📌Перші дванадцять днів місяця Сіван відрізняються від решти днів. На них поширюється особлива святість (хоч і менша, ніж у святкові дні).

Перший із цих днів — це Рош Ходеш, і його статус не відрізняється від інших початків місяця.

📌Чотири дні між Рош Ходеш і святом, що припадає на 6-е Сівана — це дні, в які Моше та праотці були зайняті підготовкою до отримання Тори.

📌6-е Сівана (а поза межами Ерец-Ісраель — також і 7-е Сівана) — це свято Шавуот.

📌7-е Сівана — це Йом га-Тібуах ("день жертвоприношень") — день, коли паломники, що прибули до Єрусалима на Шавуот, приносили святкові жертви в тому випадку, якщо саме свято припадало на Шабат (адже приватні жертви — на відміну від громадських — не приносяться в Шабат).

У наступні п’ять днів паломники також могли приносити свої жертви, якщо не встигли зробити це у саме свято — адже за законом це дозволено протягом семи днів, включно зі святом.

Таким чином, усі перші 12 днів місяця Сіван мають підвищену святість у порівнянні зі звичайними буднями.

Тому в ці 12 днів:

📍не читають Таһанун у молитві,

📍не вимовляють "Йехі рацон" після читання Тори,

📍не згадують померлих.

У ці дні не встановлюються пости — навіть у разі посту в Йорцайт (річницю смерті батька або матері).

Однак дозволяється піст Тааніт халом (викликаний сновидінням).

Також дозволено нареченому постити у день весілля.

Такі звичаї прийняті в Ерец-Ісраель.

📌Поза її межами прийнято не постити і не читати Таһанун лише до Ісру хаг — тобто до 8-го Сівана включно (оскільки 6-е і 7-е Сівана там вважаються святковими).