Ошана Раба — сьомий день свята Сукот📅 У 2025 році Ошана Раба настає ввечері 12 жовтня.🌿 Суть святаОшана Раба — завершальний, сьомий день Сукоту. Назва означає «Велике спасіння» і пов’язана з молитвами «Ошана!» — «Спаси нас!». У цей день у синагозі здійснюють сім обходів навколо свитка Тори, тримаючи в руках лулав та етрог, а також окремо — гілки арави (верби).За єврейською традицією, саме в Ошана Раба Всевишній «ставить печатку» на вирок року — визначає, якими будуть дощі, урожай і достаток. Тому цей день нагадує Йом Кіпур — час роздумів, молитви й покаяння.🕍 Історичні кореніУ часи Храму священники щодня обходили жертовник один раз, а сьомого дня — сім разів, промовляючи:«О, Г-споди, спаси! О, Г-споди, даруй удачу!»Цей день називали «днем струшування гілок ара́ви» — хібут аравот. Звідси походить і нинішній звичай бити гілками ара́ви об землю наприкінці молитви.📖 Молитви ОшанотПід час Сукоту читають десять спеціальних молитов — Ошанот, кожна присвячена певній темі: милосердю, спасінню, величі Творця, народові Ізраїлю. У Ошана Раба читають кілька таких молитов поспіль і обходять Тору сім разів.🌙 Ніч перед Ошана РабаПрийнято не спати всю ніч, читати книгу Дварім і Тегілім (Псалми). Багато хто занурюється в мікву на світанку. Вранці одягають святковий або білий одяг — на знак чистоти.💧 Символіка ара́виАрава — найводолюбніше з чотирьох святкових рослин. У день, коли вирішується доля вод у світі, її гілки символізують прохання про дощ і благословення. Листя ара́ви нагадує уста людини — тому вона втілює молитву тих, хто не має інших заслуг, окрім щирих слів до Б-га.⚖️ Духовний змістНаші мудреці кажуть:«Якщо Рош га-Шана — це день запису вироків, а Йом Кіпур — день підписання, то Ошана Раба — день їх остаточного затвердження».Навіть якщо доля вже визначена, у цей день щира молитва може змінити вирок.🕯 ТрадиціїРоблять сім обходів навколо Тори.Б’ють п’ятьма гілками ара́ви об землю.Моляться про дощі й добрий рік.Увечері востаннє цього року сидять у суці, промовляючи:«Нехай буде воля Твоя, щоб наступного року ми знову удостоїлися сидіти в суці, зробленій зі шкури Лів’ятана… У майбутньому році — в Єрусалимі!»✨ Сенс дняОшана Раба — це момент, коли не залишається нічого, окрім молитви. Людина стоїть перед Всевишнім без заслуг, лише з відкритим серцем, і каже:«Я весь — молитва».Це день радості, очищення і надії, коли, за словами мудреців, Небо знову схиляється до Землі.

Археологи потішили гарною новиною напередодні свята Сукот: на Голанах, у заповіднику Єгудія, знайдено руїни давньої синагоги, вік якої становить близько 1500 років. Розкопки проводилися спільно Управлінням охорони природи, Хайфським університетом та Академічним коледжем Кінерет.Раніше в Єгудії вже було задокументовано сотні розрізнених архітектурних фрагментів візантійського періоду (зокрема зображення менори), але не було зрозуміло, до якої споруди вони належали. Незвична концентрація уламків колон спрямувала вчених на думку провести цілеспрямовані розкопки.Вже на початку робіт було знайдено базальтові колони, перемички та оздоблене каміння. Згодом розчистили південну стіну будівлі з трьома прорізами, зверненими у бік Єрусалима. Також виявили частини, схожі на фрагменти Арон Кодеш — сховища для сувоїв Тори. Усе це не залишає сумнівів у призначенні споруди.Будівлю зведено у стилі базиліки, типовому для давніх синагог у Землі Ізраїлю. Це прямокутна споруда розміром приблизно 13 на 7 метрів, із рядами колон і лавами вздовж стін.Планується завершити розкопки й зробити синагогу доступною для відвідувачів заповідника Єгудія.Голанські висоти були важливим єврейським регіоном у римський і візантійський періоди (з І ст. до н. е. по VII ст. н. е.). Як підкреслює археолог Управління охорони природи д-р Дрор бен-Йосеф, це відкриття свідчить про процвітання єврейської громади на Голанах. Усього в цьому регіоні знайдено вже 25 давніх синагог.The Times of Israel

🏠 За вказівкою Ребе хасиди Хабаду та шлухім (посланці Ребе) почали встановлювати сукки на колесах і в центрах міст, і навіть у маленьких поселеннях, щоб кожен єврей мав можливість виконати святу заповідь перебування в сукці.🥯 У кожній такій сукці євреїв пригощають мезонот, піднімають келих «лехаїм» і відчувають святкову радість.👶 Ребе наголошував: навіть у дні канікул не можна забувати про дітей. Треба, щоб і вони відчули святість свята й доторкнулися до традиції. Сукки на колесах приїжджають і до військових частин ЦАХАЛ, у віддалені бази та кібуци, де немає постійних суккот. Так солдати та мешканці далеких місць отримують можливість відчути тепло свята.✨ Ребе казав, що справжня «ноєй сукка» (прикраса сукки) — це коли ти запрошуєш до неї ще одного єврея.🌿 Мівца Лулав (Арбаат а-Мінім) — ще одна з перших кампаній Ребе, започаткована у США 1953 року й невдовзі поширена по всьому світу.📖 Відтоді щороку хасиди Хабаду виходять на вулиці, у парки, офіси, на ринки й навіть в аеропорти, щоб запропонувати кожному єврею виконати заповідь Арбаат а-Мінім — взяти в руки етрог, лулав, адасім і аравот та промовити благословення.💫 Головна мета кампанії — щоб якомога більше євреїв, незалежно від рівня дотримання, відчули єдність народу та святість свята.📜 Вказівки та пояснення Ребе:✅ Найкраще виконати благословення Арбаат а-Мінім саме в сукці й при цьому скуштувати мезонот із благословенням «Лейшев басукка».✅ Той, хто вперше цього року бере Арбаат а-Мінім (навіть не в перший день), промовляє «Шеехеяну».✅ У перший день лулав дають лише як «подарунок із умовою повернення».✅ Жінки також беруть Арбаат а-Мінім із благословенням — це підкреслює їхній зв’язок зі святом.✅ В інші дні достатньо навіть просто дати єврею потримати Арбаат а-Мінім — і це вже вважається виконанням заповіді. 🔥 Таким чином, мівцаїм Ребе на Сукот — це не просто кампанії. Це жива енергія свята, що охоплює тисячі й тисячі євреїв по всьому світу, об’єднує їх і наповнює радістю, світлом і єврейською гордістю.фото Єврейської Громадиджерело: https://t.me/LubavitcherRebe770

Сьогодні — 20 тішрея, п’ятий день Холь hа-Моед.Ушпізін: Кабалістична концепція, що означає «гості» або «душі великих праведників», які відвідують сукку під час свята Сукот.Ушпізин: Йосеф — один із семи ушпізінів (гостей), які, згідно з каббалою, відвідують сукку (курені) під час свята Сукот. Він є одним із праведників, який символізує духовні якості, пов'язані з цією традицією. Йосеф — уособлює йесод (основу та зв’язок)Ребе Шмуель Шнеєрсон — Ребе Маараш (4-й Любавицький Ребе).https://jewishukraine.info/post/699/

Свято, яке настає одразу після Сукоту, називається Шеміні-Ацерет і Сімхат-Тора (22 тішрея в Ізраїлі, в діаспорі – 22–23 тішрея; у 2025 році припадає на 13–15 жовтня).У діаспорі, де святкових днів завжди два, перший день присвячують святу Шеміні-Ацерет і молитві про дощ, а другий день – повністю святу Сімхат-Тора, що відзначає завершення циклу читання тижневих розділів Тори протягом року. У цей день ми читаємо завершальну частину Тори й знову починаємо з її першої глави. В Ізраїлі, де всі свята тривають один день, Сімхат-Тора збігається зі святом Шеміні-Ацерет.

Сьогодні в Анатівці святкуємо Сімхат Бейт hа-Шоева — свято радості, світла й духовного піднесення! Приєднуйтеся до нас, щоб розділити світло свята, виконання заповіді Арба Мінім й добрий настрій! Анатівка Початок свята о 13:30Чекаємо всіх!

ВизначенняСімхат Бейт hа-Шоева — це святкування, що відбувалося в Храмі на честь служби зачерпування води для возливання на жертовник.ЕтимологіяІвритське словосполучення שמחת בית השואבה буквально означає «радість Дому Черпання».За простим розумінням, свято отримало цю назву тому, що воно було присвячене зачерпуванню води та її возливанню на жертовник, як сказано у пророка Йєшаяѓу (12:3):«І будете черпати воду з радощами».Єрусалимський Талмуд пояснює, що ця радість була джерелом, з якого «черпали» руах hа-кодеш (святий, пророчий дух), бо саме радість приводить до пророчого натхнення. Так, про пророка Елішу сказано (Мелахім II, 3:15):«Коли музикант заграв, Еліша відчув на собі руку Г-спода».У тому ж Талмуді сказано, що пророк Йона отримав своє перше пророцтво після участі у святкуванні Сімхат Бейт hа-Шоева, яке проходило в Храмі.СутністьПід час існування Храму, упродовж усього свята Сукот, щоранку відбувалася особлива служба — Нісух hа-Маїм (возливання води). Воду для цього брали з джерела Шілоах у Місті Давида і несли на Храмову гору. Процесія супроводжувалася великою радістю, співами, танцями й грою на музичних інструментах.ЧасСвято Сімхат Бейт hа-Шоева проводили вночі протягом днів Холь hа-Моед Сукот (проміжних днів свята). У йом тов та суботу святкування не проводили, бо воно включало гру на музичних інструментах, що заборонено в ці дні — аби уникнути ризику їх ремонту й порушення шабатніх законів.МісцеСвяткування відбувалося у дворі Храму, який називався Езрат hа-Нашім («жіночий двір»). Там дозволялося перебувати жінкам, що приносили жертви. Перед святом будували дерев’яні балкони, з яких жінки могли спостерігати за подією, аби уникнути змішування з чоловіками.Як проходило святкуванняУ дворі Езрат hа-Нашім стояли високі золоті світильники, які запалювали на початку вечора. За Мішною, світло від них освітлювало весь Єрусалим. Благочестиві та відомі люди танцювали з палаючими факелами, співаючи пісні й прославляючи Всевишнього.Левіти стояли на п’ятнадцяти сходинках між Езрат Ісраель і Езрат hа-Нашім і грали на арфах, лірах, трубах та інших інструментах.Рамбам (Гілхот Лулав, 8:14) пише:«У цій радості не брали участі невігласи й ті, хто просто хотів. Лише великі мудреці Ізраїлю, голови єшив і синедріонів, старійшини й благочестиві люди танцювали, плескали в долоні, співали й веселили народ у дні Сукоту. А весь народ — чоловіки та жінки — приходили, щоб дивитися й слухати».Святкування тривали до світанку. На світанку два коени біля головних воріт Храму (Шаар Нікнор) сурмили в труби — це був знак вирушати до джерела Шілоах, щоб зачерпнути воду для возливання на жертовник. Процесія урочисто несла воду на Храмову гору, де її возливали.Мішна і Талмуд про цю радість«Хто не бачив Сімхат Бейт hа-Шоева, той не бачив справжньої радості».Коли Гілель радів на цьому святі, він казав від імені Всевишнього:«Якщо ти прийдеш до Мого дому, Я прийду до твого; якщо ж ти не прийдеш до Мого дому, Я не прийду до твого».Рабан Шимон бен Гамліель під час святкування підкидав у повітря вісім палаючих факелів і ловив кожен, не торкаючись іншими.Рабі Єгошуа бен Хананья казав:«Коли ми раділи на Сімхат Бейт hа-Шоева, наші очі не знали сну. Вранці — жертвоприношення тамід, потім — молитва, потім мусаф, потім бейт hа-мідраш, потім трапеза, потім мінха, потім — вечірнє жертвоприношення тамід, а відтоді й до світанку — Сімхат Бейт hа-Шоева».Джерело:https://imrey.org/

Ніч була важкою. Україна знову вистояла під масованим обстрілом — ворог випустив сотні дронів і ракет, намагаючись зламати нашу силу духу.Але ми тримаємось. Підтримуємо одне одного, молимось і віримо.420 ворожих цілей знищено. Світло сильніше темряви!

У таку суботу прийнято радіти більше, ніж зазвичай, і подавати на стіл додаткові страви.Ранкова молитва — Шахаріт — відрізняється від звичайної суботньої лише тим, що до неї додають уривок «Нехай підніметься і прийде» та Галель.Молитва Мусаф — святкова, причому в ній згадується субота.Тору читають так, як це робиться у святковий день.У суботу, що припадає на Холь hа-Моед Сукот, в ашкеназьких громадах прийнято читати Книгу Когелет (Екклезіаст).Згідно з однією думкою, кожен єврей має читати її самостійно зі звичайної книги, без благословення.Згідно з іншою — її слід читати в синагозі з пергаментного сувою, промовляючи перед читанням два благословення:«Той, Хто заповідав нам читати Мегілу (сувій)» і «Той, Хто дав нам дожити до цього часу».P.S. Арбаа Мінім (чотири види рослин) у Шабат не струшують.джерело: 📖 Еліягу Кі-Тов, «Книга нашої спадщини» http://shabat-shalom.info/books/Eliahu_Ki-Tov_Kniga/3.htm  

У проміжні дні свята Сукот чоловіки нашої громади зібралися на молитву в Центральній синагозі Києва.Це особливий час — коли світло радості Сукот пронизує будні, наповнюючи їх святою атмосферою.Молитва в ці дні — це не лише виконання заповіді, а й відчуття єдності, вдячності та зв’язку з Всевишнім.Холь hа-Моед нагадує нам: навіть у буденності можна знайти святість, якщо серце звернене до Творця.Нехай ці дні принесуть мир, благословення й радість усім, хто під дахом Сукки знаходить душевний спокій та духовну силу. 🌤️ 

Одного року на свято Сукот лив дощ без упину. З неба спадали потоки, дахи протікали, вулиці спорожніли.У маленькому містечку Коцк люди сиділи вдома — сумували, що не зможуть виконати заповідь сидіти в суці.Лише один чоловік, бідняк на ім’я Лейб, усе ж таки збудував свою суку.Вона була крива, зі старих дощок, дах протікав, а вітер зривав гілки. Але він сидів там, закутавшись у старий плащ, і шепотів:— Всевишній, якщо Ти послав дощ, значить, і в цьому є Твоя воля. Дозволь мені бути в Твоєму домі, навіть якщо холодно.Проходив повз рав із Коцка — Менахем Мендель — і сказав учням:— Дивіться, як радіє цей чоловік! Він сидить у мокрій суці, наче в палаці.— Ребе, — здивувалися учні, — та ж він увесь промок! Хіба це радість?Ребе відповів:— Є два види суки. Одна — з гілок, а інша — з віри. Якщо людина будує суку зі своєї віри — навіть дощ не зруйнує її.🍋🌿 Сукот навчає нас не лише будувати дім під небом, а й шукати місце, де не змокне душа.Іноді дощ — це випробування, але якщо в людині є довіра, вона сидить під покрівлею, зробленою зі світла.джерело: breslev.com

Відповідь:Почнемо з того, що цей звичай виник задовго до появи Хабаду.Вперше він згадується в коментарях Мордехая бен Гілеля — одного з найвидатніших рабинів Європи XIII століття, який жив у Південній Німеччині. У своєму тлумаченні до другої глави трактату Сукка він пише, що прийнято покладатися на дозвіл Талмуду не спати в суці тому, хто страждає там від холоду. Майже через триста років рабин Моше Іссерлес (Рамо), чий коментар до Шульхан Арух став законодавчою основою для ашкеназських євреїв, згадує про поширений звичай не спати в суці.Рамо пояснює, що причина цього не лише холод, а прагнення повніше виконати заповідь «жити в суці», коли немає можливості влаштувати в ній спальне місце не тільки для себе, а й для дружини. Адже заповідь «жити в суці» передбачає, що людина переселяється туди як сім’янин.Від часів Ісраеля Баал-Шем-Това, засновника хасидизму, багато його послідовників — навіть ті, хто суворо дотримується заповідей і не виходить із суки навіть, щоб випити ковток води, — не сплять у ній.Цей підхід не став загальним серед усіх хасидів, але серед любавичських, бельзьких та деяких інших він поширився як форма виявлення шани до заповіді суки та пов’язаної з нею святості.Їхнє відчуття можна висловити словами: «Не личить перебувати в стані повної втрати контролю над тілом, який настає під час сну, коли ми знаходимося під покровом шалашів, де розкривається Б-же Провидіння, що супроводжувало покоління Виходу з Єгипту».Заслугою Сьомого Любавицького Ребе стало те, що він дав глибокий аналіз цього звичаю, пояснивши його не лише з погляду внутрішнього змісту заповіді, а й на основі талмудичної літератури.У форматі короткої відповіді неможливо викласти всі деталі, але вони опубліковані й доступні тим, хто бажає вивчити тему глибше.Важливо додати, що в одному зі своїх листів Ребе пише: якщо людина не відчуває, що сон у суці заважає її особистому сприйняттю святості цього місця, вона зобов’язана спати там.Звернімо увагу ще на один аспект, пов’язаний із розвитком єврейських звичаїв.В ашкеназських громадах, де сформувалося чимало традицій, що перенесли сімейне життя з публічної у приватну сферу (наприклад, звичай не афішувати день, коли жінка відвідує мікву), перенесення спальні до суки перестало відповідати духові заповіді.Мій учитель, раб Авраам-Цві Коен, нехай буде благословенна його праведна пам'ять, звернув мою увагу на слова з книги рабина XVII століття Ішаягу Горовіца «Шней Лухот hа-Бріт» (Дві Скрижалі Союзу).Ця книга, що мала великий вплив на формування хасидизму, цитує вчителя автора, який пояснює:«Сука — це дім людини, в якому вона мешкає. Як у домі є вітальня, з якої він іде до спальні, де спить разом із дружиною, так і з суки він іде до спальні».За словами рава Коена, поняття «дім» у контексті суки близьке до нашого сучасного розуміння вітальні. Саме тому Талмуд забороняє вносити до суки каструлі та інші кухонні предмети — їм місце на кухні.Зі зміною побутових умов межі «вітальні» поступово звузилися, а спальня стала приватним простором.Висновок:Усі єврейські звичаї, попри різноманітність, — святі й мають глибоке обґрунтування. Їхнє вивчення — важлива частина Тори, головне, щоб обговорення не суперечили любові до ближнього і радості в свята, даровані нам Всевишнім.джерело: chabad.org