📌14 менахем-ава 5561 року (24 липня 1801 року) — Алтер Ребе оселився в місті Ляди.Після другого арешту раббі Шнеура-Залмана (Алтер Ребе) влада побажала, щоб цей єврей, який завдавав їй чимало клопоту, оселився в Петербурзі. Це дуже засмутило хасидів, адже для них шлях до столиці був закритий.У ті дні в Петербурзі перебував князь Любомирський. Один із хасидів розповів йому про Алтер Ребе і про те, що влада хоче залишити його в Петербурзі. Князь зустрівся з раббі Шнеуром-Залманом і сказав, що якщо той погодиться оселитися в одному з міст, які належали князеві, то він, Любомирський, зможе переконати чиновників. Алтер Ребе погодився оселитися в Лядах.джерело: chabad.odessa

Сьогодні 13 Менахем-Ава 5786 рокуАйом-йом«І говори про них, коли сидиш у домі своєму…» — сказали наші мудреці, благословенна їхня пам’ять: «Слова “і говори про них” Писання відносить до слів Тори».Однак у самому вивченні Тори існує кілька різних ступенів, і тут пояснюються всі вони:«Коли сидиш у домі своєму» — це стан душі Вгорі, у скарбниці душ, ще до її сходження вниз, коли вона там вивчає Тору.«І коли йдеш дорогою» — стосується часу, коли душа спускається зі світу у світ, зі ступеня на ступінь, доки не приходить у нижній світ, щоб утілитися в матеріальному тілі. Тоді людина починає йти дорогою цього світу — аж до днів старості й сивини.До слів «і коли лягаєш» — коли настає час завершення її земного шляху. Але й тоді Тора оберігає людину, як пояснюється в шостому розділі трактату «Піркей Авот».І нарешті — «і коли встаєш», як сказано: «Коли прокинешся, вона розмовлятиме з тобою».📖 Любавицький календар

Є професії, у яких знань і майстерності недостатньо — потрібні ще велике серце, витримка та готовність щодня брати на себе відповідальність за чуже життя.Лікарі, медичні сестри й брати, фельдшери, парамедики, лаборанти, санітари — усі, хто працює в медицині, часто стають для людини не лише фахівцями, а й опорою у найважчі та найтривожніші хвилини.Особливо сьогодні, під час війни, ваші руки рятують життя у лікарнях і стабілізаційних пунктах, на передовій і в машинах швидкої допомоги, під час повітряних тривог та обстрілів. Ви працюєте там, де біль не чекає, а допомога потрібна негайно.Дякуємо вам за знання і професіоналізм, за мужність і витримку, за безсонні ночі, уважність до кожного пацієнта та слова надії, які іноді лікують не менше за ліки.Бажаємо вам міцного здоров’я, сил, терпіння, безпечних чергувань, вдячних пацієнтів і мирного неба. Нехай Всевишній оберігає вас і ваші родини, а добро, яке ви щодня даруєте людям, повертається до вас сторицею. Зі святом! Дякуємо за кожне врятоване життя! 💙💛

Початок історіїНавесні 1940 року, після чудесного порятунку з окупованої Європи, Ребе Раяц прибув до Нью-Йорка. Спочатку він мешкав у готелі «Грейстоун» на Мангеттені, однак хасиди розуміли, що руху ХАБАД потрібен власний духовний центр — місце, яке стане домом Ребе, центральною синагогою, штаб-квартирою руху та місцем навчання для студентів єшиви. Неочікувана знахідкаДля пошуку відповідної будівлі було створено спеціальний комітет. Після тривалих пошуків увагу привернув будинок за адресою 770 Eastern Parkway у районі Краун-Гайтс. Його збудували у 1933 році як розкішний особняк для відомого лікаря. Згодом власник зазнав фінансових труднощів, будівлю вилучив банк і виставив на продаж лише за 30 000 доларів, хоча її будівництво коштувало близько 200 000 доларів. Спротив сусідівКоли стало відомо, що Ребе планує придбати цей будинок, частина місцевих мешканців виступила проти. Вони побоювалися, що переїзд великої кількості хасидів змінить вигляд району та вплине на вартість нерухомості. За спогадами хасидів, один із євреїв, побачивши петицію проти купівлі будинку, демонстративно розірвав її, після чого опір поступово зійшов нанівець. Придбання будівліДля купівлі було оголошено терміновий збір коштів. Попри важкі воєнні часи та непросте матеріальне становище багатьох хасидів, пожертви почали надходити з усіх боків. 12 Менахем-Ава 5700 року угоду було завершено, і будинок 770 офіційно став власністю руху ХАБАД. Перші кроки в новому доміЩе до переїзду Ребе Раяц особисто оглянув будівлю, вказав, якою має бути майбутня синагога, визначив місця для мезуз і попросив показати йому навіть підвальне приміщення. Там він прочитав молитви Мінха та Маарів і благословив нове місце.Щоб облаштувати приміщення для молитви, робітники розібрали стіну між двома кімнатами. Так з’явився перший молитовний зал, який сьогодні відомий як «Зал а-Катан». Через кілька днів Ребе остаточно переїхав до нового дому, а невдовзі відбулося його урочисте освячення з фарбренгеном і виголошенням хасидського маамара. Від одного будинку — до всього світуТоді ніхто не міг уявити, що цей порівняно невеликий будинок стане символом світового єврейського відродження. Саме з 770 десятиліття потому Сьомий Любавицький Ребе відправить тисячі шлухім у різні куточки світу. Тут пролунають тисячі бесід і маамарів, проходитимуть молитви, фарбренгени, єхідут і знаменита роздача доларів.Сьогодні 770 Eastern Parkway знають у всьому світі, а його фасад став одним із найвпізнаваніших символів ХАБАДу та сучасної єврейської історії. Любавицький календар

📌13 менахем-ава 5645 року (25 липня 1885 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) сера Моше (Мозеса) Монтефіоре.Цього дня, на 101-му році життя, з нашого світу відійшов один із найвідоміших благодійників і захисників єврейського народу — сер Моше Монтефіоре.Сер Монтефіоре народився в релігійній єврейській родині. Значний статок він здобув, заснувавши за підтримки Ротшильда першу в Англії компанію зі страхування життя, а також першу в Європі компанію з освітлення вулиць газовими ліхтарями.На початку 1820-х років, будучи членом Ради єврейської сефардської громади Лондона, він вклав значні кошти та доклав багато зусиль для розвитку єврейської освіти, заснував лікарню, товариство допомоги бідним єврейським нареченим і передав громаді тринадцять будинків.Згодом він брав участь у боротьбі за право євреїв бути обраними до парламенту та обіймати державні посади без складання присяги «на істинній християнській вірі». Він надав британському урядові велику позику для скасування рабства в британських колоніях, а після обрання у 1837 році шерифом Лондона і графства Мідлсекс фактично домігся скасування там смертної кари.Із кінця 1830-х років Монтефіоре став загальновизнаним лідером англійського єврейства. Він доклав величезних зусиль для захисту євреїв — жертв «кривавих наклепів» і безправ'я. Завдяки його діяльності було облаштовано численні поселення в Ерец-Ісраель, а збудований ним у Єрусалимі вітряк («Млин Монтефіоре») став однією з визначних пам'яток міста.На його кошти було споруджено перший єврейський квартал за межами мурів Старого міста Єрусалима — Мішкенот-Шаананім, а пізніше за кошти заснованого Монтефіоре фонду був збудований квартал Ємін-Моше, названий на його честь. джерело: chabad.odessa

10 менахем-ава 2197 року (1564 рік до н. е.) — День народження Іссахара, сина Яакова і Леї.10 менахем-ава 2319 року (1442 рік до н. е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Іссахара, сина Яакова і Леї.Іссахар був п'ятим сином нашого праотця Яакова й праматері Леї та родоначальником коліна Іссахара. Уділ Іссахара займав плоскогір'я Нижньої Галілеї й включав частини Йорданської та Ізреельської долин, на півночі досягаючи гори Тавор.Припускають, що пророчиця Дебора походила з коліна Іссахара; з нього ж походили суддя Тола і цар Північного (Ізраїльського) царства Баша.Рабі Іцхак Лурія Ашкеназі говорив, що душа Іссахара була частиною душі сина Адама Каїна (тієї частини його душі, яка залишилася непідвладною злому початку). Надалі душа Іссахара реінкарнувалася в душах рабі Аківи та знаменитого мудреця рабі Йоханана бен Заккая.Іссахар був похований у місті Сідон (нинішня Сайда (південний Ліван), у ті часи — володіння коліна Іссахара).10 менахем-ава 5066 року (22 липня 1306 року) — Вигнання євреїв з Франції.Наступного дня після дев'ятого ава того року було видано указ Філипа IV Красивого про вигнання євреїв з Франції, причому все своє майно євреї мали залишити в країні.джерело: chabad.odessa

📌9 ава 2449 року (1311 рік до н. е.) — Покоління Виходу засуджене Всевишнім на смерть у пустелі.Цього дня покоління євреїв, що 16 місяцями раніше вийшли з Єгипту під керівництвом Моше-рабейну (Мойсея), було засуджене Всевишнім на загибель у пустелі. Тоді ж їм було передбачено, що вони досягнуть Ерец-Ісраель лише через 40 років мандрів пустелею.Після того, як 8 ава розвідники, що повернулися із завдання, налякали слухачів розповідями про страшних жителів-велетнів і передбачили неминучу загибель народу при спробі завоювання цієї землі, євреї всю ніч оплакували свою сумну долю, заявляючи, що краще б вони повернулися до Єгипту, ніж намагатися завоювати цю землю й жити на ній. І тоді Б-г постановив, що це покоління протягом 40 років мандруватиме пустелею, доки не помруть усі люди, старші за 20 років, і лише їхні діти, під керівництвом Єгошуа бін-Нуна, зможуть увійти в країну, обіцяну дому Ізраїля у вічне володіння.📌9 ава 3337 року (423 рік до н. е.) — руйнування вавилонянами Першого Храму.Руйнування призвело до того, що місцерозташування Храму покинула Шхіна (Б-жественна присутність), було втрачено більшість свідчень подій, описаних у Торі — Ковчег Завіту, скрижалі Завіту, посохи Аарона й Моше, менору тощо. Щоправда, більшість мудреців вважає, що в переддень майбутньої трагедії ці речі були заздалегідь сховані в надрах Храмової гори, тож із приходом Мошиаха й відновленням Храму все це буде знову добуто з потаємних місць.📌9 ава 3829 року (69 рік н. е.) — руйнування римлянами Другого Храму.Після руйнування Другого Храму були припинені жертвоприношення (вони будуть відновлені після приходу Мошиаха й відновлення Храму), а також втрачено або знищено храмове начиння. І якщо руйнування Першого Храму призвело до вавилонського вигнання, що тривало 70 років, то загибель Другого Храму стала прелюдією до нинішнього, що триває вже майже 2000 років, едомського вигнання (Едом — прабатько римлян і більшості європейських народів).📌9 ава 3893 року (133 рік н. е.) — Падіння фортеці Бейтар.Бейтар був останньою цитаделлю, яку обороняли воїни армії Бар-Кохби — керівника Великого повстання, і цього дня, після трирічної облоги, Бейтар упав. Його падіння поставило крапку в цьому повстанні. Загалом у ході нього від голоду або від рук римлян загинуло майже 600 тисяч євреїв, включно з самим Бар-Кохбою.📌9 ава 3895 року (135 рік н. е.) — Єрусалим зрівняли з землею, а його територію було розорано плугом.Прагнучі знищити всяку пам'ять про євреїв, які завдали своїм повстанням стільки прикрощів Риму, імператор Адріан наказав перейменувати римську провінцію Юдея на Палестину, а Єрусалим зруйнувати й його територію розорати. На місці нашої столиці було зведено римське поселення Елія Капітоліна. Доступ на його територію євреям дозволявся один день на рік — 9 ава, щоб вони могли поплакати біля Храмової гори та решток західної стіни храмового комплексу (Стіни Плачу).📌9 ава 4885 року (14 липня 1095 року н. е.) — Папа римський Урбан II оголосив про початок першого хрестового походу, внаслідок якого «воїни Ісуса» вбили десятки тисяч євреїв і знищили безліч єврейських громад.📌9 ава 4906 року (20 липня 1146 року н. е.) — Погроми в єврейських громадах Німеччини та Франції під час другого хрестового походу.📌9 ава 5050 року (18 липня 1290 року н. е.) — Вигнання євреїв з Англії.Цього дня королем Едуардом I було підписано указ про вигнання євреїв з Британських островів.📌9 ава 5252 року (2 серпня 1492 року н. е.) — Вигнання євреїв з Іспанії.Указ про вигнання євреїв з території Іспанії, підписаний цього дня королем Фердинандом і королевою Ізабеллою, закрив останню сторінку багатовікової історії блискучої іспанської громади.Нащадки іспанських євреїв, відомі під назвою сефарди (Сфарад (іврит) — Іспанія), розповсюдилися по всьому Середземномор'ю.📌9 ава 5108 року (5 липня 1348 року н. е.) — Європейські євреї звинувачені в організації однієї з найбільших в історії епідемій чуми («Чорної смерті»). Це звинувачення призвело до жорстокої хвилі погромів і вбивств.📌9 ава 5315 року (27 липня 1555 року н. е.) — євреї Риму переселені в перше в історії гетто.📌9 ава 5315 року (15 липня 1567 року н. е.) — Переселення в гетто решти євреїв Італії.📌9 ава 5408 року (18 липня 1648 року н. е.) — Різанина десятків, а то й сотень тисяч євреїв у Польщі, Україні та Бессарабії, влаштована Хмельницьким та його соратниками.📌9 ава 5642 року (25 липня 1882 року н. е.) — Єврейські погроми в межах смуги осілості Російської імперії.📌9 ава 5575 року (15 серпня 1815 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яакова-Іцхака ѓа-Леві Горовиця (ѓа-Хозе мі-Люблін, Провидець з Любліна).Розповідають, що при народженні «Провидець» отримав дар бачити всю землю від краю до краю, однак, поглянувши на цей світ, упросив Всевишнього обмежити його дар 400 верстами. Рабі Яаков-Іцхак був учнем рабі Шмуеля-Шмельке Гурвиця з Нікольсбурга, рабі Дова-Бера з Межерича, рабі Леві-Іцхака бен Меїра з Бердичева та рабі Елімелеха з Ліженська.Спочатку рабі Яаков-Іцхак жив у галицьких містечках Ланьцут, Розвадов, а потім перебрався до Любліна. Завдяки його діяльності Польща і Галичина стали великими центрами хасидизму. Сам «Провидець з Любліна» був учителем більшості лідерів хасидських громад Польщі, Галичини й Угорщини. Серед його учнів були рабі Яаков-Іцхак бен Ашер (ѓа-Єгуді ѓа-Койдеш, «Святий Єврей»), рабі Сімха-Бунем з Пшисхи, рабі Меїр з Апти, рабі Давид з Лелова, рабі Моше Тейтельбаум із Шатораульхея, рабі Цві-Елімелех Шапіро з Динова, рабі Нафталі-Цві з Ропшиц, рабі Клонимус-Калман ѓа-Леві Епштейн з Кракова (Маор Ва-Шемеш), рабі Шалом Рокеах з Белза (Белзький ребе), рабі Іцхак Каліш з Ворки, рабі Цві-Гірш з Жидачева і багато-багато інших.Рабі Яаков-Іцхак, як і інші хасидські лідери, зазнавав лютих нападок міснагдим, і його основним противником був однофамілець — люблінський рабин рабі Азріель Горовиц (за свій незламний характер отримав прізвисько Ді айзерне коп — «залізна голова» на їдиш).Рабі ѓа-Хозе мі-Люблін вважав похід Наполеона на Росію початком війни Гога і Магога і, відповідно, провісником приходу Мошиаха, але тут його опонентом виступав Альтер ребе, який вважав, що наполеонівська політика щодо євреїв призведе виключно до їхньої асиміляції.У день свого відходу з цього світу він передбачив, що рівно через сто років цього дня Росія втратить владу над Польщею. Рівно через сто років, 9 ава 5675 року (20 липня 1915 року), австрійські війська зайняли Люблін, і польські газети надрукували повідомлення про здійснене передбачення рабі Яакова-Іцхака.Незадовго до свого відходу з цього світу він почувся недобре, і його численні недоброзичливці, почувши це, так зраділи, що влаштували справжні святкування (якби вони були не міснагдим, а хасиди, можна було б сказати, що вони влаштували справжній фарбренген), де піднімали повні чаші й чарки за «швидке позбавлення світу від цього нечестивця» тощо. Дізнавшись про це, рабі Яаков-Іцхак сказав, що все одно в день його смерті у них не вийде радіти, і вони не зможуть випити навіть води. Що він мав на увазі, стало зрозуміло в день йорцайту — 9 ава.📌9 ава 5674 року (1 серпня 1914 року н. е.) — Початок Першої світової війни.Перша світова принесла незліченні лиха всьому європейському континенту. Основний театр воєнних дій на Східному фронті припав на смугу осілості Російської імперії, і російська влада, запідозривши євреїв у лояльності до наступаючих німецьких та австро-угорських військ, ухвалила рішення виселити всіх євреїв з прифронтової смуги. Це спричинило розорення й загибель багатьох єврейських містечок, а наслідком світової війни стала революція та громадянська війна з її денікінськими, петлюрівськими, махновськими погромами і радянсько-польська війна, де погроми влаштовували обидві сторони.📌9 ава 5702 року (23 липня 1942 року н. е.) — Початок депортації (а фактично — знищення) євреїв з Варшавського гетто.📌9 ава 5702 року (23 липня 1942 року н. е.) — Початок роботи табору смерті в Треблінці.📌9 ава 5754 року (17 липня 1994 року н. е.) — Вибух у єврейському громадському центрі (AMIA) Буенос-Айреса.Організований арабськими терористами вибух у столиці Аргентини став найкривавішою дією проти євреїв у країнах діаспори з часів Голокосту. Під час вибуху загинуло 86 людей і було поранено понад 120.джерело: chabad.odessa

📌8 ава 2449 року (1311 рік до н. е.) — Повернення розвідників, відправлених Моше (Мойсеєм) на обстеження Кнаану (землі Ханаанської).Розвідники, за 40 днів до цього відправлені Моше на обстеження Обіцяної Землі, повернулися із завдання, несучи із собою наочні свідчення родючості й багатства тієї землі. Плоди вражали своїм чудовим смаком і гігантськими розмірами, наприклад, для перенесення величезного грона винограду потрібно було щонайменше двоє дорослих чоловіків. Але водночас із демонстрацією чудових властивостей землі, обіцяної єврейському народові, розвідники почали лякати народ розповідями про могутніх велетнів, що живуть на землі Кнаан, і про те, що вони, розвідники, виглядали в їхніх, велетенських, очах, немов мурахи. Після цього розвідники заявили, що, мовляв, попри обіцянку Всевишнього, цю землю завоювати неможливо. До чого це призвело, стало зрозуміло наступного дня, 9 ава.📌8 ава 3827 року (67 рік н. е.) — Початок громадянської війни в Єрусалимі.Після того як римська армія обложила Єрусалим, серед обложених почалися чвари. Частина городян вважала, що слід битися з обложниками до кінця, частина вважала, що слід здатися й зберегти місто та Храм цілими. У результаті конфлікту одна зі сторін підпалила продовольчі склади. Тим самим вони відрізали шлях до відступу, але й прирекли на голод єрусалимців. Після цього протягом трьох років єврейська столиця протистояла римським легіонам, але голод і братовбивча війна взяли своє.джерело: chabad.odessa

«Палестинські паспорти» були документами, виданими адміністрацією Британського мандату на Близькому Сході.Пропалестинські сторінки часто поширюють зображення старих палестинських паспортів як «доказ» того, що колись на цій землі існувала арабська держава під назвою Палестина. Однак це вводить в оману.Після придушення римлянами єврейського повстання у 135 році н. е. Юдею перейменували на Сирію Палестинську — щоб принизити євреїв і стерти їхній зв’язок із цією землею. Нова назва відсилала до філістимлян — давно переможених біблійних ворогів Ізраїлю.Упродовж століть європейці продовжували називати цей регіон Палестиною. Араби здебільшого вважали його частиною Великої Сирії. Євреї називали цю землю Ерец-Ісраель — Землею Ізраїлю, але водночас використовували назву «Палестина» в міжнародному та адміністративному контекстах.Після поразки Османської імперії у Першій світовій війні Велика Британія отримала від Ліги Націй — попередниці Організації Об’єднаних Націй — мандат на управління цією територією.Важливо уточнити: це не була британська колонія у загальноприйнятому розумінні. Британський мандат означав повноваження, надані Великій Британії Лігою Націй для тимчасового управління регіоном. До повноважень адміністрації належали, зокрема, випуск паспортів і запровадження валюти. Мандат також передбачав створення національного осередку для єврейського народу.Євреї прийняли назву «Палестина» та використовували її в назвах важливих установ і організацій: The Palestine Post, Palestine Airways, Палестинського оркестру та збірної Палестини з футболу. Це були єврейські установи й організації.Араби, навпаки, відкидали ідею окремої палестинської національної одиниці та наполягали на тому, що ця територія є частиною Сирії.Отже, ті «палестинські паспорти» не були паспортами давньої арабської держави під назвою Палестина. Їх видавала адміністрація Британського мандату як євреям, так і арабам.Паспорти й валюта, які іноді використовують як доказ існування палестинської держави, насправді були звичайними адміністративними засобами, необхідними для повсякденного життя населення території під мандатним управлінням.Це були документи адміністрації Британського мандату, складені трьома мовами — івритом, арабською та англійською, — а не паспорти арабської національної держави.Джерело : thenationofisraellives

Із циклу «Книга нашої спадщини»Закони та звичаї дня перед постом 9 аваНапередодні 9 ава, незадовго до заходу сонця, тобто до початку посту, влаштовують сеуда мафсекет — «завершальну» трапезу (буквально — «трапезу, що перериває»).Під час цієї трапези заборонено їсти дві страви, що пройшли термічну обробку, навіть якщо вони подібні між собою, наприклад макарони та вермішель. Навіть продукт, який зазвичай їдять сирим, якщо його зварили, вважається вареною стравою і виключає будь-яку іншу.Тому, згідно зі звичаєм, під час цієї трапези їдять варене яйце або сочевицю, які через свою круглу форму є символами жалоби. Цим і вичерпується дозволена кількість варених страв. Нічого іншого вареного чи смаженого не їдять, а голод втамовують хлібом, молоком або фруктами.Існує звичай вмочати шматок хліба в попіл і їсти його з такою «приправою».«Завершальну трапезу» заведено їсти, сидячи на землі або на підлозі. Однак обов’язково потрібно щось підкласти під себе, наприклад одяг, щоб не сидіти безпосередньо на голій землі. Також дозволено сидіти на низькому ослінчику заввишки менш ніж три тефахи.Цей звичай не є безпосереднім проявом жалоби, а вказує на те, що трапеза не святкова, а цілком буденна. Під час неї не слід знімати взуття.Якщо «завершальна трапеза» закінчилася до заходу сонця, після неї ще дозволено їсти — за умови, що людина не прийняла рішення про початок посту, навіть подумки, і не оголосила про це вголос. Той, хто не прийняв такого рішення, а лише вирішив, що вже наситився і більше не їстиме до початку посту, може передумати та з’їсти ще щось.9 ава заборонено вивчати Тору, адже в Писанні сказано:«Накази Б-га справедливі, вони звеселяють серце»(Тегілім, 19:9).Вивчення Тори, безперечно, приносить радість, а все, що звеселяє людину, цього дня заборонено. Тому 9 ава, коли на нас поширюються закони жалоби, не можна вивчати Тору.Існує звичай поширювати цю заборону також на другу половину дня напередодні 9 ава. Водночас є теми й розділи, яких ця заборона не стосується, оскільки їх вивчення не приносить радості.У переддень 9 ава заведено влаштовувати в середині дня ситну й повноцінну трапезу, яка, однак, не включає м’яса та вина. Вона може бути навіть ряснішою, ніж зазвичай, щоб майбутній піст не зашкодив здоров’ю. Подібну трапезу заведено влаштовувати й напередодні Йом Кіпуру.Цей звичай нагадує про те, що за часів Другого Храму і переддень 9 ава, і сам день 9 ава були святковими днями. Узагалі в той період усі чотири дні посту, встановлені на знак жалоби за зруйнованим Храмом, були святами. Навіть безпосередньо 9 ава влаштовували багаті трапези, під час яких пили вино.Ми ще не удостоїлися цієї великої радості — відбудови Храму та перетворення днів жалоби на святкові дні. Тому поки що влаштовуємо лише трапезу напередодні 9 ава — як спогад про минулі часи та знак того, що невдовзі Храм буде відбудовано. Ця трапеза виражає впевненість у тому, що Всевишній пошле нам остаточне визволення.«Завершальну трапезу» заведено влаштовувати після молитви Мінха. Під час цієї молитви не читають покаянний уривок Нефілат апаїм, оскільки 9 ава названо моедом — святковим днем. А у святкових молитвах, а також під час Мінхи напередодні свята, цей уривок не читають.Напередодні 9 ава не слід вирушати на прогулянку до людних громадських місць або на ринок, адже це може принести веселощі.Намагаються влаштувати «завершальну трапезу» так, щоб у ній не брали участі троє дорослих чоловіків. Якщо ж троє чоловіків усе-таки беруть у ній участь, вони читають біркат гамазон не разом, а кожен окремо.Адже якщо троє чоловіків беруть участь у спільній трапезі та разом читають це благословення, вони додають до нього особливу формулу — зімун. Але напередодні 9 ава її не промовляють.Напередодні 9 ава дозволено без обмежень їсти овочі та фрукти. Навіть після завершення «завершальної трапези» дозволяється пити чай або каву.Існує також звичай не їсти під час «завершальної трапези» овочевий салат.Страва, що складається з двох або кількох компонентів, які зазвичай варять разом, вважається однією, а не двома вареними стравами. Тому її дозволено їсти під час «завершальної трапези».Однак люди, які особливо ретельно виконують заповіді, їдять під час цієї трапези лише сухий хліб із сіллю та п’ють тільки воду.Ось що розповідає про це Талмуд:«Так чинив раббі Єгуда бар Ілай: напередодні 9 ава йому приносили сухий хліб із сіллю. Він сідав біля печі, тобто в найменш привабливому місці в домі, і там їв його, запиваючи водою. Він поводився так, наче в домі перебувало тіло померлого родича».Джерело: toldot.com

7 ава 3328 року (432 рік до н. е.) — Захоплення Першого Храму.Після майже місяця жорстоких вуличних боїв усередині Єрусалима армія вавилонського володаря Навухаднеццара (Навуходоносора) прорвалася всередину храмового комплексу. Тут вавилоняни почали буйствувати, трощачи все, що траплялося під руку. Це тривало до ранку 9 ава, коли Храм було віддано вогню. джерело:chabad.odessa

❗️Грози, штормові вітри та сильний град вдарять по більшості областей України — оголошено І рівень небезпечності, жовтийБудьте готові, що через наслідки негоди може бути затримка транспорту, ускладнення руху дорогами та ризики падіння дерев.