«Лехатхіла Арібер» (לכתחילה אריבער) (від самого початку — зверху):Якщо ви коли-небудь спілкувалися з хасидами Хабаду, ви напевно чули фразу «Лехатхіла Арібер» (їдиш: לכתחילה אַריבער). Це не просто гарний вислів, а ціла життєва стратегія, яка перевертає уявлення про те, як долати труднощі. ❓ У чому суть ідеї?Зазвичай люди діють так: «Спробуємо пройти звичайним шляхом. Якщо з’явиться стіна — обійдемо її, підкопаємо або, в крайньому разі, переліземо».Ребе Маараш (четвертий Ребе Хабаду) запропонував принципово інший підхід:«Світ каже: якщо не можна пройти знизу — перелазь зверху. А я кажу: від самого початку — тільки зверху!Що це означає на практиці?Не потрібно чекати, поки з’явиться проблема, щоб героїчно її долати. Вже з першого кроку слід піднятися над будь-якими обмеженнями. Коли людина починає добру справу з такою впевненістю, ніби перешкод не існує, сама реальність підлаштовується під неї — і «стіни» зникають. 🎹 Музичний код: нігун Ребе МаарашУ цієї ідеї є свій «саундтрек». Нігун «Лехатхіла Арібер» — це не просто мелодія, а духовна практикаЙого структура говорить сама за себе:Злам системи (перша частина): у більшості мелодій темп наростає поступово. Тут же нігун починається з різкого, потужного «стрибка» вгору. Це музичне втілення підходу — одразу діяти з позиції перемоги.Заземлення (друга частина — «1, 2, 3, 4»): мелодія стає ритмічною та чіткою. Це символ нашого матеріального світу, де є межі й правила. Ми не відриваємось від реальності, а вносимо в неї вищу енергію.Вихід у безмежність (третя частина — «Ейн Соф»): кульмінація. Високі ноти, що можуть повторюватися знову і знову. Сьомий Ребе часто диригував цією частиною з особливою силою, повторюючи її десятки разів, поки співаючі не відчували, що меж більше не існує. 🎓 Чому це працює? (урок від Ребе)Сьомий Ребе зробив цей принцип основою для нашого покоління. Він навчав: якщо ти стикаєшся з подвійними стандартами, нестачею ресурсів чи бюрократією у святій справі — не варто вступати в нескінченні переговори з труднощами.Три правила «Лехатхіла Арібер»:Не «вражайся»: не дозволяй перешкоді виглядати великою у твоїх очах. Вона — лише декорація.Дій рішуче: починай справу з тим масштабом, який потрібен, а не з тим, який «дозволяють» обставини.Пам’ятай про Помічника: коли ти йдеш «зверху», ти проявляєш віру в те, що Творець вищий за природу. І тоді приходить допомога понад природні межі. 📜 Історія одного нігунаЦікаво, що Ребе Маараш створив цей нігун, надихнувшись старовинною книгою «Хон Ашир». Він побачив у ній нотні позначення, які пробудили в його душі цю мелодію. Пізніше Сьомий Ребе перейняв цей нігун від свого діда, який особисто чув його від самого автора. 📖 Любавицький календар

Сьогодні 3 Іяра 5786 року. 18-й день Омера📌 5753 (1993 рік) — відійшов із життя рабин Хаїм-Мордехай-Айзік Ходаков, особистий секретар Ребе та директор «Мерказ Леіньяней Хінух» (Центру з питань освіти).Айом-Йом«Не п’ють воду перед Авдалою».Усі якості, навіть ті, що за своїм описом і назвою вважаються недобрими або навіть поганими, можна використати для служіння Всевишньому згідно з Торою.Так, праведний рабин р. Мешулам Зуся з Аннополя (нехай буде благословенна пам’ять праведника) навчився у злодія кільком принципам у шляхах служіння Б-гу:📖 Любавицький календар

3 іяра приблизно 3600–3700 року (I–II століття до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хоні (Йоханана) га-Меагеля.У Талмуді в трактаті Тааніт розповідається: «В один із років місяць адар уже наближався до кінця, а дощу не було вже три роки. Звернулися до рабі Хоні (Йоханана). Він помолився, але дощ не пішов. Тоді він накреслив на землі коло, став усередину нього і сказав: “Володарю світу! Твої діти звернулися до мене, і я клянусь Твоїм іменем, що не зрушу з місця, доки Ти не зглянешся над Своїми дітьми”. Крапнуло кілька крапель. Рабі Хоні сказав: “Володарю світу! Я прошу, щоб дощ був сильнішим”. Пішов дуже сильний зливовий дощ, що загрожував перерости в потоп, але рабі Хоні сказав: “Володарю світу, я просив дощу, який не буде загибеллю світу, а благословенням”. І тоді пішов звичайний дощ, а рабі Хоні прозвали га-Меагель («той, що окреслює коло»)».Йосиф Флавій розповідає, що один із останніх нащадків династії Хасмонеїв, Арістобул II, воюючи зі своїм братом Гірканом II, який оскаржував його право на престол, обложив Храмову гору. Обложені прихильники Гіркана звернулися до рабі Хоні, який тоді перебував у Храмі, з проханням проклясти ненависного їм Арістобула, однак рабі Хоні відмовився проклинати Арістобула і попросив Всевишнього не приймати молитви обох сторін. Розгнівані прихильники Гіркана забили рабі Хоні камінням.Онуки рабі Хоні — Абба Хілкія і Ханаан га-Нехба — також користувалися народною любов’ю і були відомі своєю здатністю викликати дощ.3 іяра 5703 року (8 травня 1943 року) — під час повстання у Варшавському гетто загинув один із керівників повстання Мордехай Анілевич. З 1948 року цей день було проголошено Днем пам’яті бійців підпільних організацій і загиблих солдатів.джерелло: chabad.odessa

Запрошуємо на виставку Олександра Яновича«Бути поруч»📅 23 квітня – 18 травняВідкриття: 23 квітня о 18:00📍 Галерея «Скрипаль на даху», Київ, вул. Шота Руставелі, 13

Не вийшло?Значить, зараз не час або це не ваше. А якщо не ваше - попереду є щось краще. І дуже часто саме так і стається. Щось не склалося?Можливо, це вберегло вас від більших труднощів. Іноді відмова - це теж форма захисту. Розчарування - це теж результат.Воно допомагає зрозуміти, куди більше не варто повертатися. Втрата - не завжди про мінус.Іноді вона звільняє місце для чогось нового, важливого і потрібного. Не прийняли, не підтримали, не обрали?Це не про вас - це про інших. Те, що ваше, вас не омине. Інколи внутрішній спокій приходить не тоді, коли все складається, а тоді, коли ми починаємо інакше на це дивитися.джерело: HealthPsychologyU

*2 іяра 5548 року (9 травня 1788 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Менахема-Мендела з Вітебська.Рабі Менахем-Мендл був улюбленим учнем Межерицького магіда (рабі Дов-Бер) — учня засновника хасидизму рабі Баал Шем-Това і єдиним учнем Магіда, якому довелося зустрітися з Баал-Шемом. Менахем-Мендлу на той час було одинадцять років, він уже здобув славу блискучого талмудиста, і сам рабі Дов-Бер представив його Бешту. Баал-Шем, оточений своїми послідовниками, пильно поглянув на хлопчика і почав розповідати йому історію. Деякі з присутніх її одразу ж забули, а від решти вислизнув її потаємний зміст, і лише маленький Менахем-Мендл запам’ятав притчу в усіх подробицях і зрозумів її значення, бо це була історія його життя від першого до останнього дня. Почесті, труди, хвороби, розчарування, радості, прикрощі, паломництво до Святої Землі — все було там. Згодом, щоразу, коли його здоров’я турбувало друзів, він заспокоював їх: «Не хвилюйтеся, мені ще належить пройти половину або чверть шляху».Лідером хасидів він став таким чином: Магід, приймаючи делегацію своїх прихильників із Вітебська, передав їм пояс і посох. І те, і інше слід було вручити якомусь раби Менахем-Мендлу, що мешкав у їхньому місті. Повернувшись додому, мандрівники почали шукати цього щасливчика, але марно — у Вітебську не було рабина Менахема-Мендла. Вони старалися настільки, що запитували навіть перехожих, і, нарешті, якась обшарпана жінка сказала їм: «Я знаю тільки одного Менахема-Мендла — мого власного зятя». Стрімголов кинулися вони до неї додому, і, не кажучи ні слова, вручили йому пояс Магіда. Менахем-Мендл прийняв їх, і в ту ж мить відвідувачі побачили, що він став іншою людиною (Прим. взагалі-то рабі Менахем-Мендл був зятем одного з мінських багатіїв, і той навіть збирався будувати для нього синагогу та єшиву, яку той міг би очолити, але обурені його хасидськими звичаями, мінські міснагдім домоглися його вигнання. Тож він цілком міг бути обідраним, але навряд чи у вигнання пішла й його теща).Цю чуйну стриману людину любили і представники вищого суспільства, і мешканці міських околиць. У своєму заповіті Магід призначив рабі Менахема-Менделя своїм спадкоємцем, який мав очолити рух після його сина. Усі листи, написані учнями Магіда, рабі Менахем-Мендель підписував першим…У 1777 році рабі Менахем-Мендл разом з Альтер-ребе їздив до Вільно, щоб переговорити з головним противником хасидизму — Віленським гаоном, але, на жаль, ця місія закінчилася невдачею. Того ж року рабі Менахем-Мендель приймає рішення переїхати з групою хасидів до Землі Ізраїлю і навесні на чолі групи з 300 хасидів прибуває до Ерец-Ісраель. Спочатку вони оселилися в Цфаті, але турки й араби переслідували їх доти, доки вони не залишили місто й не переїхали до Тверії.Труднощі тогочасного життя на Святій Землі дали про себе знати і, через 10 років рабі Менахем-Мендл з Вітебська покинув цей світ. Перед самою смертю учні запитали його, поруч з ким він хоче бути похований, адже багато хто хоче бути похованим біля праведників. Рабі з подивом відповів їм: «Що за дивне запитання? Мені буде добре лежати поруч із кожним євреєм. Дай Б-г, щоб жоден єврей не соромився мене, так само як я не соромлюся жодного єврея».