До свята Шавуот — дня йорцайту засновника хасидизму, Баал-Шем-Това — історія 1972 року про те, як одне термінове доручення Ребе підняло на ноги любавицьких хасидів, змусило друкарські верстати працювати цілодобово та навіть обійти закони американських профспілок.📞 Терміновий виклик на світанкуРанок 24 кислева, напередодні Хануки. Головний секретар Ребе, рав Ходаков, терміново викликав до себе членів видавничого комітету «Ваад Леhафацат Сіхот» одразу після молитви. Спонтанний виклик означав надзвичайне завдання:«Ребе хоче, щоб ви заново відредагували, розбили на параграфи та підготували до друку книгу “Кетер Шем Тов” — фундаментальну збірку вчення Баал-Шем-Това. І зробити це потрібно в найкоротший термін».Хасидам передали особистий примірник Ребе з його рукописними примітками на полях, а також теку з додатковими матеріалами для включення до нового видання.⏳ Дедлайн і зимові канікулиРебе встановив жорсткий термін: книга має бути готова до 24 тевета — тобто лише за чотири тижні. Але одразу попередив про приховану небезпеку:«Врахуйте: цього місяця в Америці починаються загальнонаціональні зимові свята. Більшість друкарень закриються на канікули. Реального часу у вас — менш як три тижні».Щоб не втрачати жодної хвилини, Ребе наказав писати на кожному листі кодову фразу: «Щодо “Кетер Шем Тов”». Такі записки Ребе особисто витягував зі стосу першими й одразу відповідав, додаючи помітку: «Терміново!»🔥 Криза свинцю та профспілковий глухий кутКомітет мобілізував студентів єшиви «770», які днями й ночами звіряли першоджерела.Комп’ютерів тоді ще не було — текст набирали вручну з розплавленого свинцю на лінотипах. Одна маленька помилка — і потрібно було заново відливати всю сторінку. У розпал роботи в Брукліні навіть закінчився свинець, і його довелося позичати у конкурентів.Друк замовили у відомій друкарні братів Шульзінгер на Мангеттені. Але процес ледь не зірвався.Профспілки: друкарня підпорядковувалася профспілці, яка забороняла працювати у дві зміни. Хасиди вдалися до хитрощів: форми таємно відливали вночі в іншій майстерні, а до Шульзінгера привозили вже готові блоки.Аварія на хайвеї: коли важкі металеві форми перевозили машиною, від тряски свинцеві літери вискочили з комірок. Готовий набір перетворився на суцільний хаос.Заборона на роботу: хасиди спробували самі зібрати шрифт, але майстер закричав: «За законом профспілки ніхто без членського квитка не має права торкатися обладнання!»Ситуацію врятував хасид р. Єгошуа Дубровський, який працював там і був членом профспілки. Він зачинився в майстерні та самотужки вручну відновив увесь текст. Після цього верстати запустили на повну потужність — 24 години на добу.🎁 «Погляд Ребе, який вартий усього»Книга була готова точно вчасно. Отримавши перший примірник, Ребе написав видавцям:«Безліч подяк! Слово, сказане вчасно, — яке ж воно добре! Щаслива їхня доля…»Власник друкарні Шмуель Шульзінгер того ж дня особисто приїхав до «770». Коли його запитали, чому не відправив кур’єра, він відповів:«По гроші можна послати бухгалтера. Але я приїхав сам, щоб побачити обличчя Ребе й отримати його вдячний погляд. Поштою такого не передаси».Коли Ребе йшов на молитву, він підійшов до Шульзінгера, тепло усміхнувся й сказав:«Шалом у-браха, велике спасибі за книги!»Одразу після цього всі рахунки були повністю оплачені.🕊️ Духовний сенсПізніше на хасидському фарбренгені пояснили сенс цієї поспішності: Ребе доручив видання праць засновника хасидизму саме тому комітету, який видавав його власні бесіди.Ребе — це глава покоління, який завершує місію Баал-Шем-Това з «поширення джерел назовні». Це блискавичне видання стало нерозривною ниткою, що поєднала витоки хасидизму з нашим Ребе, який веде світ до остаточного Визволення — Геули. джерело: 📖 Любавицький календар

 Свято Шавуот (українські євреї кажуть Швуес) — свято Дарування Тори, яке відзначається на п’ятдесятий день після Песаха. Наші мудреці пояснюють, чому цей день називається днем дарування, а не, скажімо, отримання чи прийняття Тори. «Отримання» передбачає, що ви перебуваєте на одному рівні з тим, хто дає, і цілком заслужили ту річ, яку погоджуєтеся прийняти. «Дарування» ж означає, що той, хто дарує, і той, хто отримує, перебувають на різних рівнях, і подарунок явно перевищує заслуги отримувача. Тора, на основі якої побудований цей світ, — безцінна, і немає нічого, що зробило б нас рівними та гідними її прийняття, тому її Дарування можна пояснити лише милістю з боку Всевишнього. Але й до такого отримання дару потрібно як слід підготуватися, тому перші сім тижнів перебування в пустелі після виходу з Єгипту євреї духовно очищалися і підносилися, поки на п’ятдесятий день вони нарешті не досягли рівня, на якому ТАКИЙ ПОДАРУНОК можна було б отримати без шкоди для духовного і фізичного здоров’я. Хоча зазвичай ми називаємо це свято — Швуес (у крайньому разі кажемо «Свято Дарування Тори») — воно має 4 назви. Перша з них — «Свято жнив», оскільки свято припадає на час жнив пшениці, яка достигає пізніше за всі інші злаки. Це свято відзначається принесенням у Храмі нового хлібного приношення Всевишньому. Друга назва — «свято Шавуот», тобто «свято тижнів» або «сімок», дана тому, що перед настанням свята ми відраховуємо сім тижнів. Третя назва — «День бікурім, перших плодів», пов’язана з тим, що в цей день починається «сезон перших плодів». Кожен єврей бере певну кількість плодів, народжених землею, з числа видів, якими славиться Ерец-Ісраель, кладе їх у кошик і приносить у Храм, де коѓен приймає кошик з його рук і кладе на храмовий жертовник. Четверта назва — Ацерет («Зібрання»). Ця назва не згадується в Танаху і була введена єврейськими мудрецями, які часто її використовували. «Зібранням» воно назване тому, що є ніби восьмим днем, який завершує сім днів Песаха, і тісно пов’язане з ними. Дні лічби омера між Песахом і Швуесом не розділяють свята, а з’єднують їх, і тому Швуес отримав назву Ацерет Песах. Швуес також названий Ацеретом тому, що з цим святом не пов’язана жодна особлива заповідь, яка не виконується в інші дні року. Його святковий характер виражається в тому, що в цей день утримуються (неецарим на івриті) від виконання роботи. У ніч напередодні Швуеса прийнято не спати всю ніч і вивчати Тору. Робиться це для виправлення помилки, допущеної нами 3335 років тому, коли народ стояв біля підніжжя гори Синай. Тоді, готуючись до отримання Тори, євреї настільки втомилися, що проспали початок. Ну не зовсім проспали, але замість того, щоб зі сходом сонця вже бути на ногах, вони спокійно спали ще кілька годин, ніби їх це зовсім не хвилювало. Мудреці пояснюють, що цей сон зовсім не був проявом байдужості, а осмисленою лінією поведінки. Людина, що спить, не пов’язана тривогами і турботами навколишнього світу, не занурена в побут, не зайнята задоволенням реальних і уявних потреб. Її душа підноситься над тлінним тілом, і євреї вирішили, що саме цей стан, стан сну, буде найбільш придатним для прийняття Тори. Вони не відмовлялися від служіння Творцеві, але вважали, що ідеали Тори будуть так краще сприйняті. Але вранці, прокинувшись від гучних звуків шофара, євреї з жахом зрозуміли, що помилилися. Для того, щоб виправити це прикре непорозуміння, відтоді заведено, що з року в рік у ніч перед Швуесом євреї не сплять, вивчаючи спеціальну книгу «Тікун лейл Швуес» («Виправлення ночі Швуеса»), де зібрані уривки з усіх книг і розділів Танаху та інших єврейських книг, так що протягом ночі людина ніби прочитує всю Тору. У день свята, під час ранкової молитви, уголос читають 10 заповідей, причому прийнято, щоб їх читання слухали всі, навіть новонароджені немовлята (при цьому слід розуміти, що Тора не обмежується 10 заповідями, і на горі Синай ми отримали саме ВСЮ Тору, а не якусь кількість заповідей). На свято Швуес прийнято читати одну з книг Танаху — книгу Рут, де розповідається про велику прабабусю царя Давида. У дні свята категорично заборонено постити, і прийнято їсти молочну їжу. Чому саме молочну? Одразу після Дарування Тори і введення законів кашруту у євреїв не було кошерного м’яса, і перший час їм доводилося їсти лише молочні продукти.джерело: chabad.odessa  

Зовсім скоро настане свято Шавуот — час Дарування нашої Тори. І сьогодні ми хочемо розповісти вам історію кампанії (мівци), яку Любавичський Ребе 📜 започаткував у 5740 (1980) році.🌍 Напередодні потрясінь: як усе починалосяНа початку 1980 року Ребе почав часто повторювати пророчий вірш: «І поверне він серця батьків через дітей». Ребе говорив, що світ навколо здригається, і щоб захистити єврейський народ та примножити його заслуги, потрібні особливі, сильні духовні дії.І ось, напередодні місяця Сіван, Ребе звернувся до хасидів із несподіваним і палким проханням:«Зробіть так, щоб у свято Шавуот усі синагоги були вщерть наповнені хлопчиками та дівчатками, які прийдуть почути читання Десяти Заповідей!»Ця бесіда (сіха) була настільки важливою та міжнародною, що Ребе, всупереч звичному формату, звернувся до євреїв також російською мовою, аби заклик дійшов до кожного серця за залізною завісою.💡 Чому саме діти? Таємниця поручительстваРебе нагадав відомий мідраш: коли Б-г захотів дарувати Тору, Він запитав у євреїв: «Хто буде вашими поручителями?» Євреї пропонували праотців, потім пророків — але Б-г не погоджувався. І лише коли вони сказали: «Наші діти будуть нашими поручителями!» — Всевишній погодився дарувати Тору.Ребе цитував спогади Попереднього Ребе (Раяца) про його дитинство. Напередодні Шавуота вчитель (меламед) збирав маленьких дітей із хедера й говорив їм: «Діти, ходімо, я поведу вас до Дарування Тори!» — і кликав їх рано-вранці до синагоги.👶 Навіть тих, кому лише один день!Традиційно в синагогах намагалися уникати шуму, і маленьких дітей часто залишали вдома, щоб вони не відволікали дорослих від молитви. Але Ребе перевернув цей підхід заради Десяти Заповідей!Ребе встановив, що це вказівка стосується дітей від одного місяця й старших.Більше того, у наступні роки Ребе наголошував: якщо це не шкодить здоров’ю немовляти, приводити (або привозити у візочках) слід навіть новонароджених, яким виповнився лише один день!За словами Ребе, присутність дітей під час читання Десяти Заповідей не лише не заважає, а навпаки — пробуджує щирий трепет перед Б-гом і Торою у дорослих. Коли дорослі бачать, наскільки важлива Тора для їхніх дітей, їхні власні серця відкриваються заново.📢 Що ми можемо зробити сьогодні?Кампанія Ребе актуальна як ніколи. Шавуот — це не просто спомин про минуле, це щорічне відтворення Синайського Одкровення.Запросіть дітей до синагоги!Своїх дітей, онуків, племінників.Дітей друзів і сусідів.Нехай цього Шавуота наші синагоги знову наповняться дитячими голосами. Адже саме завдяки їм ми колись отримали Тору — і завдяки їм єврейський світ продовжує жити сьогодні.📜 «І поверне серця батьків через дітей…» З прийдешнім святом Дарування Тори! 🍇🌾📖 Любавичський Календар

 4 сівана 2448 року (1313 рік до н.е.) — Моше почав записувати Тору.У цей день (за два дні до Синайського одкровення) Моше записав перші 68 глав Тори, що розповідають про події від Створення світу і до Виходу з Єгипту.джерело: chabad.odessa

Ребецн Двора-Лея була донькою Мітелер Ребе — другого Любавицького Ребе — та дружиною праведника, раббі Яакова-Ісраеля з Черкас.💍 Незвичайне сватання і таємниця МашиахаІсторія їхнього союзу почалася задовго до весілля. Одного разу Алтер Ребе — засновник ХАБАДу — гостював у святого праведника раббі Нохума з Чорнобиля. Він нагадав господарю слова їхнього спільного вчителя — Магіда з Межирича:«Машиах буде нащадком або найстаршого, або наймолодшого з моїх учнів».Найстаршим учнем був раббі Нохум із Чорнобиля, а наймолодшим — Алтер Ребе. Тоді Алтер Ребе з усмішкою сказав:«Навіщо нам сумніватися? Давай просто породичаємося!»Він підійшов до колисок онуків раббі Нохума й почав обережно торкатися їхніх голівок. Дійшовши до немовляти Яакова-Ісраеля, Алтер Ребе впевнено промовив:«Цього хлопчика я обираю за чоловіка для своєї онуки Двори-Леї».(Кажуть, що Алтер Ребе шукав особливу форму черепа: за переказами, у нащадків царя Давида вона відрізнялася тим, що на ній ідеально трималася корона).Після весілля молодий чоловік залишився в Лядах. Днями й ночами він вивчав Тору разом зі своїм шурином — майбутнім Ребе Цемах Цедеком, а їхнім постійним хаврутою був сам Алтер Ребе.🕊️ Відхід із цього світу: суд між подружжямЦя історія — одна з найзворушливіших у хасидських переказах.Одного разу раббі Яаков-Ісраель запросив до свого дому онука — великого праведника раббі Мордехая-Дова з Горностайполя. Дідусь завів його до кімнати дружини й сказав:«У нас із бабусею суперечка, і ми вирішили, що ти нас розсудиш. Бабуся каже, що повинна піти з цього світу першою. Адже якщо вона залишиться вдовою, хасиди перестануть приходити до дому, вона залишиться самотньою, а самотності не витримає. Я ж кажу, що першим маю піти я, бо, залишившись без неї, буду лише половиною людини й не зможу жити. Розсуди нас — ми покладаємося на твоє слово».Онук вислухав їх і відповів:«По-людськи бабуся має рацію — їй, як вдові, буде важче. Але оскільки думка дідуся інша, я не можу піти проти його волі. Мій вердикт такий: коли прийде ваш час, ви обоє підете з цього світу в один і той самий рік».Так і сталося. 1 Сівана 5636 року (1876) відійшла у засвіти праведна Двора-Лея. А лише через три місяці — 13 Елула того ж року — за нею пішов і її чоловік, раббі Яаков-Ісраель із Черкас. Їхні душі, нерозлучні на землі, разом піднялися у Вищі світи.🕯️ Нехай заслуги цих праведників захищають нас!📖 Любавицький календар

Ізкор (від івр. יִזְכּוֹר — «згадає [Вс-вишній]») — це головна поминальна молитва за померлими в юдаїзмі. Під час неї віряни моляться за душі покійних батьків та близьких, а також просять про благодійність в їхню пам'ять. Основні деталі:Коли читається: Рівно 4 рази на рік після читання Тори — у Йом-Кіпур, Шміні-Ацерет, на восьмий день Песаха та у свято Шавуот.Традиція: Текст починається зі слів «Да вспомнит Бог...» (Нехай згадає Бог...). У повній назві вона звучить як Азкарат Нешамот (поминання душ).Особливість звичаю: За традицією, під час Ізкору в синагозі залишаються лише ті, чиї батьки вже пішли з життя. Люди, у яких живі обоє батьків, виходять із зали на час цієї молитви.