Напередодні суботи, глава «Трума». Сіха Ребе до розділу «Трума».На початку розділу сказано: «І візьмуть Мені приношення».Ребе пояснює: Тора говорить «візьмуть», а не «дадуть», бо, жертвуючи на святу справу, людина насправді набуває — зв’язок із Б-гом.Мішкан будувався із золота, срібла й міді — натяк на різні рівні служіння. Але для Всевишнього важлива участь кожного.Головний урок: коли людина присвячує свої сили Торі й добрим справам, вона будує особистий «Храм» у своїй душі — і тоді Б-жественна присутність відкривається «серед них», усередині кожного.джерело:📖 Любавицький календар 

Сьогодні, 20 лютого, Київ разом із усією країною вшановує пам’ять Героїв Небесної Сотні. Цього року ми відзначаємо 12-ті роковини розстрілів активістів Революції Гідності – подій, що змінили перебіг нашої історії та стали першим переможним боєм у сучасній російсько-українській війні.Цей день присвячений героїзму та самовідданості людей, які обрали шлях свободи та гідності. Саме 20 лютого 2014 року почалася сучасна війна, коли було зафіксовано перші перетини державного кордону збройними силами рф. Ще під час Майдану кремлівський диктатор підло діяв через тодішню владу та силовиків, консультуючи та надаючи спецзасоби для придушення протестів.Нині можна стверджувати, що Герої Небесної Сотні разом із побратимами та посестрами дали першу гідну відсіч одвічному ворогу України та спробам кремля знищити нашу державність руками тогочасного режиму. Історія подвигу Героїв Небесної Сотні є визначною віхою визвольних змагань, а їхні імена стоять першими у списку загиблих у цій війні.Вони не дозволили перетворити Україну на територію без права вибору. Багато учасників Революції Гідності згодом стали і до лав Збройних Сил. На жаль, сьогодні наша держава має вже не тільки Небесну Сотню, а ціле Небесне Військо Захисників і Захисниць.І сьогодні ми продовжуємо цю боротьбу за збереження України на мапі світу. Україна послідовно працює над тим, щоб кожен злочинець – від виконавців на Інститутській до замовників у кремлі – отримав справедливе покарання в міжнародних трибуналах.Наш курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію лишається незмінним – як і прагнення відновити територіальну цілісність та побудувати процвітаючу державу.Вічна пам’ять Героям, які загинули за нашу свободу! Герої не вмирають!джерело: https://pon.org.ua/

📌3 адара-II 5372 року (6 лютого 1612 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Мордехая бен Аврагама Яфе (Бааль га-Левушим)Рабі Мордехай народився в Празі, але навчався в тодішньому центрі єврейської Європи — в Польщі. Його вчителями були великі рабі Шломо Лурьє (Магаршал) з Любліна і рабі Моше Ісерлес (Рамо) з Кракова.Рабі Мордехай був рабином Гродно і Любліна, а коли великий празький рабин, творець Голема рабі Єгуда-Ліва бен Бецалель (Магараль) перебрався до Познані, то він очолив громаду рідного міста. Втім, потім Магараль повернувся до Праги, а рабі Мордехай очолив громаду... Познані.Найбільшу популярність рабі Мордехаю принесла книга «Левуш Малхут» («Царське вбрання»), яка була написана як доповнення до книг «Шулхан арух» і «Мапа» («Шулхан арух» («Накритий стіл») — законодавчий збірник, складений рабі Йосефом Каро. «Мапа» («Скатертина») — складене рабі Моше Ісерлесом доповнення до «Шулхан аруху», що враховує звичаї європейських євреїв). За її назвою рабі Мордехай став відомий як «Бааль га-Левушим».джерело: chabad.odessa

Дівчата! 👑✨Темрява згущується над нашим палацом… 🌙🏰Таємний код Естер захований десь зовсім поруч. 🔐Замки зачинені. Ключі зникли. 🗝️Час діяти. ⏳Нам потрібні саме твоя сміливість, мудрість і жіноча інтуїція. 💛Разом шукатимемо ключі, розгадуватимемо таємниці й відкриватимемо приховане. 🔎✨Жіноча спільнота "Шаарей Нашим" запрошує на Пурімський квест 🎭«Таємний код Естер» 👑У програмі:— квест 🗝️— призи й сюрпризи 🎁— частування 🍪🍷 📅 Четвер, 26 лютого🕔 17:00📍 Центральна синагога КиєваМи знайдемо код Естер —і будемо радіти попри все. 💫Сила єврейських жінок перемагає. 💛✨Поспішай — кількість місць обмежена. 🚪Реєстрація ⬇️https://forms.gle/XrJ8UceMjZiCxtKM6Благодійний внесок: 200 грн.

Існують два види благословень, пов’язаних із їжею: ті, що промовляються перед їжею, і ті, що промовляються після неї. Перед їжею ми виголошуємо благословення, в якому дякуємо Творцеві за насолоду, яку отримуємо від страви. Адже, як уже зазначалося, людині заборонено брати щось у світі Всевишнього без Його дозволу. Це настільки очевидно, що в Торі навіть немає окремої заповіді про благословення перед їжею — це має бути зрозуміло само собою.Коли людина отримує подарунки від ближнього, вона дякує окремо за кожен із них. Якщо ж висловлює подяку загальними словами, то цим показує, що не усвідомлює особливої цінності кожного дару — і її вдячність втрачає глибину. Так само слід чинити й щодо Небес. Тому мудреці постановили, що над кожним видом їжі потрібно промовляти окреме благословення (див. нижче, гл. 8, п. 4). 🙌Над хлібом промовляють:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який дає землі здатність родити хліб»(га-моці лехем мін га-арец; див. нижче, гл. 3, п. 1). 🙌Над стравами з розварених або перемелених злаків п’яти видів — пшениці, ячменю, полби, вівса та жита:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який творить різноманіття поживних страв»(боре міней мезонот; див. нижче, гл. 6, п. 1). 🙌Над вином або виноградним соком:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який створив плід виноградної лози»(боре при га-гефен; див. нижче, гл. 7, п. 3). 🙌Над фруктами, що ростуть на дереві:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який створив плоди дерева»(боре при га-ец). 🙌Над овочами, що ростуть із землі:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який створив плоди землі»(боре при га-адама; див. нижче, гл. 8, пп. 1–2). 🙌Над усіма іншими видами їжі, не рослинного походження (наприклад, м’ясними чи молочними стравами):«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, за словом Якого виникло все існуюче»(ше-га-коль ніг’я бі-дваро; див. нижче, гл. 8, п. 3). Кожне з цих благословень розкриває особливий Божественний корінь тієї їжі, до якої воно належить. Тому необхідно ретельно дотримуватися законів благословень і стежити, щоб не промовити над одним видом їжі благословення, призначене для іншого.джерело: Із «Перлин Галахи»https://ph.yhb.org.il

25 швата 5643 року (2 лютого 1883) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля бен Зеева-Вольфа Ліпкіна Салантера.Рабі Ісраель Ліпкін, відомий як рабі Ісраель Салантер (з Салант), народився в литовському містечку Жегори, в родині відомого талмудиста рабі Зеева-Вольфа бен Ар'є-Лейба Ліпкіна. З 12 років хлопчик навчався в містечку Саланти.Рабі Салантер створив нове вчення, яке отримало назву мусар («етика»). У Вільно і Ковно (Вільнюс і Каунас) з'явилися спеціальні молитовні (мусар штібл), де рабі Салантер виголошував проповіді перед ремісниками і торговцями, закликаючи їх до покаяння і малюючи похмурі картини неминучої відплати за будь-яку провину. На противагу хасидизму, який вчив, що служити Б гу належить з радісним почуттям, він бачив у веселощах і радості гріховну легковажність, але при цьому, будучи суворим аскетом, широко трактував принцип пікуах нефеш («порятунок душі; тут — порушення заповіді, якщо це необхідно для порятунку життя). Так в Йом-Кіпур 5608 року (1848), коли у Вільно лютувала епідемія холери, він, вимовивши благословення, демонстративно тут же в синагозі взявся за трапезу і закликав присутніх наслідувати його приклад, тому що хоча в цей день призначений найсуворіший піст, але збереження життя і здоров'я важливіше за будь-яку обрядовість.Рабі Салантер жив у Парижі, Франкфурті-на-Майні, Клайпеді, читав лекції з іудаїзму студентам Кенігсберзького університету. Серед його учнів були знамениті рабини Моше-Іцхак Даршан (Кельмський магід), Сімха-Зісл Бройда та Іцхак Блазер.Похований рабі Салантер в Кенігсберзі (нині Калінінград).джерело: chabad.odessa

Сьогодні: 2 Адара IАлтер Ребе встановив для своїх хасидів шлях інтелектуального служіння Всевишньому — працю з пошуку істини та перевірки кожної своєї дії так, щоб вона була продиктована лише істиною, а плоди приходили тільки через власну працю.Абсолютно неправильно думати, що ця робота вимагає ламати гори й кришити скелі, перевертати світ, як вважають деякі глибоко помилкові люди.Проста істина полягає в тому, що дія за наявності щирого наміру — достатня. Благословення слід промовляти з каваною (усвідомленням змісту благословення та розумінням, перед Ким і задля чого воно вимовляється); слово молитви — належно, після «підготовки серця» (особливого роздуму перед молитвою), з розумінням того, «перед Ким ти стоїш у молитві»; вірш Тори — з усвідомленням, що це слово Всевишнього; вірш Тегілім — із відчуттям звернення до Нього; і добра риса — наближати серце ближнього любов’ю та щирістю. Щоб прийти до цього, справді потрібна велика й наполеглива праця та значні зусилля. Потрібно багато й осмислено вчитися — кожному відповідно до свого рівня. І тоді Всевишній допоможе, щоб усе було так, як вимагає істина. ПриміткиЄ давнє хасидське прислів’я: хасидизм показує, наскільки малі великі справи й наскільки великі малі справи. Досягнення можуть відображати внутрішню велич людини, навіть якщо вони не вражають зовні; вони теж цінуються Наверху.Проста істина й щирість, що надихають на такі досягнення, породили епітет, який знову й знову з’являється в усній і письмовій спадщині ХАБАДу — «пнімі». Цей термін непросто визначити чи перекласти, але його зміст можна зрозуміти зі слів Ребе РАЯЦа: «Така людина прагне духовної цілісності, до життя в гармонії з тим, що вона вважає правильним».Досягнення цього рівня, безперечно, є ключовим завданням у праці кожного хасида. 2 Адара IIБлагословення згори потребує посудини для його прийняття. Це подібно до дощу, що проливається на зорану й засіяну ниву, на сходи злаків чи на виноградник. Дощ, що падає на незорану й незасіяну землю, ллється без користі. ПриміткиУ листі, з якого взято наведене вчення, Ребе РАЯЦ говорить про необхідність розвивати духовний зв’язок зі своїм Ребе й про те, як хасид має виражати цей зв’язок у своїх вчинках і вивченні Тори. «Якщо ці умови не будуть виконані, — пише він, — я сумніваюся, що даровані йому блага матимуть цінність».Потім він наводить вищезгадану аналогію, маючи на увазі, що благословення праведника діятимуть лише тією мірою, якою хасид зробить себе посудиною, придатною для їх прийняття й прояву. джерело: https://moshiach/yom-yom.php?day

Адар — шостий місяць року від Тішрея і дванадцятий від Нісана. Це особливий місяць єврейського календаря, наповнений світлом, радістю й відчуттям внутрішньої перемоги.Саме про нього сказано:«משנכנס אדר מרבים בשמחה» — «З настанням Адара примножують радість».Знак місяця — Риби (Дагім).📅 Адар у високосний рікУ високосний рік є два місяці: Адар I та Адар II.Пурім святкують в Адарі II, а в Адарі I відзначають «Пурім катан».Питання, коли саме починається обов’язок «примножувати радість», обговорювалося законоучителями. Дехто вважав — лише з Адара II, адже Пурім припадає саме на нього.Однак Любавичський Ребе підкреслював, що радість стосується всього місяця Адар, включно з Адаром I. Більше того, він закликав починати радіти вже з першого Адара, не залишаючи місця для похмурості та надмірної строгості.У 5752 (1992) році Ребе пояснив особливу глибину високосного року:60 днів радості (два місяці Адара) відповідають галахічному принципу «бітуль бе-шишім» — анулювання в шістдесяти. Так радість здатна «анулювати» всі перешкоди й пришвидшити розкриття Геули.🎉 «Примножують радість»У Гемарі (Тааніт 29а) наводяться слова рава Шмуеля бар Шилата від імені Рава:«Як із настанням Ава зменшують радість, так із настанням Адара — примножують радість».Це постановлення закріплене в галахі Ріфом, Рошем та іншими авторитетами.Але що означає «примножувати радість»?Це не просто гарний настрій. Це свідома праця — додати в Торі, у молитві, у добрих справах, в єдності між євреями. Радість Адара — це радість віри, радість перемоги світла над темрявою.🌟 «Брія мазалей» — сильний мазальТам само сказано:«Якщо в єврея є суд із неєвреєм, нехай уникає місяця Ав (несприятливий мазаль) і намагається вести справу в Адарі — коли мазаль сильний».Постає запитання: адже сказано «אין מזל לישראל» — «у Ізраїля немає мазаля»?Пояснення мудреців різні.Але Ребе пояснює глибше: протягом року єврей може змінити свій мазаль через молитву й заслуги. Проте в місяці Адар сам мазаль стає сприятливим за своєю природою. Це пов’язано з народженням Моше — розкриттям сутнісної душі Ізраїля, що вище за будь-яку астрологію.Мідраш розповідає, що Аман обрав Адар для знищення євреїв, знаючи, що в цьому місяці помер Моше. Але він не знав, що в цьому ж місяці Моше народився — і саме народження переважило.✨ «Венагафох гу» — переворотСуть місяця Адар — це «ונהפוך הוא» — переворот.Темрява перетворюється на світло, страх — на торжество, вирок — на спасіння.Тому Адар — це не просто календарний місяць.Це стан душі.Примножувати радість — означає розкривати внутрішню силу, здатну змінювати реальність.джерело: 📖 Любавичський календар

Сьогодні 1 Адара 5786 року. Другий день Рош Ходеш.📌 (5691) — Ребе Раяц розпочинає свій візит до містечка Ракшик, Литва.«Тора Ор», розділ, що починається словами «Нехай не буде в тебе безплідної», пункт, що починається словами «І ось потому»:«במסירת נפש בפ"ע [בפני עצמו]» — «у самопожертві самій по собі (самостійно)».Пояснення абревіатури: «בפנימית עצמותו» — «у внутрішній сутності його».Написано: «Виходить людина до праці своєї і до роботи своєї аж до вечора».Отже, кожна душа при своєму сходженні вниз має загальні та приватні види праці. У цьому зміст слів «виходить людина до праці своєї» — що вихід душі з її перебування у висотах небес, у скарбниці душ, і її сходження зі щабля на щабель, аж поки вона не приходить зодягнутися в тіло, природну душу й тваринну душу — усе це заради того, щоб «людина — до праці своєї», тобто до загальних видів служіння: підсилити форму над матерією, освітити світ світлом Тори й свічкою заповіді.«І до роботи своєї» — це приватна праця, адже кожна душа має особливе, індивідуальне служіння в розумі й у якостях (емоційних властивостях) відповідно до своєї природи та своєї сутності.«Аж до вечора» — поки є час діяти, як сказано: «сьогодні — щоб виконувати їх».У глибинному сенсі пояснення вірша полягає в тому, що він стосується всієї сукупності піднесення, яке звершується через сходження душі вниз. «Виходить людина» — тобто при піднесенні душі після того, як вона була внизу, зодягнена в тіло, — «до праці своєї»: у Майбутньому світі вона займається відповідно до того, як займалася в цьому світі; і якщо людина встановлювала постійний час для вивчення Тори, то й там її вводять у намети Тори.«І до роботи своєї» — якщо вона займалася своїм служінням належним чином, тоді її піднесення — «аж до вечора»: вона піднімається від рівня до рівня, поки не досягає приємності й солодкості самої Сутності Безмежного, благословен Він. джерело: 📖 Любавицький календар

📌1 адара 2448 року (1313 рік до н.е.) — Дев'ята єгипетська кара — єгипетська темрява.Темрява була дев'ятою за рахунком карою, яку Всевишній обрушив на єгиптян, які відмовлялися відпустити синів Ізраїля з рабства. Цього дня щільна темрява накрила землю. «Не бачили один одного, і не вставав ніхто зі свого місця три дні» (Бо 10:23). До Виходу з Єгипту залишилося 6 тижнів.📌1 адара 4924 року (27 січня 1164 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аврагама бен Меіра Ібн Езри.Єврейський поет, граматик, філософ, коментатор Тори, астроном і лікар рабі Аврагам Ібн Езра народився в 1089 році в іспанській Туделі, навчався в Кордові і дружив з великим поетом і коментатором Тори рабі Йегудою Галеві. У 1140 році рабі Аврагам покинув Іспанію і наступні роки його життя пройшли в мандрівках по Франції, Провансу та Італії (він навіть відвідав Лондон). У ці роки рабі Аврагам Ібн Езра написав більшість зі своїх 108 творів. Припускається, що він написав коментарі до всіх книг ТАНАХа (Біблії), хоча до нас дійшли лише окремі їх частини. Його коментарі набули широкої популярності і вивчалися майже нарівні з коментарями Раші (рабі Шломо-Іцхакі, найвидатніший коментатор Тори).Авторитет рабі Аврагама в галузі граматики був настільки великий, що довгий час він навіть вважався одним з основоположників граматики мови іврит.📌1 адара приблизно 5423 року (8 лютого 1663 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шабтая бен Меїра га-Когена Каца (Шах).Рабі Шабтай бен Меїр відомий також як «Шах», за акронімом назви його книги «Сіфтей коген» («Уста священика») — коментаря до «Йоре деа», одного з розділів законодавчого кодексу «Шулхан арух». Одночасно з надрукованою в Кракові «Сіфтей коген» в Любліні виходить у світ ще один коментар до «Йоре деа» — «Турей загава» рабі Шмуеля га-Леві (рабі Таз). Ці дві праці отримали високі оцінки сучасників і зайняли належне місце в єврейській історії.джерело: chabad.odessa

 На цьому сайті ви можете написати імена та прохання:https://ekotel.org.il джерело: profile.php?id=100066499578462&locale

 Хіба це не ті самі прояви Б-жественної волі? Чому ж до Імен звертатися можна, а до ангелів — ні? Щоб зрозуміти це, важливо розрізнити дві речі: як ми називаємо Всевишнього і до Кого ми звертаємося.Коли людина молиться й вимовляє різні Імена — наприклад, чотирибуквенне Ім’я, Елокім, Цваот та інші, — вона не звертається до різних «сил». Вона звертається до Єдиного Творця, але називає Його тим проявом, який відкривається в даній ситуації. Так пояснюють мудреці: Всевишній «називається за Своїми діяннями». Імена — це мова людини, спроба описати, як Творець являє Себе у світі, залишаючись при цьому абсолютно Єдиним.Ангели влаштовані інакше. Ангел — це не «ім’я» і не «аспект», а створена істота, окрема реальність, сотворена Всевишнім для виконання певного завдання. Ангел не є джерелом сили. Він не обирає, не вирішує і не діє сам по собі. Він — посланець, інструмент здійснення волі Творця. Навіть якщо ангел цілком підпорядкований Всевишньому, він усе одно залишається не Творцем, а творінням.І саме тут проходить принципова межа. Молитва в юдаїзмі — це не просто прохання про допомогу. Це акт зв’язку і визнання: «Ти — джерело всього». Тому молитися можна лише Тому, Хто є Джерелом. Звернення ж до ангела, навіть у формі «передай, допоможи, зроби», переводить людину в режим посередництва: ніби існує певна «служба», до якої зручніше звернутися напряму. Це вже небезпечно нагадує релігійну помилку, яку Тора називає служінням чужим силам.Цю думку різко формулює Єрусалимський Талмуд: якщо прийшла біда, не слід взивати ні до Михаеля, ні до Гавриеля, а лише до Всевишнього. Не тому, що ангели «погані», а тому що навіть правильний посланець не має права зайняти місце Адресата.Можна навести простий приклад: цар дозволяє підданим звертатися до нього, називаючи його «мудрим», «милостивим», «справедливим». Це не порушує вірності царю. Але якщо підданий почне просити міністра — навіть найвідданішого й призначеного самим царем — він порушить головне правило: звертатися слід до царя, а не до чиновника.Отже, Імена Всевишнього — це способи звернення до Єдиного Творця через Його прояви. Ангели ж — творіння, що виконують доручення. Тому молитва до ангелів в юдаїзмі неможлива: вона руйнує саму основу віри — прямий зв’язок людини з Творцем, без посередників.джерело: toldot.com