Дівчата! 👑✨Темрява згущується над нашим палацом… 🌙🏰Таємний код Естер захований десь зовсім поруч. 🔐Замки зачинені. Ключі зникли. 🗝️Час діяти. ⏳Нам потрібні саме твоя сміливість, мудрість і жіноча інтуїція. 💛Разом шукатимемо ключі, розгадуватимемо таємниці й відкриватимемо приховане. 🔎✨Жіноча спільнота "Шаарей Нашим" запрошує на Пурімський квест 🎭«Таємний код Естер» 👑У програмі:— квест 🗝️— призи й сюрпризи 🎁— частування 🍪🍷 📅 Четвер, 26 лютого🕔 17:00📍 Центральна синагога КиєваМи знайдемо код Естер —і будемо радіти попри все. 💫Сила єврейських жінок перемагає. 💛✨Поспішай — кількість місць обмежена. 🚪Реєстрація ⬇️https://forms.gle/XrJ8UceMjZiCxtKM6Благодійний внесок: 200 грн.

Існують два види благословень, пов’язаних із їжею: ті, що промовляються перед їжею, і ті, що промовляються після неї. Перед їжею ми виголошуємо благословення, в якому дякуємо Творцеві за насолоду, яку отримуємо від страви. Адже, як уже зазначалося, людині заборонено брати щось у світі Всевишнього без Його дозволу. Це настільки очевидно, що в Торі навіть немає окремої заповіді про благословення перед їжею — це має бути зрозуміло само собою.Коли людина отримує подарунки від ближнього, вона дякує окремо за кожен із них. Якщо ж висловлює подяку загальними словами, то цим показує, що не усвідомлює особливої цінності кожного дару — і її вдячність втрачає глибину. Так само слід чинити й щодо Небес. Тому мудреці постановили, що над кожним видом їжі потрібно промовляти окреме благословення (див. нижче, гл. 8, п. 4). 🙌Над хлібом промовляють:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який дає землі здатність родити хліб»(га-моці лехем мін га-арец; див. нижче, гл. 3, п. 1). 🙌Над стравами з розварених або перемелених злаків п’яти видів — пшениці, ячменю, полби, вівса та жита:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який творить різноманіття поживних страв»(боре міней мезонот; див. нижче, гл. 6, п. 1). 🙌Над вином або виноградним соком:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який створив плід виноградної лози»(боре при га-гефен; див. нижче, гл. 7, п. 3). 🙌Над фруктами, що ростуть на дереві:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який створив плоди дерева»(боре при га-ец). 🙌Над овочами, що ростуть із землі:«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, Який створив плоди землі»(боре при га-адама; див. нижче, гл. 8, пп. 1–2). 🙌Над усіма іншими видами їжі, не рослинного походження (наприклад, м’ясними чи молочними стравами):«Благословен Ти, Господи, Б-же наш, Царю світу, за словом Якого виникло все існуюче»(ше-га-коль ніг’я бі-дваро; див. нижче, гл. 8, п. 3). Кожне з цих благословень розкриває особливий Божественний корінь тієї їжі, до якої воно належить. Тому необхідно ретельно дотримуватися законів благословень і стежити, щоб не промовити над одним видом їжі благословення, призначене для іншого.джерело: Із «Перлин Галахи»https://ph.yhb.org.il

25 швата 5643 року (2 лютого 1883) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля бен Зеева-Вольфа Ліпкіна Салантера.Рабі Ісраель Ліпкін, відомий як рабі Ісраель Салантер (з Салант), народився в литовському містечку Жегори, в родині відомого талмудиста рабі Зеева-Вольфа бен Ар'є-Лейба Ліпкіна. З 12 років хлопчик навчався в містечку Саланти.Рабі Салантер створив нове вчення, яке отримало назву мусар («етика»). У Вільно і Ковно (Вільнюс і Каунас) з'явилися спеціальні молитовні (мусар штібл), де рабі Салантер виголошував проповіді перед ремісниками і торговцями, закликаючи їх до покаяння і малюючи похмурі картини неминучої відплати за будь-яку провину. На противагу хасидизму, який вчив, що служити Б гу належить з радісним почуттям, він бачив у веселощах і радості гріховну легковажність, але при цьому, будучи суворим аскетом, широко трактував принцип пікуах нефеш («порятунок душі; тут — порушення заповіді, якщо це необхідно для порятунку життя). Так в Йом-Кіпур 5608 року (1848), коли у Вільно лютувала епідемія холери, він, вимовивши благословення, демонстративно тут же в синагозі взявся за трапезу і закликав присутніх наслідувати його приклад, тому що хоча в цей день призначений найсуворіший піст, але збереження життя і здоров'я важливіше за будь-яку обрядовість.Рабі Салантер жив у Парижі, Франкфурті-на-Майні, Клайпеді, читав лекції з іудаїзму студентам Кенігсберзького університету. Серед його учнів були знамениті рабини Моше-Іцхак Даршан (Кельмський магід), Сімха-Зісл Бройда та Іцхак Блазер.Похований рабі Салантер в Кенігсберзі (нині Калінінград).джерело: chabad.odessa

Сьогодні: 2 Адара IАлтер Ребе встановив для своїх хасидів шлях інтелектуального служіння Всевишньому — працю з пошуку істини та перевірки кожної своєї дії так, щоб вона була продиктована лише істиною, а плоди приходили тільки через власну працю.Абсолютно неправильно думати, що ця робота вимагає ламати гори й кришити скелі, перевертати світ, як вважають деякі глибоко помилкові люди.Проста істина полягає в тому, що дія за наявності щирого наміру — достатня. Благословення слід промовляти з каваною (усвідомленням змісту благословення та розумінням, перед Ким і задля чого воно вимовляється); слово молитви — належно, після «підготовки серця» (особливого роздуму перед молитвою), з розумінням того, «перед Ким ти стоїш у молитві»; вірш Тори — з усвідомленням, що це слово Всевишнього; вірш Тегілім — із відчуттям звернення до Нього; і добра риса — наближати серце ближнього любов’ю та щирістю. Щоб прийти до цього, справді потрібна велика й наполеглива праця та значні зусилля. Потрібно багато й осмислено вчитися — кожному відповідно до свого рівня. І тоді Всевишній допоможе, щоб усе було так, як вимагає істина. ПриміткиЄ давнє хасидське прислів’я: хасидизм показує, наскільки малі великі справи й наскільки великі малі справи. Досягнення можуть відображати внутрішню велич людини, навіть якщо вони не вражають зовні; вони теж цінуються Наверху.Проста істина й щирість, що надихають на такі досягнення, породили епітет, який знову й знову з’являється в усній і письмовій спадщині ХАБАДу — «пнімі». Цей термін непросто визначити чи перекласти, але його зміст можна зрозуміти зі слів Ребе РАЯЦа: «Така людина прагне духовної цілісності, до життя в гармонії з тим, що вона вважає правильним».Досягнення цього рівня, безперечно, є ключовим завданням у праці кожного хасида. 2 Адара IIБлагословення згори потребує посудини для його прийняття. Це подібно до дощу, що проливається на зорану й засіяну ниву, на сходи злаків чи на виноградник. Дощ, що падає на незорану й незасіяну землю, ллється без користі. ПриміткиУ листі, з якого взято наведене вчення, Ребе РАЯЦ говорить про необхідність розвивати духовний зв’язок зі своїм Ребе й про те, як хасид має виражати цей зв’язок у своїх вчинках і вивченні Тори. «Якщо ці умови не будуть виконані, — пише він, — я сумніваюся, що даровані йому блага матимуть цінність».Потім він наводить вищезгадану аналогію, маючи на увазі, що благословення праведника діятимуть лише тією мірою, якою хасид зробить себе посудиною, придатною для їх прийняття й прояву. джерело: https://moshiach/yom-yom.php?day

Адар — шостий місяць року від Тішрея і дванадцятий від Нісана. Це особливий місяць єврейського календаря, наповнений світлом, радістю й відчуттям внутрішньої перемоги.Саме про нього сказано:«משנכנס אדר מרבים בשמחה» — «З настанням Адара примножують радість».Знак місяця — Риби (Дагім).📅 Адар у високосний рікУ високосний рік є два місяці: Адар I та Адар II.Пурім святкують в Адарі II, а в Адарі I відзначають «Пурім катан».Питання, коли саме починається обов’язок «примножувати радість», обговорювалося законоучителями. Дехто вважав — лише з Адара II, адже Пурім припадає саме на нього.Однак Любавичський Ребе підкреслював, що радість стосується всього місяця Адар, включно з Адаром I. Більше того, він закликав починати радіти вже з першого Адара, не залишаючи місця для похмурості та надмірної строгості.У 5752 (1992) році Ребе пояснив особливу глибину високосного року:60 днів радості (два місяці Адара) відповідають галахічному принципу «бітуль бе-шишім» — анулювання в шістдесяти. Так радість здатна «анулювати» всі перешкоди й пришвидшити розкриття Геули.🎉 «Примножують радість»У Гемарі (Тааніт 29а) наводяться слова рава Шмуеля бар Шилата від імені Рава:«Як із настанням Ава зменшують радість, так із настанням Адара — примножують радість».Це постановлення закріплене в галахі Ріфом, Рошем та іншими авторитетами.Але що означає «примножувати радість»?Це не просто гарний настрій. Це свідома праця — додати в Торі, у молитві, у добрих справах, в єдності між євреями. Радість Адара — це радість віри, радість перемоги світла над темрявою.🌟 «Брія мазалей» — сильний мазальТам само сказано:«Якщо в єврея є суд із неєвреєм, нехай уникає місяця Ав (несприятливий мазаль) і намагається вести справу в Адарі — коли мазаль сильний».Постає запитання: адже сказано «אין מזל לישראל» — «у Ізраїля немає мазаля»?Пояснення мудреців різні.Але Ребе пояснює глибше: протягом року єврей може змінити свій мазаль через молитву й заслуги. Проте в місяці Адар сам мазаль стає сприятливим за своєю природою. Це пов’язано з народженням Моше — розкриттям сутнісної душі Ізраїля, що вище за будь-яку астрологію.Мідраш розповідає, що Аман обрав Адар для знищення євреїв, знаючи, що в цьому місяці помер Моше. Але він не знав, що в цьому ж місяці Моше народився — і саме народження переважило.✨ «Венагафох гу» — переворотСуть місяця Адар — це «ונהפוך הוא» — переворот.Темрява перетворюється на світло, страх — на торжество, вирок — на спасіння.Тому Адар — це не просто календарний місяць.Це стан душі.Примножувати радість — означає розкривати внутрішню силу, здатну змінювати реальність.джерело: 📖 Любавичський календар

Сьогодні 1 Адара 5786 року. Другий день Рош Ходеш.📌 (5691) — Ребе Раяц розпочинає свій візит до містечка Ракшик, Литва.«Тора Ор», розділ, що починається словами «Нехай не буде в тебе безплідної», пункт, що починається словами «І ось потому»:«במסירת נפש בפ"ע [בפני עצמו]» — «у самопожертві самій по собі (самостійно)».Пояснення абревіатури: «בפנימית עצמותו» — «у внутрішній сутності його».Написано: «Виходить людина до праці своєї і до роботи своєї аж до вечора».Отже, кожна душа при своєму сходженні вниз має загальні та приватні види праці. У цьому зміст слів «виходить людина до праці своєї» — що вихід душі з її перебування у висотах небес, у скарбниці душ, і її сходження зі щабля на щабель, аж поки вона не приходить зодягнутися в тіло, природну душу й тваринну душу — усе це заради того, щоб «людина — до праці своєї», тобто до загальних видів служіння: підсилити форму над матерією, освітити світ світлом Тори й свічкою заповіді.«І до роботи своєї» — це приватна праця, адже кожна душа має особливе, індивідуальне служіння в розумі й у якостях (емоційних властивостях) відповідно до своєї природи та своєї сутності.«Аж до вечора» — поки є час діяти, як сказано: «сьогодні — щоб виконувати їх».У глибинному сенсі пояснення вірша полягає в тому, що він стосується всієї сукупності піднесення, яке звершується через сходження душі вниз. «Виходить людина» — тобто при піднесенні душі після того, як вона була внизу, зодягнена в тіло, — «до праці своєї»: у Майбутньому світі вона займається відповідно до того, як займалася в цьому світі; і якщо людина встановлювала постійний час для вивчення Тори, то й там її вводять у намети Тори.«І до роботи своєї» — якщо вона займалася своїм служінням належним чином, тоді її піднесення — «аж до вечора»: вона піднімається від рівня до рівня, поки не досягає приємності й солодкості самої Сутності Безмежного, благословен Він. джерело: 📖 Любавицький календар

📌1 адара 2448 року (1313 рік до н.е.) — Дев'ята єгипетська кара — єгипетська темрява.Темрява була дев'ятою за рахунком карою, яку Всевишній обрушив на єгиптян, які відмовлялися відпустити синів Ізраїля з рабства. Цього дня щільна темрява накрила землю. «Не бачили один одного, і не вставав ніхто зі свого місця три дні» (Бо 10:23). До Виходу з Єгипту залишилося 6 тижнів.📌1 адара 4924 року (27 січня 1164 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аврагама бен Меіра Ібн Езри.Єврейський поет, граматик, філософ, коментатор Тори, астроном і лікар рабі Аврагам Ібн Езра народився в 1089 році в іспанській Туделі, навчався в Кордові і дружив з великим поетом і коментатором Тори рабі Йегудою Галеві. У 1140 році рабі Аврагам покинув Іспанію і наступні роки його життя пройшли в мандрівках по Франції, Провансу та Італії (він навіть відвідав Лондон). У ці роки рабі Аврагам Ібн Езра написав більшість зі своїх 108 творів. Припускається, що він написав коментарі до всіх книг ТАНАХа (Біблії), хоча до нас дійшли лише окремі їх частини. Його коментарі набули широкої популярності і вивчалися майже нарівні з коментарями Раші (рабі Шломо-Іцхакі, найвидатніший коментатор Тори).Авторитет рабі Аврагама в галузі граматики був настільки великий, що довгий час він навіть вважався одним з основоположників граматики мови іврит.📌1 адара приблизно 5423 року (8 лютого 1663 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шабтая бен Меїра га-Когена Каца (Шах).Рабі Шабтай бен Меїр відомий також як «Шах», за акронімом назви його книги «Сіфтей коген» («Уста священика») — коментаря до «Йоре деа», одного з розділів законодавчого кодексу «Шулхан арух». Одночасно з надрукованою в Кракові «Сіфтей коген» в Любліні виходить у світ ще один коментар до «Йоре деа» — «Турей загава» рабі Шмуеля га-Леві (рабі Таз). Ці дві праці отримали високі оцінки сучасників і зайняли належне місце в єврейській історії.джерело: chabad.odessa

 На цьому сайті ви можете написати імена та прохання:https://ekotel.org.il джерело: profile.php?id=100066499578462&locale

 Хіба це не ті самі прояви Б-жественної волі? Чому ж до Імен звертатися можна, а до ангелів — ні? Щоб зрозуміти це, важливо розрізнити дві речі: як ми називаємо Всевишнього і до Кого ми звертаємося.Коли людина молиться й вимовляє різні Імена — наприклад, чотирибуквенне Ім’я, Елокім, Цваот та інші, — вона не звертається до різних «сил». Вона звертається до Єдиного Творця, але називає Його тим проявом, який відкривається в даній ситуації. Так пояснюють мудреці: Всевишній «називається за Своїми діяннями». Імена — це мова людини, спроба описати, як Творець являє Себе у світі, залишаючись при цьому абсолютно Єдиним.Ангели влаштовані інакше. Ангел — це не «ім’я» і не «аспект», а створена істота, окрема реальність, сотворена Всевишнім для виконання певного завдання. Ангел не є джерелом сили. Він не обирає, не вирішує і не діє сам по собі. Він — посланець, інструмент здійснення волі Творця. Навіть якщо ангел цілком підпорядкований Всевишньому, він усе одно залишається не Творцем, а творінням.І саме тут проходить принципова межа. Молитва в юдаїзмі — це не просто прохання про допомогу. Це акт зв’язку і визнання: «Ти — джерело всього». Тому молитися можна лише Тому, Хто є Джерелом. Звернення ж до ангела, навіть у формі «передай, допоможи, зроби», переводить людину в режим посередництва: ніби існує певна «служба», до якої зручніше звернутися напряму. Це вже небезпечно нагадує релігійну помилку, яку Тора називає служінням чужим силам.Цю думку різко формулює Єрусалимський Талмуд: якщо прийшла біда, не слід взивати ні до Михаеля, ні до Гавриеля, а лише до Всевишнього. Не тому, що ангели «погані», а тому що навіть правильний посланець не має права зайняти місце Адресата.Можна навести простий приклад: цар дозволяє підданим звертатися до нього, називаючи його «мудрим», «милостивим», «справедливим». Це не порушує вірності царю. Але якщо підданий почне просити міністра — навіть найвідданішого й призначеного самим царем — він порушить головне правило: звертатися слід до царя, а не до чиновника.Отже, Імена Всевишнього — це способи звернення до Єдиного Творця через Його прояви. Ангели ж — творіння, що виконують доручення. Тому молитва до ангелів в юдаїзмі неможлива: вона руйнує саму основу віри — прямий зв’язок людини з Творцем, без посередників.джерело: toldot.com

Під час будівництва розв'язки Ейн-Тут на півночі країни археологи виявили рідкісну кам'яну печатку, якій близько 3 000 років.Артефакт датується VIII століттям до н. е. і належав жителю біблійного Юдейського царства. джерело: IsraelinUkraine

Єврейський календар є ровесником Тори. Разом із даруванням Тори розпочалося життя за її законами — і постала потреба в розкладі, відліку днів, тижнів і місяців. Семиденний тиждень ґрунтується на тому, що світ був створений за Торою протягом шести днів, а сьомий день — Шабат — призначений для відпочинку.Великий Учитель народу, Моше, записав Тору «під диктовку згори», і там чітко сказано:«Цей місяць [є] для вас початком місяців, першим із місяців року» — це сказано в контексті виходу з Єгипту. В іншому уривку зазначено, що цей місяць має бути весняним. Для поєднання цих та інших умов було встановлено відлік місяців і впорядковано календар.Спочатку місяці мали лише числову нумерацію: перший, другий місяць після Виходу з Єгипту, третій — і так до останнього. Місяць, який згодом отримав назву Адар, був дванадцятим від Виходу.Інтрига дванадцятого місяцяМоше блискуче впорався зі створенням календаря. Він став засновником найдавнішого літочислення, що ґрунтувалося на складних обчисленнях, які мудреці передавали з покоління в покоління усно. З часом календар удосконалювався й місяці отримали назви. Спершу — відповідно до сезонів сільськогосподарських робіт, а після повернення з Вавилонського вигнання деякі назви були запозичені звідти. Серед них — і Адар.Сьогодні наш календар є місячно-сонячним. Щоб астрономічна точність узгоджувалася з вимогами Тори, було встановлено повторюваний 19-річний цикл, у якому 7 років є високосними. Звичайний рік має в середньому 354 дні, а у високосному додається 30 днів — утворюється додатковий місяць. Він стає тринадцятим, але вважається місяцем Адар і все одно залишається дванадцятим у відліку від першого весняного місяця — Нісана.Таким чином, у високосному році маємо два місяці в одному: Адар І (алеф) і Адар ІІ (бет). Дослівно слово «високосний» івритом — «меуберет» — означає «вагітний».У цьому «вагітному» році прихований місяць під номером 13. Але не через містичність числа, а через ідею прихованості Творця в світі. Це підтверджує те, що головне свято Адара — Пурім — межує з наступним весняним місяцем Нісан, у якому святкується Песах. Саме тому у високосний рік Пурім відзначають в Адарі ІІ. Це важливий духовний зв’язок «Початку» (Песах) і «Завершення» (Пурім) задуму творіння.Є ще багато деталей і складних розрахунків, але сьогодні існують готові таблиці й календарі, що допомагають орієнтуватися в датах свят, тижневих розділах Тори та дотриманні традицій.Зовнішнє і внутрішнєНа зовнішньому, матеріальному рівні мудреці говорять, що в сприятливий місяць Адар людину може чекати успіх у справах, торгівлі, навіть у судових позовах, якщо це необхідно. До «інтриги» тринадцятого місяця додається й радість любові: гематрія слова אהבה («агава» — любов) дорівнює 13.І взагалі мудреці навчають:«З приходом Адара примножують радість».Додатковий місяць високосного року цю радість ніби подвоює.Усі зовнішні дії мають глибокий внутрішній зміст. 7 Адара в Ізраїлі вшановують пам’ять воїнів, загиблих у війнах, місця поховання яких невідомі. Внутрішній зв’язок у тому, що цього дня помер Моше — і місце його поховання також невідоме.Глибокий сенс прихований і в зовні веселому, без заборон, святкуванні Пуріму — головної події Адара.Головне свято місяця — Пурім5776 рік за єврейським календарем був високосним — із двома місяцями Адар. Пурім відзначали 14 Адара ІІ. Вказівку на те, що порядковим номером місяця залишається дванадцятий, можна знайти в Сувої Естер.Події, пов’язані з указом Амана про знищення євреїв, відбувалися саме в цьому місяці. І визволення народу також сталося у високосний рік — в Адарі ІІ.Якщо на Хануку євреї святкують перемогу над прагненням греків зламати дух і віру в Тору та спадщину предків, то на Пурім — перемогу над «аманами», які прагнуть викорінити фізичне існування народу. Тому це свято зовні розкріпачує тіло: дозволено пити вино, скасовуються багато обмежень. Але звільняючи тіло, єврей має усвідомити, що воно потрібне для виконання волі Всевишнього.Сувій Естер розповідає про боротьбу двох сил із протилежними намірами: сил роз’єднання й ненависті та сили єднання й любові; злого начала (Амана) і доброго (Мордехая) в людині. Без Амана немає Мордехая. Греки й амани посилаються народові Ізраїлю як «випробування на міцність» віри в духовну місію. Фізичне чи духовне знищення позбавляє євреїв можливості виконати Вищий Задум.Аман і Мордехай сьогодніУсі ненависники євреїв — це сили зла, яким обраний народ має протиставити силу єдності. У Сувої немає прямої згадки про Творця, Який обрав Свій народ для реалізації вказівок Тори у світі. Але в трактаті «Мегіла» сказано:«Тоді євреї добровільно прийняли шляхи Тори».Тора — це методика виправлення світу не силою зброї, а об’єднанням сил добра, якими в прихованні керує Вища сила.Подібні події часів царя Ахашвероша мають відлуння і в сучасному світі — в Ізраїлі, в Європі та глобально. Історія Сувою Естер також навчає, що життя у вигнанні сповнене небезпек — як фізичних, так і духовних. Як сказано в Торі:«І не знайдете ви спокою серед народів».Євреям дана можливість зібратися в Ерец-Ісраель для особливої місії — єдності народу та виконання головного правила Тори: любові до ближнього.Від нас залежить, щоб місяць Адар відповідав внутрішньому духові свята Пурим.

Сьогодні 30 Швата 5786 року. Перший день Рош Ходеш Адар.📌 Ребе вперше бере участь у хасидському весіллі (рабина Йеуди-Лейба Познера) — після завершення року жалоби за своїм тестем, Ребе Раяцом.Айом-йомБагато хасидів вважали день свого приїзду до Любавичів своїм днем народження.Мій учитель, раббі Шабтай (Рашбац), уперше прибув до Любавичів у ніч на п’ятницю, напередодні глави «Мішпатім», у 5608 році. І щороку він не спав тієї ночі та мав намір накласти тфілін саме в ту годину, коли вперше увійшов до Цемах Цедека. джерело: 📖 Любавицький календар