Із праць Любавицького Ребе; адаптовано равом Джонатаном СаксомХоча глава називається «Життя Сари», насправді вона починається зі згадки про її смерть і зі слів: «І було життя Сари сто років, і двадцять років, і сім років — це роки життя Сари». Надмірність і повторюваність слів у цьому реченні тлумачаться в Мідраші, де мудреці наводять три пояснення, стверджуючи, що Тора тут вихваляє Сару за її досконалість. Аналізуючи ці пояснення, Ребе показує, як кожне з них розкриває особливий аспект цієї досконалості та як праведність загалом підносить людину над мінливістю швидкоплинного часу.📜 Перший Мідраш«І було життя Сари сто років, і двадцять років, і сім років — це роки життя Сари»¹. До цих слів Мідраш дає такий коментар: «“Б-г знає дні праведних, і їхня спадщина перебуватиме повіки”² — тобто як самі вони праведні, так і їхні роки праведні. У двадцять років вона, Сара, була вродливою, як у сім, а в сто — такою ж вільною від гріха, як у двадцять». За іншим тлумаченням, у сто років вона була прекрасною, як у двадцять, а у двадцять — безгрішною, як у сім.Багато коментаторів, зокрема Раші, пояснюють у такий спосіб триразове повторення слова «років». Саме тому далі наведено вірш із Псалмів: «Б-г знає дні праведних [досконалих]». Тут обігрується можливість прочитання «досконалі дні», що означає: кожен день у житті праведника сам собою є досконалим. Це розуміння підтверджує й сама побудова початкового речення глави, яка натякає, що всі роки її життя були однаковими у своїй досконалості. Проте таке пояснення викликає низку запитань.Мідраш говорить: «Як самі вони праведні, так і їхні роки праведні». Але якщо праведність тут означає свободу від гріха, то праведність, тобто досконалість, людини та праведність її днів — це те саме. Однак Мідраш використовує порівняння «як… так і…», припускаючи, що йдеться про дві різні речі.З іншого боку, якщо під досконалістю розуміти фізичну красу, то Мідраш також складно пояснити. Адже хоча Сара й могла бути такою ж прекрасною у сто років, як у двадцять, це не можна віднести до всього проміжку між цими віковими межами: був час, коли її краса зів’яла (див. Берешит, 18:12). Отже, хоча у сто років вона й могла бути досконалою, до попередніх років її життя це не стосується.Вислів «їхні роки досконалі», який тут мається на увазі, видається незвичним, адже зазвичай він означає досконалість самих років. Натомість Мідраш використовує його, щоб описати досконалість людини протягом цих років.Перехід, який робить Мідраш від вислову «дні праведників» до вислову «так і їхні роки досконалі», здається необґрунтованим. Хоча цитата зі словом «дні» й наводиться для пояснення слова «роки», що міститься у главі, логічніше було б ужити слово «дні» й у самому поясненні вислову про «дні праведників».📜 Другий МідрашНавівши перше пояснення, Мідраш додає друге: «Інше пояснення: “Б-г знає дні праведників” — це стосується Сари, яка була досконалою у своїх діяннях, як сказав рабі Йоханан: “Подібно до телиці без вади”».На перший погляд, між цим і попереднім поясненнями є дві відмінності:а) Перше пояснення застосовує означення «досконалий» до днів, а друге — до людей.б) Перше пояснення розуміє досконалість як щось усеосяжне, що охоплює навіть суто фізичну якість — красу, тоді як друге пов’язує досконалість лише з добрими справами.Проте й другий Мідраш викликає запитання:Зрозуміло, що другий коментар має додати щось нове до нашого розуміння вислову «Б-г знає дні досконалих». Але що саме він додає, крім очевидного твердження: «Лише той, хто справді досконалий, може вважатися досконалим»?Що додає до нашого розуміння порівняння з «телицею без вади», яке наводить рабі Йоханан?Пов’язуючи вірш із Псалмів із Сарою, Мідраш, на перший погляд, пояснює сам цей вірш, а не речення з Тори, хоча саме це було його початковим завданням.📜 Третій МідрашПояснивши триразове повторення слова «років» у розглянутому реченні, Мідраш переходить до тлумачення вислову «це роки життя Сари», який у цьому контексті здається зайвим. Він пов’язує його з другою частиною вірша з Псалмів: «І їхня спадщина перебуватиме повіки». Мідраш говорить: «Навіщо Тора додає: “Це роки життя Сари”? Щоб повідомити нам, що життя праведників дороге Всевишньому як у цьому світі, так і у світі прийдешньому».Але й це потребує пояснення.Те, що праведники мають частку у прийдешньому світі, як і те, що їхнє існування там дороге Всевишньому, є очевидним. Навіщо ж Мідраш повідомляє нам про це, ще й наводить на підтвердження вірш із Псалмів?Можна погодитися, що натяк на прийдешнє життя міститься в повторенні самого слова «життя» в розглянутому реченні: «І було життя Сари… це роки життя Сари». Але звідки випливає додаткова думка про те, що життя праведників у прийдешньому світі дороге Б-гові?Який зв’язок між двома, на перший погляд, не пов’язаними між собою тлумаченнями завершальної частини речення з тижневої глави: його простим змістом, що стосується життя Сари в цьому світі, та поясненням Мідраша, яке говорить про її прийдешнє життя?💎 Збереження досконалостіМи зможемо знайти відповіді на ці запитання, якщо спершу розглянемо інше: як людина, опинившись у згубному для неї середовищі, може зберегти свою цілісність? Для цього є три шляхи:🛡️ Вона може внутрішньо зміцнити себе, щоб не піддаватися впливу оточення. Проте така перемога неповна, адже послаблення контролю означатиме капітуляцію і, як наслідок, духовне падіння.🚪 Вона може відокремитися від оточення. Але й у цьому випадку перемога тримається лише на тому, що людина віддалилася від усіх спокус. Не зустрівшись із ними віч-на-віч, вона залишається такою ж уразливою до можливого падіння, як і раніше.✨ І нарешті, вона може вплинути на своє оточення, піднести його до власного рівня. Це й буде повною перемогою над середовищем. У такому разі їй вдалося не просто уникнути небезпек, а цілком їх усунути.Так само людина може вберегти себе від зовнішнього впливу — як перед загрозою гріха, так і навіть перед фізичним руйнуванням. Вона може здолати руйнівний вплив часу.По-перше, зміцнюючи себе духовно, людина здатна долати спокуси матеріального світу, проте можливість гріха все ще залишається. Уберегтися від нього можна лише завдяки постійній пильності. Саме тому Мідраш говорить про Сару, що у сто років вона була такою, як у двадцять. На цьому рівні існує лише подібність, але не повна тотожність.По-друге, живучи життям, освяченим сутністю душі, а не її зовнішніми проявами, — інакше кажучи, віддаляючись від матеріального, — людина може подолати час і його фізичні наслідки. Проте й цей стан нестійкий, адже тіло зберігає свою схильність до матеріального.І нарешті, коли і тіло, і його дії пронизані духовністю, фізична природа людини не пригнічується, а перетворюється. Усе її єство набуває позачасової духовності у взаєминах із Б-гом. Тоді не залишається навіть можливості гріха.🌿 Незмінність СариОсь чому Мідраш пояснює, що у сто років Сара була такою, як у двадцять, лише після цитати з Псалмів, доповненої поясненням: «Як самі вони досконалі, так і їхні роки досконалі». Лише через досконалість усього життя можна досягти тієї незмінності, яка характеризує Сару.А повторення слова «років» у першому реченні глави говорить про те, що кожне з наведених чисел — сто, двадцять і сім — порівнюється з іншими: у сто років Сара була такою ж далекою від самої можливості гріха, як у двадцять чи в сім. Інакше кажучи, вона досягла найвищого з трьох ступенів цілісності.Але як це узгоджується з тим, що вона зазнавала змін і був період, коли вона втратила свою красу? На івриті слово «шнотам» — «їхні роки» — означає також «їхні зміни». Так Мідраш набуває додаткового змісту, повідомляючи нам, що навіть «їхні зміни досконалі». Хоча зовні праведники також змінюються, ці зміни лише допомагають розкрити їхню внутрішню незмінність, адже світло, яке випромінюють їхні душі, не тьмяніє.✨ Остаточна досконалістьЩодо праведників вислів із Псалмів «іти від сили до сили» (84:8) означає, що їхнє життя — це не просто розвиток на певному рівні, а безперервне зростання й піднесення на вищі щаблі служіння Всевишньому. Тож чи можна вважати похвалою Сарі твердження, що всі її роки були однаковими у своїй досконалості? Адже така рівність передбачає відсутність поступу!Саме це питання покликаний розв’язати другий Мідраш. Говорячи, що на момент своєї смерті Сара досягла «досконалості у своїх діяннях», він указує: вона досягла такого рівня досконалості та близькості до Б-га, на якому стало можливим довести до досконалості й усі її минулі вчинки — подібно до того, як справжнє каяття перетворює минулі гріхи на заслуги.Отже, другий Мідраш іде далі за перший: перший говорить про властивість, спільну для всіх праведників, а другий стосується саме Сари, яка перевершила загальний рівень і фактично перетворила свої попередні діяння. Саме тому рабі Йоханан додає порівняння з «телицею без вади», адже принесенням у жертву такої телиці досягалося спокутування для єврейського народу, яке поширювалося на минуле — від часів Виходу з Єгипту.🕯️ Передчасна смертьПроте питання все ж залишається. Кожному відведено свій термін життя, і його межами визначається праця, яку людина має прагнути виконати в цьому світі. Але Сара померла передчасно, адже, згідно з поясненнями мудреців, «душа покинула її», коли вона почула, що її сина Іцхака поклали на жертовник. Якщо вона не прожила всього відведеного їй часу й не встигла виконати поставлені завдання, то як ми можемо назвати її життя досконалим?Мідраш пояснює: саме для відповіді на це запитання Тора додає слова «це роки життя Сари», адже «життя праведників дороге Б-гові і в цьому світі, і у світі прийдешньому». Інакше кажучи, праведник, який помер передчасно, може завершити свою працю навіть після закінчення життя в цьому світі. Так само винагорода за створення духовних цінностей приходить і до тих, хто вже покинув цей світ, а добрі справи сина чи доньки допомагають їхнім померлим батькам.♾️ Вічний духІ нарешті, залишається ще одне питання. Час у цьому житті дається нам не лише для того, щоб зробити певну кількість добра, а й для того, щоб своїми діями освятити сам час. День, присвячений виконанню заповідей, — це день, який відповідає меті свого існування. Отже, хоча Сара й могла завершити виконання свого завдання в іншому світі, час у цьому світі залишився неосвяченим і недосконалим.Саме тому розглянуте речення з Тори після згадки про роки життя Сари продовжується словами: «Це роки життя Сари». На думку Мідраша, останні слова стосуються її життя у прийдешньому світі. Вважаючи те життя продовженням прожитих нею років, Тора повідомляє нам, що й після смерті вплив святості Сари зберігався.🌟 Праведне життя не закінчується смертю: воно осяює все, що приходить після нього.📚 Джерело: «Лікутей Сіхот», т. V, с. 92–104.📝 ПриміткиП’ятикнижжя, книга Берешит, 23:1.Псалми, 37:18.

📌 5566 (1805) — народився рабі Барух-Шалом Шнеєрсон, старший син Ребе Цемах-Цедека та прапрадід Сьомого Любавицького Ребе.📖 Айом-йомОдне з учень Магіда з Межиріча, яке Алтер Ребе почув під час свого першого перебування там — від кінця літа 5524 (1764) року до завершення свята Песах 5525 (1765) року:«Я створив землю і людину на ній сотворив» (Ішаягу, 45:12).«Я» (Анохі) — Той, Хто Я є, Прихований і Сокровенний навіть для найвищих неецалім — духовних сутностей світу Ацилут. Він огорнув Свою Сутність (Ацмут) численними приховуваннями (цимцумім), щоб явити вищі духовні сутності та створити творіння: серафім, хайот, офанім (ангельські чини), ангелів і незліченні світи. І через незліченні скорочення — «Я створив цю матеріальну землю».«І людину на ній сотворив» (бараті) — людина є кінцевою метою всього творіння та виникнення буття. А слово «сотворив» (бараті, בראתי) за гематрією дорівнює 613 — числу заповідей (тар’яґ, תרי״ג), виконання яких і становить найвище призначення людини.І як наведено в «Пардесі» від імені «Сефер га-Багір»:«Сказала міра Милосердя (якість Хесед) Святому, благословенний Він: “Володарю світу! Відтоді, як Авраам з’явився на землі, мені не потрібно виконувати свою роботу, адже Авраам стоїть і служить замість мене”».Адже Авраам — душа, втілена в матеріальному тілі, — виявляючи гостинність, щоб розкрити й прославити Його Б-жественність, благословенний Він, у цьому нижньому світі, стоїть за своїм рівнем і ступенем вище за саму міру Милосердя (мідат га-Хесед) світу Ацилут.А слова, які міра Милосердя промовила перед Святим, благословенний Він, були виявом святої заздрості якості Хесед світу Ацилут до служіння Авраама, мир йому.📖  Любавицький календар

22 хешвана 5666 року (14 листопада 1805 року) — День народження рабі Боруха-Шалома (Рабаш), прадідуся нинішнього Ребе.Раббі Барух-Шолом, старший син третього Любавицького ребе Цемах-Цедека, не створив свою особливу гілку в Хабаді, і його нащадки були рабинами в містах російської імперії, зате його правнуком по чоловічій лінії був наш Ребе Менахем-Мендл Шнеерсон.джерело: chabad.odessa

Психологічна стійкість – це здатність людини зберігати психічне здоров'я і функціонувати ефективно в умовах стресу, небезпеки та надзвичайних ситуацій (НС). Саморегуляція, в свою чергу, є процесом контролю своїх емоцій, думок і поведінки в умовах стресу, що дозволяє людині адаптуватися до складних обставин.Значення психологічної стійкості та саморегуляції:У надзвичайних ситуаціях (наприклад, при природних катастрофах, техногенних аваріях або воєнних конфліктах) людина часто стикається з сильним емоційним навантаженням, що може призвести до паніки, тривоги, депресії чи інших психічних порушень.Психологічна стійкість і здатність до саморегуляції допомагають людиніЗберігати спокій в умовах хаосу.Приймати зважені рішення та виконувати необхідні дії.Справлятися з посттравматичними стресовими розладами (ПТСР).Відновлювати психологічний баланс після стресових подій.Основні фактори психологічної стійкостіСамосвідомість: здатність оцінювати свої емоції та реакції на стрес.Соціальна підтримка: наявність підтримки від родини, друзів та колег допомагає знижувати рівень тривожності.Навички саморегуляції: уміння контролювати свої емоції та реагувати на стресові ситуації конструктивно.Гнучкість та адаптивність: здатність змінювати підходи до розв'язання проблем у міру змінюваних обставин.Методи саморегуляції в умовах надзвичайних ситуаційГлибоке дихання: допомагає знижувати рівень стресу і відновлювати спокій.Релаксація: використання методів релаксації, таких як медитація або прогресивна м’язова релаксація.Переключення уваги: фокусування на поточних завданнях і відволікання від тривожних думок.Позитивне мислення: установка на позитивний результат та оптимістичний підхід до вирішення проблем.ВисновокПсихологічна стійкість та саморегуляція є ключовими для ефективного переживання надзвичайних ситуацій. Люди, які розвивають ці якості, здатні краще адаптуватися до стресових ситуацій, зберігаючи фізичне і психічне здоров'я, а також допомагаючи зберегти стабільність у суспільстві.Бережіть себе та своїх близьких! 

✨ Життя після життяІз праць Любавицького Ребе; короткий адаптований викладГлава Тори «Хаєй Сара» повністю присвячена подіям, що відбулися після відходу з цього світу нашої праматері Сари: придбанню ділянки землі для її поховання, одруженню Іцхака з Рівкою, яка стала для нього розрадою після смерті матері, тощо.🤔 Отже, назва глави — «Життя Сари» — за змістом, здавалося б, прямо протилежна її змісту. Але, як відомо, назви глав Тори абсолютно точні, тому має існувати глибокий зв’язок між тим, про що розповідає ця глава, та істинною сутністю «життя Сари».🌿 Справжнє життя — вічне. Воно не припиняється з відходом людини з цього світу, а триває, знаходячи своє вираження в її нащадках і в тому, як згодом розвиваються події у світі. Із цього погляду саме події, що відбуваються після смерті людини, повніше розкривають сенс її життя та виявляють його справжню сутність.Читаючи цю главу, яка розповідає про події після смерті Сари, ми переконуємося у вічності її життя. Ми бачимо, що Рівка, яка прийшла до її дому після її смерті, продовжує йти шляхами Сари. І навіть чудеса, які постійно відбувалися за її життя, тепер знову відбуваються — уже завдяки заслугам Рівки.Більше того, усі події, описані в цій главі, підтверджують, що Сара мала рацію ще за життя.👩‍👦 Сара прагнула, щоб лише її єдиний син Іцхак отримав благословення Всевишнього, оскільки саме він був носієм святості. Натомість Авраам був батьком й інших народів — нащадків Ішмаеля та синів Кетури — і дбав про добробут усіх своїх синів. Сара побажала вигнати з дому «сина наложниці», тоді як Авраам був дуже стурбований цим і молився за благополуччя Ішмаеля.Події, про які розповідає глава «Хаєй Сара», підтверджують саме правоту Сари. Глава починається з розповіді про придбання печери Махпела. Спочатку в ній були поховані Адам і Хава — прабатьки всього людства. Тепер же ми бачимо, що Авраам обрав це місце для поховання своєї дружини Сари, а надалі там були поховані лише праотці та праматері єврейського народу — у повній відповідності до бажання Сари, щоб благословення отримали саме нащадки її сина Іцхака.📜 Далі йдеться про місію Еліезера. Еліезер був найкращим з учнів Авраама; про нього сказано, що він «напував інших ученням свого вчителя», і він удостоївся згори багатьох чудес. Однак коли він захотів, щоб учитель одружив свого сина Іцхака з його дочкою, йому було відмовлено. Як пояснив сам Авраам: «Син мій благословенний, ти ж проклятий¹, а проклятий не поєднається з благословенним».І наприкінці глави також ідеться про правоту Сари: «…віддав Авраам усе, що мав, Іцхакові».✨ Тому вона й називається «Життя Сари», адже саме в ній розкриваються вічність її життя та правота її шляху.Вільний переказ бесіди Ребе, опублікованої в «Лікутей сіхот», т. 15, с. 145. Виклад рабина Давида Ельдіна.📎 Примітка¹ Еліезер походив з одного з кнаанських племен, а Кнаан, син Хама, був проклятий Ноахом.джерело: chabad.org

Айом-йом:«Служіння в молитві приводить до того, що розуміння розуму переходить у відчуття серця, а потім і розум, і серце приводять до практичних дій — богобоязливого виконання заповідей та набуття досконалих рис характеру.»Джерело:  chabad.org

Із появою зірок євреї проводжають шабат. Та його духовне піднесення ще триває: настає час трапези «Мелаве Малка» — проводів Цариці Шабат. Із цим особливим часом пов’язані також згадки про пророка Еліягу.Сьогодні поговоримо про нігун «Еліягу га-Наві», який пов’язують із Баал Шем Товом. Ця мелодія поєднує в собі хасидську традицію, символіку чисел і надію на майбутнє визволення.🌌 Чому згадують пророка Еліягу після завершення шабату?Існує звичай згадувати пророка Еліягу одразу після завершення шабату. У традиції це вважається сгулою — духовним засобом для доброго заробітку та міцної пам’яті.Цей звичай пов’язують із кількома оповідями:1️⃣ Книга заслуг. За одним із переказів, із появою зірок Еліягу записує в Раю добрі справи, які кожен єврей здійснив протягом шабату.2️⃣ Вісник визволення. Пророк Еліягу пов’язаний із доброю звісткою про прихід Машіаха. У традиційних джерелах обговорюється, чи може він прийти в шабат; із завершенням шабату очікування цієї звістки набуває особливого звучання.3️⃣ Заступник душ. За одним із переказів, після завершення шабату Еліягу заступається за душі, яким залишилося небагато до повного спокутування.🔢 Символіка чисел: 52 і 120У кабалістичних джерелах згадується звичай багаторазово повторювати ім’я Еліягу🔹 52 — числове значення, або гематрія, імені אליהו.🔹 120 — кількість можливих перестановок п’яти літер цього імені.У традиції Хабаду від імені Баал Шем Това передається звичай згадувати ім’я Еліягу 120 разів.Любавицький Ребе наголошував на важливості знати точну кількість повторень, а якщо їх не рахували під час співу — перерахувати згодом.🎼 Будова нігунуУ нігуні поєднуються три іменування пророка:🔹 Еліягу га-Наві — Еліягу-пророк;🔹 Еліягу га-Тішбі — Еліягу-тішбітянин;🔹 Еліягу га-Гіладi — Еліягу з Гіладу. Мелодія складається з чотирьох частин. У перших трьох звучить кожне з цих іменувань окремо, а у фіналі вони переплітаються. 📜 Текст нігуну мовою оригіналу🔹 Частина першаאֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא — אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא — אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא. 🔹 Частина другаאֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי — אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי — אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי. 🔹 Частина третяאֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי — אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי — אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי. 🔹 Частина четверта — фіналאֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי — אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי — אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא. אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא — אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא — אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי. אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי — אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי — אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי.אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי, אֵלִיָּהוּ הַנָּבִיא, אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי, אֵלִיָּהוּ הַגִּלְעָדִי. 📖 Джерело: Любавицький календар

🔥 З унікальної бесіди: у чому справжня мета хасидизму ХАБАД?Напередодні дня народження Ребе Рашаба, 20 Хешвана, пропонуємо вашій увазі дивовижну бесіду Ребе Рашаба, присвячену суті вчення хасидизму та шляхам хасидів.Ось розбір головних думок цієї глибокої бесіди з точними цитатами:1️⃣ Головна революція хасидизму: Б-г став доступним кожномуБагато хто запитує: що принципово нового приніс хасидизм? Ребе Рашаб відповідає надзвичайно чітко: раніше осягнути Б-жественність могли лише обрані, піднесені душі, які пройшли через величезне самоочищення.💬 Цитата Ребе:«Сам я вважаю, що нововведення, яке приніс хасидизм, полягає в тому, що кожен єврей здатен зрозуміти поняття “Ію мемале коль альмін вію совев коль альмін” (Він наповнює всі світи й оточує всі світи)… Хасидизм привів до того, що кожен єврей, навіть якщо він не має піднесеної душі й ще не очистив себе належним чином, також здатен зрозуміти Б-жественне поняття».Завдяки Алтер Ребе хасидизм набув форм, доступних людському розуму, — а розумом наділені всі. Це і є та сама таємна відповідь на запитання Баал Шем Това: «Коли прийде Машіах?» — «Коли твої джерела розіллються назовні». Хасидизм достукався навіть до тих, хто перебуває «зовні».2️⃣ Навчання без тривалої молитви — пастка для душі?Ребе порушує гостре, але життєве питання: чи можна обмежитися лише глибоким інтелектуальним вивченням хасидизму, не занурюючись у тривалу молитву?Відповідь категорична: НІ.💬 Цитата Ребе:«По-перше, саме лише навчання може спонукати людину тільки захоплюватися “багатством” ідеї, не відчуваючи самої суті того, що вона вивчає. Ба більше — таке захоплення має тимчасовий характер і не приводить до практичного результату… Людина не очищується завдяки цьому».Ба більше, Ребе попереджає про реальну небезпеку інтелектуального его:💬 Цитата Ребе:«А ті, хто справді вивчав хасидизм, але не молився довго, — кінець їхній був сумним… Це відбувалося тому, що в їхньому навчанні була лише тілесна насолода від доброго інтелектуального осягнення. Туди прокрадалося лихе начало, і тоді матеріальне ставало людині до смаку… А в праці молитви: навіть коли людина молиться як належить, “очі вилазять з орбіт”, щоб відчути Б-жественну істину, і вплив цього триває весь день!»3️⃣ Чого вимагає Ребе від хасидів? Жодних компромісів зі світом!💬 Цитата Ребе:«Це і є хасидизм: без сорому заявити, що ми хочемо вийти з вигнання! Ось чому ми страждаємо від “сторонніх” людей, які говорять про “екстремізм” хасидів, не готових знайти золоту середину й компроміс зі світом — “трохи світу і трохи Б-жественності”. Хасиди не готові до компромісів… Вони вивчають хасидизм і знають, яким є “співвідношення” між Б-жественністю та світом. Тому нема чого соромитися: нехай інші говорять що хочуть і навіть сміються — ми повинні стверджувати, що хочемо вийти з вигнання!»4️⃣ Мить істини: рішення, яке наближає МашіахаНаприкінці бесіди звучить дивовижний діалог між видатним машпіа реб Шмуелем-Ґрейнемом Естерманом і Ребе Рашабом:💬 Цитата з діалогу:«Реб Шмуель-Ґрейнем Естерман сказав: “Нехай допоможе Всевишній, щоб ми почали на схилі літ молитися довго”.І Ребе відповів:“Так, так — Всевишній допоможе. Рішення багатьох, які разом погодяться на цю працю, наближає прихід Машіаха! І насправді, навіть якщо він затримається, — ми чекатимемо на нього й не сердитимемося на нього. Але рішення взятися за цю працю наблизить прихід Машіаха, тому що саме в цьому полягає мета, і коли багато хто разом погодиться на цю працю — це і є закон очікування Його кроків [Машіаха]”».💡 Висновок: Хасидизм — це не просто філософія для розуму. Це глибоке внутрішнє переживання Б-жественного в серці, чесна розмова з Творцем у молитві та безкомпромісне прагнення вирватися з духовного вигнання просто зараз!📖 Любавицький календар

📖 ВступНа початку нашої тижневої глави описано самовідданість Авраама Авіну у виконанні заповіді гостинності (ахнасат орхім), попри його похилий вік і третій день після обрізання. Всевишній вивів сонце з піхов, але, бачачи засмучення Авраама через відсутність гостей, послав до нього трьох ангелів у людській подобі. Авраам біг і щосили намагався приготувати для них розкішну трапезу, а потім — провести їх.🤔 ЗапитанняТут виникає серйозне запитання: адже ангели не потребують матеріальної їжі та гостинності! І оскільки вони лише «вдавали, ніби їдять», виходить, що Авраам, власне кажучи, не виявив справжньої гостинності. Невже Всевишній «підлаштував» усе це й привів до нього ангелів у людській подобі, щоб Авраам думав, ніби виконує заповідь, хоча насправді жодних людей, які потребували б гостинності, не було?Ба більше, наші мудреці та Рамбам виводять із цього вчинку основоположні закони гостинності й проводжання гостей. Як може Тора істини виводити фундаментальні закони з дії, яка, здавалося б, не була справжньою?!💡 ВідповідьРіч у тім, що ангели, які спустилися на землю й поводилися як люди, втілилися в матеріальні тіла й у той момент стали справжніми людьми. Вони не були «ангелами в маскарадних костюмах», а були плоттю і кров’ю, на яких поширювалися всі людські поняття, — і тому Авраам виконав заповідь гостинності в усій її повноті та істинності.📌 УрокЗвідси ми отримуємо надзвичайно важливий урок для нашої роботи з ближнім: коли людина високого духовного рівня хоче вплинути на свого товариша, вона має спуститися зі свого високого світу, зрозуміти хід думок іншого, говорити його мовою та зрозумілими йому поняттями.Не можна чекати, поки ближній підніметься й прийде в наші «чотири лікті», — наш обов’язок вийти до нього, спуститися на його рівень і подарувати йому світло саме там, де він перебуває.За матеріалами «Ітваадуйот» 5752 року.

‼️Правий берег Києва: аварія на пошкодженому обстрілами обладнані, графіки тимчасово не діютьЕнергетики працюють на місцях і роблять все можливе, щоб якомога швидше стабілізувати ситуацію.На лівому березі столиці діють графіки. ▪️В разі змін будемо вас інформувати у нашому телеграм-каналі.

📌Айом-йомВідповідь Алтер Ребе на одній з аудієнцій:«Хасидизм — це “Шма Ісраель”¹.“Шма” — це абревіатура від слів “Сеу Маром Ейнехем” (“Піднесіть угору очі ваші”)².Сказано “угору”, а не “в небеса” — це означає підніматися все вище й вище, досягати рівня, що перевищує розум, і водночас осмислити це своїм розумом, як завершується вірш: “…і побачите Того, Хто створив це”.Примітки:«Слухай, Ісраїлю!..» (Дварім, 6:4).Йешаягу, 40:26.Джерело: chabad.org

📖Із праць Любавицького Ребе; короткий адаптований викладВсевишній багато разів відкривався нашому праотцеві Аврааму ще до того, як той здійснив обрізання. Проте одкровення, з опису якого починається глава Тори «Ваєра», було розкриттям зовсім іншого рівня.Одна з відмінностей полягала в тому, що цього разу Авраам «сидів біля входу до намету», тоді як у попередній главі ми читаємо: «І впав Авраам на обличчя своє». Пояснюючи слова попередньої глави, Раші зазначає, що він упав ниць «від страху перед Шхіною; доки Авраам не був обрізаний, він не мав сили стояти перед Шхіною». А після обрізання він уже міг сприймати розкриття Шхіни сидячи. Мідраш із цього приводу повідомляє: «Сказав Всевишній: тепер, коли Авраам здійснив обрізання, нехай він сидить, а Я стоятиму».Різниця між розкриттям, яке змушує людину впасти ниць, і розкриттям, під час якого людина залишається сидіти, полягає в тому, що в першому випадку розкриття перевищує здатність тіла його сприймати — тіло втрачає сили й орієнтацію. У другому ж випадку тіло має достатньо сил, щоб сприймати його у звичайному стані.Саме таким був вплив Брит-міли: тепер тіло нашого праотця Авраама набуло сили сприймати розкриття Творця у стані цілковитої гармонії та спокою.Це зміна, що відбулася з Авраамом. Але змінився також і рівень самого розкриття Творця. У коментарі «Ор га-Хаїм» звертається увага на порядок слів у фразі: «І відкрився йому Всевишній». Оскільки не сказано: «І Всевишній відкрився йому», автор коментаря робить висновок, що цього разу відбулося розкриття всіх рівнів Б-жественності, на які вказує це Ім’я, а не лише певної їх частини, як було раніше.Отже, перед нами зміни одразу у двох напрямах: як із боку Творця, Який розкрив тут найвищий ступінь Свого Імені, так і з боку Авраама, який набув здатності сприймати це розкриття, залишаючись у природних межах матеріального тіла.Усе це стало можливим завдяки Брит-мілі, у якій також поєднані обидві ці сторони. З одного боку, Брит-міла вища за всі заповіді Тори, адже з іншими заповідями пов’язані три завіти, а з обрізанням — тринадцять. З іншого боку, це єдина заповідь, яка в буквальному розумінні проникає в матеріальне тіло: «І буде Мій завіт у вашій плоті закарбований як вічний завіт».Сила цього завіту, що єднає найвищий ступінь святості з матеріальним тілом, передається у спадок від нашого праотця Авраама кожному євреєві. Коли єврейська дитина через обрізання вступає в завіт Авраама, у її тіло входить Б-жественна душа — «частина Самого Творця». Завдяки цій душі дитина отримує можливість пізнавати Творця так, щоб відчувати Його присутність і в матеріальних справах.Потрібно лише, щоб єврей прагнув побачити розкриття Всевишнього не тільки у власній душі, а й у повсякденній праці. Уже саме це прагнення наближає прихід Машіаха, який принесе із собою істинне й повне Визволення. І тоді здійсниться пророцтво Ішаягу: «І побачить усяка плоть… що уста Всевишнього промовляють». Матеріальне тіло, наші очі побачать розкриття Творця, Який присутній в усьому створеному!(Вільний переказ бесіди Ребе, опублікованої в «Лікутей сіхот», т. 1, с. 85.)джерело: chabad.org