Головна прикраса Хануки — запалення свічок.Ритуал у юдаїзмі — це не «формальність», а інструмент зв’язку між світом земним і Вищим.Свічки та олія несуть глибинні смисли. Серед них — символіка Мошіаха (помазанника).Вісім як символ нескінченностіУ математиці знак нескінченності — перевернута вісімка.У кабалі сім нижніх сфірот пов’язані з нашим світом, а починаючи з восьмої — це вже Вищий світ, доступ до якого вимагає духовного досвіду.

19 кислева — це особливий день, коли ми згадуємо визволення Алтер Ребе та народження хасидського світла, яке й досі зігріває наш народ.Запрошуємо долучитися до спільного святкування в теплій атмосфері нашої громади.Час: 18:00Дата: 19 кислева / 8 грудняМісце: Центральна синагога Києвавул. Шота Руставелі, 13кафе «Бейт Йегуда»Попередній запис обов’язковий  за телефоном: +38 (097) 727 19 06 — Мойше  

Громада з глибоким болем і водночас гордістю повідомляє: Матітьягу (Антона) Самборського, сина Головного рабина Моше Реувена Асмана, який загинув, захищаючи Україну, посмертно нагороджено Орденом Героя.Представник 46-ї бригади, у якій служив Матітьягу, розповів про його подвиг: він залишився сам на позиції, віч-на-віч із ворогом, щоб урятувати побратимів і зберегти надзвичайно важливе військове обладнання. Це вчинок людини, яка ставить життя інших вище за власне.Для нашої громади це велика честь і світла гордість — знати, що серед нас зростав справжній Герой, чия відвага стала гордістю не лише Єврейського народу, а й усієї України.Вічна памʼять Герою. Його світло не згасає. відео нагородження: https://www.facebook.com/share/v/17XFStFWUb/?mibextid=wwXIfr

У Торі (глава Лех Леха 14:18–20) сказано, що Малкі-Цедек, який виконував функції священика, зустрів Авраама після війни з хлібом і вином. Потім він благословив Авраама та Всевишнього:«І Малкі-Цедек, цар Шалему, виніс хліб і вино. А був він священик Б-га Всевишнього. І благословив Аврама, і сказав: благословен Аврам від Б-га Всевишнього, Володаря неба й землі; і благословен Б-г Всевишній, який передав ворогів твоїх у руку твою…»Однак Гмара (Недарім 32б) каже, що за цей, на перший погляд шляхетний, вчинок Малкі-Цедека спіткало тяжке покарання — його нащадкам не було дано служити коенами. Чому? Бо він спочатку благословив Авраама, а потім лише Всевишнього. Неприпустимо благословляти раба раніше за його Господина. Малкі-Цедек, як священик, мав би це розуміти.Один із видатних мудреців, автор книги «Сде Хемед» (Асфат дінім, Брахот 1:45), наводить цікаве зауваження, яке безпосередньо стосується нашого питання.Він пише: деякі галахічні авторитети вважають, що необхідно спершу вимовити благословення на спиртний напій, який збираються пити, потім трохи відпити — щоб не було великої паузи між благословенням і вживанням, — а вже потім сказати одне одному: «лехаїм».Так потрібно робити, щоб уникнути помилки Малкі-Цедека: якщо спочатку сказати «лехаїм», а потім — благословення на вино, виходить, що спершу благословляють «раба», а вже тоді — Господина. Це подано також у книгах «Каф а-Хаїм» (Орах Хаїм 175:55) і «Мікрей Кодеш» (Ямім Нораїм 7; раб Цві-Песах Франк, 1873–1960).Крім того, якщо людина спершу трохи скуштує напою і відчує задоволення, то зможе благословити інших із більшою внутрішньою зосередженістю.Нагадаємо: Іцхак перед тим, як благословити Ейсава, попросив його приготувати особливу страву.джерело: toldot.com

З усіх єврейських свят лише Ханука має чіткий військово-переможний аспект. Євреї та їхні сусіди століттями не звикли сприймати євреїв як воїнів. Нижче — надкороткий огляд єврейського героїзму:Авраам вступає у війну проти світових правителів, щоб врятувати Лота, — і перемагає.Шимон і Леві карають місто Шхем за наругу над Діною.Під час виходу з Єгипту великим воєначальником стає Йеошуа бін-Нун.У давні часи вирізняються пророчиця Двора, герой Шимшон, цар Давид — видатний полководець і поет.Згодом Ізраїль стає провінцією імперій, втрачає державність, але євреї часто воюють як найманці та відомі своєю доблестю.Ханука пробуджує бойовий духГреки зазвичай не нав’язували свою культуру силою, але з’явився фанатичний імператор, який вирішив зламати єврейський спосіб життя.Тоді піднялися Хашмонаї і повели народ — і євреї перемогли, зберігши свою віру.У XX столітті євреї воюють у Першій та Другій світових війнах, виявляючи героїзм. Багато з них стають основою армії Ізраїлю.І образ «слабкого єврея» змінюється на образ сильного воїна-захисника.далі буде..

Питання про таланти, дані людині, особливо яскраво постає тоді, коли йдеться про дари, пов’язані з мистецтвом: танцем, співом, сценою. Інколи здається, що можливості, які відкриває сучасна культура, суперечать єврейському закону. І тоді виникає природне запитання: якщо Всевишній наділив жінку винятковим талантом — навіщо? Яка мета дару, який, на перший погляд, важко вписати в межі Галахи?У юдаїзмі талант не є випадковістю. Кожен дар — це частина завдання людини в цьому світі, інструмент зв’язку з Творцем. Але Тора навчає: інструмент завжди служить меті, а не навпаки. Навіть найяскравіші здібності не звільняють людину від духовних орієнтирів, а навпаки — допомагають розкрити глибину, яка проявляється саме всередині цих меж. Обмеження не знищує талант — воно його спрямовує, надає йому нового сенсу.Історія знає безліч жінок, чиї здібності сяяли в різних галузях — літературі, мистецтві, освіті, громадській діяльності. Їхній вплив виявлявся не лише публічно, а й тихо — усередині громади, у праці з дітьми, у передачі цінностей, у творенні миру в домі. Юдаїзм не закриває жінці шлях до творчості — він лише пропонує простір, де творчість служить не зовнішній славі, а духовній глибині.Танець, голос, сценічне самовираження — усе це може бути використане так, щоб надихати інших жінок, створювати освітні та культурні проєкти, розвивати дівчат, зміцнювати їхню ідентичність і впевненість. Жіночі колективи, навчальні програми, терапевтичні практики через рух або музику — це не менш значуще, ніж велика сцена, а вплив часто буває набагато глибшим.Важливо також розуміти: публічний успіх не завжди дорівнює внутрішньому благополуччю. Життя в мистецтві потребує великих жертв, і не всі вони відповідають тому, що Тора вважає справжнім щастям. Іноді відмова від частини можливостей — не втрата, а шлях до цілісностіКоли Всевишній дає талант, Він дає й шлях його розкриття. Навіть якщо цей шлях не збігається зі звичними уявленнями про кар’єру. У кожного дару є своє єврейське застосування — можливо, менш помітне для світу, але значно вагоміше з погляду вічності.Тора не відбирає таланти. Вона робить їх осмисленими. І коли людина спрямовує свій дар туди, де він стає частиною її духовної місії, талант не зменшується — він починає світити по-справжньому.джерело: toldot.com

Головний рабин України та Києва Моше Реувен Асман вшанував пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років на церемонії відкриття пам’ятника в самому серці Єрусалима.Разом із Віце-прем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарасом Качкою, Заступницею Керівника Офісу Президента України Іриною Мудрою та Послом України в Ізраїлі Євгеном Корнійчуком було віддано шану мільйонам невинно загиблих Українців, заморених голодом злочинною радянською владою.На церемонії були присутні політичні й громадські діячі, а також депутати Кнесету.Під час промови рабин подякував народу Ізраїлю за солідарність і здатність чути чужий біль.У Єрусалимі — в незмінній столиці нашого народу — він возніс молитву за душі невинно убієнних та за справедливий Мир, який так потребує сьогодні Україна.

*14 кіслева 2193 року (1568 рік до н.е.) — День народження Реувена бен Яакова.*14 кіслева 2318 року (1443 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Реувена бен Яакова.Реувен був первістком нашого праотця Яакова і його дружини Леї, а також взагалі першою дитиною Яакова. За правом первородства він повинен був очолити єврейський народ, отримавши для свого коліна подвійну частку в Ерец-Ісраель, атрибути царськості, однак після того, як він, за висловом Тори, «розладнав батьківське ложе». Великий мудрець і коментатор Раші так пояснює слова Тори «і пішов Реувен і ліг з Білѓою, наложницею батька свого» (глава Ваїшлах 353:22) — «За те, що розладнав (батьківське) ложе, Писання зараховує йому, якби він з нею ліг. А чому він розладнав і порушив його ліжко? Тому що, коли померла Рахіль, Яаков взяв своє ложе, яке незмінно стояло в наметі Рахіль і ні в якому іншому наметі, і переніс його в намет Білѓї. Тоді Реувен прийшов заступитися за свою матір і розладнав батьківське ложе». Згідно з іншими коментарями, він ліг на порозі намету Білѓі, маючи намір не дати Яакову увійти, і батько зрозумів його натяк. Однак після цієї події вищезгадані привілеї були відібрані у Реувена і віддані Йеѓуді та Йосефу.У віці 45 років разом з батьком і братами Реувен переїхав до Єгипту, де і покинув цей світ рівно в 125-й день свого народження. Нащадки племені Реувена отримали свою частку на схід від Йордану, і їх сусідами були також плем'я Гада і половина племені Менаше.*14 кіслева 5689 року (27 грудня 1928 року) — Весілля Ребе Менахема-Мендела Шнеерсона і ребецн Хаї-Мушки, дочки рабі Йосефа-Іцхака (шостий Любавицький ребе, ребе Раяц).Звістка про весілля викликала ажіотаж в єврейському світі і до Варшави, де мала відбутися церемонія, прибули тисячі євреїв, серед яких були батько нареченої ребе Раяц, який приїхав з Риги, і його тесть рабі Авраѓам Шнеерсон з Кишинева. На жаль, виїхати з Країни Рад було неможливо, тому батьки нареченого, рабі Леві-Іцхак і ребецн Хана, приїхати не змогли. Цього дня вони влаштували у себе вдома трапезу, в якій взяли участь багато єкатеринославських євреїв.Церемонія каболас понім (зустрічі нареченої і нареченого) проходила в будівлі варшавської єшиви «Томхей тмімім». У зал входили за запрошеннями і там виявилося «всього» тисяча осіб, зате церемонію самої хупи у дворі синагоги могли спостерігати всі бажаючі, а таких було більше п'яти тисяч!Весільний бенкет, пісні і танці тривали до сьомої ранку. Такого весілля Польща ще не бачила.джерело: chabad.odessa

Надзвичайно важливо, щоб з дитинства в нас зберігалися теплі, радісні, красиві сюжети. Дорослішаючи, ми спираємось на них — хоча й не обмежуємося лише дитячим досвідом.У Хануку це:Матеріальна радістьХанукальні гроші — хануке-ґелт (ідиш) або дмей Ханука (іврит). Подарунки, якими дорослі підтримують інтерес дитини до свята.Навіть за радянських часів багато дідусів і бабусь давали дітям ґелт — це було безпечно, бо не мало яскраво виражених ознак юдаїзму.«Смакові» спецефектиДорослі борються з дієтами, а Ханука приносить саме те, що зазвичай «не можна» — пончики, латкес, усе смажене в олії. Діти запам’ятовують чисту радість цих смаків на все життя.«Естетичні» спецефектиКонцерти, виступи, свята — у Хануку їх завжди багато, адже немає обмежень, властивих іншим святам Тори. Пончики в антракті — класика.ГраГоловний символ для дітей — дрейдл (савівон).Головний образСвічки або масляні світильники на вікні, коли в домі тепло, а надворі холод, вітер і сніг. Контраст, який ідеально записується в пам’ять дитини.Дитяча Ханука — це світло, тепло, радість, смаки, дзвін монет.Багато «радянських» євреїв цього не отримали, але ми можемо дати це нашим дітям зараз.

📖 Любавичський календар🗓 13 кислева 5746 року — день, коли суд постановив: «Ребе не свідчить»Під час судового процесу щодо книг опоненти намагалися домогтися, щоб Ребе особисто дав свідчення в суді — крок, який відкрив би їм можливість ставити зухвалі та принизливі запитання про його лідерство й статус.День оголошення рішення, 13 кислева, у 770 був проголошений днем посту та читання Тегілім. З самого ранку зал був наповнений хасидами й учнями єшив — напруга стояла у повітрі.Адвокати Ребе заявили в суді, що він є духовним лідером руху Хабад, а не власником матеріального майна, і тому його особисті свідчення не стосуються суті справи.Особливу роль відіграв доктор Вайс, лікар Ребе, який засвідчив, що після тяжкого інфаркту, перенесеного Ребе у 1977 році, сильні емоційні потрясіння можуть бути небезпечними для його здоров’я.Переказують, що в ті дні Ребе сказав:«Потрібно думати про те, як такі речі сприймуть учні єшив…»І ось — опівдні пролунало рішення федерального суду:«Ребе не свідчить» — Ребе не зобов’язаний давати показання.Новина миттєво досягла 770, де спалахнула велика радість. Увечері раб Аврам Шемтов провів тривалий фарбренген з учнями єшив — усі відчували, що це перший крок до перемоги «Дідан нотцах».Через рік з’явився рядок:«Хай дізнаються всі мешканці світу, що сталося 13 кислева»,який став символом величі тих днів.Того ж дня адвокати розмовляли з Ребе близько двох годин у будівлі бібліотеки. Ребе наголосив, що щодо Ребе Раяца не може бути поняття спадкування, «адже він перебуває з нами».Також він сказав адвокатам діяти не як хасиди, а як юристи, додавши:«Але щоб Хабад переміг — згідно з вашим власним переконанням».джерело: https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

Кожна людина приходить у світ зі своїми рисами характеру й особливостями емоційної природи. Хтось реагує спокійно, а хтось спалахує миттєво. Але сама по собі сильна емоційність — це не недолік і не вирок. Це частина людського призначення, інструмент, який можна спрямувати на добро. Робота над якостями не означає стати кимось іншим — лише точніше використовувати ті сили, які закладені Всевишнім.Найбільша складність для емоційної людини — вміти помітити момент вибору. Здається, ніби спалах виникає миттєво, без паузи, без жодної можливості зупинитися. Але свобода вибору є завжди — просто цей проміжок може бути дуже коротким, майже невловимим. І завдання полягає не в тому, щоб стати байдужою або невразливою, а в тому, щоб поступово збільшувати цю паузу — хоча б на частку секунди.Перший крок — прийняти свою природу. Це не слабкість, а матеріал для зростання. Кожна людина отримує свої випробування: комусь дається терпіння, комусь — уміння сперечатися, а комусь — сильне серце, що бурхливо реагує на будь-яку несправедливість. Але саме в цих рисах прихована велика сила. Емоційність може стати джерелом співчуття, енергії, здатності захищати інших — якщо навчитися керувати нею.Другий крок — заздалегідь готуватися до ситуацій, у яких емоції зазвичай беруть верх. Попередньо продуманий короткий «стоп-сигнал» — фраза, дихання, внутрішній жест — допомагає в напружений момент підключити розум. Це не скасовує почуттів, але дає ту саму маленьку паузу, в якій і народжується вибір.Третій крок — працювати з самооцінкою. Часто спалахи виникають не від гніву як такого, а від відчуття загрози, болю, сорому чи страху бути незрозумілою. Усвідомлення цих внутрішніх джерел робить реакцію менш автоматичною.І найважливіше — шлях самовдосконалення не має перетворюватися на самозвинувачення. Всевишній не очікує, що людина за один день змінить свій характер. Він хоче від нас щирого зусилля, руху вперед, навіть якщо кроки маленькі. Зупинка на частку секунди, стримана фраза, м’якший тон — це вже перемоги.Емоційність можна виправляти, але не викорінювати. А вміння помічати момент вибору приходить поступово — через терпіння до себе, усвідомленість і віру в те, що зростання можливе завжди.джерело:https://toldot.com/

Запрошуємо на відкриття нової експозиції, присвяченої 75-річчю Бориса Когана — художника тонких тіней і глибоких смислів.У галереї «Скрипаль на даху» оживуть роботи майстра різних років — мов тихі голоси часу, що промовляють до серця кожного, хто здатен слухати.Відкриття виставки відбудеться 4 грудня о 18:00.Адреса: Київ, вул. Шота Руставелі, 13.Приходьте, щоб торкнутися мистецтва, яке зберігає людську ніжність навіть у найтемніших барвах.