Запрошуємо вас на виставки, що наповнюють простір світлом і кольором 🌿З 4 по 24 березня у галереї «Скрипаль на даху» відбудуться дві особливі експозиції:🎨 «Квіткова ретроспектива» Валентини Главун🎨 «Палітра натхнення» художника Альберта Лейзера ФельдманаВідкриття — 4 березня о 18:00.Це можливість зупинитися серед щоденної метушні й дозволити мистецтву тихо поговорити з душею.Чекаємо на вас у Києві, вул. Шота Руставелі, 13.

📜 Витоки постановиУ 1963 році, в шабат тижневої глави «Шміні», Сьомий Любавицький Ребе — Менахем Мендл Шнеєрсон — запровадив відому «постанову про обмеження напоїв». Йшлося про спиртне на хасидських фарбренгенах: не більше трьох-чотирьох маленьких чарок «лехаїм», причому їхній загальний об’єм не мав перевищувати «ревііт» (приблизно 86 мл).Ребе підкреслював: навіть це дозволено лише за повної впевненості, що людина не сп’яніє. Якщо ж є бодай найменший ризик — заборонено й це.Відтоді постанова стала невід’ємною частиною хабадської дисципліни, особливо серед студентів єшиви «Томхей Тмімім». 🔥 Чому питання виникає саме в Пурім?Свято Пурім пов’язане із заповіддю «ад дло яда» — «до такої міри, щоб не розрізняти…». Цей вислів наводиться в Талмуді та кодифікований у Шулхан Арух.Звідси й сумнів: якщо в Пурім існує обов’язок особливої радості, чи поширюється на цей день «постанова про обмеження напоїв»? 🗣️ Висловлювання РебеУ різні роки Ребе висловлювався по-різному:🔹 У 1964 році, на перший Пурім після запровадження постанови, він сказав, що «на цей день обмеження не застосовуються».🔹 Однак уже в 1965 році Ребе уточнив: обмеження діє і в Пурім, як і в інші свята — за винятком чотирьох келихів Песаха, які є окремою заповіддю.Пізніше він неодноразово повторював, що постанова залишається чинною і в Пурім, і в Сімхат-Тора. ⚖️ Виняткові рокиПроте були чотири Пурими (1966, 1979, 1981, 1989), коли Ребе прямо заохочував виконання «ад дло яда» буквально. У ті роки справді пили більше звичного.Але важливо: це були конкретні вказівки на конкретні роки, а не скасування постанови загалом. 🍷 «Вино Тори» замість вина в келиху📖 Підхід ХАБАДуУ хасидизмі ХАБАД особлива увага приділяється розуму — розумінню й усвідомленню. Тому надмірне вживання алкоголю розглядається як щось таке, що суперечить самій суті служіння.Ребе підкреслював: якщо людина вважає, що без спиртного вона не зможе молитися чи радіти — це самообман.✉️ Листи РебеУ листах 1950-х років Ребе писав, що колишня традиція рясного вживання спиртного змінилася з двох причин:1️⃣ Хасидські вчення стали більш доступними й зрозумілими.2️⃣ Місія «поширення джерел назовні» потребує ясності свідомості.Він навіть називав надмірне пиття «огидним явищем», якщо воно веде до втрати самоконтролю. 🎓 Особлива вимога до студентівСтуденти єшиви розглядаються як «царство священників». Тому до них вимога особливо сувора: жодного сп’яніння.Ребе говорив: справжній «шпіц ХАБАД» — це не той, хто порушує обмеження, а той, хто поширює хасидизм і працює над собою. 💡 Що таке справжнє «ад дло яда»?В одному з листів Ребе писав, що інколи достатньо «однієї краплі», якщо людина справді хоче піднятися над своїм его. А якщо ні — не допоможе й ціла бочка.Справжнє сп’яніння Пурима — це сп’яніння змістом, вірою, радістю. 🎭 Пурім: радість без втрати гідност 🎉 Радість вище розумуПурім — унікальне свято. Навіть порівняно з іншими йом-товами воно вирізняється особливою формою радості. У хасидських бесідах підкреслюється, що радість Пурима — вище звичних рамок.Але «вище рамок» не означає «без рамок узагалі». 🛑 Небезпека крайнощівРебе неодноразово застерігав: людина, яка втрачає контроль, не стає духовнішою. Навпаки — вона посилює матеріальну сторону своєї природи.Алкоголь може створити ілюзію піднесення, але справжня радість приходить із внутрішньої праці. 🌊 «Коли весь світ стане напоєм»Ребе часто цитував вислів, що в епоху Машіаха «все стане напоєм» — тобто світ наповниться знанням Всевишнього.До того часу наше завдання — зберігати ясність, гідність і внутрішню дисципліну. 🏁 Підсумок«Постанова про обмеження напоїв» — це не технічне правило, а духовний орієнтир.Пурім навчає нас радіти без страху, але й без втрати себе.Справжнє «лехаїм» — це життя, наповнене змістом.Якщо бажаєте, можу підготувати окрему статтю лише про чотири виняткові Пурими з детальним історичним описом подій у 770. джерело: 📖 Любавицький календар  

«Сувій Естер», який ми читаємо у свято Пурим, має досить загадкову відмінність від інших книг Святого Письма. У всій історії чудесного порятунку єврейського народу від жахливого геноциду жодного разу не згадується Ім'я Всевишнього. Події розгортаються ніби «самі по собі», без явного втручання «надприродної» сили.Це «дивне» відсутність згадки про Б-га у Книзі Естер має просте пояснення, яке дав раббі Авраам Ібн-Езра. Хоча він був містиком і кабалістом, у своїх коментарях до Тори та Святого Письма він завжди пропонував найбільш раціональне тлумачення. У передмові до коментаря на Книгу Естер Ібн-Езра зазначає, що цей сувій був написаний придворним юдеєм Мордехаєм, одним із великих учителів нашого народу, а його копії були розіслані по всій імперії Ахашвероша. Мордехай розумів, що Книгу Естер перекладуть перською мовою і внесуть до царських літописів. Перси були язичниками, і Мордехай побоювався, що вони, безсумнівно, замінять у перекладі Ім'я Всевишнього іменами своїх ідолів. «Тому, – каже Ібн-Езра словами Книги Приповістей Соломонових (25:2), – Слава Всевишнього – приховувати справу».Це просте, раціональне пояснення Ібн-Езри добре узгоджується із самою суттю Книги Естер, на що натякає її ім'я – «Естер», що давньоєврейською означає «таємниця». Як влучно зазначає талмудичний мідраш, події Книги Естер містяться в Торі натяком, у Второзаконні (31:18): «Я приховаю Лик Свій у той день». Найбільше чудо пуримського порятунку було приховане в природному перебігу подій, у законах природи.А «закони природи, – навчав засновник хасидизму раббі Ісроель Баал-Шем-Тов, – це також чудо, що свідчить про Творця. Це – найвище з чудес. Але через те, що це чудо постійно повторюється, ми звикаємо до нього і сприймаємо як щось само собою зрозуміле». «Б-жественний Лик» ніби прихований. Історія Пурима нагадує нам, що все, що відбувається у світі, – це наслідок Б-жественного Провидіння, а не просто збіг обставин.Рав Дов-Бер ГаскелевичМатеріал надано журналом «Лехаїм».

9 адара-II 5700 року (351 рік до н.е.) — (18 лютого 1940 року) — Шостий Любавцький ребе рабі Йосеф-Іцхак прибув до США.Насправді судно, на борту якого перебував рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц), який дивом втік від нацистів, пришвартувалося в нью-йоркській гавані ще 17 лютого, о 18 годині вечора, але за законом пасажирам судна, що прибуло до Нью-Йорка після 16 години, не дозволялося спускатися на берег до ранку наступного дня.Наступного дня тисячі людей, представники всіх американських єврейських організацій і навіть посланці мера прийшли в порт для того, щоб зустріти ребе Раяца.джерело: chabad.odessa 

Сьогодні 8 Адара 5786 року📌 5700 (1940) рік.Ребе Йосеф Іцхак Шнеєрсон (Раяц) прибув до берегів Сполучених Штатів після виїзду з Європи під час Другої світової війни.Через закриття порту йому не дозволили зійти з корабля до наступного дня — 9 Адара.1️⃣ Алтер Ребе одного разу запросив до себе молодого хасида з учнів Магіда з Межерича і, як мав звичай, наспівно промовив:«Мені заповідано: “І навчайте ними синів ваших”, а ти зобов’язаний годувати й забезпечувати свою сім’ю. Тож поміняймося: я дам тобі все необхідне, щоб ти міг виконувати свій обов’язок, а ти навчай мого сина» — йшлося про майбутнього Дов-Бера Шнеурі (Мітелер Ребе).І пояснив порядок навчання:Спершу вивчають літери алфавіту.Що таке «алеф»? Крапка вгорі, крапка внизу і лінія посередині — це і є «алеф».Єврейська дитина повинна знати, що «алеф» Тори — це «йуд» угорі (Всевишній, Ім’я Якого починається з літери «йуд»), і «йуд» унизу (єврей), а лінія, що їх поєднує, — це віра, яка об’єднує їх.Інша версія:«Йуд» угорі — це душа;«йуд» унизу — тіло;а лінія посередині — це трепет Небес (богобоязливість), що поєднує їх.2️⃣ Мій батько й учитель (Ребе Рашаб) пише в одному зі своїх листів:«Одна добра дія краща за тисячу зітхань. Наш Б-г живий, а Тора і заповіді — вічні. Залиш зітхання й докладай зусиль у практичній праці — і Б-г тебе благословить». 

Громада ХаБаДГромада ХаБаД у США почала розвиватися в часи погромів у Росії, коли багато хасидів емігрували. Згодом Америка стала одним із головних центрів ХаБаД у світі, а 770 — його серцем.Ребе писав у брошурі «Бейт Рабейну шебе-Бавель», що обрав місце в «нижній півкулі», щоб поширювати хасидизм там, де ще немає Тори. Ще одна причина — більшість євреїв нашого покоління живе саме в Америці.Попередній Ребе — Йосеф Іцхак Шнеєрсон — говорив: «Десять вигнань пережив Любавич», а американське вигнання — останнє перед побудовою Храму.Могила Ребе Раяца знаходиться на кладовищі Монтефіоре в Нью-Йорку. Прибуття Ребе до АмерикиПерший візит Йосефа Іцхака Шнеєрсона до США відбувся у 1930 році. Він перебував там близько пів року та зустрівся з президентом країни.Вдруге Ребе прибув назавжди у 1940 році через Другу світову війну. Майбутній Ребе — Менахем Мендл Шнеєрсон — зміг приїхати лише у 1941 році.У ті роки Америка була далекою від релігійного життя. Тоді Ребе Раяц сказав:«Америка із нішт андерш» — «Америка не відрізняється», показуючи, що й тут можна жити повноцінним єврейським життям.Слово «ופרצת» — «І розширишся» — стало девізом діяльності ХаБаД в Америці. Заснування єшиви «Томхей Тмімім»Одразу після приїзду Ребе РАЯЦ відкрив у США єшиву «Томхей Тмімім». Він говорив, що вони приїхали не просто жити, а працювати з самовідданістю, щоб Америка стала місцем Тори.Єшива швидко стала найбільшою в країні. Її учні наповнили світлом єврейські домівки та надихнули рабинів і громади по всій Америці. Підтримка президентівДеякі президенти США висловлювали повагу й підтримку Ребе та ХаБаД. Зокрема:● Джиммі Картер підписав закон про День освіти;● Рональд Рейган підтримав ініціативу «Момент мовчання».Завдяки цим зусиллям ХаБаД зміг поширювати свої вчення та зміцнювати єврейське життя по всій Америці. На фото: мер Балтимора, пан Бреннінг, приймає Ребе Раяца під час його першого візиту до Сполучених Штатів.джерело: Любавицький календар 

Хасид — це не просто належність до певного кола. Це внутрішній стан людини, яка присвячує всі свої сили служінню Всевишньому. Так називають учнів Баал Шем Това та їхніх послідовників — насамперед за їхню глибоку працю в молитві й духовному вдосконаленні.📜 Як з’явилася ця назваЗа переданням, яке передав Ребе Раяц, у перші роки руху Баал Шем Тов називав своїх учнів «улюблені» та «друзі». Назва «хасиди» закріпилася лише наприкінці життя Дов Бера з Межирича — і поступово стала загальновживаною в усьому єврейському світі.✨ Що означає слово «хасид»Це слово зустрічається вже в Талмуді — так називали людину, яка живе понад звичайну міру, служить Б-гу з особливою відданістю. Мудреці говорили про «перших хасидів», які довго готувалися до молитви й молилися з глибокою зосередженістю.Засновник хасидизму Хабаду — Алтер Ребе — писав, що народ називав їх «хасидами» за аналогією з тими першими праведниками, які молилися з істинним наміром.Цікаво, що Алтер Ребе хотів назвати своїх послідовників «баалей тшува» — людьми, які повертаються до Б-га. Але відмовився від цієї ідеї, щоб не виникло враження, ніби інші — протилежність цьому.💡 Як пояснювали самі РебеРебе Раяц говорив:Хасид — це людина, яка в усіх своїх справах іде «понад звичайне». Він вивчає хасидут, молиться з вогнем, робить добро з надлишком.В «а-йом йом» підкреслюється:Хасид — це той, хто знає своє справжнє духовне становище, бачить, чого йому бракує, і працює над цим, приймаючи на себе ярмо Небес.🕯 Як поводиться хасид● Хасид щодня вивчає хасидут.● Хасид зайнятий добром для іншого.● Хасид живе в радості й світить іншим теплим обличчям.● Хасид бачить свої недоліки — і чесноти ближнього.● Хасид поважає навіть найпростішого єврея більше, ніж самого себе.● Хасид навчається у кожного.І головне — йому «не личить» поводитися інакше.🤝 Братерство хасидівУ Хабаді підкреслювалося: хасиди — як одна родина. Усі пов’язані з Ребе й ученням, а тому живуть відчуттям взаємної відповідальності. Допомагають одне одному і в матеріальному, і в духовному.Справжня любов між хасидами — це не просто дружба. Це глибокий внутрішній зв’язок.🌱 Коротке визначенняКоли один лікар запитав: хто такий хасид?Ребе відповів:Хасид — це той, хто перед сном може сказати, що сьогодні він став трохи кращим, ніж був вранці.Ось і все. джерело: 📖 Любавицький календар 

 📌7 адара-I 2368 року (1393 року до н.е.) — День народження Моше-рабейну (Мойсея).Моше-рабейну (Мойсей, наш вчитель) був третьою дитиною рабі Амрама, глави племені Леві та ребецн Йохевед. Його братом був Аѓарон, який згодом став першим першосвящеником і прабатьком коѓенов, а сестрою — Мірьям, найвидатніша з жінок-пророчиць. Сам Моше, який визволив євреїв з єгипетського рабства, був найвеличнішим пророком у світі (тобто мав пророчий дар найвищого ступеня) і при цьому, як написано в наших святих книгах, «найскромнішою людиною у світі».📌7 адара-I 2488 року (1273 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Моше-рабейну.Моше привів народ до кордону Землі Ізраїлю і підніс 515 молитов, щоб Творець дозволив йому ввести євреїв в цю землю. Однак доля розпорядилася інакше. Моше «приєднався до своїх предків на горі Нево», причому його похованням займався сам Всевишній, так що «місце його поховання невідоме до цього дня». День відходу з цього світу Моше став неофіційним святом працівників похоронного братства «Хевра кадіша» (судить самі — єврей помер, був похований за всіма правилами, а працівники «Хевра кадіша» відпочивали!джерело: chabad.odessa

Незабаром виповнюється чотири роки від початку повномасштабного російського вторгнення та дванадцять років з початку агресії рф проти України.В останній тиждень лютого в Ізраїлі відбудеться низка заходів, присвячених стійкості українського народу, вшануванню пам’яті загиблих та зміцненню нашої солідарності.Запрошуємо всіх небайдужих долучитись: 22.02 11:00Молитва за Україну біля Стіни ПлачуЄрусалим, Західна стіна (Kotel)Організатори: Посольство України в Ізраїлі, Єрусалимське відділення Всеукраїнського об'єднання вихідців з України, за підтримки  23.02 19:00Поминальна Літургія за всіх, хто віддав життя за волю і гідність українського народу Яфо, церква св. апостола Петра, Tayelet Nifratz Shlomo, 1Організатори: , Посольство України в ІзраїліДеталі:  23.02 18:30«Слово про війну» вечір пам’яті та правди Бат Ям, , Derech Ben Gurion 130Організатор: Деталі, квитки: Усі кошти від продажу будуть спрямовані на закупівлю генераторів для України.У програмі - зустріч з Олексієм Анулею — звільненим українським військовополоненим, який пройшов через надзвичайно важкі випробування та повернувся. Він говорить про пережите. 24.02 18:30Церемонія вшанування пам’яті: четверті роковини вторгнення рф в Україну Тель Авів, Площа ГабімаОрганізатори: ГО «Ізраїльські друзі України» за підтримки Посольства України в Ізраїлі 

За ініціативою Посольства у самому серці Єрусалима - біля Стіни Плачу - уже вчетверте звучала Молитва за Україну.Дипломати Посольства разом з громадою,українськими євреями та друзями України розгорнули тридцятиметровий прапор України — символ нашої єдності та стійкості. Вперше українська молитва відбулася як у чоловічій, так і в жіночій частинах святині.До заходу долучилося понад півтори сотні учасників. Ізраїльтяни та гості міста тепло сприйняли ініціативу, висловлювали підтримку та солідарність і молилися за мир і перемогу України разом з нами.Щиро вдячні усім, хто приєдналися і зокрема - Єрусалимському відділенню Всеізраїльського об’єднання вихідців з України (ВОВУ) та Israeli Friends of Ukraine (IFU) за підтримку і співорганізацію заходу.ФОТО: Михайло Коротковджерело: UkraineInIsrael

Сьогодні 6 Адара 5786 року.📌 5627 року (1866–1867) народився Менахем Мендл Шнеєрсон, син Ребе Маараша.Айом-йом1️⃣ Із бесід мого батька (Рашаб):Це велика й дивовижна заслуга, коли Всевишній удостоює людину та наділяє її особливим відчуттям і смаком до творення добра для іншого єврея — настільки, що ближній стає їй дорожчим за саму себе.Адже щодо себе людина може знайти безліч пояснень, чому їй нібито було суджено опинитися не в найкращому становищі, не дай Б-г. Але щодо іншого це зовсім неприйнятно.2️⃣ Так прийнято у старших хасидів:Книга «Танія» — це зібрання настанов із відповідей, які Рабейну а-Ґадоль (Алтер Ребе) давав хасидам на особистих аудієнціях у 5540–5550 роках (1780–1790).Влітку 5552 року (1792) він почав приводити книгу «Танія» до того вигляду, в якому вона є в нас сьогодні.До 5553 року (1793) вже існувало багато копій, але з часом у них з’явилися викривлення, а також почалися підробки. Тому Рабейну поспішив передати книгу до друку.Є й інший варіант передання: протягом двадцяти років Рабейну писав свою книгу «Танія», ретельно вивіряючи кожне слово. У 5555 році (1795) текст уже був повністю відредагований і очищений, і тоді він дозволив його переписувати. Коли ж кількість копій зросла й у них з’явилися помилки, він передав книгу до друку.Цемах Цедек розповідав, що в перший Рош а-Шана свого життя — у 5550 році (1790) — Рабейну виголосив маамар, що починається словами «Машбіін ото — תהי צדיק…» («Заклинають його: будь праведником…»), і це й є перші три розділи книги «Танія». джерело: 📖 Любавицький календар 

Єврейська традиція стверджує: з настанням місяця Адар радість стає не просто природним почуттям, а духовним завданням. Це не рекомендація «за настроєм», а внутрішня установка — навчитися жити у стані радості. Але що це означає на практиці? І чому саме радість? 🌍 Парадокс поколінь: менше достатку — більше радості Якщо звернутися до описів єврейського життя минулих століть, вражає одне: попри бідність, гоніння й нестатки, у домівках панувала справжня, жива радість.Невелика квартира, багато дітей, скромний стіл — і водночас тепло, спів, відчуття сенсу.Сьогодні, в епоху достатку, технічного прогресу й комфорту, картина часто інша: тривожність, внутрішня напруга, сімейні конфлікти. Чому так відбувається?Бо радість народжується не з кількості речей. Вона народжується з відчуття сенсу. ⚖️ Найлегша — і найважча заповідьЄ відомий вислів: «Велика заповідь — бути завжди в радості».З одного боку, що може бути простіше? Радість не потребує фізичних зусиль, грошей чи особливих умов.З іншого боку — це найважче. Йдеться не про веселощі від розваг, їжі чи музики. Йдеться про внутрішній стан — спокій, стійкість, усвідомлення цінності власного життя.Технічну дію виконати легше, ніж змінити стан серця. 🧠 Смуток і «докори сумління»: добро чи пастка?У книзі «Танія», написаній Шнеуром Залманом із Ляд, детально пояснюється парадоксальна думка: раптова пригніченість і безкінечні самозвинувачення часто не допомагають духовному зростанню, а навпаки — заважають йому.Якщо людина раптом посеред щоденних справ занурюється в тяжкі думки: «Я недостатньо добрий», «Я нічого не вартий», — це нерідко не ознака духовної глибини, а спосіб позбавити себе сил.Смуток паралізує.Радість — дає енергію діяти.Самоаналіз потрібний, але в нього має бути свій час і свої межі. Постійна тяжкість руйнує. 💡 Причини для радостіЧому людина взагалі має підстави бути радісною?Усвідомлення обраності й цінності.Розуміння того, що життя має мету й сенс, саме по собі є джерелом внутрішнього світла.Ми живемо в епоху можливостей.Ніколи раніше доступ до знань, книг і духовних джерел не був таким широким.Наприклад, у великого мудреця Моше бен Маймона (Рамбама) в особистій бібліотеці було близько вісімдесяти книг. Сьогодні сотні книг доступні кожному.Відчуття історичного руху вперед.Традиція говорить про надію на визволення й оновлення світу. І сама ця перспектива здатна наповнити людину світлом очікування. 📖 Історія про хасида, який впав у смутокУ місті Ніжин жив богобоязливий торговець. Він молився, навчався, виконував заповіді.Одного разу йому здалося, що він робить недостатньо. Думки посилювалися, радість зникла, прийшла тяжка туга.Він поїхав до свого наставника — Ребе Цемах-Цедека — і розповів про свій стан.Відповідь була несподіваною:«Ці думки — не від святості, а від внутрішньої слабкості. Радість зміцнює, смуток руйнує. Працюй над собою — але зі стану світла, а не темряви». 🌸 Радість як духовна стратегіяРадість — це не наївність і не заперечення труднощів. Це свідомий вибір внутрішньої позиції.Вона:зміцнює людину,укріплює сім’ю,дає стійкість у випробуваннях,відкриває шлях до зростання.Саме тому з настанням місяця Адар традиція нагадує: радість потрібно примножувати. Не чекати, поки вона з’явиться сама, а творити її — через вдячність, осмисленість і віру в добро.У світі багато причин для тривоги.Але є й глибокі причини для радості — і вони залежать не від зовнішніх умов, а від внутрішнього погляду людини.джерело: 📖 Любавицький календар