Наші дати: 2 іяра
Новини
*2 іяра 5538 року (29 квітня 1778) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шмуеля (Шмельке) бен Цві-Ѓірш ѓа-Леві Гурвіца з Нікольсбурга.Первісток рабі Цві-Ѓірша з Чорткова отримав своє ім'я на честь одного з найбільших пророків – Шмуеля. В юності Шмуель і його брат Пінхас, що також став згодом знаменитим рабином, навчалися в нехасидській («литовській») єшиві, але після поїздки в Межиріч і зустрічі з Магідом – рабі Дов-Бером, стали його відданими учнями та послідовниками.Рабі Шмуель був рабином у польських містах Ричилув і Сенява, а згодом разом зі своїми прихильниками перебрався до чеського міста Нікольсбург (нині – Мікулов), де став спочатку головою релігійного суду (ав бейс-дін), а потім рабином.У Нікольсбурзі рабі Шмельке заснував знамениту єшиву, в якій навчалися рабі Яаков із Любліна (Хозе мі-Люблін), рабі Менахем-Мендл із Риманова, рабі Ісраель із Кожниць, рабі Леві-Іцхак із Бердичева, рабі Мордехай Банет і рабі Мойше-Лейб із Сасова.Рабі Шмуель був відомий своєю праведністю і добротою – практично все майно він роздавав бідним. Одного разу до нього в дім постукав бідняк, але на біду в домі вже не було нічого цінного, окрім обручки дружини. Дружини вдома не було і рабі Шмуель віддав каблучку бідняку. Дружина, що повернулася додому, насварила чоловіка, адже каблучка коштувала 300 дукатів, а жебрак, який не знав її ціни, напевно продасть її за десятку. І тоді рабі Шмуель кинувся в погоню. Насилу наздогнавши жебрака (який вирішив, що у нього хочуть відібрати подароване) він сказав: «Це дуже дорога каблучка – не продавайте її задешево!».Рабі Шмуель покинув цей світ у віці 52 років, відкривши своїм учням у день смерті, що його душа була втіленням душі пророка Шмуеля, а тому він має як і той прожити в цьому світі 52 роки.*2 іяра 5548 року (9 травня 1788 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Менахема-Мендела з Вітебська.Рабі Менахем-Мендл був улюбленим учнем Межеричського Магіда (рабі Дов-Бер) – учня засновника хасидизму рабі Баал Шем-Това і єдиним учнем Магіда, якому довелося зустрітися з Баал-Шемом. Менахем-Мендлу на той час було одинадцять років, він уже здобув славу блискучого талмудиста і сам рабі Дов-Бер представив його Бешту. Баал-Шем, оточений своїми послідовниками, пильно глянув на хлопчика і почав розповідати йому історію. Дехто з присутніх її одразу ж забув, а від інших вислизнув її сокровенний сенс, і тільки маленький Менахем-Мендл, запам'ятав притчу у всіх подробицях і зрозумів її значення, тому що це була історія його життя від першого до останнього дня. Почесті, труди, хвороби, розчарування, радощі, прикрощі, прощання до Святої Землі – все було там. Згодом, щоразу, коли його здоров'я турбувало друзів, він вмовляв їх: «Не хвилюйтеся, на мене ще чекає половина або чверть шляху».Лідером хасидів він став таким чином: Магід, приймаючи депутацію своїх прихильників із Вітебська, передав їм пояс і посох. І те, й інше належало вручити якомусь рабі Менахем-Мендлу, що жив у їхньому місті. Повернувшись додому, мандрівники почали шукати цього щасливчика, але марно – у Вітебську не було рабі Менахем-Мендла. Вони старалися настільки, що запитували навіть перехожих, і, нарешті, якась обірвана жінка сказала їм: «Я знаю тільки одного Менахем-Мендла – мого власного зятя». Стрімголов кинулися вони до неї додому, і, не кажучи ні слова, вручили йому пояс Магіда. Менахем-Мендл прийняв їх, і тієї самої миті відвідувачі побачили, що він став іншою людиною (Прим. Взагалі-то, рабі Менахем-Мендл був зятем одного з мінських багатіїв, і той навіть збирався будувати для нього синагогу та єшиву, яку той міг би очолити, але обурені його хасидськими звичками, мінські міснагдіми домоглися його вигнання. Тож він цілком міг бути обірваним, але навряд чи у вигнання пішла і його теща).Цю чуйну стриману людину любили і люди вищого суспільства, і мешканці міських околиць. У своєму заповіті Магід призначив рабі Менахема-Мендела своїм спадкоємцем, який мав очолити рух після його сина. Усі листи, написані учнями Магіда, рабі Менахем-Мендель підписував першим...У 1777 році рабі Менахем-Мендл разом з Алтер ребе їздив у Вільно, для того, щоб переговорити з головним противником хасидизму Віленським гаоном, але на жаль, ця місія закінчилася невдачею. Того ж року рабі Менахем-Мендель ухвалює рішення переїхати з групою хасидів до Країни Ізраїлю і навесні на чолі групи з 300 хасидів прибуває в Ерец-Ісраель. Спочатку вони оселилися в Цфаті, але турки й араби переслідували їх доти, доки вони не покинули місто й не переїхали до Тверії.Труднощі тогочасного життя на Святій Землі далися взнаки і за 10 років рабі Менахем-Мендл із Вітебська покинув цей світ. Перед самою смертю учні запитали його, поруч із ким він хоче бути похований, адже багато хто хоче бути похованим біля праведників. Рабі з подивом їм відповів: «Що за дивне запитання? Мені буде добре лежати поруч із кожним євреєм. Дай Боже, щоб жоден єврей не соромився мене, так само як я не соромлюся жодного єврея».*2 іяра 5594 року (4 травня 1834 року) – День народження четвертого Любавицького ребе рабі Шмуеля (ребе Маѓараш).Після великої пожежі в Любавичах третій Любавицький ребе – ребе Цемах-Цедек – вирішив придбати ділянку землі та побудувати на ній великий будинок, що включав би в себе також і єшиву. З поваги до Ребе градоначальник безкоштовно видав йому з власного лісу все необхідне для будівництва.Ребе хотів влаштувати новосілля у свято Швуес, проте ребецн побажала, щоб пологи відбувалися в новому будинку, і, коли почалися перейми, вирушила туди. Коли ребе Цемах-Цедеку повідомили про це, він поспішив у новий дім, зайшов у кімнату і стояв там, повернувшись обличчям до стіни, весь час пологів.І ще про ребе Маѓараша. У дитинстві-отроцтві він всерйоз захоплювався різьбленням по дереву, і в Любавичах було два «ритуальних» свічники його роботи: триколірний тринадцятиствольний, з 613 частин – його ставили в залі єшиви на Песах, і чотириствольний, з яким проводжали Ребе до дому в ніч Сімхас-Тори.*2 іяра 5702 року (19 квітня 1942 року) – Розпочато написання сувою Тори, присвяченого зустрічі Мошиаха.У день свята Симхат-Тора 5702 року Шостий Любавицький Ребе, рабі Йосеф-Іцак, проголосив написання сувою Тори, присвяченого зустрічі Мошиаха. Було оголошено, що написання його розпочнеться 20 числа місяця хешван 5702 року, проте з різних причин початок написання сувою Тори було відкладено, і йому судилося відбутися 2 іяра.Усі витрати, пов'язані з написанням сувою Тори, фінансувалися з особистого рахунку Ребе, а всі благодійні пожертви, зроблені на користь написання сувою Тори, Ребе переказав у касу Центру з питань виховання.Написання сувою Тори було розпочато 5702 року (1942), проте його завершення затягнулося на довгі роки – до 5730 року (1970).chabad.odessa