📌8 ава 2449 року (1311 рік до н. е.) — Повернення розвідників, відправлених Моше (Мойсеєм) на обстеження Кнаану (землі Ханаанської).Розвідники, за 40 днів до цього відправлені Моше на обстеження Обіцяної Землі, повернулися із завдання, несучи із собою наочні свідчення родючості й багатства тієї землі. Плоди вражали своїм чудовим смаком і гігантськими розмірами, наприклад, для перенесення величезного грона винограду потрібно було щонайменше двоє дорослих чоловіків. Але водночас із демонстрацією чудових властивостей землі, обіцяної єврейському народові, розвідники почали лякати народ розповідями про могутніх велетнів, що живуть на землі Кнаан, і про те, що вони, розвідники, виглядали в їхніх, велетенських, очах, немов мурахи. Після цього розвідники заявили, що, мовляв, попри обіцянку Всевишнього, цю землю завоювати неможливо. До чого це призвело, стало зрозуміло наступного дня, 9 ава.📌8 ава 3827 року (67 рік н. е.) — Початок громадянської війни в Єрусалимі.Після того як римська армія обложила Єрусалим, серед обложених почалися чвари. Частина городян вважала, що слід битися з обложниками до кінця, частина вважала, що слід здатися й зберегти місто та Храм цілими. У результаті конфлікту одна зі сторін підпалила продовольчі склади. Тим самим вони відрізали шлях до відступу, але й прирекли на голод єрусалимців. Після цього протягом трьох років єврейська столиця протистояла римським легіонам, але голод і братовбивча війна взяли своє.джерело: chabad.odessa

«Палестинські паспорти» були документами, виданими адміністрацією Британського мандату на Близькому Сході.Пропалестинські сторінки часто поширюють зображення старих палестинських паспортів як «доказ» того, що колись на цій землі існувала арабська держава під назвою Палестина. Однак це вводить в оману.Після придушення римлянами єврейського повстання у 135 році н. е. Юдею перейменували на Сирію Палестинську — щоб принизити євреїв і стерти їхній зв’язок із цією землею. Нова назва відсилала до філістимлян — давно переможених біблійних ворогів Ізраїлю.Упродовж століть європейці продовжували називати цей регіон Палестиною. Араби здебільшого вважали його частиною Великої Сирії. Євреї називали цю землю Ерец-Ісраель — Землею Ізраїлю, але водночас використовували назву «Палестина» в міжнародному та адміністративному контекстах.Після поразки Османської імперії у Першій світовій війні Велика Британія отримала від Ліги Націй — попередниці Організації Об’єднаних Націй — мандат на управління цією територією.Важливо уточнити: це не була британська колонія у загальноприйнятому розумінні. Британський мандат означав повноваження, надані Великій Британії Лігою Націй для тимчасового управління регіоном. До повноважень адміністрації належали, зокрема, випуск паспортів і запровадження валюти. Мандат також передбачав створення національного осередку для єврейського народу.Євреї прийняли назву «Палестина» та використовували її в назвах важливих установ і організацій: The Palestine Post, Palestine Airways, Палестинського оркестру та збірної Палестини з футболу. Це були єврейські установи й організації.Араби, навпаки, відкидали ідею окремої палестинської національної одиниці та наполягали на тому, що ця територія є частиною Сирії.Отже, ті «палестинські паспорти» не були паспортами давньої арабської держави під назвою Палестина. Їх видавала адміністрація Британського мандату як євреям, так і арабам.Паспорти й валюта, які іноді використовують як доказ існування палестинської держави, насправді були звичайними адміністративними засобами, необхідними для повсякденного життя населення території під мандатним управлінням.Це були документи адміністрації Британського мандату, складені трьома мовами — івритом, арабською та англійською, — а не паспорти арабської національної держави.Джерело : thenationofisraellives

Із циклу «Книга нашої спадщини»Закони та звичаї дня перед постом 9 аваНапередодні 9 ава, незадовго до заходу сонця, тобто до початку посту, влаштовують сеуда мафсекет — «завершальну» трапезу (буквально — «трапезу, що перериває»).Під час цієї трапези заборонено їсти дві страви, що пройшли термічну обробку, навіть якщо вони подібні між собою, наприклад макарони та вермішель. Навіть продукт, який зазвичай їдять сирим, якщо його зварили, вважається вареною стравою і виключає будь-яку іншу.Тому, згідно зі звичаєм, під час цієї трапези їдять варене яйце або сочевицю, які через свою круглу форму є символами жалоби. Цим і вичерпується дозволена кількість варених страв. Нічого іншого вареного чи смаженого не їдять, а голод втамовують хлібом, молоком або фруктами.Існує звичай вмочати шматок хліба в попіл і їсти його з такою «приправою».«Завершальну трапезу» заведено їсти, сидячи на землі або на підлозі. Однак обов’язково потрібно щось підкласти під себе, наприклад одяг, щоб не сидіти безпосередньо на голій землі. Також дозволено сидіти на низькому ослінчику заввишки менш ніж три тефахи.Цей звичай не є безпосереднім проявом жалоби, а вказує на те, що трапеза не святкова, а цілком буденна. Під час неї не слід знімати взуття.Якщо «завершальна трапеза» закінчилася до заходу сонця, після неї ще дозволено їсти — за умови, що людина не прийняла рішення про початок посту, навіть подумки, і не оголосила про це вголос. Той, хто не прийняв такого рішення, а лише вирішив, що вже наситився і більше не їстиме до початку посту, може передумати та з’їсти ще щось.9 ава заборонено вивчати Тору, адже в Писанні сказано:«Накази Б-га справедливі, вони звеселяють серце»(Тегілім, 19:9).Вивчення Тори, безперечно, приносить радість, а все, що звеселяє людину, цього дня заборонено. Тому 9 ава, коли на нас поширюються закони жалоби, не можна вивчати Тору.Існує звичай поширювати цю заборону також на другу половину дня напередодні 9 ава. Водночас є теми й розділи, яких ця заборона не стосується, оскільки їх вивчення не приносить радості.У переддень 9 ава заведено влаштовувати в середині дня ситну й повноцінну трапезу, яка, однак, не включає м’яса та вина. Вона може бути навіть ряснішою, ніж зазвичай, щоб майбутній піст не зашкодив здоров’ю. Подібну трапезу заведено влаштовувати й напередодні Йом Кіпуру.Цей звичай нагадує про те, що за часів Другого Храму і переддень 9 ава, і сам день 9 ава були святковими днями. Узагалі в той період усі чотири дні посту, встановлені на знак жалоби за зруйнованим Храмом, були святами. Навіть безпосередньо 9 ава влаштовували багаті трапези, під час яких пили вино.Ми ще не удостоїлися цієї великої радості — відбудови Храму та перетворення днів жалоби на святкові дні. Тому поки що влаштовуємо лише трапезу напередодні 9 ава — як спогад про минулі часи та знак того, що невдовзі Храм буде відбудовано. Ця трапеза виражає впевненість у тому, що Всевишній пошле нам остаточне визволення.«Завершальну трапезу» заведено влаштовувати після молитви Мінха. Під час цієї молитви не читають покаянний уривок Нефілат апаїм, оскільки 9 ава названо моедом — святковим днем. А у святкових молитвах, а також під час Мінхи напередодні свята, цей уривок не читають.Напередодні 9 ава не слід вирушати на прогулянку до людних громадських місць або на ринок, адже це може принести веселощі.Намагаються влаштувати «завершальну трапезу» так, щоб у ній не брали участі троє дорослих чоловіків. Якщо ж троє чоловіків усе-таки беруть у ній участь, вони читають біркат гамазон не разом, а кожен окремо.Адже якщо троє чоловіків беруть участь у спільній трапезі та разом читають це благословення, вони додають до нього особливу формулу — зімун. Але напередодні 9 ава її не промовляють.Напередодні 9 ава дозволено без обмежень їсти овочі та фрукти. Навіть після завершення «завершальної трапези» дозволяється пити чай або каву.Існує також звичай не їсти під час «завершальної трапези» овочевий салат.Страва, що складається з двох або кількох компонентів, які зазвичай варять разом, вважається однією, а не двома вареними стравами. Тому її дозволено їсти під час «завершальної трапези».Однак люди, які особливо ретельно виконують заповіді, їдять під час цієї трапези лише сухий хліб із сіллю та п’ють тільки воду.Ось що розповідає про це Талмуд:«Так чинив раббі Єгуда бар Ілай: напередодні 9 ава йому приносили сухий хліб із сіллю. Він сідав біля печі, тобто в найменш привабливому місці в домі, і там їв його, запиваючи водою. Він поводився так, наче в домі перебувало тіло померлого родича».Джерело: toldot.com

7 ава 3328 року (432 рік до н. е.) — Захоплення Першого Храму.Після майже місяця жорстоких вуличних боїв усередині Єрусалима армія вавилонського володаря Навухаднеццара (Навуходоносора) прорвалася всередину храмового комплексу. Тут вавилоняни почали буйствувати, трощачи все, що траплялося під руку. Це тривало до ранку 9 ава, коли Храм було віддано вогню. джерело:chabad.odessa

❗️Грози, штормові вітри та сильний град вдарять по більшості областей України — оголошено І рівень небезпечності, жовтийБудьте готові, що через наслідки негоди може бути затримка транспорту, ускладнення руху дорогами та ризики падіння дерев.

Важкі дні, дні підвищеної небезпеки — аж до Дев’ятого ава.Зараз надзвичайно важливо молитися одне за одного, з повагою та делікатністю ставитися до людей навколо і, звичайно ж, читати Книгу Теілім!Ми щодня двічі прочитуємо всю Книгу Теілім.Якщо ви надішлете через наш сайт імена своїх близьких — людей, які вам по-справжньому дорогі, — ми обов’язково згадаємо їхні імена під час читання святих текстів Теілім. 🔗 Сайт: https://ekotel.org.il🤖 Telegram-бот: https://t.me/eKotel_bot Шавуа тов!Будь ласка, поділіться цією публікацією, щоб якомога більше людей дізналися про цю унікальну можливість!джерело: https://www.facebook.com/profile.php?id=100066499578462&locale=ru_RU

Із циклу «Книга нашої спадщини»Закони та звичаї дня перед постом 9 аваНапередодні 9 ава, незадовго до заходу сонця, тобто до початку посту, влаштовують сеуда мафсекет — «завершальну» трапезу (буквально — «трапезу, що перериває»).Під час цієї трапези заборонено їсти дві страви, що пройшли термічну обробку, навіть якщо вони подібні між собою, наприклад макарони та вермішель. Навіть продукт, який зазвичай їдять сирим, якщо його зварили, вважається вареною стравою і виключає будь-яку іншу.Тому, згідно зі звичаєм, під час цієї трапези їдять варене яйце або сочевицю, які через свою круглу форму є символами жалоби. Цим і вичерпується дозволена кількість варених страв. Нічого іншого вареного чи смаженого не їдять, а голод втамовують хлібом, молоком або фруктами.Існує звичай вмочати шматок хліба в попіл і їсти його з такою «приправою».«Завершальну трапезу» заведено їсти, сидячи на землі або на підлозі. Однак обов’язково потрібно щось підкласти під себе, наприклад одяг, щоб не сидіти безпосередньо на голій землі. Також дозволено сидіти на низькому ослінчику заввишки менш ніж три тефахи.Цей звичай не є безпосереднім проявом жалоби, а вказує на те, що трапеза не святкова, а цілком буденна. Під час неї не слід знімати взуття.Якщо «завершальна трапеза» закінчилася до заходу сонця, після неї ще дозволено їсти — за умови, що людина не прийняла рішення про початок посту, навіть подумки, і не оголосила про це вголос. Той, хто не прийняв такого рішення, а лише вирішив, що вже наситився і більше не їстиме до початку посту, може передумати та з’їсти ще щось.9 ава заборонено вивчати Тору, адже в Писанні сказано:«Накази Б-га справедливі, вони звеселяють серце»(Тегілім, 19:9).Вивчення Тори, безперечно, приносить радість, а все, що звеселяє людину, цього дня заборонено. Тому 9 ава, коли на нас поширюються закони жалоби, не можна вивчати Тору.Існує звичай поширювати цю заборону також на другу половину дня напередодні 9 ава. Водночас є теми й розділи, яких ця заборона не стосується, оскільки їх вивчення не приносить радості.У переддень 9 ава заведено влаштовувати в середині дня ситну й повноцінну трапезу, яка, однак, не включає м’яса та вина. Вона може бути навіть ряснішою, ніж зазвичай, щоб майбутній піст не зашкодив здоров’ю. Подібну трапезу заведено влаштовувати й напередодні Йом Кіпуру.Цей звичай нагадує про те, що за часів Другого Храму і переддень 9 ава, і сам день 9 ава були святковими днями. Узагалі в той період усі чотири дні посту, встановлені на знак жалоби за зруйнованим Храмом, були святами. Навіть безпосередньо 9 ава влаштовували багаті трапези, під час яких пили вино.Ми ще не удостоїлися цієї великої радості — відбудови Храму та перетворення днів жалоби на святкові дні. Тому поки що влаштовуємо лише трапезу напередодні 9 ава — як спогад про минулі часи та знак того, що невдовзі Храм буде відбудовано. Ця трапеза виражає впевненість у тому, що Всевишній пошле нам остаточне визволення.«Завершальну трапезу» заведено влаштовувати після молитви Мінха. Під час цієї молитви не читають покаянний уривок Нефілат апаїм, оскільки 9 ава названо моедом — святковим днем. А у святкових молитвах, а також під час Мінхи напередодні свята, цей уривок не читають.Напередодні 9 ава не слід вирушати на прогулянку до людних громадських місць або на ринок, адже це може принести веселощі.Намагаються влаштувати «завершальну трапезу» так, щоб у ній не брали участі троє дорослих чоловіків. Якщо ж троє чоловіків усе-таки беруть у ній участь, вони читають біркат гамазон не разом, а кожен окремо.Адже якщо троє чоловіків беруть участь у спільній трапезі та разом читають це благословення, вони додають до нього особливу формулу — зімун. Але напередодні 9 ава її не промовляють.Напередодні 9 ава дозволено без обмежень їсти овочі та фрукти. Навіть після завершення «завершальної трапези» дозволяється пити чай або каву.Існує також звичай не їсти під час «завершальної трапези» овочевий салат.Страва, що складається з двох або кількох компонентів, які зазвичай варять разом, вважається однією, а не двома вареними стравами. Тому її дозволено їсти під час «завершальної трапези».Однак люди, які особливо ретельно виконують заповіді, їдять під час цієї трапези лише сухий хліб із сіллю та п’ють тільки воду.Ось що розповідає про це Талмуд:«Так чинив раббі Єгуда бар Ілай: напередодні 9 ава йому приносили сухий хліб із сіллю. Він сідав біля печі, тобто в найменш привабливому місці в домі, і там їв його, запиваючи водою. Він поводився так, наче в домі перебувало тіло померлого родича».Джерело: toldot.com

Зі зруйнуванням Храму наш народ утратив свою найвищу душу — Шхіну, Б-жественну присутність серед нас. Віленський Гаон писав, що це було подібно до смерті народу.Адже внутрішня сутність єврейського народу — життя в єдності з Творцем. Ми були народом пророцтва, народом живого зв’язку зі Всевишнім і Його Торою.Вигнання — це стан віддалення від Всевишнього та Його Тори. І з кожним днем воно стає дедалі глибшим. Найстрашніше те, що іноді ми вже майже не відчуваємо цього болю…Саме тому всім, хто тримається за Всевишнього та Його Тору, так важливо зміцнювати себе і свої родини, передавати Тору дітям, щоб і вони зростали в нерозривному зв’язку з Творцем. Щоб у наших сім’ях жив прямий духовний зв’язок із праотцями та великими мудрецями нашого народу.Ми втратили Храм, багато заповідей, пов’язаних із ним, утратили пророцтво. Але Тора залишилася з нами.Тому сьогодні наше завдання — поглиблювати й зміцнювати зв’язок усього єврейського народу зі Всевишнім та Його Торою. джерело: ttps://www.beerot.