Важкі дні, дні підвищеної небезпеки — аж до Дев’ятого ава.Зараз надзвичайно важливо молитися одне за одного, з повагою та делікатністю ставитися до людей навколо і, звичайно ж, читати Книгу Теілім!Ми щодня двічі прочитуємо всю Книгу Теілім.Якщо ви надішлете через наш сайт імена своїх близьких — людей, які вам по-справжньому дорогі, — ми обов’язково згадаємо їхні імена під час читання святих текстів Теілім. 🔗 Сайт: https://ekotel.org.il🤖 Telegram-бот: https://t.me/eKotel_bot Шавуа тов!Будь ласка, поділіться цією публікацією, щоб якомога більше людей дізналися про цю унікальну можливість!джерело: https://www.facebook.com/profile.php?id=100066499578462&locale=ru_RU

Із циклу «Книга нашої спадщини»Закони та звичаї дня перед постом 9 аваНапередодні 9 ава, незадовго до заходу сонця, тобто до початку посту, влаштовують сеуда мафсекет — «завершальну» трапезу (буквально — «трапезу, що перериває»).Під час цієї трапези заборонено їсти дві страви, що пройшли термічну обробку, навіть якщо вони подібні між собою, наприклад макарони та вермішель. Навіть продукт, який зазвичай їдять сирим, якщо його зварили, вважається вареною стравою і виключає будь-яку іншу.Тому, згідно зі звичаєм, під час цієї трапези їдять варене яйце або сочевицю, які через свою круглу форму є символами жалоби. Цим і вичерпується дозволена кількість варених страв. Нічого іншого вареного чи смаженого не їдять, а голод втамовують хлібом, молоком або фруктами.Існує звичай вмочати шматок хліба в попіл і їсти його з такою «приправою».«Завершальну трапезу» заведено їсти, сидячи на землі або на підлозі. Однак обов’язково потрібно щось підкласти під себе, наприклад одяг, щоб не сидіти безпосередньо на голій землі. Також дозволено сидіти на низькому ослінчику заввишки менш ніж три тефахи.Цей звичай не є безпосереднім проявом жалоби, а вказує на те, що трапеза не святкова, а цілком буденна. Під час неї не слід знімати взуття.Якщо «завершальна трапеза» закінчилася до заходу сонця, після неї ще дозволено їсти — за умови, що людина не прийняла рішення про початок посту, навіть подумки, і не оголосила про це вголос. Той, хто не прийняв такого рішення, а лише вирішив, що вже наситився і більше не їстиме до початку посту, може передумати та з’їсти ще щось.9 ава заборонено вивчати Тору, адже в Писанні сказано:«Накази Б-га справедливі, вони звеселяють серце»(Тегілім, 19:9).Вивчення Тори, безперечно, приносить радість, а все, що звеселяє людину, цього дня заборонено. Тому 9 ава, коли на нас поширюються закони жалоби, не можна вивчати Тору.Існує звичай поширювати цю заборону також на другу половину дня напередодні 9 ава. Водночас є теми й розділи, яких ця заборона не стосується, оскільки їх вивчення не приносить радості.У переддень 9 ава заведено влаштовувати в середині дня ситну й повноцінну трапезу, яка, однак, не включає м’яса та вина. Вона може бути навіть ряснішою, ніж зазвичай, щоб майбутній піст не зашкодив здоров’ю. Подібну трапезу заведено влаштовувати й напередодні Йом Кіпуру.Цей звичай нагадує про те, що за часів Другого Храму і переддень 9 ава, і сам день 9 ава були святковими днями. Узагалі в той період усі чотири дні посту, встановлені на знак жалоби за зруйнованим Храмом, були святами. Навіть безпосередньо 9 ава влаштовували багаті трапези, під час яких пили вино.Ми ще не удостоїлися цієї великої радості — відбудови Храму та перетворення днів жалоби на святкові дні. Тому поки що влаштовуємо лише трапезу напередодні 9 ава — як спогад про минулі часи та знак того, що невдовзі Храм буде відбудовано. Ця трапеза виражає впевненість у тому, що Всевишній пошле нам остаточне визволення.«Завершальну трапезу» заведено влаштовувати після молитви Мінха. Під час цієї молитви не читають покаянний уривок Нефілат апаїм, оскільки 9 ава названо моедом — святковим днем. А у святкових молитвах, а також під час Мінхи напередодні свята, цей уривок не читають.Напередодні 9 ава не слід вирушати на прогулянку до людних громадських місць або на ринок, адже це може принести веселощі.Намагаються влаштувати «завершальну трапезу» так, щоб у ній не брали участі троє дорослих чоловіків. Якщо ж троє чоловіків усе-таки беруть у ній участь, вони читають біркат гамазон не разом, а кожен окремо.Адже якщо троє чоловіків беруть участь у спільній трапезі та разом читають це благословення, вони додають до нього особливу формулу — зімун. Але напередодні 9 ава її не промовляють.Напередодні 9 ава дозволено без обмежень їсти овочі та фрукти. Навіть після завершення «завершальної трапези» дозволяється пити чай або каву.Існує також звичай не їсти під час «завершальної трапези» овочевий салат.Страва, що складається з двох або кількох компонентів, які зазвичай варять разом, вважається однією, а не двома вареними стравами. Тому її дозволено їсти під час «завершальної трапези».Однак люди, які особливо ретельно виконують заповіді, їдять під час цієї трапези лише сухий хліб із сіллю та п’ють тільки воду.Ось що розповідає про це Талмуд:«Так чинив раббі Єгуда бар Ілай: напередодні 9 ава йому приносили сухий хліб із сіллю. Він сідав біля печі, тобто в найменш привабливому місці в домі, і там їв його, запиваючи водою. Він поводився так, наче в домі перебувало тіло померлого родича».Джерело: toldot.com

Зі зруйнуванням Храму наш народ утратив свою найвищу душу — Шхіну, Б-жественну присутність серед нас. Віленський Гаон писав, що це було подібно до смерті народу.Адже внутрішня сутність єврейського народу — життя в єдності з Творцем. Ми були народом пророцтва, народом живого зв’язку зі Всевишнім і Його Торою.Вигнання — це стан віддалення від Всевишнього та Його Тори. І з кожним днем воно стає дедалі глибшим. Найстрашніше те, що іноді ми вже майже не відчуваємо цього болю…Саме тому всім, хто тримається за Всевишнього та Його Тору, так важливо зміцнювати себе і свої родини, передавати Тору дітям, щоб і вони зростали в нерозривному зв’язку з Творцем. Щоб у наших сім’ях жив прямий духовний зв’язок із праотцями та великими мудрецями нашого народу.Ми втратили Храм, багато заповідей, пов’язаних із ним, утратили пророцтво. Але Тора залишилася з нами.Тому сьогодні наше завдання — поглиблювати й зміцнювати зв’язок усього єврейського народу зі Всевишнім та Його Торою. джерело: ttps://www.beerot.

28 липня о 18:00 галерея «Скрипаль на даху» запрошує на відкриття спільної виставки «Світло над містом», що поєднає живопис Альберта Лейзера Фельдмана та керамічну скульптуру Ольги Зміївської-Васильковської.«Світло над містом» — це не історія про перемогу світла над темрявою. Це розмова про світло, яке допомагає побачити те, що тривалий час залишалося прихованим: пам’ять, внутрішні розломи, забуті голоси та можливість нового шляху.Живопис Альберта Лейзера Фельдмана — простір відкритої метафори. Його місто не має чіткої географії: воно постає як ландшафт людської свідомості, збудований із пам’яті, сумнівів і надії. Кожен образ — міст, маска, тріщина чи промінь — не має єдиного тлумачення, а перетворюється на особисту історію того, хто дивиться.Керамічні скульптури Ольги Зміївської-Васильковської продовжують цю розмову мовою матерії. Їхні форми зберігають сліди часу, людського дотику та вогню, нагадуючи: саме розломи, нерівності й недосконалість нерідко стають місцем, крізь яке проникає світло.«Світло над містом» не пропонує готових відповідей. Виставка створює простір для уважного погляду, внутрішнього діалогу й тихого відкриття — простір, де навіть крізь розлом може відкритися інша реальність.📅 28 липня, 18:00📍 Галерея «Скрипаль на даху»м. Київ, вул. Шота Руставелі, 13Вхід із боку вул. Еспланадної.

Повернувшись із петербурга після свого ув’язнення, Алтер Ребе виголосив для свого сина, Мітелер Ребе, маамар, що складався лише з кількох рядків:«Сказано: “Піднесіть руки ваші у святості й благословіть Б-га. Із Сіону благословить тебе Б-г, Творець неба і землі”.¹Слова “Піднесіть руки ваші у святості…” вказують на піднесення емоційних якостей до інтелекту² та на “осяяння” цих якостей інтелектом.“…і благословіть³ Б-га” — завдяки цьому залучається вище Ім’я Авайє. І як наслідок — “…із Сіону благословить тебе Б-г…”: із самої сутності душі також залучається Ім’я Авайє.Завдяки цьому розкривається зміст слів “…Творець неба і землі”, адже саме цим підтримується існування світів».⁴ 📖джерело: chabad.org

Ми часто відкладаємо важливі рішення, очікуючи моменту, коли зникнуть сумніви й з’явиться цілковита впевненість. Та психологічно все нерідко відбувається навпаки: спочатку людина діє, а вже потім, отримавши перший досвід, стає впевненішою.Тривале обмірковування може створювати ілюзію підготовки, але водночас посилювати тривогу. Що більше ми уявляємо можливі невдачі, то небезпечнішим здається навіть невеликий крок. Так виникає замкнене коло: страх змушує уникати дії, а уникнення лише переконує нас, що ми не здатні впоратися.Дія розриває це коло. Навіть маленький крок дає реальний досвід, повертає відчуття контролю та формує віру у власні сили. У психології це називають самоефективністю — внутрішнім переконанням: «Я можу впливати на своє життя і долати труднощі».Але дія не означає необачність. Не обов’язково відразу робити великий стрибок. Іноді наймудріше — розділити шлях на невеликі, безпечні кроки: зібрати інформацію, поговорити з потрібною людиною, спробувати, оцінити результат і лише тоді рухатися далі.Впевненість — не завжди передумова дії. Частіше вона є її наслідком. Ми не чекаємо, поки страх остаточно зникне, а вчимося йти вперед разом із ним. Бо сміливість — це не відсутність сумнівів, а рішення не дозволити їм керувати нашим життям.  

«Ухиляйся від зла й чини добро; шукай миру та прагни його».¹Баал-Шем-Тов пояснював:«Кожна матеріальна річ, дозволена Торою, містить у собі елементи добра і зла.² Її матеріальний бік — це зло, а Б-жественна життєва сила, яка оживляє фізичне, — це добро.Користуючись чимось матеріальним, людина повинна “ухилятися від зла”, тобто не прагнути фізичної насолоди, яку несе в собі матеріальна річ, і “чинити добро” — прагнути отримати живлення та підтримку від Б-жественної життєвої сили, укладеної в цій речі.“Шукай миру та прагни його” означає, що той, хто “ухиляється від зла й чинить добро”, повинен шукати й знаходити засіб, за допомогою якого встановлюється “мир”³ між матеріальним і Б-жественною життєвою силою, що його оживляє».

📜 Праця Моше над перекладом Тори 📖 ВступНа початку нашого розділу розповідається, що незадовго до вступу єврейського народу в Землю Ізраїлю Моше-Рабейну переклав Тору сімдесятьма мовами світу. 🤔 ЗапитанняЧого саме прагнув досягти Моше цим перекладом і чому він зробив це саме тоді? 💡 ВідповідьПояснення криється у глибокому духовному принципі: якщо ми хочемо щось змінити в матеріальному світі, спочатку необхідно здійснити цю дію в її духовному корені — у Вищих світах. І лише після цього закладений потенціал спускається в нашу фізичну реальність.Так само єврейський народ перед входом у Святу Землю мав завоювати її у семи народів, які там жили. У духовному сенсі ці сім народів уособлювали й охоплювали всі сімдесят народів світу. Щоб перемогти їх у матеріальному світі, спочатку потрібно було здобути перемогу на духовному рівні.Саме в цьому полягав сенс перекладу Тори сімдесятьма мовами перед входом у Землю Ізраїлю: це було духовне визволення іскор святості, прихованих серед усіх сімдесяти народів світу.Лише після того, як Моше закоренив Тору в мовах і культурах цих народів на духовному рівні, євреї змогли здобути реальну перемогу у фізичному світі. 📌 Урок для насЖиття кожного з нас у всіх його подробицях нерозривно пов’язане з Торою. Усі події — як радісні, так і ті, що вимагають подолання труднощів, — безпосередньо залежать від того, наскільки ми дотримуємося її мудрості.Коли людина має особистий, відчутний зв’язок із Торою — наприклад, придбавши власну літеру у сувої Тори, — вона привертає у своє повсякденне життя потужний потік благословення як у духовному, так і в матеріальному! За матеріалами бесіди Любавицького Ребе до розділу «Ваера», 5730 (1970) року. 📖 джерело: Любавицький календар

Шабат Хазон — це субота перед постом Дев’ятого Ава. Свою назву вона отримала від перших слів суботньої Гафтари — «Хазон Ішаягу», що означає «Видіння Ішаягу». Цей Шабат завжди припадає на читання тижневого розділу Тори «Дварім».Хоча ці дні вважаються жалобними через руйнування Храму, у хасидизмі Шабат Хазон розкривається як надзвичайно піднесений, світлий і радісний день.👁️ Головна таємниця цього ШабатуВеликий праведник рабі Леві-Іцхак із Бердичева пояснював, що слово «Хазон» натякає на дивовижну духовну подію. Цього Шабату згори показують душі кожного єврея Третій Храм.Щоб зрозуміти, навіщо це потрібно, наводять прекрасну притчу.Уявіть батька, який пошив своєму синові гарний одяг, але дитина через необережність його порвала. Батько пошив другий, однак син знову його зіпсував. Тоді батько приготував третій — найкращий одяг, але не віддав його синові одразу. Натомість він лише зрідка показує його дитині, щоб пробудити в ній дбайливе ставлення і палке бажання виправитися, стати слухняною та нарешті отримати цей безцінний подарунок.Перший і другий одяг — це зруйновані Перший і Другий Храми. Третій одяг — майбутній Третій Храм, який стоятиме вічно. У Шабат Хазон Б-г показує його нашій душі, щоб запалити в наших серцях щире прагнення до добра, духовного зростання та довгоочікуваного Визволення.Це видіння дарується кожному єврею — навіть тому, хто далекий від віри. Воно непомітно змінює людину на краще. А щоб відчути його сильніше, цього дня особливо корисно вивчати закони, пов’язані з улаштуванням Храму.🍷 Особливі звичаї цього дняУ Шабат суворо заборонено сумувати та дотримуватися жалоби. Любавицький Ребе наголошував, що цього Шабату потрібно радіти, смачно їсти й пити навіть більше, ніж в інші суботи року, щоб засвідчити нашу довіру до Всевишнього й уникнути навіть найменшого натяку на смуток.У Хабаді цього Шабату моляться у звичайному радісному настрої, не переходячи на сумний наспів, як це заведено в деяких інших громадах.У ці дні прийнято вивчати закони будівництва Храму й проводити святкові завершення вивчення трактатів Талмуду — сіюм, що приносить додаткову радість.Після завершення Шабату, коли здійснюють Гавдалу, вино або виноградний сік із келиха прийнято давати випити маленькій дитині, яка вже розуміє значення благословень, але ще надто мала, щоб сумувати через руйнування Храму.👑 Історії та події різних років у РебеУ 1956 році, після тяжкої трагедії у школі Кфар-Хабада, Ребе направив до Ізраїлю групу своїх посланців, щоб підтримати людей і зміцнити їхній дух. Їхній перший Шабат на Святій Землі припав саме на Шабат Хазон.У Кфар-Хабаді зібралося багато гостей, а в повітрі панувало таке надзвичайне піднесення, що один із приїжджих, який не належав до хасидів, здивовано сказав: радість хасидів у Шабат Хазон сильніша, ніж на Сімхат Тора.У 1970 році, у розпал Війни на виснаження, Ребе просто під час фарбренгену доручив хасидам вирушити на всі військові позиції — від Суецького каналу до Голанських висот. Вони мали передати солдатам благословення від Ребе, підняти за них «лехаїм» і запропонувати їм накласти тфілін.У 1986 році цього Шабату Ребе проголосив надзвичайно важливе правило: кожна людина повинна обрати собі особистого духовного наставника — машпіа, до якого завжди можна звернутися за порадою та підтримкою.У 1991 році піст Дев’ятого Ава припав на Шабат, тому його перенесли на неділю. Ребе присвятив свої бесіди тому, що сам факт перенесення посту доводить: ми маємо силу скасувати його назавжди з приходом Машіаха.Настрій був настільки святковим і піднесеним, що хасиди до останньої миті вірили: піст узагалі не розпочнеться, адже Храм буде відбудований саме цього дня.📖 Любавицький календар ()

Сьогодні — 3 Менахем-Ава 5786 рокуПереддень Шабату. Шабат Хазон. Тижневий розділ Тори — «Дварім».Айом-йомІз бесід мого батька, учителя і Ребе [Рашаба]:«Коли прийде Машіах — незабаром, у наші дні, амен, — тоді тужитимуть за днями вигнання (галуту). І тоді стане гірко на душі: чому ж ми не займалися духовним служінням (аводою)? Тоді люди відчують великий біль через те, що цього служіння бракувало.Нині ж дні вигнання — це час праці й духовного служіння, щоб підготуватися до приходу Машіаха незабаром, у наші дні, амен».Шабат, 4 Менахем-Ава 5786 рокуАйом-йом«Навіть докладаючи найбільших зусиль, неможливо заробити ані на один цент більше від того, що визначив Всевишній: що така-то людина заробить саме стільки.Потрібно робити все необхідне в межах природного порядку речей, але слід пам’ятати, що вся ця праця — лише другорядне (тафель), а благословення Б-га, благословенний Він, — головне (ікар).Цього благословення удостоюються тоді, коли поводяться так, як належить єврею: моляться разом із громадою — у міньяні, якнайкраще дотримуються Шабату (бе-гідур), ретельно стежать за кашрутом і навчають синів у богобоязливих учителів (меламедів)». джерело: Любавицький календар

3 ава 5408 року (22 липня 1648 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) внаслідок кідуш га-Шем (мученицької смерті в ім’я Всевишнього) рабі Шимшона бен Песаха з Острополя.Єврейський хроніст Натан із Ганновера розповідає: «І був серед них (жителів Полонного) чоловік розумний і проникливий, Б-жественний кабаліст на ім’я Шимшон з Острополя, до якого щодня з’являвся ангел-вісник і навчав його таємної мудрості… І сказав ангел-вісник Шимшону ще задовго до катастрофи, щоб євреї взяли на себе велике покаяння, аби пом’якшити фатальний вирок небес. І проповідував він багато разів у синагозі, закликаючи народ до покаяння, — і справді було велике покаяння в усіх містах, але було вже пізно, бо вирок уже був підписаний». Коли козаки увірвалися до міста, рабі Шимшон, знаючи, що порятунку немає, зібрав євреїв у синагозі, де всі вони загинули, освятивши Його Ім’я.Нащадками рабі Шимшона були знаменитий дотепник, «єврейський Ходжа Насреддін», Гершеле з Острополя, а також рабі Яаков-Йосеф бен Цві га-Коѓен Кац із Полонного — найстарший із учнів засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това.

Сьогодні, 16 липня, у межах репатріаційних заходів до України «НА ЩИТІ» повернули 501 полеглого оборонця, чиї останки, за інформацією російської сторони, належать українським Захисникам.За кожним таким поверненням - складна багаторівнева робота людей і державних структур, об’єднаних спільною місією: повернути полеглих додому, а їхнім родинам - дати довгоочікувану відповідь.До проведення репатріаційних заходів залучені Генеральний штаб Збройних Сил України, Об’єднаний центр при Службі безпеки України, Секретаріат Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Державна служба України з надзвичайних ситуацій та інші складові сектору безпеки й оборони України. Сприяння також надає Міжнародний Комітет Червоного Хреста.Важливу місію у цьому процесі виконують пошукові групи Гуманітарного проєкту Збройних Сил України «НА ЩИТІ», діяльність яких координує Центральне управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України. Під загрозою ударів безпілотників, дистанційного мінування та ворожих обстрілів вони продовжують працювати у складних і небезпечних районах. Бо для тих, хто віддав життя за Україну, дорога додому не може залишитися незавершеною.Після завершення репатріаційних заходів розпочинається наступний етап. Силами та засобами Об’єднаного центру забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України під загальною координацією Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗС України буде забезпечено транспортування репатрійованих останків до визначених установ для проведення необхідних експертних досліджень та ідентифікації.Ми продовжуємо боротьбу за кожне ім’я. Бо війна не завершується для родини, доки її Захисник не повернувся додому. Саме тому ця місія триває, щоб кожен воїн знайшов дорогу додому, а кожне ім’я було встановлене та гідно вшановане. Вічна пам’ять полеглим Захисникам і Захисницям України. Щирі співчуття рідним та близьким. джерело: GeneralStaff.ua