На цьому сайті ви можете написати імена та прохання:https://ekotel.org.il джерело: profile.php?id=100066499578462&locale

 Хіба це не ті самі прояви Б-жественної волі? Чому ж до Імен звертатися можна, а до ангелів — ні? Щоб зрозуміти це, важливо розрізнити дві речі: як ми називаємо Всевишнього і до Кого ми звертаємося.Коли людина молиться й вимовляє різні Імена — наприклад, чотирибуквенне Ім’я, Елокім, Цваот та інші, — вона не звертається до різних «сил». Вона звертається до Єдиного Творця, але називає Його тим проявом, який відкривається в даній ситуації. Так пояснюють мудреці: Всевишній «називається за Своїми діяннями». Імена — це мова людини, спроба описати, як Творець являє Себе у світі, залишаючись при цьому абсолютно Єдиним.Ангели влаштовані інакше. Ангел — це не «ім’я» і не «аспект», а створена істота, окрема реальність, сотворена Всевишнім для виконання певного завдання. Ангел не є джерелом сили. Він не обирає, не вирішує і не діє сам по собі. Він — посланець, інструмент здійснення волі Творця. Навіть якщо ангел цілком підпорядкований Всевишньому, він усе одно залишається не Творцем, а творінням.І саме тут проходить принципова межа. Молитва в юдаїзмі — це не просто прохання про допомогу. Це акт зв’язку і визнання: «Ти — джерело всього». Тому молитися можна лише Тому, Хто є Джерелом. Звернення ж до ангела, навіть у формі «передай, допоможи, зроби», переводить людину в режим посередництва: ніби існує певна «служба», до якої зручніше звернутися напряму. Це вже небезпечно нагадує релігійну помилку, яку Тора називає служінням чужим силам.Цю думку різко формулює Єрусалимський Талмуд: якщо прийшла біда, не слід взивати ні до Михаеля, ні до Гавриеля, а лише до Всевишнього. Не тому, що ангели «погані», а тому що навіть правильний посланець не має права зайняти місце Адресата.Можна навести простий приклад: цар дозволяє підданим звертатися до нього, називаючи його «мудрим», «милостивим», «справедливим». Це не порушує вірності царю. Але якщо підданий почне просити міністра — навіть найвідданішого й призначеного самим царем — він порушить головне правило: звертатися слід до царя, а не до чиновника.Отже, Імена Всевишнього — це способи звернення до Єдиного Творця через Його прояви. Ангели ж — творіння, що виконують доручення. Тому молитва до ангелів в юдаїзмі неможлива: вона руйнує саму основу віри — прямий зв’язок людини з Творцем, без посередників.джерело: toldot.com

Під час будівництва розв'язки Ейн-Тут на півночі країни археологи виявили рідкісну кам'яну печатку, якій близько 3 000 років.Артефакт датується VIII століттям до н. е. і належав жителю біблійного Юдейського царства. джерело: IsraelinUkraine

Єврейський календар є ровесником Тори. Разом із даруванням Тори розпочалося життя за її законами — і постала потреба в розкладі, відліку днів, тижнів і місяців. Семиденний тиждень ґрунтується на тому, що світ був створений за Торою протягом шести днів, а сьомий день — Шабат — призначений для відпочинку.Великий Учитель народу, Моше, записав Тору «під диктовку згори», і там чітко сказано:«Цей місяць [є] для вас початком місяців, першим із місяців року» — це сказано в контексті виходу з Єгипту. В іншому уривку зазначено, що цей місяць має бути весняним. Для поєднання цих та інших умов було встановлено відлік місяців і впорядковано календар.Спочатку місяці мали лише числову нумерацію: перший, другий місяць після Виходу з Єгипту, третій — і так до останнього. Місяць, який згодом отримав назву Адар, був дванадцятим від Виходу.Інтрига дванадцятого місяцяМоше блискуче впорався зі створенням календаря. Він став засновником найдавнішого літочислення, що ґрунтувалося на складних обчисленнях, які мудреці передавали з покоління в покоління усно. З часом календар удосконалювався й місяці отримали назви. Спершу — відповідно до сезонів сільськогосподарських робіт, а після повернення з Вавилонського вигнання деякі назви були запозичені звідти. Серед них — і Адар.Сьогодні наш календар є місячно-сонячним. Щоб астрономічна точність узгоджувалася з вимогами Тори, було встановлено повторюваний 19-річний цикл, у якому 7 років є високосними. Звичайний рік має в середньому 354 дні, а у високосному додається 30 днів — утворюється додатковий місяць. Він стає тринадцятим, але вважається місяцем Адар і все одно залишається дванадцятим у відліку від першого весняного місяця — Нісана.Таким чином, у високосному році маємо два місяці в одному: Адар І (алеф) і Адар ІІ (бет). Дослівно слово «високосний» івритом — «меуберет» — означає «вагітний».У цьому «вагітному» році прихований місяць під номером 13. Але не через містичність числа, а через ідею прихованості Творця в світі. Це підтверджує те, що головне свято Адара — Пурім — межує з наступним весняним місяцем Нісан, у якому святкується Песах. Саме тому у високосний рік Пурім відзначають в Адарі ІІ. Це важливий духовний зв’язок «Початку» (Песах) і «Завершення» (Пурім) задуму творіння.Є ще багато деталей і складних розрахунків, але сьогодні існують готові таблиці й календарі, що допомагають орієнтуватися в датах свят, тижневих розділах Тори та дотриманні традицій.Зовнішнє і внутрішнєНа зовнішньому, матеріальному рівні мудреці говорять, що в сприятливий місяць Адар людину може чекати успіх у справах, торгівлі, навіть у судових позовах, якщо це необхідно. До «інтриги» тринадцятого місяця додається й радість любові: гематрія слова אהבה («агава» — любов) дорівнює 13.І взагалі мудреці навчають:«З приходом Адара примножують радість».Додатковий місяць високосного року цю радість ніби подвоює.Усі зовнішні дії мають глибокий внутрішній зміст. 7 Адара в Ізраїлі вшановують пам’ять воїнів, загиблих у війнах, місця поховання яких невідомі. Внутрішній зв’язок у тому, що цього дня помер Моше — і місце його поховання також невідоме.Глибокий сенс прихований і в зовні веселому, без заборон, святкуванні Пуріму — головної події Адара.Головне свято місяця — Пурім5776 рік за єврейським календарем був високосним — із двома місяцями Адар. Пурім відзначали 14 Адара ІІ. Вказівку на те, що порядковим номером місяця залишається дванадцятий, можна знайти в Сувої Естер.Події, пов’язані з указом Амана про знищення євреїв, відбувалися саме в цьому місяці. І визволення народу також сталося у високосний рік — в Адарі ІІ.Якщо на Хануку євреї святкують перемогу над прагненням греків зламати дух і віру в Тору та спадщину предків, то на Пурім — перемогу над «аманами», які прагнуть викорінити фізичне існування народу. Тому це свято зовні розкріпачує тіло: дозволено пити вино, скасовуються багато обмежень. Але звільняючи тіло, єврей має усвідомити, що воно потрібне для виконання волі Всевишнього.Сувій Естер розповідає про боротьбу двох сил із протилежними намірами: сил роз’єднання й ненависті та сили єднання й любові; злого начала (Амана) і доброго (Мордехая) в людині. Без Амана немає Мордехая. Греки й амани посилаються народові Ізраїлю як «випробування на міцність» віри в духовну місію. Фізичне чи духовне знищення позбавляє євреїв можливості виконати Вищий Задум.Аман і Мордехай сьогодніУсі ненависники євреїв — це сили зла, яким обраний народ має протиставити силу єдності. У Сувої немає прямої згадки про Творця, Який обрав Свій народ для реалізації вказівок Тори у світі. Але в трактаті «Мегіла» сказано:«Тоді євреї добровільно прийняли шляхи Тори».Тора — це методика виправлення світу не силою зброї, а об’єднанням сил добра, якими в прихованні керує Вища сила.Подібні події часів царя Ахашвероша мають відлуння і в сучасному світі — в Ізраїлі, в Європі та глобально. Історія Сувою Естер також навчає, що життя у вигнанні сповнене небезпек — як фізичних, так і духовних. Як сказано в Торі:«І не знайдете ви спокою серед народів».Євреям дана можливість зібратися в Ерец-Ісраель для особливої місії — єдності народу та виконання головного правила Тори: любові до ближнього.Від нас залежить, щоб місяць Адар відповідав внутрішньому духові свята Пурим.

Сьогодні 30 Швата 5786 року. Перший день Рош Ходеш Адар.📌 Ребе вперше бере участь у хасидському весіллі (рабина Йеуди-Лейба Познера) — після завершення року жалоби за своїм тестем, Ребе Раяцом.Айом-йомБагато хасидів вважали день свого приїзду до Любавичів своїм днем народження.Мій учитель, раббі Шабтай (Рашбац), уперше прибув до Любавичів у ніч на п’ятницю, напередодні глави «Мішпатім», у 5608 році. І щороку він не спав тієї ночі та мав намір накласти тфілін саме в ту годину, коли вперше увійшов до Цемах Цедека. джерело: 📖 Любавицький календар 

На шоломі українського скелетоніста Владислава Гераскевича зображено понад 20 облич спортсменів, чиї життя забрала війна. Вони були чемпіонами, тренерами, молодими талантами, а стали захисниками або жертвами обстрілів. Наш обов’язок памʼятати та знати їх в обличчя і не дозволити світові забути.Серед них:19-річний біатлоніст Євген Малишев, який загинув у боях за Харків;чемпіон Європи з боксу Максим Галінічев, що добровільно пішов до десантно-штурмових військ;велосипедист Андрій Куценко, який повернувся з-за кордону, щоб стати до строю;фехтувальник Федір Єпіфанов, що став на захист країни з перших днів вторгнення;Майстер спорту Микита Козубенко загинув під час служби в Нацгвардії;тренер Invictus Games Тарас Шпук, що загинув на бойовому завданні;легкоатлетка Катерина Троян, що виконала понад тисячу бойових вильотів як операторка дронів.Війна забрала юних спортсменів, які тільки починали свій шлях у спорті:• Карина Бахур, 17 років — майстриня спорту, чемпіонка України та Європи з кікбоксингу й козацького двобою.• Назар Зуй, 13 років — боксер.• Вікторія Івашко, 9 років — дзюдоїстка.• Марія Лебідь, 15 років — займалася спортивними танцями.• Катерина Дяченко, 11 років — гімнастка.• Аліна Перегудова, 14 років — українська важкоатлетка, майстриня спорту, чемпіонка у своїй віковій категорії.Рішення МОК викликає серйозні питання, адже пам’ять про загиблих не може розглядатися як порушення. Спорт завжди був і має просувати цінность людського життя!Глибока повага Владиславу Гераскевичу за його позицію та гідність!