Сторінка психолога:Періоди процесу горювання (теорія В. Волкана)У своїй праці «Життя після втрати. Психологія горювання» американський психоаналітик доктор Вамік Волкан разом із журналісткою Елізабет Зінтл показують, що переживання горя обумовлюється нашими минулими історіями втрат і є індивідуальним для кожної людини. Зосереджуючись на найтрагічнішій із втрат – смерті, дослідники розглядають її серед інших втрат: розлука подружжя, втрата мрії, ідеалу, дружби, батьківщини, навіть колишнього себе. Привносячи унікальне розуміння у психодинаміку переживання горя, В. Волкан і Е. Зінтл визначають нормальне або «неускладнене» горе і простежують розвиток патологічного горя.Узагальнення відомих теоретичних моделей процесу горювання та результати власних спостережень і спостережень деяких дослідників дозволяють виокремити критичні періоди процесу горювання. Перші 48 годин. Шок від перенесеної втрати і відмова повірити в те, що сталося, може проявлятися в перші години. Емоційно це іноді виражається страхом втратити когось із членів сім’ї та друзів (можливий також сильний страх втрати самого себе – і в фізичному, і в психічному сенсі).Перший тиждень. Необхідність організації похоронного обряду та інші клопоти заповнюють увесь час, почуття втрати часто переносять автоматично, що іноді супроводжується відчуттям «занепаду», емоційним та фізичним виснаженням. Від 2 до 5 тижнів. Домінує відчуття, що тебе залишили сім’я і друзі, які повернулися до своїх буденних справ після похорону. Від 6 до 12 тижнів. На цій стадії шоковий стан змінюється усвідомленням реальності втрати. Спектр пережитих у цей час емоцій досить широкий; людина відчуває втрату і погано контролює себе. Від 3 до 4 місяців. Починається чергуванням «хороших та поганих днів». Людина стає дратівливою та нетерплячою щодо фрустрації. Здебільшого з’являється гнів, почуття емоційної регресії, внаслідок зниження імунітету зростають соматичні скарги, особливо інфекційного і простудного характеру. 6 місяців. Починається депресія. Слабшає тягар пережитого, але гнітючі емоції залишаються. Дні народження, свята особливо важко переносяться і можуть викликати депресію.12 місяців. Перша річниця з дня смерті може бути травмівною або переломною, залежно від наслідків пережитих за рік страждань. Від 12 до 24 місяців. Це час «розсмоктування». Людина, що пережила втрату, повільно повертається до колишнього життя. Саме в цей період зникають зі словникового запасу слова «важка втрата» та «горе»; життя бере своє.джерело: o.garkavets

🎙️ Голос, який знали всіЯкби ви опинилися у Брукліні в 1970–1980-х роках на знаменитому дитячому параді на Лаг ба-Омер або на масштабному зібранні в синагозі 770, перше, що ви почули б, — гучний, харизматичний і неймовірно живий голос. Це був голос рабина Якова Єгуди Ехта, якого всі знали просто як «Джей Джей».Він був не лише організатором чи ведучим. Рав Ехт мав унікальний талант: просто під час багатогодинних фарбренгенів він синхронно перекладав промови Ребе з їдишу англійською мовою. Ба більше, він умів переказувати глибокі хасидські ідеї так просто й захопливо, що його, затамувавши подих, слухали і маленькі діти, і люди, які взагалі вперше прийшли до синагоги.🏛️ Від звичайного студента — до найважливіших проєктівЯков Єгуда народився 1923 року. У молодості він разом із п’ятьма братами відкрив для себе хасидизм Хабад і вступив до центральної єшиви. Після одруження його призначили рабином громади Іст-Флетбуша. У ті роки, ще до того, як Ребе офіційно очолив рух, молодий рабин часто звертався до нього за порадою. Ребе буквально навчав його, про що і як слід говорити з людьми під час проповідей.Згодом Ребе почав доручати йому найважливіші та наймасштабніші ініціативи. Рав Ехт очолив організацію «Шла» — програму позашкільної єврейської освіти для дітей зі звичайних державних шкіл, заснував перший літній табір для дівчат «Махане Емуна», керував єшивою «Адар а-Тора» для тих, хто повертався до свого єврейського коріння, а також регулярно вів освітні програми на радіо.Одного разу Ребе сказав про нього дивовижні слова:«У мене є хасид, який робить саме те, чого я хочу».✨ Турбота, зневіра й особливе ставленняРав Ехт віддавав роботі всього себе без останку. Але від такого колосального навантаження навіть найсильніші люди іноді виснажуються. 1987 року, одразу після завершення чергового грандіозного параду, Ребе підійшов до нього і з батьківською турботою запитав:— Як там твоя зневіра?Рав Ехт відповів:— Ребе, ви ж мене з неї витягли!На це Ребе усміхнувся, підняв руки й сказав:— Я тебе з неї підніс!Його зв’язок із Ребе був справді глибоким. Восени 1989 року, під час свята Сімхат Тора, стався дивовижний епізод. Повертаючи сувій Тори, Ребе зробив у бік рава Ехта особливий, надзвичайно теплий жест рукою, ніби посилаючи йому повітряний поцілунок. Згодом рав Ехт зізнався синові, що напередодні заснув у суці й бачив уві сні, як дуже хоче поцілувати Ребе.🕯️ Спадщина, яка продовжує житиКоли 1990 року, у день 15 Менахем-Ава, рава Ехта не стало, це було величезною втратою для всієї громади. Ребе особисто був присутній на кладовищі й залишався біля його могили дуже довго.Пізніше у своїй промові Ребе зазначив, що числове значення — гематрія — імені «Яков Єгуда» збігається зі словом «Ребе», адже ця людина присвятила все своє життя виконанню завдань глави покоління та вихованню єврейських дітей.Сьогодні справу рава Джей Джея Ехта продовжують його діти й онуки. Вони працюють посланцями Ребе по всьому світу — від Нью-Йорка до Південної Африки. А єшива «Адар а-Тора», якою він керував багато років, тепер носить його ім’я — «Коль Яков Єгуда».💡 Головний висновок цієї історіїІсторія рава Ехта — яскравий приклад того, як одна людина з невичерпною енергією може стати мостом між великим лідером і сотнями тисяч людей.Неважливо, наскільки складне завдання стоїть перед тобою: якщо взятися за нього зі щирою любов’ю, натхненням і готовністю діяти, можна запалити серця цілого покоління.📖 Любавицький календар 

Порядок, якого має дотримуватися той, хто під час молитви накладає чотири пари тфілін:Тфілін Раші накладають на руку й на голову перед читанням «Ейзеу» («У якому місці приносили жертви…») і моляться до слів «Ах цадикім» («Лише праведники…») включно.Знімають головний тфілін Раші й, не промовляючи благословення, накладають головний тфілін Шимуша Раба. Читають «Шма» до слова емет включно, а потім — денний уривок із Теілім, відповідно до поділу за днями місяця. Найстаранніші вивчають ці псалми з коментарями Раші та «Мецудот».Потім без благословення накладають тфілін Рабейну Там, читають «Шма» до слова емет включно, після чого читають уривок «Кадейш» («Присвяти…») і «Шість речей…». Далі вивчають розділ Мішни — кожен відповідно до свого рівня розуміння.Знімають головний тфілін Рабейну Там і без благословення накладають головний тфілін Раавада. Читають «Шма» до слова емет включно та вивчають денний уривок із тижневого розділу П’ятикнижжя з коментарями Раші.¹ПРИМІТКИ¹ Один зі звичаїв хасидів Хабаду — щодня читати уривок із П’ятикнижжя з коментарями Раші відповідно до поділу тижневого розділу на сім частин для читання в Шабат, кілька розділів Теілім та уривок із книги «Танія». Цю традицію встановив раббі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон, Попередній Любавицький Ребе, який неодноразово наголошував на її важливості. Див. 25 Швата.джерело: chabad.org  

У єврейській традиції суботній спокій — це не просто відпочинок від фізичної втоми. У Торі діяльність, заборонена в Шабат, називається особливим словом — мелаха (у множині — мелахот), яке лише умовно перекладається як «робота».Слово мелаха пов’язане з поняттям малах («посланець»). Творець послав людину у світ, щоб вона його освоювала та впорядковувала. Шість днів ми перетворюємо природу, ставлячи її ресурси собі на службу. Сьомого ж дня людина припиняє освоювати світ і не втручається у природний перебіг речей. Тому суботня заборона стосується не важкості праці, а самого факту творчого впливу на матерію.У Письмовій Торі немає докладного переліку заборон — лише загальна вимога та згадка про вогонь. Детальна система розкривається в Усній Торі через зв’язок між уривками Писання: заповідь про Шабат наведена безпосередньо перед повелінням зводити Мішкан — Переносний Храм.Застереження Творця дало чітку формулу: навіть заради будівництва Храму не можна порушувати Шабат. Звідси було виведено ключовий принцип: мелахою називається будь-яка дія, необхідна для спорудження та облаштування Мішкану.Аналізуючи процес створення Мішкану, мудреці Талмуду визначили 39 основних категорій творчої діяльності — авот мелахот, або «батьківські категорії»:Землеробство та приготування їжі: оранка, сівба, жнива, збирання снопів, молотьба, віяння, перебирання, помел, просіювання, замішування тіста, варіння.Виготовлення тканин і обробка шкіри: стриження вовни, прання, фарбування, прядіння, ткацтво, шиття, полювання, вичинка шкіри.Будівництво та побут: будування, руйнування, запалювання та гасіння вогню, нанесення позначок, перенесення предметів з одного володіння до іншого.Ці 39 видів діяльності є основними прообразами. Будь-які інші дії, подібні до них за своєю метою, називаються толадот — «дітьми», або похідними. Наприклад, якщо сівба зерна є основною категорією — ав, то поливання рослин або прополювання є її похідними — толадот, оскільки вони також сприяють росту. джерело: toldot.com

17 менахем-ава 5689 року (23 серпня 1929 року) — погром у Хевроні.Наступні три дні минули в місті під гаслом: «Ріж євреїв!»Шістдесят сім хевронських євреїв — чоловіків, жінок і дітей — були вбиті, а багато інших поранені й покалічені внаслідок заколоту, піднятого їхніми арабськими сусідами.Євреї, які залишилися живими, втекли до Єрусалима, і давня хевронська громада, яка протягом кількох століть відносно мирно співіснувала зі своїми арабськими сусідами, була знищена.Відновити єврейську присутність у давній єврейській столиці вдалося лише після Шестиденної війни 1967 року.18 менахем-ава, приблизно 3190 року (приблизно 570 рік до н. е.) — за часів царя Ахаза в Храмі згас західний світильник.Цар Юдеї Ахаз, який перебував у конфлікті з царем Ізраїлю Пекахом, закликав на допомогу ассирійського царя Тіглатпаласара, заплативши йому золотом і сріблом із Храму.Ассирійці розгромили арамейців, союзників ізраїльтян, а приблизно через півтора десятка років наступний ассирійський володар, Шалманесер, знищив Північне (Ізраїльське) царство й відвів у полон євреїв із десяти колін Ізраїлю.джерело: chabad.odessa

  Рав Ішая ГіссерНагадаю слова Тори:«І буде: за те, що ви слухатимете ці закони, берегтимете та виконуватимете їх, Г-сподь, твій Б-г, берегтиме для тебе союз і милість, про які Він поклявся твоїм праотцям»¹.Любавицький Ребе у своїй бесіді пояснював, що, згідно з ученням хасидизму, у формулюванні цього вірша — у слові екев — можна побачити натяк на непростий період історії, у якому ми всі зараз живемо: час перед приходом Машиаха, названий у Талмуді² іквот Машиах — «п’ятами Машиаха». Подібно до того, як п’ята — екев івритом — є кінцем тіла, так і цей час є завершенням вигнання.Не можу відмовити собі в задоволенні навести цю цитату повніше — настільки вона промовиста:«Перед приходом Машиаха — дослівно: беіквот Мешиха — зухвалість зросте… влада стане безбожною, і не буде настанови… Мудрість знавців Тори збідніє, тих, хто боїться гріха, зневажатимуть, істина буде прихована, юнаки ганьбитимуть старців, а старці стоятимуть перед дітьми. Син зневажатиме батька, дочка повстане проти матері, невістка — проти свекрухи, а ворогами людини стануть її домашні. Обличчя покоління буде подібним до собачої морди, і син не соромитиметься свого батька. На кого ж можна буде спертися? Лише на нашого Небесного Отця».Отже, якщо розуміти ці рядки Тори як натяк на час перед приходом Машиаха, то в них міститься обіцянка, що й у ці дні ми віддано дотримуватимемося заповідей Всевишнього. Про це також говорить сама Тора в розділі «Ніцавім»:«І повернешся до Г-спода, твого Б-га»³.Слід зазначити, що таке розуміння цілком узгоджується з поясненням Раші до цього вірша Писання — про «легкі заповіді, які людина зневажає і топче п’ятами».Під час вигнання, особливо в наші темні часи перед його завершенням, виконання заповідей нерідко не супроводжується ані особливими почуттями, ані розумінням їхнього значення та рівня святості. І тоді на перший план виходять дисципліна й почуття обов’язку, загальне прийняття всієї системи заповідей як ярма служіння — кабалат оль. Таке служіння може не супроводжуватися духовним піднесенням, внутрішнім спокоєм або відчуттям особистої потреби у виконанні заповідей.Здавалося б, у цьому немає нічого доброго. Недаремно в наші дні багатьом так важко зрозуміти почуття й переживання, пов’язані з виконанням заповідей.Усе це так. Проте навіть у такому служінні, позбавленому яскравого духовного переживання, є своя перевага. Дотримання заповідей без сильної особистої потреби, без живого відчуття причетності характеризується невисоким рівнем особистої зацікавленості. І, як не парадоксально, саме це може свідчити про високий рівень самозречення — бітуля.Наше покоління недаремно порівнюють із п’ятою — найгрубішою і найнижчою частиною тіла, яка, однак, тримає на собі всю його вагу.У цьому й полягає наша мета:«І буде: за те, що ви слухатимете ці закони…»Необхідно слухатися та виконувати всі заповіді — навіть ті, які «людина зазвичай топче своїми п’ятами», — приводячи себе до стану повного бітуля: підкорення й самозречення душі перед Творцем.ПриміткиДварім, 7:12.Сота, 49б.Дварім, 30:2.Джерело: https://chabad.org/