Підготовка до святаПесах – це свято Виходу з Єгипту. У 2025 році його відзначають з 12 по 20 квітня (за межами Ізраїлю).У дні Песаха ми святкуємо звільнення від рабства – як фізичного, так і духовного. Саме свято триває тиждень, але підготовка до нього зазвичай починається задовго до його настання.Все, що піддається бродінню, наприклад заквашене тісто, називається хамец. Його заборонено не лише вживати, але й зберігати у своєму володінні протягом усіх днів Песаха.До хамецу належать:*хліб,*печиво,*макаронні вироби,*квас,*парфуми (якщо вони настоєні на спирті із злаків) та інші продукти.Єдиний хлібний виріб, дозволений у Песах, – це маца, яку виготовляють із суворим дотриманням єврейських законів.Вживання маци у перші два пасхальні вечори – це заповідь.Заборона на вживання хамецу настає вранці, ще напередодні свята. За законом, хамец заборонений навіть у найменшій кількості, тому не можна вживати жодні продукти, суміші чи напої, що містять хоча б частку хамецу.Крім того, не можна навіть користуватися предметами, що містять хамец, наприклад, клейстером на основі борошна.Щоб уникнути випадкових порушень, найкращий спосіб – купувати продукти з маркуванням «Кошерно на Песах» та печаткою рабина.До святкового кошика можна включати: вино, м’ясні та молочні продукти, спеції та приправи, безалкогольні напої – за умови, що вони мають печатку рабина та позначку «Кошерно на Песах».далі буде.........

Іноді ми стаємо емоційною губкою.Вбираємо настрій партнера. Напругу клієнта. Тривогу мами. Роздратування колеги.І наприкінці дня не розуміємо — а де в цьому всьому я?Бути чутливою — це не слабкість.Але коли немає меж, чутливість перетворюється на виснаження.Що допомагає перестати «вбирати» все підряд?🔹 Визначити джерело емоцій.Запитати себе: це точно моє? Чи я зараз реагую на чужий стан?🔹 Дати собі час на емоційне розвантаження.Тиша. Рух. Дихання. Пауза між подіями. Нервовій системі потрібно відновлення.🔹 Навчитися регулювати емоції, а не пригнічувати їх.Помічати, називати, проживати — замість накопичувати.🔹 Встановлювати чіткі межі.Я можу співчувати, але не зобов’язана рятувати.Я можу слухати, але не повинна брати на себе відповідальність за почуття іншого.У гештальт-підході ми часто говоримо про контакт і межу контакту.Здоровий контакт — це коли я з тобою, але не замість себе.Питання для саморефлексії:— У яких ситуаціях я найчастіше «переповнююся»?— З ким мені найскладніше зберігати межі?— Що допомагає мені повертатися до себе?Можливо, бути чутливою — це твоя сила.Головне — навчитися не розчинятися в інших.джерело: InstitutPsihoterapiiResurs

Історія життя рабина Йекутиеля Залмана Валлеса — це міст між двома світами хасидизму.В історії хасидизму є імена, що стають живими ланками між найвеличнішими школами думки. Раббі Йекутиель Залман Валлес (1795–1867) — саме така постать. Син рабина Йосефа Сімхи Бунима та онук «заступника народу Ізраїлю» — святого праведника Ребе Леві Іцхака з Бердичева, він увійшов у саме серце родини Шнеєрсонів. 💍 Весілля, що увійшло в історіюЗима 1808 року (тиждень глави Бешалах). Місто Ляди стає центром тяжіння всього хасидського світу. Саме тут відбувається знакова подія: юний Йекутиель Залман бере шлюб із донькою Мітлер Ребе (другого очільника Хабаду, раббі Дов-Бера).Сам Ребе Леві Іцхак із Бердичева подолав довгий шлях до Ляд, щоб вшанувати весілля свого онука. Кульмінацією урочистості став виступ засновника Хабаду — Алтер Ребе, який виголосив глибокий філософський маамар «Ані єшена ве-лібі ер» («Я сплю, але серце моє не спить»). Згодом цей текст став класикою вчення Хабад і увійшов до книги «Лікутей Тора». 🧩 Загадка імені: Ривка чи Бейла?Історики й досі ведуть дискусії щодо особи дружини рабина Йекутиеля. В архівах бібліотеки «Агудат Хасидей Хабад» та в листах того часу згадується ім’я Ребецн Ривка. Водночас у генеалогічних списках («Шалшелет а-їхус») вона записана як Ривка Бейла.Існує гіпотеза, що після смерті Ривки Йекутиель Залман міг одружитися з її сестрою Бейлою. Додаткові запитання викликають записи з Бердичева 1858 року, де його дружиною зазначена якась Йохевед. Очевидно, життєвий шлях рабина був сповнений не лише духовних пошуків, а й сімейних змін. 🏛 Спадщина і вічний спочинокРаббі Йекутиель Залман відійшов у світ істини в середу, 29 адара II 5624 (1864) року (за іншими даними — 1867). Його життєвий шлях завершився там, де билося серце руху — він був похований у Любавичах. На його надгробку лаконічно зазначено ім’я батька: «Йосеф Буним».Його діти продовжили зміцнювати зв’язок між Любавичами та Бердичевом:Рав Леві Іцхак Залмансон — став зятем великого Цемах Цедека та очолив єшиву у Велижі.Марта Фрейда — стала дружиною раббі Ісраеля Ноаха з Ніжина (сина Цемах Цедека).Син Пінхас Аарон — залишився хранителем традицій у Бердичеві.Ця історія — не просто хронологія подій, а свідчення того, як любов і родинні зв’язки поєднали дві потужні гілки єврейського духу, створивши фундамент, на якому хасидизм стоїть і донині. джерело: 📖 Любавицький календар

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай. Вшановуй пам’ять загиблих:воїнів, дітей, мирних людей.Тих, кого більше немає поруч.Але хто назавжди з нами — в серці.Це не просто хвилина мовчання.Це наш обов’язок.Це людяність.Живі — завдяки тим, кого втратили...........

*3 нісана 5655 року (28 березня 1895 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Леві-Іцхака Слоніма, сина ребецн Менухи-Рахель, дочки Мітлер Ребе.Рабі Леві-Іцхак, онук другого Любавицького ребе, народився в Любавичах у 1883 році і у віці 12 років разом із родиною поїхав до Ерец-Ісраель.Довгі роки рабі Леві-Іцхак був главою єврейської громади Хеврона, а також очолював хасидів Хабаду на Святій Землі. Кілька разів він їздив до Росії, щоб побачитися з четвертим і п’ятим Ребе — рабі Шмуелем (ребе Маѓараш) і рабі Шоломом Дов-Бером (ребе Рашабом).Похований могилою своєї матері рабі Леві-Іцхак у Хевроні, поруч із, ребецн Менухи-Рахель.

Мить, коли здригнулася земля в  ростові  У ніч на виході суботи, коли за стінами дому лютували голод і громадянська війна, у скромному житлі в ростові-на-дону розігралася драма, що змінила хід єврейської історії. Це була мить, про яку говорять: «Полонений Ковчег Завіту» — відхід із цього світу П’ятого Любавицького Ребе, Рашаба (раббі Шолом-Дов-Бера), засновника легендарної єшиви «Томхей Тмімім» і людини, яка стала залізною скелею на шляху комуністичних декретів.📜 Ростов: остання цитадельІсторія цього розділу почалася у 1916 році. Через наближення фронтів Першої світової війни Ребе Рашаб був змушений залишити містечко Любавичі й оселитися в ростові. Чотири роки життя в цьому місті були сповнені нестатків, епідемій і переслідувань з боку більшовиків. Хасидський двір звузився, хасиди насилу проривалися крізь кордони, але світло Тори продовжувало горіти — нехай і за зачиненими дверима.🩺 «Легка інфлюенца», що стала буреюУ четвер, 21 адара 5680 (1920) року, Ребе виглядав незвично слабким. Лікар, доктор Ланда, намагався заспокоїти близьких: «Це лише легка інфлюенца». Але на виході суботи Ребе стало гірше.Цілий тиждень найкращі професори ростова боролися за його життя. Професор Завадський діагностував важкий тиф. Лікарі призначали банки, ін’єкції, скликали консиліуми… Та хасиди бачили інше. В останню суботу обличчя Ребе раптово спалахнуло, а погляд став глибоким і пронизливим, як у миті найвищого духовного піднесення. Лікарі, перевіряючи пульс, дивувалися: за законами природи життя в тілі вже не було, але свята душа продовжувала його утримувати.💬 Останнє наставлення: «Розум! Розум!»У суботу о десятій вечора Ребе Рашаб відкрив очі й подивився на свого єдиного сина — майбутнього Ребе Раяца. Його голос прозвучав чітко й ясно:«Я відходжу на Небо, а рукописи залишаю вам. Візьміть мене до залу (де проходили аудієнції), і будемо разом».Побачивши, як син зблід від потрясіння, Ребе суворо повторив: «Етпаалут? (Емоції?) — Мохін! Мохін! (Розум! Розум!)». Це був його останній заповіт: лідер має зберігати ясність мислення й владу розуму над почуттями навіть у найтемніші години.💧 Дві сльози прощанняО другій годині ночі Ребе промовив Авдалу над чашкою кави — так само, як більш ніж за сто років до нього це зробив Алтер Ребе перед своїм відходом. Потім він поклав руки на голову сина й онучок, благословивши їх батьківським благословенням.О четвертій ранку 2 нісана в тиші кімнати пролунав розпачливий крик Раяца: «Тате! Тате!» (Батьку!). Ребе востаннє відкрив очі, подивився на сина — і дві сльози скотилися по його обличчю. У цю мить його чиста душа повернулася до Творця.🏗️ Нічний порятунок святиніІсторія «Огелю» (склепу) Ребе Рашаба в ростові — це справжній детектив віри. У 1939 році радянська влада вирішила знести старе кладовище під забудову. Група відданих хасидів під покровом ночі, за таємними вказівками з-за кордону, здійснила неможливе.Після посту й очищення вони таємно перенесли святі останки на нове кладовище. Щоб влада не знайшла місце, хасиди насипали поруч ще шість хибних пагорбів, а саму могилу залишили без пам’ятника — лише маленьке дерево слугувало орієнтиром. Лише у 1989 році над місцем спочинку був зведений той Огель, який ми знаємо сьогодні.🕯️ Міньян праведниківСтарі хасиди згадують, що Ребе не пішов сам. У той страшний рік один за одним відійшли десять його видатних учнів і соратників — «міньян» великих душ, серед яких були легендарні наставники «Томхей Тмімім». Здавалося, Ребе забрав із собою найкращих, щоб продовжити служіння у вищих світах.Сьогодні Огель у Ростові — це не просто пам’ятник. Це місце, де й досі звучить обіцянка Ребе: «Будемо разом». Місце, де кожен єврей може знайти відповіді на свої запитання.📖 Любавицький календар