Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай. Вшановуй пам’ять загиблих:воїнів, дітей, мирних людей.Тих, кого більше немає поруч.Але хто назавжди з нами — в серці.Це не просто хвилина мовчання.Це наш обов’язок.Це людяність.Живі — завдяки тим, кого втратили...........

❗Зазвичай свічки на Шавуот запалюють за 18 хвилин до заходу сонця. Якщо свято припадає на вечір п’ятниці (і переходить у Шабат), запалювання здійснюють у той самий час, але благословення промовляють подвійне: на святкові та шабатні свічки.📌Порядок дій:Спочатку запаліть свічки ( від палаючого вогню), а потім закрийте очі руками перед промовлянням благословення. Це пов’язано з тим, що після благословення на запалювання ви приймаєте святість дня, що настає. 🙌Промовте благословення: 📌На івриті:בָּרוּךְ אַתָּה יְיָ, אֱלֹהֵינוּ מֶלֶךְ הָעוֹלָם, אֲשֶׁר קִדְּשָׁנוּ בְּמִצְוֹתָיו וְצִוָּנוּ לְהַדְלִיק נֵר שֶׁל שַׁבָּת וְשֶׁל יוֹם טוֹב 📌Транслітерація:Барух ата Адонай, Елогейну Мелех га-олам, ашер кідшану бе-міцвотав, ве-цівану леґадлік нер шель Шабат ве-шель Йом Тов. 📌Переклад:«Благословенний Ти, Г-сподь, Б-г наш, Цар Всесвіту, Який освятив нас Своїми заповідями та заповів нам запалювати шабатні й святкові свічки!»  

📅 21 травня — запалювання святкових свічок о ⏰ 20:29.📅 22 травня — запалювання святкових та шабатніх свічок (від палаючого вогню) о ⏰ 20:31.🕊️ Нехай світло свята наповнить дім миром і благословенням!

      

7 сівана 5509 року (24 травня 1749 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраѓама бен Авраѓама Потоцького (гер-цедек).Гер-цедек («праведний прозеліт», тобто праведник, який прийняв юдаїзм) жив за часів Віленського гаона рабі Еліягу бен Шломо-Залмана. Народився він в одній із найзнатніших польських родин — Потоцьких і був відомий як граф Валентин Потоцький.Вирушивши на навчання до Парижа, граф Потоцький подружився там з іншим польським аристократом — паном Зарембою. Одного разу друзі побачили старого єврея, зануреного у вивчення Талмуду, і звернулися до нього з проханням ознайомити їх з основами юдаїзму, поклявшись, що приймуть його, якщо переконаються у хибності християнської віри. Заремба забув про обітницю, а Потоцький, повчившись деякий час у Папській академії в Римі, поїхав до Амстердама і там прийняв юдаїзм, узявши ім’я Авраѓам. Заремба дізнався про зникнення Потоцького і згадав про клятву. Він вирушив із сім’єю з Литви до Амстердама, також прийняв юдаїзм і згодом оселився в Ерец-Ісраель. Потоцький повернувся до Литви і оселився поблизу Вільно.Одного разу Авраѓам насварив хлопчика, який заважав молитві в синагозі, і його батько доніс владі про прозеліта. Перехід християнина в юдаїзм карався смертю, тому Авраѓама заарештували і віддали під суд. Незважаючи на вмовляння, він не зрікся юдаїзму і був спалений на вогнищі біля стіни вільненської фортеці, промовивши перед смертю благословення для тих, хто приймає мученицьку смерть (кідуш га-Шем). Один із місцевих євреїв, Еліезер Зіскес, проникнувши під виглядом християнина на місце страти, зібрав частину попелу і вцілілий палець страченого і поховав їх на єврейському кладовищі. На його могилі виросло велике дерево, але на початку XX століття її було зруйновано католиками. Після Другої світової війни євреї Вільнюса перепоховали Потоцького, Віленського гаона, його дружину і сина на новому єврейському кладовищі і звели над їхніми могилами спільний склеп.7 сівана 5521 року (9 червня 1761 року) — рабі Дов-Бер (Магід) із Межерича очолив хасидський рух.Після відходу рабі Ісраеля Баал Шем-Това його син, рабі Цві, був обраний главою руху хасидизму. Через рік учні Бешта — «Святе братство» («Хевра кадіша») побачили, що його сили слабкі, а рухові в тих умовах потрібен був сильний керівник.На святковій трапезі другого дня свята Швуес, після першої річниці відходу Бешта, рабі Цві сидів на чолі столу, одягнений у одяг свого батька, а «Хевра кадіша» сиділа навколо нього. Після того як рабі Цві завершив виголошення Тори, він підвівся і сказав:— Сьогодні до мене приходив мій святий батько і повідомив мені: «Свита згори разом зі своїми слугами, які зазвичай були з ним, сьогодні перейшли до святого і грізного рабі Берінья, сина рабі Авраѓама (тобто до Бера — Межеріцького Магіда). Тому, сину мій, передай йому керівництво в присутності всієї “Хевра кадіша”, а він сяде на моє місце на чолі столу, а ти сядеш на його місце. І знай, що буде з вами удача і подвійна духовна сила».Сказавши це, рабі Цві звернувся до Магіда з благословенням «Мазл тов!», зняв своє верхнє вбрання і передав його рабі Дов-Беру, а сам одягнув його вбрання і сів на його місце.джерело: chabad.odessa

*6 сівана 2448 року (1313 рік до н.е.) — Дарування євреям Тори на горі Синай.Через сім тижнів після Виходу з Єгипту Всевишній явив себе єврейському народові на горі Синай. Тут 600 тисяч євреїв (а в той момент біля гори Синай перебували також душі євреїв, яким судилося народитися в усіх майбутніх поколіннях) почули перші дві з десяти заповідей, однак злякалися того, що відбувається, тому решта вісім заповідей були передані через Моше-рабейну. Далі Моше піднявся на вершину Синая і провів там 40 днів, отримуючи решту Тори.*6 сівана 2854 року (906 р. до н.е.) — день народження великого мудреця і праведника, царя Давида.Мідраш розповідає, що Всевишній, створюючи першу людину, Адама, провів перед його внутрішнім зором усі майбутні покоління, і Адам побачив немовля, якому було призначене велике майбутнє, але яке мало померти одразу після народження. І Адам, якому було відведено 1000 років життя, пожертвував 70 із них на користь цього немовляти. Цим немовлям і був Давид, молодший син голови коліна Єгуди Ішая і правнук відомої праведниці Рут.*6 сівана 2924 року (836 р. до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) царя Давида.Один із найвидатніших у єврейській історії царів і мудреців, праведник і співець Ізраїлю Давид бен Ішай прожив рівно 70 років, відійшовши з цього світу в той самий день, коли й прийшов у нього. Мідраш розповідає, що Ангел Смерті довго не міг забрати царя Давида, тому що він постійно був занурений у вивчення Тори. І тоді він зламав гілку дерева. Давид відволікся на звук, і ангел зробив свою справу.Батько Давида, Ішай, був реінкарнацією голови коліна Єгуди Нахшона бен Амінадава (який під час переходу через Червоне море першим увійшов у воду). На царство Давида помазав пророк Шмуель, і надалі саме його нащадки були визнані законними єврейськими царями (Мошіах також походить із роду царя Давида).Цар Давид був великим воїном, який переміг велетня Голіята і відвоював Єрусалим у євусеїв, а потім зробив його своєю столицею. Цар Давид купив у останнього євусейського царя Аравни Храмову гору (саме купив у вже переможеного противника, а не просто захопив як переможець), на якій згодом його син Шломо (Соломон) збудував Храм. Сам Давид мав намір розпочати будівництво Храму, але Всевишній заборонив йому це, оскільки він, будучи воїном, пролив багато крові.А ще цар Давид був автором багатьох псалмів, зібраних у книгу Теѓілім.Похований цар Давид у Єрусалимі. Коли в XVI столітті турецький султан Сулейман вирішив обнести Єрусалим новою міською стіною, могила праведника через недогляд архітекторів опинилася поза межами міста. Розгніваний султан, який сподівався, що могила праведника охоронятиме місто не гірше за міцні стіни, стратив архітектора.*6 сівана 5520 року (21 травня 1760 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) засновника хасидизму рабі Ісраеля бен Еліезера Баал Шем-Това (рабі Бешт).Рабі Ісраель народився у 1698 році в невеликому українському містечку Окуп на кордоні з Польщею і Валахією у побожних, але бідних і вже немолодих батьків. Рано осиротівши, він служив помічником меламеда, а згодом сторожем у синагозі; у 18 років одружився, незабаром овдовів і почав мандрувати єврейськими містечками Східної Галичини. Через два роки він одружився вдруге — з дочкою купця Ефраїма Кутовера, а через деякий час усамітнився в Карпатських горах, де провів кілька років, заробляючи на життя важкою фізичною працею. У 1730 році рабі Ісраель оселився в Тлусті, а у 1740 році рабі Ісраель бен Еліезер, уже відомий як Баал Шем-Тов, переїхав до Меджибожа (Хмельницька область), який став центром його діяльності.Багато років Баал Шем-Тов збирався здійснити подорож до Ерец-Ісраель і, здається, навіть вирушив у дорогу (кажуть, що доїхав до Стамбула), але з невідомої причини повернувся назад.У рабі Ісраеля були син Цві-Гірш і донька Годл (Адель), сини якої — рабі Моше-Хаїм-Ефраїм із Судилкова і Борух із Меджибожа, а також онук рабі Нахман із Брацлава стали главами хасидських рухів.Рабі Ісраель пішов із цього світу у віці 61 року, 8 місяців і 18 днів. Перед смертю він сказав, що має можливість, щоб з ним сталося, як із пророком Еліягу (пророк Ілля), який був узятий живим на небеса, але він не хоче втрачати те, про що сказано: «Бо порох ти, і в порох повернешся».Рабі Бешт похований у місті Меджибожі. Після його відходу хасидський рух очолив рабі Дов-Бер із Межерича.джерело: chabad.odessa

Вишиванка — це більше, ніж одяг. У її візерунках — пам’ять поколінь, сила роду, тепло дому й жива історія народу.Для єврейської громади України це свято також є знаком глибокої поваги до української культури, традицій і землі, на якій протягом століть перепліталися долі наших народів.Сьогодні вишиванка стала символом єдності, незламності та любові до України. Її одягають у різних куточках світу — з гордістю, вдячністю та вірою.Ми разом із Україною — у радості, у випробуваннях, у молитвах і надії.З Днем вишиванки! Нехай у кожному домі буде мир, світло та благословення. 💙💛

*5 сівана 2448 року (1313 рік до н.е.) — Наасе ве нішма.У цей день біля підніжжя гори Синай Моше уклав угоду з народом, під час якої «І взяв він [Моше] книгу завіту, і прочитав уголос народові, і сказали вони: Усе, що сказав Господь, виконаємо і будемо слухати» (Мішпатім 24:7). Поставивши слова «наасе» (виконаємо) перед «нішма» (будемо слухати), євреї підтвердили свою беззастережну довіру до Всевишнього і готовність виконувати будь-які заповіді, навіть якщо їхній зміст ще прихований від нашого розуміння (тому «виконаємо» стоїть перед «будемо слухати»).

До свята Шавуот — дня йорцайту засновника хасидизму, Баал-Шем-Това — історія 1972 року про те, як одне термінове доручення Ребе підняло на ноги любавицьких хасидів, змусило друкарські верстати працювати цілодобово та навіть обійти закони американських профспілок.📞 Терміновий виклик на світанкуРанок 24 кислева, напередодні Хануки. Головний секретар Ребе, рав Ходаков, терміново викликав до себе членів видавничого комітету «Ваад Леhафацат Сіхот» одразу після молитви. Спонтанний виклик означав надзвичайне завдання:«Ребе хоче, щоб ви заново відредагували, розбили на параграфи та підготували до друку книгу “Кетер Шем Тов” — фундаментальну збірку вчення Баал-Шем-Това. І зробити це потрібно в найкоротший термін».Хасидам передали особистий примірник Ребе з його рукописними примітками на полях, а також теку з додатковими матеріалами для включення до нового видання.⏳ Дедлайн і зимові канікулиРебе встановив жорсткий термін: книга має бути готова до 24 тевета — тобто лише за чотири тижні. Але одразу попередив про приховану небезпеку:«Врахуйте: цього місяця в Америці починаються загальнонаціональні зимові свята. Більшість друкарень закриються на канікули. Реального часу у вас — менш як три тижні».Щоб не втрачати жодної хвилини, Ребе наказав писати на кожному листі кодову фразу: «Щодо “Кетер Шем Тов”». Такі записки Ребе особисто витягував зі стосу першими й одразу відповідав, додаючи помітку: «Терміново!»🔥 Криза свинцю та профспілковий глухий кутКомітет мобілізував студентів єшиви «770», які днями й ночами звіряли першоджерела.Комп’ютерів тоді ще не було — текст набирали вручну з розплавленого свинцю на лінотипах. Одна маленька помилка — і потрібно було заново відливати всю сторінку. У розпал роботи в Брукліні навіть закінчився свинець, і його довелося позичати у конкурентів.Друк замовили у відомій друкарні братів Шульзінгер на Мангеттені. Але процес ледь не зірвався.Профспілки: друкарня підпорядковувалася профспілці, яка забороняла працювати у дві зміни. Хасиди вдалися до хитрощів: форми таємно відливали вночі в іншій майстерні, а до Шульзінгера привозили вже готові блоки.Аварія на хайвеї: коли важкі металеві форми перевозили машиною, від тряски свинцеві літери вискочили з комірок. Готовий набір перетворився на суцільний хаос.Заборона на роботу: хасиди спробували самі зібрати шрифт, але майстер закричав: «За законом профспілки ніхто без членського квитка не має права торкатися обладнання!»Ситуацію врятував хасид р. Єгошуа Дубровський, який працював там і був членом профспілки. Він зачинився в майстерні та самотужки вручну відновив увесь текст. Після цього верстати запустили на повну потужність — 24 години на добу.🎁 «Погляд Ребе, який вартий усього»Книга була готова точно вчасно. Отримавши перший примірник, Ребе написав видавцям:«Безліч подяк! Слово, сказане вчасно, — яке ж воно добре! Щаслива їхня доля…»Власник друкарні Шмуель Шульзінгер того ж дня особисто приїхав до «770». Коли його запитали, чому не відправив кур’єра, він відповів:«По гроші можна послати бухгалтера. Але я приїхав сам, щоб побачити обличчя Ребе й отримати його вдячний погляд. Поштою такого не передаси».Коли Ребе йшов на молитву, він підійшов до Шульзінгера, тепло усміхнувся й сказав:«Шалом у-браха, велике спасибі за книги!»Одразу після цього всі рахунки були повністю оплачені.🕊️ Духовний сенсПізніше на хасидському фарбренгені пояснили сенс цієї поспішності: Ребе доручив видання праць засновника хасидизму саме тому комітету, який видавав його власні бесіди.Ребе — це глава покоління, який завершує місію Баал-Шем-Това з «поширення джерел назовні». Це блискавичне видання стало нерозривною ниткою, що поєднала витоки хасидизму з нашим Ребе, який веде світ до остаточного Визволення — Геули. джерело: 📖 Любавицький календар

 Свято Шавуот (українські євреї кажуть Швуес) — свято Дарування Тори, яке відзначається на п’ятдесятий день після Песаха. Наші мудреці пояснюють, чому цей день називається днем дарування, а не, скажімо, отримання чи прийняття Тори. «Отримання» передбачає, що ви перебуваєте на одному рівні з тим, хто дає, і цілком заслужили ту річ, яку погоджуєтеся прийняти. «Дарування» ж означає, що той, хто дарує, і той, хто отримує, перебувають на різних рівнях, і подарунок явно перевищує заслуги отримувача. Тора, на основі якої побудований цей світ, — безцінна, і немає нічого, що зробило б нас рівними та гідними її прийняття, тому її Дарування можна пояснити лише милістю з боку Всевишнього. Але й до такого отримання дару потрібно як слід підготуватися, тому перші сім тижнів перебування в пустелі після виходу з Єгипту євреї духовно очищалися і підносилися, поки на п’ятдесятий день вони нарешті не досягли рівня, на якому ТАКИЙ ПОДАРУНОК можна було б отримати без шкоди для духовного і фізичного здоров’я. Хоча зазвичай ми називаємо це свято — Швуес (у крайньому разі кажемо «Свято Дарування Тори») — воно має 4 назви. Перша з них — «Свято жнив», оскільки свято припадає на час жнив пшениці, яка достигає пізніше за всі інші злаки. Це свято відзначається принесенням у Храмі нового хлібного приношення Всевишньому. Друга назва — «свято Шавуот», тобто «свято тижнів» або «сімок», дана тому, що перед настанням свята ми відраховуємо сім тижнів. Третя назва — «День бікурім, перших плодів», пов’язана з тим, що в цей день починається «сезон перших плодів». Кожен єврей бере певну кількість плодів, народжених землею, з числа видів, якими славиться Ерец-Ісраель, кладе їх у кошик і приносить у Храм, де коѓен приймає кошик з його рук і кладе на храмовий жертовник. Четверта назва — Ацерет («Зібрання»). Ця назва не згадується в Танаху і була введена єврейськими мудрецями, які часто її використовували. «Зібранням» воно назване тому, що є ніби восьмим днем, який завершує сім днів Песаха, і тісно пов’язане з ними. Дні лічби омера між Песахом і Швуесом не розділяють свята, а з’єднують їх, і тому Швуес отримав назву Ацерет Песах. Швуес також названий Ацеретом тому, що з цим святом не пов’язана жодна особлива заповідь, яка не виконується в інші дні року. Його святковий характер виражається в тому, що в цей день утримуються (неецарим на івриті) від виконання роботи. У ніч напередодні Швуеса прийнято не спати всю ніч і вивчати Тору. Робиться це для виправлення помилки, допущеної нами 3335 років тому, коли народ стояв біля підніжжя гори Синай. Тоді, готуючись до отримання Тори, євреї настільки втомилися, що проспали початок. Ну не зовсім проспали, але замість того, щоб зі сходом сонця вже бути на ногах, вони спокійно спали ще кілька годин, ніби їх це зовсім не хвилювало. Мудреці пояснюють, що цей сон зовсім не був проявом байдужості, а осмисленою лінією поведінки. Людина, що спить, не пов’язана тривогами і турботами навколишнього світу, не занурена в побут, не зайнята задоволенням реальних і уявних потреб. Її душа підноситься над тлінним тілом, і євреї вирішили, що саме цей стан, стан сну, буде найбільш придатним для прийняття Тори. Вони не відмовлялися від служіння Творцеві, але вважали, що ідеали Тори будуть так краще сприйняті. Але вранці, прокинувшись від гучних звуків шофара, євреї з жахом зрозуміли, що помилилися. Для того, щоб виправити це прикре непорозуміння, відтоді заведено, що з року в рік у ніч перед Швуесом євреї не сплять, вивчаючи спеціальну книгу «Тікун лейл Швуес» («Виправлення ночі Швуеса»), де зібрані уривки з усіх книг і розділів Танаху та інших єврейських книг, так що протягом ночі людина ніби прочитує всю Тору. У день свята, під час ранкової молитви, уголос читають 10 заповідей, причому прийнято, щоб їх читання слухали всі, навіть новонароджені немовлята (при цьому слід розуміти, що Тора не обмежується 10 заповідями, і на горі Синай ми отримали саме ВСЮ Тору, а не якусь кількість заповідей). На свято Швуес прийнято читати одну з книг Танаху — книгу Рут, де розповідається про велику прабабусю царя Давида. У дні свята категорично заборонено постити, і прийнято їсти молочну їжу. Чому саме молочну? Одразу після Дарування Тори і введення законів кашруту у євреїв не було кошерного м’яса, і перший час їм доводилося їсти лише молочні продукти.джерело: chabad.odessa  

Зовсім скоро настане свято Шавуот — час Дарування нашої Тори. І сьогодні ми хочемо розповісти вам історію кампанії (мівци), яку Любавичський Ребе 📜 започаткував у 5740 (1980) році.🌍 Напередодні потрясінь: як усе починалосяНа початку 1980 року Ребе почав часто повторювати пророчий вірш: «І поверне він серця батьків через дітей». Ребе говорив, що світ навколо здригається, і щоб захистити єврейський народ та примножити його заслуги, потрібні особливі, сильні духовні дії.І ось, напередодні місяця Сіван, Ребе звернувся до хасидів із несподіваним і палким проханням:«Зробіть так, щоб у свято Шавуот усі синагоги були вщерть наповнені хлопчиками та дівчатками, які прийдуть почути читання Десяти Заповідей!»Ця бесіда (сіха) була настільки важливою та міжнародною, що Ребе, всупереч звичному формату, звернувся до євреїв також російською мовою, аби заклик дійшов до кожного серця за залізною завісою.💡 Чому саме діти? Таємниця поручительстваРебе нагадав відомий мідраш: коли Б-г захотів дарувати Тору, Він запитав у євреїв: «Хто буде вашими поручителями?» Євреї пропонували праотців, потім пророків — але Б-г не погоджувався. І лише коли вони сказали: «Наші діти будуть нашими поручителями!» — Всевишній погодився дарувати Тору.Ребе цитував спогади Попереднього Ребе (Раяца) про його дитинство. Напередодні Шавуота вчитель (меламед) збирав маленьких дітей із хедера й говорив їм: «Діти, ходімо, я поведу вас до Дарування Тори!» — і кликав їх рано-вранці до синагоги.👶 Навіть тих, кому лише один день!Традиційно в синагогах намагалися уникати шуму, і маленьких дітей часто залишали вдома, щоб вони не відволікали дорослих від молитви. Але Ребе перевернув цей підхід заради Десяти Заповідей!Ребе встановив, що це вказівка стосується дітей від одного місяця й старших.Більше того, у наступні роки Ребе наголошував: якщо це не шкодить здоров’ю немовляти, приводити (або привозити у візочках) слід навіть новонароджених, яким виповнився лише один день!За словами Ребе, присутність дітей під час читання Десяти Заповідей не лише не заважає, а навпаки — пробуджує щирий трепет перед Б-гом і Торою у дорослих. Коли дорослі бачать, наскільки важлива Тора для їхніх дітей, їхні власні серця відкриваються заново.📢 Що ми можемо зробити сьогодні?Кампанія Ребе актуальна як ніколи. Шавуот — це не просто спомин про минуле, це щорічне відтворення Синайського Одкровення.Запросіть дітей до синагоги!Своїх дітей, онуків, племінників.Дітей друзів і сусідів.Нехай цього Шавуота наші синагоги знову наповняться дитячими голосами. Адже саме завдяки їм ми колись отримали Тору — і завдяки їм єврейський світ продовжує жити сьогодні.📜 «І поверне серця батьків через дітей…» З прийдешнім святом Дарування Тори! 🍇🌾📖 Любавичський Календар