Чотири види рослин на Сукот: що вони розповідають про єдність?Тора заповідає на Сукот брати чотири види рослин: етрог, лулав, гадас і араву. На перший погляд це святковий обряд. Та за ним стоїть глибока думка про людей і про те, як ми живемо разом. Етрог має і смак, і аромат. Він символізує людину, яка вивчає Тору й робить добрі справи. Лулав — гілка фінікової пальми. Її плоди солодкі, але сама пальма не має виразного аромату. Це образ людини, яка має знання, проте ще не повною мірою втілює їх у вчинках. Гадас — мирт — пахне, але не дає їстівних плодів. Він нагадує про людину, яка може знати небагато, зате щиро допомагає іншим. Арава — верба — не має ні смаку, ні виразного запаху. Вона символізує людину, чиї знання та добрі справи не впадають в око.У цій заповіді потрібні всі чотири види. Навіть прекрасний етрог не замінить простої вербової гілки. Так і в громаді: кожен має своє місце, а єдність народжується тоді, коли ми приймаємо одне одного й відчуваємо взаємну відповідальність. Є тут і особистий зміст. Тора говорить: «Візьміть собі». Вивчення Тори, добрі вчинки й духовний досвід не можуть залишатися лише чиєюсь чужою заслугою — кожен із нас має зробити власний крок.Коли ми тримаємо чотири види разом і звертаємо їх у різні боки, це нагадує: світ складається з різних людей, але всі ми пов’язані. Сила громади — в єдності, у якій кожен потрібен.джерело: https://toldot.com/

🍋 Благословення на заповідь перебувати в суці:Барух Ата Адо-най, Ело-гейну Мелех га-Олам,ашер кідшану бе-міцвотав ве-ціванулейшев ба-сука.🕊 Благословен Ти, Г-сподь, Б-г наш, Цар Всесвіту, Який освятив нас Своїми заповідями й наказав нам перебувати в суці.✨ Благословення «Ше-гехеяну»:Барух Ата Адо-най, Ело-гейну Мелех га-Олам,ше-гехеяну ве-кієману ве-гіянула-зман га-зе.🙏 Благословен Ти, Г-сподь, Б-г наш, Цар Всесвіту, Який дарував нам життя, підтримував нас і дав нам дожити до цього часу.🌿 Хаг Сукот самеах! Нехай свято Сукот принесе у кожну оселю радість, мир і Б-же благословення! 🍋

Благословення на папалювання Шабатніх та святкових свічок.

Після Йом Кіпуру — дня трепету й внутрішнього зосередження, коли ми стояли перед Творцем, — настає Сукот, час глибокої радості. Що означає сукка мовою хасидизму й чому це свято має саме такі звичаї? ☁️ Свято «осяжного світла»Багато заповідей ми виконуємо певною частиною тіла: їмо мацу ротом, накладаємо тфілін на руку й голову, даємо цдаку руками. А до сукки людина входить уся — від голови до п’ят, разом зі своїм одягом і думками. Хасидизм пояснює: сукка уособлює вище Б-жественне світло, яке огортає людину з усіх боків. Під її покрівлею і праведник, і звичайна людина перебувають під захистом Хмар Слави. 🌿 Знак нашої перемоги в Небесному судіУ дні Рош га-Шана ми розмірковували над своїми вчинками й поставали перед Небесним судом. Після Йом Кіпуру ми беремо до рук лулав та етрог. За хасидським поясненням, чотири види рослин — мов знамено перемоги в цьому суді. Радість Сукоту — це радість тих, хто отримав добре рішення й може йти далі з піднесеною головою. 💡 Чому в традиції Хабаду не сплять у сукці?У сукці хасиди Хабаду їдять, навчаються та проводять час, але вночі сплять удома. Одне з хасидських пояснень пов’язує цей звичай з особливим духовним світлом сукки — макіфін де-Біна. Його сприймають як настільки високе, що під час сну людина не може усвідомлювати його так, як у стані неспання.Сукот нагадує нам: виходячи зі звичних стін дому, ми не залишаємося без захисту. Нашою справжньою опорою є любов Творця, яка огортає нас. Хаг Сукот самеах! 🌿🍊 📸 На фото: сукка Ребе на тлі будівлі 770.джерело: 📖 Любавицький календар

📅 25 вересня / 14 тішреяЗапалювання святкових та шабатних свічок — 18:32.📅 26 вересня / 15 тішрея1-й день Йом ТовЗапалювання святкових свічок від палаючого вогню — 19:36.📅 27 вересня / 16 тішрея2-й день Йом ТовЗавершення свята — 19:34.🕯️ Шабат шалом ве-хаг самеах! — Мирного шабату та радісного свята!

📌14 тішрея 5775 року року (28 вересня 1814 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля з Кожниць (Кожницького магіда).Один із основоположників польського хасидизму рабі Ісраель народився в містечку Апти в бідній сім'ї (батько був палітурником). Він навчався у чотирьох великих хасидських цадиків — рабі рабі Шмуеля (Шмельке) бен Цві-Ѓірш ѓа-Леві Гурвіца з Нікольсбурга, рабі Дов-Бера з Межерича (Межеричський магід), рабі Елімелеха з Ліженська та рабі Леві-Іцхака Дербаремдікера з Бердичева.Деякий час рабі Ісраель жив у польському містечку Пшисха, де навчав дітей, а потім перебрався до Кожинця (Кожнеця), який став процвітаючим хасидським центром.У Кожнеці рабі Ісраель прожив майже 50 років, ставши близьким другом Провидця («ѓа-Хозе») з Любліна (рабі Яаков-Іцхак га-Леві Горовіца, див. 9 ава) та рабі Менахема-Мендла з Риманова.📌15 тішрея 2266 року (1496 рік до н. е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) праотця Яакова бен Іцхака.Яаков був молодшим із синів-близнюків, народжених в Іцхака та Ривки після двадцятирічного безплідного шлюбу. У Торі пояснюється, що ім'я «Яаков» походить від слова «екев» — «п'ята», оскільки Яаков вийшов із утроби матері, схопившись за п'яту старшого брата, Ейава.Ейсав був старшим братом і мав права первістка, однак він продав їх молодшому братові (за сочевичну юшку), і право первородства (разом із відповідними батьківськими благословеннями) перейшло до Яакова.Рятуючись від старшого брата, який бажав убити його й усе ж заволодіти втраченим ним майном, Яаков тікає до свого родича Лавана, який жив у місті Харан (країна Арам-Наѓараїм, територія нинішньої Сирії).Дорогою Яаков вступає в єдиноборство з посланцем Всевишнього і отримує травму стегна, а також нове ім'я — Ісраель (ще одне ім'я, під яким він згадується в Торі, — Єшурун).У Харані Яаков одружується з двома жінками (доньками Лавана) — Леєю та Ривкою, а також бере за дружин їхніх служниць Білѓу та Зілпу. Від чотирьох дружин у Яакова народжується 13 дітей — 12 синів, які стали родоначальниками 12 колін Ізраїлю, та одна донька.Історія життя Яакова розповідається в першій книзі Тори «Брейшит».📌15 тішрея 5695 року (24 вересня 1934 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше-Лейба Гінзбурга, зятя ребе Маѓараша.У 1871 році рабі Моше-Лейб Гінзбург із Вітебська одружився з Дворе-Леєю, старшою донькою четвертого Любавицького ребе, рабі Шмуеля. Практично все життя вони прожили у Вітебську.Рабі Моше-Лейб відійшов із цього світу в перший день свята Суккот і був похований наступного дня (у перший день свята ховати заборонено) на єврейському кладовищі підмосковного селища Малаховкаджерело: chabad.odessa

Розклад молитов у Центральній синагозі на свято Сукот з 25 по 27 вересня/ з 14 по 16 тішрея

На сім днів сукка стає нашим домом — простим, відкритим і наповненим світлом. Вона нагадує нам, що справжня безпека залежить не лише від міцних стін, а передусім від захисту Вс-вишнього.Чотири види символізують єдність єврейського народу, а ушпізін — почесні духовні гості — нагадують про силу гостинності та зв’язок поколінь.Нехай це свято наповнить кожну оселю радістю, миром, єдністю та світлом!Вийдіть зі звичного — увійдіть у радість.Хаг самеах! джерело : ZPJewishCommunity

📌Відповідь:У суботу та святкові дні (йом тов) тфілін не вдягають. А от у так звані «напівсвяткові» дні (Холь hа-Моед) існують різні звичаї. На сайті вже йшлося про це (див. відповідь «Коли не вдягають тфілін?»). Тут лише доповнимо попереднє пояснення.У Торі тфілін названі «знаком відмінності», символом Союзу між Творцем і Його народом (див. Дварім 6:8 та ще в трьох місцях).Так само знаком Союзу є й дотримання законів шабату та свят. Тому, як зазначають Мудреці (Талмуд, Менахот 36), у ці дні — шабат і свята — тфілін не вдягають.Але залишається питання: як бути з напівсвятковими днями — Холь hа-Моед Сукота та Песаха?У Талмуді це не визначено однозначно. Більшість коментаторів постановили, що в Холь hа-Моед тфілін не вдягають. Проте деякі великі Мудреці (зокрема учні Раші та їхні учні — автори Тосафот, а також Рітва, рабі Йом-Тов бен Авраам, Іспанія, XIV ст., і Рош — рабейну Ашер бен Йехієль, Німеччина-Іспанія, XIV ст.) вважали, що в Холь hа-Моед тфілін слід вдягати, але благословення (браху) промовляти тихо, про себе.У «Шульхан Арух» рабі Йосеф Каро (Іспанія-Туреччина-Болгарія-Ізраїль) постановив, що в ці дні тфілін не вдягають (Орах Хаїм, §31). Проте Рама (рабі Моше Іссерлес, Польща, XVI ст.), який описав ашкеназські звичаї, постановив інакше — вдягати.Віленський Гаон (рабі Еліягу з Вільно, XVIII ст.), як і всі хасидські вчителі, вважав, що в Холь hа-Моед тфілін не вдягають. Так само чинять усі сефардські євреї.Чому ж виникла така різниця у виконанні настільки важливої заповіді?Певну відповідь можна знайти у книзі «Зогар» (розділ «Зогар Хадаш» до «Шир hа-Ширім»). Там сказано, що в духовному сенсі Сам Творець ніби «вдягає тфілін» у ті дні, коли ми цього не робимо — у шабат і свята. У шабат і йом тов Він «вдягає» тфілін шель рош (на голову), наповнюючи вищі світи особливим Світлом. А у Холь hа-Моед — тфілін шель яд (на руку), що приносить Світло трохи нижчого рівня.Різниця між звичаями полягає у питанні — чи потрібно додатково «додавати Світло» нашою дією (вдяганням тфілін), чи це не вимагається. І варто пам’ятати: принцип «маслом кашу не зіпсуєш» у духовних питаннях діє не завжди.В Ерец-Ісраель навіть серед ашкеназів у Холь hа-Моед зазвичай тфілін не вдягають. Причину цього можна зрозуміти, зважаючи на особливу святість Землі Ізраїлю, — як це пояснює наведений уривок із Зогару.джерело: https://evrey.com/

13 тішрея 5598 року (12 жовтня 1837 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аківи Ейгера.Рабі Аківа бен Моше Гінс Ейгер народився 1761 року в Австрії у відомій рабинській родині. Навчався в єшивах Маттерсдорфа та Вроцлава, очолював громади Маркеш-Фрідланда та Познані, де й прожив решту часу. Створена ним у Познані єшива була найбільшою в Європі, а сам він вважався одним із найвидатніших талмудичних учених та найбільших ѓалахічних авторитетів того часу.Його онук, рабі Єѓуда-Лейб Егер, навчався спочатку у Гурського, потім у Коцкого та Ізбицького ребе, а надалі сам став главою одного з хасидських напрямів (його центр тепер знаходиться в ізраїльському Бней-Браку).13 тішрея 5643 року (26 вересня 1882 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) четвертого Любавицького ребе рабі Шмуеля (ребе Маѓараш).Рабі Шмуель бен Менахем-Мендл народився 2 іяра 5594 (1834) року і після відходу його батька, третього Любавицького ребе, рабі Цемах Цедека, у 1866 році з цього світу очолив рух Хабад.Незважаючи на те, що все життя він дуже сильно хворів і хвороби завдавали йому мук, ребе Маѓараш інтенсивно працював, залишивши після себе понад 1000 майморим (хасидських-повчань-проповідей) та об'їздивши всю Європу, намагаючись організувати тиск на царський режим, щоб полегшити становище євреїв у росії.Шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак, розповідав, що приблизно за 25 хвилин до відходу з цього світу дідусь (тобто рабі Шмуель), узявши кишеньковий годинник і знявши його з ланцюжка, вставив аркуш паперу в годинник таким чином, щоб він зупинився, коли стрілка дійде до 11 годин 51 хвилини. Після цього він попросив покликати до нього синів, щоб висловити їм свою останню волю. А об 11 годині 51 хвилині 13 тішрея 5643 року він відійшов із цього світу.Похований ребе Маѓараш у Любавичах.джерело: chabad.odessa