📰 15 січня 2026 року The Jerusalem Post опублікував репортаж журналіста Майкла Старра про єврейських військовослужбовців, які продовжують воювати в лавах Збройних сил України, тоді як увага світових медіа дедалі частіше перемикається на інші конфлікти.Головна думка матеріалу проста: війна не зникла лише тому, що перестала бути головною темою новин. Для українських військових вона триває щодня. Серед тих, хто вже четвертий рік захищає Україну, — багато євреїв. 🎖️ Командир дрон-розвідки: «Воювати за свою країну»Один із героїв репортажу — Моше Бізсемов, командир групи розвідувальних дронів із Миколаєва. Він служить в українській армії з 2018 року. Його контракт мав завершитися у квітні 2022-го, але після початку повномасштабного вторгнення він вирішив залишитися.Під час боїв багато його побратимів потрапили в полон у Маріуполі, а частина з них досі не повернулася додому.На запитання, чому він продовжив службу, Бізсемов відповідає коротко:«Воювати за свою країну».Попри поранення і право на почесне звільнення, він повернувся до підрозділу дрон-розвідки. 🚑 Водій БМП, який зупинивсяДругий герой — Андре Чернецький, водій бойової машини піхоти, який двічі воював під Бахмутом.Повертаючись із бойового завдання, він побачив українського військового, затиснутого під уламками будівлі. За правилами бронемашина не мала права зупинятися, але Чернецький наказав зупинитися.Він витягнув пораненого з-під завалу, ризикуючи життям усього екіпажу.Говорячи про свою єврейську ідентичність, Чернецький каже:«Якщо ти представляєш свій народ — ти маєш тримати планку ще вище».Він тричі був поранений, але продовжує воювати, щоб ніхто не зміг сказати, що євреї не захищали Україну. ⚖️ Не всі пішли на фронтАвтор не ідеалізує ситуацію. У репортажі прямо зазначено: серед єврейських громадян України, як і серед інших, були ті, хто уникав мобілізації.Водночас представники єврейських громад наголошують, що євреїв у ЗСУ значно більше, ніж може здаватися, просто багато хто не бере активної участі в громадському житті. 🕯️ Ціна війниУ матеріалі згадуються історії загиблих єврейських військових.Серед них — Цві-Гірш (Гриша) Звергазда, який мріяв відкрити кошерний ресторан в Одесі, учитель школи Хабаду Андрій Коровський, що після поранення повернувся на фронт і помер від серцевого нападу, а також український актор і телеведучий Максим Неліпа, який загинув у бою.За оцінками представників єврейських громад, із 2022 року у війні загинули від 100 до 200 єврейських захисників України. 🤝 Підтримка громадЄврейські громади допомагають організовувати поховання відповідно до єврейської традиції, підтримують родини загиблих та читають кадиш.Окремо у репортажі розповідається про військових капеланів, які спілкуються з військовими, підтримують їх духовно та психологічно,  допомагають тим, хто переживає найважчі моменти війни. 📖 Чому цей репортаж важливийДля багатьох за межами України війна поступово перестає бути головною темою новин.Для тих, хто сьогодні тримає оборону, вона триває щодня.Історія єврейських військових ЗСУ — це історія про відповідальність, пам'ять і вибір. Про людей, життя яких поєднало Україну та Ізраїль.Такі репортажі важливі не лише як журналістські матеріали. Вони зберігають імена, факти й голоси людей, які сьогодні пишуть історію України. 🔗 Оригінал репортажу The Jerusalem Post від 15 січня 2026 року — за посиланням нижче.https://www.jpost.com/international/internationalrussia-ukraine-war/article-883460

Для хасидів Хабаду ця дата має особливе значення.3 Тамуза 5687 року (1927) розпочалося визволення Йосеф Іцхак Шнеєрсон з радянського ув'язнення. За відданість Торі, збереження єврейської освіти та боротьбу за право євреїв жити єврейським життям він був засуджений до смертної кари. Проте Всевишній змінив хід подій, і саме цього дня розпочався шлях до його повного звільнення.Через багато десятиліть, 3 Тамуза 5754 року (1994), цього світу залишив Менахем Мендл Шнеєрсон.У хасидській традиції цей день є не лише днем пам’яті. Він нагадує нам про слова мудреців: «Праведники навіть після своєї смерті називаються живими», адже їхнє вчення, їхні добрі справи та їхній духовний вплив продовжують жити серед нас.3 Тамуза — це день роздумів, вивчення Тори, читання Тегілім, благодійності та прийняття добрих рішень. День, коли кожен може запитати себе: що я можу зробити сьогодні, щоб додати у світ більше світла, добра та святості?Нехай заслуги праведників допомагають нам, а їхнє вчення надихає нас йти шляхом Тори та заповідей.

📌3 тамуза 2488 року (1237 рік до н.е.) — Єгошуа бін Нун зупинив у небі Сонце і Місяць.Щоб євреї могли продовжити битву з ворогами — жителями Гівона і вразити їх, провідник євреїв Йегошуа бін Нун звернувся до Всевишнього з проханням зупинити сонце над Гівоном і місяць над долиною Аялон. У результаті сонце безперервно світило 36 годин.📌3 тамуза 5611 року (3 липня 1851 року) — Велика пожежа в Любавичах.У повністю дерев’яних Любавичах пожежі траплялися неодноразово, але 3 тамуза сталася одна з найсильніших пожеж в історії містечка. Тоді згорів будинок третього Любавицького ребе рабі Менахема-Мендела (ребе Цемах-Цедек), а також будинки його синів.📌3 тамуза 5687 року (3 липня 1927 року) — День звільнення рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц, шостий Любавицький ребе) з Шпалерної в’язниці.Цей день хасиди називають «початком Визволення». Заарештований 15 сівана ребе Раяц був спочатку засуджений до смертної кари, але, завдяки зусиллям пана Мордехая Дубіна і доктора Ускера Когана — депутатів латвійського і німецького парламентів, а також представниці «Червоного Хреста» в СРСР Катерини Пешкової (дружини Максима Горького), вирок було замінено на 10-річне заслання на Соловки. Після цього, завдяки клопотанням пані Пешкової, він знову був змінений — цього разу на 3 роки перебування в Костромі.📌3 тамуза ребе Раяц у супроводі молодшої доньки Хаї-Мушки і двох хасидів — старшого зятя рава Шмар’ягу Гурар’є і рава Еліягу Алтгойза — вирушив до Костроми.📌3 тамуза 5754 року (12 червня 1994 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Менахема-Мендела Шнеєрсона, сьомого Любавицького Ребе.Відхід із цього світу на 93-му році життя одного з найвидатніших мудреців і лідерів нашого покоління породив чимало запеклих суперечок і навіть спекуляцій як серед його прихильників, так і серед його противників. Утім, його заслуги настільки великі й незаперечні, що у 2000 році за результатами інтернет-опитувань він був названий найвидатнішим євреєм століття, що відходило. джерело: chabad.odessa

⛽ Дизель з Ізраїлю знову прямує до України: Хайфа повертається в паливну логістику після дворічної паузи🚢 У другій половині червня Україна очікує близько 30 тисяч тонн дизельного пального з ізраїльської Хайфи. Це перша пряма поставка після перерви, що тривала з квітня 2024 року.За інформацією Enkorr, паливо буде доставлене п'ятьма танкерними партіями з терміналу нафтопереробного заводу Bazan Group у Хайфі.🇺🇦 Чому це важливо для України🔹 Україна отримує додаткові 30 тис. тонн дизеля — стратегічного ресурсу для транспорту, аграрного сектору, промисловості, генераторів і військової логістики.🔹 Відновлення прямих поставок означає розширення маршрутів імпорту та зменшення залежності від окремих напрямків.🔹 До цього ізраїльський дизель також надходив в Україну, але через румунський порт Констанца. Тепер маршрут знову став прямим.🇮🇱 Чому це важливо для Ізраїлю⚓ Хайфа знову підтверджує свою роль одного з ключових енергетичних і логістичних центрів країни.Нафтопереробний завод Bazan Group, потужністю майже 10 млн тонн нафти на рік, залишається важливим учасником міжнародного ринку навіть попри складну безпекову ситуацію в регіоні.🤝 Повернення прямих поставок демонструє, що економічні зв'язки між Ізраїлем та Україною продовжують працювати не лише на рівні дипломатії, а й у практичній площині.💰 Що з цінами?Фахівці ринку зазначають, що ізраїльське паливо за кінцевою вартістю буде приблизно таким самим, як і дизель із Греції.Тож ця поставка навряд чи призведе до помітного здешевлення пального на АЗС, але допоможе зберегти стабільність ринку та забезпечити українських імпортерів ще одним надійним джерелом постачання.📈 Що це означаєПовернення прямих поставок із Хайфи — це не лише історія про пальне.Це приклад того, як навіть в умовах війни дві країни продовжують підтримувати економічні зв'язки. Україна отримує ще один надійний канал постачання стратегічного ресурсу, а Ізраїль підтверджує свою роль важливого партнера в міжнародній енергетичній логістиці.🔗 Джерело: https://nikk.agency/uk/dizel-z-izrailju-znovu-jde/

Відповідає: рабин Шауль-Айзек АндрущакЗапитання:Чи є для жінки вступ до шлюбу чимось обов’язковим? І чи вважається гріхом шлюб без кохання, чи, навпаки, це є проявом смирення та послуху?Відповідь:Вступ до шлюбу не є для жінки обов’язком. Однак з цілої низки причин він є дуже бажаним. Звісно, ні в якому разі не ціною особистого щастя, душевного спокою тощо.Що стосується шлюбу з кохання, то це складне питання. Важливо розуміти, що шлюб з кохання — це ідеал дуже конкретної культури, норм і уявлень якої тією чи іншою мірою дотримуються лише десятки мільйонів людей із понад семи мільярдів наших сучасників. І ці мільйони — переважно люди, далекі від серйозного ставлення до віри в Б-га.Хоча, дякувати Б-гу, коло віруючих людей, для яких романтика у стосунках має значення, зростає. Але загалом юдаїзм принаймні більше говорить про виховання почуттів у шлюбі, ніж про шлюб, заснований на почуттях.Коротко кажучи, шлюб без кохання точно не вважається гріхом. Але він також не є якимось особливим духовним подвигом чи особливо бажаним варіантом.Юдаїзм забороняє (!) укладення шлюбу під примусом будь-якої зі сторін. Наречена повинна погоджуватися вийти заміж. Кандидат у чоловіки має бути їй приємним і не викликати негативних почуттів чи неприязні, інакше в майбутньому це може призвести до порушення заповіді: «Люби ближнього свого».Власне, церемонія одруження є публічним вираженням згоди жінки вийти заміж за чоловіка, який робить їй цю пропозицію. Якщо нею, серед іншого, керує любов до цього чоловіка — що може бути краще?Але якщо жінка шукає у шлюбі чогось іншого — стабільності, материнства, виконання релігійного обов’язку тощо — то і це зовсім не погано. А кохання цілком може народитися вже в самому шлюбі, особливо якщо над цим працювати.І, звичайно, дуже багато залежить від конкретних обставин кожної ситуації.

За численними побажаннями наших слухачів лекції з тижневого розділу Тори продовжуватимуться і влітку — без канікул.Ми раді, що ці зустрічі стали важливою частиною життя нашої спільноти, місцем навчання, спілкування та духовного зростання. Тож навіть у літні місяці ми й надалі будемо разом вивчати мудрість Тори, знаходити нові сенси в тижневих розділах і черпати натхнення для повсякденного життя.Чекаємо на всіх наших постійних учасників та будемо раді новим слухачам!До зустрічі на заняттях!