Саме на Песах, свято Визволення, ми зобов’язані випити чотири келихи вина — відповідно до чотирьох обіцянок, які Всевишній дав синам Ізраїлю в Єгипті щодо Виходу: «Виведу, врятую, визволю і візьму» (Шмот 6:6-7).Чи зобов’язані ми пити п’ятий келих? Думки мудреців розділилися. Ми не п’ємо його в той самий вечір, але наливаємо «на честь Еліягу». Я чув пояснення, що саме через сумніви щодо статусу цього келиха його й називають «келихом Еліягу». Адже саме цей пророк має вирішити всі сумніви в Законі, які залишилися нерозв’язаними мудрецями. У середовищі тих, хто вивчає Талмуд, прийнято розшифровувати слово ТеІКУ, яке означає, що питання залишається нерозв’язаним, як Тишбі Йетарец Кушійот Увеаійот — «Тишбиянин (Еліягу) розв'яже труднощі та проблеми».Однак поширеним є пояснення з коментаря Мішна Брура: наливаючи п’ятий келих, ми виражаємо надію, що так само, як Бог вивів Свій народ із Єгипту, так у найближчому майбутньому Він пошле нам остаточне Визволення, провісником якого стане пророк Еліягу.І тут ми підходимо до вашого другого питання. Унікальність Еліягу навіть серед тих небагатьох, хто залишив цей світ живим, полягає в тому, що він завжди переживав за єврейський народ. А в наш час, мабуть, тільки про нього відомо, що він не просто перебуває в духовних світах, але й продовжує відвідувати наш матеріальний світ. Тому його й називають «ангелом Бріта» (союзу обрізання), адже він присутній на кожній брит-міле. І логічно, що саме він принесе нам добру звістку з духовних світів.https://toldot.com/

14 нісана 4895 року (30 березня 1135 року) — День народження рабі Моше бен Маймона (Рамбам, Маймонід).Рабі Моше бен Маймон, також відомий під акронімом Рамбам (на Заході його частіше називають «Маймонід» — «син Маймона»), народився в іспанській Кордові в знатній і відомій родині нащадків царя Давида та укладача Талмуда рабі Єгуди га-Насі.Його першим вчителем був батько, рабі Маймон, голова рабинського суду Кордови та один із найвидатніших законодавців свого часу. Коли Моше було 13 років, його родині довелося тікати з Кордови — місто захопили ісламські фанатики Альмохади, і всім немусульманам загрожувала смерть. Сім років родина мандрувала Іспанією і нарешті оселилася в місті Фес (Марокко). За цей час рабі Моше встиг написати кілька праць — коментарі до Талмуду, трактат про єврейський календар тощо, але в 1165 році вони покинули Фес, що також належав Альмохадам, вирушивши до Ерец-Ісраель, День від'їзду з Феса, а також день, коли судно, на якому вони пливли, врятувалося від бурі, відзначалися нащадками Маймона сімейним постом, а день прибуття сім'ї в порт Акко став святом. Сім'я Маймоніда здійснила подорож по Ерец-Ісраель, а потім відправилася до Єгипту, де оселилася у Фостаті (Старий Каїр).Молодший брат — Давид бен Маймон — займався торгівлею дорогоцінними каменями і завдяки цьому рабі Моше міг виконувати обов'язки голови громади та займатися літературною діяльністю. Однак під час однієї з подорожей його корабель зазнав аварії і Давид потонув (євреї, що живуть в Індії, запевняють, що він не потонув, а врятувався і очолив громаду в Кочині), залишивши дружину і двох дітей. Родина була розорена, а Рамбаму довелося шукати заробіток одразу для двох сімей. Він став лікарем і, зрештою, був призначений одним із особистих лікарів самого султана Салладіна (Салах-ад-Діна). Саме в ці роки, незважаючи на свою завантаженість, він написав книги «Мішне Тора» («Повторення Закону») і «Море невухім» («Наставник тих, хто вагається»). Також його перу належить безліч інших книг, зокрема «Сефер га-міцвот» («Книга заповідей»), де він систематизував усі 613 заповідей — 248 заповідей, що наказують, і 365 заповідей, що забороняють.До кінця життя рабі Моше продовжував працювати як придворний лікар і голова єврейської громади, ведучи широке листування з громадами різних країн. Рамбам помер, оплакуваний у всіх частинах єврейського світу, а його останки були перевезені до Ерец-Ісраель, у Тверію, і донині його могила залишається об’єктом паломництва.До 750-річчя Рамбама в Ізраїлі було засновано кібуц Яд-Маймонід. джерело: chabad.odessa

У ніч напередодні свята Песах проводять бдікат хамец — перевірку всього дому на наявність хамецу. Мудреці постановили, що кожен єврей має виконати цю перевірку одразу після настання ночі. Також заборонено їсти чи займатися будь-чим — навіть вивченням Тори — протягом останніх 30 хвилин перед цет а-кохавім; якщо ж людина почала раніше, вона має перерватися з настанням цього часу.Той, хто зазвичай молиться Маарів у міньяні, проводить бдікат хамец одразу після повернення із синагоги. Навіть якщо цього вечора він молиться без міньяна, дозволено спочатку прочитати Маарів, а потім перевіряти. Але той, хто зазвичай молиться без міньяна, спочатку має зробити бдікат хамец, а вже потім молитися.Перевірці підлягає будь-яке місце, куди протягом року міг потрапити хамец: не лише кухня і їдальня, а й спальня, горище, підвал, комора, автомобіль тощо. Особливу увагу слід приділити дитячим кімнатам і речам. Щоб полегшити перевірку, вдень 13 нісана ретельно прибирають дім, особливо під меблями.Уважно перевіряють щілини, отвори й кути. Вузькі місця перевіряють настільки, наскільки дістає рука. Якщо хамец видно, але дістати неможливо, це місце закривають (наприклад, глиною).Бдікат хамец проводять також у синагогах — у той самий час.Перед перевіркою хліб, залишений для вечері та ранку 14 нісана, ховають у надійне місце, щоб діти чи тварини його не рознесли. Інакше доведеться перевіряти заново.Є звичай розкладати в домі 10 шматочків черствого хліба (загорнутих у папір), які той, хто перевіряє, знаходить. Це допомагає не втрачати уважність і нагадує про необхідність бітуль хамец. За Кабалою ці 10 шматочків символізують сили нечистоти, що будуть знищені.Перевірку проводять при світлі свічки (зазвичай воскової), користуючись пір’їною для очищення щілин. Знайдений хамец збирають дерев’яною ложкою і кладуть у паперовий пакет.Перед початком господар дому промовляє благословення: «…освятив нас Своїми заповідями і наказав знищити хамец». Окремого благословення на саму перевірку не читають, адже це лише частина заповіді знищення хамецу.Після благословення до початку перевірки не говорять навіть про пов’язані речі. Під час перевірки також уникають сторонніх розмов.Рекомендується проводити перевірку урочисто, залучаючи всіх домочадців: кожен отримує свою ділянку. Усі слухають благословення, відповідають «АМЕН!» і мовчки починають перевірку.Після завершення знайдений хамец, пір’їну й залишки свічки кладуть на дерев’яну ложку, загортають, перев’язують і зберігають до ранку, щоб спалити.Після бдікат хамец промовляють бітуль хамец — формулу анулювання. Головне — внутрішнє рішення вважати весь невиявлений хамец таким, що не існує і не належить людині.Наступного дня, у канун Песаха, в п’яту сонячну годину хамец спалюють. Для цього розводять окремий вогонь. Є звичай перевіряти кишені одягу перед спаленням. Після цього знову промовляють формулу бітуль хамец і молитву «Нехай буде воля Твоя».Той, хто виїжджає з дому перед Песахом і не може провести перевірку у встановлений час, має зробити це напередодні від’їзду без благословення, а потім одразу промовити бітуль хамец. джерело: Зі збірника «Шулхан Арух»

Існує давній звичай, згідно з яким первістки в сім’ї постять у переддень Песаха, 14 нісана. Цей піст установлено на згадку про те, що Всевишній, винищуючи первістків єгиптян, зберіг життя всім єврейським первісткам.Хто має постити цього дня?Згідно з однією думкою, постити мають усі первістки: і чоловіки, і жінки; як ті, хто є первістками у своєї матері, так і ті, хто є первістками у свого батька. А якщо в сім’ї немає жодного первістка, то постити має старший у домі.Однак у більшості громад прийнято, що постять лише чоловіки, які народилися першими у своєї матері.Прийнято, що замість малолітнього сина-первістка постить його батько (навіть якщо сам він не є первістком). Якщо ж батько теж є первістком, то його піст зараховується за двох. Однак є суворіша думка, згідно з якою в такому випадку має постити і мати дитини.Коли слід постити?Піст триває у переддень Песаха. Логічно було б установити його в річницю дива – 15 нісана, але цей день є святковим, а в єврейські свята за законом пости не проводяться.Якщо переддень Песаха припадає на суботу, піст первістків переносять на четвер. Якщо ж переддень Песаха випадає на п’ятницю, то піст не переносять.Піст первістків починається на світанку й завершується з появою зірок.

Єгипетське рабство не почалося в один день — воно згущувалося, мов темрява перед світанком. Нащадки Яакова жили серед чужого народу, доки не опинилися в становищі безправних рабів. Але саме в цій точці відчаю починається історія визволення. Через Моше та Аарона Всевишній відкриває Свою волю: народ має вийти з Єгипту. Десять кар вражають країну, руйнуючи звичний порядок і оголюючи крихкість людської влади. Вихід стає не лише географічним рухом, а й духовним переломом — народженням народу.Особливу роль у цих подіях відіграють Моше, Аарон і їхня сестра Мірьям. Моше — вождь і пророк, Аарон — миротворець і первосвященник, Мірьям — джерело внутрішньої сили та віри. Разом вони ведуть народ через море, крізь страх і невпевненість. Однак свобода не приходить миттєво: за межами Єгипту починається тривалий шлях становлення.Кульмінацією стає дарування Тори на горі Сінай. Тут колишні раби отримують не лише закон, а й сенс існування. Вони стають народом Завіту. Але майже відразу настає криза: гріх золотого тельця показує, наскільки глибоко в свідомості ще живуть страх і потреба в зримих опорах. Навіть переживши одкровення, людина може повернутися до примітивних форм віри.Відповіддю на цю кризу стає створення Мішкана — переносного святилища. Якщо Сінай був моментом одкровення згори, то Мішкан — це спроба людини створити простір для постійної присутності Б-га у своєму житті. Тут служить Аарон і його сини, тут народ навчається дисципліни, порядку й відповідальності.Сорок років мандрів пустелею — це не покарання у вузькому сенсі, а процес дорослішання. Покоління, що вийшло з Єгипту, мало відійти, щоб поступитися місцем новому — вільному не лише зовні, а й внутрішньо. На цьому шляху відбуваються бунти, сумніви, падіння — від Кораха до нарікань біля меж Землі. Але водночас формується народ, здатний нести віру і закон.Історія Виходу — це не лише розповідь про минуле. Це модель людського життя: вихід із «Єгипту», зустріч з істиною, криза, побудова внутрішнього святилища і довгий шлях до зрілості. Саме тому вона залишається живою — як хроніка не лише поколінь, а й кожної людини.джерело: toldot.com

Напередодні Песаха молитву Шахаріт починають читати раніше, ніж зазвичай, щоб встигнути завершити ранкову трапезу до моменту, коли хамец стає забороненим.У канун Песаха і в холь а-моед у Шахаріт не читають «Мізмор ле-тода». Причина в тому, що до подячної жертви «тода» (якій відповідає цей псалом із Тегілім) входили десять хлібів із квашеного тіста, а в ці дні це заборонено.У канун Песаха хамец дозволено їсти лише до завершення четвертої сонячної години (тобто до кінця третини дня), а користуватися ним — до кінця п’ятої години. Тому хамец слід спалити до цього часу і промовити формулу бітуль хамец.Починаючи з полудня напередодні Песаха заборонено працювати — навіть безкоштовно і навіть для потреб свята. Дозволено лише те, що дозволено в холь а-моед. У деяких громадах не працюють навіть у першій половині дня. Водночас дозволено лагодити речі та одяг, необхідні для свята.Стригти волосся і нігті дозволено лише до полудня. Якщо не встигли, нігті можна підстригти й після полудня, але волосся — лише у неєврея.Існує звичай уже за 30 днів до Песаха не їсти мацу. У канун Песаха їсти мацу заборонено за законом Тори — навіть дітям. Також цього дня не їдять продукти, з яких готують марор і харосет (хрін, салат, яблука, горіхи, груші тощо).На згадку про чудо спасіння єврейських первістків під час десятої кари в Єгипті первістки (як у батька, так і в матері, включно з коенами і левітами) за буквою закону повинні постити 14 нісана. Якщо первісток неповнолітній — постить його батько. Проте прийнято не постити, а брати участь у трапезі з нагоди виконання заповіді (обрізання, бар-міцва) або на сіюм — завершення вивчення трактату Талмуду.Якщо виливають воду після миття посуду на землю, її потрібно виливати на похиле й пухке місце, щоб вона не застоювалася і залишки їжі не скисали.Від моменту, коли хамец стає забороненим, і до завершення Песаха єврею заборонено отримувати будь-яку користь навіть від хамецу, що належить неєврею. Тому не можна виконувати роботу, пов’язану з хамецом неєврея (перевозити, охороняти, купувати). Водночас дозволено давати неєврейському працівникові гроші, навіть якщо відомо, що він купить на них хамец.Заборонено позичати або здавати в користування тварин неєврею, якщо відомо, що під час Песаха він годуватиме їх хамецом.Якщо канун Песаха припадає на шабат:а) Бдікaт хамец проводять у ніч на 13 нісана, а спалюють хамец у п’ятницю до полудня (без другої формули бітуль).б) Хамец для суботніх трапез зберігають окремо; трапези проводять раніше й завершують до заборони.в) Не готують страв із хамецом; якщо були — посуд очищають до п’ятої години.г) Третю трапезу проводять без хамецу (м’ясо, риба, овочі, фрукти).д) До Седера починають готуватися лише після завершення шабату.Напередодні шабату перевіряють, чи відокремлена хала від маци. Якщо ні — у шабат виникає складне галахічне питання.Після Мінхи читають «Седер корбан Песах» — це зараховується як духовне здійснення жертвоприношення. Варто пробудити в собі скорботу за відсутністю Храму і молитися про його відбудову.Якщо перший день Песаха — шабат, «Кабалат шабат» починають із 29-го псалма («Мізмор ле-Давід»).Після Амідa в Мааріві в першу ніч Песаха (а за межами Ізраїлю — і в другу) читають Галель стоячи, після чого хазан читає Кадіш шалем. У другу ніч також виконують «Сфірат а-Омер».джерело: 📖 Кіцур Шульхан Арух

📌13 нісана 2048 року (1713 рік до н.е.) — Бріт-міла Авраама.Про всіх наступних нащадків шлюбу Авраама і Сари говоритимуть «увійшов у союз Авраама-авіну», але саме того дня і був утворений той самий союз. 13 нісана виходець з Ур-Касдима 99-річний Аврам за вказівкою Всевишнього обрізав крайню плоть собі та всім членам своєї родини. Увійшовши таким чином у союз з Всевишнім (слово «бріт» і означає «союз»), він отримав нове ім'я — Авраам («батько багатьох народів»).Одночасно з батьком обрізання зробив і його 13-річний син від служниці Гагари (Агарі) — Ішмаель (Ізмаїл). Наші мудреці кажуть, що нащадки Ішмаеля (араби) в нагороду за виконання заповіді обрізання отримали у тимчасове володіння святі місця (Ерец-Ісраель). Ну а син Іцхак (Ісаак), що народився через рік у Сари та Аврагама, увійшов у союз імені свого батька на 8-й день, ставши першим, обрізаним у восьмиденному віці.А через три дні до Аврагама прийшли три гості.📌13 нісана 3404 року (357 рік до н. е.) — Указ Амана про винищення євреїв.На 12-му році правління царя Ахашвероша його прем'єр-міністр Аман зумів домогтися схвалення плану «остаточного вирішення єврейського питання». Різанина була призначена на 13 адара, тобто через 11 місяців, і указ про це був розісланий по всіх 127 провінціях Перської імперії. На щастя, зусиллями одного з керівників єврейської громади Мордехая та дружини Ахашвероша Естер задум Амана був зірваний, і на згадку про перемогу було засновано свято Пурім.📌13 нісана 5335 року (24 березня 1575 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) творця «Шулхан Аруха» рабі Йосефа бен Ефраїма Каро.Рабі Йосеф народився в 1488 році в Толедо, проте Іспанію він покинув у 4-річному віці: після вигнання євреїв з Іспанії сім'я переїхала до Португалії, а в 1497 році, після нового вигнання — до Туреччини, де рабі Йосеф прожив майже 40 років.У 1536 році рабі Каро вирушив до Цфату. Тут він навчався у рабі Яакова Бейрава і отримав від нього сміху (атестацію на звання рабина). Після від'їзду рабі Бейрава з Цфату рабі Каро став головою місцевих вчених і одним із найшанованіших членів місцевого суду (бейс-діна) — у всіх постановах його ім'я наводилося першим. Рабі Йосеф очолив велику єшиву, в якій навчалося 200 учнів.Найбільшу популярність серед праць рабі Йосефа здобув «Шулхан арух», що став загальноприйнятим зведенням законів ортодоксального єврейства, але він є спрощеною переробкою найбільш значущої, з точки зору єврейської вченості, праці рабі Йосефа — «Бейт Йосеф» («Дім Йосефа»). У своїх постановах сам рабі Йосеф завжди посилався саме на «Бейт Йосеф» і ніколи на «Шулхан арух».Могила рабі Йосефа Каро збереглася донині на старому кладовищі Цфата.📌13 нісана 5626 року (29 березня 1866 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) третього Любавичського ребе Цемаха Цедека.У 1860 році ребе Цемах-Цедек сильно захворів. Останні півроку йому було важко говорити, і він відмовлявся приймати відвідувачів на особисту розмову з матеріальних питань, кажучи, що не бачить тіло, а бачить лише світло душі і тому не може відповідати на питання, пов'язані з матеріальним.джерело: chabad.odessa

Спалюючи квасне перед Песахом, ми здійснюємо дію, яка на перший погляд здається суто технічною: прибирання, перевірка, формальне анулювання квасного. Але традиція наполягає: це не лише про хліб. Це про людину.Квасне — це тісто, якому дали «роздутися». У цьому простому процесі мудреці побачили образ єцер а-ра — не того, що штовхає до явного зла, а більш тихого й підступного: інерції, зволікання, самозаспокоєння. Тісто стає квасним не тому, що з ним щось зробили, а тому, що вчасно нічого не зробили. Так і людина: відкладає, тягне, думає «ще встигну» — і можливість зникає.Тому боротьба з квасним — це не стільки боротьба з гординею в абстрактному сенсі, скільки з внутрішньою тяжкістю, що заважає діяти. Заповіді вимагають живості, готовності відгукнутися. Вихід із Єгипту відбувся поспіхом — не було часу чекати, поки тісто підніметься. Свобода починається з руху, з рішучості вийти. Прісний хліб — хліб швидкості й простоти — протиставляється квасному так само, як легкість — в’язкості.Але чи означає це, що спалення хліба «спалює его»? Буквально — ні. Іудаїзм ніколи не будувався на магічному мисленні. Водночас він глибоко розуміє психологію: зовнішня дія формує внутрішній стан. Коли людина ретельно шукає квасне, відмовляється від нього, промовляє формулу його анулювання — вона не знищує его напряму, але створює внутрішню установку: «я не хочу, щоб це мною керувало».Символ не замінює роботу над собою, але запускає її. Без внутрішнього наміру все перетворюється на рутину — і це чесне зауваження. Водночас і навпаки: без дії намір швидко розчиняється. Заповіді поєднують тіло й свідомість, звичку й зміст.Тому сама схема не є хибною — вона просто потребує оновлення. Щороку людина може знову запитати себе: що в моєму житті «заквасилося»? Де я зволікаю, замість того щоб вийти зі свого «Єгипту»?І тоді спалення квасного стає не лише обрядом, а точкою старту. Не знищенням его, а звільненням від того, що заважає почати рух.джерело: toldot.com

📜 «Пасхальна Агада» Ребе: шедевр єврейської думки та наукової точностіГотуючись до Песаха, ми часто шукаємо ту саму книгу, яка допоможе глибше відчути Седер. Однією з найвизначніших праць у цій сфері є «Агада з підбіркою пояснень і звичаїв» (Агада ім лікутей таамім у-мінагім), укладена Сьомим Любавицьким Ребе у 1946 році.Що робить її унікальною? Ось кілька фактів, які варто знати:🔹 Науковий підхід і лаконічністьВідомий рабин Шломо-Йосеф Зевін назвав цю працю «перлиною агадичної літератури». Ребе вдалося на 47 сторінках умістити колосальний обсяг інформації: від текстологічного аналізу слів до глибоких кабалістичних змістів, зберігаючи при цьому чіткість і стислість.🔹 Детектив із першоджереламиРебе провів величезну роботу зі звіряння текстів. Чи знали ви, що Алтер Ребе (засновник Хабаду) перевіряв текст Агади, вивчивши близько 60 різних варіантів рукописів і видань? У своїх коментарях Ребе пояснює кожну зміну та доводить, чому саме ця версія є найбільш точною.🔹 «Внутрішні» воротаЦікава історія обкладинки першого видання. Ребе Раяц (Шостий Ребе) розпорядився надрукувати її з тим самим оформленням «воріт» (титульного аркуша), яке використовувалося для праць його батька, П’ятого Ребе. Це підкреслювало спадковість і глибокий внутрішній зв’язок поколінь.🔹 Не лише для ХабадуХоча в Агаді зібрано та систематизовано всі звичаї Хабаду (наприклад, чому в домі Любавицьких Ребе не прийнято «красти» афікоман — адже крадіжка, навіть жартома, не є добрим прикладом для виховання), вона стала настільною книгою для дослідників і євреїв різних напрямів завдяки своєму універсальному інтелектуальному рівню.🔹 Еволюція книгиПерше видання вийшло у 1946 році. Протягом десятиліть Ребе додавав нові фрагменти та примітки. Лише у 1973 році всі ці доповнення були остаточно інтегровані в основний текст, створивши ту довершену структуру, яку ми бачимо сьогодні.💡 Підсумок: Це не просто збірник молитов, а повноцінний посібник з історії, галахи та хасидизму. Якщо ви хочете, щоб ваш Седер цього року наповнився новими змістами — «Агада Ребе» стане вашим найкращим провідником.📖 Любавицький календар 

Сьогодні 12 Нісана 5786 рокуЗ моменту виходу з Єгипту сини Ізраїлю стали називатися «воїнствами Всевишнього» (Цваот Ашем). Різниця між статусом «рабів» (ким вони були раніше) і «воїнства» полягає в наступному:Раб виконує роботу свого пана. У цьому є різні рівні: від майстерного ремісника («того, хто свердлить перлини») до того, хто займається простою працею або важкою фізичною роботою. Це вимагає значних зусиль і виснаження, але не пов’язане із самопожертвою (месір ут нефеш).Воїнство — це ті, хто служить із великою відданістю та самовідданістю, як у захисній, так і в наступальній боротьбі. Вони стоять на своєму посту з максимальною стійкістю, не зважаючи на супротивника. Їхнє служіння ґрунтується не на власному розумінні чи логіці, а на чіткому виконанні наказів свого Полководця.Душі Ізраїлю в Єгипті перебували в найнижчому стані, зазнаючи тяжких і гірких страждань. Попри це, вони не змінили своїх імен, мови та одягу. Вони стояли на сторожі своєї ідентичності з абсолютною твердістю, знаючи, що Всевишній обіцяв їх визволити. Той, хто поводиться так у подібних обставинах, належить до «воїнства Всевишнього», і Всевишній допомагає йому надприродним чином, що проявляється всередині самої природи.📖 Любавицький календар

Нехама-Діна Шнеєрсон (1881–1971) — дружина шостого Любавицького Ребе та теща сьомого Ребе.🏙 Коріння і велика спадщинаНехама-Діна народилася 18 Хешвана 5642 року в Кишиневі (Молдова). Її батьком був рабі Авраам Шнеєрсон, онук знаменитого «Цемах Цедека». У 1897 році, коли їй було лише 16 років, вона вийшла заміж за рабі Йосефа-Іцхака (Раяца). Вибір упав саме на неї за особливим рішенням П’ятого Ребе (Рашаба), який хотів, щоб його єдиний син поєднав долю з представницею їхньої святої родини. 🛡 Подвиг заради спасінняВлітку 1927 року, коли її чоловік був заарештований радянською владою за «контрреволюційну» релігійну діяльність, Нехама-Діна проявила надзвичайну мужність. Попри стеження ГПУ та реальну загрозу розстрілу, вона фактично очолила зусилля з його порятунку. Саме вона координувала всі дії щодо визволення чоловіка зі стін Шпалерної в’язниці, ставши його «голосом» і захистом перед обличчям комуністичного режиму. 🔇 Світ у тиші: випробування глухотоюМало хто знав, що значна частина її життя минула майже в повній тиші. Після народження першої доньки в неї почалися серйозні проблеми зі слухом. Коли у 1939 році нацистська авіація бомбардувала Варшаву, вона чула лише легкий шурхіт. Вона навчилася майстерно читати по губах, а поруч із нею завжди були папір і ручка, щоб близькі могли написати їй свої слова. Ця недуга не зламала її дух — вона залишалася опорою для всієї родини. 🕊 Берегиня «Дому Ребе»Після відходу чоловіка у 1950 році Нехама-Діна вела усамітнений спосіб життя, присвячуючи дні молитві та читанню Тегілім. Однак у свята її дім оживав — вона з радісним обличчям приймала доньок і гостей. До кінця її життя Сьомий Ребе дотримувався особливого порядку: святкові трапези відбувалися в її домі, і на столі завжди стояли прибор, келих і хали для її покійного чоловіка — як знак безперервності поколінь. 🕯 Завершення шляхуНехама-Діна залишила цей світ 10 Тевета 5731 року (1971 р.) і була похована в Нью-Йорку, поруч з Оелем свого чоловіка. 👨‍👩‍👧‍👧 Доньки:Дружина рабина Шмар’яу ГураріХая-Мушка Шнеєрсон (дружина Сьомого Ребе)Шейна Оренштейн (дружина рабина Мендела Оренштейна) 📖 Любавицький календар