Ми завершуємо читання Тори й одразу починаємо знову. Адже в кожному новому колі є місце для відкриттів, добрих справ і духовного зростання.У святковому танці поруч — різні покоління, різні історії, одна громада. І кожен є частиною цієї радості! Гортайте карусель, щоб дізнатися більше про свято та його традиції Нехай радість Сімхат Тора зігріває наші серця протягом усього року!Хаґ Сімхат Тора самеах!джерело: ZPJewishCommunity

Ніч з 20 на 21 тішрея — це ніч Ошана Раба, сьомого дня свята Сукот.Оскільки єврейська доба починається з вечора, саме цієї ночі традиційно залишаються бадьорими, читають книгу Тегілім — Псалми царя Давида, моляться та просять Всевишнього про милосердя, благословення і добрий рік.Ошана Раба має особливе духовне значення. У єврейській традиції цей день вважається завершенням періоду, що почався з Рош га-Шана і Йом Кіпур: часом, коли остаточно затверджується небесний вирок на наступний рік.📖 Чому читають Тегілім саме цієї ночі?Згідно з кабалістичною традицією, ніч Ошана Раба є особливим винятком: у цей час світло милосердя долає суворість суду. Тому читання Псалмів вважається великою духовною силою, захистом і проханням про добру долю.За звичаєм, книгу Тегілім читають повністю — від початку до кінця. У багатьох громадах після кожної з п’яти частин Тегілім промовляють особливі молитви «Йєгі Рацон» — з проханням про прощення, благословення, життя і мир.🌿 Головні звичаї ночі Ошана Раба:✨ залишатися бадьорими протягом ночі;📖 читати Тегілім або вивчати спеціальний збірник «Тикун Ошана Раба»;🌿 за можливості читати молитви у святковому курені;💧 перед світанком у деяких громадах чоловіки занурюються в мікву.📍 У Центральній синагозі Києва читання Тегілім відбудеться з 00:00 до 5:00 ранку.Нехай цієї ночі наші молитви будуть прийняті з милосердям, а Всевишній дарує всім нам добрий, мирний і благословенний рік.Ошана Раба самеах! 🌿✨

Акафот — це святкові обходи з сувоями Тори у Сімхат Тора, час радості, єдності та любові до Тори.📅 П’ятниця, 2 жовтня/21 тішрея🌙 Акафот — після Маарів📅 Субота, 3 жовтня/ 22 тішрея🌙 Акафот — після Маарів📅 Неділя, 4 жовтня/ 23 тішрея🎉 Акафот — об 11:30📍 Центральна синагога м. КиєваПриходьте розділити радість Тори разом із громадою!Хаг самеах!

Сьогодні ми з глибокою вдячністю згадуємо всіх, хто боронить нашу країну, наші домівки, наших дітей і наше майбутнє.Кожен спокійний ранок, кожна можливість жити, працювати, молитися й бути поруч із близькими — це чиясь мужність, чиясь втома, чийсь подвиг і, на жаль, чиясь найвища жертва.🕯️ Вічна пам’ять полеглим героям.🙏 Шана і вдячність усім, хто сьогодні захищає Україну.Нехай Всевишній береже наших захисників і захисниць, дарує їм силу, витримку та повернення додому живими.Слава Україні! Героям слава! 💙💛

🌿 Чому під час Сукоту обходять біму з лулавом та етрогом? Що означає слово «Ошана» і чому на Ошана Раба беруть гілочки верби?За цими давніми й незвичайними звичаями стоїть глибокий зміст і водночас просте, близьке кожному прохання до Всевишнього — про життя, захист і благословення. 🙏✨📖 У нашій галереї розповідаємо про Ошанот та Ошана Раба — особливий сьомий день Сукоту. Чому щодня обходять біму, чому на Ошана Раба роблять сім обходів і яке значення має звичай із гілочками верби? 🌿🍋👉 Гортайте галерею — дізнаваймося більше про наші традиції разом!🕊 Нехай у кожному домі буде радість і благословення, а наші молитви про мир і добрі новини будуть почуті. 🙏📚 Підготовлено з використанням матеріалів сторінки ZPJewishCommunity.

🌿 Ошана Раба / вечір Шміні Ацерет📅 П’ятниця, 2 жовтня / 21 тішрея📖 Шахаріт — 8:00🕯 Запалювання святкових та шабатніх свічок — 18:16🙏 Мінха — 18:26🌙 Маарів — зустріч Суботи — 19:07🍽 Трапеза — 19:40 Шміні Ацерет📅 Субота, 3 жовтня / 22 тішрея📖 Урок з Рабином — 9:15🙏 Шахаріт — 10:00🕯 Ізкор — 11:30🍽 Трапеза — 13:00🙏 Мінха — 18:00🌙 Маарів — вихід Суботи — 19:20🕯 Запалювання свічок другого дня Йом Тов від палаючого вогню — 19:20🍽 Трапеза — 19:45 🎉 Сімхат Тора📅 Неділя, 4 жовтня / 23 тішрея📖 Урок з Рабином перед Шахаріт — 9:15🙏 Шахаріт — 10:00🍽 Трапеза — 11:30🙏 Мінха — 18:00🌙 Маарів — вихід Йом Тов — 19:18

Холь га-моед СукотАйом-йомПід час нануїм — виконання заповіді з лулавом — потрібно доводити лулав до грудей, до того місця, куди ми б’ємо себе в груди, промовляючи «Ашамну» — «ми згрішили».Мій батько і вчитель сказав на одному з фарбренгенів, що про це можна сказати так: це подібно до того, як серйозність і зосередженість, що передують молитві, пробуджують у душі гірке розкаяння. І саме завдяки цьому згодом може розкритися справжній трепет і глибоке хвилювання почуттів під час молитви.джерело:📖Любавический Календарь 

Здати кров до Дня захисників і захисниць: у Києві працюватиме хаб «Теплокровні»1-2 жовтня біля метро «Олімпійська» можна буде здати кров у двоповерховому автобусі. На локації також працюватиме інтерактивна виставка, майстер-клас з домедичної допомоги, а також можна буде безоплатно визначити свою групу крові.

Кожен хасид знає: немає нічого солодшого, ніж сидіти за одним столом із Ребе. А коли наставав Сукот і фарбренгени переносилися до легендарної суки біля 770, саме повітря ніби іскрилося особливою, майже відчутною енергією.У перші роки свого керівництва Ребе регулярно проводив фарбренгени просто в суці протягом свята. Там збиралися сотні хасидів, учнів єшив і гостей з різних куточків світу. Згодом, через величезне скупчення людей і неймовірну тісняву, традиція змінилася, і такі масові зустрічі припинилися. Але ті рідкісні й величні роки назавжди залишилися в пам’яті громади. Ось кілька яскравих епізодів із тих незабутніх днів.📖 «Ангел» на даху сукиУ ті роки сука приваблювала найрізноманітніших людей, зокрема й тих, хто з різних причин не наважувався відкрито зайти всередину. Один молодий чоловік із родини, що належала до так званої громади «ангелів» — малахім, яка колись відокремилася від Хабаду, дуже хотів почути слова Ребе, але соромився приєднатися до натовпу.Його рішення виявилося несподіваним: він заліз на дах і ліг просто на схах, щоб слухати через гілки.Та тендітна конструкція суки не була розрахована на таких таємних слухачів. У розпал свята перекриття не витримало, і хлопець із шумом упав просто в центр танцюючих хасидів. На щастя, щільний натовп пом’якшив падіння, і він не постраждав.Ребе навіть не повернув голови в бік гуркоту, лише з легкою усмішкою промовив фразу, яка стала крилатою:«Ангел із небес упав…»Для цього хлопця той момент став поворотним: сьогодні він і вся його родина є відданими хасидами Хабаду.🌧 Між краплями дощу та променями сонцяОсінь у Брукліні вміє випробовувати відданість на міцність. Бувало, що святкові вечори зустрічали присутніх зливами, холодним вітром і важкими хмарами, які заливали суку до останньої дошки.Але щойно Ребе переступав поріг — із сяючою, нічим не затьмареною радістю на обличчі, — сама природа ніби змінювала свій хід. Відомі випадки, коли після одного його слова важкі хмари розступалися, відкриваючи теплий промінь сонця просто посеред осінньої негоди.🧠 Межі незбагненногоСука ставала місцем, де стиралися звичні межі між людським розумом і Вищим знанням. Випадки, коли Ребе під час фарбренгену відповідав на невисловлені запитання, що жили в думках хасидів, або коли саме повітря наповнювалося трепетом від глибоких філософських пояснень про служіння Б‑гові та радість, назавжди увійшли до скарбниці хасидських переказів.Кожне слово, сказане там за келихом лехаїму, несло в собі силу, здатну змінювати життя.💥 Тіснява, що випробовувала на міцністьУ цих фарбренгенів була й інша сторона — сувора фізична реальність бруклінської тісняви. Сука біля 770 ніколи не була розрахована на ті «моря» людей, які прагнули опинитися всередині.Давка, тріск лав, неймовірне скупчення сотень хасидів, які прагнули почути слово Ребе й побачити його погляд, іноді створювали дуже складні умови. Ребе болісно сприймав безглузду тисняву, закликав до порядку, і зрештою саме ці труднощі привели до перегляду формату традиційних фарбренгенів. В історії залишилися лише рідкісні, виняткові зустрічі.🍷 Золотий час, який продовжує житиФарбренгени в суці 770 назавжди залишилися особливою сторінкою в історії хасидського руху. Дощ, що капав за комір, промоклі сидури, потужні хвилі хасидських нігунів і тепло живого спілкування — усе це сформувало покоління людей, для яких радість була вищою за будь-які зовнішні обставини.Сьогодні ця сука живе в пам’яті поколінь. А іскра, запалена там у ті осінні вечори, продовжує вести нас уперед — в очікуванні дня, коли всі зберуться в одній великій суці, на святі, яке вже ніколи не закінчиться.джерело: Любавицький календар

 19 тішрея 5558 року (9 жовтня 1797 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліягу бен Шломо-Залмана Кремера з Вільно (Віленський гаон).Рабі Еліягу, відомий також як га-Гра (акронім слів га-Гаон рабі Еліягу), народився в містечку Селець, неподалік від Вільно (Вільнюс). Він походив зі знатної рабинської родини (його предком був рабі Моше бен Цві-Нафталі-Гірш Софер Рібкас — автор праці «Беер га-Гола» («Криниця вигнання»), і з раннього дитинства дитина привернула до себе увагу винятковими здібностями. Від нього дуже скоро відмовилися всі вчителі, заявивши, що їм нічому його вчити, і йому довелося займатися вдома, спочатку з батьком, рабі Шломо-Залманом, а потім самостійно. У 5 років юний Еліягу вже повністю вивчив Тору з коментарями, а в 7 років виголосив у Великій синагозі Вільно драшу (промову на тему тижневого розділу Тори), після якої головний рабин міста прийшов до них додому, щоб дізнатися, хто написав хлопчикові текст — він не міг повірити, що семирічна дитина здатна на таке.Окрім Письмової та Усної Тори майбутній гаон (у перекладі з івриту «геній») у процесі самоосвіти приділяв багато уваги Кабалі (теоретичній і навіть практичній), а також вивчав світські дисципліни, зокрема астрономію, геометрію та алгебру.Одружившись у 18 років, він цілком віддався навчанню, і через два роки, подібно до багатьох подвижників того часу, вирушив у так званий галут («вигнання»), тобто протягом п'яти років мандрував єврейськими громадами Польщі та Німеччини. Він уже тоді славився в єврейському світі своєю ерудицією, і рабин Йонатан Ейбеншюц під час своєї знаменитої суперечки з рабі Яаковом Емденом апелював до авторитету Еліягу бен Шломо-Залмана, «слава якого велика в Польщі, Берліні, Ліссі та в усіх місцях, де він мандрував». Повернувшись додому, молодий чоловік оселився у Вільно, де й прожив до кінця життя.Відмовившись обійняти посаду рабина, він присвятив життя вивченню Талмуду, ведучи аскетичний та усамітнений спосіб життя. За розповідями синів, він спав не більше двох годин на добу й лише по пів години за один раз. Кожну хвилину, витрачену не на вивчення Тори, він заносив до спеціального записника й перед Йом-Кіпуром каявся за кожну з них. При цьому кількість таких хвилин за рік ніколи не перевищувала 180 (тобто 3 годин на рік)! Він не обіймав жодної громадської посади, і громада Вільно призначила йому невелике щотижневе утримання.Віленський гаон став найбільшим авторитетом Східної Європи, і коли в Білорусі та Литві з'явилися перші хасиди, шкловська громада запитала його думку щодо ставлення до нової «секти». Гаон закликав до непримиренної боротьби з хасидами, і 1772 року від його імені в усіх віленських синагогах під звуки труб і при запалених свічках хасидів було піддано херему (відлученню від громади).Так Вільно стало центром опозиції хасидизму. Двічі керівники білоруських хасидів — рабі Менахем-Мендл із Вітебська та Шнеур-Залман із Ляд (Алтер ребе) — робили спроби зустрітися з гаоном, щоб переконати його в тому, що хасидизм не суперечить традиційному юдаїзму. Але він відмовився їх прийняти, і коли вони прийшли до нього, він — поважний і шанований рабин — виліз через віконце заднього двору й поїхав із міста, відмовившись повертатися туди доти, доки в ньому перебувають хасиди!У 1783 році рабі Еліягу бен Шломо-Залман вирішив поїхати до Ерец-Ісраель із наміром згодом викликати туди всю родину. Після короткого перебування в Ерец-Ісраель з невідомих причин він повернувся до Вільно.Віленський гаон сприяв створенню типу литвака (литовсько-білоруського єврея) і мітнагеда (противника хасидизму). Його правнуком був відомий російський книговидавець Єфрон (енциклопедія Брокгауза та Єфрона).19 тішрея 5574 року (13 жовтня 1813 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яакова-Іцхака бен Ашера з Пшисхи.Рабі Яаков-Іцхак, також відомий як га-Йєгуді га-Кадош (Святий єврей), народився у відомій рабинській родині. Навчався він у рабі Ар'є-Лейба Харіфа в Пшедбужі та Апте (Опатуві), а також у єшиві містечка Лісси (Лешно) під керівництвом рабі Давида-Тевеле бен Натана з Лісси, а хасидом став під впливом рабі Моше-Лейба із Сасова.Переломним моментом у його житті стала зустріч із Яаковом-Іцхаком га-Леві Горовицем («Провидцем із Любліна»), найближчим учнем якого він став. Провидець із Любліна призначив його духовним радником молодих учнів, і тут він отримав прізвисько «Святий єврей».«Святий єврей» помер, не досягнувши 50 років, і хасиди визнали своїм вождем його учня рабі Сімху-Бунема з Пшисхи. Серед його видатних послідовників були рабі Менахем-Мендл із Коцка, рабі Ханох-Генох з Александрова, рабі Іцхак Калиш із Варки та рабі Іссахар-Бер із Радошиць.джерело: chabad.odessa

🕯️ Сьогодні ми згадуємо 85-ті роковини трагедії Бабиного Яру.29–30 вересня 1941 року в Києві були вбиті десятки тисяч євреїв. Бабин Яр став одним із найстрашніших символів Голокосту на українській землі, місцем болю, пам’яті й мовчазного свідчення.🕯️ Ми схиляємо голови перед невинно вбитими.Пам’ять про них — це наш обов’язок перед минулим і відповідальність перед майбутнім.Нехай пам’ять про них буде благословенною.

18 тішрея 5572 року (6 жовтня 1811 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Нахмана з Брацлава.Рабі Нахман народився в хасидській столиці — містечку Меджибіж (Хмельницька область) і по материнській лінії був правнуком засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това, а по батьківській — рабі Нахмана з Городенки. У 13 років його одружили з дочкою заможного орендаря з Гусятина, у домі якого він і провів юність.Після смерті тестя рабі Нахман переселився до Медведівки, де жив до 26 років, і звідти вирушив до Ерец-Ісраель (щоб здійснити подорож, йому довелося продати все майно та віддати дочку в найми). Поїздка справила величезний вплив на рабі Нахмана: він дійшов висновку, що всі його знання до цієї поїздки не мають жодного значення, і заборонив посилатися на будь-які його попередні висловлювання. А через кілька місяців, через вторгнення до Ерец-Ісраель військ Наполеона, він повернувся в Україну й оселився в Златополі.Рабі Нахман перебував у напружених стосунках з іншими хасидськими лідерами, оскільки вважав, що вони нехтують заповітами Баал Шем-Това й призвели хасидизм до занепаду. Особливо гостра полеміка точилася в нього зі Шполер зейде (рабі Ар'є-Лейбом зі Шполи), так що рабі Нахману навіть довелося переїхати до містечка Брацлав (Вінницька область), яке й дало назву новому хасидському напряму. До Брацлава стікалися численні хасиди, однак суперечки тривали, і, залишивши місто, рабі Нахман почав мандрувати містечками України (до речі, його вчення широко поширилося саме завдяки цьому).У ці роки він також був відомий тим, що відмовлявся благословляти молоді пари, кажучи: «Я знаю, що через сто років з'явиться покоління, якому краще взагалі не з'являтися на світ. Я не можу заборонити одружуватися й розмножуватися, бо це Б-жественна заповідь, але я, принаймні, можу їх не благословляти». Зважаючи на те, що активісти Євсекції, які завзято викорінювали своє та чуже єврейство, народилися саме через сто років, слід визнати, що рабі Нахман знав, що говорив…Кочове життя далося взнаки — рабі Нахман захворів на туберкульоз. Відчувши наближення смерті, він зупинився в Умані, заявивши, що хоче бути похованим на тутешньому кладовищі, серед жертв різанини 1768 року. Перед смертю він у присутності свідків пообіцяв кожному, хто в Рош га-Шана прийде до його могили й прочитає певні псалми (зібрані в книгу «Тікун клалит»), перерити землю з кінця в кінець, але витягнути цю людину за пейси з Геінома (аду). Не дивно, що могила рабі Нахмана в Умані й досі є місцем паломництва брацлавських хасидів.Діти та онук рабі Нахмана рано померли, і в нього не залишилося наступника, тож центральне становище в брацлавському хасидизмі посів рабі Натан Штернгарц — учень, довірена особа та секретар рабі Нахмана. Але все ж єдиним лідером брацлавських хасидів завжди залишався рабі Нахман із Брацлава (звідси їхнє прізвисько — тойте хасидим, «мертві хасиди»).Брацлавський рух досяг значних успіхів у справі поширення своїх ідей, а на початку 80-х років XX століття вони навіть намагалися заснувати в ізраїльському поселенні Явнеель «місто Брацлав».джерело: chabad.odessa