Буває: закрутився, забув, заснув — і ось, ланцюжок днів перервався. Що робити, якщо один день рахунку Омера пропущено? Рав Бенціон Зільбер пояснює галахічний бік питання, спираючись на класичні суперечки мудреців:Існує думка автора «Алахот Гдолот», що всі 49 днів рахунку — це одна велика заповідь. Пропустив ланку — розірвав увесь ланцюг. Але автори «Тосафот» із цим не погоджуються: кожен день — це окрема міцьва.Ми дотримуємося думки «Тосафот» і продовжуємо рахувати далі! Однак, щоб не промовляти благословення (браху) даремно (з урахуванням думки «Алахот Гдолот»), «Шулхан Арух» постановляє: рахувати потрібно, але вже без виголошення брахи.Якщо вам усе ж хочеться «зарахувати» благословення, попросіть того, хто рахує вчасно, мати вас на увазі під час виголошення його брахи (або уважно слухайте кантора в синагозі).Головна порада рава Бенціона Зільбера: «Продовжуйте рахувати далі з радістю і працюйте над своїм духовним зростанням». Помилка — це не привід кидати розпочате, а можливість проявити наполегливість. джерело: toldot.com

У перші 7 днів Песаха в Хабаді маца не повинна контактувати з водою (жодних кнейдлах). Є побоювання, що крихта борошна всередині маци могла не пропектися і стане хамецом.Але на 8-й день (за межами Ізраїлю) хасиди навмисно їдять «мокру» мацу, щоб показати: це була лише добровільна строгість.джерело: 📖 Любавический Календарь 

❗️росія масовано атакувала шахедами Одесу та вбила 3 людей, з яких одна дитина — посеред багатоповерхівки утворилася діра від прямого прильоту дрона. Внаслідок численних влучань виникли масштабні пожежі і руйнування, відомо, що повністю згорів дитячий садок. Також зафіксовано значні руйнування та пошкодження будівель і автомобілів.

📖 Напередодні Песаха особливо гостро відчувається цінність кожної деталі у виконанні заповідей. Але були часи, коли кашрут вимагав не просто старання, а справжньої самопожертви. Історія рабина Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька Любавицького Ребе, — яскраве свідчення того, як одна людина, маючи непохитну віру, змогла змінити реальність навколо себе.🔥 Підготовка до Песаха у рабина Леві-Іцхака Шнеєрсона починалася задовго до самого свята — фактично за цілий рік. Це був надзвичайно складний ланцюг дій, у якому не існувало «дрібниць»: пошук відповідної пшениці, суворий контроль за жнивами, правильне зберігання зерна, постійний нагляд за процесом помелу, підготовка млинів і заміна обладнання, контроль транспортування борошна і, зрештою, організація самої випічки. Усе це відбувалося в умовах радянської дійсності, де будь-яка релігійна діяльність могла завершитися арештом.💧 Рівень його обережності та строгості вражає. Одного разу під час перевезення борошна поїзд проїхав під мостом, з якого в один із вагонів потрапили краплі води. Дізнавшись про це, рабин негайно постановив, що весь цей вагон непридатний для випікання маци. Власники вантажу намагалися заперечити — адже йшлося про великі збитки. Але рабин був непохитний: або вони підкоряються його рішенню, або він заборонить використання всієї партії. У підсумку їм довелося поступитися.⚔️ Іншого разу лише одна крапля води потрапила на мішок із борошном. Для когось це здалося б дрібницею, але не для нього. Рабин особисто прийшов до пекарні, розрізав мішки, знищив сита й заборонив використання всієї партії. Ніхто не наважився йому заперечити.⚖️ Та сама принциповість проявилася, коли власники млина хотіли використати старе сито через неможливість придбати нове. Попри великі витрати, рабин категорично відмовився дати дозвіл без повної заміни обладнання. Зрештою, власники підкорилися — інакше їхню продукцію просто перестали б купувати.😤 Але для рабина було важливе не лише дотримання закону, а й внутрішня сила людини. Одного разу до нього прийшов єврей, який цілий день простояв у черзі на випікання маци й боявся, що його сім’я залишиться без їжі на Песах. У відповідь рабин несподівано сказав: «Ну і що, якщо залишишся без маци?» Почувши це, чоловік обурився і заговорив різко. Тоді рабин усміхнувся й сказав: «Тепер ти отримаєш свою чергу. Саме такої відповіді я чекав». Він цінував живу віру, внутрішній біль і справжню рішучість.🏛 І все ж найвражаючіший поворот стався згодом. Рабин Леві-Іцхак Шнеєрсон дійшов до найвищих ешелонів радянської влади й домігся неймовірного: держава не лише дозволила випікати мацу, а й зобов’язала виконувати всі вимоги кашруту, які він встановить. Він склав чіткі інструкції, поставив своїх наглядачів на млинах і в пекарнях — і влада підкорилася.🌍 Того року Дніпропетровськ став єдиним містом у всьому радянському союзі, де мацу пекли відкрито й із дотриманням усіх суворих вимог. Звідти мацу відправляли в різні куточки країни, і євреї знали: на цю мацу можна покластися.⛓️ Однак сам рабин Леві-Іцхак Шнеєрсон майже не встиг скористатися плодами своєї праці. Незадовго до Песаха його було заарештовано. Одним із обвинувачень було те, що він відкрито заявляв: маца, яка не відповідає законам Тори, є хамецом і заборонена. Він пішов у заслання, але не відступив від своїх принципів.🕊 Згодом Любавицький Ребе, розповідаючи про це, підкреслював важливий урок: не кожна людина має протистояти великій системі. Але кожен зобов’язаний уміти протистояти самому собі — своєму страху, сумнівам, внутрішньому опору. Коли людина стоїть твердо, з усвідомленням, що Всевишній поруч із нею, — навіть найпотужніші сили світу можуть відступити.✨ Песах — це не лише визволення з зовнішнього рабства, а й свобода бути вірним істині.Нехай цей Песах буде по-справжньому кошерним, радісним і наповненим внутрішньою силою йти до кінця — так, як це робили наші праведники.джерело: 📖 Любавицький календар

Сьогодні — 19 нісана 5786 року, 4-й день ОмераАйом-йом🌙 «Чим відрізняється ця ніч?»Мій дід і вчитель (Маараш) пояснював знайомі слова Аґади крізь призму майбутнього Визволення:«Чим відрізняється ця ніч…» — під «ніччю» мається на увазі вигнання (Галут). Чим же нинішнє, останнє вигнання відрізняється від усіх попередніх?💧 «В усі ночі ми не занурюємо навіть одного разу…»Слово «занурювати» (матбілін) вказує на очищення й «відшліфування» душі. У попередніх вигнаннях очищення не було завершеним, адже за ними приходили нові мандри.«…а в цю ніч — двічі»: після останнього вигнання відбудеться повне очищення — і тіла, і розкриття самої сутності душі.🍞 «В усі ночі ми їмо квасне або мацу…»Раніше, навіть після визволення, наше служіння Всевишньому було подвійним: у нас жила і Божественна душа (маца — скромність і анулювання «я»), і тваринна душа (хамец — его та гординя).«…у цю ніч — лише маца»: після останнього вигнання дух нечистоти остаточно залишить світ, і в нас не залишиться місця для егоїзму.🌿 «В усі ночі ми їмо зелень…»Слово «зелень» натякає на блідість обличчя від ревнощів (кіна). У попередніх вигнаннях існувала різна ревність — навіть «ревність мудреців» (заздрість до знань іншого).«…у цю ніч — лише гіркі трави (марор)»: після фінального Галута залишиться тільки найвища «ревність» — коли кожен праведник «обпікатиметься» величчю іншого, прагнучи ще більшого світла і близькості до Творця.🍷 «В усі ночі ми їмо і сидячи, і возлягаючи…»«Їжа» — це насолода від духовних розкриттів. Хтось досягав лише зовнішньої насолоди («сидячи»), а хтось — глибокої, сутнісної («возлягаючи»).«…у цю ніч ми всі возлягаємо»: після останнього вигнання кожен єврей удостоїться найвищої, сутнісної насолоди від близькості до Всевишнього.📖 Любавицький календар

Дарування Тори відбулося через 49 днів після свята Песах. Ці 49 днів називаються днями Сфірат а-Омер. У книзі Ваїкра (23:15) сказано: «І відлічуйте собі… від дня принесення вами омера підношення».Омер — це міра об’єму. Євреї приносили омер ячменю, починаючи з післяобіднього приношення другого дня Песаха. Після цього вони відлічували кожен із семи тижнів — 49 днів, після чого на п’ятдесятий день святкували Шавуот — день дарування Тори на горі Синай.Навіть після руйнування Першого і Другого Храмів ця традиція збереглася. Починаючи з другої ночі Песаха, ми щодня ведемо відлік усіх 49 днів. Наприкінці вечірньої молитви промовляємо благословення і називаємо, який це день рахунку.Ці 49 днів символізують очікування євреями отримання Тори.Правило «семи тижнів» поширюється і на ширший сенс — від Сотворення світу до дарування Тори. Цей період розкривається через множення 7 на 7:Перший етап — 7 днів створення світу.Другий — 7 тижнів Омера (50 днів).Третій — 7×50 = 350 днів (умовний рік).Четвертий — семирічний цикл шміти.П’ятий — 7×7 років плюс ювілейний рік (50 років).Шостий — 7 ювілеїв (350 років).Сьомий — 49 ювілеїв (2450 років).Саме у 2450 році від Сотворення світу Ізраїль отримав Тору.У дні Сфірат а-Омер читають 67-й псалом і молитву «Ана Бехоах». Цей псалом говорить про зібрання вигнанців і майбутнє визволення. Його будова унікальна: у ньому 49 слів і 49 букв у центральному вірші — відповідно до 49 днів рахунку.Тому його часто зображають у формі храмової Менори.Число 49 також відповідає 49 рівням нечистоти, до яких опустилися євреї в Єгипті. Кожен день Омера — це очищення однієї сходинки.Подібно до того, як у Всевишнього є сім нижніх сфірот, душа людини також має сім якостей (мідот). Через відлік Омера ми очищаємо ці якості.Менора символізує людину:Тора — це світло, душа — олива, тіло — ґніт. Разом вони створюють світильник, що наповнює світ світлом Всевишнього.Читаючи 67-й псалом і уявляючи Менору, ми пробуджуємо милосердя Творця.Молитва «Ана Бехоах» складається з 42 слів, що формують Ім’я Всевишнього. Кожен день Омера пов’язаний із певним словом цієї молитви.Чому жінки не рахують Омер (за кабалістичним поясненням)У Зоарі пояснюється, що дні Омера — це процес очищення, подібний до стану жінки після очищення. Ці дні належать до «світу чоловічого начала», тому заповідь рахунку Омера покладена саме на чоловіків.джерело: https://silatehilim.com/