Іноді звичайні неживі предмети проживають таке драматичне життя, що його вистачило б на цілий історичний роман.Це історія двох масивних чавунних стовпів із міста Балта, на яких досі збереглися старовинні написи. Вони виявилися міцнішими за людську жорстокість, війни та репресивні режими.У другій половині XIX століття ці чавунні колони були відлиті для Головної синагоги Балти, де вони підпирали центральну галерею. Стовпи тримали не просто склепіння будівлі — вони стали німими свідками головних трагедій балтського єврейства.Під час жорстокого весняного погрому метал буквально здригався від плачу сотень родин, які шукали в стінах синагоги порятунку та молили про милосердя.Під час окупації та створення Балтського гетто ці чавунні опори «бачили» знищення громади, нелюдські страждання місцевих жителів та депортованих в'язнів.Сама будівля Головної синагоги, де на початку XX століття казенним рабином служив видатний діяч Менахем Шейнкін, сильно постраждала у війну і була повністю знесена радянською владою. Але міцний дореволюційний чавун знищити не наважилися.Радянська влада знайшла святині цинічне утилітарне застосування. Чавунні стовпи відвезли на зруйнований місцевий млин і використали для його відновлення. На довгі десятиліття колишні духовні опори перетворилися на звичайні підпірки для стелі промислового цеху. Навколо них гуркотіли жорна, летів борошняний пил, а викарбувані літери повільно покривалися брудом та забуттям. Здавалося, їхня минула історія стерта назавжди.Таємниця стовпів розкрилася вже у 1990-х роках, в епоху незалежності України. Суня Вайсерман, колишній в'язень Балтського гетто, багато років пропрацював на цьому самому млині й увесь цей час зберігав секрет промислових опор. Він розповів цю гірку історію духовному лідеру Балтських євреїв Вадиму Ароновичу Вінярському та той вклав особисті кошти, щоб буквально викупити чавунні стовпи та звільнити їх із багаторічного полону.З Б-жою допомогою ці старі чавунні стовпи знаходять своє нове, законне місце. Їх встановили біля будівлі Савранської синагоги Балти, яка наразі відновлюється.Переживши погроми, війну, гетто та радянську індустріалізацію, ці колони повертаються до єврейської громади. Вони стануть символом нерозривного зв'язку часів — живим мостом між зруйнованою радянською владою Головною синагогою у XX столітті та відновленої у незалежної Україні громадою Савранської синагоги у XXI столітті. 

📖 Раббі Леві-Іцхак Шнеєрсон: між найглибшою Кабалою та відкритим викликом радянській системіІсторія раббі Левіка унікальна тим, що в ньому геніальний кабаліст поєднався з людиною безстрашної громадянської позиції. Бувши головним рабином великого промислового центру та батьком майбутнього Любавицького Ребе, він відмовився йти в підпілля або шукати компромісів з атеїстичним режимом. Його життя стало рідкісним прикладом того, як глибоке пізнання Тори та безкомпромісна боротьба за єврейську самосвідомість у СРСР поєдналися в одній долі.📜 Походження, ранні роки та отримання рабинської смихиРаббі Леві-Іцхак народився 18 нісана 5638 (1878) року в містечку Піддобрянка. Його назвали на честь прадіда — онука великого Цемах-Цедека. Навчаючись у свого дядька, раббі Йоеля Хайкіна, молодий Леві-Іцхак виявляв настільки блискучі знання, що вже в юності отримав рабинську смиху від найвидатніших авторитетів того покоління, зокрема від знаменитого раббі Хаїма з Бреста та раббі Еліягу-Хаїма Майзеля з Лодзі.У 1900 році, за особистою пропозицією П’ятого Любавицького Ребе — Рашаба, раббі Леві-Іцхак одружився з ребецн Ханою Яновською, донькою рабина Миколаєва.🏛️ Рабин у Катеринославі (1909–1939)У 1909 році, коли раббі Леві-Іцхаку був лише 31 рік, він прийняв пропозицію стати головним рабином Катеринослава. На цій посаді він служив упродовж трьох десятиліть. Це був час неймовірних випробувань: Перша світова війна, революція, громадянська війна і, зрештою, утвердження агресивної атеїстичної влади.Розповідають, що вже в перші дні своєї роботи рабин дізнався, що міська міква перебуває в аварійному стані, а громада не має коштів на її ремонт. Раббі Леві-Іцхак допомагав єврейським солдатам на фронтах російсько-японської війни, збирав надзвичайно важливі матеріали для захисту Менахема Бейліса на знаменитому судовому процесі та невтомно зміцнював єврейські інституції.⚖️ Арешт органами НКВС і слідствоПісля приходу до влади комуністів у срср розпочалася жорстока боротьба з усім єврейським. Синагоги закривали, викладання Тори та дотримання заповідей забороняли. Однак раббі Леві-Іцхак продовжував відкрито виконувати свої обов’язки, незважаючи на погрози.Уночі 9 нісана 5699 (1939) року до його квартири увірвалися четверо співробітників НКВС. Упродовж сотень днів рабина піддавали жорстоким допитам, переводили з однієї в’язниці до іншої та 32 дні поспіль утримували в одиночній камері. Від нього вимагали зізнатися в «антирадянській контрреволюційній діяльності» та назвати імена інших рабинів. Але раббі Леві-Іцхак не назвав жодного імені й не підписав жодного сфальсифікованого документа.🏜️ Заслання та написання праць із КабалиРадянський суд засудив рабина до чотирьох років заслання в Казахстані. Подорож у потязі для в’язнів раббі Леві-Іцхак згадував як одне з найтяжчих випробувань. Проте навіть там він виявив неймовірну відданість заповідям. Коли воду в’язням видавали буквально по краплях, він відмовлявся пити, зберігаючи ці дорогоцінні краплі для здійснення нетілат ядаїм — ранкового омивання рук.З 1940 року він жив у суворих умовах казахського селища Чиїлі. На допомогу до нього приїхала його дружина, ребецн Хана. Навіть перебуваючи в засланні, у цілковитій ізоляції, раббі Леві-Іцхак продовжував писати надзвичайно глибокі кабалістичні коментарі до Тори та книги Зоар.Оскільки не було ані паперу, ані чорнила, ребецн Хана збирала місцеві трави й виготовляла з них сік, який слугував чорнилом. Рабин писав на полях тих небагатьох книг, які вдавалося дістати. Згодом ці рукописи дивом були вивезені із срср та видані Любавицьким Ребе під назвою «Лікутей Леві-Іцхак».🕯 Відхід із життя та увічнення пам’ятіРоки тюремних катувань і суворий клімат Казахстану підірвали здоров’я великого праведника. Після закінчення терміну заслання він переїхав до Алма-Ати, де 20 менахем-ава 5704 (1944) року його душа піднеслася у височінь. На похорон прийшли лише кілька євреїв, адже люди смертельно боялися переслідувань влади.Сьогодні Огель раббі Леві-Іцхака в Алма-Аті є визнаною пам’яткою його духовної спадщини.📖 Любавицький календар

📌 5704 (1944 р.) — пішов із цього світу раббі Леві-Іцхак Шнеєрсон, батько Його Святості Любавицького Ребе, і знайшов свій вічний спочинок у місті Алма-Ата.📌 5740 (1980 р.) — Ребе дав указівку заснувати колель «Тіферет Зкенім Леві-Іцхак».📌 5741 (1981 р.) — відбулося перше урочисте завершення написання Дитячого сувою Тори. Відтоді всі наступні урочистості також проводили цього дня. У зв’язку з цим сьогодні, 20 Ава 5786 року, відбудеться внесення Дев’ятого дитячого сувою Тори.Айом-йомПодібно до того, як, наприклад, для заповіді про тфілін встановлено постійне місце — на голові та на руці — і людина відчуває вагу головного тфілін та тиск тфілін на руці, так само має бути й із заповідями любові до Б‑га та трепету перед Ним. Як пише Рамбам («Закони основ Тори», розділ 2, закони 1–2): «Цього шанованого й грізного Б‑га заповідано любити й трепетати перед Ним, як сказано: “І люби Г‑спода, Б‑га твого”, і сказано: “Г‑спода, Б‑га твого, бійся”».Звідси випливає, що міра виконання цих заповідей полягає в тому, щоб вони відчувалися тілесно — безпосередньо в самій плоті серця, подібно до того, як людина почувається, зустрівши свого вірного друга. Їй не лише стає добре й вона забуває про все, що її пригнічувало, — у ній також пробуджується внутрішня життєва сила, сповнена доброї надії, адже її серце радіє.Так само й щодо трепету: людину охоплюють великий страх і трепет, адже цієї миті вона згадує всі свої недобрі вчинки — у думці, мовленні та дії. Її серце страждає від відчутного болю через страх покарання і трепет перед Небесами, а інколи — через трепет сорому або трепет перед Величчю Б‑га джерело: 📖 Любавицький календар

Йорцайт раббі Леві-Іцхака Шнеєрсона, нехай буде благословенна його пам’ять, батька Ребе.«Він був заарештований і засланий за діяльність зі зміцнення єврейства та пішов із життя у вигнанні двадцятого дня місяця Менахем-Ава…»(Напис на надгробку ребецн Хани, нехай буде благословенна її пам’ять, матері Ребе.)Для виконання заповіді про тфілін існує визначене законом місце — на голові та на передпліччі. При цьому людина відчуває вагу тфіліну, покладеного на голову, і тиск ремінця тфіліну, накладеного на руку.Те саме стосується заповідей про любов і страх перед Всевишнім. Рамбам пише («Єсодей га-Тора», 2:1): «Любити й боятися великого та грізного Б-га — це дві заповіді Тори, як сказано: “Люби Всевишнього, Б-га твого” і “Бійся Всевишнього, Б-га твого”».Виконувати їх слід так, щоб серцем фізично відчувати і любов, і страх. Наприклад, зустрівши улюбленого друга, людина не лише відчуває радість, забуваючи про всі свої негаразди, а й переживає пробудження в душі нової життєвої сили та натхнення, джерелом яких є її радісний стан духу.Те саме стосується і страху перед Б-гом. Охоплена великим трепетом і страхом, людина згадує все недобре й негідне, що було в її думках, словах і вчинках. Її серце фізично відчуває біль від богобоязливого страху перед покаранням.¹ Іноді людина переживає їрат бошет («страх, породжений соромом»)² або їрат гаромемут («трепет перед величчю Всевишнього»).³джерело: chabad.org

Сторінка психолога:Періоди процесу горювання (теорія В. Волкана)У своїй праці «Життя після втрати. Психологія горювання» американський психоаналітик доктор Вамік Волкан разом із журналісткою Елізабет Зінтл показують, що переживання горя обумовлюється нашими минулими історіями втрат і є індивідуальним для кожної людини. Зосереджуючись на найтрагічнішій із втрат – смерті, дослідники розглядають її серед інших втрат: розлука подружжя, втрата мрії, ідеалу, дружби, батьківщини, навіть колишнього себе. Привносячи унікальне розуміння у психодинаміку переживання горя, В. Волкан і Е. Зінтл визначають нормальне або «неускладнене» горе і простежують розвиток патологічного горя.Узагальнення відомих теоретичних моделей процесу горювання та результати власних спостережень і спостережень деяких дослідників дозволяють виокремити критичні періоди процесу горювання. Перші 48 годин. Шок від перенесеної втрати і відмова повірити в те, що сталося, може проявлятися в перші години. Емоційно це іноді виражається страхом втратити когось із членів сім’ї та друзів (можливий також сильний страх втрати самого себе – і в фізичному, і в психічному сенсі).Перший тиждень. Необхідність організації похоронного обряду та інші клопоти заповнюють увесь час, почуття втрати часто переносять автоматично, що іноді супроводжується відчуттям «занепаду», емоційним та фізичним виснаженням. Від 2 до 5 тижнів. Домінує відчуття, що тебе залишили сім’я і друзі, які повернулися до своїх буденних справ після похорону. Від 6 до 12 тижнів. На цій стадії шоковий стан змінюється усвідомленням реальності втрати. Спектр пережитих у цей час емоцій досить широкий; людина відчуває втрату і погано контролює себе. Від 3 до 4 місяців. Починається чергуванням «хороших та поганих днів». Людина стає дратівливою та нетерплячою щодо фрустрації. Здебільшого з’являється гнів, почуття емоційної регресії, внаслідок зниження імунітету зростають соматичні скарги, особливо інфекційного і простудного характеру. 6 місяців. Починається депресія. Слабшає тягар пережитого, але гнітючі емоції залишаються. Дні народження, свята особливо важко переносяться і можуть викликати депресію.12 місяців. Перша річниця з дня смерті може бути травмівною або переломною, залежно від наслідків пережитих за рік страждань. Від 12 до 24 місяців. Це час «розсмоктування». Людина, що пережила втрату, повільно повертається до колишнього життя. Саме в цей період зникають зі словникового запасу слова «важка втрата» та «горе»; життя бере своє.джерело: o.garkavets

🎙️ Голос, який знали всіЯкби ви опинилися у Брукліні в 1970–1980-х роках на знаменитому дитячому параді на Лаг ба-Омер або на масштабному зібранні в синагозі 770, перше, що ви почули б, — гучний, харизматичний і неймовірно живий голос. Це був голос рабина Якова Єгуди Ехта, якого всі знали просто як «Джей Джей».Він був не лише організатором чи ведучим. Рав Ехт мав унікальний талант: просто під час багатогодинних фарбренгенів він синхронно перекладав промови Ребе з їдишу англійською мовою. Ба більше, він умів переказувати глибокі хасидські ідеї так просто й захопливо, що його, затамувавши подих, слухали і маленькі діти, і люди, які взагалі вперше прийшли до синагоги.🏛️ Від звичайного студента — до найважливіших проєктівЯков Єгуда народився 1923 року. У молодості він разом із п’ятьма братами відкрив для себе хасидизм Хабад і вступив до центральної єшиви. Після одруження його призначили рабином громади Іст-Флетбуша. У ті роки, ще до того, як Ребе офіційно очолив рух, молодий рабин часто звертався до нього за порадою. Ребе буквально навчав його, про що і як слід говорити з людьми під час проповідей.Згодом Ребе почав доручати йому найважливіші та наймасштабніші ініціативи. Рав Ехт очолив організацію «Шла» — програму позашкільної єврейської освіти для дітей зі звичайних державних шкіл, заснував перший літній табір для дівчат «Махане Емуна», керував єшивою «Адар а-Тора» для тих, хто повертався до свого єврейського коріння, а також регулярно вів освітні програми на радіо.Одного разу Ребе сказав про нього дивовижні слова:«У мене є хасид, який робить саме те, чого я хочу».✨ Турбота, зневіра й особливе ставленняРав Ехт віддавав роботі всього себе без останку. Але від такого колосального навантаження навіть найсильніші люди іноді виснажуються. 1987 року, одразу після завершення чергового грандіозного параду, Ребе підійшов до нього і з батьківською турботою запитав:— Як там твоя зневіра?Рав Ехт відповів:— Ребе, ви ж мене з неї витягли!На це Ребе усміхнувся, підняв руки й сказав:— Я тебе з неї підніс!Його зв’язок із Ребе був справді глибоким. Восени 1989 року, під час свята Сімхат Тора, стався дивовижний епізод. Повертаючи сувій Тори, Ребе зробив у бік рава Ехта особливий, надзвичайно теплий жест рукою, ніби посилаючи йому повітряний поцілунок. Згодом рав Ехт зізнався синові, що напередодні заснув у суці й бачив уві сні, як дуже хоче поцілувати Ребе.🕯️ Спадщина, яка продовжує житиКоли 1990 року, у день 15 Менахем-Ава, рава Ехта не стало, це було величезною втратою для всієї громади. Ребе особисто був присутній на кладовищі й залишався біля його могили дуже довго.Пізніше у своїй промові Ребе зазначив, що числове значення — гематрія — імені «Яков Єгуда» збігається зі словом «Ребе», адже ця людина присвятила все своє життя виконанню завдань глави покоління та вихованню єврейських дітей.Сьогодні справу рава Джей Джея Ехта продовжують його діти й онуки. Вони працюють посланцями Ребе по всьому світу — від Нью-Йорка до Південної Африки. А єшива «Адар а-Тора», якою він керував багато років, тепер носить його ім’я — «Коль Яков Єгуда».💡 Головний висновок цієї історіїІсторія рава Ехта — яскравий приклад того, як одна людина з невичерпною енергією може стати мостом між великим лідером і сотнями тисяч людей.Неважливо, наскільки складне завдання стоїть перед тобою: якщо взятися за нього зі щирою любов’ю, натхненням і готовністю діяти, можна запалити серця цілого покоління.📖 Любавицький календар