Ізкор (або Азкарат-Нешамот), поминальна молитва за померлих, вимовляється в синагогах чотири рази на рік після читання Тори у святкові дні: в Йом-Кіпур, Шміні-Ацерет, в останній день свята Песах і в другий день свята Шавуот. Головним поминанням є те, що відбувається в Йом-Кіпур, оскільки цей день - день викуплення як для живих, так і для мертвих.Головна частина молитви Ізкор - обіцянка, що дається про себе, зробити після свята пожертву на честь покійного. Даючи цдоку, ми фізично робимо добру справу в цьому матеріальному світі - те, що сам померлий вже зробити не в змозі. Тим не менше, коли це робиться кимось на згадку про нього, душа його отримує додаткову заслугу і духовне піднесення.

Ця субота після Рош га-Шана і перед Йом Кіпур називається Шабат (Т)шува (від слів із гафтари: «Шува, Ісраель, ад Адоная Елоеха» — «Повернись, Ізраїлю, до Г-спода, Б-га твого»). Ребе пояснює, що ця субота має особливу гідність: з одного боку, вона є частиною Десяти днів каяття, коли кожен єврей може наблизитися до Б-га; з іншого боку, це Шабат, а Шабат приносить радість і насолоду, і в ньому немає місця для смутку. З цього випливає урок: робота над тшувою в цей Шабат має бути саме в атмосфері радості, а не лише в розбитості серця. Людина розмірковує, як повернутися до Б-га, але робить це з радістю від того, що їй дана можливість наблизитися і повернутися. І ще Ребе говорить, що в Шабат (Т)шува є особлива сила — зміцнитися у добрих рішеннях, як у питаннях Тори та молитви, так і в заповідях, що стосуються стосунків між людьми. Ця сила походить від поєднання двох гідностей: Шабата і тшуви.Шабат шаломджерело: (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

🕯️Особливий звичай — запалювати додатково до суботніх свічок і «свічку тшуви» напередодні суботи (Т)шува.🕯️У «Сефер а-Мінгаґім» зазначено, що сімейна традиція любавичських Ребе — у переддень суботи Тшува запалювати особливу свічку, «свічку тшуви».7-й Любавицький Ребе говорив, що ця традиція стосується кожного єврея.🕯️З розповідей Ребе Раяца (6-го Ребе) відомо, що було прийнято готувати кілька гнітів в одній свічці — по одному для кожного члена сім’ї.А якщо такої можливості не було, то свічку ділили на частини і під час запалювання вголос згадували імена всіх членів сім’ї.🕯️Пізніше, у «Сіхот Кодеш», зазначено, що за хабадським звичаєм потрібно запалити три свічки напередодні суботи Тшува.Ці три свічки символізують три напрямки служіння Творцеві: «відвернись від зла», «твори добро» і «шукай миру». Так чинив і сам Ребе. джерело: https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

10 Днів каяття.☝Рекомендується цими днями суворо виконувати ті деталі законів Тори, у яких єврейський закон дозволяє іноді допускати послаблення. Наприклад, той, хто протягом усього року їсть хліб, випечений булочником-неєвреєм, протягом Десяти днів каяття має їсти лише хліб, випечений євреєм.Логіка тут проста: адже ми цими днями просимо Вс-вишнього, щоб Він зробив для нас більше, ніж ми заслуговуємо, - так і нам слід робити для Вс-вишнього більше, ніж цього вимагає буква закону.👉Сліхот Поста Гдальї наведені не у сидурі (як сліхот інших постів), а у збірці сліхот, які читають напередодні Рош аШана. Оскільки в Пост Гдальї сліхот читають не до молитви "Шахаріт", а в середині її - в "Тахануні", то пропускають частину, аналогічну сліхот перед Рош аШана, і читають лише ті частини, які аналогічні відповідним частинам сліхот для інших постів.👉А саме: не читають "Ашрей", весь розділ після першого "Кадіша" (цитати з Танаха про велич і милосердя Вс-вишнього), "Слах лану", піют "Аз терем", "Ель ерех апаїм", сповідь у гріхах ("Ашамну" "), 6-й розділ книги Тегілім разом із вступом до неї ("Вайомер Давид..."), а наприкінці "Тахануна" читають повний текст "Авіну, малкейну" з деякими змінами спеціально для Десяти днів каяття, після чого хазан вимовляє "Хаці-кадіш" (а не "Кадіш шалем", як у сліхот перед Рош-Ашана).

Любавичський Ребе читає «Афтару» (уривок із Пророків) у «Піст Ґдальї» 5738 року (1978). Взято з сайту «Rebbe Drive»джерело: https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

✨ Раббаніт Двора Леа ע״ה – дочка Алтер Ребе та мати Цемах-Цедека ✨👶 Народилася 1766 року (תקכ"ו) у Вітебську, в родині Алтер Ребе та його дружини ребецн Штерни.💍 У 1788 році вийшла заміж за рабина Шолома Шахне Алтшулера. Через півтора року народився їхній єдиний син – майбутній Ребе «Цемах-Цедек».🔥 У 1792 році на небесах пробудився «китруг» (звинувачення) проти Алтер Ребе та хасидизму.У переддень Рош га-Шана ребецн Двора Леа відкрила Арон Кодеш і сказала:✨ «Я беру це на себе замість мого батька, щоб він залишився жити».🌹 На другий день Рош га-Шана вона занедужала, а 3 тішрея (Цом Ґдалья, תקנ"ג) її душа відійшла у вищі світи.🕯️ Останнє її прохання до батька: виховати її сина.Алтер Ребе взяв хлопчика до себе, і саме він виріс у великого лідера – Цемах-Цедека.На світлині – пам’ятник жертвам Голокосту неподалік від могили ребецн Двори-Леї Альтшулер.Фото взято з сайту "COL"джерело: (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8 )

✨ Напередодні Рош а-Шана та початку особливого місяця Тішрей  жінки нашої спільноти Шаарей Нашім зібралися разом для виконання особливої міцви — відділення хали.Це давня заповідь, яка приносить благословення в дім і на весь народ Ісраїлю.Під час зустрічі ми говорили про значення цих днів, про силу молитви й добрих справ, готувалися духовно до Судного дня. Кожна учасниця отримала подарунки та головне — відчула тепло єдності, яке так важливе перед новим роком.Нехай цей рік буде записаний для всіх нас у Книгу життя, добра і миру. 🍯🍎Шана това у-метука! שנה טובה ומתוקה

Піст Гедальї - єврейський пост, який наступає наступного дня після двох днів Рош аШана,Гедалья (Гедалія, Гедальяу) - так звали намісника Юдеї, фактичного правителя країни в останні дні її існування, незадовго до Вавилонського вигнання. Внаслідок змови намісника Гедалья було вбито. З його смертю згасла остання іскра єврейської державності в Ерец Ісраель, безліч євреїв було вбито, а решту вигнали вавилоняни з країни або самі тікали з неї. На згадку про ці трагічні події наші мудреці і встановили пост Гедальї. Поститися цього дня починають рано-вранці зі сходом сонця, а завершується піст Гедальї ввечері з виходом зірок.

Дорогі друзі, нехай цей Рош га-Шана стане для кожного з нас новим початком, наповненим світлом, добром і надією.Єврейський Новий рік — це не лише свято, а й День Вищого Суду. Ми стаємо перед Вс-вишнім із проханням про життя, здоров’я і мир. Саме зараз вирішується, яким буде наш наступний рік — і тому ми бажаємо вам доброго та солодкого запису в Книзі життя.Наші молитви сьогодні — за мир в Україні, за захист наших воїнів і за спокій усього світу. Нехай цей рік принесе нам здійснення найголовнішого прохання — миру й безпеки для наших родин та нашої землі.Нехай у ваших домівках завжди панує любов і гармонія, нехай ваші серця будуть сповнені радості й вдячності, а кожен день нового року приносить лише добрі новини.Від усієї нашої Громади — з найщирішими побажаннями:Гарного та солодкого року! Шана това уМетука!

Протягом багатьох років сьомий Любавицький Ребе користувався шістьма шофарами, кожен із яких має свою особливу історію та зв’язок із ним. 1. Шофар Ребе Цемах-Цедека (третього Ребе)Ребе користувався ним багато років, починаючи з перших років своєї діяльності. Шофар чорнобілий, і навіть після того, як він був частково пошкоджений і потребував ремонту, Ребе продовжував брати його з собою на текіот (трублення в шофар). Але через великі тріщини, що з’явилися в останні роки, цей шофар став непридатним для використання. 2. Шофар Ребе  (четвертого Ребе)Невеликий за розміром, чорний і блискучий. Колись шофар вважали непридатним, але його відремонтували, і він знову служив Ребе. Цей шофар мав особливу цінність, адже належав родині Ребе. 3. Шофар Ребе Раяца (шостого Ребе)Білий, з простими й гладкими вигинами. Ребе щороку приносив його до синагоги, хоча зазвичай не використовував для текіот. 4. Шофар Ребе Махараша (четвертого Ребе)Міцний, із яскраво вираженим вигином і золотавим відтінком. Цей шофар пройшов довгий шлях. Хоча Ребе рідко користувався ним на практиці, він зберігав його з великим трепетом. 5–6. Нові шофари із Землі ІзраїлюУ кінці 1940-х років, на прохання праведної ребецин Хаї Мушки, були привезені два нові шофари, спеціально для зручності Ребе. Ними користувалися кілька років, щоб полегшити текіот після ослаблення здоров’я Ребе, але згодом він знову повернувся до старіших шофарів із глибоким духовним значенням. Усі шість шофарів зберігалися в столі Ребе, загорнуті в хустку, і щороку їх приносили зі спеціальним благоговінням. Кожен шофар ніс у собі пам’ять про великих цадиків і служив духовним містком поколінь. Шофари Ребе — це не лише інструмент для звуків Рош га-Шана, а й живе надбання, символ вірності традиції та глибокої поваги до духовних пращурів. джерело:t.me/LubavitcherRebe770