• Про назву «синагога»

З давніх-давен і до цього дня синагогу називають на івриті «бейт-кнесет», що буквально означає «будинок зборів». Слово «синагога» походить від грецького слова synagoge («збори») яке означає те саме, що й слово «кнесе» на івриті: «збори».

У всьому Талмуді синагога лише одного разу названа "бейт тфіла" - "будинок молитви". Сама назва "бейт-кнесет" наголошує, що синагога - це щось більше, ніж просто приміщення для громадської молитви.

• Історія виникнення синагог

Час виникнення синагог точно не відомий. Більшість істориків вважають, що вони виникли після руйнування Першого храму (586 р. до н.е.) і початку вавилонського полону. Євреї, вигнані до Вавилону, стали збиратися в будинках один у одного, щоб разом молитися і вчити Тору. Пізніше було збудовано спеціальні будівлі для молитви – перші синагоги.

Коли вавилонські вигнанці повернулися на Батьківщину і звели Другий Єрусалимський храм, вони збудували ряд синагог і в Ерец Ісраель. Джерела часів Другого Храму свідчать, що тоді синагога була навіть на Храмовій горі.

Другий храм відродив єврейське життя в Палестині, але багато євреїв залишилися у Вавилоні. Для них синагога зберегла свою роль духовного центру, місця молитви та вивчення закону.

Коли римляни зрівняли із землею Другий Храм, синагога стала цитаделлю віри, - місцем, де євреї збиралися, навчали Закону, молилися. Траплялося й так, що під час нападів ворогів синагога ставала цитаделлю у буквальному значенні цього слова.

• Функції синагоги

Після вигнання з Ізраїлю для розсіяних у всьому світі єврейських громад синагоги стали центром суспільного, політичного та культурного життя єврейського народу.

• Молитва
• Синагога – це насамперед місце для молитви. В іудаїзмі надається величезне значення громадській молитві. Синагога і є місцем, де громада збирається для молитви.
• Вивчення Тори - Існує звичай, що сягає давніх часів, по суботах і святах виступати в синагозі з бесідами на теми тижневого розділу Тори або з будь-яких проблем єврейського законодавства, пов'язаних, як правило, з майбутнім святом. Таку бесіду (драшу) проводить один із найбільш обізнаних членів громади або спеціально запрошений рабин. Крім того, по суботах після ранкової чи денної молитви у синагогах зазвичай збираються групи для вивчення Тори та Хасидута.
• Библиотека - за традицією, у синагозі мають бути книги єврейського вчення. Вважається дуже благочестивою справою купити для такої бібліотеки книги. Практично в будь-якій синагозі можна знайти П'ятикнижжя з коментарями, Мішну, Талмуд, праці Рамбама, повний "Шулхан арух", а також сотні чи навіть тисячі інших книг. Цими книгами має право користуватися кожен член громади
• Центр суспільного життя

Синагога, відповідно до своєї назви, є місцем проведення зустрічей, зборів, різних урочистостей як усієї громади, так і окремих її членів. 

У нашій синагозі проводять:

• Бар/бат -мицву; 
• Бріт милу – обрізання;
• Викуп первістка;
• Хупу, та інші важливі релігійні обряди та свята.

Зовнішня структура синагоги

• Архітектура. Для синагоги не наказано жодних певних архітектурних форм. Це може бути і скромна будівля, навіть кімната в будинку, який використовується для інших цілей, і розкішна будова у будь-якому архітектурному стилі.
• Закон вимагає, щоб приміщення синагоги мало вікна. Талмуд застерігає від молитви у кімнаті без вікон: люди мають бачити небо. При вході в будинок повинен бути вестибюль, проходячи який людина залишає помисли і турботи матеріального світу, налаштовується на молитву.
• Будівлю орієнтують на Єрусалим (синагоги, що знаходяться в самому Єрусалимі, орієнтовані на Храмову гору). Талмуд вимагає, щоб ті, хто молиться, зверталися обличчям до Єрусалиму під час читання однієї з найголовніших молитов – Аміди. Будь-яка синагога, маленька чи велика, скромна чи розкішно прикрашена, має бути належним чином оснащена.

Внутрішня структура

• «Езрат нашім» - відділення для жінок. У Мідраші розповідається, що коли євреї зібралися біля гори Сінай, щоб отримати Десять Заповідей, чоловіки та жінки стояли окремо. Окреме помешкання для жінок було і в Єрусалимському Храмі.       У синагозі для жінок теж приділяється особливе місце – "езрат нашім" (жіноча половина). «Езрат нашім» може розташовуватись на галереї, на балконі (у Храмі відділення для жінок розташовувалося нагорі) або у молитовному залі за особливою шторою, яка називається "мехіца" - перегородка. У пояснення цієї традиції рав Лау, колишній головний рабин Ізраїлю, пише: "Людину в синагозі ніщо не повинно відволікати від молитви. Сказано у Торі: «знай, перед ким стоїш».                            І тому, підносячи свої молитви, людина має бути гранично зосереджена на спілкуванні з Творцем. Думки про домашні справи чи романтичні переживання тут недоречні.
• Арон Акодеш  - шафа де знаходяться сувої Тори
• Біля стіни навпроти входу, куди звернені обличчям всі, хто молиться, розташовується Арон а-Кодеш - шафа або ніша, де зберігаються сувої Тори; він прикритий завісою, яка називається "парохет". Арон Акодеш – це символічна подоба сховища скрижалів із Десятьма Заповідями до Святих Святих Єрусалимського храму. У шафі знаходяться сувої Тори - найсвященніше надбання синагоги. Зазвичай Арон Кодеш поміщають біля стіни, зверненої у бік Ерець-Ісраель (в Ізраїлі - у бік Єрусалиму). 
• Нер тамід - незгасаючий ветильник
• Над Арон Акодеш розташовується "Нер Тамід - "невгасимий світильник". Раніше це була масляна свічка. Зараз це, як правило, лампа, схожа на свічку. Нер Тамід горить завжди, символізуючи менору, масляний світильник Храму. У менорі було сім ґнотів, один з яких горів постійно. 
• Біма. У центрі синагоги знаходиться піднесення, зване "біма". З цього піднесення читається Тора, на ньому встановлено стіл для сувої. Біма нагадує поміст, з якого у Храмі читали Тору. 
• Місце рабина. Поруч із арон акодеш знаходиться місце рабина. З іншого боку арон акодеш відводиться місце для хазана чи запрошеного оратора. Всі ці деталі є невід'ємними компонентами внутрішнього оздоблення синагоги, проте в іншому інтер'єри різних синагог дуже різноманітні. Обмеження стосуються лише зображень людей.

Синагогальні посади. Синагоги незалежні одна від одної; Кожна громада самостійно обирає керівництво та посадових осіб громади.

• Рабин. Рабин, або рав, – це духовний керівник Громади. Щоб отримати звання рабина, треба мати глибокі знання в Письмовій та Усній Торі та скласти складні іспити. Зазвичай рабин є керівником Громади, що накладає на нього низку суто адміністративних обов'язків. Але, звичай, головне завдання рабина, як і в колишні віки, - служити духовним наставником і вирішувати питання єврейського закону.
• Хазан - веде громадську молитву і репрезентує всю громаду в її зверненні до Всевишнього. Тому інша назва людини, яка виконує цю функцію, - "шліах цибур", що дослівно означає "посланець Громади". Залежно від потреб Громади хазан може виконувати й інші обов'язки. У будні дні роль хазана як правило, виконує хтось із тих, хто молиться, має достатній досвід. Хазан повинен не тільки мати хороший голос і слух, але й бути богобоязливою людиною, мати достатню освіту – як мінімум, розуміти сенс молитов на івриті.
• Габай - це керівник громади, свого роду "адміністративний директор".
• Шамес - синагогальний служка, на якого покладено безліч обов'язків. Він повинен спостерігати за порядком і чистотою в синагозі та піклуватися про збереження синагогального майна, дотримання розкладу молитов.