Останні дні принесли нам звістки про трагічні події, які змушують кожного з нас поставити запитання: «Чому?». Коли біда приходить раптово, забираючи життя, спроби знайти логічне виправдання трагедії часто здаються безглуздими й лише посилюють страждання.📜 ХРОНІКА ПОДІЙПонад 50 років тому, в ніч після свята Шавуот, сталася страшна автокатастрофа, у якій загинули четверо людей, серед них — видатний равин Кфар-Хабаду, р. Шнеур-Залман Горелік. Ця подія сколихнула всю громаду. Свідки тих днів розповідали про миті жаху, коли святкова поїздка в одну мить перетворилася на невимовну втрату.🧠 СЛОВА РЕБЕ: «НЕМАЄ ОБОВ’ЯЗКУ ВИПРАВДОВУВАТИ ВСЕВИШНЬОГО»Коли звістка про аварію дійшла до секретаріату Ребе у 770, він був глибоко вражений. Однак, побачивши, що хасиди продовжують співати, ще не знаючи про те, що сталося, Ребе вийшов до них і заохочував спів, щоб не переривати радість свята для інших.У Шабат, 11 Сівана, Ребе присвятив цій події глибоку бесіду. Він пояснив, що є речі, незбагненні для людського розуму.Істина понад усе: Ребе процитував слова Гемари, пояснюючи, що коли ми бачимо події, які здаються нам неправильними або жорстокими, немає обов’язку «виправдовувати» Всевишнього.Право на біль: Ребе вчив, що віра в Б-га не суперечить «крику» серця. Навпаки — саме через глибину своєї віри людина має право висловити свій біль і свої «претензії» Небесам, бо знає: Б-г — це Істина, і Йому не потрібно брехати, намагаючись виправдати незбагненне.🚀 ЗАКЛИК ДО ДІЇРебе підкреслив, що навіть коли причина того, що сталося, залишається таємницею, відповідь на біль має бути діяльною. Він закликав посилити «мівцаїм» (кампанії), підтримку єшив і шкіл та прояв безумовної любові до ближнього (Агават Ісраель). Ребе розглядав це як спосіб додати світла у світ, перетворюючи нестерпний смуток на конкретні кроки допомоги й творення.🙏 ВИСНОВКИ ДЛЯ НАС СЬОГОДНІУрок, який залишив нам Ребе, полягає в тому, що в моменти непоправної втрати ми не зобов’язані займатися самообманом чи шукати фальшиві втіхи. Ми можемо визнати свій біль, свій крик і своє нерозуміння, але водночас спрямувати свої сили на зміцнення добра, перетворюючи скорботу на дії, які принесуть світло туди, де була темрява.📖 Любавицький календар https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

Походження та освітаРабин Шнеур Залман Герлік народився 25 сівана 5640 року (1880 р.) у місті Рогачов. У 1897 році, у віці 17 років, він взяв участь в урочистостях з нагоди весілля Ребе Раяц у Любавичах. Саме там, після проголошення Ребе Рашаб про заснування єшиви Томхей Тмімім, Шнеур Залман став першим учнем, офіційно прийнятим до цього навчального закладу. Рабинська діяльністьУ 1901 році рабин Герлік розпочав свою діяльність як духовний лідер громади в містечку Брезно. Протягом десятиліть він виконував обов’язки рабина, незважаючи на переслідування з боку радянської влади.У 1949 році рабин Герлік прибув до Ізраїль та оселився в Кфар-Хабад, де протягом 25 років обіймав посаду рабина. Принцип відповідальностіІснує історія, що сталася в один зі святкових днів уже після того, як Ребе Раяц покинув цей світ. Хасиди зібралися в його квартирі, і наш Ребе звернувся до рабина Герліка з проханням сказати слова Тори. Виявляючи виняткову скромність, рабин відповів, що, на його думку, рабин Кфар-Хабад повинен мати вищі духовні якості й бути більш піднесеною людиною, ніж він сам.Ребе відповів, що це питання цілковито залежить від самого рабина Герліка, давши урок про те, що велич і успіх у служінні залежать від особистих зусиль і праці над собою. Служіння та спадщинаРабин Герлік ініціював будівництво центральних синагог і першої у Кфар-Хабад мікви. Його енергія була настільки великою, що навіть у похилому віці він здійснив поїздку до США для збору коштів на потреби громади, що отримало високу оцінку Ребе. Пам’ятьРабин Шнеур Залман Герлік трагічно загинув в автомобільній катастрофі в ніч на 8 сівана 5734 року (1974 р.). Його внесок у розвиток громади визнається невід’ємною частиною історії Хабаду в Ізраїль, а його ім’ям названа одна з вулиць Кфар-Хабад. Любавицький календар

📌 5625 (1865): Ребе Рашаб (рабі Шолом Дов-Бер) заручився зі Штерною-Сарою Шнеєрсон.📌 5692 (1932): Реб Менахем-Мендл Орнштейн одружився з Шейною, донькою Ребе Раяца (рабі Йосефа-Іцхака Шнеєрсона).Айом-йомАлтер Ребе сказав одному з тих, хто увійшов до нього на «єхидут»:«…Сини Ізраїлю подібні до свічок. Свічка складається з посудини, ґнота, олії та самого вогню. Але щоб свічка почала світити, її потрібно запалити. Твоя душа — це свічка, сповнена внутрішнього добра, але їй бракує того, хто подарував би їй полум’я. І знай: лише через рішучу боротьбу та подолання своєї тваринної душі, подібно до удару кременя об кремінь, висікається іскра, яка запалює в тобі Божественний вогонь».джерело:📖 Любавицький календар 

Галерея «Скрипаль на даху» запрошує на відкриття виставки студентського графічного дизайну «Юдаїка в українському плакаті» ✨Виставка присвячена діалогу культур, пам’яті та мистецькій наступності поколінь. Вона нагадує про видатних єврейських митців, пов’язаних з Україною, чия творчість збагатила українську, європейську та світову культуру.Але спадщина живе лише тоді, коли продовжується. Саме тому проєкт об’єднує досвід майстрів та енергію молодих дизайнерів, які через сучасний плакат переосмислюють тему юдаїки в українському культурному просторі.📍 Відкриття виставки: 28 травня о 18.00🗓️ Виставка триватиме: 28.05 — 23.06 (вхід вільний)🕛 Графік роботи: нд–чт | 12:00–19:00📌 Київ, вул. Шота Руставелі, 13(вхід з вул. Еспланадна)Куратори проєкту:— Альберт-Лейзер Фельдман— Андрій Будник

Йемей Ташлумін — це шість днів, що настають одразу після свята Шавуот, з 7 по 12 сівана. У ці дні існує можливість доповнити те, що не було зроблено або принесено як жертва у саме свято.🏛 Історичний аспект і ХрамУ часи Храму ті, хто з різних причин не встиг принести святкову жертву на Шавуот, мали можливість зробити це протягом наступних шести днів. Ребе підкреслював, що навіть у наш час, в очікуванні швидкого відбудування Храму, цей період зберігає своє значення як час, призначений для завершення святкового служіння. Якби Храм був побудований у ці дні, ми були б зобов’язані принести святкові жертви.🧳 Духовний зміст: пакування багажуАлтер Ребе пояснював суть цих днів через притчу про купця. Купець, який закупив товар на великому ярмарку, не поспішає вирушати одразу. Він залишається ще на кілька днів, щоб ретельно запакувати товар, аби той не пошкодився в дорозі. Так і ми: після великого розкриття світла Тори на Шавуот нам даровані дні Ташлумін, щоб «запакувати» й закріпити отримане натхнення, аби воно залишалося з нами протягом усього року й не загубилося в метушні буднів.💡 Настанови Ребе до завершення періодуРебе закликав використати завершальний день, 12 сівана, для прийняття твердих рішень. Це включає зміцнення у вивченні Тори, постійність у заняттях ХІТАС і Рамбамом, а також поглиблення в таємниці Тори — тобто в Хасидут. Важливо також посилювати поширення джерел мудрості Тори назовні, зміцнювати єдність єврейського народу через любов до ближнього та збільшувати розмір пожертв, роблячи це з доброзичливим виразом обличчя.📜 Традиції та звичаї ХабадуУ дні Ташлумін не читають молитву покаяння Таханун. Традицією стало проведення зібрань, присвячених вивченню Тори, які називаються Кінус Тора, а також організація дитячих заходів. На згадку про події 1991 року, коли Ребе провів особливу зустріч на завершення цього періоду, хасиди по всьому світу влаштовують фарбренгени, щоб підбити підсумки святкового часу та надихнутися на подальше служіння.📖 Любавицький календар

У тижневій главі Тори «Насо» розповідь про освячення Храму починається словами: «Того дня, коли Моше завершив спорудження Святилища…» І уважного читача з загостреним почуттям справедливості ці слова можуть зачепити: адже перед цим докладно описувалося, як увесь народ щедро жертвував на спорудження Святилища, а потім безліч людей «мудрих серцем» під керівництвом Бецалеля та Оголіава старанно його будували. А тепер уся заслуга приписується Моше!Зрозуміло, що це не перебільшення заради применшення ролі численних будівничих Святилища. Тора використовує цей вислів, щоб підкреслити особливу заслугу Моше. Адже, як пояснюють мудреці Талмуду, він повністю присвятив себе спорудженню Храму, стежачи, щоб кожен елемент Святилища відповідав задуму Всевишнього, і давав майстрам детальні вказівки.Подібно до цього Перший Храм називають храмом Давида, а Другий — храмом Соломона. Не тому, що вони були збудовані на їхні кошти, а тому, що вони вклали всю душу в їх спорудження. Саме з цієї причини початкове Святилище назване Храмом, який побудував Моше.Таке ставлення до улюбленого дітища зовсім не означає надмірного контролю. Коли керівник великого проєкту знає ціну кожного гвинтика — це ще не обов’язково мікроменеджмент. Звісно, якщо він не намагається закручувати ці гвинтики власноруч, відштовхуючи працівників або засипаючи їх непотрібними порадами. Тут важливий баланс: уміти делегувати, поважаючи виконавців та їхню можливу ініціативу, не стояти над душею й не зазирати через плече — але водночас уміти питати за результат.І це мистецтво важливе не лише під час спорудження Храму, будівництва чи ведення бізнесу, а й у сім’ї та загалом у житті. Треба вміти делегувати функції та роботу. Але саме роботу, а не відповідальність за кінцевий результат. Інакше це вже буде безвідповідальність.джерело: Chabad.org