Йосип Маршак — київський ювелір, який затьмарив ФабержеУ другій половині XIX століття Київ став одним із центрів ювелірного мистецтва імперії. І саме тут народилася історія людини, яку називали «київським Картьє» — Йосипа Маршака.Він народився у бідній єврейській родині на Київщині, але завдяки таланту та наполегливості зумів відкрити власну майстерню на Подолі. Спочатку це була маленька кімната, відгороджена фіранкою, де він працював разом із дружиною. Та вже за кілька років його крамниця на Хрещатику стала місцем, куди приходила уся київська еліта.Від майстерні до ювелірної імперіїМаршак був надзвичайно прогресивним підприємцем: привозив обладнання з Європи, впроваджував нові технології, а до тонкої роботи залучав і жінок — нечуване на ті часи явище. Його фабрика виросла до комплексу з кількох будинків у центрі Києва, а філії відкрилися в Москві, Петербурзі, Варшаві й Тбілісі.Його вироби отримували міжнародні нагороди — від Чикаго до Парижа, а клієнтами були найбагатші люди Європи. Коштовності Маршака іноді коштували стільки ж, скільки особняк у центрі Києва.Конкурент ФабержеКоли Карл Фаберже відкрив у Києві свою філію, він швидко зрозумів, що поруч із Маршаком йому не встояти. Легенда каже, що, закриваючи свій київський магазин, Фаберже вимовив: «Двом ведмедям в одній барлозі тісно».Ювелір для царського дворуХоча офіційно він так і не став постачальником імператорської сім’ї, саме майстерня Маршака виготовляла більшість подарунків для ювілею династії Романових у 1913 році. Одним із найвідоміших виробів була срібна мініатюрна копія київського Педагогічного музею — неймовірної точності робота, створена спеціально для царя.Соціальний вплив і спадщинаМаршак був не лише майстром і бізнесменом, а й меценатом: відкривав навчальні майстерні, дбав про працівників, створив фонд допомоги старим робітникам і жертвував величезні суми на благодійність.Після революції його фабрику націоналізували, а більшість шедеврів знищили чи переплавили. Та сини Маршака змогли врятувати частину спадку й відродити бренд у Парижі. Там House of Marchak став відомим у світі нарівні з Cartier і Van Cleef & Arpels. Сьогодні ім’я Йосипа Маршака нагадує, що Київ був і залишається містом таланту та сміливих підприємців. Його історія — це приклад того, як із маленької майстерні можна збудувати справу світового масштабу.джерело: kenguru.plus

У Львові задокументували понад 350 єврейських надгробків, вилучених із подвір’я в’язниці на ЛонцькогоНа Янівському єврейському цвинтарі у Львові розпочали документування великої колекції єврейських надгробків, які минулого місяця були вилучені з подвір’я колишньої в’язниці на Лонцького. Цю роботу здійснено завдяки активісту Олександру Назару та його команді волонтерів Товариства єврейської культури імені Шолом-Алейхема. Про це повідомила керівниця проєкту Rohatyn Jewish Heritage Марла Осборн.В’язниця на Лонцького відома як місце політичних репресій і катувань. У різні періоди вона використовувалася як НКВС, так і під час нацистської окупації. За словами дослідників, понад 350 надгробків було ймовірно вкрадено тоді з єврейського кладовища та використано як матеріал для вимощення двору в’язниці. Про їхнє існування було відомо вже кілька років, однак лише в липні цього року їх вдалося вилучити.Знайдені надгробки вже інтегровані у спільну базу даних, яку Rohatyn Jewish Heritage та інші партнери започаткували у 2024 році. До неї також входять камені, віднайдені місцевими активістами у Добромилі, Сокалі, Збаражі та Рогатині. Наразі львівська частина бази включає майже 600 надгробків, більшість з яких уже опрацьовані та зафіксовані.джерело: https://www.fjc.org.ua/

24 менахем-ава приблизно 3660 року (приблизно 100 рік до н.е.) — свято, засноване Хашмонеями.Нащадки братів Маккабі, царі Хашмонейської династії, знову ввели в дію єврейське законодавство, засноване на законах Тори, і замінили ним римське секулярне право, що діяло на той момент. Тоді ж цей день був проголошений святковим днем. Наші мудреці кажуть, що хоча і до рабі Шимона бар Йохая існували великі знавці Кабали, ніхто з них не записував своїх знань. «Зоар» був першим кабалістичним текстом, дозволеним Всевишнім до запису на папері.джерело: chabad.odessa

«Чим наповнене співчуття?Намаганням бути поруч із людиною у її важких переживаннях, поважаючи і не знецінюючи їх, і водночас визнаючи в людині силу впоратися із ними, підсвічуючи її здатність справлятися із випробуваннями у житті.Таке співчуття має зовсім інше чуттєве забарвлення, аніж жалість, яка ніби перекреслює внутрішню силу людини.Дійсно, іноді буває, що людина втрачає будь-які і внутрішні, і зовнішні опори, але… співчуття поєднане із вірою в людину може дати саме ту первинну необхідну опору, а далі… далі крок за кроком вона нарощуватиме і зміцнюватиме свої власні опори. І ваша підтримка у важкі часи може стати необхідним підґрунтям, щоб людина встояла.В часи великих втрат та трагедій першочергова увага зосереджена на забезпечення базових потреб - так і повинно бути, саме так.Однак, варто пам’ятати, що навіть коли забезпечені необхідні потреби, біль від втрат не зникає миттєво, ні, можливо навіть навпаки приголомшить своєю потужністю. І саме в цей період стає важливою емоційна підтримка!І зовні людина може виглядати досить “нормально”, проте всередині вирують болісні переживання. І тут важливо не скотитися до формальних фраз на кшталт: “Вже усе добре”, “Все буде добре”, “Чого переживати, вас же забезпечили…”, “Чого вже згадувати, забудь” і т. п. Чому?Такі фрази полишають людину самотньою у своїх переживаннях, адже саме вже у спокійній, нібито обстановці, стає болісним усвідомлення розмірів та цінності втрат.Потрібен час, аби впоратися із почуттями. Потрібен час, аби оплакати та відгорювати.І поки цей час не мине, незрозумілим буде те, яким буде те “все добре”….Саме в такі періоди і важливе співчуття… а не жалість»джерело:InstitutPsihoterapiiResurs

Єврейська швачка в нацистському окупованому Парижі таємно шила тканинні зірки з прихованими посланнями надії, передаючи їх дітям, змушеним носити жовту зірку. Її тихий спротив став ниткою опору, вплетеною в тіні міста. джерело:90's HistoryІлюстрація створена за допомогою ШІ

Ще два понеділки і 1 вересня. Уявляєте? Як би не хотілося затримати літо, час готуватись до школи. Новий навчальний рік - це завжди виклик. І в умовах воєнного стану він має свої особливості. Ми зібрали корисні поради для батьків, які допоможуть зробити початок шкільного року максимально безпечним, спокійним і позитивним.Ось що дійсно важливо: 1. Почніть із себеВаш спокій - це базова безпека дитини.Якщо ви довіряєте школі, довіряєте вчителям - дитина це відчуває. Навіть одна ваша фраза «Я з тобою, все буде добре» може змінити її день. 2. Обговоріть усі «а що, якщо…»Без залякувань. Просто, спокійно проговоріть:– Де укриття?– Що робити під час тривоги?– Як тримати зв’язок?Це не лякає, а дає впевненість. 3. Не чекайте від дитини бути «відмінником з адаптації»Новий клас, нова школа, нові умови - це виклик. Дайте час звикнути. Хваліть навіть за маленькі кроки. Оцінки важливі, але не важливіші за здорову самооцінку. 4. Перевірте: чи безпечно дитині в інтернеті?Кібербезпека - така ж реальність, як укриття в школі. Говоріть відверто про ризики, не залякуйте. І подавайте приклад - менше скролінгу, більше живого спілкування. 5. Якщо дитина навчається онлайн — не залишайте її самуФізично — можливо. Але не емоційно.Цікавтеся, з ким вона спілкується, що дивиться, як почувається. Навіть коротке «Як пройшов урок?» може бути діалогом, а не формальністю. 6. Підготуйте внутрішнє укриття: довіру і підтримкуУ дитинстві важливо не лише знати, де ховатися, а й до кого звернутись.Будьте тією людиною, до якої дитина прийде зі своїм страхом чи радістю. 7. Режим — це не суворість, це передбачуваністьДіти краще себе почувають, коли день має структуру. Спробуйте разом скласти шкільний розклад із часом для навчання, відпочинку, ігор і спілкування. 8. Не геройствуйте — не відправляйте дитину до школи хвороюЛікування вдома — це турбота не лише про вашу дитину, а й про оточуючих. 9. Поверніть у дім хоча б трішки радостіЗбори до школи, фото з портфелем, спільні покупки канцтоварів, улюблений сніданок — створюйте світлі ритуали. Дитині потрібно бачити, що життя триває. 10. Нагадуйте: здобувати знання — це вже внесок у ПеремогуСкажіть дитині:«Твоє завдання - вчитися. Моє - тебе підтримувати. Разом - ми сила».І разом ми наближаємо переможне майбутнє.З вірою в силу української освіти та кожної родини

 *21 менахем-ава 5678 року (30 липня 1918 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Хаїма Соловейчика (Брискер рав).У цей день пішов з життя відомий рабин і мудрець останніх поколінь, один з лідерів європейського єврейства, рав Хаїм Соловейчик з Бреста (по-єврейськи — «Бриск»), відомий як Брискер рав.Рав Хаїм, про якого всі говорили не інакше, як про великого генія логіки та аналізу, не меншою мірою був генієм доброти та любові до людей. Розповідають, що «гроші палили його кишеню». Всі ті гроші, які він отримував на своїй рабинській посаді, і які приносили заможні люди, він роздавав нужденним, не думаючи ні хвилини про власну сім'ю. Його завжди можна було застати вдома, сидячим з групою близьких учнів за круглим столом: Бріскер рав вважав за краще саме круглий стіл, щоб не сидіти на чолі столу і не створювати дистанції між собою і відвідувачами.chabad.odessa

Цікава річ. Тільки євреї ведуть рід по матері.Всі інші, рахують рiд помилково по батькові.Звідки євреї знали цю істину до генетики?Тільки нещодавно вчені дізналися, що материнські мітохондрії передають гени крізь тисячоліття.Y-хр, чоловіча нічого не передає, вона мутує та відмирає.Чоловіки, не ображайтеся, всі претензії до природи - шануйте не свiй прутень а жiнок.Саме тому носіями кода нації є жінки, а рідна мова називається материнською джерело:https://www.facebook.com/profile.php?id=61574950774447

Гілель сказав: «Якщо не я за себе, то хто за мене?» (Авот 1:14).А Давид у Псалмах пише: «Б-г мій — твердиня моя, на Нього покладаюся» (Теїлін 18:3).То як же все-таки — уповати чи діяти самому?На перший погляд, Гілель ніби говорить: «Покладайся тільки на себе». Але мудреці пояснюють: мова зовсім не про зарплату, їжу чи житло. Йдеться про духовні досягнення — про те, що ми можемо зробити для своєї душі та для майбутнього життя. Тут ніхто нас не замінить: якщо добру справу зробить інший, вона зарахується йому, а не нам.Рамхаль пояснює: мета творіння — дати людині благо. Але якщо отримати все даром, це буде «хліб сорому». Справжня радість — коли ти чогось досяг сам. Тому ми живемо у світі, де треба працювати, робити вибір і долати труднощі.Так, успіх залежить від допомоги Б-га. Але допомога приходить до тих, хто робить свій крок. Як у прислів’ї: «На Б-га надійся, а сам греби». Сидіти, склавши руки, очікуючи на диво, — все одно що чекати врожаю, не посіявши зерна.І ще один рівень — уподібнення Б-гу. Він Сам творить і ділиться. І нам дано право — і обов’язок — бути Його «представниками» у світі: допомагати, будувати, виправляти. Якщо це зробить хтось інший, він і отримає нагороду.Тому Гілель і запитує: якщо я сам не подбаю про свою душу, хто зробить це замість мене?Уповання на Всевишнього та особисті зусилля йдуть поруч. Ми робимо все можливе, а результат залишаємо Йому.

20 менахем-ава 5704 року (9 серпня 1944 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) великого кабаліста (відомого як «Божественний кабаліст») рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька нинішнього Ребе.Рабі Леві-Іцхак народився 18 нісана 5638 (1878) року в містечку Поддобрянка Гомельського повіту. Він був праправнуком третього Любавицького Ребе, «Цемах-Цедека», а ім’я отримав на честь діда, який був рабином Поддобрянки.У 1909 році 30-річний рабі Леві-Іцхак став рабином Катеринослава. На той час це місто було одним із найбільших єврейських центрів Росії, третину мешканців становили євреї. Керівництво громади зустріло молодого рабина-хасида з насторогою, але його ерудиція, щирість, відданість Торі та любов до людей допомогли подолати цю настороженість, і невдовзі раб Леві-Іцхак став беззаперечним авторитетом серед євреїв міста. За порадою до нього зверталися люди різного віку й представники різних верств єврейського населення.На початку 1939 року в СРСР проводився перепис населення. Серед багатьох запитань анкети було й таке: чи є опитуваний віруючим. Після 20 років гонінь і переслідувань багато релігійних євреїв боялися відповісти правдиво. І тоді раб Леві-Іцхак під час виступу в синагозі закликав євреїв не приховувати своєї віри, адже відмова від неї (навіть на словах) — це відмова від зв’язку з Всевишнім, а єврей не повинен на це йти.29 березня 1939 року о 3-й годині ночі до квартири рабина Дніпропетровська Леві-Іцхака Шнеєрсона прийшли працівники НКВС. Обшук тривав до ранку. Було переглянуто всю величезну бібліотеку рабина та конфісковано його рукописи — тисячі сторінок із глибочезними коментарями до Танаха, Талмуду, Кабали…На світанку рабі Леві-Іцхака заарештували. Слідство тривало майже дев’ять місяців. Змінювалися слідчі, змінювалися в’язниці — у Дніпропетровську, Києві, Харкові… Рабі Леві-Іцхака звинувачували в керівництві контрреволюційною організацією, діяльність якої нібито спрямовував із-за кордону «запеклий ворог радянської влади» рабин Йосеф-Іцхак Шнеєрсон (Ребе Раяц).На початку грудня рабину винесли вирок: 5 років заслання в Казахстан. 29 січня 1940 року після важкої подорожі у тюремному вагоні рабі Леві-Іцхак прибув на місце заслання — у селище Чіїлі. Через місяць його дружина, ребецин Хана, змогла приєднатися до засланийого чоловіка.У Чіїлі рабі Леві-Іцхак провів 4 роки — роки страждань. У середині квітня 1944 року, після завершення терміну заслання, він переїхав до Алма-Ати, де на той час мешкало багато евакуйованих євреїв, зокрема й хабадників.Перед святом Шавуот рабі Леві-Іцхак перебрався до знятої для нього невеликої двокімнатної квартири, що відразу стала центром єврейського життя міста.Здавалося, що тепер він знайшов спокій, але саме цей спокій призвів до нового загострення невиліковної хвороби, якою рабі Леві-Іцхак страждав уже багато років. Дивно, але під час заслання, в нелюдських умовах, страждаючи від нестатків і голоду, хвороба відступила. Однак після прибуття в тихе місце, оточений добрим ставленням, рабі Леві-Іцхак знову почав страждати від недуги, що повернулася з удвоєною силою. Лікарі не знайшли засобу для його порятунку.У середу, 20-го числа місяця ав, рабі Леві-Іцхак Шнеєрсон відійшов у вічність. Його поховали на єврейському кладовищі в Алма-Аті. Його могила стала місцем, куди приходять молитися люди.джерело: fjc.org.ua

*20 менахем-ава 5318 року (4 серпня 1558 року) — Перша публікація книги «Зоар»Цього року вперше був опублікований «Зоар» — основоположна кабалістична праця. Автором її є відомий мудрець рабі Шимон бар-Йохай — один з найвидатніших кабалістів. «Зоар» був написаний приблизно в II столітті н.е., але довгий час зміст книги був відомий тільки в усній формі. У XIII столітті рукопис «Зоара» був виявлений кабалістом рабі Моше де Леоном з Іспанії. Книгодрукування в ті часи ще не існувало, тому рабі Моше почав поширювати рукописні копії «Зоара» і лише через два з гаком століття «Зоар» був надрукований.Наші мудреці кажуть, що хоча і до рабі Шимона бар Йохая існували великі знавці Кабали, ніхто з них не записував своїх знань. «Зоар» був першим кабалістичним текстом, дозволеним Всевишнім до запису на папері.*20 менахем-ава 5704 року (9 серпня 1944 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) великого кабаліста (відомого під ім'ям «Б-жій кабаліст») раббі Лейві-Іцхака Шнеерсона, батька нинішнього Ребе.Після свята Песаха раббі Лейві-Іцхак, змучений і ослаблений, прибув з місця свого заслання в місті Чайлі до казахської столиці Алма-Ати.Здавалося, що тепер він знайшов спокій, але саме цей спокій і привів до нового загострення невиліковної хвороби, на яку рабі Лейві-Іцхак страждав уже довгий час. Як не дивно, під час заслання, в нелюдських умовах і стражданнях від нужди і голоду, хвороба вщухла. Однак, після прибуття в спокійне місце, оточений добрим ставленням, рабі Лейві-Іцхок знову почав страждати від хвороби, яка прокинулася з подвоєною силою. Лікарі, які його лікували, не знайшли засобів для порятунку. chabad.odessa