Ізкор (від івр. יִזְכּוֹר — «згадає [Вс-вишній]») — це головна поминальна молитва за померлими в юдаїзмі. Під час неї віряни моляться за душі покійних батьків та близьких, а також просять про благодійність в їхню пам'ять. Основні деталі:Коли читається: Рівно 4 рази на рік після читання Тори — у Йом-Кіпур, Шміні-Ацерет, на восьмий день Песаха та у свято Шавуот.Традиція: Текст починається зі слів «Да вспомнит Бог...» (Нехай згадає Бог...). У повній назві вона звучить як Азкарат Нешамот (поминання душ).Особливість звичаю: За традицією, під час Ізкору в синагозі залишаються лише ті, чиї батьки вже пішли з життя. Люди, у яких живі обоє батьків, виходять із зали на час цієї молитви.

Що таке Десять Заповідей, або Декалог — 10 Промов, написаних на Скрижалях Завіту? Який їхній зміст? Розповіді мудреців про Десять Заповідей.10 Заповідей на Скрижалях Завіту — квінтесенція всієї ТориОсь короткий список усіх Десяти Заповідей:«Я — Г-сподь, Б-г твій».«Нехай не буде в тебе інших богів».«Не вживай Ім’я Г-спода, Б-га твого, надаремно».«Пам’ятай день Шабат».«Шануй свого батька і свою матір».«Не вбивай».«Не чини перелюбу».«Не кради».«Не свідчи неправдиво проти ближнього свого».«Не зазіхай».П’ять перших були написані на одній скрижалі, п’ять інших — на другій. Так навчав рабі Ханіна бен Гамліель.Заповіді, записані на різних скрижалях, відповідають одна одній. Наприклад, «Не вбивай» співвідноситься із «Я — Г-сподь», вказуючи на те, що вбивця принижує образ Творця. «Не чини перелюбу» — це відповідник «Нехай не буде в тебе інших богів», адже перелюб — це духовна зрада, подібна до ідолопоклонства. Про це сказано в Книзі Йірмеягу: «І легковажністю своєю осквернила вона землю, і блудила з каменем та деревом» (Йірмеягу 3:9).«Не кради» відповідає «Не вживай Ім’я Г-спода надаремно», бо злодій рано чи пізно мусить присягатися (у суді).«Не свідчи неправдиво» — це паралель до «Пам’ятай день Шабат», адже Всевишній як би сказав: «Коли ти лжесвідчиш, це так, ніби ти заперечуєш Моє творення світу за шість днів і відпочинок сьомого».«Не зазіхай» співвідноситься з «Шануй батька й матір», адже той, хто зазіхає на чужу жінку, може спричинити народження сина, який поважатиме не справжнього батька і проклинатиме свого істинного.Десять Заповідей включають всю ТоруУсі 613 заповідей Тори закладено в 613 літерах, якими записані Десять Заповідей. Між кожною з них — всі деталі законів Тори. Як сказано: «Усіяні таршішами» (Шир га-Ширім 5:14). Слово «таршіш» — це символ моря, тому Тору порівнюють із морем: між великими хвилями — дрібні, як і між заповідями — закони.[10 заповідей справді містять 613 букв, якщо не враховувати останні два слова: לרעך אשר (ашер лерееха — «що в ближнього твого»). Ці два слова, що містять сім літер, символізують 7 заповідей нащадкам Ноаха.]Десять Заповідей — 10 Промов, якими Всевишній створив світКожна заповідь відповідає одній із десяти Промов (імперативів), якими Всевишній створив світ:«Я — Г-сподь, Б-г твій» = «Нехай буде світло» (Берешит 1:3).«Не буде в тебе інших богів» = «Нехай буде твердь…» (1:6).«Не вживай Ім’я Г-спода надаремно» = «Нехай збереться вода…» (1:9).«Пам’ятай день Шабат» = «Нехай земля дасть зелень…» (1:11).«Шануй батька і матір» = «Нехай будуть світила…» (1:14).«Не вбивай» = «Нехай вода вирує…» (1:20).«Не чини перелюбу» = «Нехай земля дасть живих істот…» (1:24).«Не кради» = «Я дав вам усю траву…» (1:29).«Не свідчи неправдиво» = «Створімо людину за образом Нашим…» (1:26).«Не зазіхай» = «Недобре бути людині самотньою…» (2:18).

Згідно з основоположною працею Кабали — Книга Зоар — будь-яка річ, подія чи явище у нашому світі мають дві складові: зовнішню форму («посудину») та внутрішній зміст («наповнення»). Людина влаштована подібним чином: у неї є тіло (зовнішній прояв) і душа (внутрішня сутність).Цей самий принцип дуальності Творець заклав у чоловіче та жіноче начало. Спочатку створені як єдине ціле, чоловік і жінка були розділені, щоб стати самостійними провідниками Божественної волі, але з абсолютно різною динамікою служіння.Місія чоловіка більше орієнтована на зовнішню, соціальну та суспільну структуру. Його духовний шлях рухається від зовнішнього до внутрішнього — через дію та чітко визначені атрибути до духовного усвідомлення. Саме тому чоловічі обов’язки включають багато публічних заповідей і зовнішніх знаків, таких як носіння тфілін, цицит або звичай покривати голову кіпою. Кіпа для чоловіка є постійним нагадуванням про те, що над ним є Вища сила, допомагаючи дисциплінувати його зовнішню природу.Жіноча місія має протилежну динаміку — від глибокого внутрішнього до зовнішнього. Жінка від природи наділена тоншими духовними та емоційними «рецепторами», що пов’язують її з Творцем. Їй не потрібні штучні зовнішні атрибути, щоб пам’ятати про Вс-вишнього, адже її зв’язок із Божественним глибоко вкорінений усередині.Саме по матері визначається єврейство (внутрішня характеристика душі), і саме жінка звільнена від більшості наказових заповідей, пов’язаних із часом, щоб не порушувати її головне завдання — бути внутрішнім стрижнем дому та Хранителькою Традиції.Замість зовнішніх знаків на кшталт кіпи, призначення жінки виражається у трьох головних заповідях, що символізують наповнення матеріального світу духовним світлом:• Відділення хали — освячення фізичної їжі та створення благословенної атмосфери в домі.• Чистота сімейного життя — охорона святості та глибини подружніх стосунків.• Запалювання шабатніх свічок — розкриття Божественного світла, адже свічка символізує людську душу.Тому закони скромності для єврейської жінки — це не аналог чоловічої кіпи, а прояв її внутрішнього усвідомлення себе «донькою Царя». Жінці немає потреби покривати голову кіпою, оскільки її служіння будується не на зовнішній атрибутиці, а на тонкому прояві душевного тепла, скромності та перетворенні буденного життя на простір святості.

3 сівана 2448 року (1313 рік до н.е.) — Початок підготовки до Дарування Тори.У цей день почалася підготовка до Дарування Тори. Євреї отримали «заповідь про межу» — Всевишній заборонив підходити до гори і точно вказав, яку лінію біля гори Синай вони не повинні перетинати. Кожен, хто перетнув би цю лінію і наблизився до гори, підлягав би смерті.Також євреї отримали заповіді про освячення. Їм була заборонена подружня близькість, а також вони повинні були очистити своє тіло і одяг.3 сівана 5589 року (4 червня 1829) — Прийняття ребе Цемах-Цедеком керівництва хасидами Хабаду.Після відходу з цього світу Мітелер ребе ребе Цемах-Цедек, незважаючи на рішення старших хасидів, відмовлявся очолювати Хабад. Він вважав більш гідними кандидатами синів Алтер ребе — рабі Хаїма-Авраѓама і рабі Нахума або онука Алтер ребе — рабі Аѓарона з Кременчука. І лише після тривалих умовлянь він погодився зайняти цю посаду за умови, що його не будуть обтяжувати питаннями, пов’язаними з матеріальними речами.

🌷 Єврейська громада щиро привітала ювілярок травня — людей, чиї роки стали справжнім багатством мудрості, сили та життєвого тепла.💐 Венжега Світлана Степанівна відзначила поважне 85-річчя.💐 Спітковська Ірина Михайлівна — своє 80-річчя.Представники громади привітали ювілярок теплими словами, квітами та подарунками, огорнувши їх увагою, турботою й святковим настроєм у цей особливий день.Нехай Вс-вишній дарує ювіляркам міцне здоров’я, спокій, радість від рідних і багато світлих та благословенних років! ✨

Наближається свято Шавуот — день, коли завершив свій земний шлях засновник хасидизму, святий Баал-Шем-Тов (Бешт).Не всі пам’ятають, але напередодні 5720 (1960) року — до 200-річчя з дня його відходу — єврейський світ не планував нічого особливого. Хасиди не думали, що цей рік стане «особливим». Але у Сьомого Любавицького Ребе був інший задум.Ребе буквально влаштував справжній «струс», піднявши на ноги абсолютно всіх: від великих бізнесменів до шкільних учителів.⚡️ Головний лозунг року: «Поширення джерел»Ребе перетворив ювілей не просто на день пам’яті, а на практичний заклик до дії. У своїх листах того часу він прямо заявляв:«Це мій девіз цього року — моя вимога до кожного діяти з подвоєною енергією для поширення джерел хасидизму всюди!»Ребе пов’язував тему 200-річчя Бешта буквально з усім:● Бізнесменам він нагадував, що Баал-Шем-Тов учив служити Вс-вишньому в радості та піклуватися про матеріальний добробут інших.● Директорам шкіл робив зауваження, якщо ті забували «з теплом і хасидським вогнем» говорити з дітьми про спадщину Бешта.● Тим, хто просив благословення на зцілення, Ребе пояснював, що цей рік є часом особливої заслуги (сегули), а найкращі ліки — додати у вивченні вчення Баал-Шем-Това.🕯 «Баал-Шем-Тов любив світло»На фарбренгенах того року Ребе розкрив глибокий зв’язок між хасидизмом ХАБАД і вченням Бешта. Він цитував главу попереднього покоління — Ребе Раяца:«Баал-Шем-Тов дуже любив світло» — як духовне, так і буквальне. Відома історія, як Бешт і його учні запалювали багато свічок після завершення Шабату.Того року Ребе почав детально, від суботи до суботи, розбирати книгу Цаваат а-Ріваш («Заповіт Баал-Шем-Това»), перекладаючи глибокі містичні ідеї мовою практичних порад для щоденного життя кожного єврея.🕊 Спадщина Бешта:Турбота про тіло не менш важлива, ніж турбота про душу.Ребе підкреслював, що ще до того, як відкритися світу, Баал-Шем-Тов ходив селами та допомагав простим євреям матеріально — їжею, грошима, добрим словом.Висновок для нас сьогодні: справжній хасидизм — це не лише піднесені роздуми, а конкретні справи. Це 200 — а сьогодні вже значно більше — років безумовної Аават Ісраель — любові до ближнього.🔥 Шавуот — це час наново «прийняти Тору». І в день пам’яті Баал-Шем-Това найкращий подарунок для його душі — додати трохи світла у цей світ: відкрити книгу хасидизму, допомогти ближньому й зробити це зі справжньою, живою радістю.📖 Любавицький календар

Сьогодні — 2 Сівана, «ЙОМ А-МЕЮХАС» 5786 р.46-й день Омера📌 Йом а-Меюхас (2 Сівана) називається «особливим днем» з трьох причин: цього дня євреї отримали статус «святого народу», день тижня, на який він припадає, завжди збігається з Йом-Кіпуром, а також він розташований між важливими датами — Рош Ходешем і днями підготовки до дарування Тори. Сам по собі цей день не має окремих заповідей, тому ніби «пишається» своїм великим сусідством.Айом Йом• «Ана бе-коах» під час Кабалат Шабат («Зустрічі Суботи») промовляють пошепки.• Рядок «У-фрос алейну...» («І простягни над нами...») під час Кабалат Шабат промовляють стоячи.• У 5589 році (1829 р.) Шабат глави «Бемідбар» припав на 5 Сівана — напередодні свята Шавуот. Перед запалюванням шабатніх свічок Цемах Цедек — третій Любавицький Ребе — виголосив маамар (хасидське вчення) на тему: «Піднеси голову... їхніх батьків».Значення слова «сеу» («піднеси / поліч») тут відповідає тлумаченню Ібн Езри, як у вірші: «Кі тіса ет рош» («Коли будеш рахувати / підносити голову»). Пояснення цього принципу полягає в тому, що завдяки праці з розкриття світла душі, втіленої в тілі, відбувається духовне піднесення в самому «джерелі» та сутності душі, якою вона перебуває Нагорі. На основі цього Ребе пояснив кілька віршів, а також уривки із книги Зоар і Мідрашів.• У сам Шабат опівдні наш Учитель — Альтер Ребе — виголосив друш (промову) «І заручу тебе Мені навіки...» та пояснення до неї — саме ті, що надруковані в книзі Лікутей Тора.• У перший день свята Шавуот наш Учитель виголосив друш «І відлічіть собі...» та пояснення до нього, які також надруковані в Лікутей Тора.• На другий день Шавуота, під час святкової трапези, наш Учитель виголосив друш «А мудрість — звідки вона приходить?», що є другим поясненням до теми «Відлічіть п’ятдесят днів», надрукованим у Лікутей Тора.📖 Любавицький календар

Сьогодні ми зануримося в історію дивовижної людини, чиє життя стало унікальним мостом між поколіннями. Рабі Перец Хен (1797–1883) — великий хасид і мудрець, який удостоївся рідкісної заслуги: він бачив шістьох глав Хабаду — від самого Алтер Ребе до Ребе Раяца.🌟 Унікальний ланцюг поколіньРабі Перец Хен прожив 86 років і став живим свідком золотої епохи хасидизму.У дитинстві він удостоївся побачити засновника Хабаду — Алтер Ребе — під час його поїздок громадами.А вже у глибокій старості, за кілька місяців до своєї смерті, він бачив маленького Йосефа-Іцхака — майбутнього Ребе Раяца — коли той був ще немовлям у колисці.Так в одній людині поєдналася вся історія хасидизму — від його зародження до двадцятого століття.🕍 Шлях рабинського служіння і диво в БешенковичахРабі Перец був відомий під різними іменами — залежно від міст, де служив: Перец Смілянський, Перец Невельський і Перец Бешенковицький.Його призначення до Бешенковичів відбулося за прямою вказівкою Міттлер Ребе.Перед від’їздом Ребе наказав йому поглиблено вивчити конкретний закон у кодексі «Шулхан Арух».Згодом стало зрозуміло, навіщо. У місті жив великий геній і знавець Тори — рабі Аарон Яффе, який скептично ставився до молодих рабинів.Коли виникла складна юридична суперечка, рабі Перец відповів на неї настільки блискуче, спираючись саме на той розділ, який йому веліли вивчити, що рабі Аарон був вражений і визнав його велич.🔥 Вірність і відданість главам ХабадуРабі Перец був не просто хасидом, а справжнім стовпом відданості.🔹 За часів Цемах ЦедекаПісля відходу Міттлер Ребе рабі Перец був одним із найактивніших хасидів, які благали й наполягали, щоб Цемах Цедек прийняв на себе тягар керівництва громадою.🔹 За часів Ребе МаарашаПісля відходу Цемах Цедека саме рабі Перец був серед тих, хто офіційно проголосив прийняття хасидами керівництва Ребе Маараша.Після цього старійшини хасидів розподілили між собою регіони, щоб підтримувати дух громад по всій Російській імперії, і рабі Перец узяв на себе турботу про Невель, Полоцьк та всю округу.💼 Рабин Чернігова і свідчення Міттлер РебеУ 1866 році, за порадою Цемах Цедека, він очолив громаду Чернігова.Там жив знаменитий учений рабі Моше Маріанов, який вирізнявся надзвичайно незалежним характером і ні перед ким не схиляв голови.На подив усіх, рабі Моше виявляв до рабі Переца надзвичайну пошану й завжди підводився, коли той заходив.Пізніше з’ясувалося, що рабі Моше чув від самого Міттлер Ребе перед його відходом слова:«Перец Смілянський — це прекрасний молодий чоловік».Слова Ребе були для нього найвищим авторитетом, який не потребував жодних доказів.🕯️ Спадщина і нащадкиРабі Перец відійшов у Шабат, 26 іяра 5643 року.Він залишив після себе славну династію. Серед його синів були видатні хасиди: рабі Меїр, рабі Моше-Лейб Лайн, рабі Авраам-Аарон, рабі Меїр-Сімха та знаменитий рабин Чернігова — рабі Давид-Цві (Радац) Хен.Його життя залишається для нас прикладом того, як можна пронести крізь десятиліття вогонь відданості вчителю й залишитися непохитним у вірі.Нехай пам’ять про великого хасида буде благословенна ✨📸 На фото: містечко Невель📖 Любавицький календар

Попросили поговорити про «різкість» і про «особливо чутливих людей, яких так легко зачепити». Ну що ж, давайте поговоримо.Перше.НЕ треба спілкуватися з тими, хто вам не подобається. Взагалі. Ніколи.У цьому немає ніякого сенсу. Ви можете не сваритися і не лаятися ні з ким, не обов'язково людині повідомляти, що вона вас дратує. Але якщо це так - позбавте і себе, і, до речі, її від такої "дружби".Друге.Якщо виходити з положення, що вам з людиною цікаво і приємно спілкуватися, то - якщо ви, звичайно, не соціопат - вам не захочеться її ображати навмисно. Отже, ви самі не говорите їй гидот і робите це усвідомлено, то і не треба нести ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ТО, як ця людина вас зрозуміла. Ви не хотіли її образити спеціально? Значить, решта - це вже її суто особисті проблеми.Третє.У людей з тарганами є свої тригери. Ти говориш їм «ось табуретка», а вони - «ти вважаєш, що я схожий на табуретку?!». І далі в тому ж дусі.У всіх свої заморочки. Якщо вас заздалегідь не повідомили, що з цією людиною, скажімо, не можна згадувати ім'я «Іван» або говорити про кактуси, то це не ваші проблеми і не ваша вина. Якщо на вас не одягнутий білий халат і ви не є її лікуючим лікарем, будь ласка, звільніть себе від необхідності нести відповідальність за її душевне здоров'я.Четверте.Якщо ви все ж таки образили людину, вона може прямим текстом це вам сказати і позначити, що САМЕ її зачепило. Якщо вона цього не робить, а починає на вас дутися і всім своїм виглядом дає зрозуміти, що ви повинні здогадатися, про що йде мова, - дивіться пункт перший. Це ще називається пасивною агресією, якщо що.П'яте.У світі бувають відверто агресивні люди, яким подобається говорити іншим гидоти. Це одне. Але якщо ви до таких людей не належите, то майте на увазі: образа вже живе у цій «чутливій» людині. Їй просто треба її (образу) в когось розміщувати. Ви можете поспівчувати цій людині, але ніяк не вплинете на її бажання розміщувати свою образу в оточуючих. Відносини повинні бути легкими, прозорими і приносити радість!© Психологічна Порадня

Перші дванадцять днів місяця Сіван відрізняються від решти днів. На них поширюється особлива святість (хоч і менша, ніж у святкові дні).Перший із цих днів — це Рош Ходеш, і його статус не відрізняється від інших початків місяця.Чотири дні між Рош Ходеш і святом, що припадає на 6-е Сівана — це дні, в які Моше та праотці були зайняті підготовкою до отримання Тори.6-е Сівана (а поза межами Ерец-Ісраель — також і 7-е Сівана) — це свято Шавуот.7-е Сівана — це Йом га-Тібуах ("день жертвоприношень") — день, коли паломники, що прибули до Єрусалима на Шавуот, приносили святкові жертви в тому випадку, якщо саме свято припадало на Шабат (адже приватні жертви — на відміну від громадських — не приносяться в Шабат).У наступні п’ять днів паломники також могли приносити свої жертви, якщо не встигли зробити це у саме свято — адже за законом це дозволено протягом семи днів, включно зі святом.Таким чином, усі перші 12 днів місяця Сіван мають підвищену святість у порівнянні зі звичайними буднями.Тому в ці 12 днів:не читають Таһанун у молитві,не вимовляють "Йехі рацон" після читання Тори,не згадують померлих.У ці дні не встановлюються пости — навіть у разі посту в Йорцайт (річницю смерті батька або матері).Однак дозволяється піст Тааніт халом (викликаний сновидінням).Також дозволено нареченому постити у день весілля.Такі звичаї прийняті в Ерец-Ісраель.Поза її межами прийнято не постити і не читати Таһанун лише до Ісру хаг — тобто до 8-го Сівана включно (оскільки 6-е і 7-е Сівана там вважаються святковими).

1. Сіван — третій місяць єврейського календаряОскільки в Торі першим місяцем року названо весняний місяць Нісан, Сіван вважається третім місяцем єврейського календаря. А якщо рахувати від місяця Тішрей (Рош га-Шана — єврейський Новий рік), що припадає на осінь, то Сіван — це дев’ятий місяць.2. Вперше назва цього місяця згадується в книзі ЕстерЯк і назви інших місяців у сучасному єврейському календарі, "Сіван" походить з часів Вавилонського вигнання.Вперше це ім’я зустрічається в Книзі Естер, де говориться про царський указ, написаний:«…у третьому місяці, тобто в місяці Сіван, на двадцять третій день…» (Естер 8:9).3. Час дарування ТориУ перший день третього місяця після Виходу з Єгипту наші предки дісталися гори Синай. Шість днів по тому Всевишній зійшов на гору і дарував народу Ізраїлю Десять заповідей.Цей час був вибраний не випадково:Тора має три частини (Тора, Пророки, Писання);євреї поділяються на три групи (когани, левіти та Ісраель);Моше був третім серед дітей своїх батьків (після Мір’ям і Аарона);і на підготовку до Одкровення було виділено три дні, коли чоловіки й жінки мали жити окремо.4. У Сівані святкують ШавуотШавуот — річниця Синайського Одкровення — святкується 6-го Сівана (а в діаспорі — також і 7-го). Це через 50 днів після свята Песах.Обряди Шавуоту:нічне вивчення Тори,читання Десяти заповідей у синагозі,святкова молочна трапеза,молитва Ізкор (помінальна).5. Сезон збирання пшениціУ Землі Ізраїлю Сіван — це час жнив. У часи Храму євреї приносили у Шавуот хлібні жертви з нового пшеничного врожаю, а також бікурім — перші плоди та зерно, дякуючи Б-гу за щедрість.6. Знак зодіаку — БлизнюкиПісля Овна і Тельця Близнюки (івритом «теомім») — перший знак зодіаку, що символізує людину.Мудреці пояснюють, що це ідеальний знак для місяця дарування Тори — адже тільки людина здатна співати хвалу та радіти цьому одкровенню.повний текст читайте на нашому сайті: https://jewishukraine.info/post/306

Рош Ходеш СіванУ переддень Рош Ходеш Сіван прийнято читати особливу молитву за дітей, складену Шла а-Кодошем — великим знавцем Тори, кабалістом рабином Йешаягу бен Авраам га-Леві Гурвіцем.Протягом майже 400 років євреї в усьому світі читають «Тфіла а-Шла» — особливу й потужну молитву за захист і духовний добробут дітей.Шла а-Кодош писав:«Найбільш відповідний час для цієї молитви — Ерев Рош Ходеш Сіван, адже саме цього місяця Всевишній дав нам Свою Тору, і саме тоді ми були названі Його дітьми».Переддень Рош Ходеш Сіван також відомий як Йом Кіпур Катан.Шла а-Кодош вчить, що саме цього дня за стародавнім звичаєм ми звертаємося до Творця з особливою молитвою, в якій просимо, аби наші діти та діти наших дітей у всі покоління прямували шляхом Тори.Текст цієї молитви дійшов до нас завдяки раббі Шабтаю Сойферу з Премишлян. На зібранні Чотирьох Земель у 1614 році йому — як видатному учневі раббі Мордехая Яфе (автора «Левушим») — було доручено перевидати Сідур (молитовник). На той час у багатьох перевиданнях накопичилися численні помилки, і саме йому було доручено впорядкувати тексти молитов.У виданому ним Сідурі 1618 року поставили свої підписи такі авторитети, як Мааршо, Шла а-Кодош, Бах та інші. Раббі Шабтай не вносив нічого нового — він лише виправляв і ретельно перевіряв автентичність текстів, що сягали часів Великого зібрання.Серед цих молитов була й та, що сьогодні відома як «Тфіла а-Шла».Традиція промовляти цю молитву в канун місяця Сіван належить самому Шла а-Кодошу. Ось його слова:«Серце моє підказує мені, що найкращий час для цієї молитви — переддень місяця Сіван, бо саме цього місяця нам була дарована Тора. І завдяки тому, що ми її прийняли, нас називають “синами Всесильного Б-га”. Було б правильно, щоб у цей день обоє батьків постили, пробудили свої серця до тшуви, перевірили, чи всі закони в їхньому домі дотримуються як слід, зокрема ті, що стосуються сімейної чистоти, і дали цдаку гідним бідним у цей день».Мішна Брура (47:10) пише, що ця молитва має стати звичною для нас, щоб ми постійно молилися до Творця про те, щоб наші діти вивчали Тору, стали праведниками, розвинули в собі риси, гідні звання «людини».Про це варто пам’ятати і під час виголошення благословення «Агава Раба», і коли ми читаємо ранкове благословення на Тору — «і ми, і нащадки наші».Шла а-Кодош написав про це у своїй книзі «Шней Лухот га-Брит», назва якої і дала йому прізвисько «Шла» (абревіатура назви книги), а «а-Кодош» — «святий».Перед молитвою прийнято давати цдаку, після чого запалюють пам’ятну свічку в честь праведника — рабі Йешаягу бен Авраам га-Леві Гурвіца (Шла а-Кодоша).*Тфіла а-Шла: אַתָּהּ הוּא יְיָ אֱלֹהֵינוּ עַד שֶׁלֹּא בָּרָאתָ הָעוֹלָם, וְאַתָּהּ הוּא אֱלֹהֵינוּ מִשֶּׁבָּרָאתָ הָעוֹלָם, וּמֵעוֹלָם וְעַד עוֹלָם אַתָּה אַל. וּבָרָאתָ עוֹלָמְךָ בְּגִין לְאִשְׁתְּמוֹדַע אֱלָהוּתָךְ בְּאֶמְצָעוּת תּוֹרָתְךָ הַקְּדוֹשָׁה כְּמוֹ שֶׁאָמְרוּ רַבּוֹתֵינוּ זִכְרוֹנָם לִבְרָכָה. “בְּרֵאשִׁית”, בִּשְׁבִיל תּוֹרָה וּבִשְׁבִיל יִשְׂרָאֵל, כִּי הֵם עַמְּךָ וְנַחֲלָתְךָ אֲשֶׁר בָּחַרְתָּ בָּהֶם מִכָּל הָאֻמּוֹת, וְנָתַתָּ לָהֶם תּוֹרָתְךָ הַקְּדוֹשָׁה, וְקֵרַבְתָּם לְשִׁמְךָ הַגָּדוֹל. וְעַל קִיּוּם הָעוֹלָם וְעַל קִיּוּם הַתּוֹרָה בָּא לָנוּ מִמְּךָ יְיָ אֱלֹהֵינוּ שְׁנֵי צִוּוּיִים. כָּתַבְתָּ בְּתוֹרָתְךָ “פְּרוּ וּרְבוּ”, וְכָתַבְתָּ בְּתוֹרָתְךָ “וְלִמַּדְתֶּם אוֹתָם אֶת בְּנֵיכֶם”, וְהַכַּוָּנָה בִּשְׁתֵּיהֶן אֶחָת, כִּי לֹא לְתֹהוּ בָרָאתָ כִּי אִם לָשֶׁבֶת, וְלִכְבוֹדְךָ בָּרָאתָ, יָצַרְתָּ אַף עָשִׂיתָ, כְּדֵי שֶׁנִּהְיֶה אֲנַחְנוּ וְצֶאֱצָאֵינוּ וְצֶאֶצָאֵי כָּל עַמְּךָ בֵּית יִשְׂרָאֵל יוֹדְעֵי שְׁמֶךָ וְלוֹמְדֵי תּוֹרָתֶךָ. וּבְכֵן אָבוֹא אֵלֶיךָ יְיָ מֶלֶךְ מַלְכֵי הַמְּלָכִים, וְאַפִּיל תְּחִנָּתִי, וְעֵינַי לְךָ תְּלוּיוֹת עַד שֶׁתְּחָנֵּנִי וְתִשְׁמַע תְּפִלָּתִי לְהַזְמִין לִי בָּנִים וּבָנוֹת, וְגַם הֵם יִפְרוּ וְיִרְבּוּ הֵם וּבְנֵיהֶם וּבְנֵי בְּנֵיהֶם עַד סוֹף כָּל הַדּוֹרוֹת לְתַכְלִית שֶׁהֵם וַאֲנִי וַאֲנַחְנוּ כֻּלָּנוּ יַעַסְקוּ בְּתוֹרָתְךָ הַקְּדוֹשָׁה לִלְמֹד וּלְלַמֵּד לִשְׁמֹר וְלַעֲשׂוֹת וּלְקַיֵּם אֶת כָּל דִּבְרֵי תַּלְמוּד תּוֹרָתְךָ בְּאַהֲבָה, וְהָאֵר עֵינֵינוּ בְּתוֹרָתֶךָ וְדַבֵּק לִבֵּנוּ בְּמִצְווֹתֶיךָ לְאַהֲבָה וּלְיִרְאָה אֶת שְׁמֶךָ. אָבִינוּ אָב הָרַחֲמָן, תֵּן לְכֻלָּנוּ חַיִּים אֲרֻכִּים וּבְרוּכִים, מִי כָמוֹךָ אָב הָרַחֲמִים זוֹכֵר יְצוּרָיו לְחַיִּים בְּרַחֲמִים, זָכְרֵנוּ לְחַיִּים נִצְחִיִּים כְּמוֹ שֶׁהִתְפַּלֵּל אַבְרָהָם אָבִינוּ “לוּ יִחְיֶה לְפָנֶיךָ”, וּפֵרְשׁוּ רַבּוֹתֵינוּ זִכְרוֹנָם לִבְרָכָה, “בְּיִרְאָתֶךָ”. כִּי עַל כֵּן, בָּאתִי לְבַקֵּשׁ וּלְחַנֵּן מִלְּפָנֶיךָ שֶׁיְּהֵא זַרְעִי וְזֶרַע זַרְעִי עַד עוֹלָם זֶרַע כָּשֵׁר, וְאַל יִמָּצֵא בִי וּבְזַרְעִי וּבְזֶרַע זַרְעִי עַד עוֹלָם שׁוּם פְּסוּל וָשֶׁמֶץ, אַךְ שָׁלוֹם וֶאֱמֶת וְטוֹב וְיָשָׁר בְּעֵינֵי אֱלֹהִים וּבְעֵינֵי אָדָם, וְיִהְיוּ בַּעֲלֵי תוֹרָה, מָארֵי מִקְרָא, מָארֵי מִשְׁנָה, מָארֵי תַלְמוּד, מָארֵי רָזָא, מָארֵי מִצְוָה, מָארֵי גוֹמְלֵי חֲסָדִים, מָארֵי מִדּוֹת תְּרוּמִיּוֹת, וְיַעַבְדוּךָ בְּאַהֲבָה וּבְיִרְאָה פְּנִימִית, וְלֹא יִרְאָה חִיצוֹנִית. וְתֵן לְכָל גְּוִיָּה וּגְוִיָּה מֵהֶם דֵּי מַחְסוֹרָהּ בְּכָבוֹד, וְתֵן לָהֶם בְּרִיאוּת וְכָבוֹד וְכֹחַ, וְתֵן לָהֶם קוֹמָה וְיֹפִי וְחֵן וָחֶסֶד, וְיִהְיֶה אַהֲבָה וְאַחֲוָה וְשָׁלוֹם בֵּינֵיהֶם, וְתַזְמִין לָהֶם זִוּוּגִים הֲגוּנִים מִזֶּרַע תַּלְמִידֵי חֲכָמִים מִזֶּרַע צַדִּיקִים, וְגַם הֵם זִוּוּגָם יִהְיוּ כְּמוֹתָם כְּכָל אֲשֶׁר הִתְפַּלַּלְתִּי עֲלֵיהֶם, כִּי זִכָּרוֹן אֶחָד עוֹלֶה לְכָאן וּלְכָאן. אַתָּה יְיָ יוֹדֵעַ כָּל תַּעֲלוּמוֹת, וּלְפָנֶיךָ נִגְלוּ מַצְפּוּנֵי לִבִּי, כִּי כַוָנָתִי בְּכָל אֵלֶּה לְמַעַן שִׁמְךָ הַגָּדוֹל וְהַקָּדוֹשׁ וּלְמַעַן תּוֹרָתְךָ הַקְּדוֹשָׁה. עַל כֵּן עֲנֵנִי יְיָ עֲנֵנִי בַּעֲבוּר הָאָבוֹת הַקְּדוֹשִׁים אַבְרָהָם יִצְחָק וְיַעֲקֹב, וּבִגְלָלָם תּוֹשִׁיעַ בָּנִים לִהְיוֹת הָעֲנָפִים דּוֹמִים לְשָׁרְשָׁם, וּבַעֲבוּר דָּוִד עַבְדֶּךָ רֶגֶל רְבִיעִי בַּמֶּרְכָּבָה, הַמְּשׁוֹרֵר בְּרוּחַ קָדְשֶׁךָ. שִׁיר הַמַּעֲלוֹת אַשְׁרֵי כָּל יְרֵא ה’ הַהֹלֵךְ בִּדְרָכָיו. יְגִיעַ כַּפֶּיךָ כִּי תאֹכֵל אַשְׁרֶיךָ וְטוֹב לָךְ. אֶשְׁתְּךָ כְּגֶפֶן פֹּרִיָּה בְּיַרְכְּתֵי בֵיתֶךָ בָּנֶיךָ כִּשְׁתִלֵי זֵיתִים סָבִיב לְשֻׁלְחָנֶךָ. הִנֵּה כִי כֵן יְבֹרַךְ גָּבֶר יְרֵא ה’. יְבָרֶכְךָ ה’ מִצִּיּוֹן וּרְאֵה בְּטוּב יְרוּשָׁלָיִם כֹּל יְמֵי חַיֶּיךָ. וּרְאֵה בָנִים לְבָנֶיךָ שָׁלוֹם עַל יִשְׂרָאֵל. אָנָּא יְיָ שׁוֹמֵעַ תְּפִלָּה, יְקֻיַּם בָּנוּ הַפָּסוּק. וַאֲנִי זֹאת בְּרִיתִי אוֹתָם אָמַר יְיָ רוּחִי אֲשֶׁר עָלֶיךָ וּדְבָרַי אֲשֶׁר שַׂמְתִּי בְּפִיךָ לֹא יָמוּשׁוּ מִפִּיךָ וּמִפִּי זַרְעֲךָ וּמִפִּי זֶרַע זַרְעֲךָ אָמַר יְיָ מֵעַתָּה וְעַד עוֹלָם. יִהְיוּ לְרָצוֹן אִמְרֵי פִי וְהֶגְיוֹן לִבִּי לְפָנֶיךָ יְיָ צוּרִי וְגוֹאֲלִי:  * Транслітерація:  «Ата hу Адо-най Элоhэйну ад шело барата hа-олам, вэ-ата Адо-най Элоhэйну ми-ше-барата hаолам, у-мэ-олам вэ-ад олам Ата Эль, у-варата оламха бэ-гин ле-hиштмода Элоhутха бэ-эмцаут Торатха hа-кдоша кмо ше-омру работэйну зихронам ливраха, “Бэрэшит”, бишвиль Тора у-вишвиль Исраэль, ки hэм амха вэ-нахалатха ашер бахарта ба-hэм ми-коль hа-умот, вэ-натата ла-hэм Торатха hа-кдоша, вэ-кэравтам ле-Шимха hа-гадоль. Вэ-аль киюм hаолам вэ-аль киюм hа-Тора ба лану мимха Адо-най Элоhэйну шнэй цивуим, катавта бэ-Торатха “пру у-рву”,вэ-катавта бэ-Торатха “Вэ-лимадтэм отам эт бнэйхэм”, вэ-hакавана би-штэйэм ахат, ки ло ла-тоhу барата ки им лашевет, вэ-ли-хводха барата яцарта аф асита, кдэй ше-ниhйе анахну вэ-цеэцаэну вэ-цээцаэй коль амха бейт Исраэль йодэй Шмэха вэ-ломдэй Торатэха. У-вхэн аво элеха Адо-най Мэлех малхэй hамлахим, вэ-апиль тхинати, вэ-эйнай леха тэлуйот ад ше-тэханэни вэ-тишма тфилати леhазмин ли баним у-ванот вэ-гам hэм ифру вэ-ирбу hэм у-внэйhэм у-внэй внэйhэм ад соф коль hа-дорот летахлит шеhэм ва-ани кулану яаску бэ-Торатха hакдоша лилмод у-леламэд лишмор вэ-лаасот у-лекайем коль диврэй талмуд Торатэха бэ-аhава, вэ-hаэр эйнэну бэ-Торатэха вэ-дабэк либэйну бэ-мицвотэха ле-аhава у-ле-ира эт Шмэха. Авину ав hарахаман, тэн ле-хулану хаим аруким у-врухим, ми камоха ав hарахамим зохэр йецурав ле-хаим бэ-рахамим, зохрэну ле-хаим ницхиим, кмо ше-hитпалель Авраhам авину “лу Ишмаэль ихье лефанэха” у-фершу работэйну зихронам ливраха “бэ-иратэха”. Ки аль кен, бати левакеш у-леханэн милефанэха ше-йеhэ зари вэ-зэра зари ад олам зэра кашер, вэаль имацэ ви у-вэ-зари у-вэ-зэра зари ад олам шум псуль ва-шемец, ах шалом вэ-эмет вэ-тов вэ-яшар бэ-эйнэй Элоhим у-вэ-эйнэй адам, вэ-иhйю баалей Тора, марэй Микра, марэй Мишна, марэй Талмуд, марэй раза, марэй мицва, марэй гомлей хасадим, марэй мидот трумийот, вэ-яавдуха бэ-аhава у-вэ-ира пнимит, вэло ира хицонит, вэ-тэн лехоль гвия у-гвия мэhэм дэй махсора бэ-хавод, вэ-тэн лаhэм бриют вэ-хавод вэ-хоах, вэ-тэн лаhэм кома вэ-йофи вэ-хэн вэ-хэсед, вэ-иhйе аhава вэ-ахава вэ-шалом б-эйнэйhэм, вэ-тазмин лаhэм зивугим hагуним ми-зэра талмидэй хахамим, ми-зэра цадиким, вэгам зивугам иhйю хемотам кехоль ашер hитпалалти алейhэм, ки зикарон эхад оле лехан у-лехан. Ата Адо-най йодэа коль таалумот, у-лефанэха ниглу мацпунэй либи, ки хаванати бэхоль эле лемаан Шимха hа-гадоль вэ-hа-кадош у-лемаан Торатха hа-кдоша, аль кен анэни Адо-най анэни баавур hаавот hакдошим Авраhам Ицхак вэ-Яаков, у-виглалам тошиа баним лиhйот hа-анафим домим ле-шоршам, у-вэ-авур Давид авдэха рэгель рвии ба-мэркава, hа-мэшорэр бэ-руах кодшеха. Шир hамаалот ашрей коль йерэ Адо-най hаhолех би-драхав: ягиа капэха ки тохэль ашреха вэ-тов лах: иштэха ке-гэфен пория бэ-яркетэй вейтэха банэха ки-штилей зэйтим савив ле-шулханэха: hинэ хи хэн йеворах гавэр йерэ Адо-най: йеварэхэха Адо-най ми-цийон у-ръэ бэ-тов Йерушалаим коль йемэй хайеха: у-ръэ ваним леванэха шалом аль Исраэль. Ана Адо-най шомэа тфила йекуям бану hа-пасук ва-ани зот брити отам амар Адо-най рухи ашер алеха у-дэворай ашер самти бэ-фиха ло ямушу ми-пиха у-ми-пи зараха у-ми-пи зэра зараха амар Адо-най мэ-ата вэ-ад олам. Иhйью ле-рацон имрэй фи вэ-hэгьон либи лефанэха, Адо-най цури вэ-гоали».  Молитва про нащадків і ТоруТи, Г-осподи, Б-же наш, був ще до створення світу,і Ти, Б-же наш, не змінився й після створення світу,і з віку в вік Ти — Б-г.І Ти створив Свій світ, щоб усі пізнали, що Ти — Б-г,з Твоєї святої Тори, як сказали наші мудреці, нехай буде благословенна їхня пам’ять:«На початку…» — заради Тори і заради Ізраїлю.Бо вони — народ Твій і спадок Твій.Ти вибрав їх з-поміж усіх народів і дарував їм Свою святу Торута наблизив їх до Свого великого Імені.Аби світ існував і Тора зберігалася,Ти, Г-осподи, Б-же наш, дав два веління:сказано в Твоїй Торі — «Плодіться і розмножуйтеся»,і сказано — «Навчайте цьому своїх дітей».І сенс обох — один:що Ти створив світ не дарма,а для наповнення і заселення,і задля Своєї слави Ти створив, утворив і влаштував його,щоб ми, і діти наші, і діти дітей народу Твого, дому Ізраїля,знали Ім’я Твоє і вивчали Твою святу Тору.Тому я звертаюсь до Тебе, Б-же, Царю царів,і молю, й очі мої звернені до Тебе,поки не зглянешся на мене і не почуєш молитви моєї:пошли мені синів і дочок,і щоб вони також плодилися і розмножувалися —вони, їхні діти і діти дітей їхніх — у всі покоління.Аби вони, і я, і всі ми присвячували себе Твоїй святій Торі —вивчали й навчали, зберігали і виконували всі слова Твого вчення з любов’ю.Просвіти очі наші Твоєю Торою,і пригорни серце наше до Твоїх заповідей —щоб любити Ім’я Твоє й тремтіти перед ним.Авіну, Батьку милосердний, даруй нам усім довге й благословенне життя.Хто як Ти — милостивий, пам’ятаєш про Свої створіння і даруєш їм життя?Згадай нас і даруй нам життя —як молився наш праотць Авраам:«О, коли б Ішмаель жив перед Тобою…»,і наші мудреці, нехай буде благословенна їхня пам’ять, тлумачили: «у трепеті Твоєму».Тому я прийшов просити й молитися перед Тобою,щоб потомство моє і потомство потомства мого було навіки кошерним,і щоб не було в мені, чи в моєму потомстві, чи в потомках моїх потомківані вади, ані ганьби,а тільки мир і істина, доброта і прямота — в очах Г-спода і людей.Нехай вони будуть обізнані в Торі:знають Письмо, знають Мішну, знають Талмуд, знають Таємне,додержуються заповідей, чинять милосердя,мають шляхетні якості,і нехай служать Тобі з любов’ю та внутрішнім трепетом, а не тільки зовнішнім.Даруй кожному з них усе необхідне для гідного життя:здоров’я, гідність, силу, статність, красу, привабливість, милість.Нехай буде між ними любов, братерство і мир.Пошли їм гідну пару — з роду мудреців Тори, з роду праведників,і щоб самі вони були гідними чоловіками й жінками,бо прошу одне і те саме і для синів, і для дочок.Ти, Б-же, знаєш усі таємниці,і відкрито перед Тобою те, що на серці моєму:усе це я прошу заради великого і святого Імені Твогоі заради Твоєї святої Тори.Тож відповідай мені, Б-же, — відповідай заради святих праотців:Авраама, Іцхака і Яакова,і заради них урятуй синів —щоб гілки були як коріння.І заради Давида, раба Твого,четвертої опори Божественного Престолу,співця, наділеного святим духом Твоїм.Пісня підняття (Шир Гамаалот):Блаженний кожен, хто боїться Г-спода, хто йде Його шляхами.Ти будеш їсти плоди праці рук твоїх — блаженний ти, і добре тобі буде.Дружина твоя — немов виноградна лоза, плідна у твоєму домі.Сини твої — немов саджанці оливи навколо столу твого.Ось так буде благословенний той, хто боїться Г-спода.Нехай благословить тебе Г-сподь із Ціону,і побачиш добробут Єрусалима у всі дні життя твого.І побачиш дітей дітей своїх.Мир над Ізраїлем!Благаю Тебе, Б-же, що чуєш молитви,нехай здійсниться в мені те, що сказано у вірші:«І Мій завіт з ними — каже Г-сподь:Дух Мій, який на тобі, і слова Мої, які Я вклав у вуста твої,не зникнуть з уст твоїх,і з уст нащадків твоїх,і з уст нащадків їхніх — каже Г-сподь — відтепер і навіки!»https://silatehilim.com/