Наш Міцвотанк — пункт незламності курсує вулицями Києва.Туди, де через обстріли росії немає світла й опалення.Туди, де людям потрібне просте й життєво важливе — тепло і підтримка.Ми привозимо гарячі напої, можливість підзарядити гаджети,зігрітися, перепочити й відчути: поряд є ті, кому не байдуже.Ці часи непрості. Але саме зараз стає зрозуміло головне:лише разом ми зможемо їх подолати.Тримаючись одне за одного, з вірою й людяністю,ми обов’язково дійдемо до Перемоги. 

*24 тевета 5573 року (9 січня 1812 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шнеура-Залмана бен Боруха з Ляда (Алтер ребе).Засновник руху Хабад Алтер ребе (також відомий як Баал ѓа-Танія, за назвою своєї головної праці — книги «Танія») у 1812 році був змушений втекти з Ляда у зв'язку з початком наполеонівської навали. Через три місяці Алтер ребе і його супутники прибули до села Пена Курської області.Жителі Пени (це було велике село, майже 300 дворів, проте у зв'язку з початком війни багато будинків стояли порожні) дали їжу і дрова всім прибулим, але в суворих зимових умовах здоров'я 68-річного Алтер ребе похитнулося і 24 тевета, наприкінці суботи тижневої глави «Шмот», рабі Шнеур-Залман покинув цей світ.Алтер ребе перевезли до міста Гадяч, де знаходилося найближче єврейське кладовище. Крім того, кажуть, що Алтер ребе просив поховати його саме в Гадячі, тому що тамтешнє кладовище було місцем поховання багатьох ністарім — таємних праведників-кабалістів.*24 тевета 5597 року (1 січня 1837 року) — Землетрус у Цфаті.Ця катастрофа спустошила північні райони Ізраїлю. У Цфаті загинуло 4000 євреїв, у Тверії — майже 1000. Багато з тих, хто вижив, втративши дах над головою і заробіток, перебралися до Хеврона, де десять років тому оселилися хасиди другого Любавицького ребе Мітелер ребе і була міцна громада.джерело: chabad.odessa

Шулхан Арух Алтер Ребе (відомий також як Шулхан Арух га-Рав) — один із найважливіших галахічних творів, укладений рабі Шнеуром-Залманом з Ляд, засновником хасидизму ХаБаД. Це не просто кодекс законів, а глибокий і цілісний звід галахи з чіткою логікою та внутрішніми підставами.✍️ Як він був написаний?За дорученням Магіда з Межирича Алтер Ребе, якому було лише 25 років, узявся за грандіозне завдання — викласти галаху «з поясненнями причин», ясно й без суперечностей, спираючись на всі ранні та пізні авторитети.Над книгою він працював багато років. Першим було видано розділ «Закони вивчення Тори», який викликав великий резонанс у єврейському світі.🔥 Втрата рукописівАлтер Ребе встиг написати працю за всіма чотирма розділами класичного Шулхан Аруха й розпочав підготовку другої, розширеної редакції.Проте в 1810 році пожежа в Лядах знищила майже всі рукописи. До наших днів дійшло лише близько третини книги — за раніше зробленими копіями.🧱 Структура📖 5 томів:4 томи — Орах Хаїм (молитва, Шабат, свята);5-й том — окремі закони з Йоре Деа та Хошен Мішпат.📎 Кунтрес АхаронДо низки законів Алтер Ребе додав «Кунтрес Ахарон» — аналітичний додаток, у якому розглядаються різні думки та обґрунтовується остаточне рішення.Мова тут більш стислива й наукова, на відміну від ясного основного тексту.📚 ВпливКнигою широко користувалися автори Мішна Брура, Кіцур Шулхан Арух та інші.Протягом тривалого часу вона була головним галахічним авторитетом для всіх хасидів. Сьогодні дедалі більше громад повертаються до постанов Алтер Ребе.🕯️ Оцінка інших рабинівПро нього говорили:«Алтер Ребе — не “останній”, а “перший”»;«У його Шулхан Аруху — справжня глибина галахи».Багато хто свідчив, що найскладніші питання прояснювалися з одного короткого розділу.🖨️ ВиданняКласичним вважається старе видання Ромм, попри наявні помилки.Ребе виступав проти «переписаних» редакцій.У 5783 (2023) році вийшло якісне фототипічне видання з додатком «ШУТ (питання й відповіді) Алтер Ребе».🕊️ ПідсумокШулхан Арух Алтер Ребе — це галаха, написана ясно, глибоко й з внутрішньою істиною.Один із найбільших дарів Алтер Ребе єврейському народові. джерело: 📖 Любавицький календар 

У книзі «Тора Ор», в есеї, що починається словами «Хто дав уста…», у пункті, який починається словами «І зрозуміло те, на що наводився приклад…», замість слів «…тому що є аспект верху» має бути написано: «…і також є гідність».Одних лише зітхань недостатньо, щоб принести нам спасіння. Зітхання — це лише ключ, необхідний для того, щоб відчинити серце й розплющити очі, аби не сидіти, склавши руки. Потрібно впорядкувати свої дії й наполегливо працювати — кожен відповідно до своїх можливостей — задля підтримки та поширення вивчення Тори і дотримання її заповідей: один — через писання, інший — через публічні виступи, а третій — своїми фінансовими ресурсами.Примітки:У примітці вище Ребе вносить виправлення до тексту «Тора Ор», які відтоді були включені до всіх її видань.Хасиди люблять казати: «Час, проведений у сльозах через один гріх, можна використати для виконання двох заповідей».Замість того, щоб оплакувати темряву, ми маємо породжувати світло. Як пише Ребе РАЯЦ у листі, з якого взято наведене вище вчення: «Ми звикли… із глибокими зітханнями, що виходять із серця, сокрушатися про [низький] рівень наших нинішніх етичних стандартів… Проте в цей час ми забуваємо прислів’я: “Одна дія краща за тисячу зітхань”».Водночас наведене вчення говорить нам, що інколи зітхання можуть мотивувати до конструктивної діяльності.

Сьогодні — 23 тевета 5786 року.Айом-Йом:У книзі «Тора Ор», у промові, що починається словами «Хто дав уста…», в абзаці, який починається словами «і сенс буде зрозумілий…», вислів: «бо є рівень піднесеності» — слід читати як: «і також є рівень піднесеності».Одними лише зітханнями не врятуєшся. Зітхання — це лише ключ, щоб відкрити серце й розплющити очі, не сидіти склавши руки, а впорядкувати працю й дії. Кожен — у міру своїх можливостей — має діяти й робити щось для поширення Тори, навчання Тори та дотримання заповідей: своїми словами, своїми промовами, своїми засобами.джерело: 📖 Любавицький календар 

У наведеному нижче листі, адресованому Геула Коен, депутату Кнесету, у 1981 році Любавицький Ребе роз’яснює свою позицію щодо питання поселень у Юдеї та Самарії.Він наголошує, що його підхід не пов’язаний із політикою, а ґрунтується на вимогах Галахи та відповідальності за можливі наслідки тимчасових або демонстративних поселень.Це одне з небагатьох місць, де Ребе відкрито розкриває мотиви своєї лінії поведінки в цьому чутливому питанні.З Божою допомогою, 24 елул 5741 рокуБруклін, Нью-ЙоркШановній пані Геулі Коен, депутату Кнесету — хай буде благословенне її життя.Вітання і благословення!Підтверджую отримання Вашого листа від 18 менахем-ава, який надійшов до мене з великим запізненням.І почну з його заключної частини — з пропозиції вплинути на тих, хто дослухається до мого голосу, аби вони оселилися в місцях, перелічених у Вашому листі.І, забігаючи наперед, мушу підкреслити: мої звернення та подібні кроки можливі лише тоді, коли вони можуть спиратися на тверду надію, що поселення буде довготривалим і стійким, а не є політичною акцією і не має на меті викликати тимчасове пожвавлення громадської думки — навіть якщо згодом, за короткий час, поселенців буде виселено. Бо справа моя — не політика, а Галаха.І відповідно до лінії тих, хто мав і має вплив у питаннях такого роду протягом усіх тридцяти двох років, я дійшов висновку, що напрям у них один: поступки й відступи тощо. І останній крок перевершив попередні — повернення нафтових джерел, які забезпечували понад половину, а за деякими твердженнями — три чверті потреб нашої країни для функціонування економіки та для потреб оборони; і їх справді повернули — без будь-якої серйозної реакції з боку мешканців нашої країни, попри те що кожен розуміє: це найдієвіша й життєво необхідна «зброя» для безпеки держави та для існування її економіки. Немає потреби поширюватися на очевидні речі.І порівняно з цим — що означає в їхніх очах виселення поселенців з одного, двох, а то й більшої кількості місць? Тим більше що зовнішній тиск продовжує посилюватися тощо. І особливо — оскільки це вже було зроблено на практиці, і для цього було залучено ЦАХАЛ, а всі партії перейшли до «порядку денного»!І, як уже сказав, — відкрито заявляти, щоб поселялися, а водночас натякати поселенцям, що це лише тимчасова демонстрація, — не належить до способів, якими я користуюся.Це перший раз, коли я розкриваю мотив моєї лінії поведінки з цього питання, і причина цього зрозуміла: щоб не послабити тих, хто вірить, що відбудеться докорінна зміна — і незабаром — у підході тих, хто визначає керівництво нашої країни щодо зовнішнього тиску; а також щоб не послабити й тих, для кого це — лише демонстрація, адже щодо декого з них не лише «намір їхній гідний», але й самі їхні дії бажані.І їй належить вирішити, чи варто публікувати — навіть серед близьких до її позиції — мою думку та мої аргументи, чому я не використовую свій вплив для зазначеного поселення, з причин, викладених вище.І завершуємо добрим, відповідно до часу, — побажаннями запису й печаті на добрий і солодкий рік; щоб її вплив був використаний повною мірою на благо цілісності Землі, а разом із цим — на благо цілісності народу і цілісності Тори, які всі взаємопов’язані.І, звісно, зрозумілий мій «натяк» щодо цілісності Землі, народу і Тори — виправлення відомого нещасного закону шляхом його формулювання як «ґіюр за Галахою». І на превеликий мій подив до мене дійшла дивна звістка щодо її позиції з цього питання.З повагою і благословенням.джерело: Любавицький календар 

Шрифт Алтер Ребе — це особлива форма написання святих текстів СТаМ (Сефер Тори, тфілін і мезуз), сформована за вказівкою Алтер Ребе й така, що поєднує два напрями: галахічну традицію поскім (постановників галахи) та пояснення каббали.З часом цей почерк став основним серед сойферів ХаБаДа й набув статусу окремої духовної та текстуальної традиції руху.📜 Як виник шрифт Алтер РебеЗа переданим переказом, під час перебування у Магіда з Межерича Алтер Ребе отримав доручення розробити форму написання літер, яка б точно відповідала і вимогам галахи, і внутрішньому змісту літер, як його пояснює вчення каббали. Протягом кількох тижнів він займався уточненням обрисів і структури літер.Новий почерк було передано його учневі та особистому сойферу — раву Реувену Мяновичу, який писав для Алтер Ребе тфілін і мезузи.Саме його роботи стали основним зразком того, що сьогодні називають «шрифтом Алтер Ребе».🧩 Місце шрифту серед інших традицій письмаВ ашкеназькій традиції СТаМ існує кілька усталених форм письма:— шрифт Бейт-Йосеф— шрифт Аризаля— шрифт Алтер Ребе (традиція ХаБаДа)— сефардська форма письма— єменська традиція письма.Почерк Алтер Ребе вирізняється низкою тонких деталей у контурах і з’єднаннях штрихів.Ці відмінності не є прикрасою чи художнім стилем — вони відображають точність, виваженість і смислову цілісність форми літер.🕯️ Передача традиції та збережені зразкиЗ плином часу передача цього почерку «з рук у руки» частково перервалася. Втім, були збережені оригінальні тфілін, які приписують раву Реувену-сойферу; їх переглядали Ребе й використовували як важливий зразок традиції письма.Головна складність дослідження полягала у відмежуванні того, які деталі форми літер є обов’язковими, а які — особливістю почерку конкретного сойфера.Тому тема уточнення точної форми літер залишалася предметом обговорень і вивчення серед учених-равинів і сойферів.📝 Ставлення Ребе та практична позиція ХаБаДа📝 У своїх листах і бесідах Ребе неодноразово наголошував на важливості:— вивчення точної форми літер почерку Алтер Ребе,— зміцнення традиції хабадських сойферів,— придбання тфілін і мезуз саме в цьому почерку.Ребе заохочував сойферів ХаБаДа вивчати збережені зразки та працювати на їхній основі, розглядаючи шрифт Алтер Ребе як природну частину духовної спадщини хасидів ХаБаДа.⚖️ Полеміка та аргументи сторін⚖️ З часом довкола цієї теми виникла полеміка. Деякі равини й сойфери висловлювали сумніви через відсутність повністю безперервної традиції.Прихильники традиції відповідали, що:— Ребе неодноразово спонукав до практичного використання цього почерку,— почерк Аризаля також зазнавав змін упродовж історії,— для ХаБаДа почерк Алтер Ребе є органічною й спадковою традицією,— повернення хабадських сойферів із СРСР допомогло відновити важливі елементи передачі.Дискусії з цього питання публікувалися в хабадських наукових виданнях і дослідницьких збірниках.🏁 Значення шрифту сьогодніПочерк Алтер Ребе став символом:— вірності духовній наступності,— прагнення до точності й осмисленості в предметах святості.Для багатьох хасидів ХаБаДа він виражає зв’язок між галахою, внутрішнім змістом єврейської літери та живою традицією поколінь.📸 На фото: частина тфілін, які написав реб Реувен а-сойфер — особистий сойфер Алтер Ребе.джерело: 📖 Любавицький календар

 Питання: Розкажіть, будь ласка, про контроль над емоціями. Як ви радите це робити і до якої міри, адже людина не повинна бути якоюсь сухою. Дякую!Естер ІзраїльВідповідь: Почнімо з того, що вміння керувати своїм емоційним станом — це своєрідний проєкт, робота над яким триває протягом усього життя, принаймні якщо людина прагне досягти високого рівня самоконтролю. А він необхідний, щоб не піддатися руйнівному впливу гніву, страху, заздрості, безпідставного занепокоєння та інших подібних почуттів.Однак ідеться не про просте стримування емоційної реакції. Навіть ті емоції, які здатні завдати значної шкоди, інколи бувають виправданими й навіть необхідними. Так, наприклад, гнів може бути виправданий, якщо він спрямований проти ворогів єврейського народу, а почуття суперництва між тими, хто вивчає Тору, що межує із заздрістю, за настановою наших Учителів, примножує мудрість (Мішна, трактат «Піркей Авот», розд. 4).Почуття можна уподібнити потоку потужної ріки, яка то вирує, то заспокоюється, але її течія не припиняється ані на мить. Мета полягає не в тому, щоб перегородити потік греблею, а в тому, щоб спрямувати його русло в правильному напрямку, стежачи, аби вода не виходила з берегів і не затоплювала прибережні поселення.Попри те що роботі над емоціями в єврейській традиції надається величезне значення, ми не знайдемо в ній поняття «контроль над емоціями». Єврейський підхід до цього питання ґрунтується на інших принципах. Зазвичай ідеться про вміння усвідомлювати свої почуття й проявляти їх вибірково, відповідно до певних орієнтирів. Точніше — спрямовувати свої емоції в руслі Тори та релігійного світогляду.Наприклад, Тора навчає не зберігати в серці зла на іншу людину, не заздрити чужому майну, любити інших євреїв тощо. Усі ці настанови стосуються світу почуттів, і від єврея очікується праця над собою, що дає змогу проявляти їх належним чином або, навпаки, утримуватися від прояву деяких із них.Це стосується й позитивних емоцій. Так, Всевишній заповідає євреєві радіти у свята, що, зрозуміло, буває непросто виконати, якщо людина перебуває у складних життєвих обставинах.Робота над емоціями в єврейській традиції тісно пов’язана й підпорядкована роботі над мідот — особистими якостями. Саме слово «міда», що означає міра або розмір, вказує на необхідність відмірювати потрібну міру емоцій залежно від мети поведінки та конкретного контексту. Вияв милосердя до жорстокого недоречний, так само як і жорстокість щодо слабкого та беззахисного.По суті, майже будь-яка емоція може бути задіяна, але ступінь і обставини її застосування мають бути співмірними й доречними. А щоб визначити, наскільки вони доречні, потрібні орієнтири. Ними слугують інтелектуальні й духовні підвалини: частково їх диктує розум та інтуїція, а частково — закони Тори.Таким чином, єврейський світогляд вимагає поставити емоції там, де це необхідно, на службу Всевишньому, залучаючи розум на додачу до інстинктивного й спонтанного вираження почуттів.Основою такої роботи над емоційним удосконаленням є знання Тори, її постійне вивчення, особливо книг з єврейської етики та моралі — так званих сифрей мусар (наголос на останньому складі). А також глибоке й постійне усвідомлення того, що кожна проявлена емоція впливає на оточення, так само як і на внутрішній образ самої людини.Почуття любові здатне породити відповідну любов, пом’якшуючи й збагачуючи внутрішній світ. А злість може бути згубною не лише для тих, на кого вона спрямована, а й викликати руйнацію в душі того, хто її відчуває.Усе сказане вище має привести до думки, що євреєві не загрожує емоційна сухість, адже самі почуття — легітимна й необхідна сторона людського життя.Скористаймося ще раз метафорою ріки. Сила емоційного потоку може бути величезною, і в цьому немає біди. Навпаки, здатність переживати сильні емоції можна розглядати як благословення Згори. До речі, вони не обов’язково мають мати зовнішній прояв, і за стриманим фасадом може приховуватися надзвичайна внутрішня потуга.Важливо лише, щоб цей потік був спрямований правильно й корисно. Річкові води можуть бути благотворними та живити великі простори. Це той випадок, коли хаотичний потік, плинучи по правильно прокладеному руслу, несе благо, а не руйнування.джерело: http://evrey.com/sitep/askrabbi1/q.php?q=otvet/q8726.htm 

📌21 тевета 2194 року (1567 рік до н.е.) — День народження Шимона бен Яакова.Шимон був другим сином нашого праотця Яакова і нашої праматері Леї та другим у загальному порядку народження дітей Яакова. Він народився 21 тевета (за іншими думками 28 тевета) через 9 років після прибуття Яакова до Харана.Нащадки Шимона склали одне з колін Ізраїлю — коліно Шимона і при поділі Ерец-Ісраель отримали наділ на південному заході країни (пустеля Негев) поруч з коліном Йеѓуди. Вони відрізнялися запальним характером, і щоб вони не збиралися разом у великих кількостях, Всевишній вжив «превентивних заходів»: нащадки Шимона стали бідняками або меламедами (вчителями) і змушені були розсіятися по всій країні в пошуках прожитку.

20 тевета 4965 року (13 грудня 1204 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше бен Маймона (Рамбама).Рабі Моше бен Маймон, також відомий під акронімом Рамбам (на Заході його частіше називають «Маймонід» — «син Маймона») народився в 1135 році в іспанській Кордові. Він походив із знатної і відомої родини, нащадків царя Давида і укладача Талмуда рабі Йегуди га-Насі.Першим його вчителем був батько, рабі Маймон, голова рабинського суду Кордови і один з найвидатніших законодавців свого часу. Коли Моше було 13 років, його родині довелося втекти з Кордови — місто захопили ісламські фанатики Альмохади і всім немусульманам загрожувала смерть. Сім років родина мандрувала Іспанією і нарешті оселилася в місті Фес (Марокко). За цей час рабі Моше встиг написати кілька праць — коментарі до Талмуду, трактат про єврейський календар тощо, але в 1165 році вони покинули Фес, який також належав Альмохадам, вирушивши в Ерец-Ісраель. День від'їзду з Феса, а також день, коли судно, на якому вони пливли, врятувалося від бурі, відзначалися нащадками Маймона сімейним постом, а день прибуття сім'ї в порт Акко став святом. Сім'я Маймоніда здійснила поїздку по Ерец-Ісраель, а потім відправилася до Єгипту, де оселилася у Фостаті (Старий Каїр).Молодший брат — Давид бен Маймон — займався торгівлею дорогоцінними каменями і завдяки цьому рабі Моше міг виконувати обов'язки глави громади і займатися літературною діяльністю. Однак під час однієї з поїздок його корабель зазнав аварії і Давид потонув (євреї, що живуть в Індії, запевняють, що він не потонув, а врятувався і очолив громаду в Кочіні), залишивши дружину і двох дітей. Сім'я була розорена, і Рамбаму довелося шукати прожиток відразу для двох сімей. Він став лікарем і зрештою був призначений одним з особистих лікарів самого султана Саладіна (Салах-ад-Діна). Саме в ці роки, незважаючи на свою завантаженість, він написав книги «Мішне Тора» («Повторення Закону») і «Море невухім» («Наставник тих, хто вагається»). Також його перу належить безліч інших книг, зокрема «Сефер ѓа-міцвот» («Книга заповідей»), де він систематизував всі 613 заповідей — 248 наказів і 365 заборон.До кінця життя рабі Моше продовжував працювати як придворний лікар і глава єврейської громади, ведучи широке листування з громадами різних країн. Рамбам помер, оплакуваний у всіх частинах єврейського світу, а його останки були перевезені в Ерец-Ісраель, в Тверію, і до цього дня його могила залишається об'єктом паломництва.До 750-річчя Рамбама в Ізраїлі був заснований кібуц Яд-Маймонід.20 тевета 5244 року (19 грудня 1483 року) — Вихід у світ першого друкованого видання Талмуда.Цього дня в італійському місті Сончіно, в друкарні «Бней Сончіно» стараннями друкарів Ісраеля-Натана Сончіно і його сина Йеѓошуа-Шмуеля, побачив світ перший з друкованих томів Талмуда — трактат «Брахот».20 тевета 5641 року (22 грудня 1880 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яакова бен Масуда Абу-Хацири.Рабі Яаков народився в 1808 році в марокканському місті Таббасамт. Його поява на світ оповита легендами (за однією з них, в момент народження дитини весь будинок осяяв яскраве світло). Він з дитинства прославився рідкісними здібностями (сам рабі Яаков говорив, що до нього з'являвся пророк Еліяѓу (Ілля-пророк)), присвячуючи весь свій час вивченню Тори і Кабали, і нехтуючи сном і їжею. Уже в молодості він став главою єврейських громад провінції Тафіллалт і багато часу віддавав благодійності. Численні чудеса прославили його серед усіх євреїв Північної Африки, а благочестя, моральні якості і глибока скромність створили навколо нього ореол святості — його називали «Б-жественним кабалістом» і «вправним чудотворцем».П'ять разів рабі Яаков мав намір відправитися в Ерец-Ісраель, проте кожного разу громада противилася його від'їзду і лише на шостий раз це йому вдалося. Однак, захворівши в дорозі, він помер, не досягнувши Ерец-Ісраель. Як і народження, смерть рабі Яакова супроводжувалася чудесними знаменнями, і його могила в єгипетському Даманхурі, поблизу Олександрії, стала місцем паломництва.Одним з онуків рабі Яакова був рабі Ісраель, відомий як Баба-Салі (арабською: «тато Ісраель»), який жив з 1951 року в Ерец-Ісраель, і також мав славу чудотворця. Його могила в місті Нетівот служить місцем паломництва, розміри якого лише трохи поступаються традиційному паломництву до могил великих кабалістів і мудреців Талмуда рабі Шимона бар-Йохая на горі Мерон в Галілеї і рабі Меїра Баал ѓа-Нес (Чудотворця) в Тверії.джерело: chabad.odessa

День івритуСьогодні ми святкуємо День івриту – мови, яка поєднує тисячолітню історію та сучасне життя Ізраїлю. Іврит звучить у літературі, музиці, медіа та повсякденному спілкуванні.Він зберігає традиції, водночас залишаючись живою та сучасною мовою, що об’єднує покоління і надихає на нові відкриття.  джерело: IsraelinUkraine

🟡 Суботній одяг у гала́сі та хасидизміСеред єврейських звичаїв особливе місце посідає носіння окремого одягу для Шабату. Це не просто зовнішній атрибут, а вираз пошани до святого дня й внутрішнього переходу від буденності до святості. Уже мудреці Талмуду підкреслювали важливість чистого й особливого одягу до Шабату, пов’язуючи це із заповіддю: «і назвеш Шабат — насолодою, святиню Господню — шанованою». Тому одяг намагаються змінити ближче до початку Шабату, після приготувань і омовіння, показуючи, що ця дія здійснюється саме заради честі дня. Навіть якщо людина перебуває наодинці й ніхто її не бачить, обов’язок залишається тим самим — адже пошана стосується не людини, а самої святості Шабату. А якщо немає можливості вдягнути інший одяг, то принаймні очищують і впорядковують той, що є.✨ Сенс суботнього одягуУ книгах пояснюється, що особливий одяг пов’язаний із духовною реальністю Шабату: він допомагає людині відчути відокремленість цього дня від буднів, підтримує настрій піднесеності й нагадує про святість часу, щоб не ставитися до нього за звичкою. Подібно до того, як перед царем людина постає у почесному вбранні, так і в Шабат єврей одягається в більш вишуканий одяг. У традиції є й особливе ставлення до білого одягу, про який згадує Зоар: відомо, що від Баал Шем Това до Ребе Маараша Ребе носили білі суботні шати, тоді як сьогодні цей звичай найчастіше виражається принаймні в білій сорочці.🕯 Звичай у ХаБаДіУ хасидському середовищі ХаБаДу суботній одяг набув особливого значення. Ребе РАШАБ установив, щоб у Шабат одягали шовковий одяг — на цій підставі поширився звичай шовкового сюртука та шовкового гартела. Навіть ті, хто в будні молиться в костюмі, у Шабат намагаються вдягати довгий сюртук як більш почесний і піднесений одяг. У книгах зазначається, що за суттю одяг Йом-Тову має бути ще урочистішим, ніж суботній, хоча зовні сьогодні ця різниця майже непомітна.🌿 У світлі вчення хасидизмуХасидська думка пояснює, що буденний одяг пов’язаний із приховуванням і обмеженням, тоді як суботній відповідає світлу, яке розкривається цього дня. Тому він належить до вищого духовного рівня, подібного до світу Брія, на відміну від буденного одягу, співвіднесеного зі світом Єцира. З цим пов’язують і перевагу шовкових тканин — матерії, що походить із «живого начала», на відміну від рослинних волокон, які символічно належать до рівня буденної реальності.👑 У наших РебеВ історії хасидів ХаБаДу збереглося багато свідчень, пов’язаних із суботнім одягом у Ребе. Відомо, що Алтер Ребе носив білі суботні шати й передав їх Цемах-Цедеку; зображення Цемах-Цедека в білому вбранні пов’язане саме з моментом суботньої святості. Про Ребе Махараша розповідали, що він одягав штраймл і мав особливий нігун, який співав під час облачення в суботній одяг і під час його зняття наприкінці Шабату. Ребе РАШАБ одягав суботні шати також під час прийому на єхіду́т і наголошував на важливості шовкового вбрання, доводячи це до рівня суворої вимоги.У пізні роки, починаючи з початку 90-х, Ребе став ходити в суботньому одязі й у будні, і хасиди пов’язували це з ідеєю, що світ уже стоїть на порозі «надвечір’я» перед великим Шабатом — часом Геули.🟣 ПідсумокОтже, суботній одяг у хасидській традиції — це не зовнішній звичай і не формальність. Він виражає внутрішнє ставлення до Шабату, допомагає людині вийти з ритму буднів, відчути піднесеність часу й надати матеріальному вигляду відтінок духовної святості.🖼 На картині — третій Любавицький Ребе Цемах-Цедек у суботньому одязі, який він отримав у спадок від свого діда Алтер-Ребе.джерело: 📖 Любавицький календар