Цей особливий захід символічно збігся із завершенням сезону жіночої спільноти «Шаарей Нашим», подарувавши всім учасницям ще одну теплу та незабутню зустріч.Жінки та дівчата провели чудовий день у дружній і затишній атмосфері. Гості із захопленням слухали виступи конкурсанток, щиро вболівали за кожну учасницю та підтримували їх гучними оплесками. Кожен виступ був наповнений талантом, натхненням і любов’ю до єврейської музичної спадщини.Окрім концертної програми, на гостей чекали смачні частування, тепле спілкування та цікавий майстер-клас, який подарував багато позитивних емоцій і гарний настрій.Захід пройшов по-справжньому душевно — з піснями, усмішками, новими враженнями та відчуттям єдності. Саме такі зустрічі наповнюють серця теплом, зміцнюють дружбу та залишають після себе світлі спогади.Дякуємо всім, хто став частиною цього прекрасного свята!

ЄРУСАЛИМСЬКИЙ СИРОТА, ЯКИЙ СТАВ ГОЛОВНИМ РАВИНОМ ІЗРАЇЛЮСьогодні, 25 Сівана, єврейський світ вшановує пам’ять одного з найулюбленіших і найшанованіших мудреців нашої епохи — Головного сефардського рабина Ізраїлю, видатного судді та кабаліста Мордехая Еліягу.Він народився у Старому місті Єрусалима 21 Адара I 5689 року (1929). Його дитинство було надзвичайно важким: у 11 років хлопчик втратив батька і зростав у крайній бідності. Попри це, завдяки феноменальній наполегливості він став справжнім велетом Тори, навчаючись у видатних праведників, зокрема у Баби Салі.Пройшовши через Війну за незалежність Ізраїлю, під час якої брав участь у спорудженні оборонних рубежів Єрусалима, рабин Еліягу став наймолодшим релігійним суддею (даяном) в історії країни. У 1983 році його було обрано на найвищу посаду Головного рабина Ізраїлю (Рішон ле-Ціон). Він поєднував сувору галахічну точність із неймовірною теплотою до кожної людини, а його молитвам приписували численні явні чудеса.Рабин Мордехай Еліягу пішов із життя 25 Сівана 5770 року (2010), залишивши після себе сотні тисяч учнів.📜 Помилка в книзі, яка поєднала серцяСеред багатьох сторінок його біографії особливе місце займає його глибокий і щирий зв’язок із сьомим Любавицьким Ребе.Їхнє спілкування почалося з незвичайної деталі.Рабин Еліягу прочитав бесіду Ребе, в якій той закликав збирати кімха де-пісха (допомогу нужденним перед святом) не лише перед Песахом, а й перед усіма святами року. Рабин Еліягу здивувався: чому Ребе подав це як власну ідею, якщо це правило вже описане великим кабалістом Арізалем?Через хасидів це зауваження передали до Нью-Йорка. Відповідь Ребе надійшла швидко: він підтвердив, що посилався на Арізаля, але через технічну помилку друкарів відповідний рядок просто не потрапив до книги. Саме цей випадок став початком їхнього багаторічного духовного союзу.👑 «Він вищий за ангела»Рабин Еліягу кілька разів приїжджав до Брукліна. Його аудієнції (єхидут) з Ребе тривали годинами й нерідко затягувалися далеко за північ.Повертаючись до Ізраїлю, він із захопленням говорив на своїх лекціях:У Талмуді сказано: «Якщо рабин подібний до ангела, то з його вуст шукають Тору». До зустрічі з Ребе я думав, що він схожий на ангела. Тепер я знаю: він вищий за ангела. Ангел просто стоїть і чекає, поки його запитають, а Ребе сам, із повною самовідданістю, поширює Тору по всьому світу.Рабина вражала геніальність Ребе: він цитував будь-які пласти Талмуда та Кабали з такою легкістю, ніби вся Тора була відкрита перед його очима просто в цю мить.🤝 Вірний захисник ініціатив ХАБАДуЦе захоплення спонукало Головного рабина Ізраїлю використовувати весь свій авторитет для підтримки Ребе та його ініціатив.Коли Ребе започаткував щоденний цикл вивчення «Мішне Тора» Рамбама, рабин Еліягу рішуче виступив проти критиків цієї ідеї, назвавши її «геніальною та небесною». Він також гаряче підтримував проєкт написання сувоїв Тори для дітей, наголошуючи, що об’єднати мільйони єврейських дітей через придбання однієї літери в сувої міг лише справжній лідер покоління.Також він відкрито критикував політиків за те, що вони не дослухалися до позиції Ребе щодо закону «Хто такий єврей?», через що, на його думку, в країні виникла серйозна криза у сфері гіюрів.🤫 Таємниця приходу Машіаха та свідчення онукаГоловною темою їхніх бесід завжди було наближення остаточного Визволення (Геули). Ребе прямо говорив рабину, що Машіах уже стоїть на порозі.Рабин Еліягу сприйняв це як заклик до дії. Уже після його смерті стало відомо, що він очолював таємний рабинський суд, який щороку ухвалював офіційне галахічне рішення:«Єврейський народ виконав усе необхідне. Машіах має прийти негайно».Згідно із заповітом рабина, копії цих документів були поховані разом із ним.Найкраще його відданість Ребе передає історія, яку нещодавно розповів його онук, міністр Аміхай Еліягу. Він згадував, як у дитинстві дідусь покликав його до себе й тихо, але твердо сказав слова, які родина зберігає як особливий духовний заповіт:«І я, і ти — ми обидва учні Ребе».🕯️ Нехай заслуги цього великого праведника захищають увесь єврейський народ!📸 На фото: світлини із зустрічі Ребе та рабина Мордехая Еліягу 6 Мархешвана 5752 року. джерело: Любавический Календарь 

Сьогодні 25 Сівана 5786 рокуАйом-йом«Якщо є в серці людини тривога, нехай подолає її» (Мішлей / Приповісті 12:25). Наші мудреці, благословенна їхня пам’ять, дають цьому два тлумачення, засновані на грі слів у слові яшхена:Відведе її від свого розуму (перемкне увагу на інше).Виговорить її іншому (поділиться з ближнім).Цемах Цедек пояснював: «Іншому» — це тому, хто відокремлений від нього лише тілесно, але духовно єдиний з ним, хто по-справжньому відчуває його стан і щиро співпереживає його ситуації.  джерело: 📖 Любавицький календар.

📌25 сівана 3448 року (313 рік до н.е.) — Перемога євреїв у диспуті, влаштованому Александром Македонським. У талмудичному трактаті «Таанит» розповідається, що в цей день єврейські мудреці були визнані переможцями в диспуті, організованому Александром Македонським. Опонентами нашими виступали єгипетські жерці, служителі місцевих кнанейських (ханаанських) та арабських язичницьких (до появи ісламу залишалося понад 900 років) культів.📌25 сівана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш га-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) первосвященика Ішмаеля бен Еліші. Талмуд розповідає про незвичайну красу рабі Ішмаеля і навіть відносить його до числа семи найкрасивіших чоловіків світу, але більшості з нас він відомий як автор 13 правил тлумачення Тори (правила наведені в сидурі (збірнику молитов) і повторюються євреями щоранку). У Талмуді розповідається, що римський імператор, який якийсь час цікавився Торою, покликав до себе десятьох найбільших єврейських мудреців того часу і запитав їх: «Яке покарання належить тому, хто викрадає людей?». «Смертна кара» — відповіли мудреці. «Ну а раз так, то вам доведеться понести покарання за гріх десяти братів, що продали Йосефа в рабство. З того часу не було рівних синам Яакова, але ви перебуваєте на одному рівні з ними і повинні понести покарання за їхній гріх». Мудреці попросили відстрочки вироку на три дні і на прохання рабі Нехунії Бен га-Кани рабі Ішмаель, який володів таємницею імені Б-га (Шем га-Мефораш), піднісся на небо, де ангел повідомив йому, що їхня мученицька смерть визначена Всевишнім. Дочка римського імператора, вражена красою рабі Ішмаеля, намагалася зберегти його життя, але батько відмовив — мовляв, закон суворий, але це закон. І тоді донька попросила здерти шкіру з обличчя рабі Ішмаеля за його життя, щоб зберегти таку красу. Бажання «доброї» дівчини було виконано, і рабі Ішмаель прийняв мученицьку смерть, ставши одним із «десяти мучеників» (асар харугот малкус).📌25 сівана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш га-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) насі (голови єврейського народу) Шимона бен Гамліеля. Рабі Шимон був четвертим поколінням нащадків Гілеля і очолював Санґедрін (вищий законодавчий єврейський орган тих часів) під час руйнування Храму. Талмуд розповідає, що на свято Суккот, у день Сімхас Бейс га-Шоева («Свято возлияння води на храмовий жертовник»), коли веселощі досягали свого максимуму, рабі Шимон жонглював вісьмома (!) палаючими факелами. Рабі Шимон став першим із десяти мучеників, тому що коли його і рабі Ішмаеля вели на страту, обидва звернулися до ката з проханням стратити їх першими і не дати їм побачити смерть товариша — найбільшого мудреця Тори. Рабі Ішмаель як коґен-годоль (первосвященик) наполягав на своєму праві першої смерті, рабі Шимон як насі (голова народу) вимагав того ж для себе. Кат кинув жереб, і першим померти випало рабі Шимону.📌25 сівана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш га-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) заступника первосвященика — рабі Ханіни бен Доса. Третім із страчених у цей день мудреців був заступник первосвященика рабі Ханіна бен Доса. джерело: chabad.odessa

У хасидському лексиконі слово «ойвед» (той, хто служить) має особливе, глибинне значення. Це не просто людина, яка виконує приписи, а та, для кого молитва перетворюється на важку, часом виснажливу внутрішню працю, на переплавлення власних почуттів і думок.До наших днів дійшли унікальні спогади знаменитого машпії (духовного наставника) реб Нохума Шмар’ягу Сасонкіна, який застав золоту добу легендарної єшиви «Томхей Тмімім» у містечку Любавичі за часів керівництва Ребе РАШАБа (рабі Шолома Дов-Бера).Його замальовка — це рідкісний погляд зсередини на те, як молилися найкращі з найкращих.📜 Без титулів і масок«У великій залі вже щосили тривали заняття, — згадував р. Сасонкін. — Звідти долинав потужний гул сотень голосів — учні з головою занурилися у вивчення Тори. А тут, у малій залі, завмерли кілька людей. Обличчям до стіни. Вони молилися з найглибших глибин свого серця. Я стояв вражений і притихлий, дивлячись на них, і не міг зрозуміти: час громадської молитви давно закінчився, то в чому ж справа? Нічого подібного я раніше не бачив».У Любавичах тієї епохи не терпіли пишних титулів і зовнішнього блиску. Сама хасидська атмосфера містечка відкидала зарозумілість. Людей, які досягли неймовірних духовних висот, називали просто за ім’ям і містом, звідки вони походили.Серед тих, хто годинами стояв біля стіни, занурений у споглядання Божественного, особливо вирізнялися двоє молодих людей, які згодом стали великими машпіями: реб Шилем Куратін (якого всі називали просто Шилем Діснер) та реб Давид Кібман (відомий як Давид Городокер).Обидва вони володіли феноменальною здатністю до найглибшого зосередження (ітбоненут), але те, як вони досягали цього стану, відкриває два абсолютно різні психологічні типи та два різні шляхи в служінні Творцеві.🕊 Шлях реб Давида Городокера: природне захопленняРеб Давид годинами сидів на лаві в таліті та тфілін, повільно похитуючись із заплющеними очима. Для нього не існувало межі між інтелектуальним заглибленням у Тору та сердечним поривом під час молитви. Різниця була лише в одному: під час вивчення Тори його очі були відкриті, а під час молитви — заплющені.Занурення в Божественні таємниці давалося йому без видимих зусиль — це був його природний стан. Реб Давид був цілковито відірваний від цього світу. Він не помічав людей навколо, ніколи не цікавився матеріальними благами й навіть не знав, як виглядає зворотний бік монет. Ще до приїзду в Любавичі він досконало знав напам’ять фундаментальні галахічні праці — «Арбаа Турім» і «Шулхан Арух».Коли ж він відкрив для себе вчення хасидизму, його розум і душа знайшли свою справжню батьківщину. Молитва для реб Давида була не боротьбою, а найвищою насолодою, природним диханням його душі.🔥 Шлях реб Шилема Куратіна (Діснера): свята іскра через неймовірну працюЗовсім іншим був реб Шилем Куратін. За своєю природою він був схильний до меланхолії («мара левана»), і кожна мить зосередження давалася йому ціною колосального, майже надлюдського напруження сил.Коли реб Шилем молився, кожен свідок розумів: саме зараз у цій людині відбувається найважча битва. Було видно, як болісно й важко йому збирати докупи розсіяні думки, як він примушує свій розум зосереджуватися на Божественних концепціях. У його поставі, у зморшках на чолі читалася виснажлива праця.Але саме через цей піт, через відчайдушне небажання поступитися власній природі реб Шилем Діснер виховав і повністю перебудував свою душу. Його зосередження було плодом абсолютного самопідкорення (іткаф’я).💭 Думка для роздумівЦей короткий уривок відкриває важливу істину: у духовному світі немає єдиного шаблону.● Є шлях реб Давида — шлях чистої, майже ангельської природи, якій даровано споглядати істину без перешкод.● І є шлях реб Шилема — шлях людини, яка будує себе сама, долаючи опір розуму й тіла.Саме це різноманіття шляхів і робило Любавичі місцем, де народжувалися справжні велетні духу.📖 Любавицький календар.

9 червня — Міжнародний день друзів (International Friends Day) — неофіційне свято, яке відзначають у багатьох країнах світу як нагадування про цінність дружби, підтримки та людських стосунків.На відміну від міжнародних днів, встановлених Організація Об'єднаних Націй, це свято не має офіційного міжнародного статусу та не пов'язане з якоюсь конкретною історичною подією. Його головна мета — нагадати людям про важливість друзів у нашому житті.У цей день прийнято:телефонувати або писати друзям;дякувати за підтримку та вірність;проводити час разом;згадувати добрі спільні моменти;миритися після непорозумінь.З точки зору юдейської традиції дружба має особливе значення. У трактаті Піркей Авот сказано: «קנה לך חבר» (Кне леха хавер)Наші мудреці говорили: «Здобудь собі друга».Не випадково вони використали саме це слово. Справжня дружба — це цінність, заради якої варто вкладати свій час, увагу, сили та частинку серця.Саме такі друзі залишаються поруч у найважливіші моменти життя. Дружба — це не просто спільні спогади. Це люди, які залишаються поруч у хвилини радості й випробувань, підтримують, надихають і допомагають ставати кращими. Нехай у кожного буде хоча б один справжній друг, а самі ми будемо такими друзями для інших. Вітаємо всіх, хто вміє дружити!