«Айом-йом» на 4 Елула — це щоденний хасидський уривок із книги «Айом-йом», укладеної за настановами Любавицького Ребе. Цього дня розглядаються чотири поняття, що характеризують духовні якості людини: **Адам, Іш, Енош і Гевер**, а також служіння Всевишньому через розум, почуття та подолання внутрішніх перешкод.**Головні ідеї 4 Елула*** **Адам — людина:** рівень, що символізує високу гідність розуму та інтелектуального осягнення Б-жественного.* **Іш — чоловік:** рівень, що вказує на гідність серця, почуттів та емоційної любові до Творця.* **Енош — слабка людина:** рівень, пов’язаний зі слабкістю у сфері розуму, почуттів або в обох цих сферах.* **Гевер — сильна людина:** той, хто долає внутрішні недоліки й усуває перешкоди, які заважають духовному зростанню.Усі ці рівні мають бути залучені до щоденної духовної праці, особливо в місяці підготовки до Рош га-Шана.---Порядок, якого має дотримуватися той, кого викликають до сувою Тори: краєм таліт гадоля торкаються початку уривка, який читатимуть, і його завершення; цілують те місце на таліті, яким торкалися сувою Тори; закривають сувій, трохи повертають обличчя праворуч і промовляють належні благословення. Після цього сувій розгортають і починають читання. При описі людських якостей використовують чотири поняття:1. **Адам** — вказує на високу гідність розуму та інтелекту.2. **Іш** — вказує на високу гідність серця й почуттів.3. **Енош** — вказує на слабкість у сфері інтелекту, почуттів або в обох цих сферах.4. **Гевер** — вказує на подолання внутрішніх недоліків та усунення всіх перешкод і завад, що стоять на шляху набуття інтелектуальних або емоційних якостей. Таким чином, **Гевер допомагає Еношу піднятися до рівня Іша або Адама**.Оскільки можливе «перетворення» Еноша на Іша або Адама, очевидно, що Енош уже має в собі всі якості, притаманні Ішу та Адаму. Джерело: Chabad.org

Запитання: Чи можна просити Всевишнього про якнайшвидше й очевидне покарання ворогів єврейського народу, зокрема терористів? Чи не виходить, що таким чином ми вказуємо Творцеві, як керувати світом і які Його дії мають бути прихованими, а які — явними?Відповідь: Безперечно, так чинити можна. Ми знаємо, що цар Давид просив про це:«Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які не закликають імені Твого»(Теілім, 79:6).В іншому місці цар Давид сказав:«Згадай, Г‑споди, синам Едома день руйнування Єрусалима, коли вони казали: “Руйнуйте, руйнуйте його до самої основи!” Дочко Вавилона, приречена на знищення! Щасливий той, хто відплатить тобі за те, що ти зробила нам»(Теілім, 137:7–8).Доки вороги нашого народу не покарані, у світі панує хілуль га-Шем — осквернення Імені Творця. Адже вороги єврейського народу є ворогами Всевишнього, бо наш народ — народ Б‑га.Своїми молитвами ми повинні показати, що цей стан завдає нам болю і що ми прагнемо припинення осквернення Його Імені. Тому такі молитви не вважаються вказівкою Всевишньому, як Йому чинити.Водночас важливо пам’ятати слова Зоару: за грішників — як із єврейського народу, так і з-поміж інших народів — слід молитися, щоб вони розкаялися у своїх вчинках, припинили грішити й не були знищені.Грішники також є творіннями Всевишнього, а Йому боляче, коли Його творіння гинуть. Це видно з історії, описаної у книзі Йони. Так само говорять наші мудреці:«Всевишній не радіє падінню грішників»(Мегіла, 10б).Саме тому, як розповідає Талмуд, Всевишній не дозволив ангелам співати Йому хвалебну пісню під час розсічення моря:«Творіння Моїх рук тонуть у морі, а ви співаєте пісню?»Йдеться про єгиптян, які потонули, коли води моря зімкнулися.Джерело: https://imrey.org/

 Іноді нам здається, що ми повинні відчувати щось одне: або радість, або сум; або впевненість, або страх. Та людська душа значно глибша. 🌿Можна втомитися — і все одно рухатися вперед.Сумувати — і водночас цінувати себе. 🤍Відчувати страх — і наважуватися спробувати.Хотіти здатися — і дозволити собі відпочинок замість поразки. 🕊️Суперечливі почуття не роблять нас слабкими чи невдячними. Вони лише нагадують: ми живі. 💛Важливо не заперечувати свої емоції, а почути їх — і дбайливо продовжувати шлях, крок за кроком. ✨

🍎🍯 Запрошуємо разом зустріти 5787 рік!Будь ласка, зазначте, коли саме ви плануєте приєднатися до святкування з Громадою:📅 11 вересня — о 19:15📅 12 вересня — о 11:30📅 12 вересня — о 18:45📅 13 вересня — о 11:30Будемо раді зустріти Новий рік разом — у теплій, святковій  атмосфері, в колі громади. ❤️❗ Попередня реєстрація обов’язкова.🔗 Реєстрація за посиланням:https://forms.gle/osXa5ze1rgD8qdiq6

📌3 елула 5695 року (1 вересня 1935 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аврагама-Іцхака га-Когена Кука.Рав Авраам-Іцхак Кук народився в Латвії, у місті Даугавпілс (тоді Грива) і навчався у знаменитій Воложинській єшиві, після закінчення якої був рабином міст Жеймяліс (Литва) та Бауска (Латвія). Прибувши до Ерец-Ісраель, він очолив громаду Яффи, а під час Першої світової війни, яка застала його в Англії, рав Кук став рабином однієї з лондонських громад. Після повернення до Ерец-Ісраель за часів британського мандатного управління країною він став головою релігійних сіоністів Святої землі, а в 1920 році — першим головним ашкеназьким рабином Ерец-Ісраель.Перо видатного філософа і містика рава Кука належить безліч книг і статей, а його самого вважають батьком-засновником руху релігійного сіонізму. джерело: chabad.odessa

2 частина• Кожен день місяця елул (крім Шабату і останнього дня місяця) сурмлять в шофар (баранячий ріг), закликаючи до каяття• При написанні листа або при зустрічі з кимось прийнято на закінчення благословляти один одного побажанням "Ктіва Вахатіма Това!", Що означає: "Щоб тобі на новий рік був винесений і затверджений добрий вердикт!" Тобто треба повинен на початку або наприкінці листа вказати, що він бажає адресату знайти милість і благословення Небес, щоб він був виправданий в День Суду, благополучно вписаний в Книгу Життя і удостоївся остаточного доброго підпису.• Баал-Шем-Тов встановив звичай читати три додаткових псалми кожного дня, починаючи з 1-го елула аж до Йом-Кіпуру. У перший день прочитують псалми 1-3, у другий - 4-6 і т.д., а в Йом-Кіпур прочитують 36 псалмів, що залишилися, і тим самим завершують всю книгу.• Будучи місяцем самоперевірки, елул - це хороший час, щоб віддати тфілін і мезузи на перевірку досвідченому сойферу (переписувачу священних сувоїв) і упевнитися в їх кошерності. Все, що вимагає виправлення, негайно виправляється.• Протягом останнього тижня елул, в дні, що передують Рош-ГаШана, читають Сліхот ("молитви каяття") Перший раз - опівночі на виході Шабату, а в інші дні - рано вранці. джерело:https://www.tureizahav.lviv.ua/ua/

Починаючи з другого дня новомісяця елул (тобто з 1-го елул) і аж до дня, що передує передвечір’ю Рош га-Шана, у синагогах трублять у шофар після завершення ранкової молитви Шахаріт. Ці щоденні трублення складаються з чотирьох звуків: «Ткія», «Шеварім», «Труа» і знову «Ткія».Це трублення не приписане Торою, а встановлене давнім єврейським звичаєм. Коли Моше в Рош Ходеш місяця елул піднявся на гору Сінай, щоб отримати нові Скрижалі Заповіту, євреї в своєму стані трубили в шофар, аби весь народ знав, що Моше лише тимчасово піднявся на Небеса (а не залишив землю назавжди) і щоб за його відсутності не впасти в ідолопоклонство. На згадку про це євреї трублять у шофар з початку елул — щоб пригадати, як Моше піднімався до Всевишнього, і ще раз підтвердити, що Ізраїль покаявся у гріху створення «золотого тельця» та отримав прощення, адже Всевишній у Своєму милосерді дав нові скрижалі після сорока днів. Це нагадування має пробуджувати в кожному євреї прагнення до тшуви — покаяння і повернення до Всевишнього.Трублять у шофар після завершення ранкової молитви, бо й Моше свого часу піднімався на гору зранку.Трублення здійснюється протягом усього місяця, щоб попередити народ про наближення Дня Суду й пробудити прагнення до тшуви. Адже природа звуку шофара така, що він вселяє тривогу в серця людей, як сказано у Писанні: «Чи може народ не стривожитися, коли в місті пролунає шофар?» (Амос 3:6). Звук шофара ніби проголошує: «Прокиньтеся, сплячі, від свого сну, дрімаючі — від дрімоти, вдивіться у свої вчинки й розкайтесь у гріхах». Так писав Рамбам.У переддень Рош га-Шана в шофар не трублять, щоб провести межу між трубленням у елул, яке є давнім єврейським звичаєм, встановленим нашими мудрецями, та трубленням у Рош га-Шана, заповіданим Торою.Починаючи з другого дня новомісяця елул і аж до Ошана раба, останнього дня свята Сукот (включно), в ашкеназьких громадах у ранкову та вечірню молитви включають 27-й Псалом. Цей звичай базується на Мідраші, що пояснює перші слова Псалма: «Господь — світло моє й спасіння моє». Мідраш тлумачить, що слова «світло моє» стосуються Рош га-Шана, «спасіння моє» — Йом Кіпуру, а подальші слова «бо Він укриє мене в Своїй кущі» нагадують про свято Сукот. За звичаєм, установленим Арі, цей Псалом читають після ранкової та післяполуденної молитви.У деяких єврейських громадах прийнято після завершення молитви при великій кількості людей читати Псалми — десять або більше — відповідно до місцевого звичаю.Той, хто пише в цьому місяці листа, має на початку чи наприкінці вказати побажання адресатові, щоб він здобув милість і благословення Небес, був виправданий у День Суду, вписаний у Книгу Життя і удостоївся остаточного схвального підпису.Сенс цього звичаю — нагадати собі та іншим про наближення Дня Суду, про необхідність готуватися до нього, зробити тшуву й просити милості у Всевишнього.Люди, які з особливою ретельністю виконують заповіді Тори, зазвичай саме в цьому місяці перевіряють кашрут тфілін і мезуз у своїх домівках, а також інших предметів, пов’язаних із виконанням заповідей. Усе, що потребує виправлення, виправляється негайно.За давнім звичаєм, у кожен із днів елул у синагогах проголошується: «Поверніться, діти-відступники» (Йірмеягу 3:14).джерело: https://toldot.com

Починаючи з другого дня новомісяця елул (тобто з 1-го елул) і аж до дня, що передує передвечір’ю Рош га-Шана, у синагогах трублять у шофар після завершення ранкової молитви Шахаріт. Ці щоденні трублення складаються з чотирьох звуків: «Ткія», «Шеварім», «Труа» і знову «Ткія».Це трублення не приписане Торою, а встановлене давнім єврейським звичаєм. Коли Моше в Рош Ходеш місяця елул піднявся на гору Сінай, щоб отримати нові Скрижалі Заповіту, євреї в своєму стані трубили в шофар, аби весь народ знав, що Моше лише тимчасово піднявся на Небеса (а не залишив землю назавжди) і щоб за його відсутності не впасти в ідолопоклонство. На згадку про це євреї трублять у шофар з початку елул — щоб пригадати, як Моше піднімався до Всевишнього, і ще раз підтвердити, що Ізраїль покаявся у гріху створення «золотого тельця» та отримав прощення, адже Всевишній у Своєму милосерді дав нові скрижалі після сорока днів. Це нагадування має пробуджувати в кожному євреї прагнення до тшуви — покаяння і повернення до Всевишнього.Трублять у шофар після завершення ранкової молитви, бо й Моше свого часу піднімався на гору зранку.Трублення здійснюється протягом усього місяця, щоб попередити народ про наближення Дня Суду й пробудити прагнення до тшуви. Адже природа звуку шофара така, що він вселяє тривогу в серця людей, як сказано у Писанні: «Чи може народ не стривожитися, коли в місті пролунає шофар?» (Амос 3:6). Звук шофара ніби проголошує: «Прокиньтеся, сплячі, від свого сну, дрімаючі — від дрімоти, вдивіться у свої вчинки й розкайтесь у гріхах». Так писав Рамбам.У переддень Рош га-Шана в шофар не трублять, щоб провести межу між трубленням у елул, яке є давнім єврейським звичаєм, встановленим нашими мудрецями, та трубленням у Рош га-Шана, заповіданим Торою.Починаючи з другого дня новомісяця елул і аж до Ошана раба, останнього дня свята Сукот (включно), в ашкеназьких громадах у ранкову та вечірню молитви включають 27-й Псалом. Цей звичай базується на Мідраші, що пояснює перші слова Псалма: «Господь — світло моє й спасіння моє». Мідраш тлумачить, що слова «світло моє» стосуються Рош га-Шана, «спасіння моє» — Йом Кіпуру, а подальші слова «бо Він укриє мене в Своїй кущі» нагадують про свято Сукот. За звичаєм, установленим Арі, цей Псалом читають після ранкової та післяполуденної молитви.У деяких єврейських громадах прийнято після завершення молитви при великій кількості людей читати Псалми — десять або більше — відповідно до місцевого звичаю.Той, хто пише в цьому місяці листа, має на початку чи наприкінці вказати побажання адресатові, щоб він здобув милість і благословення Небес, був виправданий у День Суду, вписаний у Книгу Життя і удостоївся остаточного схвального підпису.Сенс цього звичаю — нагадати собі та іншим про наближення Дня Суду, про необхідність готуватися до нього, зробити тшуву й просити милості у Всевишнього.Люди, які з особливою ретельністю виконують заповіді Тори, зазвичай саме в цьому місяці перевіряють кашрут тфілін і мезуз у своїх домівках, а також інших предметів, пов’язаних із виконанням заповідей. Усе, що потребує виправлення, виправляється негайно.За давнім звичаєм, у кожен із днів елул у синагогах проголошується: «Поверніться, діти-відступники» (Йірмеягу 3:14).

1 елула 2448 року (1313 рік до н. е.) — Третє сходження Моше на гору Сінай.Рано вранці Моше піднявся на гору Сінай, несучи з собою кам’яні таблиці, щоб Всевишній міг заново написати на них Десять заповідей.На вершині гори Всевишній дозволив Моше побачити Його спину, але не обличчя (що великий мудрець і коментатор рабі Моше бен Маймон (Рамбам) інтерпретував як вказівку на можливість сприйняття матеріальності Всевишнього, але не Його сутності) і, поставивши тим самим перешкоду для людських можливостей пізнання Бога. І там же, на вершині Сінаю, Всевишній відкрив Мойсею тринадцять атрибутів Божого милосердя.Це було третє за рахунком, у період дарування Тори, 40-денне перебування Мойсея на горі Сінай. Моше залишався на горі 40 днів, до 10 тішрея (Йом Кіпур), весь цей час намагаючись домогтися у Всевишнього повного прощення для єврейського народу, який, поклоняючись золотому тельцю, порушив умови завіту, укладеного біля гори Сінай.Прощення було отримано, і відтоді місяць елул отримав назву місяця «Божественного милосердя та прощення».2 елула 5315 року (19 серпня 1555 року) — Завершено написання книги «Шулхан Арух».Звід життєвих норм і правил поведінки євреїв «Шулхан Арух» (назва перекладається як «Накритий стіл») був написаний великим мудрецем рабі Йосефом Каро (1488–1575) у 1555 році в Цфаті (Ерец-Ісраель). Вперше книга була надрукована у Венеції в 1565 році.джерело: chabad.odessa

Місяць Елул це час оновлення, прощення й повернення до себе та до Вс-вишнього.ХОДЕШ ТОВ!