Сьогодні 25 Нісана 5786 рокуПраця кожної людини відповідає її сутності та гідності. Той, хто здатен свердлити перли або гранити дорогоцінні камені, але займається випіканням хліба — і зрозуміло, що це лише приклад служіння Всевишньому — то, хоча це заняття саме по собі вкрай необхідне, для такої людини воно вважається гріхом.джерело: Любавицький календар 

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай. Вшановуй пам’ять загиблих:воїнів, дітей, мирних людей.Тих, кого більше немає поруч.Але хто назавжди з нами — в серці.Це не просто хвилина мовчання.Це наш обов’язок.Це людяність.Живі — завдяки тим, кого втратили...........

🕊 Сенс освячення — не лише згори, а й знизуУ главі «Шміні» розповідається про величний момент — початок служіння в Мішкані. Після семи днів підготовки настає восьмий день, коли розкривається Б-жественна присутність. Це вчить нас: справжня мета — не лише підготовка, а розкриття святості в реальності.Але виникає запитання: чому саме «восьмий» день? Адже число сім символізує порядок природи, завершеність світу. Вісім — це вже понад природою. Отже, освячення Мішкана пов’язане з притягненням Б-жественного світла, що перевищує обмеження світу.🔥 Вогонь з небес і вогонь людиниТора говорить, що вогонь зійшов з небес і спалив жертви. Однак мудреці підкреслюють: попри небесний вогонь, людина зобов’язана була запалити вогонь на жертовнику сама.Звідси важливий урок: навіть коли є розкриття згори, людина не звільняється від своєї праці. Навпаки — саме через зусилля людини це розкриття стає постійним.⚖️ Помилка Надава і АвігуСини Аарона принесли «чужий вогонь» — духовне прагнення, яке не відповідало волі Всевишнього. Їхні наміри були піднесеними, але дія — неправильною.Ребе пояснює: духовного піднесення самого по собі недостатньо. Головне — поєднати натхнення з виконанням конкретної волі Б-га, як вона виражена в заповідях.🌍 Освячення матеріального світуГоловна мета — не втекти від світу, а зробити сам світ місцем для Б-жественної присутності. Це досягається через виконання заповідей саме в матеріальних речах.Тому служіння в Мішкані — це не втеча від реальності, а її перетворення.✨ Практичний урокКожна людина має свій «Мішкан» — своє життя і оточення.Потрібно:• Робити конкретні дії (заповіді)• Не покладатися лише на натхнення• Привносити святість у повсякденністьІ тоді «восьмий день» — розкриття згори — прийде і в наше життя.Шабат Шалом📖 Любавицький календар 

 Песах позаду. Святкові страви прибрані, агада закрита — і настає перший Шабат після Песаха. Саме в цей Шабат існує гарний звичай — пекти халу у формі ключа.Звідки він походить? Що за ним стоїть? І як до нього ставляться в Хабаді?🌾 Манна закінчилася — що далі?Наступного дня після Песаха, коли сини Ізраїлю увійшли до Землі Ізраїлю, припинилася манна небесна — та сама, що годувала їх сорок років у пустелі. Раптом народ зіткнувся з реальністю: відтепер їжу потрібно здобувати самостійно, власними руками, природним шляхом.Саме на згадку про цей переломний момент і виник звичай пекти халу у формі ключа. Ключ — це символ молитви й надії: ми просимо Всевишнього відкрити нам брами достатку. Адже, як навчають наші мудреці, ключ від пропитання — у руках Самого Творця.✨ Глибше — на рівні Сод (таємного сенсу)Є і глибше, духовне пояснення цього звичаю.У пасхальну ніч, опівночі, вищі духовні світла — мохін ельйонім — залишають світи. І саме в дні рахунку Омера, день за днем, ми здійснюємо духовну працю, щоб повернути їх.Ключ символізує цю працю — зусилля людини назустріч Всевишньому. Це перегукується з відомими словами з мідрашу: «Відкрийте Мені отвір розміром із вушко голки — і Я відкрию вам брами, широкі, як ворота палацу». Ми відкриваємо брами через дотримання Шабату та його заповідей, а Всевишній у відповідь відкриває нам Свою скарбницю — «і звелів хмарам згори, і відчинив двері небес».📚 Джерела звичаюЗвичай згадується у низці авторитетних книг із різних єврейських громад: «Імрей Пінхас», «Огев Ісраель», «Атерет Йеошуа», «Сімхат Ісраель», «Сефер Матамім», «Таамей а-Мінхагім», «Коль Нафталі» — і це далеко не повний перелік.Форм виконання звичаю кілька:— пекти халу у формі ключа— вкладати справжній ключ у халу перед випіканням— прикрашати поверхню хали візерунком у вигляді ключаУ деяких громадах цей Шабат називають «Шабат гелє мацот» і готують мацу аширу в різних формах — зокрема і у формі ключа.Як кажуть: «нагара нагар уфаштей» — у кожної річки свій шлях.🔑 А як же Хабад?Головний рав і даян громади Краун-Хайтс пояснив позицію чітко і зважено:Офіційного хабадського звичаю робити таку халу не існує. Водночас це цілком допустимо — сам звичай згадується у багатьох авторитетних джерелах і має глибоке коріння в єврейській традиції.Тим, хто хоче дотримуватися цього звичаю — за традицією, успадкованою від матерів і бабусь — немає жодних підстав це забороняти. У сім’ях, де так прийнято, — нехай продовжують. У сім’ях, де не прийнято, — не зобов’язані починати.Щодо суперечок, які щороку спалахують в інтернеті та WhatsApp-групах — чи це міцва, чи заборона, чи просто дозволено — рав Бройн зауважує з легкою усмішкою: самі ці суперечки не мають великого сенсу. І все ж — що сказав Ребе?Одного разу один єврей звернувся до Любавицького Ребе з питанням, яке хвилює багатьох:— Ребе, то який же звичай Хабада — пекти халу у формі ключа чи ні?Ребе вислухав і відповів просто:— Звичай Хабада — щоб дружині було добре.Ця відповідь, як це часто буває з відповідями Ребе, говорить більше, ніж ціла дискусія. Шалом баїт — мир і гармонія в домі — це не просто гарне побажання. Це теж частина служіння Всевишньому.Тож якщо ви хочете спекти халу у формі ключа — у вас є не лише дозвіл, а й благословення Ребе. 😊שבת שלום — Шабат шалом! 🗝️📖 Любавицький календар 

Сьогодні 23 нісана 5786 року.8-й день Омера, переддень Шабату, тижнева глава — Шміні.⚠️ ШАБАТ МЕВАРХІМЧитати тут:https://t.me/LubavitcherRebe770/207Існує ідея, що Ахарон шель Песах («останній день Песаха») — це одкровення Машіаха, яке стосується всього народу Ізраїлю.Песах за своєю суттю — це «перестрибування» («медалег») і «ніч пильнування» («лейл шимурім»), і загалом у ньому яскраво виражена тема визволення. А потім людина повертається у вир повсякденних справ — і саме для цього й дане це одкровення Машіаха: як сила і підтримка, щоб можна було йти світом.📖 Любавицький календар 

 21 нісана, через сім днів після Виходу, євреї опинилися в пастці, замкнені з одного боку єгиптянами, які переслідували їх, і водами Чорного моря ("Ям Суф" на івриті) з іншого. Усю ніч вогняний стовп перебував між євреями і єгиптянами, а коли розвиднілося, Всевишній скомандував Моше: "Веди людей уперед!". Першим у воду увійшов Нахшон бен Амінодав із коліна Йеѓуди. Вода відступила і євреї перейшли море, немов по суші. Коли ж єгиптяни кинулися за ними навздогін, морські води повернулися до свого звичайного стояння, потопивши єгиптян, а євреї, які дивом врятувалися, співали на березі "Пісню моря". На згадку про диво розсічення моря прийнято, що чоловіки в ніч із 6-го на 7-й день Песаха не сплять і вчать Тору.

Згідно з Торою, не лише перший, а й сьомий день Песаха — Швії шель Песах (а в країнах діаспори й восьмий — Ахарон шель Песах) — вважається святом, і в цей день діють усі заборони на роботу, як і в інші святкові дні:«У першому місяці, на чотирнадцятий день місяця ввечері — Песах Г-споду; і на п’ятнадцятий день того ж місяця — свято маци Г-споду; сім днів їжте мацу, у сьомий день також священні збори; жодної роботи не робіть» (Ваїкра, 23:5–8).Втім, цей день сприймається як завершення всього святкового циклу Песаха і не розглядається як окреме свято. Тому, здійснюючи освячення — кідуш, ми не промовляємо у Швії шель Песах благословення «Шеехеяну». Як і всі єврейські святкові дати, останній день Песаха з часом набув особливих звичаїв, що надають йому неповторного характеру.Згідно з Торою, саме на сьомий день Песаха євреї пройшли по дну розступленого моря і стали свідками того, як його хвилі поглинули єгипетське військо. Тому в усіх синагогах у цей день читають уривки з книги Шмот, що описують це чудо, а також Пісню моря (Шират а-Ям) — подячний гімн, який євреї співали, побачивши загибель ворогів. За традицією ашкеназьких громад, цей уривок слухають стоячи.Сьогодні Шират а-Ям також входить до щоденної ранкової молитви — її читають наприкінці Псукей де-Зімра. Цей звичай виник у Землі Ізраїлю й поступово поширився повсюдно.У першій половині ХХ століття в домі єрусалимського рабина Яакова-Моше Харлапа виник звичай читати Шират а-Ям у ніч Швії шель Песах. Опівночі рабин, одягнений у білий кітл, починав читати Пісню моря на особливий мотив, а присутні повторювали за ним. Після цього всі разом співали й танцювали.За словами Хафец Хаїма, Шират а-Ям слід промовляти з радістю, уявляючи себе свідком розступлення моря. За кабалістичною традицією, тому, хто читає її з радістю, прощаються багато гріхів.У Хабаді та деяких сефардських громадах у ніч Швії шель Песах прийнято не спати, проводячи час у молитві та вивченні Тори. Це пов’язано з тим, що під час Виходу євреї також не спали цієї ночі, переходячи море.У різних громадах існували звичаї, що відтворювали перехід через море: наприклад, виливали воду на підлогу й символічно «переходили море». Подібні традиції існували і в інших містечках, де це ставало особливою подією для всієї громади.Хасиди Єрусалима з руху «Тольдот Аарон» також символічно зображали цей перехід, але без води: ребе проходив крізь натовп, який уособлював море.Усі ці звичаї пов’язані з минулим — із подіями Виходу. Але Бааль-Шем-Тов увів звичай, що символізує майбутнє: в останній день Песаха влаштовувати третю трапезу — Сеудат Машіах («трапеза Машіаха»). Пізніше було постановлено пити під час неї чотири келихи вина, подібно до Седера.Дехто вважає, що коріння цього звичаю — в афтарі свята з книги пророка Йешаягу, де описано майбутній світ гармонії та миру.Є й інше пояснення: Песах — це свято визволення з Єгипту, а остаточне Визволення також відбудеться в місяці нісан. Тому логічно, що свято починається трапезою, яка розповідає про минуле, і завершується трапезою, присвяченою майбутньому. Так Песах стає мостом між пам’яттю про минуле і надією на майбутнє.джерело: chabad.org

Єврейська традиція говорить, що у восьмий день Песаха в нашому світі найсильніше розкривається сяйво світла Мошиаха. На честь цього цього дня влаштовують "сеудат Мошіах" ("трапезу Мошіаха"), під час якої, як і під час седера, випивають 4 келихи вина.📌"Сеудат Мошіах" відбудеться у Центральній синагозі Києва 9 квітня/22 нісана після Мінхи

Ізкор – це поминальна молитва, яку читають чотири рази на рік: в останній день Песаха, у Швуес (за межами Ерец-Ісраель – у другий день свята), у Йом Кіпур і в Шміні-Ацерет.Ізкойр – це особлива молитва, в якій той, хто молиться, просить Всевишнього дати душі померлого спокій, світле світло і місце серед душ праведників, а також проголошує свій намір зробити пожертвування на згадку про душу покійного.Слова Ізкора, що містять обіцянку благодійності, слід сприймати цілком серйозно: обіцянка має бути виконана після свята (адже у свято, згідно з єврейським Законом, не можна платити гроші). Якщо людина не збирається жертвувати, їй краще утриматися від обіцянки; у такому разі не слід вимовляти фразу, де йдеться про пожертвування.Згідно зі звичаєм більшості громад, ті, у кого живі обоє батьків, під час читання Ізкора виходять із залу синагоги. В Ізкойрі згадують єврейське ім'я покійного і єврейське ім'я його матері, якщо, зрозуміло, воно відоме. Якщо воно невідоме або якщо у покійного не було єврейського імені, його поминають тим ім'ям, яким зазвичай називали за життя.Замовити молитву у Центральній синагозі Києва можна за телефоном 063.770.04.43 Залман

📌21 нісана 2447 року (1314 рік до н. е.) — Моше залишає Мід’ян.Через сім днів після бесіди з Всевишнім, який з'явився йому в палаючому кущі, Моше погоджується на запропоноване йому завдання — визволити євреїв з рабства. Заручившись згодою свого тестя Ітро, він садить на осла свою дружину та дітей і вирушає до Єгипту, щоб сказати фараону: «Відпусти мій народ».📌21 нісана 2448 року (1313 рік до н. е.) — Розділення Чермного моря.Через сім днів після Виходу євреї опинилися в пастці, затиснуті з одного боку єгиптянами, які переслідували їх, і водами Чермного моря («Ям Суф» на івриті) з іншого.Всю ніч вогняний стовп перебував між євреями та єгиптянами, а коли світало, Всевишній наказав Моше: «Веди людей вперед!».Першим у воду увійшов Нахшон бен Амінодав з колін Єгуди. Вода відступила, і євреї перейшли море, немов по суші. Коли ж єгиптяни кинулися за ними навздогін, морські води повернулися до свого звичайного стану, потопивши єгиптян, а євреї, які дивом врятувалися, співали на березі «Пісню моря».📌22 нісана 5608 року (25 квітня 1848 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Іцхака Каліша з Ворки.Рабі Іцхака привів до хасидизму його батько рабі Шимон Каліш. Його вчителями були рабі Давид з Лелова, рабі Яаков Іцхак га-Леві Горовиц (Провидець з Любліна), рабі Сімха-Бунем з Пшисхи та його син Авраам-Моше. Після їхньої смерті він обрав собі новим наставником рабі Менахема-Мендела з Коцька (Коцкер ребе) і подружився з його учнями рабі Іцхаком-Меїром з Гура та рабі Ханохом-Енохом з Олександрова. Після смерті Авраама-Моше Іцхак оселився в Пшисці і став визнаним керівником місцевих хасидів, але через деякий час переїхав до невеликого містечка Варка (біля Варшави). Тут навколо нього зібралося безліч послідовників, і з-поміж його учнів вийшло 114 (!) хасидських ребе. Рабі Іцхак доклав багато зусиль для скасування примусового призову молодих євреїв на військову службу (кантоністи) та заборони носити традиційний єврейський одяг, однак ці зусилля не увінчалися успіхом.📌23 нісана 5340 року (8 травня 1580 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше з Трані (Га-Мабіт).Рабі Моше був сином знаменитого мудреця рабі Йосефа з грецького містечка Трані. У 16 років він переїхав до Ерец-Ісраель і оселився в Цфаті. Він почав навчатися в знаменитій єшиві рабі Яакова Бейрава і став одним із чотирьох учнів, які отримали сміху (свідоцтво про посвячення в рабини) від рабі Яакова. Решта троє — автор «Шульхан-Аруха» рабі Йосеф Каро, знаменитий кабаліст рабі Моше Кордоверо та рабі Йосеф Сагіс.Незабаром рабі Моше (відомий як Га-Мабіт за назвою однієї зі своїх книг) сам почав викладати. Зі стін його єшиви виходили знамениті вчені, а найбільші мудреці Цфату визнавали авторитет рабі Моше, радившись з ним з питань єврейського закону.джерело: chabad.odessa