8 травня — День пам’яті та перемоги над нацизмом у Друга світова війна.У цей день ми схиляємо голови перед тими, хто пройшов крізь війну, хто боровся в лавах антигітлерівської коаліції, і перед мільйонами невинних жертв, чиї голоси назавжди залишилися в тиші історії.Для нашої Громади це не лише дата — це жива пам’ять. Пам’ять про зруйновані родини, про спалені долі, про біль, який неможливо виміряти словами. І водночас — пам’ять про мужність, віру і силу духу, що допомогли вистояти навіть у найтемніші часи.Символ цього дня — червоний мак. Як крапля болю на полі пам’яті. Як нагадування, що життя завжди проростає навіть після найстрашнішої бурі.Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми молимося, щоб світ більше ніколи не знав подібного зла.Нехай пам’ять про загиблих буде благословенням. А в серцях живих нехай завжди буде місце для світла, гідності й миру.

21 іяра 5712 року (20 травня 1949 року) — в Ізраїлі засновано місто Кфар-Хабад (у перекладі з івриту — «Хабадське поселення»).Першими його мешканцями були євреї, які вирвалися з СРСР, вціліли у вогні Катастрофи та горнилі сталінських репресій. У зв’язку зі святом тодішній Любавицький Ребе рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) подарував майбутнім мешканцям Кфар-Хабада сувій Тори.джерело: chabad.odessa

🧠 Дитинство вундеркіндаЛейбл народився у 1906 році в місті Миколаєві. З раннього дитинства він вражав оточення своїми феноменальними здібностями. Уже в три роки знав напам’ять цілі розділи Мішни, будучи абсолютним автодидактом із геніальною фотографічною пам’яттю. Його мати, Ребецн Хана, часто розповідала, що їй доводилося буквально силою відривати його від книжок, тягнучи за рукав, щоб змусити поїсти. Його батько, Реб Леві-Іцхак, казав про нього: «У нього голова Цемах-Цедека» (Третього Любавицького Ребе, який славився своїм видатним інтелектом).У родині Шнеєрсонів існував унікальний поділ стилів мислення. Сучасники згадували, що коли вони спілкувалися втрьох, батько говорив мовою містики й Кабали, Ребе — мовою хасидизму, а Лейбл усе аналізував крізь призму філософського дослідження.🕵️‍♂️ Втеча, чуже ім’я і самопожертва родиниУ 1930 році, коли кільце радянських спецслужб почало стискатися навколо родини рабина Леві-Іцхака, Лейбл був змушений тікати. Він перетнув кордон за документами Марка (Мордехая) Гурарія — хасидського юнака, який незадовго до цього потонув у річці. Відтоді й до кінця життя Ісраель Ар’є-Лейб жив під цим ім’ям.У Берліні він тяжко захворів на тиф. Ребе і Ребецн Хая-Мушка віддали йому своє ліжко в крихітній квартирі та виходжували його до повного одужання. Пізніше, коли Лейблу знадобилися документи для репатріації в Ерец-Ісраель, перебуваючи тоді в Парижі, Ребецн Хая-Мушка проявила неймовірну самопожертву. Вона особисто вирушила до нацистської Німеччини, ризикуючи життям, щоб здобути для нього необхідні довідки з державних установ Третього рейху.🌴 Життя в Тель-Авіві: скромність і проникливістьПрибувши до Ерец-Ісраель у 1935 році, він оселився в Тель-Авіві. Для більшості він був скромним бібліотекарем і власником невеликого магазину на вулиці Нахалат Біньямін. Лише одиниці знали, ким він є насправді.Коли у 1943 році Ребе видав свою першу працю — календар «Айом Йом», Лейбл отримав один примірник. Прочитавши його, він із захопленням сказав, що завжди знав про світлий розум свого брата, але навіть не здогадувався про такі масштаби, і що шкода, що світ поки не знає, що приховано за сторінками цієї книги. Саме Лейбл, розуміючи масштаб особистості брата, просив впливових хасидів зробити все можливе, щоб після відходу Ребе Раяца саме наш Ребе став наступним Ребе.⚛️ Таємна місія: атомний проєктНайбільш інтригуюча частина біографії Ісраеля Ар’є-Лейба починається наприкінці 1940-х років. За свідченнями, він став першим науковцем-дослідником в Інституті Вейцмана в Реховоті. У нього не було формальної вищої освіти з фізики, але його геніальний розум мислив формулами.У 1950 році, за підтримки майбутнього президента Ізраїлю Залмана Шазара та прем’єр-міністра Давида Бен-Гуріона, його відправили до Ліверпуля. Офіційно — для завершення навчання в університеті. Неофіційно ж він написав унікальну статтю з ядерної фізики, яку надіслав до Британської комісії з атомної енергії. Лише на підставі цієї статті його запросили приєднатися до їхньої роботи. Історики вважають, що Лейбл був частиною надсекретної групи, яка закладала основу майбутньої ядерної програми Ізраїлю.💔 Раптовий відхід і таємниця довжиною у 12 роківЙого життя обірвалося трагічно рано. У 1952 році, у віці 43 років, він помер у Ліверпулі від серцевого нападу. Незадовго до смерті він дві години розмовляв із головним рабином Ліверпуля, і деталі цієї розмови рабин погодився передати лише особисто Любавицькому Ребе, що опосередковано підтверджує секретність його наукової діяльності.Смерть Лейбла стала важким ударом для Ребе. Але ще більше він переживав за матір, Ребецн Хану, яка вже втратила чоловіка в казахстанському засланні та молодшого сина Дов-Бера, убитого нацистами. Ребе прийняв безпрецедентне рішення: він приховав від матері смерть її сина. Протягом 12 років, аж до смерті Ребецн Хани, Ребе регулярно писав їй листи від імені Лейбла і надсилав їх через Європу, щоб на них стояли відповідні поштові штемпелі.📜 СпадщинаУже після смерті Лейбла Ребе передав його зошити з вищої математики американському професору Розенблюму для публікації. Ребе зазначив цікаву деталь: його брат любив виводити всі формули самостійно, і лише потім шукав їм підтвердження в науковій літературі.Тіло Ісраеля Ар’є-Лейба, за особистим і дуже детальним розпорядженням Ребе, було перевезене до Ізраїлю та поховане на давньому кладовищі в Цфаті. Сьогодні тисячі хасидів приходять до його могили в день річниці, згадуючи людину, яка поєднала в собі хасидську глибину та видатний науковий геній.джерело: 📖 Любавицький календар (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8)

📌20 іяра 2449 року (1312 рік до н. е.) — після завершення першого перепису євреїв увесь народ був поділений на встановлені коліна, роди та сімейства і розділений на чотири дегелі (буквально: «прапори») по три коліна в кожному. Ці чотири дегелі оточували Переносний Храм (Мішкан) з чотирьох сторін, а табір левітів (які не входили до жодного дегеля) знаходився посередині. Відтепер саме в такому порядку єврейський народ розбивав табір і в такому ж порядку рухався у своїх мандрах пустелею.Саме 20-го іяра єврейський народ уперше — за велінням Всевишнього — здійснив перехід у порядку дегелів і колін, виконуючи також усі інші заповіді, встановлені Всевишнім на період мандрів.📌20 іяра 5597 року (25 травня 1837 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Мордехая бен Менахем-Нахума Тверського з Чорнобиля.Батько рабі Мордехая, рабі Менахем-Нахум Тверський (за переказом, прізвище взяте на згадку про предків із Тверії), був учнем засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това і його наступника — Межеріцького магіда рабі Дов-Бера. Рабі Менахем оселився в містечку Чорнобиль і заснував тут відому хасидську чорнобильську династію. Його син, рабі Мордехай, був одружений спочатку з донькою рабі Аѓарона «Великого» з Карліна, а потім із донькою рабі Давида Лейкеса, одного з найближчих учнів Баал Шем-Това. Від цих двох шлюбів у нього було 1 донька і 8 синів, які очолювали хасидські рухи в різних містечках України та Росії.Незадовго до відходу з цього світу рабі Мордехай висловив бажання бути похованим у містечку Анатовка, тому що «там немає місця ідолопоклонству і дзвін дзвонів не буде затьмарювати мій спокій».Багато чорнобильських хасидів загинули у вогні Катастрофи, але справу чорнобильського хасидизму продовжив Сквирський ребе рабі Давид Тверський, який заснував у штаті Нью-Йорк місто під назвою Нью-Сквир.джерело: chabad.odessa

У Торі заповідь про взаємну відповідальність сформульована в главі «Кдошим» так: «Не ненавидь брата свого в серці своєму; докоряй, докоряй ближньому твоєму, і не понесеш за нього гріха». Ці слова — не просто суха юридична норма, а основа справжньої етики. Ми звикли вважати ненавистю активну агресію чи гнів, але духовна традиція вчить: байдужість — це теж форма ненависті.Якщо ви бачите, що людина фізично падає у прірву і не намагаєтеся її втримати, ваше мовчання визнають злочинним у будь-якому суспільстві. Духовне падіння або вчинення гріха з точки зору вічних цінностей не менш небезпечне для душі. Ховаючись за маскою сучасного «лібералізму» або просто не бажаючи обтяжувати себе чужими проблемами, ми часто проявляємо не терпимість, а глибоку байдужість до долі ближнього.Фраза «не понесеш за нього гріха» має два важливі тлумачення. Перше вказує на пряму колективну відповідальність: якщо у вас була реальна можливість зупинити людину, але ви вирішили промовчати, частина вини за її вчинок лягає і на вас. У такому випадку Творець спитає з того, хто став пасивним співучасником, не запобігши злу, коли це було в його силах.Друге тлумачення стосується самої форми виправлення. Мудреці пояснюють: «докоряй так, щоб самому не згрішити». Це означає, що процес наставлення не має перетворюватися на приниження. Якщо ви змусили людину почервоніти від сорому або зробили зауваження публічно, ви самі вчинили серйозне порушення. Зауваження має бути м’яким, делікатним і продиктованим виключно турботою, а не бажанням принизити співрозмовника.Заповідь актуальна для кожного, однак важливо пам’ятати про мудрість: зауваження має сенс лише тоді, коли є шанс, що його почують. Якщо наперед зрозуміло, що слова викличуть лише гнів або ще більше відторгнення, закон іноді приписує промовчати. Справжня мета — не формальне виконання обов’язку, а реальне спасіння людини від помилкиУявіть, що ваш близький необережно тягнеться до оголеного дроту. Ви крикнете і зупините його, бо цінуєте його життя. Так само і в духовному сенсі: вчасне слово — це найвища форма прояву любові. Без розуміння тонкощів цього закону ми ризикуємо або мовчати з холодної байдужості, або поранити людину своєю різкістю. Відповідальність за іншого — це те, що перетворює просте співіснування на справжнє людське братерство.джерело: https://toldot.com/

19 іяра 5053 року (27 квітня 1293 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Меїра бен Баруха (Маѓарам) із Ротенбурга.Рабі Меїр бен Барух, відомий як Маѓарам, був неперевершеним авторитетом для європейських євреїв, і його коментарі слугували важливим джерелом для складання у XVI столітті зводу життєвих норм єврея — «Шулхан арух».Після сходження у 1286 році на німецький престол Рудольфа I Габсбурга на євреїв країни було накладено додатковий податок, який одночасно змінював статус німецького єврейства і перетворював їх та все їхнє майно на особисту власність імператора. Відповіддю на це став масовий вихід євреїв із Німеччини. Провідником цього виходу став рабі Меїр, який пізніше був заарештований і ув’язнений. Оскільки влада вимагала як викуп величезну суму — один мільйон марок, рабі Меїр заборонив громаді викупляти його, щоб не створювати прецедент і запобігти здирництву з боку влади (у Талмуді сказано, що якщо за полоненого просять суму, яка значно перевищує розумні межі, викуповувати його не можна, щоб не спокушати викрадачів легким заробітком). Рабі Меїр помер у в’язниці в 1293 році, але його останки не видавали для поховання аж до 1307 року, коли євреї викупили їх за велику суму (комерсант рабі Александр-Зіскінд Вімпфен витратив на це весь свій статок). Похований рабі Меїр у Вормсі.19 іяра 5575 року (29 травня 1815 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Менахема-Мендела з Риманова.По материнській лінії рабі Менахем-Мендл походив від відомих мудреців рабі Давида га-Леві (Таз) і Натана-Нета Шапіро.Рабі Менахем-Мендл уперше познайомився з хасидизмом у 11-річному віці, коли його представили Межеріцькому Магіду рабі Дов-Беру, наступнику засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това. У юності він разом із двома друзями — рабі Яаковом-Іцхаком га-Леві Горовіцем («Провидець із Любліна») і рабі Ісраелем Офштейном (Кожницький магід) — навчався у відомого хасидського цадика рабі Шмельке з Нікольсбурга.Далі він навчався в Ліженську у рабі Елімелеха, і після відходу вчителя з цього світу багато його учнів пішли за рабі Менахемом-Менделом, який уже мав репутацію святого і чудотворця. Серед його учнів були такі видатні хасидські лідери наступного покоління, як рабі Нафталі з Ропшиц і рабі Цві-Елімелех з Динова. Щодня рабі Мендл намагався вивчити 18 аркушів Талмуду, і якщо з якихось причин це не вдавалося, наступного дня він намагався надолужити пропущене. На його робочому столі завжди лежав кодекс законів, складений рабі Іцхаком бен Яаковом Альфасі (Ріф), який він постійно вивчав і знав напам’ять — знаючі люди казали, що рабі Мендл був одним із втілень душі Ріфа.Будучи надзвичайно співчутливою людиною, рабі Менахем-Мендл витрачав усі кошти на благодійність, так що його родині доводилося задовольнятися хлібом і водою.У 1812 році, коли Наполеон вторгся в Росію, рабі Менахем-Мендл разом зі своїми друзями — Провидцем із Любліна і Кожницьким магідом — молився про те, щоб ця війна привела до звільнення євреїв і їхнього повернення в Ерец-Ісраель, але їхнє прохання було відхилене Небесним судом, оскільки там вирішили, що це покоління недостойне Визволення.Рабі Менахем-Мендл пішов із життя того ж року. І в той самий рік пішли з життя і його друзі — Провидець із Любліна та Кожницький магід.джерело: chabad.odessa