Дівчата! 👑✨Темрява згущується над нашим палацом… 🌙🏰Таємний код Естер захований десь зовсім поруч. 🔐Замки зачинені. Ключі зникли. 🗝️Час діяти. ⏳Нам потрібні саме твоя сміливість, мудрість і жіноча інтуїція. 💛Разом шукатимемо ключі, розгадуватимемо таємниці й відкриватимемо приховане. 🔎✨Жіноча спільнота "Шаарей Нашим" запрошує на Пурімський квест 🎭«Таємний код Естер» 👑У програмі:— квест 🗝️— призи й сюрпризи 🎁— частування 🍪🍷 📅 Четвер, 26 лютого🕔 17:00📍 Центральна синагога КиєваМи знайдемо код Естер —і будемо радіти попри все. 💫Сила єврейських жінок перемагає. 💛✨Поспішай — кількість місць обмежена. 🚪Реєстрація ⬇️https://forms.gle/XrJ8UceMjZiCxtKM6Благодійний внесок: 200 грн.

Існують два види благословень, пов’язаних із їжею: ті, що промовляються перед їжею, і ті, що промовляються після неї. Перед їжею ми виголошуємо благословення, в якому дякуємо Творцеві за насолоду, яку отримуємо від страви. Адже, як уже зазначалося, людині заборонено брати щось у світі Всевишнього без Його дозволу. Це настільки очевидно, що в Торі навіть немає окремої заповіді про благословення перед їжею — це має бути зрозуміло само собою.Коли людина отримує подарунки від ближнього, вона дякує окремо за кожен із них. Якщо ж висловлює подяку загальними словами, то цим показує, що не усвідомлює особливої цінності кожного дару — і її вдячність втрачає глибину. Так само слід чинити й щодо Небес. Тому мудреці постановили, що над кожним видом їжі потрібно промовляти окреме благословення (див. нижче, гл. 8, п. 4). 🙌Над хлібом промовляють:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який дає землі здатність родити хліб»(га-моці лехем мін га-арец; див. нижче, гл. 3, п. 1). 🙌Над стравами з розварених або перемелених злаків п’яти видів — пшениці, ячменю, полби, вівса та жита:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який творить різноманіття поживних страв»(боре міней мезонот; див. нижче, гл. 6, п. 1). 🙌Над вином або виноградним соком:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який створив плід виноградної лози»(боре при га-гефен; див. нижче, гл. 7, п. 3). 🙌Над фруктами, що ростуть на дереві:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який створив плоди дерева»(боре при га-ец). 🙌Над овочами, що ростуть із землі:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який створив плоди землі»(боре при га-адама; див. нижче, гл. 8, пп. 1–2). 🙌Над усіма іншими видами їжі, не рослинного походження (наприклад, м’ясними чи молочними стравами):«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, за словом Якого виникло все існуюче»(ше-га-коль ніг’я бі-дваро; див. нижче, гл. 8, п. 3). Кожне з цих благословень розкриває особливий Божественний корінь тієї їжі, до якої воно належить. Тому необхідно ретельно дотримуватися законів благословень і стежити, щоб не промовити над одним видом їжі благословення, призначене для іншого.джерело: Із «Перлин Галахи»https://ph.yhb.org.il

25 швата 5643 року (2 лютого 1883) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля бен Зеева-Вольфа Ліпкіна Салантера.Рабі Ісраель Ліпкін, відомий як рабі Ісраель Салантер (з Салант), народився в литовському містечку Жегори, в родині відомого талмудиста рабі Зеева-Вольфа бен Ар'є-Лейба Ліпкіна. З 12 років хлопчик навчався в містечку Саланти.Рабі Салантер створив нове вчення, яке отримало назву мусар («етика»). У Вільно і Ковно (Вільнюс і Каунас) з'явилися спеціальні молитовні (мусар штібл), де рабі Салантер виголошував проповіді перед ремісниками і торговцями, закликаючи їх до покаяння і малюючи похмурі картини неминучої відплати за будь-яку провину. На противагу хасидизму, який вчив, що служити Б гу належить з радісним почуттям, він бачив у веселощах і радості гріховну легковажність, але при цьому, будучи суворим аскетом, широко трактував принцип пікуах нефеш («порятунок душі; тут — порушення заповіді, якщо це необхідно для порятунку життя). Так в Йом-Кіпур 5608 року (1848), коли у Вільно лютувала епідемія холери, він, вимовивши благословення, демонстративно тут же в синагозі взявся за трапезу і закликав присутніх наслідувати його приклад, тому що хоча в цей день призначений найсуворіший піст, але збереження життя і здоров'я важливіше за будь-яку обрядовість.Рабі Салантер жив у Парижі, Франкфурті-на-Майні, Клайпеді, читав лекції з іудаїзму студентам Кенігсберзького університету. Серед його учнів були знамениті рабини Моше-Іцхак Даршан (Кельмський магід), Сімха-Зісл Бройда та Іцхак Блазер.Похований рабі Салантер в Кенігсберзі (нині Калінінград).джерело: chabad.odessa

Сьогодні: 2 Адара IАлтер Ребе встановив для своїх хасидів шлях інтелектуального служіння Всевишньому — працю з пошуку істини та перевірки кожної своєї дії так, щоб вона була продиктована лише істиною, а плоди приходили тільки через власну працю.Абсолютно неправильно думати, що ця робота вимагає ламати гори й кришити скелі, перевертати світ, як вважають деякі глибоко помилкові люди.Проста істина полягає в тому, що дія за наявності щирого наміру — достатня. Благословення слід промовляти з каваною (усвідомленням змісту благословення та розумінням, перед Ким і задля чого воно вимовляється); слово молитви — належно, після «підготовки серця» (особливого роздуму перед молитвою), з розумінням того, «перед Ким ти стоїш у молитві»; вірш Тори — з усвідомленням, що це слово Всевишнього; вірш Тегілім — із відчуттям звернення до Нього; і добра риса — наближати серце ближнього любов’ю та щирістю. Щоб прийти до цього, справді потрібна велика й наполеглива праця та значні зусилля. Потрібно багато й осмислено вчитися — кожному відповідно до свого рівня. І тоді Всевишній допоможе, щоб усе було так, як вимагає істина. ПриміткиЄ давнє хасидське прислів’я: хасидизм показує, наскільки малі великі справи й наскільки великі малі справи. Досягнення можуть відображати внутрішню велич людини, навіть якщо вони не вражають зовні; вони теж цінуються Наверху.Проста істина й щирість, що надихають на такі досягнення, породили епітет, який знову й знову з’являється в усній і письмовій спадщині ХАБАДу — «пнімі». Цей термін непросто визначити чи перекласти, але його зміст можна зрозуміти зі слів Ребе РАЯЦа: «Така людина прагне духовної цілісності, до життя в гармонії з тим, що вона вважає правильним».Досягнення цього рівня, безперечно, є ключовим завданням у праці кожного хасида. 2 Адара IIБлагословення згори потребує посудини для його прийняття. Це подібно до дощу, що проливається на зорану й засіяну ниву, на сходи злаків чи на виноградник. Дощ, що падає на незорану й незасіяну землю, ллється без користі. ПриміткиУ листі, з якого взято наведене вчення, Ребе РАЯЦ говорить про необхідність розвивати духовний зв’язок зі своїм Ребе й про те, як хасид має виражати цей зв’язок у своїх вчинках і вивченні Тори. «Якщо ці умови не будуть виконані, — пише він, — я сумніваюся, що даровані йому блага матимуть цінність».Потім він наводить вищезгадану аналогію, маючи на увазі, що благословення праведника діятимуть лише тією мірою, якою хасид зробить себе посудиною, придатною для їх прийняття й прояву. джерело: https://moshiach/yom-yom.php?day

Адар — шостий місяць року від Тішрея і дванадцятий від Нісана. Це особливий місяць єврейського календаря, наповнений світлом, радістю й відчуттям внутрішньої перемоги.Саме про нього сказано:«משנכנס אדר מרבים בשמחה» — «З настанням Адара примножують радість».Знак місяця — Риби (Дагім).📅 Адар у високосний рікУ високосний рік є два місяці: Адар I та Адар II.Пурім святкують в Адарі II, а в Адарі I відзначають «Пурім катан».Питання, коли саме починається обов’язок «примножувати радість», обговорювалося законоучителями. Дехто вважав — лише з Адара II, адже Пурім припадає саме на нього.Однак Любавичський Ребе підкреслював, що радість стосується всього місяця Адар, включно з Адаром I. Більше того, він закликав починати радіти вже з першого Адара, не залишаючи місця для похмурості та надмірної строгості.У 5752 (1992) році Ребе пояснив особливу глибину високосного року:60 днів радості (два місяці Адара) відповідають галахічному принципу «бітуль бе-шишім» — анулювання в шістдесяти. Так радість здатна «анулювати» всі перешкоди й пришвидшити розкриття Геули.🎉 «Примножують радість»У Гемарі (Тааніт 29а) наводяться слова рава Шмуеля бар Шилата від імені Рава:«Як із настанням Ава зменшують радість, так із настанням Адара — примножують радість».Це постановлення закріплене в галахі Ріфом, Рошем та іншими авторитетами.Але що означає «примножувати радість»?Це не просто гарний настрій. Це свідома праця — додати в Торі, у молитві, у добрих справах, в єдності між євреями. Радість Адара — це радість віри, радість перемоги світла над темрявою.🌟 «Брія мазалей» — сильний мазальТам само сказано:«Якщо в єврея є суд із неєвреєм, нехай уникає місяця Ав (несприятливий мазаль) і намагається вести справу в Адарі — коли мазаль сильний».Постає запитання: адже сказано «אין מזל לישראל» — «у Ізраїля немає мазаля»?Пояснення мудреців різні.Але Ребе пояснює глибше: протягом року єврей може змінити свій мазаль через молитву й заслуги. Проте в місяці Адар сам мазаль стає сприятливим за своєю природою. Це пов’язано з народженням Моше — розкриттям сутнісної душі Ізраїля, що вище за будь-яку астрологію.Мідраш розповідає, що Аман обрав Адар для знищення євреїв, знаючи, що в цьому місяці помер Моше. Але він не знав, що в цьому ж місяці Моше народився — і саме народження переважило.✨ «Венагафох гу» — переворотСуть місяця Адар — це «ונהפוך הוא» — переворот.Темрява перетворюється на світло, страх — на торжество, вирок — на спасіння.Тому Адар — це не просто календарний місяць.Це стан душі.Примножувати радість — означає розкривати внутрішню силу, здатну змінювати реальність.джерело: 📖 Любавичський календар

Сьогодні 1 Адара 5786 року. Другий день Рош Ходеш.📌 (5691) — Ребе Раяц розпочинає свій візит до містечка Ракшик, Литва.«Тора Ор», розділ, що починається словами «Нехай не буде в тебе безплідної», пункт, що починається словами «І ось потому»:«במסירת נפש בפ"ע [בפני עצמו]» — «у самопожертві самій по собі (самостійно)».Пояснення абревіатури: «בפנימית עצמותו» — «у внутрішній сутності його».Написано: «Виходить людина до праці своєї і до роботи своєї аж до вечора».Отже, кожна душа при своєму сходженні вниз має загальні та приватні види праці. У цьому зміст слів «виходить людина до праці своєї» — що вихід душі з її перебування у висотах небес, у скарбниці душ, і її сходження зі щабля на щабель, аж поки вона не приходить зодягнутися в тіло, природну душу й тваринну душу — усе це заради того, щоб «людина — до праці своєї», тобто до загальних видів служіння: підсилити форму над матерією, освітити світ світлом Тори й свічкою заповіді.«І до роботи своєї» — це приватна праця, адже кожна душа має особливе, індивідуальне служіння в розумі й у якостях (емоційних властивостях) відповідно до своєї природи та своєї сутності.«Аж до вечора» — поки є час діяти, як сказано: «сьогодні — щоб виконувати їх».У глибинному сенсі пояснення вірша полягає в тому, що він стосується всієї сукупності піднесення, яке звершується через сходження душі вниз. «Виходить людина» — тобто при піднесенні душі після того, як вона була внизу, зодягнена в тіло, — «до праці своєї»: у Майбутньому світі вона займається відповідно до того, як займалася в цьому світі; і якщо людина встановлювала постійний час для вивчення Тори, то й там її вводять у намети Тори.«І до роботи своєї» — якщо вона займалася своїм служінням належним чином, тоді її піднесення — «аж до вечора»: вона піднімається від рівня до рівня, поки не досягає приємності й солодкості самої Сутності Безмежного, благословен Він. джерело: 📖 Любавицький календар