Сьогодні на Мінху й до завершення Рош ходешу Таханун не читаємо.Рош ходеш триватиме два дні — у четвер і п’ятницю.Не забудьте додати до молитов вставку «Яале ве-яво».📖 Починаючи із завтрашнього дня й до завершення свята Суккот після молитов Шахарит і Мінха читаємо 27-й псалом Давида — «Ле-Давид, Ашем орі».Доброго запису й доброї печаті у Книзі життя!Ходеш тов!

У місті Тірат-Кармель розташована дивовижна синагога «Бейт-Танхум» — духовний і культурний осередок громади гірських євреїв, вихідців із Кавказу.Синагогу було зведено з ініціативи раббі Єгуди Яакобова та за щедрої підтримки братів Заура й Акіфа Гіллових (Горшумових). Вони присвятили її пам’яті свого батька — Танхума бен Гілеля, ім’я якого й носить ця святиня.Будівництво тривало близько року, а в березні 2003 року відбулося урочисте відкриття та внесення сувою Тори. У церемонії взяли участь близько 1300 людей.Зовні будівля облицьована єрусалимським каменем, а її обриси нагадують традиційні зображення Єрусалимського Храму. Проте справжнє диво відкривається всередині: майстерне різьблення по дереву, вишукані мозаїки, барвисті вітражі із символами семи плодів Землі Ізраїлю, оздоблена біма та блакитна стеля із зображенням драбини Яакова.До комплексу також входять музей спадщини гірських євреїв, навчальна зала та міква. Тут зберігаються старовинні рукописи, предмети юдаїки, традиційні кавказькі килими й інші унікальні пам’ятки історії громади.Сьогодні «Бейт-Танхум» є не лише місцем молитви, а й однією з визначних пам’яток Тірат-Кармеля, що приваблює відвідувачів з усього Ізраїлю та з-за кордону.Це місце, де краса людської праці зустрічається зі світлом молитви, а пам’ять про попередні покоління продовжує жити в кожній деталі.відео на сторінці у ФБ

Останнім часом нам часто ставлять найрізноманітніші запитання про сіпурей цадикім — історії про праведників, особливо ті, що пов’язані з Баал Шем Товом. Людей цікавить, як ставитися до таких оповідей, чи відбувалося все описане насправді в нашому матеріальному світі й навіщо читати їх сьогодні, коли навколо стільки турбот і метушні.Ці теми викликають великий інтерес, адже розповіді про праведників завжди були важливою частиною єврейського життя. Їх передавали з покоління в покоління як живий приклад справжньої відданості Всевишньому. Щоб усе було зрозуміло, розгляньмо головні запитання простими словами — спираючись на наші святі джерела й настанови Ребе.❓ Чи все написане в цих історіях — правда?Одне з найпоширеніших запитань звучить так: невже кожна історія — цілковита правда?Існує відоме правило: той, хто вірить абсолютно всьому, — простак, а той, хто взагалі ні в що не вірить, — єретик.Як це розуміти?Зовсім не обов’язково, щоб кожна окрема подія відбулася в матеріальному світі саме так, до найменшої подробиці. Однак глибокий сенс цих історій набагато важливіший. Головне — зрозуміти, наскільки великими були самі праведники. Ці духовні велетні справді мали особливу силу, даровану Всевишнім, яка давала їм змогу змінювати реальність і здійснювати надзвичайні речі.Навіть якщо якась історія звучить дивовижно, вона однаково правдиво передає духовний рівень, учинки й думки праведників, показуючи нам, якими мають бути справжні стосунки людини з Б-гом. Праведники жили з настільки сильним відчуттям присутності Всевишнього, що для них стиралися межі між звичним матеріальним світом і вищою духовною реальністю.🌿 Навіщо взагалі розповідати про дива?Хтось може подумати: навіщо дітям і дорослим слухати про дива, якщо у звичайному житті ми живемо за законами природи?Наші великі вчителі пояснювали це зовсім інакше. Коли ми читаємо про те, як цадики долали закони природи, то зміцнюємо у своєму серці й у душах наших дітей глибоку віру та надію на Всевишнього.Наш розум — прекрасний дар, але він часто встановлює для нас межі: «Це неможливо», «Виходу немає», «Немає грошей», «Немає рішення». А дива в цих історіях розширюють наше мислення й нагадують: для Б-га не існує безвихідних ситуацій. Те, що нам здається дивом, для Нього — природний порядок речей.Ребе завжди наголошував, що такі розповіді пробуджують живу віру, яка виходить далеко за межі звичайної логіки й допомагає нам долати щоденні труднощі.💧 Зцілення для душіЧи справді хасидські історії здатні зцілювати душу?Безперечно! Алтер Ребе називав таку історію «росою світла» — таль орот.Сильна злива може зламати тендітні паростки, а м’яка ранкова роса тихо й непомітно живить кожну рослину, даруючи їй життя та силу. Так само добра історія про праведників не тисне на людину нудними повчаннями й не занурює її в смуток.Вона м’яко входить у серце, знімає тягар, страхи й тривогу, випрямляє те, що викривилося в нашій душі, та повертає людині радість життя і служіння Б-гові, наповнюючи її внутрішній світ тихим світлом і спокоєм.🧠 Як правильно слухати й читати такі історії?Ще одне важливе запитання: як саме потрібно читати ці історії, щоб отримати від них якнайбільше користі?Наші вчителі навчали, що просто слухати їх «одним вухом» заради розваги — недостатньо. Ребе Раяц давав чітку настанову: після того як ми прочитали або почули таку розповідь, слід зробити три прості кроки:Зрозуміти, про що йшлося і в чому полягає головна думка цієї історії.Запитати себе: як це стосується особисто мене? У якій життєвій ситуації я можу застосувати цей урок уже сьогодні?Зробити практичний висновок: яку саме рису характеру чи звичку я хочу вдосконалити завдяки тому, що дізнався?Такий підхід перетворює звичайне читання хасидських історій на справжній поштовх до духовного зростання.📖 джерело: (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8)

Хто такі ангели? Хіба це не ті самі прояви Б-жественної волі? Чому ж до Імен Всевишнього звертатися можна, а до ангелів — ні?Щоб зрозуміти це, важливо розрізняти дві речі: як ми називаємо Всевишнього і до кого звертаємося.Коли людина молиться й промовляє різні Імена — наприклад, чотирилітерне Ім’я, Елокім, Цваот та інші, — вона не звертається до різних «сил». Вона звертається до Єдиного Творця, але називає Його відповідно до тієї якості, яка розкривається в певній ситуації. Як пояснюють мудреці, Всевишній «називається відповідно до Своїх діянь». Імена — це людська мова, спроба описати, як Творець виявляє Себе у світі, залишаючись при цьому абсолютно Єдиним.З ангелами інакше. Ангел — не «ім’я» і не «аспект», а створена істота, окрема реальність, створена Всевишнім для виконання певного завдання. Ангел не є джерелом сили. Він не обирає, не вирішує і не діє самостійно. Він — посланець, знаряддя виконання волі Творця. Навіть якщо ангел цілковито підкоряється Всевишньому, він усе одно залишається не Творцем, а творінням.Саме тут проходить принципова межа. Молитва в юдаїзмі — це не просто прохання про допомогу. Це акт зв’язку та визнання: «Ти — джерело всього». Тому молитися можна лише Тому, Хто є цим джерелом.Звернення ж до ангела, навіть зі словами «передай, допоможи, зроби», переводить людину в площину посередництва — начебто існує певна «служба», до якої зручніше звернутися безпосередньо. Це вже небезпечно нагадує релігійну помилку, яку Тора називає служінням чужим силам.Цю думку чітко формулює Єрусалимський Талмуд: якщо спіткала біда, не слід звертатися ані до Міхаеля, ані до Гавріеля — лише до Всевишнього. Не тому, що ангели «погані», а тому, що навіть справжній посланець не має права посідати місце Того, до Кого насправді звернена молитва.Наведімо простий приклад. Цар дозволяє підданим звертатися до нього, називаючи його «мудрим», «милосердним» або «справедливим». Це не порушує вірності цареві. Але якщо підданий почне звертатися з проханнями до міністра — навіть найвідданішого й призначеного самим царем, — він порушить головне правило: звертатися потрібно до царя, а не до його слуги.Отже, Імена Всевишнього — це способи звернення до Єдиного Творця через Його прояви. Ангели ж — створені істоти, які виконують доручення. Тому молитва до ангелів у юдаїзмі неможлива: вона руйнує саму основу віри — безпосередній зв’язок людини з Творцем, без посередників.джерело: toldot.com

У книзі «Айом-йом» на 29 Менахем-Ава наводиться настанова про те, що людина має служити Всевишньому власними силами. Особиста праця й подолання труднощів цінніші за духовні висоти, яких людина досягає тоді, коли її «ведуть за руку». [1, 2] 📌Сенс висловуЛюдина має докладати власних зусиль у служінні Б-гові.Допомога згори або наставництво важливі, але справжнє зростання відбувається завдяки особистій праці над собою.Самостійне подолання перешкод розкриває внутрішній потенціал душі. 📖«Від людини вимагається служити Вс-вишньому власними силами. Звісно, якщо тебе ведуть за руку, можна досягти небувалих висот, однак власні досягнення набагато цінніші». джерело: chabad.org

У сховищі бібліотеки Болонського університету було виявлено найдавніший повний сувій Тори, вік якого становить близько 800 років. Буття, Вихід, Левіт, Числа та Повторення Закону — п’ять перших книг єврейської та християнської Біблії, або П’ятикнижжя. Окремі давніші фрагменти вчені знаходили й раніше, однак ця знахідка є найдавнішим рукописом, у якому зібрані всі п’ять книг.Відкриття зробив фахівець Болонського університету, професор Мауро Перані. Досліджуючи документ, він помітив невідповідність між бібліотечним описом і самим текстом.«У 1889 році бібліотекар надто побіжно й поверхово оглянув сувій і дійшов помилкового висновку», — розповідає Мауро Перані.Ось фрагмент опису, складеного понад століття тому: «Це доволі незграбно написаний італійський текст, у якому недоречно розставлені наголоси та великі літери».Про походження «Сувою № 2» — саме під такою назвою він значився в бібліотечному каталозі — було відомо небагато. Близько століття тому рукопис передали до бібліотеки найстарішого університету Європи ченці Домініканського ордену.Сувій завширшки 64 сантиметри сягає 36 метрів завдовжки та складається з 58 зшитих фрагментів м’якої овечої шкіри.Досліджуючи незвичайний текст, Мауро Перані звернув увагу не лише на те, що він написаний івритом, а й на численні графічні особливості, які свідчили, що сувій аж ніяк не міг бути виготовлений у XVII столітті.Припущення вченого остаточно підтвердилися, коли за допомогою радіовуглецевого датування було встановлено, що сувій виготовили між 1155 і 1225 роками нашої ери. Таким чином, ця знахідка є найдавнішим повним сувоєм П’ятикнижжя, що зберігся до наших днів.На жаль, точне місце виготовлення документа поки що встановити неможливо. Однак учені припускають, що він походить із регіону Близького Сходу або Центральної Азії. джерело: https://www.7kanal.co.il