В одному містечку, недалеко від Любліна, жили два сусіди — старий швець Зіселе та молодий крамар Мендель. Якось вони серйозно посварилися: Мендель подумав, що Зіселе його обдурив із ремонтом взуття, і при всіх у крамниці грубо накричав на нього.Наступного вечора Зіселе сам постукав до Менделя.— Ходімо, — просто сказав він. — Трохи пройдемося. Повітря тепле, місяць гарний. Я чай у термос налив.Мендель спершу не хотів, але все ж пішов. Йшли вони мовчки. Потім Зіселе налив йому чаю — на лавці біля річки. Посиділи. І раптом Зіселе сказав:— Коли людина кипить, краще трохи охолонути. Я от люблю чай гарячий, але не обпікаючий.Мендель зрозумів.Вони не обговорювали, хто був правий, а хто винний. Просто йшли поруч. Потім Зіселе додав:— Гнів — як окріп. Якщо вилити — обпечеш іншого. Якщо тримати в собі — обпечешся сам. Краще налити в кухоль і дати трохи постояти.Відтоді вони часто гуляли вечорами. Без образ. Без крику.breslev.com

*18 менахем-ава приблизно 3190 року (приблизно 570 рік до н.е.) — за часів царя Ахаза, в Храмі згас західний світильник. Цар Юдеї Ахаз, який конфліктував з царем Ізраїлю Пекахом, закликав на захист ассирійського царя Тіглатпалассара, розплатившись з ним золотом і сріблом їхнього Храму. Ассирійці розбили союзних з ізраїльтянами арамеїв, а через півтора десятка років наступний ассирійський володар Шалманесер розгромив Північне (Ізраїльське) царство і повів у рабство євреїв з десяти колін.chabad.odessa

Нам так хочеться, щоб усе було простіше: щоб добрі справи автоматично приводили до добрих результатів, щоб молитви виконувалися відразу, щоб усе йшло за зрозумілими правилами.Але світ влаштований інакше. Багато чого відбувається без нашої участі: дощі, заходи сонця, зустрічі, випробування. Усе — в руках Небес.Та є одна точка, де вибір завжди лишається за людиною.Саме там, де ніхто не бачить. Ніхто не може змусити нас ставитися до життя з повагою, до оточення — з добротою, до Істини — з трепетом.Боятися Небес — означає жити з внутрішнім тремтінням: «А чи правильно я чиню? А чи добро творю зараз?»Це не страх покарання. Це — особистий зв’язок із Творцем, який неможливо підробити.

 Чоловіки разом із Головним рабином продовжують вивчати маамар Ребе «Насато лерейхо нес леhітносес» — про духовний прапор, що підносить єврея над буденністю та додає сили долати випробування.

У невеликому містечку жив бідний чоботар на ім’я Лейб. Працював він удень і вночі, завжди з усмішкою, але сусіди дивувалися, що перед кожним ударом молотка він щось пошепки промовляє.— Лейбе, що ти все бубниш? — якось запитав один крамар.— Я кажу: «Рібоно шель олам! Нехай цей цвях увійде рівно, щоб чобіт не натирав. Бо якщо людина через мене страждатиме — мені за це відповідати перед Тобою».— Та ти що, справді думаєш, що Небеса стежать за кожним твоїм цвяшком?Лейб подивився на нього й відповів:— А як же! Бо там, де немає страху перед Небесами — там людина швидко перестає бути людиною.Коли про це розповіли цадику з Ружина, той сказав:— Лейб — не просто швець. Він — майстер з ремонту душ.

У місті Городок на Хмельниччині встановили нову захисну огорожу, на старовинному єврейському цвинтарі, якому вже понад 400 років!Цей некрополь є одним із найдавніших на Поділлі. Тут збереглося близько двох тисяч надгробків, найстаріші з яких датуються початком XVII століття!Хочу подякувати тим хто реалізував цю Святу справу! А саме благодійному фонду ESJF – Європейська ініціатива зі збереження єврейських кладовищ та Міністерству закордонних справ Німеччини за фінансову підтримкуДуже важливо піклуватись про збереження памʼять про мертвих. Це не тільки історія, а й велика заповідь! джерело:https://www.facebook.com/chiefrabbiua 

 📌17 менахем-ава 5689 року (23 серпня 1929 року) — Погром в Хевроні.Три наступні дні пройшли в місті під гаслом «Ріжте євреїв!». 67 хевронських євреїв, чоловіків, жінок і дітей, були вбиті, а безліч інших поранені і покалічені в результаті заколоту, піднятого їх арабськими сусідами.Євреї, що залишилися в живих, втекли до Єрусалиму, і старовинна хевронська громада, яка відносно мирно уживалася зі своїми арабськими сусідами протягом декількох сотень років, була знищена. Відновити єврейську присутність в стародавній єврейській столиці вдалося лише після Шестиденної війни 1967 року.chabad.odessa

Ти не стаєш кимось іншим. Ти просто повертаєшся до себе.Крок за кроком знімаєш з себе те, що не твоє: очікування інших, звички, які вже не підтримують, страх бути незручною, потребу подобатись усім.Цей процес може бути болючим, лячним, повільним — але він живий.Бо в кожному такому русі — все більше тебе справжньої.Не змінюй себе. Віднаходь.Не підганяй себе. Досліджуй.Не критикуй. Обіймай.Ти — не проект для покращення. Ти — дім, до якого варто повертатись. InstitutPsihoterapiiResurs

*15 менахем-ава (приблизно XIII століття до н.е.) — Знято заборону на шлюби між представниками різних колін народу Ізраїлю.Раніше, для того щоб справедливо розділити Святу землю між дванадцятьма колінами Ізраїлю, були накладені обмеження на шлюби між людьми з різних колін. Вся територія Ерец-Ісраель була розділена жеребкуванням між колінами і за законами Тори жінці, яка успадкувала від батька долю, заборонялося ставати дружиною «іншого коліна» чоловіка, щоб їхні діти, що належали до коліна свого батька, не передавали успадковану землю з одного коліна в інше.Це правило діяло протягом 14 років, лише за життя покоління, яке завойовувало і заселяло Святу землю з 2488 по 2503 роки (1273-1285 роки до н.е.). Після того, як 15 ава обмеження було скасовано, ця дата перетворилася на своєрідне свято закоханих.*15 менахем-ава (приблизно 1228 рік до н.е.) — Амністія коліна Біньяміна.15 ава став днем, коли старійшинами Ізраїлю було знято відлучення з коліна Біньяміна, що також послужило причиною цього свята. Підставою для відлучення стала позиція, зайнята людьми коліна Біньяміна у справі про «Наложницю з Гіви».Тоді, після відмови біньямінітів видати винних, на шлюби між коліном Біньяміна та іншими колінами Ізраїлю було накладено заборону. Більш того, між біньямінітами та об'єднаною армією інших колін почалися кровопролитні бої, в яких вціліло всього 600 чоловіків з коліна Біньяміна.Ці події відбувалися за часів правління судді Отніеля бен Кеназа, який керував єврейським народом з 2533 по 2573 роки (1228-1188 рр. до н.е.).*15 менахем-ава 3187 року (574 рік до н.е.) — скасовано накладену царем Єровамом заборону на відвідування Єрусалима.Після смерті в 2964 році (797 рік до н.е.) царя Шломо (Соломона) єдине єврейське царство розділилося на дві частини — Північне і Південне. Правитель Північного (Ізраїльського) царства Єровам бен Нават заборонив своїм підданим відвідувати столицю Південного (Юдейського) царства Єрусалим, а тим самим позбавив їх можливості приносити жертви в Храмі.Щоб не допустити порушення свого указу, Єровам виставив на дорогах застави. Заборона (як і застави) була знята лише через 200 років, 15 ава 3187 року, за часів правління останнього царя Ізраїльського царства Гошеа бен Ейли.*15 менахем-ава 3908 року (148 рік н.е.) — Дозволено поховати захисників Бейтара.Після падіння Бейтара — останнього оплоту повстання під керівництвом Бар-Кохби римляни жорстоко розправилися з захопленими в полон захисниками фортеці. Всі вони були вбиті, причому римляни навіть не дозволили євреям поховати їх. Цей дозвіл було отримано лише через 15 років.Після того, як загиблі в Бейтарі були поховані, в молитву, що звершувалася після їжі, було додано ще благословення «ѓа-Тов ве-ѓа-Мейтів».chabad.odessa

15 ава — свято любові?У Мішні, трактат Тааніт, сказано:«Не було в Ізраїля свят подібних до П’ятнадцятого ава і Йом-Кіпуру».Що ж це за день — П’ятнадцяте ава? І чому його порівнюють із Йом-Кіпуром?Наші Мудреці пояснюють: Йом-Кіпур символізує прощення гріха золотого тельця. Це прощення Всевишній дарував саме в цей день, коли Моше спустився з Синаю з другими скрижалями.А П’ятнадцяте ава символізує відкуплення гріха розвідників, які були послані в Землю Ізраїлю і зганьбили її.Саме 15 ава припинився мор, що знищував покоління, яке вийшло з Єгипту, — покарання за два тяжкі гріхи: створення золотого тельця та відмову увійти в Ерец-Ісраель.Події, що сталися 15 ава:1. Припинення смерті покоління, що вийшло з ЄгиптуЇх було 600 000 чоловіків віком понад 20 років. Щороку 9 ава помирало 15 000 з них.На сороковий рік мандрів у пустелі, 9 ава, останні 15 000 очікували своєї смерті. Але цього разу Всевишній змилосердився — і вони залишились живими.Вони подумали, що, можливо, помилились у даті, й очікували ще. Лише 15 ава, побачивши повний місяць, вони переконались, що 9 ава минуло — і ніхто не помер.Тому цей день став днем радості, днем повного відкуплення гріха розвідників.2–3. Скасування двох заборон на шлюбиСкасовано заборону жінкам-спадкоємицям із одного коліна виходити заміж за чоловіка з іншого коліна.Також скасовано заборону чоловікам із коліна Біньяміна одружуватись із жінками з інших колін.Після трагедії в Ґів’ї (Шофтім 19–21), коліна Ізраїля поклялися не віддавати своїх дочок біньямінітам. Це загрожувало зникненням цілого коліна. Але народ розкаявся, і згодом ці клятви було визнано такими, що не поширюються на наступні покоління.Саме 15 ава синам Біньяміна дозволили «викрадати» собі дружин із дівчат, що виходили виносити виноград і водити хороводи в місті Шіло.Це стало першим в історії Ізраїлю об’єднанням колін, а книга Суддів називає його «святом в ім’я Г-спода».4. Скасування прикордонних застав між Ізраїлем і ЮдеєюПісля розколу царства на Ізраїль і Юдею, цар Йоров‘ам заборонив паломництва в Єрусалим і поставив ідолів у Дені та Бейт-Елі. Так у Північному царстві поширилось ідолопоклонство.Але останній цар Ізраїлю, Гошеа бен Ейла, скасував заборону і дозволив вільно йти в Єрусалим — роблячи спробу знову об’єднати народ.5. Завершення заготівлі дров для жертовникаДо 15 ава завершували збір дров для жертовника в Храмі, про який сказано:«Вогонь має горіти на жертовнику постійно, не гаснучи».Після 15 ава ночі ставали вологішими, й у деревині могли з’являтись черв’яки. А на жертовник дозволялося приносити лише чисте, незіпсоване дерево.Цей день став особливим храмовим святом, днем подяки Всевишньому.6. Поховання мучеників Бейт-АраПісля придушення повстання Бар-Кохби, римляни заборонили ховати загиблих. Але саме 15 ава, через рік, заборону зняли. І виявилось, що тіла не розклались і лишились неушкодженими, попри відкритий простір, хижаків і час.На честь цього мудреці додали до «Біркат Амазон» (Благословення після їжі) четверте благословення:«Добрий і творить добро»:– «Добрий» — бо тіла не розклались,– «Творить добро» — бо їх вдалося поховати.Свято без жалобиІ до сьогодні 15 ава відзначається як день радості:– не читають Таханун,– не проводять жалобних обрядів.Коло замикаєтьсяЗ 15 ава починається духовна підготовка до місяця елул і Судних днів.День стає коротшим, ніч довшою. Пора замислитись над підсумками року.Природа допомагає — спадає спека, з’являється спокій для роздумів.З 15 ава заведено бажати одне одному доброго року.Гематрія побажання «Нехай Б‑г запише вас у Книзі життя на щасливий рік і скріпить цей запис печаткою» дорівнює 928 — гематрія слів «П’ятнадцяте ава».Натяк у ТоріУ 29 розділі книги Дварим сказано:«Ви стоїте сьогодні всі разом перед Г‑сподом, Б‑гом вашим: голови колін, старійшини, наглядачі, усі мужі Ізраїлю, ваші діти й жінки, і прозеліти... — від дроворуба до водоноса — щоб вступити в союз з Б‑гом».– Згадка про дроворуба — натяк на 15 ава, коли припиняють заготівлю дров.– Згадка про водоноса — натяк на Оша-на-Раба, коли воду возливали на жертовник.І весь цей час — від 15 ава до Оша-на-Раба — ми стоїмо перед Б‑гом.Наближається атмосфера днів сліхот, молитов про милосердя, днів суду.Ми знову стоїмо на порозі нового року —з його святами і постами,з його духовними підйомами і болючими згадками,з підбиттям підсумків і новими благословеннями.Коло року замкнулося — і відкривається новий.

14 менахем-ава 5561 року (24 липня 1801 року н.е.) — Алтер ребе оселився в місті Ляди.Після другого арешту раббі Шнеура-Залмана (Алтер ребе) влада побажала, щоб цей єврей, який доставляв їм клопоти, оселився в Петербурзі. Але це дуже засмутило хасидів, оскільки для них шлях до столиці був закритий.У ті дні в Петербурзі перебував князь Любомирський. Один з хасидів розповів йому про Алтера ребе і про те, що його хочуть залишити в Петербурзі. Князь зустрівся з раббі Шнеуром-Залманом і сказав, що якщо той погодиться оселитися в одному з міст, що знаходяться в княжих володіннях, то він, Любомирський, зможе вмовити чиновників. І Алтер ребе погодився оселитися в Лядях.