"Що таке алеф?Точка вгорі, точка внизу і лінія між ними.Все, що ми можемо зрозуміти про Нього,це лише нескінченно мала точка вгорі.Єдиний спосіб, як ми можемо з'єднатися з Ним,це як нескінченно мала точка внизу.А що надає нам силу стати цією нульовою точкою внизу,яка резонує з нескінченною точкою вгорі?Наше благоговіння перед Ним,лінія, що з'єднує внизу згорі."Ребе Цві Фрідман

Рабі Йосеф Каро, великий складальник Шулхан Аруха, забороняє накладати тфілін в Холь аМоед. Сефардські євреї, а також ашкеназські євреї, що дотримуються сефардського обряду, слідують цьому вказівку Шулхан Аруха. До такого ж висновку приходить книга Зогар у коментарі до Пісні Пісень (на слова «Добрий запах масел твоїх» — Шир га-Шірім, 1:3). Так само поступають у всіх ашкеназських громадах Еретц-Ісраель. Однак в деяких ашкеназських громадах різних країн прийнято накладати тфілін в Холь аМоед, але без благословення. До цього висновку прийшли такі видатні авторитети, як Мордехай, Рош і Тур. Так само вчиняв і Магаріль. Всі вони спираються на відомі слова Єрусалимського Талмуда (Моед катан, 83), з яких слідує, що в часи Талмуда накладали тфілін в Холь аМоед.Рабейну Бехає вказує (у главі Ки Таво) наступний аргумент на користь думки, що наказує накладати тфілін в Холь аМоед. Наші мудреці вчать: «Літера шин, зображена на “головних” (які накладаються на голову) тфілін — це заповідь, отримана Моше на горі Синай. Числове значення літери шин — 300. Воно вказує, що слід накладати тфілін 300 днів на рік — за винятком лише субот і святкових днів. Отже, їх слід накладати і в Холь аМоед».

Запрошуємо вас долучитися до особливої завершальної події свята Песах — трапези Машіаха, яка відбудеться 20 квітня / 22 нісана у Центральній синагозі м. Києва Початок о 19:00, після молитви Мінха.Це не просто трапеза — це духовна подія, наповнена світлом віри, співами, словами Тори та надією на справжнє визволення. Участь безкоштовна, але попередня реєстрація обов’язкова. анкетаРазом зустріньмо завершення Песаху в атмосфері єдності та тепла!

17 нісана 3404 року (357 року до н.е.) – Повішення Амана.Під час вечері «в інтимній обстановці», яку цариця Естер влаштувала для царя Ахашвероша і прем'єр-міністра Амана, вона відкрила цареві своє походження і пояснила, який лиходій задумав Аман. Коли царський євнух Харвона згадав про 25-метрову шибеницю, яку Аман приготував для Мордехая, цар розпорядився повісити на ній самого Амана, тим самим відкривши євреям шлях до порятунку.

Коли вибух забирає життя невинних — це не просто трагедія, це глибока рана на тілі нашого народу. Кожна така подія — крик до Неба. Ми не маємо права мовчати. Ми схиляємо голови у молитві та плачі.Ми молимося за душі тих, хто загинув.Ми благаємо про повне зцілення для поранених.Ми просимо у Всевишнього втіхи для всіх, чиї домівки і серця стали уламками."Хто рятує одне життя — той рятує весь світ." А хто чинить зло — той знищує світ. Але ми не зламаємось. Бо ми народ, що пам’ятає біль — і перетворює його на силу добра.Суми, ми з тобою.Нехай Всевишній пошле мир нашій землі.Нехай більше не буде розбитих сердець.

Закони Холь аМоед — півсвяткових днів. Зі слів Тори — «Слідуйте за святом маци протягом семи днів» — мудреці Талмуда (у Трактаті Хагіга) вчать, що в дні Холь аМоед заборонено виконувати багато видів роботи.Однак, незважаючи на те, що наші мудреці знайшли первинне джерело заборони працювати в Холь аМоед у самій Тора, більшість авторитетів все ж прийшли до висновку, що ця заборона — не заповідь Тори, а постанова мудреців, які лише скористалися наведеними словами Тори для обґрунтування своєї думки. Однак навіть деякі з рішонім — видатних авторитетів X-XVI століть — вважали, що робота, яка не обслуговує потреби днів Холь аМоед і не є давар гаавед (тобто така, невиконання якої завдає значного матеріального збитку), заборонена в дні Холь аМоед безпосередньо Торею. Тому всі ми повинні дбайливо ставитися до святковості Холь аМоед і виконувати в ці дні тільки дозволені роботи.В ці дні слід носити святковий одяг і організовувати не менше двох трапез — одну ввечері, а іншу вдень.Магаріль носив в Холь аМоед той самий одяг, що й на Шаббат. Для йом тов у нього були ще більш «парадні» одежі. Справа в тому, що для йом тов існує спеціальна заповідь, яка зобов’язує нас радіти цьому дню. Для Шаббату такої заповіді немає. Щодо Холь аМоед, то в його дні досить носити Шаббатний одяг.Трапеза, організована в Холь аМоед, обов’язково повинна включати хліб. Той, хто їв будь-які інші страви, але не їв хліба, не вважається тим, хто організував трапезу. В Холь аМоед Песаха ця заповідь має особливе значення, оскільки замість звичайного хліба під час трапези їдять мацу, а за словами Віленського Гаона раббі Еліягу, їсти мацу протягом усіх семи днів Песаха означає виконувати заповідь буквально відповідно до слів Тори: «Їжте мацу сім днів». Існує звичай їсти в Холь аМоед на столі, накритому скатертиною — як у Шаббат і свята.Існує думка, що і в Холь аМоед, як і в Шаббат та свята, на столі мають бути два цілих хліба (в Песах — дві маци). Також існує звичай запалювати свічки перед настанням кожного дня Холь аМоед — як перед настанням свята.У дні свята Песах в ранковій молитві не читається псалом Мізмор ле-тода (Псалми, 100), оскільки в Храмі в ці дні не приносили жертву подяки (корбан тода). Справа в тому, що її необхідно приносити разом з хлібом, випеченим із заквашеного тіста, що неможливо в Песах.Хоча дні Холь аМоед подібні до святкових, ми не включаємо в них у Біркат гамазон звичайну святкову вставку: «Всемилостивий, пошли нам день, який є тільки благом (куло тов)».

14 нісана 4895 року (30 березня 1135 року) – День народження рабі Моше бен Маймона (Рамбам, Маймонід).Рабі Моше бен Маймон, також відомий під акронімом Рамбам (на Заході його частіше називають «Маймонід» – «син Маймона»), народився в іспанській Кордові у шляхетній та відомій сім'ї нащадків царя Давида й укладача Талмуду рабі Йеѓуди ѓа-Насі.Першим його вчителем був батько, рабі Маймон, голова рабинського суду Кордови й один із найвидатніших законодавців свого часу. Коли Моше було 13 років, його сім'ї довелося тікати з Кордови – місто захопили ісламські-фанатики Альмохади і всім немусульманам загрожувала смерть. Сім років сім'я поневірялася Іспанією і нарешті осіла в місті Фес (Марокко). За цей час рабі Моше встиг написати кілька праць – коментарі до Талмуду, трактат про єврейський календар тощо, але 1165 року вони залишили Фес, що також належав Альмохадам, вирушивши в Ерец-Ісраель. День від'їзду з Феса, а також день, коли судно, на якому вони плили, врятувалося від бурі, нащадки Маймона відзначали сімейним постом, а день прибуття сім'ї в порт Акко став святом. Сім'я Маймоніда здійснила поїздку по Ерец-Ісраель, а потім відбула до Єгипту, де оселилася у Фостаті (Старий Каїр).Молодший брат – Давид бен Маймон – торгував дорогоцінним камінням, і завдяки цьому рабі Моше міг виконувати обов'язки глави громади і займатися літературною діяльністю. Однак під час однієї з поїздок його корабель зазнав аварії, і Давид потонув (євреї, які живуть в Індії, запевняють, що не потонув, а врятувався і очолив громаду в Кочині), залишивши дружину і двох дітей. Сім'я була розорена і Рамбаму довелося шукати прожиток одразу для двох сімей. Він став лікарем і врешті-решт був призначений одним з особистих лікарів самого султана Салладіна (Салах-ад-Діна). Саме в ці роки, незважаючи на свою завантаженість, він написав книжки «Мішне Тора» («Повторення Закону») і «Море невухім» («Наставник тих, хто вагається»). Також його перу належить безліч інших книг, зокрема «Сефер ѓа-міцвот» («Книга заповідей»), де він систематизував усі 613 заповідей – 248 заповідей, що наказують, і 365 заповідей, що забороняють.До кінця життя рабі Моше продовжував працювати як придворний лікар і глава єврейської громади, ведучи велике листування з громадами різних країн. Рамбам помер, оплакуваний у всіх частинах єврейського світу, а його останки перевезли в Ерец-Ісраель, у Тверію, і донині його могила залишається об'єктом паломництва.До 750-річчя Рамбама в Ізраїлі було засновано кібуц Яд-Маймонід.

Ми дотримуємось традицій із повагою та турботою до кожної деталі. Перед Песахом хамец (заборонена на свято їжа) був офіційно проданий неєврею, як велить Галаха.⠀Цей крок — не просто формальність, а важливий акт духовної підготовки до свята. Чистота дому, чистота думок, і готовність зустріти Песах із відкритим серцем.📷 На фото — символічний момент продажу хамцу. 

Зверніть увагу, що цієї суботи 12 квітня/ 14 нісана молитва Шахаріт о 7:30 ранку!

https://www.youtube.com/watch?v=A1rH7rYuZQE