13-те адара (або 11-те, якщо 13-те припадає на Шабат) — це день посту, день Тааніт Естер. Його встановлено на згадку про те, як Мордехай, Естер і весь народ Ізраїлю постили 13-го адара — у день, коли «вороги євреїв сподівалися здолати їх, але сталося так, що самі євреї здолали своїх ворогів; і зібралися євреї у своїх містах…» (Естер, 9).Єврейський пістУ цей день сини Ізраїлю постили й просили Всевишнього про перемогу в битві зі своїми ворогами. Свого часу Моше також постив перед битвою з Амалеком. Цей піст означав, що Ізраїль сподівається перемогти не лише грубою силою, а передусім звертається з молитвою до Небес — і Небеса у Своєму милосерді дають йому силу здобути перемогу. Тому і за часів Мордехая Ізраїль постив перед тим, як вийти на бій із ворогом, який прагнув його знищити.На згадку про цей піст було встановлено на майбутні покоління Тааніт Естер — щоб ми пам’ятали: Всевишній знає, коли ми потрапляємо в біду, чує кожного, хто в пості й молитві щиро повертається до Нього, як це робили наші прабатьки в тяжкі часи.Натяк на піст 13-го адара міститься в Книзі Естер (Мегілат Естер), де сказано: «І вони встановили для себе і для своїх нащадків пости й молитви» (Естер, 9).Цей піст названо на честь Естер, бо саме вона першою почала постити і сказала Мордехаю:«Іди, збері́ть усіх євреїв, що перебувають у Шушані, і постіться за мене; не їжте й не пийте три дні, ні вночі, ні вдень; і я з моїми служницями також буду постити» (Естер, 4).Хоча Тааніт Естер встановлений на згадку про інший піст (адже триденний піст Естер і Мордехая відбувся 13-го, 14-го і 15-го нісана, одразу після того, як стало відомо, що Гаман 13-го нісана розіслав листи з наказом убивати євреїв, а ми постимо 13-го адара на згадку про піст перед битвою), проте ми називаємо його на честь Естер — на пам’ять про те, що вона першою вдалася до посту, коли народ Ізраїлю опинився в небезпеці.Існує думка, що Тааніт Естер встановлений насамперед на згадку про триденний піст 13-го, 14-го і 15-го нісана. Але оскільки ми не могли встановити щорічний піст у радісному місяці нісан — місяці Виходу з Єгипту, коли поститися загалом заборонено, — наші мудреці постановили постити 13-го адара, в день, коли євреї зібралися, щоб боротися зі своїми ворогами. І хоча Тааніт Естер є пам’яттю про триденний піст, мудреці «пом’якшили» його, встановивши лише одноденний піст.Існує також звичай, за яким деякі люди постять у перші два понеділки та перший четвер після свята Пурім — на згадку про триденний піст, оголошений Естер.Дехто постить 13-го адара не лише вдень, як переважна більшість, а й уночі — щоб Тааніт Естер нагадував нам не тільки про піст перед битвою, а й про цілодобовий триденний піст Естер.

Дорогі друзі!Пурім наближається, і ми з радістю запрошуємо вас на урочисте читання Мегілат Естер у Центральній синагозі Києва. Коли? 2 березня / 13 адара – 18:30 (вечірнє читання) 3 березня / 14 адара – 09:00 (ранкове читання)Разом згадаємо дивовижну історію порятунку єврейського народу, почуємо кожне слово з Сувою Естер і поринемо в атмосферу справжнього Пуріму! Чекаємо на вас!

У середині IV ст. до н.е. наймогутнішою державою у світі була Перська імперія, що виникла на руїнах імперії Вавилонської. Вона простягалася від Індії до Ефіопії і включала в себе також Ерец-Ісраель, єврейське населення якої було на той час нечисленним - ті, хто повернулися з вавилонського полону і заново відбудували Єрусалим. Столиця Перської імперії - Сузи (Шушан) була водночас і головним центром єврейської діаспори, і саме тут проживали герої нашої теперішньої історії - один із очільників єврейської громади Мордехай бен Яїр та його племінниця Естер.Одного разу, на бенкеті, влаштованому тодішнім перським володарем Ахашверошем, його дружина, цариця Вашті, наважилася заперечити чоловікові, і розпалений вином цар велів її стратити. Через деякий час він знову надумав одружитися і серед усіх дівчат імперії вибрав у дружини саме Естер, яка за порадою дядька приховала від чоловіка своє походження.Тим часом найбільш наближеному до Ахашвероша міністрові - Аману - вдалося переконати правителя в необхідності винищити весь єврейський народ і над євреями, що жили в імперії Ахашвероша (а на той момент там проживали всі євреї світу), нависла смертельна небезпека. Датою «остаточного вирішення єврейського питання» обрали 13 число місяця адар наступного року. Дату обирали за допомогою жереба («пур»), чому свято і отримало назву Пурим.Дізнавшись про небезпеку, що загрожує, Мордехай пішов до Естер і попросив розповісти про все царю. Естер відповіла, що без особистого дозволу владики ніхто, навіть дружина не може увійти в його кімнату (на неслухняних чекала смертна кара), а її туди вже місяць не запрошували. Але все-таки поступилася проханням дядька (тим більше, що указ наказував поголовне знищення всіх євреїв, а високе становище в Персії, як ми бачимо, нікого не рятувало). Перед тим як іти до царя непроханій Естер і Мордехай оголошують триденний піст серед єврейської громади імперії (дивно - жінка вже місяць не користується прихильністю чоловіка, тепер збирається прийти до нього щоб щось просити і замість того, щоб нафарбуватися-намаститися-відвідати солярій-фітнес-центр вона три дні поститиметься. Можете уявити собі, який вигляд має жінка після триденної нееди і непиття?) Проте піст і каяття зробили свою справу і цар приймає Естер у своїх покоях і погоджується прийти до неї ввечері на інтимну вечерю вчотирьох (він, вона, дядько Мордегай і головний міністр Аман).На бенкеті Естер розповідає чоловікові про задум Амана і про своє єврейське походження. Оскаженілий Ахашверош вибігає з її кімнати, а Аман кидається до Естер, щоб вимолити собі прощення. Випиває Аман більше, ніж слід було, і кидається до цариці не так, як годилося, тож Ахашверош, який повернувся на той момент, вирішує, що Аман мав намір зазіхнути не лише на життя цариці, а й на її честь (за поняттями Давнього Сходу, людина, що володіє конем чи дружиною царя, автоматично ставала кандидатом на престол, тож тут у наявності явний намір посісти царське місце!).Лиходія Амана було страчено, проте указ про винищення євреїв було вже підписано, а царські укази в Перській імперії зворотної сили не мали. Щоб нейтралізувати його дію, було видано інший указ, який наказував євреям захищатися, що вони і зробили.На згадку про це єврейські мудреці встановили, що 14 адара, коли євреї святкували перемогу над своїми ворогами, слід навічно зробити святом. Свято це стало називатися Пурим, а вся ця історія з усіма хитросплетіннями сюжету і хвацько закрученою інтригою, була записана в книзі Естер і в день Пурима книга Естер (взагалі-то це сувій, який на івриті називається «Мегілат Естер», «Сувій Естер») двічі прочитується за великого скупчення народу.chabad.odessa

📖 ВступНаприкінці глави Тецаве йдеться про заповідь кадіння кеторет — пахучого воскурення, яке приносили на золотому жертовнику в Мішкані.Тора згадує, що в Йом-Кіпур первосвященник окроплює жертовник кров’ю жертви, здійснюючи спокуту за гріхи народу Ізраїлю.🤔 ПитанняУ главі «Ахарай Мот» детально описана вся служба первосвященника в Йом-Кіпур.Чому ж деталь, що стосується служби цього дня, згадується саме тут — у контексті кеторет?Хіба її місце не в розділі, присвяченому безпосередньо Йом-Кіпуру?💡 ВідповідьСутність Йом-Кіпуру — розкриття найглибшої сутності єврейської душі.Кеторет також натякає на розкриття цієї внутрішньої, сокровенної точки душі. У цьому сенсі вона за своїм змістом подібна до Йом-Кіпуру.Поєднуючи ці теми, Тора навчає нас: щоденне кадіння кеторет — це своєрідний «малий Йом-Кіпур», духовна праця, яка за своєю суттю нагадує ту, що відбувається лише раз на рік.📌 Практичний висновокЖертовник кеторет особливо підкреслює зв’язок між народом Ізраїлю та Всевишнім.Подібно до того, як через нього виконувалося повеління: «І зроблять Мені Святилище, і Я перебуватиму серед них», — так і кожен єврей має прагнути, щоб Б-жественна присутність розкривалася в його власному серці.Шабат Шалом📖 Любавицький календар

Шабат, що передує святу Пурім, називається Шабат Захор («Субота пам’яті»). У працях гаонів він згадується також як «Шабат знищення Амалека». У цей день читають одну з чотирьох спеціальних глав, установлених мудрецями для місяця адар, окрім тижневої глави Тори.📖 Зміст читанняУ цей шабат читають уривок про діяння Амалека та заповідь пам’ятати його зло і стерти пам’ять про нього. Це є духовною підготовкою до знищення Амана, нащадка Амалека, про що розповідається в Мегілат Естер.⚖️ За ГалахоюДжерело особливого читання згадується в Мішні (трактат «Мегіла»).Главу «Захор» читають у суботу, найближчу до Пуріму (тобто перед 14 адара). Навіть якщо Шушан Пурім припадає на суботу, читання відбувається всюди в суботу перед «звичайним» Пурімом.У цей день виносять два сувої Тори:— з першого читають тижневу главу;— з другого — «Парашат Захор».Замість звичайної афтари читають особливу афтару про пророка Шмуеля, який отримав повеління знищити Амалека.Якщо читання пропустили, його можна надолужити до Шабату глави «Парашат га-Ходеш», але пізніше публічно вже не читають.У цей шабат не промовляють молитву «Ав га-Рахамім» перед Мусафом, проте говорять «Цідкатха» на Мінсі.📜 Галахічний статусНа відміну від інших спеціальних глав місяця адар, багато законоучителів постановили, що слухання «Парашат Захор» є заповіддю з Тори (деорайта). Тому навіть жінки та дівчата намагаються прийти до синагоги й почути це читання.Багато хто прагне слухати читання з особливо кошерного, ретельно перевіреного сувою Тори й від чтеця, який суворо дотримується точності огласовок, наголосів і кантиляції.🔥 У хасидизмі ХаБаДНаші Ребе неодноразово проводили фарбренгени та виголошували маамарим у Шабат Захор, розкриваючи внутрішній духовний сенс «знищення Амалека» — як викорінення холодності та сумніву в служінні Всевишньому.Розповідають, що хасид р. Залман Зезмер наблизився до хасидизму, побачивши, з якою глибокою внутрішньою ненавистю до Амалека р. Біньямін Клецкер слухав читання «Захор».У Шабат Захор 5632 року (1872 р.) відбулася трапеза з нагоди заручин рабаніт Двори-Леї Гінзбург. Того дня Ребе Маараш виголосив маамар, що починався словами «המגיד מראשית אחרית».Одного разу в Шабат Захор Ребе Раяц пояснив різні рівні знищення Амалека. Коли протягом тижня хасид р. Саадія Ліберов зайшов до нього на єхіду́т перед Пурімом, Ребе сказав, що якби він прийшов раніше, до Шабату, то почув би маамар про ще глибший рівень цієї праці.🏘 Історичний фактУ 5729 році (1969 р.) перша група хасидів ХаБаД прибула для поселення в Нахалат-Гар-ХаБаД (Кір’ят-Малахі) напередодні Шабату Захор. Відтоді цей день вважається датою заснування району.Шабат Захор нагадує: боротьба з Амалеком — це не лише історична пам’ять, а й внутрішня праця кожної людини — стерти холодність, сумнів і духовну байдужість. джерело: 📖 Любавицький календар

📌11 адара 5566 року (1 березня 1806 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма-Йосефа-Давида бен Іцхака-Зрах'ї Азулая.Рабі Йосеф-Давид Азулай (відомий нам під акронімом Хіда, причому ім'я «Хаїм» («життя») йому додали пізніше, в дні небезпечної хвороби) народився в 1724 році в Єрусалимі і був одним з найближчих учнів знаменитого рабі Хаїма бен Атара (Ор ѓа-Хаїм), а після його відходу з цього світу продовжив навчання у рабі Сар-Шалома Шарабі.У 1753 році рабі Хіда несподівано покинув Ерец-Ісраель. Розповідають, що причиною цього була спільна молитва рабі Сар-Шалома і його учнів: рабі Хіда і рабі Хаїма Делароза. Намагаючись вплинути на Небесний суд, вони три дні постили, а потім піднявшись на дах єшиви, занурилися в молитви. Під час молитви їм було відкрито, що хоча час Позбавлення ще не настав, їх спільна молитва все-таки здатна привести Мошіаха, але з катастрофічними для всього Всесвіту наслідками. Щоб цього не сталося, на вимогу Небесного суду їм слід було розлучитися, і один з них мав негайно покинути Ерец-Ісраель. Жереб випав на рабі Хіду.Деякий час рабі Хіда був головним рабином Каїра, але більшу частину життя він провів у подорожах по різних країнах як посланець єврейських громад Ерец-Ісраель. У 1806 році, перебуваючи в італійському місті Ліворно, рабі Хіда покинув цей світ. У 1960 році його останки були перевезені з Ліворно до Єрусалиму, і місцем його спочинку стало кладовище на горі Гар ѓа-Менухот в Єрусалимі.📌11 адара приблизно 5460-80 року (початок XVIII століття) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліезера-Липи Вайсблюма.Рабі Еліезер і його дружина Мірл були відомі своєю доброчесністю і милосердям. У них було семеро синів, двоє з яких здобули величезну популярність в єврейському світі — рабі Мешулам-Зуся з Аніполя і рабі Елімелех з Ліженська.📌11 адара 5583 року (19 лютого 1823 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) одного з великих мудреців свого покоління, рабі Мордехая Познера, брата засновника руху Хабад рабі Шнеура-Залмана з Ляд (Алтер ребе).