🔥 Усі говорять про 10 днів каяття, але що це взагалі таке?Ми постійно чуємо про ці дні перед Рош га-Шана та Йом-Кіпуром, але іноді вони здаються чимось складним, абстрактним і важким. А якщо поглянути на це простіше й глибше? Насправді це 10 унікальних днів, коли небесні ворота відчинені навстіж, а Сам Всевишній спускається до нас зовсім близько, щоб узяти за руку й допомогти почати все з чистого аркуша.🔥 10 ДНІВ КАЯТТЯ: МИТЬ, КОЛИ Б-Г СТУКАЄ В НАШІ СЕРЦЯ! 🔥Забудьте про нудні правила та страх. У хасидизмі ці дні розкриваються як найтепліший, найодухотвореніший час року, що сповнює нас сил. Ось що відбувається насправді:⚡️ 1. Всевишній Сам стукає до нас у двері!Зазвичай нам доводиться докладати зусиль, щоб достукатися до Небес. Але в ці 10 днів усе відбувається інакше: Творець Сам спускається до нас і шукає ту саму чисту Б-жественну іскру, яка захована глибоко всередині кожного з нас. Нам не потрібно пробивати стіни чи шукати Його в темряві — Він Сам стоїть на порозі й чекає, коли ми зробимо крок назустріч.🌀 2. Сім днів — пульт керування всім рокомЛюбавицький Ребе розкрив неймовірний духовний інструмент: 7 днів між Рош га-Шана та Йом-Кіпуром відповідають семи дням тижня всього року.1️⃣ Першого дня ми виправляємо всі неділі минулого року й закладаємо основу для майбутніх неділь.2️⃣ Другого дня — наводимо лад у понеділках, і так далі! Це глибоке генеральне прибирання всієї нашої біографії лише за один тиждень.🚀 3. Жодного смутку — лише квантовий стрибок душіСлово «тшува» часто перекладають як «каяття», але в хасидизмі це найвищий рівень повернення додому з чистої любові — тшува ілаа. Це не пригніченість через помилки минулого, а захоплення від того, що наші душі на рівні своєї найчистішої іскри — Єхіда — притягуються до Джерела, наче магнітом. Це справжній духовний прорив свідомості!🔥 4. Менше слів, більше внутрішньої роботиВеликі хасиди, а також Ребе Рашаб намагалися майже не розмовляти в ці дні. Чому? Зайві слова розпорошують енергію назовні. А зараз — час тиші, роботи думки та глибокого аналізу серця, щоб накопичене світло потужним потоком радості увірвалося в прийдешнє свято Суккот.🎯 5. Наш голос чути на самому верху — без посередниківУпродовж року нам часом здається, що наші молитви губляться в шумі буднів. Але в Асерет Ємей Тшува настає особливий час близькості — «бе-гійото каров». Навіть одне щире слово чи тихе зітхання, що йдуть від серця — «мі-маамакім», із глибин, — миттєво долітають до Самого Верха. Книги відкриті, і наша доля на наступний рік вирішується просто зараз.💥 Підсумок: гріх змарнувати таку можливість. Зупинімося на секунду, зробімо одну добру справу, потиснімо руку тому, з ким були у сварці, й дозвольмо нашим серцям по-справжньому оновитися. 👇 Відчуваєте цю особливу атмосферу? Діліться в коментарях! джерело: 📖 Любавицький календар

🛑 Три додаткові псалми на місяць Елул: 94–96Айом-ЙомКороткий виклад бесіди мого батька, учителя й наставника (Ребе Рашаба):У першому аспекті вірш «Будь непорочним перед Господом, Б-гом твоїм» говорить про служіння каяття — тшуву, яке досягається через простоту й цілісність — тамімут.У служінні, заснованому на тамімут, існують різні рівні та ступені. Однак незрівнянно вищою за всі інші є цілісність серця, яку мовою їдиш називають ернсткайт — серйозність, глибока внутрішня зосередженість. Як сказано про Авраама: «І знайшов Ти серце його вірним перед Тобою».📖 Любавицький календар

Йом Кіпур — День спокути — найсвятіший день єврейського року.Період Десяти днів каяття починається з Рош га-Шана і досягає своєї найвищої точки у Йом Кіпур. Суд розпочинається на Рош га-Шана, а в Йом Кіпур остаточний вирок скріплюється печаткою.Це день каяття та спокути провин, скоєних людиною перед Б-гом. Водночас Йом Кіпур не спокутує кривди, завданої іншій людині, доки винуватець не попросить у неї пробачення та не примириться з нею. П’ять заборон Йом КіпуруЦього дня ми утримуємося від: їжі та пиття; купання й умивання заради задоволення; натирання тіла оліями, кремами та іншими косметичними засобами; носіння шкіряного взуття; подружньої близькості. У Торі сказано:«Це Шабат повного спокою для вас, і впокорюйте душі ваші…»Ваїкра (Левіт), 16:31 Духовний змістУ Йом Кіпур людина відходить від повсякденних турбот і тілесних потреб, щоб присвятити себе молитві, каяттю та духовному очищенню.Мета цього дня — не просто полегшити сумління, а щиро переосмислити свої вчинки, виправити помилки минулого року та піднятися на новий, вищий духовний рівень. «Сефер га-Хінух» (заповідь 313) пояснює, що в цьому дні виявляється велика милість Б-га: Він дарував людині особливий час для каяття й спокути.Їжа, пиття та інші тілесні насолоди прив’язують нас до матеріального й можуть відволікати душу від пошуку істини. Тому Йом Кіпур даний нам для зміцнення душі, щирого повернення до Б-га та здобуття Його прощення. Людям, яким піст може зашкодити, необхідно заздалегідь порадитися з рабином і лікарем. Збереження життя та здоров’я має найвищий пріоритет.

Частина 1Україна — одна з історичних батьківщин хасидизмуФраза «Україна — батьківщина хасидизму» звучить емоційно, проте має вагоме історичне підґрунтя.Сучасні енциклопедичні й академічні джерела свідчать, що хасидизм зародився у XVIII столітті на землях сучасної Західної та Центральної України — насамперед на Поділлі й Волині, у середовищі Баал-Шем-Това та його учнів.Водночас твердження про «37 головних хасидських династій, 15 з яких походять із території сучасної України» варто сприймати радше як популяризаторську схему, а не як загальновизнаний академічний стандарт.Однак це не змінює головного висновку: землі сучасної України були одним із найважливіших осередків зародження та раннього розвитку хасидського світу.Від Баал-Шем-Това до великих династійЗасновник хасидизму Ісраель бен Еліезер, більш відомий як Баал-Шем-Тов (близько 1700–1760), був тісно пов’язаний із Поділлям і Меджибожем.Після його смерті вчення розвинув і систематизував Дов-Бер — Магід із Межиріча (помер 1772 року). Його учні поширили новий духовний рух землями України, Білорусі та Польщі.Саме із цього середовища згодом постали великі хасидські династії: Чорнобильська, Ружинська, Косівсько-Вижницька, Брацлавська та багато інших.Тому твердження, що Україна є однією з головних історичних батьківщин хасидизму, цілком обґрунтоване.Що означає поняття «хасидська династія»У хасидизмі зазвичай говорять про двори або династії — спадкові лінії ребе, які найчастіше отримували назви від міст, де виникли або діяли.За два з половиною століття таких ліній з’явилося надзвичайно багато. Сучасні переліки містять десятки й навіть сотні назв, адже великі династії нерідко розгалужувалися на окремі двори.Саме тому не існує єдиного канонічного реєстру «головних» династій. Перелік із 37 назв доцільно розглядати як умовну добірку найвідоміших історичних домів, а не як остаточний список, визнаний усіма дослідниками.Старі єврейські енциклопедії виокремлювали кілька ключових напрямів — Любавичі, Чорнобиль, Ружин–Садгору, Люблін і Коцк. Сучасні довідники представляють значно складнішу картину із численними гілками та відгалуженнями.Українське коріння провідних хасидських дворівЯкщо взяти за основу умовний перелік із 37 найпомітніших хасидських династій, українська присутність у ньому справді вражає.До цього кола зазвичай зараховують династії та двори, що виникли в Белзі, Боянах, Брацлаві, Вижниці, Звягелі, Махнівці, Мукачеві, Надвірній, Рахмастрівці, Саврані, Садгорі, Сквирі, Сколе та Чорнобилі.Особливе місце в історії хасидизму також посідають Бердичів і Меджибіж — міста, які стали визначними духовними центрами єврейського життя.Від України до Ізраїлю та СШАПісля Голокосту, радянських переслідувань і наступних хвиль еміграції багато хасидських династій перенесли свої діючі центри до Ізраїлю та Сполучених Штатів Америки.Сьогодні їхні великі громади діють у Єрусалимі, Бней-Браку, Брукліні, Монсі, Кір’яс-Джоелі та Нью-Сквері.Проте назви цих династій і досі зберігають пам’ять про українські міста й містечка, де формувалися їхні традиції, духовні школи та особливий уклад життя.Таким чином, географія України назавжди залишилася вписаною в історію світового хасидизму. Навіть після перенесення центрів до інших країн українське коріння багатьох хасидських дворів залишається невіддільною частиною їхньої духовної спадщини.Джерело: https://nikk.agency/37-glavnyh-dinastij/

📖 День пам’яті та скорботиЩороку, другого дня Рош га-Шана, Любавицький Ребе промовляв кадіш за сестрою своєї дружини. Цей день став днем її загибелі у полум’ї Треблінки, яке обірвало її земне життя, але залишило вічний слід в історії хасидизму.👑 Шляхетне корінняРебецн Шейна Горнштейн — третя донька шостого Любавицького Ребе, Ребе Раяца (Йосефа Іцхака Шнеєрсона), і ребецн Нехами Діни — мала душу неймовірної глибини. Ще в її дитинстві батько з трепетом цитував слова її дідуся про те, що маленька Шейндл мала «надзвичайно тонкі почуття».Це була жінка рідкісної духовної шляхетності, безпосередня ланка великої династії, нащадок духовних лідерів ХАБАДу.💍 Щасливий шлюб і страшна війнаУ 1932 році вона вийшла заміж за свого двоюрідного брата, рабина Менахема Менделя Горнштейна. Здавалося, попереду на них чекало довге життя, сповнене світла Тори й хасидизму. Але розпочалася Друга світова війна.Коли Ребе Раяц дивом урятувався з охопленої вогнем Європи, рабин Менахем Мендель не зміг залишити свого хворого батька. Рятівні візи, які Ребе відчайдушно намагався переправити їм через океан, безнадійно запізнилися. Шейна та її чоловік залишилися в самому епіцентрі нацистського пекла.🕯️ Правда з глибин ТреблінкиДовгі роки родина в Америці жила у страшній невідомості. Лише 1950 року відкрилася жахлива правда. Свідок із Треблінки Мордехай Унред розповів про життя в таборі: у вересні 1942 року ребецн Шейна втратила чоловіка, якого відправили до газової камери, а в Рош га-Шана 1943 року обірвалося і її земне життя. До останньої миті вона залишалася джерелом віри для всіх, хто перебував поруч.💎 Вічна пам’ять у серцяхБіль утрати був настільки великим, що на згадку про неї Ребе вписав її ім’я на надгробку своєї дружини — ребецн Хаї Мушки.До кінця життя ребецн Хая Мушка дбайливо зберігала каблучку з діамантом, подаровану сестрою зі словами: «Ця каблучка принесе тобі удачу».Ця історія — літопис безмежної відданості, у якому імена святих мучеників живуть у вічності, нагадуючи нам про силу духу, яку не здатен здолати жодний вогонь. джерело: 📖 Любавицький календар

🛑 Три додаткові псалми на місяць Елул: 94–96«Айом-Йом»Під час особистої бесіди («єхідута») Цемах-Цедека з нашим Ребе (Алтер Ребе), у п’ятницю тижневого розділу «Кі теце», 6 елула 5564 року, Ребе розповів йому:У Шабат тижневого розділу «Кі таво» 5528 року мій учитель і наставник — Магід із Межиріча — виголосив слово Тори. Він розпочав із вірша: «І повернешся до Г-спода, Б-га твого» та пояснив, що служіння каяття — тшуви — має бути таким, аби «Г-сподь» (Юд-Кей-Вав-Кей), Той, Хто вище за світи, став «Б-гом твоїм» («Елокеха»).Адже слово «Елокім» за гематрією дорівнює слову «природа» («га-тева»), як сказано у вірші: «На початку створив Елокім».Уся свята громада («хавура кадіша») перебувала у великому трепеті від цього вчення. Праведний рабі Мешулам-Зуся з Аніполя сказав, що не здатен досягти такого високого рівня каяття, а тому розділить тшуву на частини, адже слово «тшува» є абревіатурою:📖 Любавицький календар

Наступного дня після завершення свята Рош а-Шана встановлено громадський піст — Піст Гедалії. Його запровадили пророки на згадку про трагічні події, що сталися невдовзі після зруйнування Першого Храму — третього тішрея 3340 року від створення світу.Гедалію бен Ахікама, якого Навуходоносор призначив очолити громаду євреїв, що залишилися в Землі Ізраїлю, підступно вбив Ішмаель бен Нетанія. Разом із Гедалією загинули тисячі євреїв, а ті, хто вижив, були змушені піти у вигнання. Так було знищено останній на той історичний момент осередок єврейського життя у Святій Землі.У звичайні роки постять третього тішрея. Якщо ж цей день припадає на шабат, піст переносять на наступний день.Згідно з основним законом, у Піст Гедалії заборонено лише їсти та пити. Дехто, як додаткове обмеження, уже з вечора утримується від намащування тіла, подружньої близькості — крім ночі, на яку припадає занурення в мікву, — миття, за винятком випадку, коли піст припадає на переддень шабату, а також від танців, веселощів і слухання музики.У Піст Гедалії дозволено купувати нові речі, але не ті, на які потрібно промовляти благословення «Шеехеяну»:«Благословенний Ти, Г-сподь, Б-г наш, Царю Всесвіту, Який дав нам дожити, зберіг нас і привів до цього часу».Причина полягає в тому, що цей день є часом жалоби. Тому ввечері, перед початком посту, коли їсти ще дозволено, не слід куштувати плід, якого ще не їли в цьому сезоні й на який потрібно промовляти благословення «Шеехеяну».Заборона їсти та пити набирає чинності з настанням світанку — «амуд га-шахар». В Ізраїлі це приблизно за 72 хвилини до сходу сонця, а за іншими думками — за 90 хвилин.Якщо людина ввечері лягає спати, це розглядається як мовчазне прийняття посту. Тому жінка, яка планує прокинутися й поїсти або попити до настання амуд га-шахар, має чітко вирішити це для себе — хоча б подумки — ще до того, як лягти спати. Інакше їсти після пробудження буде заборонено. На думку ашкеназьких знавців Галахи, у крайньому разі можна дозволити пити.Хворі, вагітні та жінки, які годують грудьми, а також породіллі протягом тридцяти днів після пологів звільняються від посту. Жінка, яка не постить, повинна обмежитися простою їжею.Ті, кому дозволено їсти й пити, можуть робити це звичайним способом і не зобов’язані вживати їжу чи напої малими порціями.Жінці, якій необхідно пити, але яка може обійтися без їжі, дозволено пити, проте заборонено їсти. І навпаки: якщо їй необхідно їсти, але немає потреби пити, дозволено їсти, але заборонено пити.Доки немає потреби в їжі чи питті, жінка зобов’язана постити. Відтоді, як хвора відчула поліпшення і піст більше не може зашкодити її здоров’ю, вона повинна продовжити постити.Зрозуміло, що перед постом кожна жінка, яка сумнівається, чи дозволено їй постити, повинна з’ясувати це питання з рабином. У кожній окремій ситуації закон може бути іншим, тому не можна покладатися на рекомендації, які рабин дав іншим людям, навіть якщо обставини на перший погляд здаються подібними.Усі рішення мають ухвалюватися відповідно до вказівок лікаря та рабина. Безпідставний дозвіл їсти або пити є порушенням посту, а неправомірна заборона їсти чи пити — порушенням заповіді про збереження життя і здоров’я.Людина, яка їсть і п’є під час посту, оскільки цього вимагає Закон, виконує важливу заповідь Тори.Якщо лікар вважає, що хворому немає потреби їсти чи пити, але сам хворий відчуває, що їжа або пиття йому необхідні, він повинен їсти й пити. Винятком є ситуація, коли, на думку лікаря, вживання їжі чи напоїв становить загрозу для життя хворого.Жінка, якій під час посту необхідно прийняти ліки, що за смаком вважаються їжею або напоєм, повинна порадитися з рабином, чи дозволено їй це з огляду на стан здоров’я.Ліки, які явно не вважаються їжею чи напоєм, під час посту приймати дозволено. Проте спочатку слід постаратися не запивати їх водою. Якщо ж ліки необхідно запити, варто використати напій із гірким смаком — наприклад, дуже міцний настій ромашки, який є достатньо гірким і водночас не шкодить здоров’ю.Перед постом дозволено приймати спеціальні засоби, призначені для полегшення посту. Але як діяти, якщо такий засіб потрібно прийняти другого дня Рош а-Шана або в шабат, після якого одразу починається піст? Адже лікуватися в шабат і свята заборонено, як і готуватися в ці дні до буднів.До настання першого дня Рош а-Шана потрібно змішати цей засіб із їжею або розчинити в напої, які з’їдять чи вип’ють другого дня Рош а-Шана або в шабат.Обов’язок постити набирає чинності для хлопчика з тринадцяти років, а для дівчинки — з дванадцяти. Починаючи з дев’ятирічного віку, дітей поступово привчають постити протягом певного часу, переносячи їхні приймання їжі на пізнішу годину, ніж зазвичай. У Піст Гедалії дітей не слід пригощати солодощами.Під час громадських постів не чистять зуби. Той, хто відчуває значний дискомфорт, якщо не почистить зуби, може прополоскати рот або навіть почистити зуби звичайним способом, уважно стежачи, щоб не проковтнути жодної краплі води. Дозволено також користуватися спеціальним ополіскувачем для рота, оскільки він непридатний для пиття.Піст Гедалії припадає на один із Десяти днів каяття, протягом яких читають особливі покаянні молитви — Сліхот.Під час Мінхи — денної молитви — ашкеназі замість «Шалом рав» промовляють «Сім шалом». У молитві «Аміда», у благословенні «Шомеа тфіла», кожна жінка, яка постить, читає «Анейну» — спеціальну вставку для громадського посту. Представниці сефардських громад читають її під час Шахаріту та Мінхи, а ашкеназі — лише під час Мінхи.Піст завершується з виходом зірок. Жінка, якій важко чекати на повернення чоловіка із синагоги, може почати їсти й пити одразу після виходу зірок. джерело: Імрей Ноам

Коли наближається Рош а‑Шана, ми зупиняємося, замислюємося й відкриваємо простір для нового початку. 🍎🍯Це свято приходить не лише зміною дати в календарі. Воно приходить звуком шофара, смаком яблука з медом і тихою надією, яку кожен із нас бере із собою в новий рік.У ці святкові дні ми особливо відчуваємо, як багато означають прості речі: коли рідні поруч, коли в домі спокійно, коли є кому простягнути руку й з ким розділити радість. 🏡🤝Від щирого серця вітаємо всіх, хто сьогодні святкує разом із нами, хто поділяє наші цінності, підтримує нашу Громаду та залишається поруч у добрі й непрості часи. 💛🕊️ Нехай 5787 рік стане роком миру й життя, повернення та відновлення, добрих звісток і здійснених молитов. Нехай у наших серцях буде більше світла, у домівках — тепла, а між людьми — людяності, довіри та любові.🙏 Нехай Всевишній запише та скріпить печаткою кожного з нас у Книзі життя — на добрий, мирний і солодкий рік! Ваша Єврейська громада 

14. Більш тривала молитваРанкова молитва в Рош а-Шана значно довша за звичайну святкову, що в основному викликано додатковою літургією при повторенні Аміди кантором. Більша її частина покладена на музику, молитва поетична, а, крім того, багато уривків є віршами-акроніми, де кожен новий рядок починається з наступної літери івритського алфавіту. До речі, для тих, хто прагне вивчити Аміду напам'ять, це гарна допомога.15. Читання ТориУ Рош а-Шана, як першого дня, так і другого, ми читаємо уривки з Тори про життя праотця Іцхака: — першого дня — про те, що Всевишній виконав бажання праматері Сари і після довгих років бездітності нарешті послав їй сина Іцхака; — другого дня — про Акедат Іцхак (див. п. 10).16. Порятунок від гріхівУ перший день Рош а-Шана - якщо він випав не на Шабат, - євреї, що дотримуються після денної трапези, йдуть до річки або іншої водойми (яка поповнюється джерелами) і читають особливу молитву, в якій згадуються слова пророка Міхи: « І Ти вкинеш у глибини моря всі їхні гріхи». При цьому прийнято символічно витрушувати кишені, що говорить про наше гаряче бажання звільнитися від усіх гріхів, включаючи гріх першої людини Адама. Така процедура називається ташлих, і одне з пояснень, у зв'язку з чим вона з'явилася, пов'язане з коронацією Царя всього світу в Рош а-Шана. Це з давньою традицією, коли церемонія зведення царя на престол проводилася біля водойми, річки чи джерела, що символізувало добрі побажання, зокрема довгого правління. Проголошуючи Всевишнього царем у день Рош а-Шана, стоячи біля водоймища, ми визнаємо Його царську владу та залежність від Його царського милосердя. Як сказано в книзі пророка Йешаяу: «Бо Господь – Суддя наш, Господь – наш законодавець, Господь – Цар наш, Він спасе нас» (33:22).17. Особливий настрійОтже, ми тепер знаємо, що Рош а-Шана є часом Суду над світом, і кожна жива істота проходить перед Богом, а Він визначає його долю, якою їй бути надалі. І все-таки, незважаючи на всю серйозність того, що відбувається, це час спокійної впевненості та оптимізму. Адже якщо Всевишній створив нас і продовжує підтримувати наше існування, Він знає, любить нас і бажає лише найкращого. У це особливе свято ми демонструємо Йому свою любов у відповідь, віру, довіру, сподіваючись на Нього. Найвищий рівень служіння Творцеві в радості. Це те, що свято Рош а-Шана має на увазі насамперед. Постанова Шулхан Арух говорить: «Їдять і п'ють, і радіють, і не постять у Рош а-Шана ... і нехай перебуде страх перед Господом на їхніх обличчях» (597:1). У книзі пророка Нехем'ї Езра а-Софер наказує євреям не плакати і не засмучуватися в Рош а-Шана: «І день цей святий перед Господом нашим; і не засмучуйтесь, бо радість Господня – ваша опора» (8:10).18. Всього 4 нових рокиУ трактаті Рош а-Шана йдеться про те, що насправді ми маємо чотири «нові роки» — «чотири періоди, коли судиться світ»: Песах – це час суду для злаків, Ацерет (Шавуот) – день суду для плодів дерев, і ще прийнято вважати, що день суду щодо наших успіхів у Торі. У Рош а-Шана перед Всевишнім проходять усі мешканці землі. А Суккот – час суду щодо води (звідси радісне свято виливу води). Ми не дуже відчуваємо, що Песах і Шаву від часу суду, але в Суккот є день Ошана Раба, особливі молитви якого допомагають нам відчути атмосферу суду. У всіх цих святах у тій чи іншій мірі є поєднання радості та тривоги.по матеріала сайту: /imrey.org/

Якщо Рош га-Шана починається ввечері в п’ятницю, під час запалювання свічок до заходу сонця промовляють два благословення:1. На запалювання свічок Шабату та Рош га-Шана:בָּרוּךְ אַתָּה אֲדֹנָי אֱלֹהֵינוּ מֶלֶךְ הָעוֹלָם, אֲשֶׁר קִדְּשָׁנוּ בְּמִצְוֹתָיו וְצִוָּנוּ לְהַדְלִיק נֵר שֶׁל שַׁבָּת וְשֶׁל יוֹם הַזִּכָּרוֹןБарух Ата Адонай, Елоѓейну Мелех га-олам, ашер кідшану беміцвотав вецивану легадлік нер шель Шабат ве-шель Йом га-Зікарон.2. Благословення «Шеехеяну»:בָּרוּךְ אַתָּה אֲדֹנָי אֱלֹהֵינוּ מֶלֶךְ הָעוֹלָם, שֶׁהֶחֱיָנוּ וְקִיְּמָנוּ וְהִגִיאַנוּ לַזְּמַן הַזֶּהБарух Ата Адонай, Елоѓейну Мелех га-олам, шеехеяну векієману вегіґіану лазман газе.

📌29 елула до створення світу (3761 рік до н.е.) — П'ятий день Творіння.Цього дня були створені комахи і мешканці морів, у тому числі й морські чудовиська на кшталт Лівьятана, а також птахи. Того ж дня вони отримали благословення Всевишнього «Плодіться і розмножуйтеся». На відміну від живих істот, рослинний світ, створений днем раніше, не отримав особливого благословення, тому що для успішного визрівання плодів щоразу потрібна молитва людини.📌29 елула 5549 року (20 вересня 1789) — День народження рабі Менахема-Менделя (Цемах-Цедека).Він народився напередодні свята Рош ѓа-Шана в родині Шолом-Шахно і Двори-Леї, другої доньки Алтер ребе. Ім'я дитина отримала на честь рабі Менахема-Мендла з Городка, який пішов із цього світу 1 ияра 5548 року (8 травня 1788 року).Після народження дитини її дідусь, Алтер ребе, передав батькам відріз полотна, що зберігався в нього, для того, щоб у нього загорнули дитину після її першого купання, точнісінько так само, як він зробив це після народження свого сина Дов-Бера (Мітелер ребе).Рано осиротівши — мати померла в 1792 році (див. 3 тішрея), а батько в 1800 році, — він виховувався в домі діда, який одразу звернув увагу на надзвичайні здібності онука і бачив у ньому майбутнього ребе. Освіту рабі Менахем-Мендл здобув під керівництвом діда (окрім цього він додатково вивчав математику з астрономією) і з ранньої юності почав писати хасидські твори. Загалом ним було написано понад 48 тисяч сторінок! А один із творів — збірник відповідей на запитання, вирішень проблем і талмудичних новел «Цемах цедек» («Паросток благочестя»), як це часто траплялося в єврейських громадах, став власним ім'ям самого автора.Ребе Цемах Цедек багато зробив для поліпшення економічного становища хасидів і для зміцнення руху Хабад. Йому вдалося домовитися з главою Воложинської єшиви рабі Іцхаком бен Хаїмом Воложинером і припинити взаємні нападки хасидів і міснагдім (противників хасидизму). Крім того, ним була куплена одна з будівель Єрусалима, де тепер розміщується синагога і єшива «Цемах цедек» (після захоплення в 1948 році арабськими військами Єврейського кварталу і його майже повного руйнування, ця будівля була однією з небагатьох уцілілих).Ребе Цемах-Цедек боровся проти системи кантоністів (насильницька віддача маленьких єврейських дітей до російської армії) і запропонованої царським урядом реформи єврейської освіти. Це не минуло йому даремно, і загалом його заарештовували 22 рази!______________________________________________________________________   🍎📖   __________________________________________________________________________________________________📌1 тішрея  (3760 до н.е.) — Шостий день Творіння. Створення Адама і Хави (Єви). Перше гріхопадіння.Цього дня були створені всі земні тварини. Того ж дня за образом і подобою Б-жою був створений перший чоловік Адам (єврейська традиція (точніше, каббала) розрізняє двох Адамів: Адам ѓа-Рішон — «Перший Адам (тобто до створення Хави)» і просто Адам), а з його ребра була створена його дружина і супутниця Хава (Єва). Люди отримали благословення-побажання: «Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і підкоряйте її, і володарюйте над рибою морською і над птахом небесним, і над усякою твариною, що повзає по землі!»Ось приблизна хронологія подій цього дня:У першу годину цього дня у Всевишнього визріло рішення, у другу годину Він радився з ангелами, у третю — зібрав порох, з якого було створено тіло Адама. У четверту годину Він окреслив його контур, у п'яту створив його тканини, а в шосту годину Він надав Адамові форми і поставив його на ноги. У сьому Він вдихнув у нього душу, у восьму ввів його в Ган-Еден (рай), у дев'яту наклав заборону на плоди дерева пізнання. На жаль, у десяту годину Адам порушив цю заборону, за що в одинадцяту годину був суджений, а в дванадцяту — прощений Всевишнім. Власне, за виявлену свавільність і невиконання наказу Всевишнього Адам і Хава мали бути негайно вигнані з райського саду, але Всевишній пожалів їх і залишив у раю на час сьомого дня, тобто суботи.До речі, плід Дерева Пізнання Добра і Зла був будь-чим (є чотири думки з цього приводу), але точно не яблуком.Перебуваючи в райському саду, Адам не відпочивав, а працював, і робота його полягала в догляді за садом. Звісно, жодних сапок, секаторів і розпилювачів діоксинів Адам не використовував. Він просто молився і просив Всевишнього, щоб той посилав дощ у потрібний час і потрібне місце саду і щоб Він благословив прийдешній урожай. Просив — цвіло, не просив — усе занепадало. Ось таким було садово-паркове мистецтво першого дня Творіння.📌1 тішрея 1565 року (2105 рік до н.е.) — Третій виліт голуба з Ноєвого ковчега.На 307-й день Потопу Ноах втретє випустив голуба з ковчега (два попередні польоти див. 17 і 23 елула). Голуб не повернувся (це був не поштовий голуб), і Ноах зрозумів, що води Потопу відступили і земля почала підсихати. Того ж дня Ноах зняв дах ковчега, але й сам Ноах із родиною і всі інші мешканці ковчега залишалися на ньому ще 57 днів, до 27 хешвана, поки вони не переконалися, що поверхня Землі висохла остаточно, і коли Всевишній наказав їм вийти з ковчега і почати знову заселення землі.📌1 тішрея 2084 року (1677 рік до н.е.) — Зв'язування Іцхака.📌1 тішрея 2084 року (1677 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) дружини Авраама і матері Іцхака Сари.Це було останнім, десятим за рахунком, випробуванням Авраама — згідно з вказівкою Всевишнього він мав принести в жертву свого улюбленого сина Іцхака. Авраам послухався Всевишнього і відвів Іцхака на гору Морія (Храмова гора в Єрусалимі), де зв'язав його і поклав на жертовник. Однак Всевишній, побачивши, що Авраам готовий іти до кінця у виконанні Його вказівок, проявив милосердя і скасував наказ. А замість Іцхака в жертву був принесений баран, який опинився поряд (традиція стверджує, що він був створений наприкінці шостого дня Творіння, спеціально для цієї мети).Того ж дня, у віці 127 років пішла з цього світу дружина Авраама і мама Іцхака — Сара, яка входить до числа трьох праматерів єврейського народу. Традиція стверджує, що померла вона від того, що їй з'явився Сатан (сатана) і оголосив, що її Авраам повів Іцхака для принесення його в жертву, але жертвопринесення не відбулося. Сара, вирішивши, що Іцхак просто виявився недостойним (жертва — хлібна, плодова, м'ясна повинна відповідати вельми суворим вимогам чистоти), дуже засмутилася і померла від розриву серця. Похована вона була в Хевроні, в печері Махпела, там же, де спочивають Адам, Хава, Авраам, Іцхак і його дружина Рівка, Яаков і його дружина Леа.📌1 тішрея 2229 року (1532 рік до н.е.) — Йосеф вийшов з в'язниці.Після 12 років ув'язнення молодший син Яакова, Йосеф, вийшов з в'язниці, куди він був ув'язнений за неправдивим звинуваченням. З цього моменту почалася його запаморочлива кар'єра, що привела його до другої за значущістю посади в державі.📌1 тішрея 5507 року (15 вересня 1746 року) — «Піднесення душі» «підняття душі» засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това (Бешта) і його зустріч із Мошиахом.У листі до свого шваґра рабі Гершона Кутовера рабі Бешт писав: «У Рош ѓа-Шана 5507 року, як відомо тобі, сім разів здійснював я «підняття душі» і бачив речі чудесні в цьому видінні, чого не бачив я досі, з дня, коли осягнув я моє розуміння… <…> …І підіймався я з одного ступеня на інший, доки не увійшов я до палацу Мошиаха… <…> …І запитав я Мошиаха: «Коли прийдеш, Господарю?» І відповів він: «Коли поширяться твої джерела назовні (тобто, коли учення хасидизму стане надбанням світу)!».📌1 тішрея 5684 року (11 вересня 1923 року) — Розпочато традицію даф йомі — щоденного вивчення одного аркуша Талмуду.Даф йомі («щоденний аркуш» (іврит, на їдиш — блат Гемора) — запропонований рабі Меїром Шапіро з Любліна порядок вивчення Талмуду, за якого всі євреї у світі щодня вивчають ту саму сторінку Талмуду. На вивчення кожної сторінки відводиться один день, і в такому темпі всі 2711 сторінок Талмуду «проходять» за 7 років і 5 місяців. Розпочато вивчення було 1 тішрея 5684 року, а поточний, 14-й цикл, завершиться 7 червня 2027 рокуджерело:chabad.odessa

Галерея «Скрипаль на даху» запрошує 24 вересня о 18:00 на відкриття виставки Олександри Король «Саквояж спогадів».Кожне життя має свій набір речей — не обов’язково цінних чи помітних, але таких, що разом утворюють особливий, упізнаваний світ.Олександра Король відтворює ці світи в мініатюрі — з інтер’єрів, фігур, предметів і найдрібніших деталей, кожна з яких ніби залишена тут невипадково.Її роботи хочеться не лише розглядати, а й читати. І що довше вдивляєшся, то важче зрозуміти: це вже чиясь історія чи та, яку ми щойно вигадали самі?📅 Відкриття: 24 вересня о 18:00📅 Виставка триватиме: з 24 вересня до 13 жовтня📍 Галерея «Скрипаль на даху»Київ, вул. Шота Руставелі, 13Вхід із вул. Еспланадної.