Сьогодні 8 Адара 5786 року📌 5700 (1940) рік.Ребе Йосеф Іцхак Шнеєрсон (Раяц) прибув до берегів Сполучених Штатів після виїзду з Європи під час Другої світової війни.Через закриття порту йому не дозволили зійти з корабля до наступного дня — 9 Адара.1️⃣ Алтер Ребе одного разу запросив до себе молодого хасида з учнів Магіда з Межерича і, як мав звичай, наспівно промовив:«Мені заповідано: “І навчайте ними синів ваших”, а ти зобов’язаний годувати й забезпечувати свою сім’ю. Тож поміняймося: я дам тобі все необхідне, щоб ти міг виконувати свій обов’язок, а ти навчай мого сина» — йшлося про майбутнього Дов-Бера Шнеурі (Мітелер Ребе).І пояснив порядок навчання:Спершу вивчають літери алфавіту.Що таке «алеф»? Крапка вгорі, крапка внизу і лінія посередині — це і є «алеф».Єврейська дитина повинна знати, що «алеф» Тори — це «йуд» угорі (Всевишній, Ім’я Якого починається з літери «йуд»), і «йуд» унизу (єврей), а лінія, що їх поєднує, — це віра, яка об’єднує їх.Інша версія:«Йуд» угорі — це душа;«йуд» унизу — тіло;а лінія посередині — це трепет Небес (богобоязливість), що поєднує їх.2️⃣ Мій батько й учитель (Ребе Рашаб) пише в одному зі своїх листів:«Одна добра дія краща за тисячу зітхань. Наш Б-г живий, а Тора і заповіді — вічні. Залиш зітхання й докладай зусиль у практичній праці — і Б-г тебе благословить». 

Громада ХаБаДГромада ХаБаД у США почала розвиватися в часи погромів у Росії, коли багато хасидів емігрували. Згодом Америка стала одним із головних центрів ХаБаД у світі, а 770 — його серцем.Ребе писав у брошурі «Бейт Рабейну шебе-Бавель», що обрав місце в «нижній півкулі», щоб поширювати хасидизм там, де ще немає Тори. Ще одна причина — більшість євреїв нашого покоління живе саме в Америці.Попередній Ребе — Йосеф Іцхак Шнеєрсон — говорив: «Десять вигнань пережив Любавич», а американське вигнання — останнє перед побудовою Храму.Могила Ребе Раяца знаходиться на кладовищі Монтефіоре в Нью-Йорку. Прибуття Ребе до АмерикиПерший візит Йосефа Іцхака Шнеєрсона до США відбувся у 1930 році. Він перебував там близько пів року та зустрівся з президентом країни.Вдруге Ребе прибув назавжди у 1940 році через Другу світову війну. Майбутній Ребе — Менахем Мендл Шнеєрсон — зміг приїхати лише у 1941 році.У ті роки Америка була далекою від релігійного життя. Тоді Ребе Раяц сказав:«Америка із нішт андерш» — «Америка не відрізняється», показуючи, що й тут можна жити повноцінним єврейським життям.Слово «ופרצת» — «І розширишся» — стало девізом діяльності ХаБаД в Америці. Заснування єшиви «Томхей Тмімім»Одразу після приїзду Ребе РАЯЦ відкрив у США єшиву «Томхей Тмімім». Він говорив, що вони приїхали не просто жити, а працювати з самовідданістю, щоб Америка стала місцем Тори.Єшива швидко стала найбільшою в країні. Її учні наповнили світлом єврейські домівки та надихнули рабинів і громади по всій Америці. Підтримка президентівДеякі президенти США висловлювали повагу й підтримку Ребе та ХаБаД. Зокрема:● Джиммі Картер підписав закон про День освіти;● Рональд Рейган підтримав ініціативу «Момент мовчання».Завдяки цим зусиллям ХаБаД зміг поширювати свої вчення та зміцнювати єврейське життя по всій Америці. На фото: мер Балтимора, пан Бреннінг, приймає Ребе Раяца під час його першого візиту до Сполучених Штатів.джерело: Любавицький календар 

Хасид — це не просто належність до певного кола. Це внутрішній стан людини, яка присвячує всі свої сили служінню Всевишньому. Так називають учнів Баал Шем Това та їхніх послідовників — насамперед за їхню глибоку працю в молитві й духовному вдосконаленні.📜 Як з’явилася ця назваЗа переданням, яке передав Ребе Раяц, у перші роки руху Баал Шем Тов називав своїх учнів «улюблені» та «друзі». Назва «хасиди» закріпилася лише наприкінці життя Дов Бера з Межирича — і поступово стала загальновживаною в усьому єврейському світі.✨ Що означає слово «хасид»Це слово зустрічається вже в Талмуді — так називали людину, яка живе понад звичайну міру, служить Б-гу з особливою відданістю. Мудреці говорили про «перших хасидів», які довго готувалися до молитви й молилися з глибокою зосередженістю.Засновник хасидизму Хабаду — Алтер Ребе — писав, що народ називав їх «хасидами» за аналогією з тими першими праведниками, які молилися з істинним наміром.Цікаво, що Алтер Ребе хотів назвати своїх послідовників «баалей тшува» — людьми, які повертаються до Б-га. Але відмовився від цієї ідеї, щоб не виникло враження, ніби інші — протилежність цьому.💡 Як пояснювали самі РебеРебе Раяц говорив:Хасид — це людина, яка в усіх своїх справах іде «понад звичайне». Він вивчає хасидут, молиться з вогнем, робить добро з надлишком.В «а-йом йом» підкреслюється:Хасид — це той, хто знає своє справжнє духовне становище, бачить, чого йому бракує, і працює над цим, приймаючи на себе ярмо Небес.🕯 Як поводиться хасид● Хасид щодня вивчає хасидут.● Хасид зайнятий добром для іншого.● Хасид живе в радості й світить іншим теплим обличчям.● Хасид бачить свої недоліки — і чесноти ближнього.● Хасид поважає навіть найпростішого єврея більше, ніж самого себе.● Хасид навчається у кожного.І головне — йому «не личить» поводитися інакше.🤝 Братерство хасидівУ Хабаді підкреслювалося: хасиди — як одна родина. Усі пов’язані з Ребе й ученням, а тому живуть відчуттям взаємної відповідальності. Допомагають одне одному і в матеріальному, і в духовному.Справжня любов між хасидами — це не просто дружба. Це глибокий внутрішній зв’язок.🌱 Коротке визначенняКоли один лікар запитав: хто такий хасид?Ребе відповів:Хасид — це той, хто перед сном може сказати, що сьогодні він став трохи кращим, ніж був вранці.Ось і все. джерело: 📖 Любавицький календар 

 📌7 адара-I 2368 року (1393 року до н.е.) — День народження Моше-рабейну (Мойсея).Моше-рабейну (Мойсей, наш вчитель) був третьою дитиною рабі Амрама, глави племені Леві та ребецн Йохевед. Його братом був Аѓарон, який згодом став першим першосвящеником і прабатьком коѓенов, а сестрою — Мірьям, найвидатніша з жінок-пророчиць. Сам Моше, який визволив євреїв з єгипетського рабства, був найвеличнішим пророком у світі (тобто мав пророчий дар найвищого ступеня) і при цьому, як написано в наших святих книгах, «найскромнішою людиною у світі».📌7 адара-I 2488 року (1273 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Моше-рабейну.Моше привів народ до кордону Землі Ізраїлю і підніс 515 молитов, щоб Творець дозволив йому ввести євреїв в цю землю. Однак доля розпорядилася інакше. Моше «приєднався до своїх предків на горі Нево», причому його похованням займався сам Всевишній, так що «місце його поховання невідоме до цього дня». День відходу з цього світу Моше став неофіційним святом працівників похоронного братства «Хевра кадіша» (судить самі — єврей помер, був похований за всіма правилами, а працівники «Хевра кадіша» відпочивали!джерело: chabad.odessa

Незабаром виповнюється чотири роки від початку повномасштабного російського вторгнення та дванадцять років з початку агресії рф проти України.В останній тиждень лютого в Ізраїлі відбудеться низка заходів, присвячених стійкості українського народу, вшануванню пам’яті загиблих та зміцненню нашої солідарності.Запрошуємо всіх небайдужих долучитись: 22.02 11:00Молитва за Україну біля Стіни ПлачуЄрусалим, Західна стіна (Kotel)Організатори: Посольство України в Ізраїлі, Єрусалимське відділення Всеукраїнського об'єднання вихідців з України, за підтримки  23.02 19:00Поминальна Літургія за всіх, хто віддав життя за волю і гідність українського народу Яфо, церква св. апостола Петра, Tayelet Nifratz Shlomo, 1Організатори: , Посольство України в ІзраїліДеталі:  23.02 18:30«Слово про війну» вечір пам’яті та правди Бат Ям, , Derech Ben Gurion 130Організатор: Деталі, квитки: Усі кошти від продажу будуть спрямовані на закупівлю генераторів для України.У програмі - зустріч з Олексієм Анулею — звільненим українським військовополоненим, який пройшов через надзвичайно важкі випробування та повернувся. Він говорить про пережите. 24.02 18:30Церемонія вшанування пам’яті: четверті роковини вторгнення рф в Україну Тель Авів, Площа ГабімаОрганізатори: ГО «Ізраїльські друзі України» за підтримки Посольства України в Ізраїлі 

За ініціативою Посольства у самому серці Єрусалима - біля Стіни Плачу - уже вчетверте звучала Молитва за Україну.Дипломати Посольства разом з громадою,українськими євреями та друзями України розгорнули тридцятиметровий прапор України — символ нашої єдності та стійкості. Вперше українська молитва відбулася як у чоловічій, так і в жіночій частинах святині.До заходу долучилося понад півтори сотні учасників. Ізраїльтяни та гості міста тепло сприйняли ініціативу, висловлювали підтримку та солідарність і молилися за мир і перемогу України разом з нами.Щиро вдячні усім, хто приєдналися і зокрема - Єрусалимському відділенню Всеізраїльського об’єднання вихідців з України (ВОВУ) та Israeli Friends of Ukraine (IFU) за підтримку і співорганізацію заходу.ФОТО: Михайло Коротковджерело: UkraineInIsrael

Сьогодні 6 Адара 5786 року.📌 5627 року (1866–1867) народився Менахем Мендл Шнеєрсон, син Ребе Маараша.Айом-йом1️⃣ Із бесід мого батька (Рашаб):Це велика й дивовижна заслуга, коли Всевишній удостоює людину та наділяє її особливим відчуттям і смаком до творення добра для іншого єврея — настільки, що ближній стає їй дорожчим за саму себе.Адже щодо себе людина може знайти безліч пояснень, чому їй нібито було суджено опинитися не в найкращому становищі, не дай Б-г. Але щодо іншого це зовсім неприйнятно.2️⃣ Так прийнято у старших хасидів:Книга «Танія» — це зібрання настанов із відповідей, які Рабейну а-Ґадоль (Алтер Ребе) давав хасидам на особистих аудієнціях у 5540–5550 роках (1780–1790).Влітку 5552 року (1792) він почав приводити книгу «Танія» до того вигляду, в якому вона є в нас сьогодні.До 5553 року (1793) вже існувало багато копій, але з часом у них з’явилися викривлення, а також почалися підробки. Тому Рабейну поспішив передати книгу до друку.Є й інший варіант передання: протягом двадцяти років Рабейну писав свою книгу «Танія», ретельно вивіряючи кожне слово. У 5555 році (1795) текст уже був повністю відредагований і очищений, і тоді він дозволив його переписувати. Коли ж кількість копій зросла й у них з’явилися помилки, він передав книгу до друку.Цемах Цедек розповідав, що в перший Рош а-Шана свого життя — у 5550 році (1790) — Рабейну виголосив маамар, що починається словами «Машбіін ото — תהי צדיק…» («Заклинають його: будь праведником…»), і це й є перші три розділи книги «Танія». джерело: 📖 Любавицький календар 

Єврейська традиція стверджує: з настанням місяця Адар радість стає не просто природним почуттям, а духовним завданням. Це не рекомендація «за настроєм», а внутрішня установка — навчитися жити у стані радості. Але що це означає на практиці? І чому саме радість? 🌍 Парадокс поколінь: менше достатку — більше радості Якщо звернутися до описів єврейського життя минулих століть, вражає одне: попри бідність, гоніння й нестатки, у домівках панувала справжня, жива радість.Невелика квартира, багато дітей, скромний стіл — і водночас тепло, спів, відчуття сенсу.Сьогодні, в епоху достатку, технічного прогресу й комфорту, картина часто інша: тривожність, внутрішня напруга, сімейні конфлікти. Чому так відбувається?Бо радість народжується не з кількості речей. Вона народжується з відчуття сенсу. ⚖️ Найлегша — і найважча заповідьЄ відомий вислів: «Велика заповідь — бути завжди в радості».З одного боку, що може бути простіше? Радість не потребує фізичних зусиль, грошей чи особливих умов.З іншого боку — це найважче. Йдеться не про веселощі від розваг, їжі чи музики. Йдеться про внутрішній стан — спокій, стійкість, усвідомлення цінності власного життя.Технічну дію виконати легше, ніж змінити стан серця. 🧠 Смуток і «докори сумління»: добро чи пастка?У книзі «Танія», написаній Шнеуром Залманом із Ляд, детально пояснюється парадоксальна думка: раптова пригніченість і безкінечні самозвинувачення часто не допомагають духовному зростанню, а навпаки — заважають йому.Якщо людина раптом посеред щоденних справ занурюється в тяжкі думки: «Я недостатньо добрий», «Я нічого не вартий», — це нерідко не ознака духовної глибини, а спосіб позбавити себе сил.Смуток паралізує.Радість — дає енергію діяти.Самоаналіз потрібний, але в нього має бути свій час і свої межі. Постійна тяжкість руйнує. 💡 Причини для радостіЧому людина взагалі має підстави бути радісною?Усвідомлення обраності й цінності.Розуміння того, що життя має мету й сенс, саме по собі є джерелом внутрішнього світла.Ми живемо в епоху можливостей.Ніколи раніше доступ до знань, книг і духовних джерел не був таким широким.Наприклад, у великого мудреця Моше бен Маймона (Рамбама) в особистій бібліотеці було близько вісімдесяти книг. Сьогодні сотні книг доступні кожному.Відчуття історичного руху вперед.Традиція говорить про надію на визволення й оновлення світу. І сама ця перспектива здатна наповнити людину світлом очікування. 📖 Історія про хасида, який впав у смутокУ місті Ніжин жив богобоязливий торговець. Він молився, навчався, виконував заповіді.Одного разу йому здалося, що він робить недостатньо. Думки посилювалися, радість зникла, прийшла тяжка туга.Він поїхав до свого наставника — Ребе Цемах-Цедека — і розповів про свій стан.Відповідь була несподіваною:«Ці думки — не від святості, а від внутрішньої слабкості. Радість зміцнює, смуток руйнує. Працюй над собою — але зі стану світла, а не темряви». 🌸 Радість як духовна стратегіяРадість — це не наївність і не заперечення труднощів. Це свідомий вибір внутрішньої позиції.Вона:зміцнює людину,укріплює сім’ю,дає стійкість у випробуваннях,відкриває шлях до зростання.Саме тому з настанням місяця Адар традиція нагадує: радість потрібно примножувати. Не чекати, поки вона з’явиться сама, а творити її — через вдячність, осмисленість і віру в добро.У світі багато причин для тривоги.Але є й глибокі причини для радості — і вони залежать не від зовнішніх умов, а від внутрішнього погляду людини.джерело: 📖 Любавицький календар 

У Торі згадані три заповіді, що стосуються Амалека.📌Перша — заповідь-наказ пам’ятати, що зробив нам Амалек; про це сказано:«Пам’ятай, що зробив тобі Амалек у дорозі, коли ви виходили з Єгипту» (Дварім 25:17).📌Друга — заповідь-заборона не забути те, що він зробив; про це сказано:«Не забудь» (там само, в. 19).📌Третя — заповідь-наказ знищити потомство Амалека у світі; про це сказано:«І коли заспокоїть тебе Господь, Бог твій, від усіх ворогів твоїх з усіх боків, на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі в спадок для володіння нею, — зітри пам’ять про Амалека з-під небес» (там само, в. 19).Амалек уособлює корінь світового зла. Він поклав початок всесвітній ненависті до євреїв. Єврейському народові дана у цьому світі непроста місія. Звістка про ідеали й віру, яку народ Ізраїлю отримав від Всевишнього, спонукає всіх злочинців світу боротися проти Ізраїлю.Немає у світі народу, який зазнав би таких жорстоких переслідувань, як єврейський народ: руйнування Храму, хрестові походи, інквізиція, погроми Богдана Хмельницького і, зрештою, страшний Голокост, що обрушився на наш народ. Початок усьому цьому поклав Амалек.Одразу після Виходу з Єгипту, перш ніж наш народ укріпився й згуртувався, без жодної причини й без будь-якої вигоди для себе, Амалек напав на нас — на рабів, які щойно вийшли на свободу після багатовікового поневолення.Амалекітяни самим своїм існуванням виражають ненависть до Ізраїлю, а отже — і до Тори, і до Божественної ідеї виправлення світу милосердям і правдою. Саме про це сказано:«І сказав він: ось рука на престолі Господа — війна у Господа проти Амалека з покоління в покоління» (Шмот 17:16).Раші у коментарі до цього вірша пише:«Поклявся Святий, благословен Він, що Ім’я Його не буде цілісним і Престол Його не буде цілісним, доки ім’я Амалека не буде стерте повністю».Єврей за своєю природою добрий і милосердний; до того ж багато заповідей Тори виховують у ньому ці риси. Ми були б схильні пробачити Амалека, але Тора заповідала нам пам’ятати, що він зробив нам, і стерти його з лиця землі.Так ми пам’ятатимемо, що у світі існує зло і що з ним потрібно вести безкомпромісну боротьбу. Лише після цього можна буде виправити світ.За матеріалами «Перлин Галахи»https://ph.yhb.org.il/ru/category/05/05-14/

Сьогодні 5 Адара IБез жодного сумніву й навіть без тіні сумніву, в кожному місці, куди ступає наша нога, усе призначене для того, щоб очищати… землю літерами Тори й молитви. Ми — увесь Ізраїль — посланці Милосердного, кожен у своїй справі, у тій, яку поклало на нього Вище Провидіння.Немає нікого, хто був би вільний від святої праці, покладеної на наші плечі.Примітки:Баал-Шем-Тов учить, що якщо людина збивається з дороги й блукає, це ніколи не випадково: внутрішній Б-жественний задум спрямовує її навіть у цьому. Подібно до цього, Ребе РАШАБ пояснює, що бажання людини поїхати в певне місце відображає власне бажання Всевишнього, щоб вона туди вирушила.У будь-якому разі намір Б-га не в тому, щоб людина просто пройшла через це місце, а в тому, щоб вона піднесла його — вивчаючи там Тору й виконуючи заповіді.5 Адара IIВивчення відкритої частини Тори, вивчення хасидизму й практичне служіння — усе це, без винятку, обов’язкове. Неможливо сказати не лише те, що одне може витіснити інше або бути витісненим, але й більше: ці аспекти служіння допомагають один одномуЯк сказали мудреці (Авот 2:5):«Невчений не може бути благочестивим (хасидом)» — отже, необхідне вивчення відкритої частини Тори.«Хто такий хасид? — Той, хто чинить добро своєму Творцеві». Це вказує на необхідність вивчення хасидизму.А кінцева мета навчання — реальна дія.Примітки:Див. «Зоар» II 114б. Слово «хасид» пов’язане зі словом «хесед» («доброта»). У вченні хасидизму термін «хесед» також означає пробудження й притягування духовної енергії. У цьому контексті йдеться про того, хто «чинить добро своєму Творцеві», притягаючи Його, так би мовити, у свою душу — і це досягається через вивчення хасидизму. Отже, вивчення хасидизму є необхідним.Зазначений підхід випливає з ширшого розуміння самого себе. Коли людина постійно зосереджена на питаннях «Хто я?» і «Чого я хочу?», три згадані види діяльності можуть здаватися окремими й навіть несумісними. Керуючись природною схильністю обрати щось одне, їй може бути важко взятися за інше.Ця трудність виникає лише тоді, коли вона розмірковує, яка діяльність більше підходить їй саме зараз. Але коли увага зосереджена на Всевишньому та Його меті у створенні світу, ці три види служіння не суперечать одне одному. Навпаки, кожен із них доповнює інший, збагачуючи його тим виміром, якого в ньому бракує.джерело: https://moshiach/yom-yom.php?day

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай. Вшановуй пам’ять загиблих:воїнів, дітей, мирних людей.Тих, кого більше немає поруч...........

4 адара 5067 року (6 лютого 1307 року) — з в’язниці було звільнено тіло рабі Меїра з Ротенбурга.Рабі Меїр бен Барух, відомий як Магарам, був найвищим авторитетом для європейського єврейства.Після сходження у 1286 році на німецький престол Рудольфа I Габсбурга на євреїв країни наклали додатковий податок, який фактично змінив їхній правовий статус: німецьке єврейство та все його майно оголошувалися особистою власністю імператора. У відповідь розпочався масовий вихід євреїв з Німеччини. Духовним лідером цього руху став рабі Меїр.Згодом його заарештували й ув’язнили в тюрмі ельзаського містечка Ензісгайм. Імператор розраховував, що, прагнучи викупити главу покоління, євреї погодяться сплатити податок. Однак сам рабі Меїр заборонив це робити. У Талмуді сказано: якщо за полоненого вимагають суму, що значно перевищує розумні межі, його не можна викуповувати, щоб не заохочувати викрадачів до нових злочинів. За Магарама ж вимагали мільйон (!) марок.Рабі Меїр помер у в’язниці в 1293 році. Його останки не видавали для поховання аж до 1307 року, коли євреї змогли викупити їх за велику суму. Комерсант рабі Олександр-Зіскінд із Вімпфена віддав на це весь свій статок. Похований рабі Меїр у Вормсі.4 адара 5556 року (13 лютого 1796 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Лейба Сореса.Рабі Лейб Сорес («син Сари») був учнем засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това та його учня — рабі Дов-Бера, Межерицького Магіда. Народився він у місті Рівне 17 тамуза 1730 року. Коли йому виповнилося 13 років, рабі Баал Шем-Тов оголосив, що юнак отримав до бар-міцви незвичайний дар — ібур (додаткову частку душі) відомого кабаліста рабі Хаїма бен Атара, який відійшов у вічність двома днями раніше.Рабі Лейб мандрував з містечка в містечко, збираючи кошти для викупу євреїв, які потрапили в полон або були взяті в заручники. Розповідають, що він був ністаром — прихованим праведником, який таємно допомагав євреям у скруті. Чи так це було насправді — достеменно невідомо (інакше який же він прихований, цей ністар?), однак щоразу, коли євреям Польщі чи Галичини була потрібна допомога, Баал Шем-Тов посилав у дорогу саме свого учня — рабі Лейба.