З точки зору юдаїзму, Музей «Башта Давида» — це не просто музей, а місце, де можна буквально доторкнутися до історії Єрусалима та єврейського народу. Він розташований у стародавній цитаделі біля Яффських воріт Старого міста й розповідає про понад 4000 років історії Єрусалима.📌Чому це місце важливе для євреїв?У юдейській традиції Єрусалим — це не просто столиця. Це місто, яке обрав Всевишній для Храму, місце присутності Шхіни (Божественної присутності) та духовний центр єврейського народу.📌Музей показує:період Першого Храму;період Другого Храму;руйнування Єрусалима;вигнання та повернення євреїв;відродження сучасного Ізраїлю.📌Чи справді це «Башта Давида»?Тут є цікавий історичний нюанс. Сама фортеця не була побудована царем Давидом. Назва виникла значно пізніше через помилкове ототожнення цього місця з палацом Давида. Сьогодні назва «Башта Давида» стала історичною і символічною.«Хранитель Святого міста»Таку назву іноді використовують щодо музею, оскільки він стоїть на варті пам'яті Єрусалима. Протягом століть фортеця охороняла вхід до міста, а сьогодні охороняє його історію. Це місце зберігає сліди різних епох — від біблійних часів до сучасності.📌Погляд юдаїзмуУ традиційному юдаїзмі цінність цього місця полягає не в самій будівлі, а в тому, що вона нагадує про: царя Давида, який зробив Єрусалим столицею; Бейт аМікдаш (Святий Храм); безперервний зв'язок єврейського народу з Єрусалимом;надію на майбутнє Відкуплення та відбудову Храму.Тому для релігійного єврея відвідання Башти Давида — це не просто екскурсія. Це можливість побачити, як через тисячоліття зберігалася пам'ять про місто, про яке тричі на день згадують у молитвах: «І до Єрусалима, міста Твого, повернися з милосердям».

✨ Наша Громада завжди відкрита для тих, хто прагне більше дізнатися про єврейську історію, традиції та духовну спадщину.На звернення Територіального центру соціального обслуговування Голосіївського району міста Києва ми із задоволенням відгукнулися та провели екскурсію Центральною синагогою для підопічних центру — людей, які опинилися у складних життєвих обставинах, малозабезпечених громадян та осіб з інвалідністю.Гості мали можливість ознайомитися з історією синагоги, дізнатися більше про єврейські традиції, побачити молитовну залу та поставити запитання, які їх цікавили.Ми щиро радіємо кожній такій зустрічі, адже вона допомагає будувати взаєморозуміння, руйнувати стереотипи та відкривати красу багатовікової єврейської спадщини для всіх охочих.Дякуємо Територіальному центру соціального обслуговування Голосіївського району за співпрацю та довіру. Сподіваємося на нові зустрічі! 🤝💙   

Сьогодні 26 Сівана 5786 рокуАйом-Йом«І зійшли вони живими в безодню» — тобто навіть у безодні (Шеолі) вони вважають себе живими.Благословення, приховане в словах «зійшли живими в безодню», подібне до долі синів Кораха, які не загинули: для них було створене особливе місце, де вони змогли здійснити тшуву — повернення до Всевишнього. Адже сила тшуви діє лише доти, доки людина жива.Саме в цьому й полягає благословення: щоб навіть у найглибшому падінні людина залишалася духовно живою і не втрачала можливості виправити свій шлях та повернутися до Всевишнього. джерело: 📖 Любавицький календар

📌26 сівана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш га-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) рабі Хананьї бен Традьона. Рабі Хананья жив у Сіхіні, де очолював єшиву і бейс-дін (єврейський суд). Його сестрою була мудра жінка Брурія — дружина рабі Меїра Баал га-Нес , єдина згадана на ім'я в Талмуді жінка. Рабі Хананья був єдиним страченим у цей день, і оскільки йому ставили у провину навчання Торі, то кат, обгорнувши його тіло сувоєм Тори, підпалив його. Для того щоб продовжити муки рабі Хананьї, злодії обклали ділянку серця шматками вовни, змоченими у воді. Коли полум'я охопило тіло мудреця, його учні вигукнули: «Рабі, що ви бачите?» І мудрець відповів: «Я бачу сувій, охоплений вогнем, і букви, що злітають у небеса».📌26 сівана приблизно 3800–3850 року (I століття н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йонатана бен Узіеля. Рабі Йонатан був одним з учнів рабі Гілеля. У Талмуді говориться, що у Гілеля було 80 учнів, 30 з яких були гідні того, щоб на них спочивала Шхіна (Б-жественна присутність) як на Моше-рабейну, 30 гідні того, щоб заради них, як заради Єгошуа бін Нуна, зупинилося сонце, і ще 20 були людьми середніх обдарувань. Найбільшим з них був рабі Йонатан бен Узіель — коли він навчав Тори, птахи, що пролітали над ним, падали, опалені полум'ям; наймолодшим з учнів був рабі Йоханан бен Закай. Рабі Йонатан переклав Тору і книги пророків на арамейську мову (загальнопоширену мову того часу). У Талмуді сказано, що він мав намір перекласти на арамейську мову і третю частину Танаху — Писання, однак голос з небес сказав: «Досить». Рабі Йонатан похований в Ерец-Ісраель, у Галілеї, поруч із селищем Міцпе-Амука. Народна традиція вважає, що молитви Всевишньому про пошук для себе пари особливо ефективні біля могили рабі Йонатана бен Узіеля.джерело: chabad.odessa

Цей особливий захід символічно збігся із завершенням сезону жіночої спільноти «Шаарей Нашим», подарувавши всім учасницям ще одну теплу та незабутню зустріч.Жінки та дівчата провели чудовий день у дружній і затишній атмосфері. Гості із захопленням слухали виступи конкурсанток, щиро вболівали за кожну учасницю та підтримували їх гучними оплесками. Кожен виступ був наповнений талантом, натхненням і любов’ю до єврейської музичної спадщини.Окрім концертної програми, на гостей чекали смачні частування, тепле спілкування та цікавий майстер-клас, який подарував багато позитивних емоцій і гарний настрій.Захід пройшов по-справжньому душевно — з піснями, усмішками, новими враженнями та відчуттям єдності. Саме такі зустрічі наповнюють серця теплом, зміцнюють дружбу та залишають після себе світлі спогади.Дякуємо всім, хто став частиною цього прекрасного свята!

ЄРУСАЛИМСЬКИЙ СИРОТА, ЯКИЙ СТАВ ГОЛОВНИМ РАВИНОМ ІЗРАЇЛЮСьогодні, 25 Сівана, єврейський світ вшановує пам’ять одного з найулюбленіших і найшанованіших мудреців нашої епохи — Головного сефардського рабина Ізраїлю, видатного судді та кабаліста Мордехая Еліягу.Він народився у Старому місті Єрусалима 21 Адара I 5689 року (1929). Його дитинство було надзвичайно важким: у 11 років хлопчик втратив батька і зростав у крайній бідності. Попри це, завдяки феноменальній наполегливості він став справжнім велетом Тори, навчаючись у видатних праведників, зокрема у Баби Салі.Пройшовши через Війну за незалежність Ізраїлю, під час якої брав участь у спорудженні оборонних рубежів Єрусалима, рабин Еліягу став наймолодшим релігійним суддею (даяном) в історії країни. У 1983 році його було обрано на найвищу посаду Головного рабина Ізраїлю (Рішон ле-Ціон). Він поєднував сувору галахічну точність із неймовірною теплотою до кожної людини, а його молитвам приписували численні явні чудеса.Рабин Мордехай Еліягу пішов із життя 25 Сівана 5770 року (2010), залишивши після себе сотні тисяч учнів.📜 Помилка в книзі, яка поєднала серцяСеред багатьох сторінок його біографії особливе місце займає його глибокий і щирий зв’язок із сьомим Любавицьким Ребе.Їхнє спілкування почалося з незвичайної деталі.Рабин Еліягу прочитав бесіду Ребе, в якій той закликав збирати кімха де-пісха (допомогу нужденним перед святом) не лише перед Песахом, а й перед усіма святами року. Рабин Еліягу здивувався: чому Ребе подав це як власну ідею, якщо це правило вже описане великим кабалістом Арізалем?Через хасидів це зауваження передали до Нью-Йорка. Відповідь Ребе надійшла швидко: він підтвердив, що посилався на Арізаля, але через технічну помилку друкарів відповідний рядок просто не потрапив до книги. Саме цей випадок став початком їхнього багаторічного духовного союзу.👑 «Він вищий за ангела»Рабин Еліягу кілька разів приїжджав до Брукліна. Його аудієнції (єхидут) з Ребе тривали годинами й нерідко затягувалися далеко за північ.Повертаючись до Ізраїлю, він із захопленням говорив на своїх лекціях:У Талмуді сказано: «Якщо рабин подібний до ангела, то з його вуст шукають Тору». До зустрічі з Ребе я думав, що він схожий на ангела. Тепер я знаю: він вищий за ангела. Ангел просто стоїть і чекає, поки його запитають, а Ребе сам, із повною самовідданістю, поширює Тору по всьому світу.Рабина вражала геніальність Ребе: він цитував будь-які пласти Талмуда та Кабали з такою легкістю, ніби вся Тора була відкрита перед його очима просто в цю мить.🤝 Вірний захисник ініціатив ХАБАДуЦе захоплення спонукало Головного рабина Ізраїлю використовувати весь свій авторитет для підтримки Ребе та його ініціатив.Коли Ребе започаткував щоденний цикл вивчення «Мішне Тора» Рамбама, рабин Еліягу рішуче виступив проти критиків цієї ідеї, назвавши її «геніальною та небесною». Він також гаряче підтримував проєкт написання сувоїв Тори для дітей, наголошуючи, що об’єднати мільйони єврейських дітей через придбання однієї літери в сувої міг лише справжній лідер покоління.Також він відкрито критикував політиків за те, що вони не дослухалися до позиції Ребе щодо закону «Хто такий єврей?», через що, на його думку, в країні виникла серйозна криза у сфері гіюрів.🤫 Таємниця приходу Машіаха та свідчення онукаГоловною темою їхніх бесід завжди було наближення остаточного Визволення (Геули). Ребе прямо говорив рабину, що Машіах уже стоїть на порозі.Рабин Еліягу сприйняв це як заклик до дії. Уже після його смерті стало відомо, що він очолював таємний рабинський суд, який щороку ухвалював офіційне галахічне рішення:«Єврейський народ виконав усе необхідне. Машіах має прийти негайно».Згідно із заповітом рабина, копії цих документів були поховані разом із ним.Найкраще його відданість Ребе передає історія, яку нещодавно розповів його онук, міністр Аміхай Еліягу. Він згадував, як у дитинстві дідусь покликав його до себе й тихо, але твердо сказав слова, які родина зберігає як особливий духовний заповіт:«І я, і ти — ми обидва учні Ребе».🕯️ Нехай заслуги цього великого праведника захищають увесь єврейський народ!📸 На фото: світлини із зустрічі Ребе та рабина Мордехая Еліягу 6 Мархешвана 5752 року. джерело: Любавический Календарь 

Сьогодні 25 Сівана 5786 рокуАйом-йом«Якщо є в серці людини тривога, нехай подолає її» (Мішлей / Приповісті 12:25). Наші мудреці, благословенна їхня пам’ять, дають цьому два тлумачення, засновані на грі слів у слові яшхена:Відведе її від свого розуму (перемкне увагу на інше).Виговорить її іншому (поділиться з ближнім).Цемах Цедек пояснював: «Іншому» — це тому, хто відокремлений від нього лише тілесно, але духовно єдиний з ним, хто по-справжньому відчуває його стан і щиро співпереживає його ситуації.  джерело: 📖 Любавицький календар.

📌25 сівана 3448 року (313 рік до н.е.) — Перемога євреїв у диспуті, влаштованому Александром Македонським. У талмудичному трактаті «Таанит» розповідається, що в цей день єврейські мудреці були визнані переможцями в диспуті, організованому Александром Македонським. Опонентами нашими виступали єгипетські жерці, служителі місцевих кнанейських (ханаанських) та арабських язичницьких (до появи ісламу залишалося понад 900 років) культів.📌25 сівана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш га-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) первосвященика Ішмаеля бен Еліші. Талмуд розповідає про незвичайну красу рабі Ішмаеля і навіть відносить його до числа семи найкрасивіших чоловіків світу, але більшості з нас він відомий як автор 13 правил тлумачення Тори (правила наведені в сидурі (збірнику молитов) і повторюються євреями щоранку). У Талмуді розповідається, що римський імператор, який якийсь час цікавився Торою, покликав до себе десятьох найбільших єврейських мудреців того часу і запитав їх: «Яке покарання належить тому, хто викрадає людей?». «Смертна кара» — відповіли мудреці. «Ну а раз так, то вам доведеться понести покарання за гріх десяти братів, що продали Йосефа в рабство. З того часу не було рівних синам Яакова, але ви перебуваєте на одному рівні з ними і повинні понести покарання за їхній гріх». Мудреці попросили відстрочки вироку на три дні і на прохання рабі Нехунії Бен га-Кани рабі Ішмаель, який володів таємницею імені Б-га (Шем га-Мефораш), піднісся на небо, де ангел повідомив йому, що їхня мученицька смерть визначена Всевишнім. Дочка римського імператора, вражена красою рабі Ішмаеля, намагалася зберегти його життя, але батько відмовив — мовляв, закон суворий, але це закон. І тоді донька попросила здерти шкіру з обличчя рабі Ішмаеля за його життя, щоб зберегти таку красу. Бажання «доброї» дівчини було виконано, і рабі Ішмаель прийняв мученицьку смерть, ставши одним із «десяти мучеників» (асар харугот малкус).📌25 сівана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш га-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) насі (голови єврейського народу) Шимона бен Гамліеля. Рабі Шимон був четвертим поколінням нащадків Гілеля і очолював Санґедрін (вищий законодавчий єврейський орган тих часів) під час руйнування Храму. Талмуд розповідає, що на свято Суккот, у день Сімхас Бейс га-Шоева («Свято возлияння води на храмовий жертовник»), коли веселощі досягали свого максимуму, рабі Шимон жонглював вісьмома (!) палаючими факелами. Рабі Шимон став першим із десяти мучеників, тому що коли його і рабі Ішмаеля вели на страту, обидва звернулися до ката з проханням стратити їх першими і не дати їм побачити смерть товариша — найбільшого мудреця Тори. Рабі Ішмаель як коґен-годоль (первосвященик) наполягав на своєму праві першої смерті, рабі Шимон як насі (голова народу) вимагав того ж для себе. Кат кинув жереб, і першим померти випало рабі Шимону.📌25 сівана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш га-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) заступника первосвященика — рабі Ханіни бен Доса. Третім із страчених у цей день мудреців був заступник первосвященика рабі Ханіна бен Доса. джерело: chabad.odessa