✨ Дива — річ буденна
З праць Любавичського Ребе. Короткий адаптований виклад.
📜 Перші слова глави Тори «Толдот» викликають у коментаторів подив. У Торі написано: «Ось родовід Іцхака, сина Авраама. Авраам породив Іцхака». Якщо вже сказано, що Іцхак — син Авраама, навіщо Тора додає: «Авраам породив Іцхака»?
Раші наводить пояснення з Мідрашу й Талмуду. Насмішники того покоління казали, ніби Сара завагітніла від Авімелеха, адже вона багато років жила з Авраамом і не вагітніла. Що зробив Всевишній? Він зробив Іцхака напрочуд схожим на Авраама. Тож кожному, хто бачив їх обох, було очевидно, що Авраам породив Іцхака. Саме про це й говорить Тора. Іцхак — син Авраама, і сама їхня схожість була тому наочним свідченням.
За цим поясненням, повтор у Торі вказує на незаперечний доказ того, що Іцхак був сином Авраама. Їхні обличчя були настільки схожі, що кожен, хто їх бачив, розумів: «Авраам породив Іцхака».
👨👦 Інший мідраш пояснює ці слова інакше. Іцхак пишався Авраамом, а Авраам пишався Іцхаком. Іцхак із гордістю називав себе «Іцхаком, сином Авраама», а Авраам пишався тим, що Іцхак — його син. Саме це підкреслюють слова «Авраам породив Іцхака».
Усе, про що розповідає Тора, має слугувати настановою для наступних поколінь. Особливо це стосується історій про наших праотців. Як сказали мудреці, «Діяння батьків — настанова для дітей». Який же урок ми можемо винести з цих двох пояснень?
Обидва пояснення говорять про події, що виходять за межі звичного порядку речей.
🌟 Народження Іцхака було явним дивом. Сара й Авраам не могли мати дітей як із фізіологічних причин, про які говорять мудреці Талмуду, так і з причин, пов’язаних із впливом зірок.
Незвичним було й те, що Авраам із гордістю називав себе батьком Іцхака. Авраам був цілісною, глибоко духовною людиною. Важко уявити когось, хто сягнув би більших висот у праці над собою й духовному зростанні. З покоління в покоління цей рівень знижується. І все ж Авраам, попри всю свою виняткову велич, мав підстави пишатися праведністю сина.
💫 Звідси й урок для нас. Не варто відступати перед обмеженнями, які накладають закони матеріального світу. Для єврея немає нічого неможливого ані в духовному, ані в матеріальному житті. Самою своєю сутністю він пов’язаний із Творцем, і цей зв’язок дає йому силу творити найбільші дива. Коли людина пробуджує сили своєї душі й усвідомлює, що ані тіло, ані лихі спонукання не можуть завадити їй виконати волю Творця, вона підіймається над обмеженнями природи й може творити дива як у матеріальному, так і в духовному житті.
Вільний переказ бесіди Ребе, опублікованої в «Лікутей сіхот», т. 3, с. 780. Виклад рабина Давида Ельдіна.
джерело: chabad.org