ЛЮБАВИЧСЬКИЙ РЕБЕ, РАБІ МЕНАХЕМ-МЕНДЕЛ ШНЕЕРСОН, ВВАЖАЄТЬСЯ НАЙБІЛЬШ ФЕНОМЕНАЛЬНИМ ЄВРЕЙСЬКИМ ДУХОВНИМ ЛІДЕРОМ І МИСЛИТЕЛЕМ З ТИХ, ХТО ЖИВ ЗА НЕДАВНІХ ЧАСІВ. СОТНІ ТОМІВ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ, ТИСЯЧІ ПОСЛАНЦІВ ПО ВСЬОМУ СВІТУ, ЩО НЕСУТЬ ПОБРАТИМАМ СВІТЛО ЙОГО ВЧЕННЯ, СОТНІ ТИСЯЧ ПОСЛІДОВНИКІВ, МІЛЬЙОНИ ПРИХИЛЬНИКІВ І ШАНУВАЛЬНИКІВ, ДЛЯ ЯКИХ ВІН — РЕБЕ.Вчитель, Наставник, Лідер і приклад для наслідування. Людина, чиїми зусиллями сколихнулася совість покоління і почалося духовне пробудження євреїв.Ребе народився 11 Нісана 5662 року (18 квітня 1902) у місті Миколаєві. Його батько раббі Леві-Іцхок Шнеєрсон був одним із найвідоміших рабинів Росії того часу. Вчений, що володіє глибокими знаннями в Талмуді, єврейському законі, хасидській думці, став непримиренним противником нових вітрів, принесених більшовиками. Його дружина Хана, донька миколаївського рабина Меєра-Шлоймо Яновського, була однодумницею і вірним другом свого чоловіка. Хлопчика, першу дитину в сім’ї, назвали на честь прадідуся, рабі Менахема-Мендла, третього Любавичського Ребе, широко відомого в єврейських колах своєю галахічною працею “Цемах Цедек”. Знаменитий родич батька Любавичський Ребе раббі Рашаб забезпечив батьків дитини серією вказівок. Наприклад, мати здійснювала ритуальні обмивання рук “нетілат ядаім” перед кожним годуванням немовляти. Коли Менахему-Мендлу було п’ять років, батьки змушені були забрати його з хедера у зв’язку з його надзвичайними успіхами в навчанні і найняти йому вчителів для індивідуальних занять. Учитель із хедера був упевнений, що “ця дитина народилася бути великою”. У численних спогадах про дитинство Ребе звертає на себе увагу одна деталь – відсутність відомостей про дитячі ігри. Хлопчик не грався, він навчався. Хлопчику було дев’ять років, коли він надіслав свої розвідки в єврейській юрисдикції до дитячої газети “Ах”, яка виходила тоді в Любавичах. Твір вундеркінда опублікували. Його цікавила не лише Тора, а й світські науки. Батько дозволив йому вивчати науки у вільний від вивчення Тори час, який займав у нього 18 годин на день. Проте маленький Менахем-Мендл протягом шести місяців екстерном закінчив місцеву гімназію, отримавши золоту медаль і державний атестат. У 1923 році молодий чоловік вирушив до Ростова на, ймовірно, найважливішу зустріч у своєму житті. Він поїхав познайомитися з рабі Йосефом-Іцхоком Шнеерсоном, Люба-вицьким Ребе. 1927 року разом із сім’єю Ребе він залишив росію, а 1929-го у Варшаві одружився з донькою Ребе Хає-Мусе. З Варшави молодята переїхали до Берліна.Навчання в берлінському університеті – до 1933 року. З приходом у Німеччині до влади нацистів студент Шнеерсон змушений покинути Гейдельберзький університет, де він вивчав математику і одночасно філософію. У 1933 році подружжя переїхало з Німеччини до Франції, до Парижа. Навчання тривало в Сорбонні, на факультеті суднобудування, тут він і отримав диплом.1941 року подружжю Шнеерсонів вдалося втекти з окупованої Франції в США, на той час там уже влаштувався Ребе раббі Йосеф-Іцхок.В Америці раббі Менахем-Мендл розраховував займатися своєю професійною діяльністю, суднобудуванням. Деякий час він дійсно працював на військовій базі, брав участь у конструюванні підводних човнів. Але знаменитий тесть наполіг на тому, щоб його зять очолив дві найбільші любавицькі організації – Мерказ Леїньяней Хінух, штаб освітніх установ Габада, і видавництво Кегот. Після смерті 1950 року шостого Любавицького Ребе раббі Йосефа-Іцхока Шнеєрсона, природно, постало питання про його наступника. Майбутній Ребе був категорично проти пропозиції зайняти місце тестя. Так чи інакше, у першу річницю з дня відходу Ребе раббі Йосефа-Іцхока з цього світу його молодший зять фактично став новим Ребе.За 43 роки свого керівництва раббі Менахему-Мендлу Шнеєрсону вдалося наблизити до єврейства більше людей, ніж усім релігійним керівникам нинішнього покоління разом узятим. Його методи були абсолютно новаторськими, раніше небаченими в єврейських організаціях. Ребе використовував, здається, всі можливості, технології, пресу, громадський вплив, щоб домогтися того, чого він домігся. Знекровлений, здавалося, вмираючий хасидський рух перетворився на потужну силу, вплив якої відчувають мільйони людей.Ребе побудував небачену мережу філій Хабада в усьому світі. Тисячі його послідовників роз’їхалися в усі куточки землі. Якщо спробувати кількома словами описати головне послання, яке залишив Ребе світові, напевно це буде відповідальність єврейського народу за кожного єврея. Ким би він не був і в якому б духовному стані не перебував. Немає такого, про кого можна було б сказати, що він “нуль”, “фарфален”, “пропащий”. Ми не маємо права залишити поза увагою жодну людину. Саме для цього Ребе побудував імперію Хабада, посилав своїх емісарів навіть у такі місця, де було лише кілька євреїв.джерело: https://770.com.ua

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай. Вшановуй пам’ять загиблих:воїнів, дітей, мирних людей.Тих, кого більше немає поруч.Але хто назавжди з нами — в серці.Це не просто хвилина мовчання.Це наш обов’язок.Це людяність.Живі — завдяки тим, кого втратили...........

📌10 нісана 2448 року (1313 рік до н.е.) — Війна єгипетських первістків.У суботу перед Виходом з Єгипту первістки єгиптян, які обіймали високі посади в уряді та серед жерців, зійшлися у кривавій битві з загонами фараона. Вони намагалися змусити фараона відпустити євреїв на свободу і тим самим запобігти майбутній карі — смерті первістків.📌10 нісана 2847 року (1274 рік до н.е.) — Йорцайт пророчиці Мірьям, сестри Моше та Аѓарона.Моше, Аѓарон і Мірьям називаються трьома вождями Виходу. Усі вони були дітьми голови коліна Леві Амрама та Йохевед, причому Мірьям була старшою дитиною і саме вона привела доньці фараона годувальницю для хлопчика, знайденого в річці. У Торі вона згадується під ім’ям повитухі Пуа, яка відмовилася виконати наказ фараона про вбивство єврейських хлопчиків (інша повитуха — Шифра — її мати Йохевед).Мірьям — одна з найвеличніших пророчиць — була дружиною глави коліна Йеѓуди Калева і прабабусею Бецалеля, предка царя Давида. Їй приписують появу чудодійного колодязя, який супроводжував євреїв під час їхніх мандрів у пустелі та зник після її смерті.Велика пророчиця Мірьям відійшла з цього світу під час мандрів пустелею і була похована в Кадеші.📌10 нісана 2488 року (1273 рік до н.е.) — Перехід євреїв через річку Ярден (Йордан).Через три дні після того, як двоє розвідників вирушили до Єрихона, євреї приготувалися до вступу в Ерец-Ісраель, яку їм обіцяв Всевишній. На чолі процесії рухався Ковчег Завіту, який несли священники-когени, і щойно вони увійшли у води Ярдена, річка зупинилася, розділившись, як це сталося 40 років тому під час переходу через Чермне море.

📌9 нісана 5699 року (28 лютого 1939 року) — Заарештовано рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька Ребе.О 3-й годині ранку до квартири рабі Леві-Іцхака на Бригадній вулиці, 13, у Дніпропетровську увірвалися представники НКВС. Після багатогодинного обшуку вони забрали книги, папери, рукописи й вивели самого рабі. Усі спроби дружини дізнатися, де він перебуває, довгий час залишалися безуспішними.Влада бачила в ньому людину, яка підтримує всі єврейські ініціативи в СРСР і займає місце тодішнього Ребе — рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц), який у 1927 році був змушений емігрувати з СРСР, і всіляко намагалася довести, що його дії спрямовані проти них. Рабі Леві-Іцхака звинувачували в тому, що під час будівництва мікви (басейну для ритуальних обмивань) він нібито привласнив частину громадських коштів, а один зі свідків заявив, що в день свята Сімхат-Тора в будинку рабина збирали пожертви для сімей маршала Тухачевського і Бухаріна (!). Щоправда, під час очної ставки цей свідок відмовився від своїх слів, заявивши, що дав неправдиві свідчення під тиском.Рабі Леві-Іцхака переводили з в’язниці до в’язниці й утримували в надзвичайно тяжких умовах — одного разу його тримали в карцері протягом 32 днів, але він так і не визнав жодного з обвинувачень.Після кількох місяців слідства влада вирішила заслати його подалі від інших євреїв — до Казахстану.джерело: chabad.odessa

 🕯️ Ребецн Штерна(перша дружина Ребе Маараша) 📜 Родовід і шлюбРебецн Штерна була донькою рабі Хаїма Шнеура Залмана (сина Третього Ребе, Цемах Цедека). Весілля онуків великого праведника відбулося в атмосфері величезного духовного піднесення у п’ятницю, 8 Сівана 5608 (1848) року (глава «Насо»). 🥀 Випробування хворобоюРадість була недовгою. Просто під час весільного тижня (Шева Брахот) молода наречена тяжко захворіла. Попри молитви громади та зусилля близьких, хвороба не відступила. Усього через три місяці після весілля Ребецн Штерна пішла з цього світу.Вона була похована в Оелі Любавичських Ребецн.Щоб полегшити скорботу сина, його батько, Цемах Цедек, наказав виділити йому кімнату поруч зі своєю, щоб той міг заходити до нього у будь-який час. Так і було: коли він приходив, батько показував йому дивовижні святі рукописи попередніх Ребе, зокрема ті, які не показував іншим своїм синам. 📜 Ребецн Рівка — «мати» єшиви «Томхей Тмімім»Ребецн Рівка (1833/1835 — 10 Швата 1914) була дружиною четвертого Любавичського Ребе, Маараша (у другому шлюбі). Вона не лише керувала всім матеріальним життям двору в Любавичах, але й стала живим джерелом сотень історій, які згодом записав її онук, Ребе Раяц. Із заснуванням єшиви «Томхей Тмімім» вона віддала всі сили на створення її кухні та гуртожитків. ⭐️ Дитинство та юні рокиРебецн Рівка народилася в Любавичах у родині рабина Аарона Александрова зі Шклова та його дружини, Ребецн Хаї-Сари, доньки Мітлер Ребе (другого глави Хабаду). Датою її народження вважається або 1833 рік, або 10 Хешвана 1835 року.Життя Рівки з ранніх років було сповнене випробувань. 24 Іяра 1837 року помер її батько. У юності вона вбирала розповіді матері про глав Хабаду й отримала від неї унікальну книгу, написану рукою батька, з багатьма зібраними ним історіями.У 1843 році її мати вийшла заміж за рабина Аарона Заславського (сина Ребецн Фрейди), який виховував Ривку наступні три роки. Пізніше вона з вдячністю згадувала про нього: «Пам’ятаю його лише з добром». Однак у 1845 році її мати тяжко захворіла й 10 Адара 1846 року померла. Ця подія глибоко вразила Рівку та її сестер. Пів року вони жили у родичів, аж поки в місяці Менахем-Ав 1846 року їхня бабуся, Ребецн Шейна, не забрала Рівку та її сестру Цвію-Гітель до себе на виховання. 💍 Історія сватання та весілляПісля смерті Ребецн Штерни Ребецн Шейна запропонувала своєму зятю, Ребе Цемах Цедеку, посватати його сина Маараша з однією зі своїх осиротілих онучок — Рівкою або її старшою сестрою Цвією-Гітель. Тоді ця пропозиція не була реалізована через інші варіанти.У 1849 році зібрався рабинський суд із трьох осіб: рабина Авраама Акоена (рабина Любавичів), рабина Залмана Миновича та рабина Єгуди Лейба Шнеерсона, щоб обговорити цей союз. Під час обговорення Ребе Маараш згадав, як у трирічному віці сказав, що візьме Рівку за дружину. Тоді над ним сміялися, але тепер він зрозумів, що це було не випадково. Водночас він остерігався брати молодшу сестру раніше за старшу.Суд постановив розглянути кандидатури сестер, але не виніс остаточного рішення. Коли Ребе Цемах Цедек дізнався про це, він дуже зрадів і підтримав пропозицію, вихваляючи їхнього батька, рабина Аарона. Через кілька місяців суд постановив: з огляду на той дитячий випадок Маараш і Рівка повинні одружитися, не зважаючи на питання старшинства. На той час Ривці було приблизно 13–15 років.У місяці Нісан 1850 (або 1849) року було оголошено рішення суду. Цемах Цедек особисто поговорив зі старшою сестрою, пообіцявши піклуватися про неї як батько, і отримав її згоду. Того ж вечора відбулося урочисте заручення («Тнаїм»). У четвер, 11 Нісана 1850 року, з великою урочистістю відбулося весілля Ребе Маараша та Ребецн Рівки. 📖 Любавицький календар (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8)

Напередодні свята Песах, коли світ занурюється у метушню прибирання та приготувань, існує один особливий момент — сповнений тиші й глибокого змісту. Це обряд забору «Маїм шелану» — «спляча вода». На перший погляд це здається простою технічною деталлю, але для хасида це момент істини, де фізична дія поєднується з найвищим духовним служінням і підготовкою до випікання найбільш охоронюваної маци.⚖️ Холод як запорука святості й чистотиГоловне завдання під час випікання маци — не дати тісту жодного шансу на бродіння. Галаха навчає, що тепло є головним каталізатором цього процесу, тому воду для замішування не можна брати безпосередньо з відкритої водойми в день випікання. Її набирають на заході сонця, до появи зірок, і залишають «відпочивати» в прохолодному місці на всю ніч (саме тому вона й називається «сплячою»). За цей час вода віддає накопичене земне тепло, стаючи ідеально холодною. Так звичайна природна стихія перетворюється на інструмент виконання заповіді — підготовлений до зустрічі з борошном у повній чистоті.🕍 У присутності Ребе: особливі традиції двору 770Особливої величі цей обряд набув у дворі Любавицького Ребе. На відміну від своїх попередників, які брали активну участь у самому випіканні, Ребе зосередив свою участь саме на заборі води. Місцем дії незмінно ставав фасад легендарної будівлі «770» у Брукліні, де у 1968 році було спеціально викопано колодязь.Свідки згадують: вихід Ребе до колодязя завжди був моментом граничної зосередженості. Він ішов до посудин зі строгим, зібраним виразом обличчя, не звертаючи уваги на натовп. Його рухи були точними: Ребе особисто тричі ополіскував скляну посудину, щоразу ретельно витрушуючи воду, а потім наповнював великі каністри, тричі переливаючи воду зі своєї чаші в кожну з них. Це було видовище, пронизане святістю, де кожен рух мав глибокий зміст.🎹 Від трепету — до пасхальної радостіЦікаво спостерігати, як змінювалася атмосфера цього обряду через музику. Коли Ребе йшов до колодязя, у дворі лунав серйозний нігун Алтер Ребе «Елі Ата». У ці миті Ребе не заохочував спів і був повністю занурений у дію, зберігаючи абсолютну концентрацію.Та все змінювалося, коли робота завершувалась. Повертаючись із набраною водою, Ребе починав енергійно рухати руками, підбадьорюючи громаду до потужного й радісного співу. Цей різкий перехід — від трепету підготовки до радості виконання волі Творця — задавав тон усьому святу.✨ Праця, що змінює саму сутність людиниГлибокий зміст «Маїм шелану» розкривається в історії, яку розповідав Ребе Раяц про свого батька, Ребе Рашаба. У 1911 році Ребе Рашаб спостерігав за учнем, який ніс важкі глечики з водою. Цей юнак був відомий своїм розумом, але водночас мав певну приземленість. Та того вечора, несучи воду для заповіді, він виглядав інакше.Ребе Рашаб сказав тоді:«Подивись, що робить практична праця (авода)! Адже він став зовсім іншим, ніж був раніше. Носіння "Маїм шелану" з почуттям серця справді змінює саму сутність людини».Відомий хасид Реб Гілель із Парича додавав:«Я намагаюся бути уважним у виконанні заповідей, щоб розуміти й щоб слова хасидизму правильно вкладалися в мені».У цьому і є головний урок підготовки до Песаха: через фізичні зусилля й увагу до деталей ми очищаємо не лише посуд, а й власну душу — готуючи її до справжнього виходу з внутрішнього Єгипту.Легкої та змістовної підготовки до Песаху!