Для нашої Громади день народження кожного з наших вірян — важлива й радісна подія. Ми готуємося до таких зустрічей з особливою турботою, адже хочемо, щоб кожен іменинник відчував: про нього пам’ятають, на нього чекають і йому щиро раді.Цього разу ми хвилювалися, чи зможуть усі прийти, адже в Києві знову лунали сирени та вибухи. Але, попри тривожні обставини, іменинники липня та серпня зібралися разом. Зустріч вийшла теплою, щирою та по-справжньому родинною.Головний рабин України Моше Реувен Асман особисто привітав іменинників, побажавши їм міцного здоров’я, миру, довгих років життя та благословення Всевишнього.Особливо тепло цього дня вітали ювілярку — Поліну Ізраїлівну Мень, якій виповнилося 80 років. До 120 — у доброму здоров’ї, любові рідних і радості!Навіть у найтривожніші часи ми залишаємося разом, підтримуємо одне одного й бережемо тепло нашої Громади. Мазл тов усім іменинникам!   

Любавицький Ребе, рабі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон (Раяц), назвав 18 Елула — день народження рабі Ісраеля Баал-Шем-Това, а також рабі Шнеура-Залмана (Алтер Ребе) — «днем народження двох великих світил». Любавицький Ребе Менахем-Мендл Шнеєрсон присвятив одну зі своїх бесід поясненню того, чому кожен із них — і рабі Ісраель Баал-Шем-Тов, і Алтер Ребе — названий «великим світилом» і який зв’язок існує між ними, якщо вони поєднані разом як «два великі світила».У Торі сказано, що «два великі світила» були створені разом, і водночас кожне з них покликане виконувати власну місію — у свій чітко визначений час. Так само слід розглядати й «два великі світила» — Баал-Шем-Това та Алтер Ребе.Обидва вони — очільники хасидського руху. Проте Баал-Шем-Тов є засновником хасидизму загалом, а Алтер Ребе — засновником хасидизму Хабад. Однак так само, як небесні «два великі світила» були створені одним і тим самим реченням Творця, 18 Елула поєднує два земні «великі світила» хасидизму.Кожен із них жив і діяв у свій час; між ними — ціле покоління, протягом якого очільником хасидів був рабі Дов-Бер, Межиріцький Маґід.Баал-Шем-Тов народився 1698 року, коли єврейство Східної Європи ще не оговталося від страшних ударів, яких завдали йому безчинства українських козаків у 1648–1649 роках. За словами рабі Пінхаса Корицера, одного з найвидатніших учнів Баал-Шем-Това, єврейський народ «був непритомний».Дуже багато дітей не отримали навіть початкової єврейської освіти й виховання, а тому, природно, нічого не могли передати своїм дітям. Водночас рабини, знавці Тори, переписувачі священних текстів та інші освічені люди свідомо відокремлювалися від народу, ставлячись до нього як до «натовпу невігласів». Єдність — головна умова існування народу Ізраїлю — була порушена.Через крайню бідність, неможливість заробити на хліб насущний і безперервні переслідування прості євреї майже не мали доступу до своїх духовних цінностей, і ті дедалі більше втрачали для них своє значення. А «голова» народу — його інтелектуальна еліта — жила ніби зовсім окремо від «тіла». Тому й вивчення Тори втрачало свою життєву силу, перетворюючись на абстрактні інтелектуальні вправи, зрозумілі лише обраним. Не маючи зв’язку з «тілом» народу, його «мозок» немовби висихав і відмирав.Саме тоді Всевишній послав у цей світ душу із завданням «привести до тями» єврейський народ і розвіяти морок, що його огорнув.Коли людина непритомніє, один зі способів повернути її до тями — покликати на ім’я. Так і Баал-Шем-Тов, покликаний вивести євреїв зі стану непритомності, мав ім’я Ісраель. Він вивів народ зі стану забуття та підніс його на високу духовну сходинку, тим самим повернувши йому право називатися своїм найпіднесенішим ім’ям — Ізраїль.Рабі Шнеур-Залман, Алтер Ребе (1745–1813), жив уже за зовсім інших обставин. Вивчення Тори та любов до неї, виконання заповідей і молитва перебували на рівні, незрівнянному з часами Баал-Шем-Това. Проте й тоді в єдності народу Ізраїлю існувала глибока тріщина, яка загрожувала перетворитися на прірву, не менш небезпечну, ніж раніше. Вона розділяла хасидів і мітнаґдім — противників учення Баал-Шем-Това, які боролися з ним. Хасиди та їхні опоненти дивилися одне на одного як на руйнівників єврейського народу, і народ Ізраїлю знову занурювався в морок…Але, як неодноразово повторював Ребе Раяц, «морок не розганяють палицею». Достатньо принести хоча б трохи світла — і темрява сама відступить. Саме тому і Баал-Шем-Тов, і Алтер Ребе називаються «світилами», до того ж «великими світилами»: обидва вони осяяли народ Ізраїлю, а через нього — увесь світ новим, великим світлом.І до них у народі Ізраїлю було чимало особистостей, гідних називатися «світочами», — від часів Мішни й Талмуду до Нового часу. Усі вони світили — і ще як! Усі вони були, так би мовити, «провідниками» світла відкритої частини Тори: Талмуду, Галахи, єврейської філософії, мусару — етичного вчення, заснованого на Торі. Кожен по-своєму оновлював це світло, посилював його або, коли того вимагали обставини, приглушував, змінював чи відкривав у ньому нові складові.Але за часів Баал-Шем-Това цього світла вже бракувало. Щоб розвіяти морок, було потрібне світло, яке раніше ніколи не сяяло відкрито й було доступне широким масам, навіть найменш освіченим євреям — найтемнішій частині народу. Це було світло Кабали, найпотаємнішої частини Тори, учення про її духовний зміст.Як ліки, що самі собою непридатні до споживання, але за особливих обставин і в потрібний момент рятують життя хворого, так і Кабала, яка протягом тисячоліть була надбанням лише обраних і залишалася недоступною для переважної більшості єврейського народу, подана вправним і досвідченим «цілителем», урятувала народ Ізраїлю.Стати таким «цілителем» і було місією Баал-Шем-Това. Упродовж десяти років — від одкровення його таємничого вчителя в 1724 році до власного розкриття як праведника й Ребе всього народу в 1734 році (до речі, обидві події сталися того самого дня — 18 Елула) — Баал-Шем-Тов готувався до цієї праці.Потрібне було велике мистецтво, щоб ретельно дозувати ці «ліки»: кожному дати саме стільки, скільки необхідно, аби принести лише користь і, Б-же борони, не зашкодити. Тому методи, які Баал-Шем-Тов застосовував у своїй діяльності, були надзвичайно різноманітними.Щоб прості євреї, які з великою недовірою ставилися до знавців Тори, сприймали його як свого, Баал-Шем-Тов поставав перед ними в образі ремісника, бідного торговця, землероба або навіть жебрака-мандрівника й старанно приховував свої знання Тори. Він розмовляв найпростішою мовою, розповідав притчі, з яких випливало, що єврей має сприймати своє єврейство не як важкий тягар, а як дорогоцінний дар.До Баал-Шем-Това, читаючи слова: «Куди піду від духу Твого і куди втечу від лиця Твого? Якщо піднімуся на небеса — Ти там, а постелю собі в могилі — ось Ти!», єврей тяжко зітхав, а інколи й плакав: «Ой, куди мені подітися від Б-га, від Його тяжкої руки?..»Проте, почувши слова Баал-Шем-Това, він, читаючи той самий уривок, відчував щиру радість: «Він усюди зі мною, Він ніколи й ніде мене не залишить!»Інакше кажучи, служіння Баал-Шем-Това впливало передусім на емоційне сприйняття. Перед своїми учнями йому вже не було потреби приховуватися, і їм він відкривав свої знання в повному обсязі. Однак, готуючи учнів як продовжувачів своєї справи, Баал-Шем-Тов невтомно навчав їх любити всіх євреїв без винятку — навіть найпростіших і найменш освічених. Адже саме серед них часто можна зустріти таку глибоку віру й богобоязливість, яких іноді бракує вченим рабинам.До Баал-Шем-Това так не навчав ніхто, тому відкритий ним шлях був у повному розумінні слова новим. Він буквально врятував безліч євреїв і тому по праву заслужив називатися «великим світилом».Рабі Шнеур-Залман, Алтер Ребе, продовжуючи загалом справу Баал-Шем-Това, звертався вже не лише до серця, а й до розуму. Основою вчення хасидизму Хабад стало положення: «Мозок панує над серцем».Як пояснював сам Алтер Ребе, він назвав свій напрям «Хабад» — абревіатурою слів «хохма», «біна», «даат», тобто трьох інтелектуальних сил душі, — тому що вплив на серце людини неможливий без звернення до її розуму. Лише завдяки напруженій розумовій праці людина може вдосконалювати свою особистість. Виконання заповідей, молитва й навіть повсякденне життя мають бути осмисленими та в усьому спрямовуватися розумом.У вченні Алтер Ребе «ліки» Баал-Шем-Това, якими той зцілював єврейський народ, набули зовсім нового вигляду, що дало змогу незрівнянно розширити сферу їх застосування.Нітрохи не поступаючись внутрішнім змістом, рабі Шнеур-Залман утілював найглибші таємниці Кабали в настільки прості форми, що вони ставали доступними для сприйняття навіть дуже простим євреям. Для них ці положення вчення Хабаду були цікавими самі собою, але найголовніше — завжди містили актуальний практичний висновок.Водночас знавець Тори, особливо вже знайомий із Кабалою, знаходив у них глибинні знання, які нерідко зовсім по-новому розкривали перед ним і зміст Тори, і сенс заповідей, і сутність уже відомих йому праць єврейських мислителів.До Алтер Ребе вважалося, що знавцеві Тори цілком достатньо присвятити все життя вивченню Талмуду. Рабі Шнеур-Залман проголосив: так само, як єдність єврейського народу є головною та неодмінною умовою його існування, Тора також може бути лише єдиною. У ній усе однаково важливе. Ба більше, не знаючи однієї її частини, неможливо правильно сприймати іншу. Вивчення Талмуду неможливе без етики, і навіть П’ятикнижжя неможливо належно зрозуміти без знання Кабали.Надзвичайно важливою складовою вчення Алтер Ребе є потужне прагнення до Істини: не обманювати нікого — ані інших, ані самого себе, перебільшуючи власні недоліки чи чесноти.Він вимагав від своїх послідовників регулярно здійснювати безжальний самоаналіз, усвідомлюючи не лише свої вчинки та слова, а й навіть думки, перевіряючи їхню спрямованість і відповідність Торі.У своїй книзі «Танія» Алтер Ребе вперше дав точні визначення того, хто такий цадик — праведник, раша — грішник, нечестивець, і бейноні — «середня» людина. Для цього була потрібна величезна мужність, адже чимало людей, яких беззастережно вважали праведниками, втратили свої ілюзії. А люди, як відомо, нелегко розлучаються з уявленнями, до яких звикли. Проте як Ребе, який навчав своїх хасидів шукати й знаходити Істину, міг допустити хоча б тінь компромісу в такому питанні?!Це оцінив навіть царський цензор, який перевіряв «Танію» перед її першим виданням. Він — до речі, охрещений єврей — сказав хасидам, котрі прийшли отримати дозвіл на друк книги: «Величезного дурня звів ваш Ребе зі світу!»Алтер Ребе аж ніяк не призначав своє вчення лише для обраних. Кожен, хто бажає, здатен удосконалювати все, що робить як заради Небес, так і в земному житті.Хоча «два великі світила» хасидизму сяяли в різні часи й неоднаковим світлом, вони були створені немовби одним і тим самим реченням Творця — подібно до небесних світил, створених одночасно.Так само як сонце й місяць однаково необхідні, як сонце не може виконати свою місію без місяця, а місяць — без сонця, загальний хасидизм Баал-Шем-Това та хасидизм Хабад Алтер Ребе не існують один без одного. Зрозуміти один із них можна лише крізь призму іншого. Без Хабаду загальний хасидизм втрачає свою повноту й довершеність, а Хабад без опори на хасидизм Баал-Шем-Това позбавляється стійкості. Від їхньої єдності залежить єдність Тори та служіння.Надзвичайно знаменно, що «два великі світила» хасидизму народилися того самого дня. Число 18 передається єврейськими літерами, які утворюють слово «хай» — «живий». Це найживіший день Елула. Як неодноразово говорили й пояснювали наші Ребе, він є джерелом життєвої сили для всього місяця, а через нього — для всього року. Сьогодні ми як ніколи потребуємо цієї життєвої сили. ПРИМІТКИДив.: Берешит, 1:16: «І створив Б-г два великі світила…»Див.: бесіда в шабат тижневого розділу Тори «Таво», 18 Елула 5745 року.Берешит, 1:14, 15, 18.Теїлім, 139:7–8. джерело: chabad.org 

Наші дати:18 елула 5369 року (17 вересня 1609 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Єгуди-Ліви бен Бецалеля (Маѓараля) з Праги.Цього дня відзначається йорцайт видатного мислителя і мудреця Тори, кабаліста і багаторічного лідера празької єврейської громади рабі Єгуди-Ліви, також відомого як Маѓараль. Рабі Єгуда був нащадком царя Давида, а серед його нащадків — засновник Хабаду Алтер ребе. Маѓараль перебував у добрих стосунках із германським імператором Рудольфом, який цінував його знання і мудрість, і рабі Єгуда неодноразово використовував цю дружбу для захисту громади від утисків. Крім того, рабі відомий тим, що створив голема (фігуру з глини, яку він оживив, використовуючи знання кабали), призначеного для захисту празьких євреїв від нерідких у ті часи погромів.Примітка: у знаменитому романі братів Стругацьких є розділ, де активно діє диван із відомим Білим тезисом, який належав, як написано в книзі, придворному алхіміку імператора Рудольфа Льву Бен Бецалелю. Так от «придворний алхімік Лев» — це і є наш рабі Єгуда-Лива бен Бецалель. А як його ще могли назвати в радянській книзі на 40-му році радянської влади?18 елула 5458 року (25 серпня 1698 року) — День народження рабі Ісраеля Баал Шем-Това (Бешта).18 елула 5458 року у мудреця і праведника рабі Еліезера та ребецн Сари з містечка Окуп народився син.На момент народження сина його батькові було сто років, а матері дев'яносто. Хлопчик народився незвичайним: у віці трьох місяців він уже ходив і розмовляв. Коли йому було півтора року, його батько помер, перед відходом наказавши синові, щоб він не боявся нікого, крім Всевишнього. У річницю смерті батька померла і його мати, і містяни взяли сироту під свою опіку.18 елула 5489 року (12 вересня 1729 року) — пророк Ахія з Шило відкривається Баал Шем-Тову і стає його вчителем.Сам рабі Ісраель розповідав: «…У день, коли мені виповнилося 26 років, 18 елула 5489 року, в місті Окуп, опівночі, мені відкрився мій учитель і наставник Ахія з Шило. Перший урок був присвячений тижневій главі «Брейшіт». Пророк Ахія навчався з Бештом протягом 10 років, розкриваючи йому таємниці Тори.18 елула 5494 року (16 вересня 1734 року) — Розкриття Бешта.Через 10 років від початку навчання під керівництвом пророка Ахії і за наполегливою вимогою вчителя рабі Ісраель розкрився світові як Баал Шем-Тов (у перекладі з івриту це означає «Володар Доброго Імені», тобто знавець кабали). До цього рабі Ісраель протягом шести років відмовлявся розкриватися, за що згодом від його життєвого терміну було віднято 6 років.18 елула 5505 року (15 вересня 1745 року) — День народження Алтер ребе.Хоча з дня весілля рабі Баруха і ребецн Рівки минуло 10 місяців, у них не було дітей, і вони вирішили вирушити до Баал Шем-Това (Бешта). Щороку, у свій день народження, 18 елула, Бешт влаштовував трапезу і виголошував слова Тори. Під час трапези рабі Баал Шем-Тов сказав рабі Баруху: «Якраз до цього часу через рік ви будете обіймати сина». У середу, 18 елула 5505 року, у рабі Баруха і ребецн Рівки народився син, якого назвали Шнеур-Залман, на честь дідуся по батькові.18 елула 5508 року (11 вересня 1748 року) — Опшернішь (перше стрижіння) Шнеура-Залмана (майбутнього Алтер ребе) Баал Шем-Товом.Коли рабі Барух, батько Алтер ребе, приїхав до Бешта на дні Рош ѓа-Шана 5508 року, він розповів учителю про свій намір привезти до нього сина, коли на третій день народження малюка потрібно буде вперше постригти. Рабі Бешт дав свою згоду.18 елула 5508 року ребецн Рівка і її своячениця, ребецн Двора-Лея, разом із дитиною приїхали до Меджибожа. Бешт підстриг дитину і велів жінкам одразу ж вирушати назад додому, не говорячи між собою про те місце, де вони побували. Всю дорогу малюк питав, що за єврей підстриг йому волосся, на що мама відповідала йому: «Це дідусь».18 елула 5573 року (13 вересня 1813 року) — Мітелер ребе оселяється в Любавичах.Після відходу з цього світу Алтер ребе, його син — Мітелер ребе — кілька місяців провів у Кременчуці. Українські хасиди просили, щоб ребе оселився в Україні, але хасиди Білорусі також надсилали до нього делегації з проханнями оселитися серед них. Врешті-решт «білоруські» взяли гору, і Мітелер ребе після свята Шавуот вирушив до Білорусі. 102 роки Любавичі були резиденцією чотирьох поколінь керівників Хабаду і центром хасидизму для сотень тисяч хасидів Росії та інших держав світу.18 елула 5657 року (15 вересня 1897 року) — початок занять у єшиві «Томхей-Тмімім» у Любавичах.Як говорилося вище, єшива «Томхей-Тмімім» була заснована 15 елула, однак справжній початок занять припав на 18 елула. Ось що писав про це шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак: «У день Тов місяця елул (тов — «благо» (іврит), гематрія цього слова відповідає числу 17, тобто Тов елул — 17 елула) мій батько, п'ятий Любавицький ребе, обрав 18 перших учнів і передав їх у руки відомого хасида рабі Шмуель-Грунема Естермана з міста Зембина, щоб він навчав хасидизму.А 18 елула, під час моєї трапези «Шева брахот» (весільної трапези), тато сказав: «Сьогодні 18 елула, знаменний день, у який народилися Алтер ребе та вчитель наш, Баал Шем-Тов. І в цей святий день я засновую єшиву <…> єшиву, яка дасть учнів, що володіють самопожертвою в ім'я Тори і Служіння шляхами хасидизму…».джерело: chabad.odessa

🗓Сторінка книги «Айом-йом» на 17 Елула розповідає про те, як Алтер Ребе (рабі Шнеур-Залман) завжди сам читав Тору зі сувою. Також у ній описано випадок, що стався в Ліозно в шабат тижневого розділу «Таво», коли його неповнолітньому синові — майбутньому Мітелер Ребе — довелося слухати читання Тори іншою людиною. [1]📌Зміст та історія дняЧитання Тори: Алтер Ребе особисто читав Тору зі сувою в громаді.Повчання: цей щоденний уривок підкреслює спадкоємність поколінь та розкриває подробиці хасидського укладу життя.Переддень Хай Елула: 17 Елула безпосередньо передує великій даті — 18 Елула, або «Хай Елул», дню народження Баал-Шем-Това й Алтер Ребе. [1, 2]

18 Елула, або Хай Елул, — особлива дата в хасидському календарі. Цього дня народилися дві видатні постаті: засновник хасидизму Баал-Шем-Тов і засновник хасидизму Хабад Алтер Ребе.Єврейське слово «хай» має числове значення 18 і перекладається як «життя». Цей день знаменує початок особливого, завершального етапу духовної підготовки до Рош га-Шана. [,https://wikipedia.org/ ]Значення цієї датиБаал-Шем-Тов народився 18 Елула 1698 року. Він заснував хасидський рух і відкрив шлях радісного служіння Б-гові.Алтер Ребе — рабі Шнеур-Залман із Ляд — народився 18 Елула 1745 року. Він заснував хасидизм Хабад і написав книгу «Танія».Дванадцять особливих днів: від 18 Елула до Рош га-Шана залишаються дванадцять днів. Кожен із них відповідає одному місяцю року, що минає, і є часом для духовного підбиття підсумків та виправлення.

Психологічна стійкість – це здатність людини зберігати психічне здоров'я і функціонувати ефективно в умовах стресу, небезпеки та надзвичайних ситуацій (НС). Саморегуляція, в свою чергу, є процесом контролю своїх емоцій, думок і поведінки в умовах стресу, що дозволяє людині адаптуватися до складних обставин.Значення психологічної стійкості та саморегуляції:У надзвичайних ситуаціях (наприклад, при природних катастрофах, техногенних аваріях або воєнних конфліктах) людина часто стикається з сильним емоційним навантаженням, що може призвести до паніки, тривоги, депресії чи інших психічних порушень.Психологічна стійкість і здатність до саморегуляції допомагають людиніЗберігати спокій в умовах хаосу.Приймати зважені рішення та виконувати необхідні дії.Справлятися з посттравматичними стресовими розладами (ПТСР).Відновлювати психологічний баланс після стресових подій.Основні фактори психологічної стійкостіСамосвідомість: здатність оцінювати свої емоції та реакції на стрес.Соціальна підтримка: наявність підтримки від родини, друзів та колег допомагає знижувати рівень тривожності.Навички саморегуляції: уміння контролювати свої емоції та реагувати на стресові ситуації конструктивно.Гнучкість та адаптивність: здатність змінювати підходи до розв'язання проблем у міру змінюваних обставин.Методи саморегуляції в умовах надзвичайних ситуаційГлибоке дихання: допомагає знижувати рівень стресу і відновлювати спокій.Релаксація: використання методів релаксації, таких як медитація або прогресивна м’язова релаксація.Переключення уваги: фокусування на поточних завданнях і відволікання від тривожних думок.Позитивне мислення: установка на позитивний результат та оптимістичний підхід до вирішення проблем.ВисновокПсихологічна стійкість та саморегуляція є ключовими для ефективного переживання надзвичайних ситуацій. Люди, які розвивають ці якості, здатні краще адаптуватися до стресових ситуацій, зберігаючи фізичне і психічне здоров'я, а також допомагаючи зберегти стабільність у суспільстві.Бережіть себе та своїх близьких!

«Центр єшив “Томхей Тмімім” Любавич», або просто «Томхей Тмімім», — це всесвітня мережа єшив Хабаду, названа на честь єшиви в Любавичах. Цю назву їй дав засновник — п’ятий Любавицький Ребе, Ребе Рашаб.Унікальність єшиви полягає в тому, що її створили наші наставники — Ребе Рашаб і Ребе Раяц. Тут щодня вивчають учення хасидизму Хабад, а учнів змалку наставляють на шлях хасидського життя.🏛 Як було засновано єшиву в ЛюбавичахУ неділю, 15 Елула 5657 року, під час трапези «Шева брахот» з нагоди одруження свого сина, Ребе Рашаб оголосив про рішення заснувати єшиву для знавців Тори, які вивчатимуть хасидизм із трепетом перед Небесами.17 Елула Ребе обрав перших 18 учнів і доручив рабину Шмуелю-Гронему Естерману навчати їх хасидизму за визначеною системою.Офіційне відкриття відбулося у світлий день 18 Елула. Ребе Рашаб сказав, що засновує єшиву за велінням і благословенням святих предків — єшиву, яка виховає учнів, готових до самопожертви заради Тори та служіння на шляхах хасидизму Хабад, щоб здійснити обітницю: «І поширяться твої джерела назовні» — та наблизити прихід Мошиаха.🎯 Мета і дух єшивиЩоб протистояти віянням часу та рухові Просвітництва, який поширювався в росії, Ребе Рашаб відкрив єшиву.Її назва відображає головну ідею: очищення рис характеру, зміцнення внутрішнього духовного служіння та формування цілісної й чистої особистості — «тамім».У 5661 році Ребе уклав з учнями вічний союз самовідданої праці заради Тори, трепету перед Небесами та безкомпромісного служіння серцем.Унікальність єшиви полягає в поєднанні глибокого вивчення «ніґле» — відкритої частини Тори — відповідно до настанов Ребе Рашаба, викладених у «Кунтрес Ец Хаїм», із зануренням у вчення хасидизму. Це дає учням міцний духовний фундамент.🛡 Випробування: підпілля в росії та вовки «Євсекції»У роки Першої світової війни та після приходу до влади більшовиків єшиви пішли в глибоке підпілля.Через переслідування й доноси «Євсекції», яка прагнула знищити єврейську освіту, учні та рабини навчалися в таємних підвалах і конспіративних приміщеннях. Вони були готові на все — на в’язницю, заслання і навіть смерть, але не на капітуляцію.У 5687 (1927) році радянські чекісти заарештували Ребе Раяца за неправдивим доносом. Однак після його звільнення та вигнання з росії мережа «Томхей Тмімім» не припинила своєї діяльності, а продовжила працювати з іще більшою силою.🇺🇸 Відродження у Сполучених ШтатахУ день свого прибуття до США Ребе Раяц заснував у Нью-Йорку центральну єшиву «Томхей Тмімім», яка згодом розмістилася у будівлі 770.Спочатку учні навчалися в синагозі у Брукліні, а в Хешвані 5701 року єшива переїхала до знаменитої будівлі 770 на Істерн-Паркуей, де перебуває й донині.У наступні роки в Моррістауні та інших місцях відкривалися нові відділення для учнів різного віку. Учні єшиви удостоювалися особливої близькості та особистого керівництва нашого Ребе.🌍 «Томхей Тмімім» у наші дніВід початку свого керівництва наш Ребе закликав відкривати єшиви всюди.Сьогодні в усьому світі діють сотні філій «Томхей Тмімім», у яких тисячі учнів вивчають Тору, хасидизм, а також питання Геули та Мошиаха.В Ізраїлі до цього долучився і знаменитий «рік шліхуту», протягом якого випускники вирушають зміцнювати громади та поширювати джерела хасидизму в різних містах.📷 На світлині: містечко Любавичі; єшива «Томхей Тмімім» — велика будівля в центрі.📖 Любавицький календар

Щодня о : Україна єднається у хвилині мовчання.

Нехай новий тиждень принесе добрі новини, спокій у серця та благословення в кожен дім.Шавуа тов! Мирного тижня всім нам!

Є імена, які назавжди залишаються в серці. Є подвиги, перед якими стихають усі слова.Сьогодні згадуємо тих, хто віддав своє життя за Україну, за наші родини, за наше майбутнє. Пам’ятаємо кожного.Вічна пам’ять і вічна слава Героям України.

📖 ВступПеред входом синів Ізраїлю до Землі Ізраїлю Всевишній заповідає їм приносити до Храму «бікурім» — перші плоди семи видів, що виросли на їхній землі. Це робиться для того, щоб висловити радість і вдячність Б-гові за плоди, якими славиться ця земля.З тексту Тори випливає, що принесення бікурім розпочинається лише тоді, коли весь єврейський народ оселиться на своїх наділах. До цього часу той, хто вже живе на своїй землі й обробляє її, не може приносити бікурім, доки не завершиться розселення всього народу.🤔 ЗапитанняЗдавалося б, якщо вся суть бікурім полягає у вдячності єврейського народу Б-гові за дароване благо, чому людина, яка вже бачить плоди, не може принести їх лише тому, що поділ землі ще не завершився?Який зв’язок між особистою вдячністю Б-гові та облаштуванням інших євреїв?💡 ВідповідьБікурім приносять як вияв радості від усієї повноти блага, яким Всевишній обдарував єврея.Доки інший єврей ще не знайшов спокою на своєму наділі, радість того, хто вже має плоди, не є повною. Тому він ще не може висловити її через принесення бікурім.📌 УрокУ своїй основі весь Ізраїль — єдине ціле.Завдяки безкорисливій любові — «аават хінам» — та єдності ми разом удостоїмося повного Визволення.За матеріалами «Лікутей Сіхот», том 9, стор. 161.📖 Любавицький календар 

«Кожна річ має свою мету. І кожна мета має ще вищу мету. І так — дедалі вище й вище. Кінцева ж мета всього сущого — блаженство Олам га-Ба, Прийдешнього світу, заради якого було створено все»(«Лікутей Моаран», 18). Людині неможливо осягнути це повною мірою. Та у Шабат світло Олам га-Ба сходить до нас — і ми також можемо його відчути. Якщо захочемо.