📌18 адара-II 5630 року (21 березня 1870 року) — Йорцайт рабі Ханоха-Геноха з Олександрова.Рабі Ханох-Генох га-Коѓен був учнем рабі Сімхи-Бунема з Пшисхи, рабі Менахема-Мендела з Коцка та рабі Іцхака-Меїра Алтера (рабі Хідушей га-Рім).Коли олександровський рабин рабі Хідушей га-Рім відійшов у вічність, жителі міста звернулися до його онука, гурського ребе рабі Єгуди-Лейба, з проханням очолити громаду. Той вважав себе недостойним цієї честі й тому послав туди свого помічника — рабі Ханоха-Геноха. І лише через чотири роки після його смерті, дослухавшись до прохань хасидів, він очолив гурський рух.📌18 адара 5650 року (10 березня 1890 року) — Йорцайт одного з великих мудреців свого покоління, рабі Авраѓама Довида Лавута, прадіда нашого нинішнього Ребе.Народжений у колонії Романівка поблизу Херсона та багато років проживши в Миколаєві, рав Лавут відомий як автор книги «Кав накі» — фундаментальної праці, присвяченої одному з найскладніших розділів єврейського права — питанню правильного оформлення розлучень.

*25 адара 3364 року (397 рік до н.е.) — Смерть вавилонського правителя Навуходоносора.Цього дня помер Навуходоносор (івритом — Навухаднецар, вавилоняни називали його Набукудуріуссур), правитель Вавилонської імперії, який 26 роками раніше захопив Єрусалим і зруйнував Перший Храм.*25 адара 5525 року (18 березня 1765 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраѓама-Гершона Кутовера, шурина рабі Баал Шем-Това.Ще живучи в містечку Окуп, рабі Ісраель Баал Шем-Тов став членом таємного союзу кабалістів-ністарим (тобто «прихованих праведників»). Тоді йому було 14 років, але вже до 18 років він відігравав помітну роль серед нистарим, хоча зовні нічим не вирізнявся серед інших євреїв. Досягнувши 18-річчя, рабі Ісраель вирушив до Бродів, де заробляв навчанням маленьких дітей. Потім він одружився з дочкою купця, рабі Авраѓама, однак син купця, рабин містечка Броди, спочатку вкрай прохолодно зустрів шурина, який виглядав повним невігласом і зовсім не бажав учитися (рабі Гершон намагався підучити його в єврейських науках, але шурин виявився зовсім «нездатним» до навчання). Відносини між двома родичами не складалися, і рабі Гершон навіть запропонував сестрі поїхати з Бродів, щоб не ганьбити його родичем-невігласом і ледарем.Молоде подружжя поїхало, однак коли рабі Баал Шем-Тов відкрився і почав поширювати хасидизм, рабі Гершон став одним із найвірніших і найвідданіших його учнів.Згодом рабі Гершон разом із групою хасидів переїхав до Ерец-Ісраель, оселившись у Хевроні та в Єрусалимі.*25 адара 5661 року (16 березня 1901 року) — День народження дружини Ребе, ребецн Хаї-Мушки.Вона народилася у білоруському містечку Бабиновичі неподалік від тодішньої хабадської «столиці» — Любавичів і була другою дочкою попереднього, шостого, Ребе — рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц) та онукою п’ятого Ребе — рабі Шолом-Дов-Бера (ребе Рашаб). За проханням діда, ребе Рашаба, дівчинку назвали Хаєю-Мушкою на честь прапрабабусі, дружини третього Ребе — рабі Менахема-Мендела (відомого як ребе Цемах Цедек).Ребецн Хая-Мушка була вірною помічницею Ребе. Її відрізняли висока вченість у Торі та гострий розум, але найбільше люди цінували її тонке почуття гумору і тепле ставлення до всіх навколо.

📌24 адара 5577 року (17 березня 1817 року) — Олександр I забороняє криваві наклепи.Цього дня царським указом було оголошено, що звинувачення євреїв у використанні крові християнських дітей для приготування маци — звинувачення, яке протягом століть призводило до загибелі євреїв, — є брехнею, але сто років потому антисеміти спробували відродити кривавий наклеп, ініціювавши т. зв. «справу Бейліса».📌24 адара I 5700 року (4 березня 1940 року) — Шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) залишає Ригу.Цього дня ребе Раяц із сім’єю виїхав із Риги через Стокгольм до Гетеборга, щоб звідти відплисти до США. джерело: chabad.odessa

Коли ми одружилися понад десять років тому, ми прийняли кілька важливих, фундаментальних рішень.Одне звучало так: ми все життя будемо вчитися жити по-єврейськи, тоді як наші діти вже живуть і будуть жити повноцінним єврейським життям Друге було таким: у Шабат у нас завжди будуть гості, адже це надзвичайно важлива заповідь. Бо всі євреї — це одна сім’я, один живий організм, одне ціле на метафізичному рівні.Навіть Ребе писав у листі: якщо хочете, щоб діти виросли хорошими людьми — зробіть так, щоб у вашому домі завжди були відчинені двері й завжди були гості.І ось після більш ніж десяти років Шабатів та понад трьох тисяч прийнятих гостей хочу поділитися роздумами про Шабат.Тому що кожної п’ятниці ввечері в кожної людини з’являється унікальна можливість «телепортуватися у вічність». Але це залежить від того, як людина проживає ці святі 25 годин.Коли проживаєш Шабат і кількісно, і якісно — на високому духовному рівні, — виходиш із нього цілісною та наповненою силою людиною.Так відбувається тому, що юдаїзм як концепція — це постійний зв’язок кожної людини з вічністю, істиною та цілісністю.Це цілісна система знань, світогляду й способу життя, яка робить людину гармонійно щасливою та врівноваженою у всьому — від спорту до бізнесу, від медицини до біохакінгу, від культури до моральної етики.Тому не варто дивитися на Шабат поверхово, як на сухе технічне дотримання правил:вимкнути телефон, запалити свічки, через 25 годин знову запалити свічку, зробити Авдалу і знову ввімкнути телефон.Це не так.Це лише верхівка айсберга сприйняття.Шабат наповнюватиме життя настільки, наскільки ти сам до нього ставишся, як ти його наповнюєш і наскільки довго — у часі та внутрішньому відчутті — ти його бережеш.І зрештою розумієш, що він береже тебе значно більше, ніж ти його.Якщо у тебе правильний порядок проживання Шабату — неважливо, одружений ти чи ні, маєш десятьох дітей чи не маєш жодної дитини, — ти все одно рухаєшся за сценарієм максимального відчуття щастя в житті.Бо цьому сценарію вже тисячі років. Десятки століть люди проживають Шабат саме так.Неважливо, коли приходить Шабат — узимку чи влітку.Якщо ти вимкнув телефон, запалив свічки й просто лежиш удома 24 години, то, звичайно, вже на третю годину почнеш нудьгувати. І кожен такий Шабат здаватиметься монотонністю.Але якщо ти вимкнув телефон, запалив свічки, пішов до синагоги, послухав урок, помолився, зробив трапезу й Кідуш удома або в гостях;потім уранці занурився в мікву, помолився ранкову молитву, знову зробив Кідуш і трапезу, почитав, поспілкувався, помолився денну молитву, повчився, можливо трохи поспав або прогулявся;а потім зробив вечірню молитву й Авдалу — тоді ти повністю перезавантажуєшся.Тому Шабат ти створюєш сам.Є точка входу, є точка виходу. А всередині — 25 годин абсолютно фантастичних, позачасових інтелектуальних пригод, наповнення, натхнення і внутрішніх змін.Ти наповнюєш ці 25 годин правильним набором дій, думок і слів: молитвами, фарбренгенами, книгами та правильними людьми, які також наповнюють Шабат змістом і цінностями.Це велика ланцюгова реакція запалювання свічок — на вході й на виході — по всій земній кулі протягом 25 святих годин Шабату. У ній беруть участь мільйони євреїв кожні сім днів.І це, без сумніву, приносить радість Б-гу та наповнює благословенням увесь наступний тиждень.Так було багато століть.І так буде далі.Висновок: на якому б рівні ти не був — потрібно рухатися вперед у дотриманні Шабату й дедалі глибше занурюватися в нього, наповнюючи життя з кожним тижнем дедалі більшим відчуттям щастя та радості. джерело: urokitorijew

Благословення, яке ми промовляємо після їжі, відкриває ще один аспект цієї заповіді. Адже можна було б подумати, що оскільки ми вже подякували Всевишньому, вимовивши благословення перед їжею, то немає потреби дякувати Йому ще раз. Тому Тора заповідає нам: навіть після того, як ми поїли й наситилися, ми маємо знову звернути увагу на благо, яке Всевишній послав нам і всьому народу Ізраїлю, подякувати Йому та благословити Його. Про це сказано (Дварім 8:10):«І будеш ти їсти, і наситишся, і благословлятимеш Господа, Б-га твого, за добру землю, яку Він дав тобі».Це благословення допомагає нам використати сили, отримані від їжі, для того, щоб примножувати у світі добро і життя.Ця заповідь навчає нас дуже важливого правила. Зазвичай, коли людина відчуває голод, вона розуміє, що потребує допомоги, і звертається до Всевишнього. Але коли вона сита й почувається добре, вона може обмежитися лише радістю від їжі й забути про Всевишнього та про ідеали, які повинна втілювати: зміцнювати свою віру, відкривати Божественну присутність на благословенній землі, яку Він дав нам, зберігати вірність союзу між Ізраїлем і Всевишнім, виконувати заповіді святої Тори, просити у Всевишнього добра для народу Ізраїлю, молитися про відродження Єрусалима і побудову Храму, виправляти матеріальний світ, перетворюючи його на Божественне царство.Усі ці цінності згадуються в Благословенні після трапези (Біркат га-мазон), як буде пояснено далі.Біркат га-мазон читає лише той, хто їв хліб. Якщо ж людина їла якийсь із семи плодів, якими славиться Земля Ізраїлю (шіват га-мінім), у тому числі будь-який із п’яти видів злаків (пшениця, ячмінь, полба, овес, жито), — після їжі вона читає благословення, що називається Ме-ейн шалош («Потрійне благословення»), бо воно у скороченій формі містить три благословення Біркат га-мазон. Авторитети розходяться в думках, чи є читання Ме-ейн шалош заповіддю Тори, чи постановою мудреців.Мудреці також постановили, що той, хто їв їжу або пив напої, які не належать до шіват га-мінім, і отримав від цього задоволення, повинен після їжі чи пиття вимовити коротке благословення «Той, Хто створив безліч душ» (боре нефашот).Щоб можна було вимовити завершальне благословення, людина повинна з’їсти щонайменше ке-зайт їжі або випити щонайменше ревііт рідини, тобто кількість, достатню для відчуття насичення. Лише за цієї умови читають благословення після їжі або пиття.Слід також додати, що іноді після їжі людину охоплює смуток. Можливо, це пов’язано з тим, що, сідаючи до трапези, вона сподівалася отримати радість і задоволення від смачної їжі, але після їжі смуток не зник. Інколи важкість у шлунку викликає легке пригнічення. Буває й так, що людина шкодує: їй знову забракло сили волі, і вона з’їла забагато.Якщо ж людина читає Біркат га-мазон із належною зосередженістю та правильним внутрішнім настроєм, це допомагає позбутися неприємних відчуттів і надати трапезі вищого духовного сенсу. Навіть якщо вона з’їла забагато, читання Біркат га-мазон може виправити це — перетворити важкість і смуток на енергію та радість.Саме тому після великих трапез Біркат га-мазон читають над келихом вина — щоб завершити трапезу з відчуттям радості та вдячності Творцю.За книгою «Перлини Галахи»