*1 іяра 2449 року (1272 р. до н. е.) — з волі Всевишнього Моше, Агарон і дванадцять глав колін перерахували єврейський народ, причому кожен єврей був зарахований до певного роду та родини. На той момент всі без винятку євреї точно знали свій родовід аж до своїх предків — синів праотця Яакова. Цього ж дня в Марі сталося диво з гіркою водою. Всевишній показав Моше-рабейну (Мойсею) дерево і наказав кинути його в гірку воду, і вода стала солодкою.*1 іяра 2928 року (832 р. до н. е.) — цар Шломо (Соломон) почав будувати перший Єрусалимський Храм.*1 іяра керівники єврейського народу, які повернулися з вавилонського вигнання, приступили до відновлення Єрусалимського Храму.джерело: chabad.odessa

Запрошуємо до галереї «Скрипаль на даху»:▫️ Виставка «Орнамент крихкості» Лариси Філіппенкової14 квітня – 14 травняЗустріч з авторкою — 20 квітня о 18:00▫️ Лекційний цикл «Сторінки єврейської історії та культури»Ірина Климова19 квітня о 15:00▫️ Фінісаж виставки «Моя Агада»Зустріч із мисткинею Іриною Климовою19 квітня о 14:30Місце: галерея «Скрипаль на даху», Київ, вул. Шота Руставелі, 13

Любавицький Ребе в одній зі своїх бесід пояснює, що новомісяччя – це особливе свято для євреїв. Народи світу мають день відпочинку, подібний до Суботи, — п'ятниця для мусульман і неділя для християн. Свята теж відзначаються не лише народом Ізраїлю, наприклад, у нас є Рош ГаШоно, а інших — Новий рік… Проте немає у світі країни, в якій відзначався б перший день кожного місяця тільки тому, що це початок місяця. Тільки євреї особливо відзначають та святкують Рош-Ходеш. Цікаво відзначити: у Танасі ми виявимо неодноразові свідчення того, що свого часу Рош-Ходеш був таким самим святковим днем, як Субота та інші свята, хоча Тора не вимагає, щоб цей день був вихідним, і не встановлює заборони на певні види робіт. Але від пророків ми дізнаємося, що насправді в Рош-Ходеш, як і в Суботу, не торгували на ринку і не працювали в полі.Наприклад, у Бафторі Махар — ходеш («Завтра — місяць»), яку читають у синагогах цього Шабоса, день перед новомісячним називається «днем діянь», тобто просто — «робочий день». Йонатан сказав Давидові: «Завтра початок нового місяця, і про тебе спитають, бо зайнятим буде місце твоє. А на третій день... приходь на те саме місце, де ти ховався в будній день...» (Шмуель I, 20: 18, 19). Тут йдеться про переддень новомісяччя, і з цього зрозуміло, що сам день Рош-Ходеш був неробочим.Крім того, багато євреїв дотримуються звичаю влаштовувати трапезу новомісяччя і, як радив Любавичський Ребе, проводити цього дня фарбренгени.Ребе каже, що на івриті є два слова зі значенням "місяць". Яреах позначає Місяць, супутник нашої планети. Інше слово — ходеш, вжите в цій цитаті: «Цей місяць для вас голова місяців, перший він у вас із місяців року» (Шмойс, 12: 2).далі буде........

Завтра (1 Іяра) хасиди Хабаду по всьому світу відзначатимуть скорботну й водночас героїчну дату — 70-ту річницю теракту в Кфар-Хабаді. Ця подія, що увійшла в історію як «Бійня в Яд а-Хамішa», стала одним із найтяжчих випробувань для молодого ізраїльського поселення, але саме вона визначила його майбутнє.🌑 Ніч, коли згасло світло11 квітня 1956 року (ніч на 1 Іяра 5716). У невеликій будівлі професійного училища («Бейт Сефер ла-Мелаха») в Кфар-Хабаді тривала вечірня молитва Маарів. Близько 50 учнів і їхні наставники молили молитву «Аміда».Раптом у дверях з’являються три постаті — терористи-федаїни. Тишу молитви розривають автоматні черги. Один з учнів, Ашер Кадош, починає викидати дітей через вікна, рятуючи їхні життя. Інший учень, Моше Шапіра, встигає вирвати пробки з електрощита, щоб повна темрява завадила вбивцям прицілюватися.Коли світло знову загорілося, відкрилася страшна картина. На підлозі, в калюжах крові, лежали тіла наставника Сімхи Зільберштрома та п’ятьох учнів: Нісима Асіса, Моше Перца, Шломо Мізрахі, Альберта Едрі й Амоса Узана.📜 «Ні кроку назад»: відповідь РебеПоселення занурилося в глибоку кризу. Страх скував мешканців: багато хто думав залишити Кфар-Хабад. Але відповідь Сьомого Любавицького Ребе була твердою й безкомпромісною: «Іш баль язуз мі-мекомо» — жодна людина не зрушить зі свого місця.Ребе не лише втішав — він закликав до дії. Його девізом стали слова: «Там, де проявилася якість Суду (Гвура), тепер має проявитися якість Милосердя (Рахамім)».Ребе вимагав:Не тікати, а будувати. Розширювати поселення, зводити нові будівлі.Збільшити світло. У відповідь на вбивство була заснована друкарня «Яд а-Хамішa» («Пам’ять п’ятьох») — щоб друкувати книги Тори там, де пролилася кров.Живий зв’язокРебе відправив до Ізраїлю спеціальну делегацію з 11 своїх посланців (шлухім), щоб піднести дух хасидів. Це стало безпрецедентною подією для того часу.✨ «Ваїдом Аарон» — мовчання і діяНа святі Шавуот того року Ребе вперше публічно заговорив про трагедію. Він сказав вражаючі слова:«Багато хто намагається пояснити це високими поняттями… Але насправді це не пояснення. Про Аарона сказано: “І мовчав Аарон”. Є речі, які неможливо осягнути людським розумом. Але одне безсумнівно: з цього виросте подвійне спасіння».📸 Спадщина в кадрахНа архівних фото того часу ми бачимо сильні моменти:Головні рабини Ізраїлю, Іцхак Нісім, розглядають молитовник, залитий кров’ю.Закладення першого каменя друкарні через 30 днів після теракту, де були присутні тисячі людей, включно з міністрами та депутатами Кнесету.Кожній дитині, що вижила, Ребе надіслав книгу «Танія» з особистим присвяченням, перетворюючи їхню травму на місію.🛡 Урок для нас сьогодніІсторія 1956 року — це ДНК Хабаду. Коли ворог намагається залякати й зруйнувати, відповіддю хасида стає ще більше творення. Сьогодні, через 70 років, на місці того маленького училища стоять великі інституції, а Кфар-Хабад став світовим центром поширення єврейства.🕯 Пам’ятаємо загиблих. Продовжуємо їхній шлях. «Ве-хай ба-гем» — і живи ними!📖 Любавицький календар 

📖 ВступНа початку глави «Тазрія» Тора описує закони цараат — духовного недугу, що вражав шкіру людини за гріх лихослів’я (лашон а-ра). Процес був таким: людина приходила до Мудреця-експерта, який визначав природу плями. Але остаточний вердикт — «Нечистий!» — мав виголосити саме Коен. Лише після слів Коена людина залишала межі поселення.🤔 ЗапитанняЧому Тора довірила це рішення саме Коену? Хіба не логічніше було б залишити останнє слово за Мудрецем, який глибше розбирається в законах? І більше того: чому Коен, чия сутність — нести святість і благословення, бере на себе роль того, хто оголошує людину «нечистою»?💡 ВідповідьКоен — це «людина милосердя» (іш а-хесед). Його головна місія — любити єврейський народ і благословляти його з любов’ю.Стан людини, ураженої цараат (мецора), був надзвичайно тяжким: вона ставала вигнанцем, залишала родину й друзів, їй заборонялося перебувати навіть поруч з іншими нечистими людьми.Лише той, хто щиро любить людину, хто по-справжньому співпереживає її болю і відчуває її страждання як власні, має право винести такий суворий вирок.📌 Урок для насПерш ніж осудити іншого за те, що він (як нам здається) недостатньо дотримується заповідей або поводиться неправильно, навіть найвеличнішому «мудрецю» варто перевірити себе: «Чи люблю я цю людину?»Судити можна лише з простору любові та співчуття.На основі бесіди Любавицького Ребе(«Лікутей Сіхот», т. 27, с. 103)📖 Любавицький календар

Сьогодні 30 Іяра 5786 року. 15-й день Омера, 1-й день Рош Ходеш, канун Шабату. Тижнева глава — Тазрія-Мецора.📌 1 Іяра 5716 (1956) року — сталося вбивство у професійному училищі (Бейт-Сефер ле-Мелаха) в Кфар-Хабаді.📌 1 Іяра 5736 (1976) року — Ребе обрав перші шість із «Дванадцяти віршів» і попросив, щоб кожна єврейська дитина вивчила їх напам’ять і повторювала в будь-який час.Фарбренгени під час третьої трапези, у Шабат Мевархім, у святкові дні календаря Хабаду («Йомей де-пагра»), а також у Рош Ходеш — мають проходити в синагозі.Фарбренген «Мелаве Малка», своєю чергою, має відбуватися в домівках членів громади (Анаш).📖 Любавицький календар ((https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8 ))