📚 частина 3.«Бібліотека Шнеєрсона» в росії✨ В історії бібліотеки ХАБАДу є особлива глава — сповнена болю й надії. Йдеться про так звану «Бібліотеку Шнеєрсона», яка й досі залишається в росії. 🔹 Як книги опинилися в москві📖 Ще в роки Першої світової війни Ребе Рашаб (раббі Шолом-Довбер) був змушений залишити Любавичі й переїхати до ростова. Щоб урятувати безцінні книги, він відправив бібліотеку на зберігання до москви. Там вони мали дочекатися його повернення.⚠️ Але історія розпорядилася інакше: незабаром вибухнула революція, до влади прийшли більшовики, і всі приватні сховища були націоналізовані. Так свята бібліотека опинилася в руках радянської влади й увійшла до фондів Державної бібліотеки імені леніна. 🔹 Боротьба Ребе Раяца📚 Ребе Раяц, син Рашаба, знову і знову звертався до радянської влади з проханнями та петиціями повернути бібліотеку. Але комуністи були непохитні: книги оголосили "надбанням народу"Відтоді хасиди називали це «підйон швуйїм» — визволення полонених. Адже в їхніх очах святі книги перебували в справжньому галуті (вигнанні). 🔹 Після падіння срср🌍 У 1990-х роках, після розпаду радянського союзу, ХАБАД і уряд США почали активно вимагати повернення бібліотеки. Ребе говорив із особливим болем:> «Це не просто книги. Це іскри святості, які томляться в полоні в чужих».російська влада обіцяла шукати рішення, але на практиці майже нічого не змінилося... 🔹 Що сьогодні🏛️ Сьогодні частина колекції зберігається в російській державній бібліотеці. Інша частина — в Єврейському музеї та Центрі толерантності в москві.📌 Але для ХАБАДу це не вирішує проблему. Адже книги не мають бути музейними експонатами, відірваними від свого справжнього дому — 770 у Брукліні.До сьогодні США та ХАБАД вимагають повернути бібліотеку, але росія продовжує відмовляти. 🔹 Символ незавершеного визволення✨ Ця історія триває вже понад сто років. Для хасидів це символ: поки книги залишаються у вигнанні, сама місія ХАБАДу не завершена.Хасиди по всьому світу вірять: настане час, і святі книги повернуться додому — до бібліотеки **«Оhel Yosef Yitzchak – Lubavitch»** у Нью-Йорку. ⚡️ Отже, «Бібліотека Шнеєрсона» в росії залишається не лише історичним фактом, а й живим болем і надією всього ХАБАДу. ⚖️ На початку 2010-х років справа дійшла до американських судів. Суд у Вашингтоні постановив:**росія зобов’язана повернути бібліотеку Шнеєрсона до США.**Але росія відмовилася. Тоді суд ухвалив безпрецедентне рішення:🇺🇸 за кожен день, поки книги не повернуті, росія має сплачувати штраф — **50 000 доларів на добу (!)**💰 Відтоді ця сума зростає і вже давно перевищила сотні мільйонів доларів. джерело:📖 **Любавицький календар**  

4 тевета 5640 року (19 грудня 1879 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма-Шнеура-Залмана з Ляда.Рабі Хаїм-Шнеур-Залман (також відомий під акронімом Рахшаз) був третім сином третього Лббавіцького ребе Цемах-Цедека. Він народився в Любавичах через рік після відходу з цього світу свого прадідуся — Алтер ребе і був названий на його честь (додаткове ім'я Хаїм він отримав у дитинстві, під час хвороби).Після відходу з життя його батька, ребе Цемах-Цедека, він ще три роки залишався в Любавичах, після чого переїхав до Ляд, де став главою Лядської гілки хабадського хасидизму і залишався ним 11 років. джерело: chabad.odessa

💔 Понівечена 5-поверхівка у Святошинському районі

Частина 2Бібліотека за Раяца та нашого Ребе✨ Якщо в перших поколіннях Любавицьких Ребе бібліотека була передусім «душею дому», то за Ребе Раяца (рабі Йосефа-Іцхака), а згодом — за нашого Ребе, вона стала серцем і центром усього руху ХаБаД. 🔹 Початок нової бібліотеки📚 У 1920-х роках, після того як комуністична влада в Москві конфіскувала бібліотеку Рашаба, Ребе Раяц почав створювати нову колекцію.У 1925 році він придбав у відомого бібліографа р. Шмуеля Вінера близько 5000 надзвичайно рідкісних томів. Саме вони стали «серцем» майбутньої бібліотеки.✈️ Книги, з якими не розлучаютьсяКоли Ребе Раяца вислали з Радянської Росії, він твердо заявив: без книг не поїде.І сталося справжнє диво — йому дозволили вивезти бібліотеку.Шлях книг був довгим: Рига → Варшава → Америка.💼 Валізи з рукописамиЗбереглася зворушлива історія: у кожній подорожі Ребе Раяц незмінно брав із собою три валізи, наповнені рукописами та святими книгами.Навіть вирушаючи до Ерец-Ісраель, він не розлучався з ними.Це були справжні «скарби у вигнанні».🔥 Порятунок під час війниДруга світова війна стала найважчим випробуванням.Коли нацисти окупували Варшаву, значна частина бібліотеки залишилася там.📦 Частину книг дивом вдалося переправити до Нью-Йорка у 1941 році.⏳ Інша частина вважалася втраченою і була знайдена лише через десятиліття — у 1977 році.🏢 Новий дім у Нью-ЙоркуЗ приїздом Ребе Раяца у 1940 році бібліотека отримала постійний дім — 770 Eastern Parkway.Невдовзі в підвальному приміщенні виділили спеціальну кімнату, і книги зайняли свої місця на полицях, як у справжньому сховищі Тори.📖 Ребе продовжує й розширюєПісля Йуд-Шват 5710 (1950), коли Ребе Раяц відійшов із цього світу, бібліотека перейшла до нашого Ребе.Він перетворив її на світовий центр Тори та хасидської думки.🌍 Ребе надихав хасидів з усього світу надсилати книги — як давні рукописи, так і нові видання.📘 Іноді відбувався обмін: за надіслані книги дарували видання видавництва קה״ת (КЕАТ).🏠 У 1968 році було придбано сусідню будівлю поруч із 770 — спеціально для розміщення стрімко зростаючої колекції.✨ Так бібліотека стала не просто історичним архівом, а живим символом зв’язку Ребе з усім єврейським світом.Це вже було не особисте зібрання книг, а спільний скарб усіх Любавицьких хасидів.джерело:📖 Любавицький календар 

🧠 ЩО? ДЕ? КОЛИ?у Центральній синагозі Києва — і це було більше, ніж гра.Цей вечір, присвячений святу Хануки, став живою точкою зустрічі для молодіжних єврейських організацій міста. Інтелект, гумор, азарт і тепла конкуренція — усе зійшлося під одним дахом, де знання звучать голосно, а світло традиції відчувається по-справжньому.Ми були раді приймати в гостях команди:@hillel_kyiv@halom.jcc@jewish_youth_kyiv@schreiber_family_schoolГра тримала в напрузі до останнього питання. Думки літали швидше за підказки, а правильні відповіді — мов ханукальні іскри, що додають світла.🏆 Перемогу здобула сильна й гідна команда @hillel_kyiv — вітаємо!Найцінніше — не рахунок, а відчуття єдності.Ми щиро раді, що змогли зібрати всіх разом у стінах Центральної синагоги Києва й розділити цей ханукальний вечір в атмосфері спільності, взаємної поваги та радості бути разом 🤍Бо коли ми разом — навіть питання стають світлішими.  

На прикінці шабату, після його завершення, 21 грудня / 1 тевета, ми запалили сьому свічку Хануки у Бабин Яр.У місці, де тиша має пам’ять, а земля знає імена.Світло Хануки тут не гучне — воно стійке.Не виклик — а свідчення.Не жест — а відповідальність пам’ятати й жити.Після завершення шабату святість часу перейшла у будні —і саме тут це світло звучить особливо:пам’ять не гасне, життя триває,а світло знаходить шлях навіть крізь темряву.Ми щиро дякуємо співорганізаторам —в особі директорки Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр»,пані Роза Тапанова,а також усім, хто приєднався цього вечора, щоб розділити пам’ять, тишу і світло.Свічку запалив Юхим Якович Капер, батько якого вижив у Бабиному Яру, разом із представником Офісу Головного рабина України Моше Реувена Асмана.Під час заходу гостей привітали директорка Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» , народна депутатка України , Міністр молоді та спорту України , директорка Фонду «Меморіальний центр Голокосту Бабин Яр» , Голова ГО «Асоціація євреїв-колишніх в’язнів гетто і нацистських концентраційних таборів» Борис Забарко. У заході також взяли участь представники дипломатичних місій.Пам’ятаємо. Несемо світло. Живемо.

Частина перша: від Алтер Ребе до покоління Рашаба✨ Від самого початку хасидизму книга була не просто «підручником». Вона ставала джерелом світла, життя й духовної спадкоємності.Кожне покоління Любавицьких Ребе збирало навколо себе не лише хасидів, а й бібліотеку — зібрання книг і рукописів, що відображало їхній внутрішній світ, шлях служіння та історичну місію.🔹 Алтер РебеРаббі Шнеур-Залман із Ляд📚 Відомо, що Алтер Ребе мав бібліотеку з кількох сотень книг — надзвичайна рідкість для Росії кінця XVIII століття.У 1798 році, під час його арешту, з дому було вилучено близько ста томів: влада перевіряла, чи не містять вони «небезпечних для держави» ідей. Хасидські книги розглядалися як потенційна загроза Російській імперії.🔥 В останні роки життя Алтер Ребе пережив два важкі удари.У 1810 році пожежа знищила частину бібліотеки, включно з власноручними рукописами «Шулхан Арух».А в 1812 році, рятуючись від наполеонівського нашестя, він був змушений залишити книги й рукописи, які так і не вдалося повернути.🔹 Міттелер РебеРаббі Дов-Бер📖 Переїхавши до Любавичів, Міттелер Ребе збудував дім, синагогу та заснував нову бібліотеку.Після обшуку 1826 року в офіційних документах було зафіксовано: у його володінні знаходилося 611 томів. За мірками того часу це було зібрання, співставне з «національною бібліотекою» в мініатюрі.🔹 Цемах Цедек📚 Саме за часів Цемах Цедек бібліотека почала стрімко зростати. Він збирав не лише хасидські праці та рукописи, а й книги з усіх галузей єврейської мудрості — Галахи, Кабали, філософії та Талмуду. Від цього періоду бібліотека вже була справжньою скарбницею знань.🔥 Однак і вона не уникла випробувань. Кілька пожеж у Любавичах знищили частину книг, а після кончини Цемах Цедека частину зібрання було розподілено між спадкоємцями.🔹 Наступні покоління📜 Кожен із наступних Ребе зробив свій внесок: Маараш, Рашаб — у кожного були власні зібрання книг і рукописів, які дбайливо передавалися з покоління в покоління.Історія була немилосердною: війни, пожежі та революції знову й знову ставили під загрозу долю святої бібліотеки. Та завдяки самовідданості Ребе й хасидів зібрання не зникло.📚 Так сформувалася традиція: кожен Любавицький Ребе мав власну бібліотеку, і кожна наступна ставала більшою й багатшою за попередню. Це була не просто колекція книг, а жива ланка передачі Тори й хасидської думки, що поєднала покоління ХАБАДу й підготувала ґрунт для грандіозної бібліотеки, яку ми знаємо сьогодні в 770. джерело: 📖 Любавицький календар

*2 тевета 5317 року (29 грудня 1856 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яакова-Кулі Слоніма.Батько рабі Яакова, рабі Залман Рейзліс, був одним з найвидатніших учнів Алтер ребе, але його теща, ребецн Рейзл зі Шклова — поважна і шанована жінка, була запеклою противницею Алтер ребе. Коли їй стало відомо, що два її зятя (в т.ч. і рабі Залман) стали хасидами, вона почала з усіх сил переслідувати їх.Втім, коли її дочка (дружина рабі Залмана) мала народжувати і її життя опинилося в небезпеці, ребецн Рейзл звернулася за благословенням (брахою) саме до Алтер ребе. Ребе погодився дати браху, якщо жінка припинить переслідувати своїх зятів. Та пообіцяла, і у її дочки народився син, якого назвали Яаков-Кулі.Дружиною рабі Яакова була ребецн Менуха-Рохл, дочка Мітелер ребе (онука Алтер ребе). У 1844 році вони переїхали на Святу землю, в місто Хеврон, де рабі Яаков очолив громаду міста.Похований рабі Яаков на Оливній горі в Єрусалимі.*2 тевета 5700 року (14 грудня 1939 року) — Шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) вирвався з окупованої Польщі.У вересні 1939 року почалася Друга світова війна і ребе Раяц, залишивши Отвоцьк, прибув до Варшави. Звідти він мав намір перебратися до Риги, але військовий стан змусив його затриматися на три місяці.На той час США ще не брали участі у війні, а Німеччина прагнула підтримувати з ними мирні відносини, тому зусилля з визволення Ребе спрямовувалися через німецьке представництво в США. Німецькі офіцери кілька разів відвідували будинок, де переховувався ребе, але мешканці будинку відповідали, що такого тут не проживає. Для чого шукають ребе Раяца стало відомо лише через кілька днів.Шлях до Латвії лежав через Берлін і, щоб уникнути нападу німців на людей з бородами і пейсами, один єврей, який служив у німецькій армії в роки Першої світової війни, одягнув німецьку форму, надів усі медалі та відзнаки, отримані ним, і вирушив у якості супроводжуючого.У Берліні Ребе з родиною провели шабат, а наступного дня представники Латвії відвезли їх до Риги.джерело: chabad.odessa

Ханука — свято вогнів і чудес, яке часто пов’язують із перемогою Маккавеїв над греками. Та сама історія й сенс цього свята значно глибші, ніж проста військова звитяга. Ханука виникла у II столітті до н. е., коли єврейський народ опинився в стані «духовної кризи»: багато хто піддався впливу грецької культури, забуваючи традиції предків. Конфлікт, який ми нині називаємо війною Маккавеїв, значною мірою був громадянським — боротьбою між тими, хто прагнув зберегти вірність Торі, та еллінізованими «реформаторами».Головна заповідь Хануки — запалювання ханукальної свічки протягом восьми днів. Щовечора ми додаємо по одній свічці на згадку про чудо з глечиком оливи, якої, здавалося б, мало вистачити лише на один день, але вона горіла вісім. Це чудо не випадкове: воно символізує схвалення Творцем дій Маккавеїв і підтверджує важливість духовного вибору перед обличчям зовнішнього тиску.Греки намагалися придушити єврейську релігію, заборонивши обрізання, освячення місяця та вивчення Тори. Чимало євреїв стали на бік греків і подекуди навіть активно протистояли своїм одноплемінникам. Чудо з оливою показує, що невеликий «глечик чистоти» — група вірних Торі людей на чолі з Йохананом — здатен зберегти світло й віру. Ханукальна менора символізує це світло Тори, яке освітлює світ і захищає народ від асиміляції.Отже, Ханука нагадує не стільки про військову перемогу, скільки про духовну. Світло свічок — це знак того, що навіть у найважчі часи можна зберегти вірність традиції та мудрість, попри зовнішні загрози. Для євреїв перемога — це не поразка ворога, а можливість спокійно виконувати заповіді, жити за законами Тори й передавати світло наступному поколінню.Ханука навчає: чудо приходить тоді, коли збережена іскра віри, і навіть маленький вогонь здатен розігнати темряву. З кожною запаленою свічкою ми згадуємо, що справжня перемога — це стійкість духу й вірність своїм принципам.

Тевет- світло всередині зимиМісяць Тевет приходить тихо, серед холоду й коротких днів, але несе з собою нагадування про внутрішню силу людини. Це час, коли єдність і віра стають не гучними словами, а щоденною опорою. Тевет вчить нас тримати світло навіть тоді, коли зовні панує темрява, і знаходити сенс у випробуваннях.Озираючись на шлях наших предків, ми беремо з собою їхню витримку та надію — і дивимося вперед. Нехай уроки Тевету допоможуть нам поглибити зв’язок із Торою, традиціями та громадою, зміцнити серце й розум. Запалюймо це світло у своїх домівках і в собі — щоб зима стала часом внутрішнього росту й нових, добрих початків.

У п’ятницю ханукальні вогні запалюють перед суботніми свічками. Цього дня до світильників слід налити більше олії, ніж зазвичай (або взяти свічки більшого розміру), щоб вогонь у ханукії горів щонайменше ще пів години після настання ночі.Після завершення суботи порядок запалювання ханукальних вогнів у синагозі (де також запалюють ханукію для прославлення дива) відрізняється від домашнього.У синагозі спочатку запалюють ханукальні вогні, а потім здійснюють Гавдалу; вдома ж спершу здійснюють Гавдалу, і лише після цього запалюють ханукальний світильник. джерело: toldot.com