14 сівана 5581 року (14 червня 1821 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма бен Іцхака з Воложина (Воложинера). Рабі Хаїм був найкращим учнем знаменитого рабі Еліягу бен Шломо-Залмана (Віленського гаона). Він належав до числа противників хасидизму (міснагдім), однак порівняно з учителем був досить поміркованим і навіть майже доброзичливо налаштованим до хасидів, визнаючи цінність ідей хасидського вчення. На початку XIX століття рабі Хаїм заснував у рідному Воложині знамениту єшиву, що проіснувала майже сто років і сформувала релігійно-духовний вигляд литовського єврейства. Воложинська єшива стала зразком і прототипом великих талмудичних навчальних закладів, що існували спочатку у Східній Європі, а потім перебралися до Ізраїлю, США та інших місць (єшиви у Слободці (нині частина Каунаса, Литва), Мирі (Білорусь), Кельме, Кельцях (обидва — Польща) та Тельзі (Тельшяй, Литва)).джерело: /chabad.odessa

📖 ВступУ нашій тижневій главі йдеться про заповідь «Песах Шені» (Другий Песах). Той, хто з поважної причини не зміг принести песахальну жертву у встановлений час — 14 нісана, — отримує можливість виправити це через місяць, 14 іяра.У Торі сказано: «Якщо людина буде нечистою... або перебуватиме в далекій дорозі» (בדרך רחוקה).🤔 ЗапитанняЧому Тора використовує вислів «у далекій дорозі», а не «у далекому місці»? Адже цей закон поширюється на кожного єврея, який перебуває далеко від Храму, навіть якщо він просто живе в іншому місті, а не знаходиться буквально в дорозі!💡 ВідповідьЦе вчить нас фундаментальної істини: справжній «дім» єврея — це Храм (Бейт а-Мікдаш). Будь-яке інше місце, де ми перебуваємо, — лише дорога до нього.Наш Галут (вигнання) — не природний стан, а лише тимчасовий шлях. Усі труднощі, через які ми проходимо, — як матеріальні, так і духовні, — це дорога до повного Визволення (Геули) та відновлення Храму, де ми, євреї, насправді маємо бути.📌 УрокНавіть перебуваючи в «темряві» вигнання, ми не просто стоїмо на місці — ми рухаємося вперед. Кожна наша дія в цей період є важливим кроком на шляху до справжнього Дому, до вічної та повної Геули.(За мотивами бесіди на Песах Шені, 5740 р.) джерело: 📖 Любавицький календар

Уявіть собі 13 сівана 5567 року (1807 рік). У містечку Жлобин, загубленому серед білоруських лісів, відбувається щось неймовірне. Тисячі хасидів, великі праведники та рабини з усієї країни з'їхалися до цього скромного містечка. Повітря було сповнене трепету: тут поєднувалися два найвидатніші духовні доми того часу — династія засновника Хабаду, Алтер Ребе, та родина легендарного рабина Леві-Іцхака з Бердичева.Це було весілля онуки Алтер Ребе та онука «Захисника Ізраїлю» — рабина Леві-Іцхака.📍 Чому саме Жлобин?Цікаво, що в «Тнаїм» (шлюбній угоді), підписаній за три роки до цього, було записано: «Весілля відбудеться в Єрусалимі». Але життя внесло свої корективи: відстань між Лядами (де жив Алтер Ребе) та Бердичевом (де жив рабин Леві-Іцхак) була надто великою для того часу. Тому вибір упав на Жлобин — ідеальну «золоту середину», великий хасидський центр, розташований на перехресті важливих шляхів.⚡️ «Ви бачили його на власні очі?» — суперечка велетнівНа весіллі панувала не лише радість, а й серйозна духовна напруга. Мітелер Ребе (син Алтер Ребе) вже тоді славився своїми глибокими уроками Кабали, пояснюючи найскладніші поняття, такі як «Атік» і «Аріх».Рабин Леві-Іцхак, відомий своєю прямотою, не приховував занепокоєння:— Хіба можна говорити про такі висоти? Адже Баал Шем Тов навчав, що ці таємниці відкриваються лише тим, хто бачив його обличчя!Мітелер Ребе, відчуваючи незручність під критикою великого цадика, поспішив до батька:— Чому ви дозволяєте так мене картати?Тоді Алтер Ребе підійшов до рабина Леві-Іцхака. Між ними відбулася розмова, яку хасиди переповідали ще багато поколінь. Рабин з Бердичева повторив своє запитання:— Хто дав право говорити такі речі, якщо людина не бачила Баал Шем Това?Алтер Ребе спокійно відповів, але з такою силою, що суперечка одразу вщухла:— Я бачив його. І не уві сні, а наяву. Там, у Петербурзі, коли перебував у фортеці.Ця відповідь розставила все на свої місця.🕊 Диво р' Біньяміна КлецкераСеред гостей був р' Біньямін Клецкер. Він був смертельно хворий. Рідні благали його залишитися вдома, але він повторював:— Алтер Ребе надіслав запрошення, і я зобов'язаний бути там.Його привезли до Жлобина у критичному стані. Дізнавшись про це, Алтер Ребе наказав привести його просто до себе. Хворий був настільки слабкий, що не міг навіть ходити. Його підвезли на возі та посадили перед Ребе.Алтер Ребе дав йому випити кухоль пива. Потім другий. Потім третій. Після третього кухля він сказав:— А тепер іди танцювати!І сталося неймовірне: р' Біньямін, який ще хвилину тому не міг поворухнутися, підвівся — бадьорий і здоровий — та пішов танцювати разом з усіма!✨ Це був лише початокЦе весілля стало символом союзу двох великих духовних стовпів. А рівно через рік, у 5568 році, в Лядах відбулося ще одне історичне весілля: р' Єкутіель-Залман одружився з ребецн Бейлою, донькою Мітелер Ребе.Події в Жлобині й досі згадують як приклад того, як віра та єдність здатні перетворити звичайне весілля на подію, відлуння якої чути навіть через століття. джерело: 📖 Любавицький календар.

Сьогодні 13 сівана 5786 року- день Великого весілля в Жлобині 5567 (1807) — день весілля ребецн Сари, доньки Мітелер Ребе, з рабином Еліезером Дербермедикером, онуком рабина Леві-Іцхака з Бердичева.Айом Йом"Цемах Цедек склав кілька нігунів. Він навчався вголос і з наспівом, а іноді переривав навчання, написання хасидських праць або респонсів («Шеелот у-Тшувот»), щоб проспівати якийсь нігун.Мій дідусь (Маараш) розповідав, що за наспівом Цемах Цедека можна було визначити, чим саме він був зайнятий у той момент."джерело: Любавицький календар

У нашій єврейській громаді є особлива добра традиція — щомісяця проводити День іменинника для наших дорогих вірян поважного віку.Для нас це можливість зібрати разом людей, які є справжнім благословенням і великою цінністю громади. Ми даруємо їм увагу, теплі слова, гарний настрій, щиро спілкуємося, пригощаємо смаколиками та просто проводимо час по-сімейному.Особливо зворушливо бачити наших іменинників, які прожили довге й непросте життя. І нехай Вс-вишній дарує їм ще багато років здоров’я, радості та благополуччя!Попри війну, постійні тривоги та обстріли, ми намагаємося зробити все можливе, щоб цього дня вони відчули тепло, турботу й любов, щоб хоча б на кілька годин забули про тривоги та відчули радість від зустрічі з друзями.На жаль, багато хто з них самотній. Іноді саме такі зустрічі стають для них справжнім ковтком світла, нагадуванням про мирне життя, людське тепло та щире спілкування. Вони дарують сили, допомагають не втрачати надію та відчувати, що про них пам’ятають, їх цінують і чекають.І щоразу, коли дивишся в очі цих людей, сповнені радості й вдячності, особливо гостро усвідомлюєш, наскільки важливими є проста людська увага, турбота та доброта.МАЗАЛЬ ТОВ!

📌13 сівана 5660 року (10 червня 1900 року) — Весілля батьків Ребе, рабі Леві-Іцхака та ребецн Хани Шнеєрсон.Коли Леві-Іцхак досяг відповідного віку, тодішній глава Хабаду, п'ятий Любавицький Ребе, рабі Шолом-Дов-Бер (ребе Рашаб) познайомив його (як кажуть у євреїв — «влаштував шидух») з Ханою, донькою головного рабина Миколаєва, мудреця і праведника рабі Меїра-Шломо Яновського. Однак вже після того, як було призначено дату весілля, у суботу ввечері після закінчення свята Швуес, наречена занедужала і батьки вирішили відкласти весілля. До ребе Рашаба було відправлено спеціального посланця, щоб заручитися його схваленням, однак ребе не погодився і рекомендував провести церемонію у призначений час, давши благословення на благополучний результат.джерело: chabad.odessa