Дні Холь аМоеду наповнені святістю і повністю належать Всевишньому. Назва Холь аМоед — «будні (хол) свята (моед)» — означає тільки, що ці дні поступаються за своєю святістю першому та сьомому дню (Песаха), які є святковими (йом шов). В іншому ж вони є моед — святом.У Талмуді, в трактатах Псахім і Макоїт, зазначено, що той, хто нехтує днями Холь аМоеду, підлягає суворому покаранню. Рабі Шешет навчав: «Той, хто нехтує святами (моадим), подібний до того, хто займається ідолопоклонством. Адже в Тора сказано: “Богів литих не виготовляй собі” (Шмот, 34:17), і відразу після цього: “Свято маци святкуй”» (Шмот, 34:18).Раші пояснює, що слова рабі Шешета стосуються днів Холь аМоеду. Нехтування ними може виражатися в виконанні забороненої роботи або в небажанні організувати ці дні святковими трапезами.Оскільки дні Холь аМоеду ніби «окреслені» святковими днями, вони також називаються мікра кодеш — «священна подія». У ці дні, як і в святкові, приносилася спеціальна жертва Мусаф.Ось що сказано про святість днів Холь аМоеду в книзі «Йесод ве-шореш га-авода»:«Кожен з нас повинен шанувати святість цих днів, освячувати їх з радістю та організовувати в них святкові трапези — як у йом тов. Інакше ми будемо схожі на ідолопоклонників, які відкинули всю Тору, як сказано в Талмуді: “Той, хто нехтує святами, встановленими Всевишнім, не має частки в майбутньому світі, навіть якщо він є знавцем Тори та здійснив багато добрих справ”. Тому ми повинні ставитися до всіх святкових днів з особливим пошануванням. Нагорода за виконання цієї заповіді є більшою, ніж покарання за її порушення. Повертаючись додому в цей день, ми зобов’язані голосно проголосити: Моадім ле-симха («свята — до радості») — так само, як у йом тов. Це також частина освячення свята-моеда. Ті, хто вітають знайомих в дні Холь аМоеду так, як у будні, виявляють зневагу до свята. Існує чудовий звичай запалювати свічки ввечері в Холь аМоеду — так само, як у йом тов. Цей звичай широко поширений у всіх західних єврейських громадах.Ми вже писали, що той, хто запрошує бідняка до свого святкового столу, отримує велику нагороду від Всевишнього. Це в повній мірі стосується днів Холь аМоеду. Великою є значущість заповіді дарувати радість біднякові. Багато хто виконує її саме в Холь аМоед, організовуючи в кожен день його святкову трапезу для бідних. Це чудовий спосіб освятити Холь аМоед. Тому, хто так поступає, Всевишній завжди посилає достаток, щоб він міг і надалі радіти біднякам.

Омер відраховується щовечора після заходу сонця, починаючи з другого вечора свята Песах і до ночі перед святом Шавуот.Забули відрахувати Омер увечері? Відрахуйте наступного дня, але без благословення. Наступні вечори продовжуйте рахувати з благословенням, як зазвичай.Благословення слід вимовляти лише в тому випадку, якщо жодного дня не було пропущено; якщо ви пропустили хоча б один із попередніх днів, поточний день рахуйте, але вже без благословення.БОРУХ АТО АДОЙ-НОЙ ЕЛЕЙ-ЕЙНУ МЕЛЕХ ООЙЛОМ АШЕР КИДЕШОНУ БЕМІЦВОЙСІВ ​​ВЕЦИВОНУ АЛЬ СФІРАС АОЙМЕР.БЛАГОСЛОВНИЙ ТИ, ГОСПОДЬ, Б-Г НАШ, ВОЛОДИКА ВСЕСВІТНОГО, ЩО ОСВЯТИВ НАС СВОЇМИ ЗАПОВЕДЯМИ І ДАВ НАМ ПОВІД ПРО РАХУНКУ ДНІВ ОМЕРУ!Почніть тут, якщо ви рахуєте не вночі, а вдень, або якщо ви не відраховували щодня з початку цього року: Рахунок Омера вночі у Середу 16. Квітень, 2025СЬОГОДНІ ЧОТИРИ ДНІ ОМЕРУ.Він, Милосердний, відновить для нас Храмову службу на її первісному місці, незабаром, у наші дні — навіки. Амен!Хвалебний гімн, що співається з музичним супроводом:Бог помилує нас, і благословить нас, і буде вічно прихильний до нас!На землі стануть відомі Твої дороги, усі народи пізнають спасіння, яке Ти посилаєш.Будуть дякувати Тобі, Боже, племена; усі племена дякуватимуть Тобі.Будуть радіти й ликувати народи, бо Ти справедливо судиш племена, і навіки керуєш народами землі.За це дякуватимуть Тобі, Боже, усі племена.Тоді земля принесе свої плоди, і Бог — Бог наш — благословить нас.Благословить нас Бог, і тремтітимуть перед Ним усі мешканці землі.Молимо: Великою силою Своєї десниці звільни в'язнів!Прийми молитву Свого народу, укріпи нас і очисти, грізний Владико!Молимо: Всемогутній, бережи як зіницю ока тих, хто проголошує єдність Твою!Благослови їх, очисти їх, помилуй їх, постійно даруй їм милість Свою!Непохитний, Святий, з великої доброти Своєї керуй Своїм народом!Єдиний, Всевишній, звернися до Свого народу, який пам’ятає про Твою святість!Прийми нашу молитву і почуй наш крик.Ти, перед Ким відкрито все потаємне!Благословенне славне Ім’я Його Царства навіки вічні!Владико світу!Ти передав нам заповідь через Моше, Свого раба: рахувати дні Омеру — щоб очиститися від зла нашого і скверни нашої, як написано в Твоїй Торі:"І ведіть рахунок для себе, з першого дня після свята Песах — дня принесення вами Омеру ячменю: хлібної жертви вознесення. Сім повних тижнів маєте рахувати; до дня, що слідує за сьомим тижнем, рахуйте п’ятдесят днів" —щоб очистилися душі народу Твого, Ізраїлю, від своєї скверни.І тому нехай буде до вподоби Тобі, Господи, Боже наш і Боже отців наших, щоб за заслугу того, що я сьогодні рахував день Омеру, було виправлено шкоду, заподіяну мною у сфері Нецах шебе-Хесед, і щоб я був очищений, освячений найвищою святістю.І завдяки цьому нехай зійде великий світ у всі світи, і нехай будуть визволені нефеш, руах і нешама від усіх домішок і вад, і щоб ми були очищені й освячені Твоєю найвищою святістю навіки. АМЕН!

 Заборонено не тільки їсти його, але й використовувати будь-яким іншим способом. Крім того, Тора зобов'язала нас знищити хамец, що знаходиться в нашому володінні, — так, щоб його взагалі не було видно в домі.Тому перед Песахом ми зобов'язані здійснити «відміну», «анулювання» квасного — битуль хамец. Що це таке? Анулювання — це безповоротне рішення про повний відмову від квасного, яке прирівнюється до звичайного пилу. Той, хто приймає таке рішення, заявляє, що відтепер у його володінні немає квасного, а якщо воно випадково залишилося, то є просто пилом, яка не приносить ніякої користі.Як було сказано, людина, що «відмінила» весь належний їй хамец і прирівняла його до пилу, який нікому не належить, вважається виконуючою повеління про знищення хамеца. І з цього моменту вона не порушує заборони «не буде видно» («і не буде видно у тебе квасного…» Шмот 13, 7) і «не повинно бути» («Сім днів закваска не повинна знаходитися в домах ваших…» Шмот 12, 19) — навіть якщо хамец все-таки фізично знаходиться в її домі.Однак, крім анулювання квасного, мудреці встановили перевірку — бдікат хамец — щоб переконатися, що в домі дійсно не залишилось квасного.Для цього є дві причини. Перша: анулювання хамеца, свідомий відмова від нього здійснюється в думках, а не фізично. Воно має носити абсолютний характер, характер абсолютного відмови. Однак різні люди мислять по-різному, і можна припустити, що деякі з них поставляться до мисленного анулювання без достатньої серйозності або їх відмова від хамеца не буде абсолютним. Тому мудреці постановили, що мислене анулювання не буде вважатися дійсним, поки хамец не буде усунений фізично.Інша причина: протягом всього року ми безперервно користуємося квасним і звикаємо до нього; через звичку ми можемо забути про заборону і скористатися «відміненим» квасним, якщо фізично воно буде знаходитися в дні Песаха в нашому домі. Тому ми зобов'язані ретельно шукати хамец в усіх своїх володіннях і ліквідувати його фізично до того моменту, коли його заборонено буде їсти.Тому той, хто виконав повеління Тори про «відміну» квасного і постанову мудреців про бдікат хамец, не вважається порушником Закону, навіть якщо випадково в його володінні залишився хамец, про який він забув.Однак, незважаючи на це, користуватися таким квасним заборонено. Мудреці побоювались, що людина захоче залишити такий хамец у своєму володінні і після Песаха і буде стверджувати, що анулював його (Мішна Брура 448:25).Але якщо ви до Песаха здійснили продаж хамеца у рабина, то справа інша. Стандартний договір про продаж включає в себе пункт про те, що продається ВЕСЬ хамец, що знаходиться у володінні людини, навіть якщо власник забув про нього. Отже, ваше печиво було продано неєврею. Відповідно, після Песаха його дозволяється їсти.toldot.com

18 нісана 5638 року (21 квітня 1878) – День народження раббі Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька нинішнього Ребе.Раббі Леві-Іцхак народився в містечку Подобрянці, неподалік від Гомеля. Його батьками були мудрець і праведник раббі Борух-Шнеур і праведна жінка – ребецн Зельда-Рахель. Ребецн Зельда була донькою раббі Залмана Хейкіна і була у родинних стосунках із третім і п'ятим Любавицькими Ребе – Ребе Цемах-Цедеком і Ребе Рашабом. Своє ім'я малюк отримав на честь дідуся по батьківській лінії – раббі Леві-Іцхака.Раббі Леві-Іцхак вирізнявся незвичайними здібностями і чудовою пам'яттю, зокрема він знав напам'ять весь Талмуд.18 нісана 5662 року (25 квітня 1902 року) – Введення Менахема-Мендела Шнеєрсона (нинішній Ребе, а тоді – восьмиденний малюк) у союз Авраѓама-авіну.Цього дня його батькові, Леві-Іцхаку, виповнилося 24 роки. Трапезу з нагоди виконання заповіді було влаштовано на другий день будніх днів свята (дні холь ѓа-моед) у домі дідуся – головного миколаївського рабина, мудреця і праведника, рабина Меїра-Шломо Яновського. В урочистостях також узяв участь і другий дідусь, раббі Борух-Шнеур.

"Що таке алеф?Точка вгорі, точка внизу і лінія між ними.Все, що ми можемо зрозуміти про Нього,це лише нескінченно мала точка вгорі.Єдиний спосіб, як ми можемо з'єднатися з Ним,це як нескінченно мала точка внизу.А що надає нам силу стати цією нульовою точкою внизу,яка резонує з нескінченною точкою вгорі?Наше благоговіння перед Ним,лінія, що з'єднує внизу згорі."Ребе Цві Фрідман

Рабі Йосеф Каро, великий складальник Шулхан Аруха, забороняє накладати тфілін в Холь аМоед. Сефардські євреї, а також ашкеназські євреї, що дотримуються сефардського обряду, слідують цьому вказівку Шулхан Аруха. До такого ж висновку приходить книга Зогар у коментарі до Пісні Пісень (на слова «Добрий запах масел твоїх» — Шир га-Шірім, 1:3). Так само поступають у всіх ашкеназських громадах Еретц-Ісраель. Однак в деяких ашкеназських громадах різних країн прийнято накладати тфілін в Холь аМоед, але без благословення. До цього висновку прийшли такі видатні авторитети, як Мордехай, Рош і Тур. Так само вчиняв і Магаріль. Всі вони спираються на відомі слова Єрусалимського Талмуда (Моед катан, 83), з яких слідує, що в часи Талмуда накладали тфілін в Холь аМоед.Рабейну Бехає вказує (у главі Ки Таво) наступний аргумент на користь думки, що наказує накладати тфілін в Холь аМоед. Наші мудреці вчать: «Літера шин, зображена на “головних” (які накладаються на голову) тфілін — це заповідь, отримана Моше на горі Синай. Числове значення літери шин — 300. Воно вказує, що слід накладати тфілін 300 днів на рік — за винятком лише субот і святкових днів. Отже, їх слід накладати і в Холь аМоед».

Запрошуємо вас долучитися до особливої завершальної події свята Песах — трапези Машіаха, яка відбудеться 20 квітня / 22 нісана у Центральній синагозі м. Києва Початок о 19:00, після молитви Мінха.Це не просто трапеза — це духовна подія, наповнена світлом віри, співами, словами Тори та надією на справжнє визволення. Участь безкоштовна, але попередня реєстрація обов’язкова. анкетаРазом зустріньмо завершення Песаху в атмосфері єдності та тепла!

17 нісана 3404 року (357 року до н.е.) – Повішення Амана.Під час вечері «в інтимній обстановці», яку цариця Естер влаштувала для царя Ахашвероша і прем'єр-міністра Амана, вона відкрила цареві своє походження і пояснила, який лиходій задумав Аман. Коли царський євнух Харвона згадав про 25-метрову шибеницю, яку Аман приготував для Мордехая, цар розпорядився повісити на ній самого Амана, тим самим відкривши євреям шлях до порятунку.

Коли вибух забирає життя невинних — це не просто трагедія, це глибока рана на тілі нашого народу. Кожна така подія — крик до Неба. Ми не маємо права мовчати. Ми схиляємо голови у молитві та плачі.Ми молимося за душі тих, хто загинув.Ми благаємо про повне зцілення для поранених.Ми просимо у Всевишнього втіхи для всіх, чиї домівки і серця стали уламками."Хто рятує одне життя — той рятує весь світ." А хто чинить зло — той знищує світ. Але ми не зламаємось. Бо ми народ, що пам’ятає біль — і перетворює його на силу добра.Суми, ми з тобою.Нехай Всевишній пошле мир нашій землі.Нехай більше не буде розбитих сердець.

Закони Холь аМоед — півсвяткових днів. Зі слів Тори — «Слідуйте за святом маци протягом семи днів» — мудреці Талмуда (у Трактаті Хагіга) вчать, що в дні Холь аМоед заборонено виконувати багато видів роботи.Однак, незважаючи на те, що наші мудреці знайшли первинне джерело заборони працювати в Холь аМоед у самій Тора, більшість авторитетів все ж прийшли до висновку, що ця заборона — не заповідь Тори, а постанова мудреців, які лише скористалися наведеними словами Тори для обґрунтування своєї думки. Однак навіть деякі з рішонім — видатних авторитетів X-XVI століть — вважали, що робота, яка не обслуговує потреби днів Холь аМоед і не є давар гаавед (тобто така, невиконання якої завдає значного матеріального збитку), заборонена в дні Холь аМоед безпосередньо Торею. Тому всі ми повинні дбайливо ставитися до святковості Холь аМоед і виконувати в ці дні тільки дозволені роботи.В ці дні слід носити святковий одяг і організовувати не менше двох трапез — одну ввечері, а іншу вдень.Магаріль носив в Холь аМоед той самий одяг, що й на Шаббат. Для йом тов у нього були ще більш «парадні» одежі. Справа в тому, що для йом тов існує спеціальна заповідь, яка зобов’язує нас радіти цьому дню. Для Шаббату такої заповіді немає. Щодо Холь аМоед, то в його дні досить носити Шаббатний одяг.Трапеза, організована в Холь аМоед, обов’язково повинна включати хліб. Той, хто їв будь-які інші страви, але не їв хліба, не вважається тим, хто організував трапезу. В Холь аМоед Песаха ця заповідь має особливе значення, оскільки замість звичайного хліба під час трапези їдять мацу, а за словами Віленського Гаона раббі Еліягу, їсти мацу протягом усіх семи днів Песаха означає виконувати заповідь буквально відповідно до слів Тори: «Їжте мацу сім днів». Існує звичай їсти в Холь аМоед на столі, накритому скатертиною — як у Шаббат і свята.Існує думка, що і в Холь аМоед, як і в Шаббат та свята, на столі мають бути два цілих хліба (в Песах — дві маци). Також існує звичай запалювати свічки перед настанням кожного дня Холь аМоед — як перед настанням свята.У дні свята Песах в ранковій молитві не читається псалом Мізмор ле-тода (Псалми, 100), оскільки в Храмі в ці дні не приносили жертву подяки (корбан тода). Справа в тому, що її необхідно приносити разом з хлібом, випеченим із заквашеного тіста, що неможливо в Песах.Хоча дні Холь аМоед подібні до святкових, ми не включаємо в них у Біркат гамазон звичайну святкову вставку: «Всемилостивий, пошли нам день, який є тільки благом (куло тов)».

14 нісана 4895 року (30 березня 1135 року) – День народження рабі Моше бен Маймона (Рамбам, Маймонід).Рабі Моше бен Маймон, також відомий під акронімом Рамбам (на Заході його частіше називають «Маймонід» – «син Маймона»), народився в іспанській Кордові у шляхетній та відомій сім'ї нащадків царя Давида й укладача Талмуду рабі Йеѓуди ѓа-Насі.Першим його вчителем був батько, рабі Маймон, голова рабинського суду Кордови й один із найвидатніших законодавців свого часу. Коли Моше було 13 років, його сім'ї довелося тікати з Кордови – місто захопили ісламські-фанатики Альмохади і всім немусульманам загрожувала смерть. Сім років сім'я поневірялася Іспанією і нарешті осіла в місті Фес (Марокко). За цей час рабі Моше встиг написати кілька праць – коментарі до Талмуду, трактат про єврейський календар тощо, але 1165 року вони залишили Фес, що також належав Альмохадам, вирушивши в Ерец-Ісраель. День від'їзду з Феса, а також день, коли судно, на якому вони плили, врятувалося від бурі, нащадки Маймона відзначали сімейним постом, а день прибуття сім'ї в порт Акко став святом. Сім'я Маймоніда здійснила поїздку по Ерец-Ісраель, а потім відбула до Єгипту, де оселилася у Фостаті (Старий Каїр).Молодший брат – Давид бен Маймон – торгував дорогоцінним камінням, і завдяки цьому рабі Моше міг виконувати обов'язки глави громади і займатися літературною діяльністю. Однак під час однієї з поїздок його корабель зазнав аварії, і Давид потонув (євреї, які живуть в Індії, запевняють, що не потонув, а врятувався і очолив громаду в Кочині), залишивши дружину і двох дітей. Сім'я була розорена і Рамбаму довелося шукати прожиток одразу для двох сімей. Він став лікарем і врешті-решт був призначений одним з особистих лікарів самого султана Салладіна (Салах-ад-Діна). Саме в ці роки, незважаючи на свою завантаженість, він написав книжки «Мішне Тора» («Повторення Закону») і «Море невухім» («Наставник тих, хто вагається»). Також його перу належить безліч інших книг, зокрема «Сефер ѓа-міцвот» («Книга заповідей»), де він систематизував усі 613 заповідей – 248 заповідей, що наказують, і 365 заповідей, що забороняють.До кінця життя рабі Моше продовжував працювати як придворний лікар і глава єврейської громади, ведучи велике листування з громадами різних країн. Рамбам помер, оплакуваний у всіх частинах єврейського світу, а його останки перевезли в Ерец-Ісраель, у Тверію, і донині його могила залишається об'єктом паломництва.До 750-річчя Рамбама в Ізраїлі було засновано кібуц Яд-Маймонід.