («Вісімнадцять благословень»).Як уже згадано, між Шміні Ацерет і сьомим Хешвана ми не молимося про дощ, а лише згадуємо про його життєдайну силу в благословенні «…Оживляючий мертвих», прославляючи Творця, «…Що посилає вітер і дає дощ». Але сьомого Хешвана, коли «останні прочани [які прибули на Сукот до Єрусалима з Вавилону] вже перейшли [додому] ріку Євфрат», починають просити дощ.Поза Землею Ізраїлю, де дощів вдосталь і потреба в них не така нагальна, молитися про дощ починають лише через 60 днів після осіннього рівнодення.У нашому місячному календарі немає сталої дати для початку молитви про дощ у діаспорі. Натомість відома сонячна дата: у звичайний рік, коли в лютому 28 днів, — 5 грудня, у високосний — 6 грудня.Молитви про дощ читають і в Ізраїлі, і в діаспорі до передодня Песаха.Хоч у деяких країнах, зокрема в Ерец-Ісраель, дощ потрібен уже на початку зими, а в інших — і після Песаха, інших термінів для початку й кінця періоду цих молитов не встановлено. У будь-якому разі напередодні Песаха ці молитви припиняють. Кожне місто чи країна, які потребують дощу в інший час, можуть установити особливі покаянні молитви й пости. Межі, встановлені мудрецями для прохання про дощ у «Вісімнадцяти благословеннях», незмінні.Хто забув сказати «…Дай нам росу і дощ» і згадав до благословення «Тка бе-шофар» («Затруби в шофар»), вставляє пропущене там.Якщо вже почав «Затруби в шофар», вставляє прохання в «Шомеа тфіла» («Той, що чує молитву»). Перед початком каже: «Дай нам росу і дощ із благословенням…», а далі переходить до самого благословення: «…адже Ти чуєш молитву кожного…»Якщо вже почав «Шомеа тфіла», але не дійшов до «Рце» («Будь прихильний»), вставляє слова «…Дай нам росу і дощ» у нього.Якщо вже розпочав «Рце», але ще не завершив «Вісімнадцять благословень», повертається до «Шанім» («Літа»), каже «…Дай нам росу і дощ» там, де це стоїть у сидурі, і знов дочитує молитву до кінця.Якщо вже закінчив молитву, повертається на початок і читає всі «Вісімнадцять благословень» заново.Якщо сезон дощів починається вчасно, слід промовити благословення: «Благословенний Ти, Господи Боже наш, Царю Всесвіту, милосердний і Той, хто чинить добродійства». Однак нині багато хто не благословляє початок дощів, бо не відчувають, яке благо в дощі, і не можуть сказати це благословення цілком щиро. Але той, хто здатен радіти за інших, після перших дощів сповнюється вдячності Всевишньому й воздає Йому хвалу за велику милість.У давнину мудреці та праведники Ізраїлю щороку після дощів улаштовували свято, урочисто промовляли це благословення і читали молитви, що прославляють Творця: «Нехай прославиться, звеличиться і благословиться Ім’я Того, словом Якого постав світ, що посилає тисячі тисяч, мільйони мільйонів ангелів, які опікуються кожною дощовою краплею» (Дварім Раба, 7); «Тисячі тисяч благословень і подяк маємо віддати Твоєму Імені за кожну дощову краплю, яку Ти посилаєш нам, адже навіть винним перед Тобою Ти віддаєш добром». (Берешит Раба, 13)Великий дарНавіть людина, що дала голодному один-єдиний фінік і лише на мить втамувала голод, заслуговує на подяку. Що ж сказати про Того, Хто постійно забезпечує світ усім необхідним, не дає нам упасти в голод і нужду, Хто приходить на допомогу ще до того, як ми попросимо, і щедро дарує безліч благ?Чи може бути милість більша, ніж та, яку чинить нам Всевишній, вчасно посилаючи дощ?Ми спимо у своїх ліжках, а Всевишній відчиняє Свою скарбницю, дає росу, посилає дощ, тамує спрагу полів і напуває землю, благословляє врожай і дає багато інших благ. Як же маємо Його за це дякувати?Відкрита скарбницяТак говорили про дощі наші мудреці.Сказав рабі Йоханан: «Три ключі Всевишній тримає у Себе і нікому не передає: ключ від дощів, ключ від життя й смерті породіллі і ключ від воскресіння мертвих. Про ключ від дощів сказано: “Відчинить Господь для тебе Свою скарбницю, Небо, щоб своєчасно дати дощ твоїй землі”». (Тааніт 2)Випадіння дощів — більше чудо, ніж воскресіння мертвих, бо воскресіння призначене лише для людей, більше того — лише для Ізраїлю, а дощі — для всіх людей і тварин. (Берешит Раба, 13)Один неєврей сказав рабі Єгошуа бен Кархе: «У нас із вами різні свята. Коли ви радієте, ми сумуємо, і навпаки. Разом ми радіємо лише тоді, коли йдуть дощі. Адже сказано в Псалмах: “Пасовиська вбралися отарами, а поля — хлібом”, і далі: “Вигукуй Богу радісно, уся земле!” — уся земля, а не лише єврейський народ».На початку часів вода напувала землю, підіймаючись знизу, з безодні, як сказано (Берешит 2): «Пара піднімалася знизу й напувала всю поверхню землі». Потім Всевишній постановив, що землю напуватиме зверху — дощем, що падає з хмар.Рабі Йоханан із Ципорі сказав від імені рабі Шмуеля бен Нахмана: «Чотири причини спонукали Всевишнього змінити постанову й зробити так, щоб земля напувалася зверху. Перша — щоб сильні не лишали слабких без води, відганяючи від рік і криниць. Друга — щоб захистити рослини від лихої роси. Третя — щоб поля на височинах отримували стільки ж води, як і поля в низинах. Четверта — щоб погляди всіх людей були звернені до неба».Всевишній створив хмари з мільярдів крапель, і жодна не схожа на іншу. Бо якби були однакові, розмивали б землю, і вона не могла б давати врожай. (Бава Батра 16)Рабі Еліезер від імені рабі Йосі бен Зімри сказав: «Усе в світі благословляється завдяки дощам. Якщо дощ іде під час торгових переговорів, супроводжує їх благословення, і купці мають гарний прибуток».Рабі Хія бар Аба сказав: «Хворим полегшується під час дощу». Рабі Аба додав: «Навіть дорогоцінні камені відчувають дощ — їхні грані яскравіше сяють».Мудреці помітили, що під час дощів риба набирає вагу.За днів Шимона Праведника дощі випадали вночі, і зерна пшениці ставали у кілька разів більші, ніж нині, а зерна вівса — завбільшки з кісточку маслини. Він звелів зберегти трохи для нащадків, щоб знали, яку шкоду завдали їм їхні гріхи. (Ваїкра Раба)Коли батько посилає дітям недорогі подарунки, довіряє їх слузі. Дорогі приносить сам.Більшість благ, які дає нам Всевишній, передають ангели, що виконують Його волю — точно, нічого не додаючи й не віднімаючи. Але дощі Він не довіряє ангелам. Коли посилає їх нам, вони падають просто з Його скарбниці. А коли скарбниця відкрита, для Ізраїлю настає час милості: сини можуть просити Всевишнього про все, і наймудріші так і роблять — і Він задовольняє їхні прохання. Тому слід просити Всевишнього про оновлення світу, прощення гріхів, визволення від нужди, припинення війн і повернення вигнанців, а також щоб Він умудрив наші серця й відкрив їх для Тори.Ось наскільки великий дар дощу. Тому ми маємо піднести думки до Небес, промовляючи: «Дай нам росу і дощ».Довіра народжує довіруУ Танаху сказано (Йов 41): «Хто випередив Мене, щоб Я заплатив йому? Під усім небом — Моє це». Хіба людина може виконати заповідь, якщо Всевишній не дасть сил і можливості?Тим більше це стосується дощів: ніхто ще не зробив стільки добрих діл, щоб світ міг за заслуги удостоїтися такої милості.Вода поїла світ ще до створення людини: спершу сказано «…Пара піднімалася знизу й напувала всю поверхню землі», а вже потім «І створив Господь Б-г людину». Отже, випадання дощів — милість Творця, не заслуга людини. Та все ж мудреці вчать: є людська риса, за яку винагородою стає благословенний дощ. Це — чесність і взаємна довіра людей.У Талмуді (Тааніт 8) сказано:Дощі випадають завдяки заслугам чесних, як сказано (Тегілім 85): коли «…правда виростає з землі» — тобто на ній чесно ведуть грошові й торгові справи — «…милість являється з Небес», тобто випадають дощі.Чому саме за чесність і довіру світ удостоюється дощів?Мідраш оповідає:«Всевишній сказав: “Якщо люди гідно поводяться один з одним — один дає іншому на зберігання цінну річ без розписки і свідків, і той за першим вимогою повертає; знаходить на безлюдній вулиці дорогу річ і негайно повертає власникові; якщо люди торгують без розписок і виконують зобов’язання, не обмірюють і не обраховують, не вводять у оману, не підводять очікувань — Я зобов’язаний посилати їм дощі. Адже вони вже зорали поля, засіяли, сховали зерно в землю в розрахунку на Мене — як можу Я зрадити їхню довіру й дати пропасти зерну, довіреному Мені? Вони ж так між собою не чинять!”»Отже, гідна поведінка людини щодо інших покращує її взаємини із землею. А тим, хто обманює, зазіхає на чуже або навіть обмовляє — Небо замикається, земля твердішає за мідь і не дає плоду.Тому мудреці сказали: «Коли люди не відокремлюють частки врожаю, що належать левитам і бідним, Небеса замикаються і не дають дощу, ціни зростають, заробіток падає, і люди працюють важче, але не можуть забезпечити себе». (Шабат 32)Рабі Амі сказав (Тааніт 7): «Дощі припиняються через крадіжки».Рабі Катіна сказав: «Дощі припиняються через занедбання Тори».Тора — частина спадку, який залишив нам Моше, і народ уклав із нею союз. Хто зневажає підписаний ним договір, непорядний, і Небо не посилає йому дощу.Пости у разі посухи в Ерец-Ісраель (за трактатом «Тааніт»)Сьомого Мархешвана народ Ізраїлю починав молитися про дощ.Якщо до сімнадцятого Мархешвана дощу не було, мудреці оголошували триденний піст (два понеділки й четвер), у якому брали участь лише провідники народу. Це були «малі пости» — тільки вдень.Якщо дощів не було до Рош Ходеш Кіслев, бейт-дін оголошував три дні загального посту. Постив увесь народ — від світанку до заходу сонця.Якщо це не допомагало, оголошували ще три дні посту. Вони були подібні до 9 ава — тривали понад добу (починалися до заходу сонця і закінчувалися наступного дня після появи зірок); також заборонялися вмивання, умащення, шкіряне взуття й подружня близькість. Закривалися громадські лазні.Якщо й після цього дощу не було, оголошували ще сім днів загального посту (ті ж дні тижня — понеділок і четвер). Додавалися обмеження, зокрема зачиняли крамниці.Якщо й після того дощ не починався, вводили нові обмеження — згортали торгівлю, не будували, не садили дерев, не справляли весіль тощо — поводилися як покарані. Мудреці постили двічі на тиждень до кінця Нісана.Якщо дощ ішов тільки після цього, у місяці Іяр, його вважали не благословенням, а прокляттям. Адже в Танаху сказано: «Чи не жнива пшениці нині? Воззву до Господа — і загримить грім, і піде дощ, — і ви побачите, що зло, яке ви вчинили, велике».Як оголошували піст? Виносили Ковчег зі свитками Тори на вулиці міста, посипали його попелом. Старійшини та мудреці також посипали голови попелом і казали: «[У Книзі Йони] сказано про Ніневію: “Побачив Бог їхні вчинки, бо відвернулися від злого шляху”, а не “Побачив Бог, що вони постять”».За переданням, старший додавав: «Роздеріть серця ваші, а не шати».Молитви у дні посту веде той, чиє добробут сім’ї цілком залежить від того, чи будуть вони прийняті Всевишнім. Він промовляє не звичні 18, а 24 благословення.Шість додаткових благословень: «Нагадування», «Шофари», «До Господа в тісноті взивав я — і Він почув мене», «Підніму очі свої», «З глибин взиваю до Тебе, Господи» і «Молитва немічного».Рабі Йегуда вважав, що «Нагадування» і «Шофари» слід замінити уривками з пророка Йірміягу.Законоучителі постановили, що в наш час таких постів не влаштовують (навіть в Ерец-Ісраель).Смерть РахеліНаша прамати Рахель померла 11 Мархешвана і, як розповідає Тора, похована при дорозі у Бейт-Лехем. Єврейська традиція зберегла нам її могилу; вона неподалік від нинішнього Бейт-Лехема, на південь від Єрусалима.Навколо могили зведено кам’яну будівлю, куди в усі часи приходили молитися сини Ізраїлю. Тут — у власному горі чи в годину загального лиха — вони зливали душу перед Всевишнім, пробуджуючи Його милосердя згадкою про заслуги Рахелі. Особливо багато людей збирається 11 Мархешвана — у річницю її смерті.Рахель не була похована в печері Махпела разом з іншими праматерями й праотцями. Яаков поховав її там, де вона померла — недалеко від Бейт-Лехема. Він так учинив, бо знав, що цією дорогою підуть їхні нащадки, сини Ізраїлю, коли вавилоняни поведуть їх у вигнання.Рахель похована тут, щоб у грізну для Ізраїлю годину вона могла підвестися з могили й молити Всевишнього про милість до своїх синів, як сказано в Танаху (Йірміягу): «Так говорить Господь: “Чутно голос на висоті — це Рахель плаче за своїми дітьми, не хоче втішитись за дітьми своїми, бо їх нема”».І Всевишній відповів: «Так говорить Господь: “Стримай голос свій від плачу й очі свої від сліз, бо є нагорода за працю твою, — слова Господні, — і повернуться вони до своїх меж”».Мідраш розповідає, що з усіх праотців і праматерів лише Рахель змогла пом’якшити гнів Всевишнього на Ізраїль.Здавна могила Рахелі стала місцем молитви. Щоразу, коли народ у біді, пробуджується її милосердя, і воно пробуджує милосердя Всевишнього. Рахель молить Небеса про спасіння своїх синів відтоді, як вони вперше йшли у вигнання повз її могилу, і не перестане молити, доки не збудеться пророцтво Йірміягу про повне повернення синів Ізраїлю, розсіяних по світу, у свою країну.«Малий Йом Кіпур»День, що передує новомісяччю, зветься «Малим Йом Кіпуром». Благочестиві люди в цей день постять (увесь день або його частину) і включають у Мінху покаянні молитви Сліхот, Відуй і ще одну — «велику сповідь», складену рабейну Нісімом.Вони просять Всевишнього простити гріхи й благають відновити Храм. Якщо в синагозі є щонайменше десятеро, хто вирішив постити протягом усього дня, читають Тору й моляться, як у дні загального посту: читають уривок «Вайхаль Моше» (Шмот 32) і гафтару «Шукайте Господа» (Йєшаягу 55).У сефардських громадах у дні посту (крім 9 ава) Пророків не читають.Звичай постити в «Малий Йом Кіпур» пов’язаний із тим, що новомісяччя (й їхні жертвоприношення) покликані спокутувати гріхи попереднього місяця. Та не можна уявити, щоб людині простили гріхи, а вона вперто продовжувала їх!Тому прийнято постити напередодні Рош Ходеша (бо в сам день, що має майже святковий статус, постити заборонено), досліджувати свої вчинки й каятися. Тоді в Рош Ходеш людина удостоюється повного прощення.Хоч цього дня постять лише обрані, прощення удостоюється весь Ізраїль, бо вони моляться за увесь народ, а народ приєднується до їхніх молитов. Можливо, тому в «суботу благословення» (коли в синагозі благословляють прийдешній місяць) багато хто додає в молитві слова «Кол Ісраель хаверім» — «Весь Ізраїль — разом…»Маються на увазі випадки, коли виконання заповіді покладене лише на частину, а не на весь народ: тоді їхня заслуга належить усім.Якщо переддень Рош Ходеша випадає на п’ятницю чи суботу, «Малий Йом Кіпур» заборонено. Узагалі не постять у суботу й у сам переддень суботи (виняток — 10 тевета, якщо він випадає на п’ятницю: його доводять до кінця, бо це один із чотирьох постів, згаданих у Танаху). У таких випадках «Малий Йом Кіпур» переносять на четвер.Оскільки місяці Тішрей і Нісан — радісні, і в них заборонено постити, перед Рош Ходеш Хешвана й Іяра «Малий Йом Кіпур» не влаштовують.джерело: https://toldot.com/
Час запалення шабатніх свічок у Києві:
24 жовтня /2 хешвана
17:30
Час завершення Шабату:
