Що таке указ про кантонистівУказ про кантонистів (1827–1856, תקפ״ז – כ״ה менахем-ав תרט״ז) — це система примусового набору єврейських дітей і підлітків до армії Російської імперії. Метою цієї політики було «перевиховання» єврейського населення, насамперед через насильницьке хрещення та відрив дітей від єврейського середовища. Єврейських солдатів, набраних у такий спосіб, називали «ніколаївськими солдатами». Історичне тлоДо 1827 року військова повинність поширювалася на юнаків із 18 років, незалежно від віросповідання. Від служби можна було звільнитися з медичних причин або за значний викуп.Ще до указу існували військові навчальні заклади для неповнолітніх — «кантони», куди іноді добровільно відправляли дітей заради майбутньої кар’єри.З воцарінням Миколи І євреїв визнали «проблемною» групою. Було вирішено вилучати дітей із традиційного середовища, давати їм християнське військове виховання і повертати їх згодом у єврейські громади як інструмент асиміляції. Спроби скасувати указЄврейські громади розгорнули масштабну кампанію: міжнародні звернення, тиск на чиновників, великі хабарі. За вказівкою рабинів багато родин зводили витрати до мінімуму, щоб жертвувати кошти на спільну справу.Було зібрано близько 200 000 рублів, але, попри це, Микола І обійшов законодавчі процедури й особисто наказав розпочати насильницький призов. Сутність указуЗ 1827 року дозволялося забирати дітей з 12 років і відправляти їх на службу терміном до 31 року (до 43-річного віку).Спочатку обіцяли свободу віросповідання, але з 1843 року почалося систематичне насильство: тортури, покарання та приниження для тих, хто відмовлявся хреститися; пільги й заохочення — для тих, хто погоджувався. У мемуарах Єхезкеля Котика описано, як у Саратові шістьох кантонистів силоміць охрестили в лазні під нестерпною спекою; троє загинули. «Хапери» — викрадачі дітейВідповідальність за виконання норми покладали на єврейські громади. Оскільки батьки ховали синів, наймали спеціальних людей — «хаперів», які викрадали дітей.Часто забирали й молодших за 12 років, підробляючи вік. Дітей заможних і впливових намагалися не чіпати; нерідко здавали сиріт і «небажаних» підлітків.Рабини різко засуджували це. Рабі Еліягу Шик прирівнював викрадачів до вбивць. У деяких місцях донощиків страчували за рабинськими рішеннями, що призводило до жорстоких репресій з боку влади. Хто звільнявся від призову● купці, які сплачували особливий податок● «казенні рабини»● студенти державних установНа практиці ці пільги майже не стосувалися дітей 12–18 років. Права після службиВідслуживши кантонисти отримували значні привілеї: дозвіл жити поза межею осілості, займатися торгівлею та користуватися державними послугами, недоступними іншим євреям. Позиція Любавицьких Ребе Мітлер РебеУказ з’явився за його життя, але фактично був реалізований уже після його відходу. Він молився на могилі Алтер Ребе в Гадичі про скасування указу.В останньому хасидському маамарі він пояснив, що саме виконання заповідей із самовідданістю в часи гонінь має особливу цінність на Небесах. Цемах ЦедекВін створив підпільну організацію «Хеврат Тхіят га-Меттим» для порятунку дітей:● викуп призовників,● підкуп охорони,● фіктивна реєстрація як померлих,● моральна підтримка дітей,● покарання донощиків.За цю діяльність його 22 рази заарештовували, піддавали допитам і викликали на «рабинську конференцію» в Петербурзі.Урятовані кантонисти згодом пожертвували розкішні корони для сувоїв Тори в Любавичах.Він також особисто виступав перед кантонистами, зміцнюючи їхню віру, через що влада усунула його зі столиці. Ребе МААРАШПісля скасування указу багато кантонистів залишалися в армії. Ребе займався духовним відродженням уже звільнених солдатів, надсилаючи до них учителів і шойхетів, особливо в віддалені регіони поза межею осілості. Галахічні питанняУказ спричинив складні обговорення:хто вважається донощиком, чи можна видати одну дитину, щоб урятувати іншу, чи допустимий викуп.У респонсах Цемах Цедека ці питання розглядаються завуальовано — через цензуру. Скасування указуПолітика «перевиховання» зазнала краху: замість асиміляції вона спричинила опір і руйнування громад.У результаті 25 менахем-ава 1856 року Олександр II скасував указ, і діяльність «Хеврат Тхіят hа-Меттим» була завершена. Історія кантонистів — це одна з найтрагічніших і водночас героїчних сторінок єврейської стійкості, віри та самопожертви.джерело: Любавицький календар 

Цфат — найвищо розташоване місто Ізраїлю: воно лежить на висоті близько 900 метрів над рівнем моря. Завдяки цьому з давніх часів його використовували як спостережний пункт — звідси добре видно територію Галілеї та озеро Кінерет. У період Другого Храму в Цфаті запалювали сигнальні вогнища, щоб сповіщати про початок нового місяця, а згодом хрестоносці збудували тут фортецю, руїни якої збереглися донині.Місто легко впізнати за синьо-блакитними (тхелет — небесними) будинками, дверима й вікнами. Цей колір символізує зв’язок між морем і небом — як нагадування про духовний вимір життя. Навіть у похмурі дні Цфат виглядає світлим і спокійним, а вузькі вулички та відкриті краєвиди на гори й воду створюють відчуття, ніби місто спеціально збудоване для того, щоб сповільнюватися й озиратися довкола.У Цфаті є вулиця Машіаха — одна з найвужчих в Ізраїлі, завширшки лише близько 60 сантиметрів; пройти нею можна тільки поодинці. А влітку місто наповнюється музикою: тут відбувається відомий фестиваль клезмерів, під час якого старовинні кам’яні вулиці перетворюються на живу сцену.

🕯 Походження портретаПортрет Алтер Ребе був створений під час його першого ув’язнення у 5559 році (1798–1799). Досі залишається нез’ясованим, чи був оригінал виконаний у кольорі, чи простим графітним олівцем — таким, яким він відомий нам за копіями.🔍 Пошуки оригіналуВлітку 5622 року (1862) Ребе Маараш відвідав Царське Село поблизу Петербурга, щоб розшукати онука слідчого, у якого зберігався портрет. Онук погодився передати портрет Ребе Маарашу, і той доправив його до Любавичів, де з нього було зроблено копію.Оригінал отримали під заставу державних асигнацій на суму близько десяти тисяч рублів і доставили в умовах суворої таємниці. За збереження портрета відповідав р. Ісраель Хайкін, зобов’язаний повернути його власникові після завершення копіювання.🗣 Свідчення сучасниківОдин із хасидів розповідав, що чув, як Ребе Цемах Цедек сказав своєму синові, Ребе Маарашу:«Цей портрет справжній — саме таким я пам’ятаю його в роки своєї юності. Нехай буде тобі за це подяка».Через два–три роки (5624–5625) серед хасидів уже було широко відомо, що один із високопоставлених сановників Петербурга написав портрет Алтер Ребе під час його ув’язнення.Ребецн Ривка також отримала дозвіл побачити портрет — за умови суворої таємниці. Після завершення роботи оригінал було повернуто власникові.🖨 Найдавніший збережений примірникНайстарішим із відомих свідчень оригіналу є великий друкований відбиток, виконаний р. Шмар’єю Шнеерсоном. Сьогодні він зберігається в Любавицькій бібліотеці в Нью-Йорку й час від часу експонується для відвідувачів.📜 Свідчення з щоденників Ребе РаяцаУ восьмому зошиті журналу «Ха-Тамім» було надруковано відому фотографію портрета Алтер Ребе. Після її публікації в ранніх випусках журналу редакція отримала багато листів, у яких ставилася під сумнів автентичність зображення — подібні суперечки тривали ще від часу першої публікації портрета у 5648–5649 роках.У відповідь редакція звернулася до Ребе Раяца, який надав фрагменти своїх записів, починаючи з 5656 року. Ці свідчення чітко підтверджують справжність портрета.🧾 Записи Ребе Раяца: основні доказиУ його нотатках наведено п’ять ключових свідчень:1️⃣ Два літні хасиди з Бобруйська, які особисто знали Алтер Ребе, впевнено впізнали портрет як його зображення.2️⃣ Ребе Маараш бачив цей портрет ще у 5615 році в Петербурзі.3️⃣ Ребецн Ривка у 5622 році бачила оригінал у Любавичах і згодом засвідчила, що опубліковане зображення є точною копією того портрета.4️⃣ Свідчення хасида, який чув слова Ребе Цемах Цедека про повну автентичність портрета, а також розповідь про його створення в період ув’язнення.5️⃣ Вислів Ребе Цемах Цедека про зовнішню схожість його дядька р. Хаїма Авраама з Алтер Ребе, що підтверджувало розповіді старих хасидів про точність зображення.👑 Ставлення РебеНа запитання р. Яакова Каца щодо справжності портретів наших Ребе, Ребе відповів просто:«Від Алтер Ребе і від Адмора Цемах Цедека — це відомі, справжні зображення».В одному зі своїх листів Ребе також висловлювався проти ідеї випуску поштової марки з портретом Алтер Ребе, вказуючи на недоречність такого використання зображення. джерело: 📖 Любавицький календар 

*25 тевета 3448 року (313 рік до н.е.) — Відвідування Єрусалима Олександром Македонським.Цього дня відбулася знаменита зустріч Шимона ѓа-Цадика (праведника Шимона) і македонського правителя Олександра Великого.Самаряни, закляті вороги євреїв, переконали Олександра, що відмова євреїв встановити його зображення в Храмі є спробою бунту проти влади і що Храм необхідно зруйнувати. Первосвящеником (коѓен ѓа-гадоль) в ті роки був Шимон ѓа-Цадік, останній з чоловіків Великого Зібрання, один з тих людей, хто разом з пророками Езрою і Нехемією відбудовував Храм і відроджував єврейське життя в Ерец-Ісраель.Олександр на чолі війська рушив на Єрусалим. Рабі Шимон в одязі первосвященика, у супроводі делегації видатних сановників, вирушив привітати царя. Дві групи рухалися назустріч одна одній цілу ніч і на світанку зустрілися. Побачивши первосвященика, Олександр зіскочив з коня і схилився перед ним, пояснивши оточуючим, що перед боєм йому часто з'являвся схожий чоловік.Первосвященик провів царя до Храму і пояснив, що іудаїзм забороняє встановлення в Храмі будь-яких зображень, і запропонував, як доказ відданості і для прославлення імені царя, називати всіх хлопчиків, які народяться в сім'ях єрусалимських священиків цього року — Олександрами (з цього моменту ім'я «Олександр» стало традиційним єврейським ім'ям).*25 тевета 5319 року (4 січня 1559 року) — Перша публікація книги «Ховот ѓа-левавот».«Ховот ѓа-левавот» («Обов'язки серця») — знаменитий трактат рабі Бах'ї бен Йосефа ібн Пакуда (рабейну Бехайе). Книга була написана арабською мовою і називалася «Китаб ал-хідайя іла фараїд ал-кулуб» («Книга настанов про обов'язки серця») і була перекладена на іврит знаменитим перекладачем Єгудою ібн Тібоном, чим справила значний вплив на всю подальшу літературу і поезію. Ну і, звичайно ж, книга «Ховот ѓа-левавот» століттями служила євреям практичним керівництвом у питаннях моральної поведінки.джерело: chabad.odessa

Рабі Шнеур-Залман із Ляд, більш відомий як Алтер Ребе — «Старий Ребе», є однією з найвеличніших постатей єврейської історії Нового часу. Він був засновником хасидизму ХаБаД, першим ребе династії ХаБаД-Любавич, автором книги Танія та укладачем Шулхан Арух а-Рав, що справив колосальний вплив як на хасидський світ, так і на галахічну традицію загалом.🌟 Народження та ранні рокиАлтер Ребе народився 18 елула 5505 року (1745) у містечку неподалік Ліозно. Його народження було благословенне самим Баал-Шем-Тов, який передбачив його появу на світ і вказав батькам особливий шлях виховання дитини. Уже в ранньому дитинстві проявилися його надзвичайна пам’ять, ясність мислення та духовна глибина.У трирічному віці його привели до Баал-Шем-Това, який благословив хлопчика й залишив йому пейси — момент, що став символічним початком його духовної місії.📚 Дитинство, навчання та духовне становленняЗ юних років Рабі Шнеур-Залман вражав оточення своєю геніальністю. До підліткового віку він досконало знав Танах, Талмуд і праці ранніх та пізніх коментаторів. Паралельно він вивчав кабалу й мусар, поєднуючи інтелектуальну глибину з внутрішньою дисципліною та точністю в служінні Всевишньому.Уже в юності він активно долучався до громадського життя, допомагаючи євреям знаходити засоби до існування, зокрема через організацію сільськогосподарських поселень.💍 Шлюб і перші роки лідерстваУ чотирнадцять років Алтер Ребе одружився з ребецн Стерною, донькою заможної та шанованої людини з Вітебська. Отримане придане він майже повністю спрямував на підтримку єврейських родин, які прагнули займатися землеробством, заклавши таким чином основи цілих єврейських поселень.На той час він уже був визнаний одним із найбільших знавців Талмуду свого покоління.🔥 Учень Магіда з МежеричаПрагнучи поглибити розуміння служіння Всевишньому, Рабі Шнеур-Залман вирушив до Межерича до Магіда — Дов-Бер із Межерича, наступника Баал-Шем-Това. Саме там остаточно сформувалося його розуміння хасидизму як шляху, заснованого на Хохмі, Біні та Дааті — розумі, осмисленні й усвідомленому переживанні Божественного.За словами самого Адмора а-Закена, у Межеричі він навчився розуміти, хто такий Всевишній, хто такі євреї та що таке сила нігуна.🧠 Заснування хасидизму ХаБаДПовернувшись із Межерича, він заснував новий напрям у хасидизмі — ХаБаД, у якому емоційне служіння Всевишньому спирається на глибоке інтелектуальне пізнання. Вчення швидко поширилося територіями Білорусі, Литви та Росії, приваблюючи тисячі послідовників.З часом Адмор а-Закен був визнаний головою хасидів Росії, хоча сам довго уникав офіційного титулу ребе, прийнявши це ярмо лише за прямою вказівкою свого вчителя.📖 Книга «Танія»Головною духовною спадщиною Алтер Ребе стала книга «Танія», яку по праву називають «Письмовою Торою хасидизму». У ній докладно аналізується внутрішня структура душі людини, боротьба між Божественним і тваринним началами, а також подаються практичні інструменти для усвідомленого служіння Всевишньому.Робота над книгою тривала близько двадцяти років, і від моменту видання вона стала фундаментом духовного життя ХаБаДа.⛓️ Арешти та звільненняУ 1798 році Адмор а-Закен був заарештований за фальшивим доносом і ув’язнений у Петропавлівській фортеці в Петербурзі. Його звільнення 19 кіслева стало не лише особистою перемогою, а й духовним тріумфом усього руху ХаБаД. Цей день і нині відзначається як «Хаг а-Геула» — свято визволення.Другий арешт, що стався кількома роками пізніше, також завершився повним виправданням.⚔️ Війна з НаполеономПід час наполеонівських воєн Адмор а-Закен відкрито підтримав Російську імперію, вважаючи, що перемога Наполеона принесе євреям матеріальну свободу ціною духовного руйнування. Він закликав євреїв допомагати російській армії й навіть спрямовував хасидів на розвідувальні місії.джерело: https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

Р-н Ішая ҐіссерДесять кар — драматичний і переломний момент в історії нашого народу. Вони, у своїй сукупності, є одним із джерел нашої віри, однією з її основ. Адже недарма, представляючись синам Ізраїлю під час Синайського одкровення, Всевишній визначає Себе не як Творця світобудови, а як «Того, Хто вивів тебе з землі єгипетської». А така характеристика змушує з граничною уважністю поставитися до всіх аспектів цього процесу.Очевидно, що і форма, в якій були втілені кари, і їхня кількість, і послідовність — усе це мало значення в системі уроків, які поступово розкривали перед Єгиптом, а через нього — і перед усім іншим світом, повноту влади Творця над створеним Ним і відсутність будь-якої іншої сили, що діє поряд із Ним.Водночас у нашому матеріальному світі (а саме слово «світ» івритом — олам, споріднене зі словом еелем — «прихованість») постійний вплив Всевишнього максимально прихований, неявний. Це світ приховання. Але приходить час — і Творець являє Себе в Єгипті, і робить це через десять кар. Вони виявляють Його через руйнування колишньої моделі сприйняття людьми світобудови — так би мовити, Одкровення через деструкцію, що передує і прокладає шлях творчому Одкровенню на Синаї — Десяти висловам. Створенню нової реальності передує злам старої — це цілком зрозуміло.Втім, немає жодного сумніву, що євреї засвоювали ці уроки через кари нарівні з єгиптянами. І, на жаль, у цьому була нагальна потреба: вони дуже перейнялися єгипетським впливом — століття такого оточення не минають безслідно. «Зоар» стверджує, що у своїй асиміляції вони опустилися на сорок дев’ятий рівень нечистоти з п’ятдесяти можливих. Тож усе те, що було корисним для духовного просвітлення їхніх жорстоких панів, було не менш необхідним і безправним рабам.Проте першим адресатом цього чудесного одкровення, з якого Б-жественне управління світом мало стати явним, були зовсім не євреї, а єгиптяни! І це не химерне тлумачення Писання, а пряме твердження самої Тори. Вона говорить прямим текстом:«І тоді пізнають єгиптяни, що Я — Г-сподь (Авайє), коли Моя рука буде над Єгиптом і Я виведу синів Ізраїлю з-поміж них»¹.Ви, звісно, звернули увагу на фінальний акорд цього пророцтва: «І тоді пізнають єгиптяни…». Того Самого Г-спода, про Якого володар Єгипту сказав: «Хто такий цей Г-сподь, щоб я слухав Його голос і відпустив Ізраїль? Я не знаю Г-спода, і Ізраїль не відпущу».Однак якщо ви, озброєні попередніми знаннями, справедливо вкажете, що Ім’я Елокім означає міру Суду й порядку, а Ім’я Авайє — міру Милосердя і Доброти Творця, і резонно запитаєте: як же кари могли походити з рівня Авайє, якщо це супроводжувалося лихами для мирного населення Єгипту? — я спробую відповісти: суд і суворість щодо злодіїв є безсумнівним благом для їхніх жертв.І жодної суперечності тут немає! Більше того, згідно з нашою традицією²: «Той, хто милосердний до жорстоких, тим самим жорстокий до милосердних». А народ Єгипту був не лише співучасником поневолення, а й повним однодумцем свого правителя, і не просто покірно виконував нелюдські накази фараона, а робив це від усього єгипетського серця, щиро вважаючи себе вправі знущатися з беззахисних.Не варто думати, що в минулому в цих питаннях щось було інакше. В Єгипті народ повністю підтримував національну політику свого правителя, саме тому до нього було цілком застосовне поняття колективної вини. Те, що ми часом відмовляємося вчитися в минулого і не бачимо в нинішніх процесах наслідків колись ухвалених рішень і вчинених дій, позбавляє нас можливості змінити власне життя на краще.Осмислення минулого — необхідна частина каяття, а каяття — головна передумова благотворних змін у долі. Це однаково справедливо і щодо окремої людини, і щодо народу. Коли ми говоримо про кари, то кожна з них мала два аспекти — відплату і милосердя: відплату Єгипту і милосердя — Ізраїлю.ПриміткиШмот 7:2–5.Коелет Раба 7:16. 

Наш Міцвотанк — пункт незламності курсує вулицями Києва.Туди, де через обстріли росії немає світла й опалення.Туди, де людям потрібне просте й життєво важливе — тепло і підтримка.Ми привозимо гарячі напої, можливість підзарядити гаджети,зігрітися, перепочити й відчути: поряд є ті, кому не байдуже.Ці часи непрості. Але саме зараз стає зрозуміло головне:лише разом ми зможемо їх подолати.Тримаючись одне за одного, з вірою й людяністю,ми обов’язково дійдемо до Перемоги. 

*24 тевета 5573 року (9 січня 1812 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шнеура-Залмана бен Боруха з Ляда (Алтер ребе).Засновник руху Хабад Алтер ребе (також відомий як Баал ѓа-Танія, за назвою своєї головної праці — книги «Танія») у 1812 році був змушений втекти з Ляда у зв'язку з початком наполеонівської навали. Через три місяці Алтер ребе і його супутники прибули до села Пена Курської області.Жителі Пени (це було велике село, майже 300 дворів, проте у зв'язку з початком війни багато будинків стояли порожні) дали їжу і дрова всім прибулим, але в суворих зимових умовах здоров'я 68-річного Алтер ребе похитнулося і 24 тевета, наприкінці суботи тижневої глави «Шмот», рабі Шнеур-Залман покинув цей світ.Алтер ребе перевезли до міста Гадяч, де знаходилося найближче єврейське кладовище. Крім того, кажуть, що Алтер ребе просив поховати його саме в Гадячі, тому що тамтешнє кладовище було місцем поховання багатьох ністарім — таємних праведників-кабалістів.*24 тевета 5597 року (1 січня 1837 року) — Землетрус у Цфаті.Ця катастрофа спустошила північні райони Ізраїлю. У Цфаті загинуло 4000 євреїв, у Тверії — майже 1000. Багато з тих, хто вижив, втративши дах над головою і заробіток, перебралися до Хеврона, де десять років тому оселилися хасиди другого Любавицького ребе Мітелер ребе і була міцна громада.джерело: chabad.odessa

Шулхан Арух Алтер Ребе (відомий також як Шулхан Арух га-Рав) — один із найважливіших галахічних творів, укладений рабі Шнеуром-Залманом з Ляд, засновником хасидизму ХаБаД. Це не просто кодекс законів, а глибокий і цілісний звід галахи з чіткою логікою та внутрішніми підставами.✍️ Як він був написаний?За дорученням Магіда з Межирича Алтер Ребе, якому було лише 25 років, узявся за грандіозне завдання — викласти галаху «з поясненнями причин», ясно й без суперечностей, спираючись на всі ранні та пізні авторитети.Над книгою він працював багато років. Першим було видано розділ «Закони вивчення Тори», який викликав великий резонанс у єврейському світі.🔥 Втрата рукописівАлтер Ребе встиг написати працю за всіма чотирма розділами класичного Шулхан Аруха й розпочав підготовку другої, розширеної редакції.Проте в 1810 році пожежа в Лядах знищила майже всі рукописи. До наших днів дійшло лише близько третини книги — за раніше зробленими копіями.🧱 Структура📖 5 томів:4 томи — Орах Хаїм (молитва, Шабат, свята);5-й том — окремі закони з Йоре Деа та Хошен Мішпат.📎 Кунтрес АхаронДо низки законів Алтер Ребе додав «Кунтрес Ахарон» — аналітичний додаток, у якому розглядаються різні думки та обґрунтовується остаточне рішення.Мова тут більш стислива й наукова, на відміну від ясного основного тексту.📚 ВпливКнигою широко користувалися автори Мішна Брура, Кіцур Шулхан Арух та інші.Протягом тривалого часу вона була головним галахічним авторитетом для всіх хасидів. Сьогодні дедалі більше громад повертаються до постанов Алтер Ребе.🕯️ Оцінка інших рабинівПро нього говорили:«Алтер Ребе — не “останній”, а “перший”»;«У його Шулхан Аруху — справжня глибина галахи».Багато хто свідчив, що найскладніші питання прояснювалися з одного короткого розділу.🖨️ ВиданняКласичним вважається старе видання Ромм, попри наявні помилки.Ребе виступав проти «переписаних» редакцій.У 5783 (2023) році вийшло якісне фототипічне видання з додатком «ШУТ (питання й відповіді) Алтер Ребе».🕊️ ПідсумокШулхан Арух Алтер Ребе — це галаха, написана ясно, глибоко й з внутрішньою істиною.Один із найбільших дарів Алтер Ребе єврейському народові. джерело: 📖 Любавицький календар 

У книзі «Тора Ор», в есеї, що починається словами «Хто дав уста…», у пункті, який починається словами «І зрозуміло те, на що наводився приклад…», замість слів «…тому що є аспект верху» має бути написано: «…і також є гідність».Одних лише зітхань недостатньо, щоб принести нам спасіння. Зітхання — це лише ключ, необхідний для того, щоб відчинити серце й розплющити очі, аби не сидіти, склавши руки. Потрібно впорядкувати свої дії й наполегливо працювати — кожен відповідно до своїх можливостей — задля підтримки та поширення вивчення Тори і дотримання її заповідей: один — через писання, інший — через публічні виступи, а третій — своїми фінансовими ресурсами.Примітки:У примітці вище Ребе вносить виправлення до тексту «Тора Ор», які відтоді були включені до всіх її видань.Хасиди люблять казати: «Час, проведений у сльозах через один гріх, можна використати для виконання двох заповідей».Замість того, щоб оплакувати темряву, ми маємо породжувати світло. Як пише Ребе РАЯЦ у листі, з якого взято наведене вище вчення: «Ми звикли… із глибокими зітханнями, що виходять із серця, сокрушатися про [низький] рівень наших нинішніх етичних стандартів… Проте в цей час ми забуваємо прислів’я: “Одна дія краща за тисячу зітхань”».Водночас наведене вчення говорить нам, що інколи зітхання можуть мотивувати до конструктивної діяльності.

Сьогодні — 23 тевета 5786 року.Айом-Йом:У книзі «Тора Ор», у промові, що починається словами «Хто дав уста…», в абзаці, який починається словами «і сенс буде зрозумілий…», вислів: «бо є рівень піднесеності» — слід читати як: «і також є рівень піднесеності».Одними лише зітханнями не врятуєшся. Зітхання — це лише ключ, щоб відкрити серце й розплющити очі, не сидіти склавши руки, а впорядкувати працю й дії. Кожен — у міру своїх можливостей — має діяти й робити щось для поширення Тори, навчання Тори та дотримання заповідей: своїми словами, своїми промовами, своїми засобами.джерело: 📖 Любавицький календар 

У наведеному нижче листі, адресованому Геула Коен, депутату Кнесету, у 1981 році Любавицький Ребе роз’яснює свою позицію щодо питання поселень у Юдеї та Самарії.Він наголошує, що його підхід не пов’язаний із політикою, а ґрунтується на вимогах Галахи та відповідальності за можливі наслідки тимчасових або демонстративних поселень.Це одне з небагатьох місць, де Ребе відкрито розкриває мотиви своєї лінії поведінки в цьому чутливому питанні.З Божою допомогою, 24 елул 5741 рокуБруклін, Нью-ЙоркШановній пані Геулі Коен, депутату Кнесету — хай буде благословенне її життя.Вітання і благословення!Підтверджую отримання Вашого листа від 18 менахем-ава, який надійшов до мене з великим запізненням.І почну з його заключної частини — з пропозиції вплинути на тих, хто дослухається до мого голосу, аби вони оселилися в місцях, перелічених у Вашому листі.І, забігаючи наперед, мушу підкреслити: мої звернення та подібні кроки можливі лише тоді, коли вони можуть спиратися на тверду надію, що поселення буде довготривалим і стійким, а не є політичною акцією і не має на меті викликати тимчасове пожвавлення громадської думки — навіть якщо згодом, за короткий час, поселенців буде виселено. Бо справа моя — не політика, а Галаха.І відповідно до лінії тих, хто мав і має вплив у питаннях такого роду протягом усіх тридцяти двох років, я дійшов висновку, що напрям у них один: поступки й відступи тощо. І останній крок перевершив попередні — повернення нафтових джерел, які забезпечували понад половину, а за деякими твердженнями — три чверті потреб нашої країни для функціонування економіки та для потреб оборони; і їх справді повернули — без будь-якої серйозної реакції з боку мешканців нашої країни, попри те що кожен розуміє: це найдієвіша й життєво необхідна «зброя» для безпеки держави та для існування її економіки. Немає потреби поширюватися на очевидні речі.І порівняно з цим — що означає в їхніх очах виселення поселенців з одного, двох, а то й більшої кількості місць? Тим більше що зовнішній тиск продовжує посилюватися тощо. І особливо — оскільки це вже було зроблено на практиці, і для цього було залучено ЦАХАЛ, а всі партії перейшли до «порядку денного»!І, як уже сказав, — відкрито заявляти, щоб поселялися, а водночас натякати поселенцям, що це лише тимчасова демонстрація, — не належить до способів, якими я користуюся.Це перший раз, коли я розкриваю мотив моєї лінії поведінки з цього питання, і причина цього зрозуміла: щоб не послабити тих, хто вірить, що відбудеться докорінна зміна — і незабаром — у підході тих, хто визначає керівництво нашої країни щодо зовнішнього тиску; а також щоб не послабити й тих, для кого це — лише демонстрація, адже щодо декого з них не лише «намір їхній гідний», але й самі їхні дії бажані.І їй належить вирішити, чи варто публікувати — навіть серед близьких до її позиції — мою думку та мої аргументи, чому я не використовую свій вплив для зазначеного поселення, з причин, викладених вище.І завершуємо добрим, відповідно до часу, — побажаннями запису й печаті на добрий і солодкий рік; щоб її вплив був використаний повною мірою на благо цілісності Землі, а разом із цим — на благо цілісності народу і цілісності Тори, які всі взаємопов’язані.І, звісно, зрозумілий мій «натяк» щодо цілісності Землі, народу і Тори — виправлення відомого нещасного закону шляхом його формулювання як «ґіюр за Галахою». І на превеликий мій подив до мене дійшла дивна звістка щодо її позиції з цього питання.З повагою і благословенням.джерело: Любавицький календар