У Центральній синагозі Києва відбулося особливе святкування Пуріму для вірян «Золотого віку». Це люди, яким сьогодні непросто, які пережили багато випробувань, і саме тому для них ми завжди намагаємося створити особливу атмосферу тепла, уваги та радості.Щороку їх обов’язково вітає Головний рабин України та Києва Моше Реувен Асман. І цього разу він звернувся до гостей із теплими словами благословення та, за доброю традицією, виконав для них пісню, подарувавши залу щирі емоції та святковий настрій.Цього року до привітань долучилися й діти ліцею «Міцва 613», які підготували святкову програму спеціально до Пуріму. Лунало читання Сувою Естер, звучали дитячі виступи, а кожен із гостей отримав маленький святковий подарунок.Завершилося свято теплою пурімською трапезою — зі щирим спілкуванням, усмішками й відчуттям великої родини. Саме такі моменти нагадують: поруч завжди є люди, які пам’ятають, підтримують і дарують світло. 

Порівняння людського життя зі свічкою — один із найглибших і найпроникливіших образів у єврейській традиції. Хоча в книзі Мішлей (Приповісті царя Шломо) сказано, що саме «душа людини — свічка Б-га», великі мудреці розвинули цю метафору, застосувавши її до самого процесу нашого земного існування.Найвідоміше тлумачення цього порівняння належить раву Ісраелю Салантеру, засновнику руху Мусар. Розповідають, що якось пізно вночі рав зайшов до майстерні шевця. Той працював при світлі недогарка свічки, який уже ледь мерехтів. Рав запитав майстра: «Чому ти досі працюєш? Адже вже пізно, свічка ось-ось згасне». Швець відповів фразою, що стала духовним девізом для багатьох поколінь:«Поки свічка горить — ще можна працювати й лагодити».Ці слова вразили рава Ісраеля Салантера. Якщо звичайний ремісник розуміє цінність останніх хвилин світла для ремонту взуття, то наскільки важливіше це для «виправлення» людської душі? Життя людини подібне до свічки не лише у своїй крихкості, а й у своєму призначенні. Свічка існує для того, щоб давати світло, витрачаючи свій ресурс. Так і людина: кожен прожитий день — це віск, що згорає і має перетворитися на енергію добрих справ і духовного виправлення.Головний урок цього порівняння полягає в оптимізмі та відповідальності. Поки людина жива, якою б «короткою» не здавалася її свічка, у неї зберігається величезна можливість. Старість, хвороби чи тягар минулих помилок не є виправданням для бездіяльності. «Поки свічка горить — можна виправити» — це справжній маніфест тшуви, повернення до Б-га. Навіть в останню годину можна здійснити вчинок, який переважить чашу терезів усього попереднього життя.Проте ця метафора має і суворий бік. Свічка неминуче згасає. Цар Шломо в книзі Коелет нагадує, що в іншому світі «немає ні дії, ні задуму, ні знання». Після смерті душа переходить у стан, який мудреці порівнюють із «мертвим левом» — величним, але позбавленим можливості активно впливати на реальність. У Піркей Авот сказано: «Одна година каяття в цьому світі краща за все життя у Світі Прийдешньому». Там ми насолоджуємося плодами, але лише тут, поки горить наш гніт, ми є творцями власної долі.Життя-свічка вчить нас цінувати теперішню мить. Ми не знаємо довжини свого «воску», але цілком вільні в тому, наскільки яскравим буде наше полум’я саме зараз. Свічка не може повернути вже згорілий гніт, але вона може освітити кімнату в ту саму секунду, коли це найпотрібніше.

Сьогодні 16 Адара 5786 року📌 5709 (1949) — спеціальна делегація від уряду Сполучених Штатів прибула до дому Ребе Раяца в 770, щоб надати йому американське громадянство. 1⃣ Альтер Ребе сказав:У пожертвах на Скинію (Мішкан) були золото, срібло і мідь. І не було жодної блискучої речі, окрім «дзеркал жінок, що зібралися», з яких були зроблені Умивальник (Кійор) і його підніжжя.Умивальник і його підніжжя згадуються останніми серед усіх посудин Скинії, але їх використання стоїть на початку будь-якого служіння в Скинії, адже «початок укорінений у кінці». 2⃣ «Робота людини, яка веде бізнес, полягає в такому:Пробуджувати в собі віру і повне уповання на Того, Хто живить і підтримує все живе. Адже Він, Благословенний, дасть йому достаток у пропитанні.І людина повинна перебувати в радості та щирій доброті серця — так, ніби її заробіток уже приготовлений і лежить перед нею». джерело:📖 Любавицький календарь (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

У самому центрі міста Кір’ят-Малахи розташоване одне з найдинамічніших і найважливіших місць для світового руху Хабад — район Нахлат Ар Хабад, або, як його лагідно називають мешканці, «Нахла». Це не просто житловий масив, а втілення духовного й соціального бачення, яке розпочалося за прямою ініціативою Любавицького Ребе у 1969 році 📜.🕰 Як усе починалосяІсторія району нерозривно пов’язана з великою хвилею репатріації євреїв із Радянського Союзу та Грузії. Ребе, для якого добробут репатріантів завжди був пріоритетом, доручив своїм довіреним особам знайти відповідне місце для створення особливого поселення. У той час відчувався гострий дефіцит житла, і пошуки були непростими. Перелом настав, коли з’ясувалося, що в Кір’ят-Малахи пустують сотні квартир. Отримавши звіт про це, Ребе відповів короткою й рішучою телеграмою:«Пропозиція щодо Кір’ят-Малахи правильна».Так, із цього благословення, почалося будівництво майбутньої громади 🌱.📜 Особистий дарунок Ребе: сувої ТориОсобливим моментом в історії району стало рішення Ребе надіслати новій громаді два сувої Тори як особистий подарунок із його синагоги «770» у Нью-Йорку. Церемонія була сповнена величі: Ребе особисто проводжав сувої до машини, яка вирушала до аеропорту, і навіть позичив своєму секретарю власний шабатній сюртук для цієї важливої місії.Ці сувої Тори й донині дбайливо зберігаються в місцевих синагогах як символ нерозривного зв’язку між Ребе та мешканцями району. Один із них, більш компактний, досі використовується для читання Тори в центральній синагозі у Шабат ✨.🎓 Духовне лідерство та розвитокВід самого першого дня і донині духовним стовпом громади є рабин Іцхак Єгуда Ярославський. Його призначення також було пов’язане з особистим бажанням Ребе, і відтоді він упевнено веде громаду вперед.Нещодавно під його керівництвом було відкрито «Бейт Ораа» — галахічний центр, де кваліфіковані рабини щодня відповідають на запитання мешканців. Сама громада переживає надзвичайне зростання: сьогодні тут і в прилеглих кварталах проживає понад 1500 хасидських родин, що робить Нахлу одним із найбільших оплотів Хабаду у світі 🌍.🏗 Розширення без межПервісний район уже давно переріс свої межі. Під управлінням комітету Нахлат Ар Хабад були засновані нові квартали, такі як Ганей Хабад і Нахлат Менахем, а останніми роками хасидські родини активно заселяють і сучасні райони, наприклад Кармей а-Надів.Окрім житла, Нахла стала справжньою «імперією» освіти й благодійності: від відомих шкіл «Бейт Хана» до історичної єшиви «Томхей Тмімім» і мікви «Мей Моше», яка вважається однією з найрозкішніших і найтехнологічніших у світі 💎.🤝 Зв’язок із російськомовним єврейством та організацією ХАМАДля російськомовних хасидів Нахла завжди була рідним домом. Організація ХАМА працює тут десятиліттями, підтримуючи колелі для молодих батьків родин і людей похилого віку, відкриваючи дитячі садки та синагоги, орієнтовані на вихідців із країн СНД.Район став зразком інтеграції, де корінні ізраїльтяни й репатріанти з Росії, Бухари та Грузії живуть пліч-о-пліч під спільним крилом Хабаду 🕊.Нахлат Ар Хабад — це набагато більше, ніж просто район. Це місто Тори, праці та великої місії, яке продовжує зростати й оновлюватися з кожним роком 💫. джерело: 📖 Любавицький календар 

Сьогодні 15 Адара 5786 р. — Шушан Пурім1⃣На хлібі перед благословенням «ha-моці» роблять позначку, але остерігаються не розрізати його заздалегідь.Також під час кідуша на хліб промовляють «саврі маранон».Про «майбутнє, що настане» сказано:«Камінь зі стіни закричить, і балка з дерева відповість йому».Тепер «неживе» мовчить. На нього наступають — і воно мовчить.Але настане час майбутніх розкриттів, і неживе почне говорити, розповідати й вимагати: якщо під час ходьби не роздумували і не говорили словами Тори — то чому наступали на нього?!Земля, по якій ступають, очікує тисячі років — ще від Шести днів Творіння — тоді як увесь цей час по ній ходять різні живі істоти тощо — щоб по ній ступила нога єврея, двох євреїв, і вони говорили слова Тори.А якщо ні — вона каже: адже ти як тварина! 2⃣Мій пан, мій батько, мій дід, мій учитель і рабин (Ребе Маараш) сказав, що Мітлер Ребе писав для кожного типу тих, хто осягає і служить, серед хасидів громади — маамарим і особливі книги, окрім «Шаар а-Йихуд» і «Шаарей Ора», які є загальними й були написані для всіх хасидів.«Шаар а-Йихуд» — це ключ до вчення хасидизму,а «Шаарей Ора» — це алеф-бет учення хасидизму.  джерело: 📖 Любавицький календарь 

Тому що ключовим моментом у спасінні євреїв стала трапеза Естер, на яку вона запросила Амана й Ахашвероша. І сталося це спасіння завдяки сильному сп’янінню двох головних учасників трапези.Зараз я розповім, як це було, і ви все зрозумієте самі.Коли Ахашверош і Аман прийшли до Естер, цар сказав їй: «Ну що, Есті, давай вип’ємо!»Естер відповіла: «Звичайно, давай!»І вони стали пити. Причому цариця, схоже, пила зовсім трохи – лише для пристойності, а от два її гості прийняли так, що їм точно було мало не здавалося.Коли Естер вирішила, що настав відповідний момент, вона розповіла царю, що Аман задумав зробити з її народом.Ахашверош чесно спробував обуритися, але раптом відчув, що йому стає зовсім погано, і йому терміново потрібно вийти в сад, поки не сталося щось ганебне.Поки царя не було, Аман, хоч і був сильно п’яний і ледь пересувався, встав і спробував дійти до ложа, на якому сиділа Естер, щоб благати про пощаду.Дійти він дійшов, але втриматися на ногах не зміг і повалився прямо на царицю…І тут якраз повернувся Ахашверош, у якого вже повернулася здатність тверезо оцінювати ситуацію!А далі, як кажуть, – вже історія.Який із цього висновок?Такий, що напиватися в Пурим повинні тільки чоловіки. Адже якби Естер на своєму бенкеті пила нарівні з усіма, то, швидше за все, вона не змогла б виконати свою роль у порятунку єврейського народу, і нам не було б що святкувати. Лехаїм, Лехаїм!І, жінки, звісно, теж будуть пити – як без цього? Але потроху У Книзі Якостей сказано: Вс-вишній ЛЮБИТЬ того, хто не п’є до сп’яніння!Розкажіть друзям! Автори:Рав Ліпа Ерман і Сара Рахель