1️⃣ Співзалежність - це не про любов.Часто це про страх, біль і звичку «рятувати». Любов більше про свободу, довіру та спокій.2️⃣ Не кожен, хто робить вам боляче, - аб’юзер. Іноді людина просто не вміє інакше. Але навчати її - не ваш обов’язок.3️⃣ Якщо ви не обираєте себе - ви обираєте страждання. І це теж вибір, навіть якщо несвідомий.4️⃣ Хотіти грошей, визнання та любові - нормально. Ви жива людина.5️⃣ Ви не зобов’язані бути «зручними».Якщо людина поруч лише тоді, коли ви постійно підлаштовуєтесь - це не про близькість. Це про контроль.6️⃣ Ви не зобов’язані прощати.Ніхто не має права вимагати, щоб ви відмовилися від своїх почуттів заради «нормальності».7️⃣ «Я не знаю, чого хочу» часто означає:«Я занадто довго слухав(ла) інших».Себе теж можна навчитися чути. Не одразу, але поступово.8️⃣ Не обов’язково ставати сильнішими.Іноді важливіше - стати чеснішими із собою. Тоді з’являються і сила, і ясність, і власний шлях.9️⃣ Робота, де вас не поважають, - це не «просто робота». Це щоденне виснаження і поступове руйнування себе.🔟 Людина, яка ставить себе на перше місце, - не егоїст. Часто це просто доросла людина, яка навчилася про себе дбати.джерело: HealthPsychologyU?locale

Коли літо наближається до своїх найтепліших днів, у всіх куточках єврейського світу в серцях дітей та їхніх батьків запалюється особливий вогник очікування початку сезону таборів «Ган Ісроель». Ця історія розпочалася ще у 1956 році, коли з ініціативи «Мерказ ле-Іньяней Хінух» та за особистого діяльного благословення Ребе народилася ідея створення унікального літнього простору. Ребе не лише підтримав цей задум, а й взяв у ньому безпосередню фінансову та організаційну участь. Саме він дав табору назву на честь великого засновника хасидизму — Баал Шем Това. Ребе пояснював, що слово «Ган» («сад») пов’язане з п’ятдесятьма п’ятьма рівнями розуміння Тори, про які йдеться у святій книзі Зоар, і що кожна єврейська дитина, маючи власну літеру в Торі, по праву належить до цього святого саду.📜 Ідея, закладена Ребе: більше, ніж просто відпочинокВід самого початку Ребе наголошував, що сенс табору полягає у створенні атмосфери, в якій діти протягом тривалого часу живуть поза стінами своїх домівок і поза звичним шкільним середовищем, перебуваючи під безпосереднім духовним покровом Ребе. Він називав табір «своєрідним ковадлом, на якому кують хасидів», і зазначав, що досягнення в такому середовищі можуть перевершити результати багатомісячного навчання у звичайних умовах. У таборі дитина дихає повітрям Тори та заповідей двадцять чотири години на добу — від ранкової молитви до вечірнього відпочинку. Цей безперервний ланцюг святості, коли життя, відпочинок і розваги нерозривно пов’язані з єврейською традицією, перетворює літні місяці не просто на канікули, а на потужний поштовх до духовного зростання, який змінює дітей, а через них — і весь дім, з якого вони приїхали.🌟 Особиста присутність і благословення РебеУнікальність цього проєкту була настільки великою в очах Ребе, що він, попри свою звичку ніколи не залишати меж Нью-Йорка, тричі особисто відвідував табір «Ган Ісроель», називаючи його частиною святого центру 770. Під час цих візитів Ребе проводив фарбренгени, ділився безцінними настановами та навіть дарував дітям сидури, підкреслюючи, що фізичне здоров’я, яке дитина зміцнює в таборі, стає фундаментом її майбутнього служіння Всевишньому. Одного разу, розмовляючи з директором табору, Ребе з усмішкою сказав слова, які стали легендарними: він почув, що Шабат у таборі відчувається так само піднесено й радісно, як свято Сімхат Тора. Це було свідченням тієї особливої атмосфери, яку створювали вихователі та вожаті.🎶 Дух єдності та відданостіСьогодні, через десятиліття, табори «Ган Ісроель» продовжують діяти й розвиватися по всьому світу, об’єднуючи дітей за допомогою музики, глибоких хасидських мелодій і ретельно продуманих освітніх програм. Кожна пісня, яку діти співають у колі друзів, несе послання любові до кожного єврея, наближення Остаточного Визволення та міцного зв’язку з Ребе, перетворюючи кожну хвилину відпочинку на прояв відданості. Готуючись до відкриття нового сезону, ми повинні пам’ятати, що відправляємо наших дітей не просто до літнього табору, а в особливий простір, де їхні душі дбайливо формуються, де вони набираються сил і натхнення на весь майбутній рік та де кожен із них може відчути себе по-справжньому вдома — у саду, посадженому для нас Баал Шем Товом і благословенному нашим Ребе.✨ Готуємося до літаНехай прийдешнє літо стане для всіх наших дітей часом великих перемог, часом, коли їхні серця наповняться світлом хасидизму, а кожен день приноситиме нові відкриття у служінні Всевишньому та підготовці світу до приходу Мошиаха. джерело: 📖 Любавицький календар

На будівлі Центральної синагоги Києва розміщено копію унікального документа, відомого як «Київський лист». Цей документ, створений у Х столітті, є однією з найдавніших письмових згадок про Київ, що дійшли до наших днів.Історія, яку він зберіг, вражає своєю людяністю та взаємною відповідальністю.Київський лист був виданий юдейською громадою Києва для Мар Якова бен Ханукки. Він поручився за свого брата, який позичив гроші в іновірців. Згодом брата вбили розбійники, а борг залишився непогашеним. Відповідальність поклали на Якова, і його ув’язнили.Громада не залишила його наодинці з бідою. Спільними зусиллями вдалося зібрати 60 монет для його викупу, але для остаточного звільнення бракувало ще 40. Саме тому було складено цей лист — звернення до єврейських громад інших міст із проханням допомогти завершити справу визволення людини, яка потрапила в скруту.Минуло понад тисячу років, але слова цього документа й сьогодні нагадують нам про цінності, на яких трималася єврейська громада: взаємодопомогу, милосердя, відповідальність один за одного та готовність простягнути руку тому, хто потребує підтримки.Особливого значення листу надає те, що він містить одну з найдавніших згадок про Київ. Тож це не лише пам'ятка єврейської історії, а й важлива частина історії нашого міста.Коли будете біля Центральної синагоги Києва, зверніть увагу на цю табличку. Вона нагадує, що понад тисячу років тому тут уже жила громада, для якої людська гідність, взаємна підтримка та милосердя були не просто словами, а справою життя. Центральна синагога Києва «Київський лист», X століття З Днем Києва!

Для кожного з нас Київ — це щось особливе. Це місто, в якому ми живемо, працюємо, виховуємо дітей, зустрічаємо свята, підтримуємо одне одного в непрості часи та радіємо добрим подіям.Останні роки стали для Києва важким випробуванням. Наше місто переживає тривоги, обстріли, втрати та біль. Нам болить кожне зруйноване життя, кожна родина, яку торкнулася війна. Але водночас ми бачимо мужність, силу та незламність киян, які продовжують жити, працювати, допомагати ближнім і вірити в майбутнє.Саме люди наповнюють Київ життям, надають йому сили, тепла та особливого характеру. Тому сьогодні ми вітаємо не лише наше місто, а й усіх, хто любить його, дбає про нього та називає своїм домом.Ми віримо, що попереду на Київ чекають мирні дні, відбудова, розвиток і процвітання. Нехай Вс-вишній оберігає наше місто та його мешканців, а над Києвом якнайшвидше запанує мир. Нехай у кожній оселі буде спокій, у кожній родині — благополуччя, а в серцях — впевненість у завтрашньому дні.З Днем Києва!З повагою та найкращими побажаннями —Єврейська громада Києва

14 сівана 5581 року (14 червня 1821 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма бен Іцхака з Воложина (Воложинера). Рабі Хаїм був найкращим учнем знаменитого рабі Еліягу бен Шломо-Залмана (Віленського гаона). Він належав до числа противників хасидизму (міснагдім), однак порівняно з учителем був досить поміркованим і навіть майже доброзичливо налаштованим до хасидів, визнаючи цінність ідей хасидського вчення. На початку XIX століття рабі Хаїм заснував у рідному Воложині знамениту єшиву, що проіснувала майже сто років і сформувала релігійно-духовний вигляд литовського єврейства. Воложинська єшива стала зразком і прототипом великих талмудичних навчальних закладів, що існували спочатку у Східній Європі, а потім перебралися до Ізраїлю, США та інших місць (єшиви у Слободці (нині частина Каунаса, Литва), Мирі (Білорусь), Кельме, Кельцях (обидва — Польща) та Тельзі (Тельшяй, Литва)).джерело: /chabad.odessa

📖 ВступУ нашій тижневій главі йдеться про заповідь «Песах Шені» (Другий Песах). Той, хто з поважної причини не зміг принести песахальну жертву у встановлений час — 14 нісана, — отримує можливість виправити це через місяць, 14 іяра.У Торі сказано: «Якщо людина буде нечистою... або перебуватиме в далекій дорозі» (בדרך רחוקה).🤔 ЗапитанняЧому Тора використовує вислів «у далекій дорозі», а не «у далекому місці»? Адже цей закон поширюється на кожного єврея, який перебуває далеко від Храму, навіть якщо він просто живе в іншому місті, а не знаходиться буквально в дорозі!💡 ВідповідьЦе вчить нас фундаментальної істини: справжній «дім» єврея — це Храм (Бейт а-Мікдаш). Будь-яке інше місце, де ми перебуваємо, — лише дорога до нього.Наш Галут (вигнання) — не природний стан, а лише тимчасовий шлях. Усі труднощі, через які ми проходимо, — як матеріальні, так і духовні, — це дорога до повного Визволення (Геули) та відновлення Храму, де ми, євреї, насправді маємо бути.📌 УрокНавіть перебуваючи в «темряві» вигнання, ми не просто стоїмо на місці — ми рухаємося вперед. Кожна наша дія в цей період є важливим кроком на шляху до справжнього Дому, до вічної та повної Геули.(За мотивами бесіди на Песах Шені, 5740 р.) джерело: 📖 Любавицький календар