Перший шабат після Сімхат-Тора має особливу назву — Шабат Берешит. Ми знову починаємо річний цикл читання Тори й відкриваємо Книгу Берешит (Буття). Перед нами — оповідь про створення світу й людини, гріх Адама та Хави, трагедію Каїна й Авеля. Кожне слово знайоме з дитинства — але чи розуміємо ми, заради чого все це було створено?Талмуд описує приголомшливу сцену майбутнього суду: Всевишній виходить до народів із розгорнутим свитком Тори й каже:«Хто вивчав її — нехай отримає нагороду».Римляни відповідають:«Ми будували ринки, дороги, лазні — щоб євреї могли вивчати Тору!»Те саме кажуть перси, а потім і решта народів.Але Всевишній не каже їм: «Брехуни!» — Він каже: «Дурні!»Чому саме «дурні», а не «брехуни»?Пояснює Брискський Рав: по суті, вони мають рацію. Усе в світі справді створене заради вивчення Тори. Просто, коли вони будували дороги та палаци, вони не думали про це. Їхні дії об’єктивно служили Божественній меті, але наміри були інші — тому нагорода їм не належить.Виходить, уся історія обертається навколо одного запитання:Чи веде це до вивчення Тори — чи ні?Рамбам пише: навіть бездіяльний багатій існує не дарма. Він садить виноградник — і з його винограду колись зроблять ліки, що врятують праведника. Він наказує збудувати палац — і в ньому хтось сховається від смерті. Усе в світі вплетене у Божественний задум — просто ми не бачимо Його розрахунків.Брискський Рав казав: Петербурзько-берлінська залізниця була прокладена лише для того, щоб один єшивотник зміг доїхати до Воложина. А Транссибірська магістраль — щоб єшива «Мір» урятувалася під час війни й дісталася Японії.Як же читати перші слова Тори:«Берешит бара Елокім…»Раші зауважує: якби йшлося про «на початку», Тора сказала б «бе-ришона». Але «бе» можна тлумачити як «заради».Отже:«Заради решит — заради Тори й заради Ізраїлю — Б-г створив світ».Шабат Берешит навчає: світ існує не «просто так», не сам по собі. У нього є мета. І кожен із нас може бути частиною цієї мети — якщо перетворює своє життя на засіб для вивчення Тори та наближення до Творця.

У хасидів казали: як людина проведе суботу розділу Берейшит — першу суботу після осінніх свят, — так пройде в неї весь рік. Тому всі намагалися провести цю суботу з особливим натхненням — за вивченням Тори та участю в хасидському фарбренгені (зібранні з піснями, настановами й духовним спілкуванням).джерело: https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8 

*25 тішрея 5571 року (23 жовтня 1810 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Леві-Іцхака бен Меїра Дербаремдікера з Бердичева.Рабі Леві-Іцхак бен Меїр народився в містечку Гусаков і був вихідцем із старовинного рабинського роду. Будучи досить молодою людиною, за пропозицією свого наставника, рабі Шмуеля (Шмельке) з Нікольсбурга він відправився в Межерич і став одним з учнів рабі Дов-Бера з Межерича (Межерицького магіда). Пізніше він працював у Литві та Україні і був засновником хасидизму в центральній Польщі.Рабі Леві-Іцхак був одним з найулюбленіших народом цадиків, заслуживши прізвисько «захисник Ізраїлю», тому що в будь-якому найнепривабливішому вчинку єврея він намагався побачити щось хороше. Під час молитви він часто звертався до Творця, називаючи його на ідиш «дер Баремдікер» («милосердний»), і це звернення стало прізвищем його нащадків (деякі з них до недавнього часу жили в Одесі).Рабі Леві-Іцхак був рабином у кількох містах, але останні 25 років свого життя він обіймав посаду рабина міста Бердичева. Він не став засновником династії, проте у нього було багато учнів, найвідоміший з яких Яаков-Іцхак ѓа-Леві Горовіц «Провидець з Любліна». Згідно з хасидським переказом, після смерті рабі Леві-Іцхака в Бердичеві більше не було міського рабина — всі, хто обіймав цю посаду, називалися море ѓораа («вчитель»).Похований рабі Леві-Іцхак у Бердичеві, і його могила досі є місцем паломництва хасидів.*25 тішрея 5600 року (3 жовтня 1839) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше Софера (Хатам Софер) з Пресбурга.Рабі Моше був відомим галахічним авторитетом і лідером ортодоксального єврейства, відомим в єврейському світі як Хатам Софер, за назвою однієї зі своїх книг.Хатам Софер обіймав посади рабина в моравському місті Дрежниці та в прусському Матерсдорфі, а з 1806 року став рабином Прессбурга (Братислава, зараз Словаччина, тоді — Угорщина), де на той момент була найзначніша єврейська громада Угорщини. Рабі Моше обіймав цю посаду до кінця життя, заснувавши в Пресбурзі знамениту єшиву, найбільшу з часів вавилонських академій.Хоча рабі Моше і був противником нових методів навчання, запропонованих лідерами реформістів, він не заперечував проти вивчення світських наук, якщо це не заважає традиційному способу життя і служить для здобуття засобів до існування. У своїй боротьбі з лідерами реформістів рабі Моше користувався досить незвичайними для тих часів методами — їдкими дотепними епіграмами і яскравими гаслами, на кшталт «Потрібно більше сміливості, щоб посилювати строгість, а не полегшувати».Також Хатам Софер поклав кінець гарячим дебатам з питання, чи можна вважати «Шулхан арух» остаточним авторитетним зведенням законів, і тепер повне підпорядкування встановленням «Шулхан арух» стало однією з основоположних доктрин ортодоксального іудаїзму.джерело: chabad.odessa

Яка ж це була радість! У дні Сукот наша громада зібралася в Анатівці, щоб виконати заповідь і розділити світло справжньої єврейської радості — Сімхат Бейт hа-Шоева.🌿 Під спів живої музики, серед ароматів смачної їжі та дзвінкого сміху дітей, серця наповнювалися теплом і вдячністю. Для малечі працювали атракціони й аніматори, а дорослі раділи зустрічам й  спілкуванню в колі друзів.Це було свято, де поєдналися радість заповіді, єдність громади та духовне піднесення. Ми відчули, як у простому людському щасті пульсує святість, а в музиці — подих давньої радості Храму.🎵 Сімхат Бейт hа-Шоева нагадує нам: коли є світло, спільність і вдячність — Шхіна перебуває серед нас.  

📖 Збудована у 1542 році (ה'ר"ב), довгий час була головною синагогою містечка. Коли звели нову, стара залишилася порожньою.✨ Коли прийшов Баал Шем Тов, він сказав:«Дім молитви не може стояти в запустінні — це викликає кітруг (обвинувачення) на Ізраїль. Я поверну сюди Тору й молитву!»Так покинута синагога стала його Бейт-Мідрашем.🏠 Будівля була з дерева й каменю, приблизно на сто місць. У південно-західному куті містилася кімната Магіда з Межирича, а в південно-східному — місце Баал Шем Това.📖 Особливою святинею були лави. На них учні вирізьбили свої імена — наприклад, раббі Яаков Йосеф із Полонного.Коли учні запитали Баал Шем Това: «Ребе, навіщо?» — він відповів:«Кожне слово Тори й молитви вбирається навіть у дерево. Лави стали свідками нашої святості».🔥 Хасиди розповідали, що навіть через десятиліття здавалося, ніби лави «шепочуть» молитви й нігуни, які тут звучали.🕯️ Після Баал Шем Това тут продовжував молитися його онук раббі Моше Хаїм Ефраїм, а в 1864 році (ה'תרכ"ד) раббі Авраам Йеошуа Гешель знову відродив молитви.⚔️ У 1939 році (ה'תרצ"ט) комуністи закрили синагогу, а на Шавуот 1942 року (ה'תש"ב) нацисти остаточно її зруйнували.🔨 У 2000 році (ה'תש"ס) було закладено перший камінь, а на Шавуот 2004 року (ה'תשס"ד) відкрили відновлену синагогу.🌍 Сьогодні сюди приїздять євреї з усього світу, щоб доторкнутися до коренів хасидизму й відчути подих молитов, що лунали тут понад 250 років тому.джерело: 📖 Любавичський календарhttps://t.me/LubavitcherRebe770 

*24 тішрея 5559 року (4 жовтня 1798 року) — Алтер ребе заарештований і відправлений до свого першого ув'язнення в Петербурзі.Хасиди Алтер ребе за його вказівкою займалися підтримкою єврейських сімей, що жили в Ерец-Ісраель, для чого в 1787 році була заснована організація «Колель Хабад». Однак, противники хасидизму склали донос на Алтер ребе, основною думкою якого було те, що Залман Борухович (Алтер ребе) бунтує проти царя, відсилаючи до Туреччини (тодішнього ворога Росії) великі суми грошей.Донос подіяло і в холь ѓа-моед Сукот в Ліозно прибув загін поліції, щоб заарештувати Алтер ребе і доставити його до Петербурга.Алтер ребе не стали заарештовувати відразу ж, не бажаючи заважати святу, але пізно ввечері 24 тишрея за Алтер ребе все-таки прийшли. Його посадили в чорну карету («чорний воронок» тих часів) і в супроводі озброєної охорони відправили через Вітебськ до Петербурга.*24 тішрея 5561 року (13 жовтня 1800 року) — Друге ув'язнення Алтер ребе в Петербурзі.Після звільнення Алтер ребе з його першого ув'язнення противники хасидизму продовжили війну. Цього разу донос був направлений не особисто на Алтер ребе, як у перший раз, а на вчення хасидизму в цілому. Стверджувалося, що вчення хасидизму як таке суперечить ідеї матеріального царства.Донос був прийнятий владою, але на відміну від першого разу, коли до Петербурга «бунтівник» був доставлений у супроводі солдатів, до другого ув'язнення Алтер ребе вирушив у вільній кареті. Саме ув'язнення також було легшим — у перший раз він утримувався в Петропавлівській фортеці, а зараз — у будівлі Таємної ради.Протягом двох місяців, з 28 тишрея по 27 кіслева, відбулося понад 20 засідань, в яких брали участь фахівці, що займалися дослідженням релігії, ідей Кабали і літописів Ізраїлю. Алтер ребе доступно відповідав на всі питання, іноді російською, іноді івритом (в цьому випадку його син, рабі Моше перекладав сказане).Через два місяці розслідувань і допитів чиновники переконалися, що Тора хасидизму не суперечить матеріальному царству і 27 кіслева Алтер ребе був звільнений з ув'язнення.*24 тішрея 5688 року (20 жовтня 1927 року) — Шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхок (ребе Раяц), залишає СРСР і оселяється в Ризі (Латвія).Після того, як 12 тамуза ребе Раяц був звільнений з ув'язнення і повернувся додому, стало очевидно, що Євсєкція не заспокоїться. Небезпека нового ув'язнення залишалася цілком реальною і вихід був тільки один — виїхати. Завдяки зусиллям групи, очолюваної депутатом латвійського сейму Мордехаєм Дубіним, радянська влада дозволила ребе Раяцу виїхати до Риги. Однак дозволу на виїзд членів його сім'ї отримано не було — їх хотіли залишити в якості заручників для того, щоб не давати ребе можливості вести антирадянську діяльність.І хоча дозвіл на виїзд ребе Раяца був великою перемогою, він не побажав виїжджати з країни без сім'ї. Дубін продовжив свої старання, і дозвіл на виїзд всіх членів сім'ї ребе було отримано, проте бібліотеку ребе влада вивезти не дозволила. Ребе Раяц заявив, що не залишить країну без бібліотеки і, зрештою, зусилля Дубіна дозволили ребе виїхати з СРСР разом з родиною і бібліотекою.Коли в Ризі ребе Раяца запитали про самопочуття після всього, що він пережив, ребе відповів: «Якщо хтось запропонує мені продати за мільярд одну мить майбутніх мук, я не куплю, а якщо хтось захоче купити у мене за мільярд секунду минулих мук, я не продам».*24 тішрея 5542 року (13 жовтня 1781 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Яакова-Йосефа бен Цві ѓа-Коѓена Каца з Полонного.Рабі Яаков-Йосеф був нащадком відомих рабинів і кабалістів — рабі Шимшона бен Песаха з Острополя, рабі Йом-Това Ліпмана Геллера і, рабі Йосефа ѓа-Коѓена і отримав гарну освіту (в тому числі й неабиякі знання з Кабали).Спочатку він очолював громаду Шаргорода і був затятим противником зароджуваного руху хасидизму. Однак, зустрівшись з рабі Ісраелем Баал Шем-Товом, він буквально протягом декількох годин перетворився на його відданого прихильника і найближчого учня. Це призвело до конфлікту з громадою і йому довелося покинути місто. Він очолював громади Рашкова і Немирова і навіть намагався виїхати в Ерец-Ісраель, але безрезультатно і в кінці кінців став спочатку проповідником (магідом), а потім і рабином громади в волинському містечку Полонне.Рабі Яаков-Йосеф був старшим і найбільш освіченим (з талмудичної точки зору) учнем Баал Шем-Това, але після смерті вчителя хасидський рух очолив Межерицький магід рабі Дов-Бер з Межиріча. Рабі Яаков не став главою будь-якої хасидської громади, але його твір «Толдойс Яаков-Йосеф» («Розповідь Яакова Йосефа») був першою книгою хасидизму і мав великий вплив на становлення хасидського руху.Противники хасидизму — міснагдім — скуповували книгу і знищували її. Дійшло навіть до публічного спалення книги (це сталося в Бродах перед будинком рабі Єхіеля-Міхаеля із Злочева). Міснагдим називали книгу «посудиною нечестя, джерелом темряви, вмістилищем всіляких отрут», а хасиди в свою чергу заявляли, що «не було на світі книги, рівної цій».Рабі Йосеф був найстаршим учнем Баал Шем-Това (він був навіть старший за вчителя) і хоча рік його народження точно невідомий, згідно з переказами він прожив 110 років.*24 тішрея 5756 року (18 жовтня 1995 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма-Занвела Абрамовича (Рибницький ребе).Засновник рибницької хасидської династії рабі Хаїм-Занвел народився в 1902 році в молдавському містечку Ботошани. Його батько помер, коли хлопчику було три роки, і він виріс при дворі Штефанештського ребе — рабі Матіт’ягу (ребе Матесл), послідовником якого він вважав себе все життя. Реб Матесл замінив йому батька і особисто навчав дитину читати і писати. Тут же Хаїм-Занвел подружився зі своїм ровесником і майбутнім Скулянським ребе, а поки — штефанештським хасидом — Лейзером-Зісеєм Португалом. Коли хлопчик підріс, ребе Матесл відправив його до знаменитої кишинівської єшиви Цирельсона, де той отримав сміху (аналог рабинського диплома) з рук самого рош-єшива рабі Єгуди-Лейба Цирельсона.Хаїм-Занвел одружився з ребецн Сурке і служив рабином у різних містечках Бессарабії, де його і застала Велика Вітчизняна війна. У липні 1941 року він був депортований румунськими окупаційними властями в Рибницьке гетто (Трансністрія), пережив окупацію і після війни залишився в Рибниці, де здобув серед єврейського і неєврейського населення популярність як чудотворець. Його спосіб життя разюче відрізнявся від загальноприйнятого в післявоєнний радянський час, перш за все своїм аскетизмом. Рабі Хаїм-Занвел проводив у молитві щодня по 6-8 годин, посипаючи собі голову попелом приблизно з третьої години ночі, приділяв велику увагу частим обмиванням та іншим очисним ритуалам, включаючи голодування і депривацію сну (попросту кажучи, не давав собі заснути). Також він щодня, незалежно від погоди, занурювався в Дністер. У місцевій єврейській громаді рабі Хаїм-Занвел виконував ролі моѓеля, різника і кантора в одній особі. Він приймав тисячі відвідувачів щорічно, в основному молдавських і українських євреїв. Це був справжній хасидський цадик, який дивом зберігся в Радянському Союзі. Багато сімей намагалися відвідати його хоча б раз на рік, і така практика продовжувалася і після його переїзду до США.У 1972 році Рибницький ребе отримав дозвіл на виїзд до Ізраїлю і оселився в Єрусалимі, а ще через рік перебрався до Брукліна, де на той час вже жив його друг дитинства Скулянський Ребе та деякі інші послідовники Ружинської династії. Після смерті дружини рабі Хаїм-Занвел вів напівкочовий спосіб життя, переїжджаючи з громади в громаду, від Флориди до Каліфорнії, доки стан його здоров'я не погіршився і він не оселився в єврейському поселенні Монсі в штаті Нью-Йорк, де опинився під опікою громади. Тут у нього швидко з'явилися послідовники і він навіть заснував дві Рибницькі синагоги: в Монсі і в бруклінському районі Боро-Парк (там же, де знаходиться і штаб-квартира Хабада — «Севен севенті»).джерело: chabad.odessa

🍂📅 Шміні Ацерет та Сімхат Тора завершують низку осінніх єврейських свят.🌿➡️ Шміні Ацерет не пов'язаний із Суккотом, але настає відразу після нього.👑 «Просіть про ваші потреби у Царя» – протягом усіх 7 днів свята Суккот народ Ізраїлю просить життя і радість для 🌍 70 народів світу, а для самого себе не просить нічого.Тому Ізраїлю належить ще один день – 🕊️ Шміні Ацерет.📖 Так і написано в Торі: «На восьмий день буде у вас свято».👑🍷 Приклад: цар запросив дітей на семиденний бенкет. Коли настав час прощатися, він сказав: «Тяжко мені з вами розлучатися, залишіться ще на один день».💧 У Шміні Ацерет ми вперше згадуємо про дощ та читаємо особливу молитву ☁️🙏, просячи Всевишнього послати благодатні дощі 🌱🌾.Ніщо так не нагадує воскресіння з мертвих, як зерно, що проростає під дощем після довгого перебування в землі.📜➡️ У Шміні Ацерет входить і Сімхат Тора.🌍 У діаспорі:1️⃣ день – Шміні Ацерет і молитва про дощ;2️⃣ день – Сімхат Тора 🎶💃.🇮🇱 В Ізраїлі: Сімхат Тора – частина Шміні Ацерет.🕍📖 У цей день завершується й знову починається річний цикл читання Тори.У синагогах дістають усі свитки 📜, роблять сім обходів (акафот) 🌀 з танцями 💃🕺 та співом 🎶.🕊️ Ребе Йосеф-Іцхак Шнеєрсон казав:«Благословення й прощення, яких прагнуть у Дні Трепету 🙏, можуть бути досягнуті в Сімхат-Тора через радість, веселощі й танці». 🎉🤔 На перший погляд, це дивно: Тору треба вивчати, але на Сімхат-Тора ми танцюємо з нею згорнутою 📜.Чому? Бо так немає різниці між ученим і простим – усі радіють разом і на рівних ❤️.🌟 Хаг Самеах! 🎊Бажаємо Вам веселих свят Шміні Ацерет та Сімхат Тора! ✨🕍🎶

1️⃣ Сидять у суці в Шміні Ацерет (у діаспорі)За звичаєм Хабаду, цього дня теж сидять у суці — через сумнів, але благословення «Лейшев басукка» не говорять. Навіть воду намагаються пити тільки в суці.2️⃣ Кідуш перед хакафотПісля вечірньої молитви роблять кідуш, але не їдять хліб — лише мезонот (випічку).3️⃣ Запрошення Ребе на хакафотКоли читають псукім перед хакафот, у першому та останньому вірші запрошують Ребе. Так роблять нині в усіх хабадських громадах світу.4️⃣ Хакафот із Ребе в 770Ребе танцював сам у першій та останній хакафі.До 1954 року — зі свитком Тори свого тестя, а потім — із Сефер-Торою братів зі Славути.До смерті рабина Шмар’ягу Гурарія (1988) Ребе танцював разом із ним.5️⃣ Талуха (парад) — радість для іншихПісля мінхи в Шміні Ацерет виходять на вулиці, щоб приносити радість іншим євреям. Ребе казав:«Не має лишитися жодного єврея, який не радіє у свято!»6️⃣ Кідуш Ребе ввечеріРебе проводив короткий фарбренген перед хакафот у Великій синагозі — це єдиний раз у році, коли його бачили, як він робить кідуш увечері (зазвичай він робив його у своєму кабінеті).7️⃣ Пізні хакафотУ 770 хакафот у ніч Симхат Тора починалися близько 1:30 ночі — і були ще радіснішими, ніж у першу ніч!8️⃣ «Хатан Берешит»Ребе піднімався до читання Тори на алію «Хатан Берешит». Це єдиний раз у році, коли його викликали по повному імені:«Яамод Адонейну Морейну ве-Рабейну, рабі Менахем Мендел бен hа-рав Леві Іцхак».9️⃣ Вечірній фарбренген і трапезаНадвечір, до заходу сонця, Ребе спускався на фарбренген у Велику синагогу, мив руки на трапезу, а після авдали роздавав «кос шель браха» — келих благословення.🔟 «Ваяаков аалах ледарко» — і Яаков пішов своєю дорогою (וַיֵּלֶךְ יַעֲקֹב לְדַרְכּוֹ)Наприкінці фарбренгену Ребе вимовляв ці слова як знак того, що місяць Тішрей завершується, і тепер настав час нести світло та радість свят протягом усього року. джерело: https://t.me/LubavitcherRebe770

У ці дні єврейський народ завершує річний цикл читання свитка Тори. Кожного разу, читаючи розділи цього найважливішого послання Всевишнього, євреї відкривають для себе нові виміри законів буття, праведності та благочестя. Осмислення заповідей, якими цього року Тора знову збагатила єврейський народ, привело нас до роботи над зміцненням діалогу з представниками інших цивілізацій і культур. Ми переконані, що дотримання заповідей Вс-вишнього приведе людство до миру та згоди. Нехай новий цикл читання святої Тори, передчуття якого євреї відзначають у дні Сімхат-Тора, принесе у Ваше життя добро, мир й любов!

📅 Понеділок, 13 жовтня / 21 тішрея🕯 Вечір Шміні Ацерет⏰ Запалення святкових свічок — 17:52 📅 Вівторок, 14 жовтня / 22 тішрея🎉 Йом Тов Сукот (Сімхат Тора)🕯 Запалення святкових свічок — 18:57🔥 від палаючого вогню

Тема: Шміні Ацерет та Сімхат Тора ✨Сьогодні в суці Центральної синагоги Києва відбувся особливий урок — про глибину та радість свят Шміні Ацерет і Сімхат Тора.Це час, коли Всевишній ніби каже: «Побудьте зі Мною ще день» — і ми залишаємося, щоб відчути близькість, вдячність і радість Тори.📚💫 Нехай світло Тори наповнює наші серця, домівки й життя. Радість Тори — це радість бути поруч з Б-гом.