*15 елула 5657 року (12 вересня 1897) — Ребе Шолом-Дов-Бер заснував у Любавичах єшиву «Томхей Тмімім».Під час трапези, влаштованої з нагоди весілля свого сина раббі Йосефа-Іцхака, раббі Шолом-Дов-Бер (п'ятий Любавицький ребе, ребе Рашаб) оголосив про заснування єшиви, в якій поєднуватимуться вивчення Тори і хасидизму.Через два роки, в 5659 році, в ніч свята Сімхат Тора, ребе Рашаб сказав: «Єшива, заснована милістю Б га вищого, поки що без назви. І нині я називаю її «Томхей-Тмімім» («Підтримуючий чистих»), а студенти, які навчаються в ній і поводяться відповідно до її духу, називаються тмімім».За 100 років, що минули з моменту створення першої «Томхей тмімім», аналогічні навчальні заклади з'явилися в багатьох країнах світу, причому традиційно навчальний рік у цих єшивах починається з 15 елула. Після розпаду срср «томхейтміміївська» черга дійшла, нарешті, і до країн колишнього радянського союзу.

Його краса не лише в яскравих пелюстках — навіть розташування насіння підкоряється точному закону природи: спіралі Фібоначчі. Саме вона дозволяє рослині максимально ефективно використовувати простір для росту.Що це за спіраль? Уявіть послідовність чисел: 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21… Кожне наступне утворюється складанням двох попередніх. Якщо на площині побудувати квадрати з такими сторонами й провести через них плавну лінію, з’являється знаменита «золота» спіраль.🌱 Соняшник укладає свої зернята саме за цим принципом. Завдяки цьому вони не заважають одне одному, а простір використовується максимально раціонально. Це дає змогу квітці виростити більше насіння та краще вбирати світло й поживні речовини.І тут природа послідовна: 🐚 мушлі равликів формуються за тим самим законом, 🌌 спіральні галактики повторюють цю гармонію, а орбіти деяких планет теж відображають Фібоначчі.🐝 Навіть бджоли інстинктивно діють за подібними принципами — знаходять найефективніші маршрути до квітів і будують шестикутні соти, які зберігають максимум меду при мінімальних витратах воску.✨ Природа показує нам, що справжня ефективність завжди поєднана з гармонією. І якщо ми говоримо про пасічницький інвентар, то кожен інструмент має створюватися з тим самим розумінням: від зручності стамески до надійності димаря — кожна дрібниця важлива. джерело: www.facebook.com/kenguru.plus

НАШІ ДАТИ*14 елула 5693 року (5 вересня 1933 року) — Раббі Йосеф-Іцхак переїжджає до Варшави.Після вислання з Радянського Союзу раббі Йосеф-Іцхак (шостий Любавицький ребе, ребе Раяц) оселився в столиці Латвії Ризі, де жив до 1933 року, коли прийняв рішення переїхати до Польщі.*14 елула 5702 року (27 серпня 1942 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Хаї-Мушки Ґоренштейн.Молодша дочка четвертого Любавицького ребе під час Другої світової війни потрапила до нацистського концтабору Треблінка. За свідченнями очевидців, цього дня ребецн Хая-Мушка разом з іншими євреями, засудженими до знищення, була спалена в печах Треблінки.джерело: chabad.odessa

До психосоматики (головний біль, підвищений тиск, болі в попереку, остеохондроз, а також до всього, що має під собою змістовне формування — накопичення, напруження, тиск).А також до припинення розвитку особистості, соціальної дезадаптації (як через продовження терпіння, так і коли терпіння вибухає в вигляді ангіляційної люті).А ще до нудьги та застою в стосунках, в житті.У цьому випадку йдеться про те, що ми терпимо, як і навіщо? Яка вторинна вигода для нас є в цьому почутті та поведінці? І як це впливає на нас самих, на наше творче пристосування до навколишнього світу?Що найчастіше терплять люди?Роздратування, злість, які вони відчувають, але не діляться цими благими почуттями з оточуючими людьми.Як терплять?Як-як? — мовчки. Терпіння мовчазне.Навіщо?О тут, ціле непахане поле!• Щоб не зруйнувати стосунки.• Щоб не пішов до іншої.• Щоб не звільнили з роботи.• Щоб зберегти свої нерви.• Щоб не виглядати базарною бабою, істеричкою.• Щоб ніхто не дізнався про мої почуття.• Я не витримаю конфліктів і сварок.• Щоб любили.• І так далі.Основне фокусування йде на стосунках з кимось, на власному образі, на нездатності творчо адаптуватися. Все, наче якісь крайнощі. Наприклад, скажеш своєму чоловікові, що сердишся на нього, так він прямо й одразу піде. А що його тоді тримало стільки років разом? Питання!Або інший приклад — виглядати базарною бабою. Як це? Що, прямо сядеш, почнеш шкарпетки-хустинки продавати посеред кімнати і кричати! І так усе життя! Та ні, таке поведінка нам не загрожує!На мою думку, перше, що включає терпіння у людей — це якась глобалізація (механізм спотворення сприйняття — узагальнення), буквально тотальні зміни, які відбудуться в їхньому житті, якщо вони перестануть терпіти. І чоловік піде, з роботи звільнять, стане істеричкою, будуть конфлікти, і такі, що їх точно не витримаєш.Так, іноді, висловлюючи близьким роздратування, злість, ми ризикуємо, вступаємо в зону ризику, у зону дотику з новим, але не настільки ж ГЛОБАЛЬНО!Отже, до чого ми прийшли! Страх — всьому голова! Терпимо, тому що боїмося!Страх — емоція, яка регулює відстань наближення-віддалення. Ми боїмося того, чого хочемо. Або боїмося хоча б того, що вже виділили з фону, сфокусували на цьому свою енергію, що нас цікавить, чому вже надали якесь хоча б мінімальне значення для себе.І ось, не вступаючи в контакт з новим, не ризикуючи наблизитись, не задовольняючи свій інтерес, ми терпимо! І головний помічник у нас у цьому — страх! Переступи через страх — немає страху, немає терпіння.Що керує нашими страхами? Наш особистий досвід, досвід авторитетних для нас людей, думки, яких ми слухаємо, ідеї, фантазії.Звісно, якщо по квартирі ходить великий красивий тигр, який дуже привертає нашу увагу, тут без страху не обійтися. Включається архетипічний страх, який переживали наші предки.І тоді типовий спосіб нашої поведінки — замри, біжи, бий!Що виберете ви? Ваша стратегія поведінки накладає на вас і емоційну складову:• Замри — терпіння, страх, який переходить в жах!• Біжи — той самий жах, якому дали ноги.• Бий — злість і лють!Ваша стратегія поведінки і є маркером.Часто терпіння стосується тих, хто замирає. Спочатку терплять страх, потім терплять роздратування, злість!Висновки в ході роздумівТерпіння найчастіше пов’язане зі стратегією поведінки «замри». Замикається людина від страху. Страх пов’язаний з попереднім досвідом, зі значимими травматичними подіями. Цей механізм узагальнення переноситься на теперішню ситуацію, і таким чином практично виключається можливість нової поведінки.Страх змушує терпіти обставини. У людини, яка діє таким чином, є ілюзорні та фактичні вторинні вигоди — збереження власного образу, емоційного фону і збереження стосунків, що, на мою думку, є спірним, а далі йдуть філософські роздуми.джерело: InstitutPsihoterapiiResurs

УВАГА!Відкрито попередній запис на святкові трапези Рош га-Шана в Центральній синагозі Києва 🕍Заповнити анкету для участі у трапезах можна за посиланням:👉 https://forms.gle/StT9VaVZZp3cyC2y9А також — в офісі синагоги (3-й поверх).Розклад роботи офісу:👉 неділя – четвер: з 10:00 до 17:00👉 п’ятниця: з 10:00 до 16:00☝️ субота: вихіднийТелефон для довідок: ☎️ (044) 235-90-82 / 83

*13 елула 5657 року (10 вересня 1897 року) — Весілля ребе Йосефа-Іцхака з ребецн Нехамою-Діною, дочкою рабі Авраѓама Шнеерсона з Кишинева.Коли майбутній шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак досяг віку одруження, йому почали пропонувати найрізноманітніші варіанти, включаючи пропозиції з великим приданим. Батьки схилялися до сватання з дочкою рава Авраѓама Шнеерсона, але бабусі подобалися інші варіанти. І тоді вирішили запитати самого нареченого. Йому розповіли про ситуацію, що склалася, і додали, що відповідно до сказаного в Торі про сватання Іцхака і Рівки: «Запитаємо її...», вони звертаються до нього з питанням про його думку. Наречений відповів: «Але ж там сказано: «І візьмеш дружину синові моєму з родини моєї і з дому батька мого...» (у нареченого і нареченої був спільний прадід — третій Любавицький ребе Цемах цедек). Вибір був зроблений13 елула 5669 року (30 серпня 1909 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йосефа-Хаїма бен Еліягу-Хаїма з Багдада («Бен Іш Хай»)Багдадський рабин рабі Еліягу-Хаїм, який відрізнявся мудрістю і благочестям, довгі роки був бездіт

*12 елула 5537 року (13 вересня 1194 року) — День народження рабі Моше бен Нахмана (Рамбан, Нахманід).Рабі Моше бен Нахман, відомий також як Рамбан (раббейну Моше бен Нахман), рабі Моше Геронді і Бонаструг да Порта — видатний коментатор Тори, кабаліст, філософ, вчений і єврейський лідер — народився в іспанському місті Герона (Жерона) і прожив тут більшу частину життя. Він походив із знатного єврейського роду Іцхака бен Реувена Албарджелоні (з Барселони), був двоюрідним братом головного рабина Каталонії рабі Іони бен Авраѓама Геронді і після його смерті аж до від'їзду в Ерец-Ісраель (1267) був головним рабином Каталонії. На життя рабі Моше заробляв, як і багато великих рабинів, лікуванням.У 1263 році арагонський король Хайме I нав'язав у Барселоні публічний диспут рабі Моше з викрестом Пабло Крістіані (див. 12 менахем-ава). Рамбан погодився брати участь у диспуті за умови, що йому буде дозволено висловлюватися абсолютно вільно, не побоюючись покарання за це. Король прийняв його умову, а після диспуту, що тривав чотири дні, з похвалою відгукнувшись про аргументацію Нахманіда: «Я ніколи не чув настільки прекрасного захисту настільки несправедливої справи», подарував йому 300 динарів. Втім, через деякий час рабі Моше був змушений втекти з Іспанії в Ерец-Ісраель (див. 9 елула).Прибувши до Єрусалиму, він виявив там всього лише двох (!) євреїв — фарбувальника шкір і його сина, проте зусиллями рабі Моше незабаром у місті вже був міньян (десять дорослих чоловіків, необхідних для публічної молитви) і повноцінна громада.Передбачається, що саме Рамбан надіслав до Іспанії примірник основоположної праці з кабали — книгу «Зоар». Книга була оприлюднена рабі Моше де Леоном і справила величезне враження на вчених і мудреців, ставши однією з найбільш вивчених і обговорюваних праць з іудаїзму.*12 елула 5587 року (5 серпня 1827 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Сімха-Бунема з Пшисхи.У юності рабі Сіхма навчався в єшивах Маттерсдорфа і Нікольсбурга у рабі Мордехая Банета. Потім він повернувся до Польщі і під впливом тестя став послідовником Кожницького магіда рабі Ісраеля. При цьому служив у лісоторговельній фірмі, їздив до Лейпцига і Данцига, знав польську та німецьку мови, носив європейський одяг і відвідував театр. Вивчивши в Данцигу фармакологію, він відкрив у Пшиссі аптеку і розбагатів. Потім рабі Сімха став близьким учнем рабі Яакова-Іцхака ѓа-Леві Горовиця (ѓа-Хозе мі-Люблін, Сліпий провидець з Любліна). Тут він став другом і учнем рабі Яакова-Іцхака бен Ашера з Пшисхи («Святий Єврей з Пшисхи»), а після його відходу з цього світу став його наступником.У старості Сімха Бунем втратив зір, але не припинив вивчення і викладання Тори. Серед його учнів були Менахем-Мендл бен Лейбуш Моргенштерн з Коцка (Коцкер ребе), рабі Мордехай-Йосеф Лейнер з Ізбіці, рабі Ханох-Генох га-Коген з Александрова, рабі Іцхак-Каліш з Ворки (Воркер ребе) та Іцхак-Меїр Ротенберг Алтер (відомий як рабі Хідушей га-Рим).*12 елула 5689 року (16 вересня 1929 року) — Рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) прибув до СШАУ 1927 році шостий Любавицький ребе рабі Йосеф-Іцхак Шнеерсон (ребе Раяц) був заарештований ЧК-ДПУ і засуджений до смертної кари, яка, під тиском світової громадськості, була замінена засланням, а потім і висилкою з СРСР. Через два роки, восени 1929 року, він прибув до США. Тут ребе Раяц пробув 10 місяців, відвідавши за цей час єврейські громади Нью-Йорка, Філадельфії, Балтімора, Чикаго, Детройта, Мілуокі, Сент-Луїса, Бостона та багатьох інших міст, а також побувавши в Білому домі на прийомі у президента США Гувера.Ребе, відвідуючи Сполучені Штати, переслідував дві мети: по-перше, привернути увагу американського єврейства до становища радянських євреїв і організувати фінансову допомогу для них, а, по-друге, зміцнити ідишкайт (єврейське життя) в самих США і підтримати американську хабадську громаду.Ребе також хотів з'ясувати: чи є можливість оселитися в США і створити тут штаб-квартиру Хабаду. І хоча знаменитий будинок Севен-севенті (будинок під номером 770 на Іст-парквей в Брукліні — центр руху Хабад) з'явився лише в 1940 році, фундамент для його появи заклали результати поїздки по країні в 1929 році. джерело:chabad.odessa

Питання: Ми живемо далеко від синагоги, і в мене не завжди є можливість приходити до синагоги на молитву Сліхот. Чи можна читати їх самому вдома і в який час це краще робити?Відповідь:Дуже дякую за ваше запитання. Як відомо, місяць Елул має особливий статус, адже саме в цей час людині найлегше наблизитися до Вс-вишнього. Тому для Елуля встановлено кілька особливих звичаїв: трублять у шофар після вранішньої молитви, промовляють додаткову главу Тегілім «Ле-Давид орі ве-їші» («Господь — світло моє і спасіння моє…» 27:1) після ранкової та вечірньої молитви і, звичайно ж, Сліхот.Читати Сліхот може не лише той, хто молиться в громаді, а й той, хто не має такої можливості й молиться наодинці. Однак у такому випадку потрібно робити деякі зміни: пропускати ті місця, де згадуються тринадцять якостей милосердя, а також прохання арамейською мовою.Щодо часу читання Сліхот, то існує кілька звичаїв:Останні три години ночі. Ніч ділиться на 12 рівних частин, і саме останні три з них підходять для читання Сліхот. Сьогодні ті, хто дотримується цього звичаю, зазвичай читають їх на світанку (приблизно за 72 хвилини до сходу сонця).Перед ранковою молитвою Шахаріт, навіть якщо це вже після сходу сонця. За цим звичаєм Сліхот можна читати протягом усього дня, зокрема й перед післяобідньою молитвою Мінха.Одразу після півночі (тобто після шостої години ночі). Багато хто намагається чинити саме так у перший день Сліхот.У випадку великої необхідності, коли неможливо зібрати міньян в інший час, деякі галахічні авторитети дозволяють читати Сліхот навіть до півночі. Але це найменш бажаний з точки зору Галахи варіант, тож тому, хто молиться без громади, краще дотримуватися одного з трьох попередніх звичаїв.джерело: https://toldot.com

Притча про лист, який не відправилиУ маленькому містечку жив учень єшиви на ім’я Лейб. У нього був друг Хаїм, з яким вони багато років навчалися разом. Але одного разу між ними сталася сварка. Слова були сказані зопалу, і Лейб пішов ображений, вирішивши більше ніколи не розмовляти з другом.Увечері він сів за стіл і написав довгого листа Хаїму, де виклав усі свої образи. Він хотів віднести його вранці. Та, відчувши втому, відклав конверт у шухляду й заснув.Уночі Лейбу наснився сон. Він побачив, як на небесах розгорнули його лист. Ангели читали кожне слово, але імена там змінилися — замість «Хаїм» стояло «Лейб». Він у жаху зрозумів, що все те зло, яке він побажав ближньому, повертається до нього самого.Прокинувшись, він кинувся до шухляди й розірвав листа. А вранці першим ділом пішов до Хаїма.— Пробач мене, — сказав він. — Я не хочу, щоб наші серця були чужими.Хаїм обійняв його й відповів:— Я теж чекав цього.Відтоді Лейб більше ніколи не писав «листів образ». Він говорив: «Інколи краще промовчати й пробачити, ніж написати те, що одного дня може прочитати Небо».джерело: breslev.com

*11 елула 5635 року (11 вересня 1875 року) — Весілля рабі Шолом Дов-Бера (ребе Рашаб) з ребецн Стерною-Сарою, дочкою рабі Йосеф-Іцхака з Овруча і онукою ребе Цемах-Цедека.Тодішній Любавицький ребе рабі Шмуель (ребе Маѓараш) хотів, щоб весілля відбулося в Любавичах, але батько нареченої наполіг на Овручі. Туди нареченого супроводжувала тільки мати, ребецн Рівка, оскільки ребе Маѓараш з ряду причин не зміг виїхати з Любавичів. Втім, ребе разом зі свитою проводжав сина до села Ахромеєво.На тамтешній станції була лише одна маленька лавка на одну людину, і ребе Маѓараш сів на неї, але оскільки наречений теж мав сидіти, то один із молодих хасидів став на карачки, і наречений сів на нього.Коли після весілля юна ребецн приїхала в Любавичі, то вона злегка засмутилася, тому що всі члени сім'ї ребе Маѓараша були людьми високими, а вона дуже маленькою. Однак свекор сказав їй: «Не падай духом. Відомо, що маленькі дерева дають кращі плоди...».джерело: chabad.odessa

❓Питання до рабина: Що таке шофар, коли і навіщо в нього трублять?📌Відповідь: Шофар — це ріг, зазвичай баранячий або гірського козла, у який трублять (труа) на Рош га-Шана та протягом місяця Елул, останнього місяця перед Рош га-Шана.Трублення в шофар є яскравою зовнішньою ознакою Рош га-Шана (Дня Суда) серед інших свят. Цей день у Торі так і названо — Йом Труа [День трублення — прим. ред.].У біблійну добу шофар використовували для багатьох цілей: у нього трубили при виході на війну, для скликання громади, при оголошенні заборон, для повідомлення про наближення Суботи тощо.Нині в шофар трублять у синагогах протягом усього місяця Елул — після завершення ранкової буденної молитви, — щоб пробудити євреїв до покаяння напередодні Дня Суда. Втім, у останній день місяця, напередодні Рош га-Шана, у шофар не трублять, аби відокремити трублення, яке є нашим правом, від трублення, яке є нашим обов’язком.Щодо причин новорічного трублення існує багато тлумачень. Рамбам у «Законах тшуви» пише:«Трублення в шофар — це виконання заповіді Вс-вишнього, записаної в Торі, і тому ця заповідь не потребує раціонального пояснення. Водночас у ній є натяк на сенс: шофар ніби проголошує: Прокиньтеся, сплячі! Пробудіться, дрімаючі! Перегляньте свої вчинки, поверніться на шляхи істини, згадайте свого Творця. Ви, хто у вирі часу забули про сенс життя! Ви, хто цілий рік проводили в суєті й пустих діях, які не додають щастя, не віднімають страждання й не рятують! Подивіться на свої душі, змініть свої діла! Нехай кожен залишить свій шлях, що веде до страждання й розчарування, нехай відмовиться від способу мислення, в якому немає ані блага, ані добра!»Голос шофара нагадує нам про той день, коли наші предки стояли біля гори Синай, де лунав «дуже сильний звук шофара». Він також нагадує про зруйнування Храму, узятого римлянами під звуки військових сурм. У ньому ми чуємо заклик до прийдешнього дня Великого Суда.джерело: toldot.com

*10 елула 1656 року (2105 рік до н.е.) — Ноах відправляє ворона на розвідку.*10 елула 1656 року, коли Всесвітній Потоп вже добігав кінця, Ноах вперше відкрив ілюмінатор Ковчега. Зробив це він для того, щоб відправити на розвідку ворона, який повинен був оглянутись і з'ясувати, чи не почав знижуватися рівень води. Перший політ виявився невдалим — птах не знайшов ділянки суші, на яку міг би приземлитися.*10 елула 5550 року (20 серпня 1790 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Пінхаса бен Аврѓама-Аби Шапіро (рабі Пінхас з Кореця).Рабі Пінхас народився в Білорусії. Його батько, рабі Авраѓам-Аба Шапіро (нащадок рабі Натана Нета Шапіро і рабі Яакова Ейбеншюца (), був затятим противником хасидизму, проте через звинувачення в кривавому навіті йому довелося покинути рідний Шклов. Разом з родиною він заїхав до Мірполя, де зустрів рабі Баал Шем-Това і став його хасидом. Син рабі Авраѓама, Пінхас, також став хасидом, увійшовши до кола найближчих учнів рабі Баал Шем-Това і рабі Дов-Бера (Межерицький магід).За розпорядженням Баал Шем-Това рабі Пінхас разом з учнями оселився в Кореці (Корці), де провів більше 20 років. Втім, розповідають по-іншому, мовляв, блукаючи з міста в місто, рабі Пінхас і його учні всюди зустрічали нерозуміння і байдужість. Але в Кореці противники хасидизму зустріли їх градом каменів і рабі Пінхас сказав учням: «Залишимося тут, принаймні, люди тут небайдужі».З Кореця рабі Пінхас переїхав до Острога, а звідти в 1790 році зібрався переїхати до Ерец-Ісраель, до міста Цфат, проте в Шепетівці він захворів і покинув цей світ.Рабі Пінхас не писав книг (крім невеликого твору «Мідраш Пінхас»), але зате його нащадки стали відомими єврейськими книговидавцями Шапіро зі Славути.Друкарня була заснована ще рабі Пінхасом, а написана Алтером ребе книга «Танія» вперше була надрукована саме в Славуті — на знак визнання заслуг рабі Пінхаса.*10 елула 5652 року (2 вересня 1892 року) — весілля ребецн Хаї-Мушки, дочки рабі Шмуеля, четвертого Любавичського ребе і рава Моше Ѓоренштейна.Хая-Мушка була молодшою дочкою рабі Шмуеля (ребе Маѓараш) і після його відходу з цього світу турботу про сестру взяли на себе її брати — Шолом Дов-Бер (п'ятий Любавицький ребе, ребе Рашаб) і Залман-Аѓарон (відомий також як Раза), які й влаштували шидух (сватання) сестри.джерело: chabad.odessa