41-й день відліку Омера.Заповіді «Напоумлюй ближнього свого»¹ передують слова «Не май ненависті до брата свого» — і це є передумовою для напоумлення. Тора продовжує: «…і не понесеш за нього гріха», адже якщо напоумлення не принесло результату, ти, безумовно, несеш за це відповідальність, бо твої слова не йшли від серця. 

Відповідь:Традиція благословення коенів, відома як «Біркат коенім» або «Несіат капаїм» (піднесення долонь), є однією з найвищих частин молитви. Попри те, що після руйнування Храму багато храмових ритуалів було припинено, ця заповідь і далі виконується нащадками Аарона, нагадуючи про прямий зв’язок між Творцем і Його народом. Особливе положення пальців коенів — це не просто естетичний жест, а складний духовний механізм, що поєднує норми Галахи, натяки Мідрашу та найглибші таємниці Кабали.Центральне пояснення специфічного розташування пальців міститься в коментарях до «Пісні над піснями» (Шир а-Ширім). Фраза «зазиряє крізь решітки» тлумачиться мудрецями як опис того, як Всевишній дивиться на громаду Ізраїлю крізь пальці коенів у момент благословення. Щоб відтворити ці «решітки», коени розводять пальці так, щоб на кожній руці утворилося по два «вікна» (між мізинцем і безіменним, а також між середнім і вказівним), а п’яте утворюється з’єднанням великих пальців обох рук. Число п’ять тут не випадкове: воно відповідає літері «гей», яка часто є символом Божественної Присутності.Кабалістична традиція, викладена в книзі «Зоар», вчить, що в момент благословення на кінчиках пальців коенів перебуває Шхіна — явлена присутність Б-га. Руки служителів стають своєрідними «антенами» або святими посудинами. Рабейну Йона зазначає, що розчепірені пальці нагадують крила шестикрилих ангелів (серафимів), яких бачив пророк Йешаягу. Таким чином, коени на землі уподібнюються ангелам на небесах, виконуючи волю Творця. Інші коментатори, зокрема Маарі Абуав, зазначають, що вигини та проміжки між пальцями утворюють обриси Імені Всевишнього «Шадай», що ніби «закарбовує» печать святості над головами тих, хто молиться.Використання таліта, яким коени накривають голову й руки, має дві мети. По-перше, це нагадування про храмову службу: у Храмі коени вимовляли Ім’я Творця у його справжньому звучанні (Шем а-Мефораш), і концентрація святості була настільки великою, що дивитися на руки коенів було небезпечно для зору й душі. По-друге, це допомагає уникнути «відволікання думки» (есех а-даат). Якщо людина почне розглядати руки коена або стежити за його рухами, вона втратить внутрішню зосередженість, необхідну для прийняття благословення.Важливо розуміти, що згідно з Галахою, коени не є «авторами» благословення — вони лише посередники. У Мідраші «Бемідбар Рабба» сказано, що коли євреї запитали, чому їм потрібне благословення людей, а не Самого Б-га, Він відповів: «Я стою за ними». Саме тому коени повертаються обличчям до народу, але вкриваються талітом — вони ніби приховують себе, щоб залишити нас наодинці з Творцем.Цей обряд — живе свідчення того, що навіть у сутінках вигнання Божественне світло продовжує проникати в наш світ крізь вузькі «решітки» людського служіння, даруючи мир, захист і милість кожному, хто відкриває своє серце.джерело: https://toldot.com/

 40-й день відліку Омера.Із маамарім Алтер Ребе, виголошених у Ліозно в 5555 (1795) році:«Сказано: “Нагорода за заповідь — заповідь”.¹ Сама заповідь за своєю суттю і є нагородою. Розкриється ж ця сутність у Грядущі Часи. Це є “непроминущим надбанням заповіді”, але “плоди її людина пожинає і в цьому світі”,² — відповідно до змісту кожної заповіді; і коли людина потребує чогось, вона це отримує».джерело: chabad.org

Товариство було створене у 1942 році Шостим Любавицьким Ребе Йосеф-Іцхак Шнеєрсон як окремий підрозділ організації Махане Ісраель. Його метою було посилення молитов за єврейський народ у розпал Друга світова війна — для духовного захисту та спасіння від страждань «передродового періоду Машіаха».📍 Зв’язок із царем ДавидомЦентр організації розташований у Єрусалим. Головний святий обов’язок товариства — щоденне прочитання всієї книги Тегілім групою міньяну на горі Сіон, безпосередньо біля гробниці Цар Давид.📝 Статут і структура групРебе Раяц розпорядився створювати філії товариства в кожній синагозі світу. Існують три види груп: «Ватікін» (читання перед світанком), щоденне читання за місячним циклом і спеціальне читання всієї книги у Шабат Мевархім. Особливе значення надається читанню в Ошана Раба та святковій трапезі у Шавуот — день пам’яті царя Давида.🛑 Припинення діяльностіУ 1947 році через арабські погроми та смертельну небезпеку на дорогах Єрусалима доступ до гори Сіон був закритий, і діяльність товариства припинилася. Попри звільнення Єрусалима у 1967 році, протягом багатьох років Ребе не давав прямої вказівки відновити роботу товариства.⚡️ Раптове відродженняЛише напередодні свята Шавуот 1990 року Ребе несподівано наказав керівництву Колель Хабад відновити читання на горі Сіон. Вказівка була передана до Ізраїлю за лічені хвилини до початку свята, і міньян був зібраний негайно.🕍 Товариство в наші дніВідтоді щодня об 11:00 група євреїв завершує всю книгу Тегілім на святому місці.🛡️ Особлива увага РебеСьомий Любавицький Ребе Менахем Мендл Шнеєрсон надавав цій групі величезного значення. У критичні моменти, наприклад під час Війна в Перській затоці, він запитував списки імен учасників і точний час їхньої молитви, очікуючи отримати ці дані перед поїздкою на Оель.джерело: 📖 Любавицький календар 

У світському розумінні «життя» — це біологічний процес, сукупність хімічних реакцій і серцебиття. Однак Тора і єврейські мудреці вкладають у це поняття зовсім інший, значно глибший і вічний зміст.Щоб зрозуміти суть єврейського визначення життя, варто звернути увагу на термін «живі води» (маїм хаїм), який часто зустрічається в Торі. Мудреці пояснюють, що «живою» водою може називатися лише вода з джерела, яке б’є постійно. Якщо джерело пересихає хоча б раз на сім років, його вода в духовному сенсі перестає вважатися «живою».Таким чином, справжнє життя — це те, що не має перерви. Це безперервний потік, пов’язаний із Першоджерелом. Життя — це не просто існування в часі, це причетність до вічності.У Талмуді (трактат Брахот) наведено, на перший погляд, парадоксальне твердження: «Нечестивці навіть за життя називаються мертвими, а праведники навіть після смерті називаються живими». Цей вислів розкриває справжній сенс слова «життя» через зв’язок із Творцем: людина, яка витрачає свої дні лише на задоволення швидкоплинних фізичних бажань, обриває зв’язок зі своєю душею і вічністю. Її тіло функціонує, але духовна «батарея» від’єднана від джерела. Вона подібна до зрізаної квітки: ще виглядає живою, але насправді вже мертва, бо позбавлена живлення від кореня.Праведник же будує своє життя на цінностях, що стоять вище часу. Його вчинки, його вплив і його душа нерозривно пов’язані з Б-гом — Джерелом вічності. Тому, коли його тіло перестає дихати, сама його сутність продовжує «жити» у вищих світах і в пам’яті тих, кого він наставив на шлях добра.Життя — це не кількість прожитих років, а якість зв’язку з Творцем. Справжній сенс слова «життя» в Торі — це безперервність. Ми по-справжньому живі лише тоді, коли наші дії мають вічну цінність. Як сказала Авіґаїль царю Давиду, душа людини має бути «зав’язана у вузлі життя» — і це найвища форма існування, до якої ми прагнемо.Для тих, хто йде шляхом Бней Ноах (нащадків Ноаха), цей сенс особливо важливий: усвідомлене життя за законами Творця перетворює звичайне земне існування на «життя вічне» вже тут, у цьому світі.джерелло: https://toldot.com/

 39-й день відліку Омера."Сказано: «Якщо за встановленнями Моїми будете йти».¹ Наші мудреці пояснюють слово «ім» («якщо») як вираз прохання² — «О, якби ж ви йшли за Моїми встановленнями!»Це благання Всевишнього до Ізраїлю — берегти Тору — по суті допомагає людині й дає їй силу проявляти твердість у виборі добра. Більше того, «за встановленнями Моїми будете йти» означає, що душа стає «йдучою», такою, що підноситься.З приходом Машіаха розкриється вся велич простоти й щирості в служінні простих людей — тих, хто молиться й читає псалми з чистою, невимушеною відданістю."джерело: chabad.org

Відповідь:Слово «цадик» (від кореня «цедек» — «справедливість») часто перекладають як «праведник». Однак в єврейській традиції це поняття значно ширше, ніж просто відсутність гріхів. Це не той, хто пасивно уникає зла, а той, хто активно утверджує добро і справедливість у світі.Згідно з ученням мудреців, цадик — це людина, чий спосіб життя повністю відповідає волі Всевишнього. Він гармонійно поєднує два напрямки — бездоганне виконання заповідей і глибоку віру. Як сказано у пророка: «Цадик вірою своєю житиме».Першим, кого Тора прямо називає цадиком, був Ноах (Ной). Його праведність стала причиною спасіння людства від Потопу. Пізніше ми бачимо, як Авраам заступається за мешканців Сдому, сподіваючись, що заради десяти праведників Б-г пощадить усе місто. Це підкреслює важливу роль цадика: він є опорою, на якій тримається світ.Талмуд стверджує, що в кожному поколінні живуть 36 прихованих праведників (івритом число 36 позначається літерами ламед і вав). Світ існує лише завдяки їхнім заслугам. Часто вони ведуть найпростіший спосіб життя, приховуючи свою святість під виглядом звичайних ремісників або робітників. Їхня велич проявляється в скромності та готовності брати на себе страждання покоління, щоб спокутувати його помилки.Хоча абсолютна праведність — рідкісний дар, Тора закликає кожного прагнути до цього ідеалу. Цікаво, що шлях до рівня цадика відкритий навіть для тих, хто зробив серйозні помилки. «На тому рівні, де стоять ті, хто розкаявся, не можуть стояти навіть праведники, які ніколи не грішили». Справжнє виправлення (тшува) здатне перетворити грішника на праведника, адже зусилля подолати себе і своє минуле мають величезну духовну силу. Водночас мудреці застерігають: немає нічого небезпечнішого за «показну праведність». Справжній цадик уникає гордині й самозвеличення.Поняття праведності не обмежується лише єврейським народом. В юдаїзмі існує концепція «Хасидей Умот а-Олам» (Праведники народів світу). Це люди з інших народів, які дотримуються семи заповідей нащадків Ноаха і ведуть моральний спосіб життя. Таким людям також призначена частка в Майбутньому світі, адже Б-г цінує щире прагнення до добра в кожному зі Своїх творінь.джерело: https://toldot.com/

Іноді люди просто чують наші слова.А іноді - розуміють нас, навіть коли слова виходять плутаними.Буває, що наші думки виглядають як заплутаний клубок у голові. Ми намагаємося пояснити, але фрази обриваються, губляться, звучать не так, як відчуваються.І тоді поруч з’являються ті самі люди. Ті, хто каже: «Продовжуй, я слухаю», коли тобі складно сформулювати думку. Ті, хто слухає без осуду. Ті, хто може просто бути поруч у твоїй розгубленості, поки хаос у голові поступово не почне складатися у зрозумілу форму, і ти знову не відчуєш, що можеш дихати.Такі люди - справжній дар.Можливість говорити відкрито,проживати життя вголос,відчувати, що тебе бачать і розуміють -це одне з найцінніших відчуттів, яке ми можемо пережити.Якщо у вашому житті є така людина -скажіть їй про це. Іноді одне «дякую, що ти поруч» має велику силу А якщо зараз вам здається, що поруч немає нікого, хто міг би так вислухати -будь ласка, пам’ятайте: ви не самі.Є люди, які готові підтримати. Ви заслуговуєте на підтримку. Ви заслуговуєте бути почутими.Іноді розмова з психологом або психотерапевтом може стати тим самим безпечним простором, де думки поступово знаходять форму, а почуття - слова.Вам не потрібно нести все це наодинці.джерело: HealthPsychologyU

 38-й день відліку Омера."Падіння, не дай Б-г, починається з нестачі служіння в молитві. Усе стає сухим і холодним. Заповіді, які людина виконує «за звичкою», виконуються ще гірше. Усе робиться нашвидкуруч. Вивчаючи Тору, людина втрачає відчуття насолоди. Повітря ніби грубішає. І немає потреби казати — така людина зовсім не здатна позитивно впливати на інших." 

 Порушник закону, який у Шабат виконав одну із заборонених робіт, несе відповідальність за законом Тори. Так, умисне виконання забороненої в Шабат роботи карається смертною карою. І якщо людина порушила заборону на очах двох і більше свідків, які застерегли її, що ця дія заборонена Торою і карається смертю, тоді суд, уповноважений розглядати подібні справи, може винести вирок про побиття камінням (скіла) (Рамбам, «Шабат», 1:1).У Торі сказано: «День сьомий нехай буде святим для вас, день спочинку, присвячений Б-гу, – кожен, хто робить у цей день роботу, буде відданий смерті» (Шмот, 35:2). А в іншому місці, де йдеться про порушника законів Шабату, конкретизується: «Цю людину буде віддано смерті — нехай уся громада поб’є його камінням поза табором» (Бемідбар, 15:35).Справи, за якими міг бути винесений смертний вирок, розглядалися лише в період Храму, коли діяв Санедрин. Для розгляду такої справи необхідний склад суду щонайменше з двадцяти трьох мудреців (Санедрин, 2а). Перш ніж винести вирок, суд проводить розслідування, що включає допит свідків, а також інші необхідні слідчі дії. За найменшої суперечності в показаннях свідків підсудного виправдовували, тому смертні вироки виносилися вкрай рідко (див. Макот, 7а).У період, коли немає Храму і немає суду, який міг би винести смертний вирок, покарання здійснюється з Небес. У Талмуді зазначено, що той, хто підлягає за свій злочин побиттю камінням, гине за подібних обставин — наприклад, падає з даху і розбивається або стає жертвою хижака тощо (Ктубот, 30а-б).Якщо умисне порушення заборони Тори було здійснене без свідків або перед одним свідком (або навіть за наявності двох свідків, які не зробили попередження), то навіть у період Храму смертний вирок не виноситься. Але такий порушник закону Тори карається «від рук Небес» — це покарання називається карет («відсічення душі»), як сказано: «Душа кожного, хто працює (у Шабат), буде відсічена від свого народу» (Шмот, 31:14; Рамбам, «Шабат», 1:1).Покарання «відсіченням» може проявитися в тому, що людина залишиться бездітною. А якщо в неї є діти, то вони, не дай Б-г, помирають у ранньому віці (Йевамот, 55а; Раші, Ваікра, 20:20). Карет також скорочує життя людини, і вона не доживає до шістдесяти років (див. Моед Катан, 28а). При цьому покаранні душа людини «відсікається» від життя у Світі Майбутньому (Рамбам, «Тшува», 8:5; «Мішна Брура», 257:49) — переривається зв’язок із вищими духовними рівнями.Якщо людина виконала одну із заборонених у Шабат робіт ненавмисно — наприклад, не знала, що така робота заборонена, або не знала, що вже настав Шабат, — вона зобов’язана принести хатат (тобто очистити свій гріх жертвою) (Рамбам, «Шгагот», 1:1).У період, коли немає Храму, де приносять спокутні жертви, і не існує суду, який може винести смертний вирок, єдиним покаранням за умисне виконання забороненої Торою роботи залишається карет. А для того, хто виконав заборонену роботу ненавмисно, єдиним шляхом спокути стає тшува (каяття).Основою тшуви є тверде рішення «залишити свій гріх… і більше так не чинити» (Рамбам, «Тшува», 2:2). Повна й щира тшува спокутує будь-які провини — у тому числі й ті, що караються каретом (там же, 1:3). І той, хто зробив тшуву, має взяти на себе зобов’язання глибше вивчати закони Шабату, щоб більше не оступатися і не порушувати їх — тоді його спокута буде повною і досконалою («Маор а-Шабат» 1, 1:13/30–31/).Автор матеріалу: Рав Олександр Кац

8 травня — День пам’яті та перемоги над нацизмом у Друга світова війна.У цей день ми схиляємо голови перед тими, хто пройшов крізь війну, хто боровся в лавах антигітлерівської коаліції, і перед мільйонами невинних жертв, чиї голоси назавжди залишилися в тиші історії.Для нашої Громади це не лише дата — це жива пам’ять. Пам’ять про зруйновані родини, про спалені долі, про біль, який неможливо виміряти словами. І водночас — пам’ять про мужність, віру і силу духу, що допомогли вистояти навіть у найтемніші часи.Символ цього дня — червоний мак. Як крапля болю на полі пам’яті. Як нагадування, що життя завжди проростає навіть після найстрашнішої бурі.Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми молимося, щоб світ більше ніколи не знав подібного зла.Нехай пам’ять про загиблих буде благословенням. А в серцях живих нехай завжди буде місце для світла, гідності й миру.

21 іяра 5712 року (20 травня 1949 року) — в Ізраїлі засновано місто Кфар-Хабад (у перекладі з івриту — «Хабадське поселення»).Першими його мешканцями були євреї, які вирвалися з СРСР, вціліли у вогні Катастрофи та горнилі сталінських репресій. У зв’язку зі святом тодішній Любавицький Ребе рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) подарував майбутнім мешканцям Кфар-Хабада сувій Тори.джерело: chabad.odessa