18 кіслева 4998 року (7 грудня 1237 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраѓама Маймуні.Народжений у 1185 році рабі Авраѓам Маймуні ѓа-Нагід, також відомий як «Авраѓам бен ѓа-Рамбам», був сином великого мудреця Рамбама (рабі Моше бен Маймон) і вже в 19-річному віці, слідом за батьком, очолив єврейську громаду міста Фостат (стара частина Каїра). Його перу належить безліч коментарів і респонсів (відповідей на питання щодо єврейського законодавства), в яких він захищає і розвиває погляди батька.18 кіслева 5572 року (4 грудня 1811 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Боруха бен Єхіеля з Меджибожа.Рабі Борух народився в 1753 році. Його батьком був рабі Єхіель Ашкеназі, а матір'ю — ребецн Адель, дочка засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това.Рабі Борух був рабином у Тульчині, а потім повернувся до рідного Меджибожа, де й очолив хасидський рух, що мав безліч прихильників і послідовників. При «дворі» рабі Боруха жив знаменитий дотепник, «єврейський Ходжа Насреддін», Гершеле Острополер.18 кіслева 5637 року (4 грудня 1876 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йосефа-Іцхака з Овруча.Рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) народився в Любавичах і був п'ятим сином третього Любавицького ребе Цемах-Цедека. Його дружиною стала ребецн Хана — дочка рабі Якова-Ісраеля з Черкас і ребецн Двори-Леї (дочка Мітелера ребе) і після весілля, за наполяганням тестя, вони оселилися у нього. У віці 36 років, ще за життя батька, рабі Йосеф-Іцхак оселився в містечку Овруч, де став керівником хасидського руху.Дочкою рабі Йосефа-Іцхака була ребецн Стерна-Сара, яка згодом стала дружиною п'ятого Любавицького ребе рабі Шолома-Дов-Бера. Її син рабі Йосеф-Іцхак (шостий Любавицький ребе, також відомий під акронімом «ребе Раяц») отримав своє ім'я на честь дідуся.джерело: 

Не шукайте цю дату в списках "хагім Ісраель", єврейських свят (там, де Йом-Кіпур, Ханука, Ту бі-Шват тощо). Офіційно такої дати немає. Неофіційно – скрізь, де є «Кока-кола», і навіть там, де її немає, тобто, скрізь, де є Хабад, у 19-й день місяця кислів відзначають День звільнення Алтер ребе з ув'язнення, який також називається «Новий рік хасидизму». Річ у тім, що заарештований за неправдивим доносом (його звинувачували у збиранні грошей для Туреччини – тодішнього головного ворога Росії) Алтер ребе став об'єктом пильного вивчення царських чиновників і самого імператора. Однак, вивчивши справи «секти Залмана Боруховича», російська влада дійшла висновку, що хасидизм не містить нічого негожого (а це немало коштує у вустах російського чиновника – не знайти жодних звинувачень проти єврея). Алтер ребе випустили на волю, а його єврейським противникам було заборонено чинити перешкоди учням і послідовникам Алтер ребе (а також і всім іншим хасидським течіям).Тепер Алтер ребе міг спокійно продовжувати свою роботу з розповсюдження хасидського вчення, тож 19 кіслева стало тією датою, з якої почався новий відлік в історії хасидського руху.Як зустрічати цей Новий рік? Звичайно ж, не під ялинкою, це без питань. У нас в Україні існує традиція відвідувати цього дня могилу Алтер ребе в містечку Гадяч (Полтавська обл.) для того, щоб залишити на могилі праведника «пан» – записку з проханням, зверненим до Всевишнього, прочитати біля цього місця псалми-теґілім (єврейська традиція говорить, що могила праведника – місце де зв'язок із Всевишнім найкращий та найчіткіший), а також узяти участь у хасидських посиденьках – фарбренґену.А тепер кілька цікавих фактів про арешт і справу «секти Залмана Боруховича»• Алтер ребе був заарештований в останній день Суккот. До Петербурга його, як особливо небезпечного злочинця, везли в «чорній воронці» (кареті чорного кольору).• Шлях із Білорусії до північної столиці був неблизьким і субота застала конвой у дорозі. У п'ятницю після полудня Алтер ребе попросив зупинити карету. Начальник охорони відмовив (а ви припускали інші варіанти?), і наказав їхати далі. Раптово (чи раптово?) у карети зламалося колесо. Викликали майстра з найближчого села, той полагодив колесо і конвой знову рушив у дорогу. Щоправда, поїхали недалеко, оскільки раптово (знову це «раптово»!) впав один із коней. Кучер поспішив у те саме село і купив нового коня. Запрягли, хотіли знову рушити в дорогу, але коні не могли зрушити карету з місця. Тут уже й до пана начальника дійшло, з ким він має справу, тож він погодився провести суботу тут, тільки попросив в'язня дозволити коням з'їхати на узбіччя, щоб не створювати ДТП на трасі. Під кінець суботи конвой вирушив у дорогу.• За старим чиновницьким принципом «краще перебдіти, ніж недобдіти» до в'язня поставилися з усією суворістю російського закону і утримували мало того, що в одиночній камері, так ще й без вікон, а світло доставлялося за допомогою свічки. Один з охоронців вирішив пожартувати над в'язнем і запитав його в середині дня: «Чому ти, о такій пізній годині, не спиш?», на що Алтер ребе відповів, що зараз, мовляв, не час спати – п'ять хвилин третьої опівдні. Охоронець дуже здивувався мудрості Алтер ребе і, треба сподіватися, більше ідіотських жартів собі не дозволяв.• Начувшись про незвичайного в'язня, імператор Олександр I інкогніто (як він сам думав) відвідав одиночку Петропавлівської фортеці. Але коли він, переодягнений а-ля Гарун ар-Рашид, у солдатський мундир, увійшов до камери, Алтер ребе підвівся і надав йому відповідні знаки поваги. Імператора надзвичайний в'язень вразив не менше, ніж підлеглих.• В'язниця і будівля Таємної ради, де проводилися допити, були на різних берегах Неви. Мостів у Пітері тоді не було і на допити Алтер ребе возили на човні. Допити йшли пізно вночі, і везли, відповідно, тоді ж. В одну з таких поїздок, Алтер ребе, побачивши місяць, захотів його благословити і попросив на кілька хвилин зупинити човен (кідуш левоне, благословення місяця, вимовляють нерухомо). Начальник охорони, звісно, відмовився (це був інший начальник охорони, не той, що віз його з Ляд. Той би відразу погодився). Далі ви й самі здогадуєтеся – човен, незважаючи на всі зусилля веслярів, зупинився сам!Постоявши для пристойності деякий час (щоб усі зрозуміли, у чому справа) човен зрушив з місця, а Алтер ребе знову попросив зупинити човен. Цього разу начальник погодився, зажадавши натомість, щоб незвичайний в'язень благословив його на довге життя. Алтер ребе написав на листку кілька рядків, віддав його начальнику і веслярі зупинили човен. Алтер ребе виголосив потрібні благословення і вони попливли далі.Коли хасиди, дізнавшись про цю історію, вони запитали Алтер ребе – навіщо він знову просив зупинити човен, якщо він сам зупинився? Алтер ребе відповів: «Я не хотів змушувати Всевишнього зайвий раз творити диво»До речі, той начальник прожив багато років...• Звільнили Алтер ребе так само, як і заарештували – несподівано. 19 кіслева, у той момент, коли він читав у книзі «Теѓілім» (книзі Псалмів) слова «Звільнив з миром душу мою...», до нього зайшли в камеру і повідомили, що він вільний.по матеріалам сторінки chabad.odessa

Чи немає у вас подруги/ друга, яка телефонує в будь-який час доби, щоб докладно (дуже докладно!) розповісти про те, що її черговий раз кинув -надцатий хлопець? Причому - очевидно, що вона абсолютно не зацікавлена ​​в отриманні зворотної інформації, а просто використовує вас як «зливний бачок».Чи немає у вас друзів, які вважають, що «ваш будинок - їх будинок», забуваючи, що «незваний гість гірше татарина»? Друзів, які постійно відтягують повернення позичених речей або недбало з ними поводяться? А при спробі відстояти свої права, звинувачують вас в меркантильності?Або начальника, який не в курсі, що рабство скасували в 1861 році і щиро вважає, що ви повинні працювати «за себе і за того хлопця» (читайте - за нього)? І бути вдячним за надану довіру.Або знайомих, які впевнені, що, якщо ви психолог, то готові безкоштовно консультувати їх 24 години на добу в будь-якому місці і в будь-який час? Хоча, якби ви були гінекологом, вони, можливо, утрималися б.Або партнера, який не підозрює, що в словосполученні «особисте листування», акцент ставиться на слові «особиста»?Або мами, яка вперто не хоче зрозуміти, що трапилося страшне, і дитина (ви - в свої 35!) все ж таки виросла, і хотіла би для різноманітності пожити якийсь час так, як вона вважає за потрібне (при цьому нічого і нікого не маючи на увазі!)?Ні?Тоді не читайте цю статтю.Так?Тоді поговоримо про особисті кордони.Закони будь-якої країни включають в себе безліч пунктів, що забезпечують і охороняють особисті кордони своїх громадян. Вони захищають фізичну безпеку, недоторканність майна, особисті права.У людини також є особисті кордони.Що таке психологічні кордони?Де мої кордони, а де кордони іншої людини?Як їх визначити, та й навіщо вони взагалі потрібні?Все живе фізично має свої обмеження, межі. У психологічному сенсі «кордони» - це розуміння і усвідомлення власного «Я» як окремого від інших. Розуміння своєї окремості формує основу нашої особистості. Чіткі кордони немов «говорять» нам, де ми, а де не ми; що ми відчуваємо, а що - ні; що нам приносить задоволення, а що - ні; чого ми хочемо, а чого ми не хочемо. І в цьому сенсі наші кордони визначають нас.Точно так же, як фізичні кордони показують, де починається і де закінчується приватне володіння, психологічні кордону визначають, ким ми є, а ким ми не є.Порушення кордонівБільшість людей змушене рано чи пізно встановлювати баланс між своїми особистими потребами і вимогами суспільства.Людину, яка в пошуках рівноваги переступає через інтереси інших людей, опиняючись з ними в конфлікті, називають злочинцем. Якщо ж в пошуках рівноваги вона поступається зазіханням суспільства, яке перевантажує його своїми вимогами - вона стає невротиком (більшість з нас нормальні невротики). Вона не вміє ясно бачити свої потреби і задовольняти їх, ставить інтереси суспільства вище за своє життя.Злочинець також не може відрізняти себе від решти світу, не бачить потреб інших і нехтує ними, але, на противагу невротика він ставить себе вище за інших.Невротик - той же злочинець. Просто він робить злочин не проти інших людей, а проти себе.Кожна людина має право мати власні думки і почуття, кожному необхідно розуміння і задоволення власних потреб, кожному - потрібен якийсь свій особистий простір. Це іноді складно усвідомити людям з порушеними особистими межами.Чим невротики відрізняються від людей, що мають свої «кордони»?Чим вони платять за відсутність своїх кордонів? А така плата завжди є.Люди з порушеними особистими межами часто змушені витрачати колосальну кількість енергії, намагаючись «зберегти відносини».З чим це пов'язано? Найчастіше зі страхом втратити прихильність близьких, рідних, товаришів по службі, начальства. Вони часто погоджуються на дії, які йдуть проти їх особистих інтересів: працюють за когось, витрачають свій особистий час на інших, незважаючи на те, що у них можуть бути на нього власні плани і т.п.Та й Бог з ними б, але вся проблема в тому, що всі ці та інші дії не приносять людині ні любові, ні близькості, заради яких і відбувається це щоденне жертвопринесення самого себе. Мало того, все це сприймається іншими як належне. І у відповідь - ні слова подяки.Людина, що дозволяє порушувати власні кордони, дає можливість оточуючим маніпулювати собою. Нечітке усвідомлення власних кордонів призводить до того, що людина не може зрозуміти, що входить в його обов'язки, а що - ні, де починається і де закінчується його відповідальність.Найчастіше вона не в змозі відокремити власне «Я» від «Я» іншої людини, намагаючись вирішити завдання, які стоять зовсім не перед нею: безвідповідальність начальника, інфантильність чоловіка, негативні емоції близької людини і т.д.Вона «кидається на амбразуру», намагаючись собою прикрити проломи чужий відповідальності - все без розбору звалює на себе, приймає незручні для себе рішення, відмовляється від задоволення власних потреб, намагаючись полегшити життя іншим.При порушених особистих кордонах людині завжди буде важко сказати «ні», коли на неї чиниться тиск, або щось вимагають від неї - навіть коли це життєво необхідно.Що означає наше "ні"?Наше «ні» позначає наші кордони і, таким чином, ми попереджаємо іншого про їх порушення. Промовляючи «ні», ми даємо іншим людям зрозуміти, що існуємо окремо від них і самі керуємо своїм життям.Так само іншій людині з порушеними межами важко прийняти чуже «ні», що свідчить про потребу в збільшенні дистанції. Для залежної людини це може означати все що завгодно, включаючи - «Я не можу жити без тебе».Хоча це, звичайно ж, не так. Деяким, здається, що якщо вони відмовлять комусь у чомусь, то таким чином поставлять подальші взаємини під загрозу розриву. Такі люди пасивно підкоряються, при цьому всередині все одно відчуваючи обурення і образу.Основний емоційний фон такої людини буде негативним - вона буде страждати, нагадувати, розчаровуватися, ображатися, відчувати провину, іноді навіть усвідомлюючи це, і ... нічого не робити, щоб це самостійно виправити.Крім того що розмиті особистісні кордони дозволяють іншим брати управління життям людини в свої руки, вони є причиною психологічних розладів. Наприклад, при депресії об'єкт маніпуляцій постійно відчуває душевний біль, втому, неможливість особистого вибору.Можуть виникати образи, відчуття самотності через відсутність близьких відносин (як особистих, так і ділових).Невміння сказати «ні» може призводити до пасивно-агресивної поведінки: людина говорить «так» на стадії обговорення питання, але потім «провалює» проект, спізнюється на зустрічі, не виконує своїх зобов'язань.В цілому, відсутність особистих кордонів формує психологію жертви: людина починає бачити себе жертвою обставин чи інших людей. При порушенні особистісних кордонів можуть виникати і залежності - харчові, хімічні (речовина контролювати легше, ніж людину), емоційні, сексуальні.Чому ми дозволяємо порушувати наші кордони?Межі не передаються у спадок, їх треба формувати.Для цього з дитинства кожному з нас треба засвоїти, що в житті існують обмеження. Процес формування кордонів триває все життя, однак саме в дитинстві закладається їх фундамент, коли формується характер дитини.На жаль, часто буває так, що особливості виховання не залишають дитині права на те, щоб відчувати себе окремою особистістю і відповідно досліджувати і встановлювати свої кордони. Їй кажуть, які почуття вона повинна, а які не повинна відчувати, особливо при проявах агресивності, гніву, туги, самотності.Їй встановлюють заборони на думки і погляди, якщо вони відрізняються від таких її оточення. Багато батьків хочуть виростити своїх дітей за певним, ними встановленим планом, абсолютно не враховуючи схильностей і бажань самої дитини.Часто це робиться з великою «любові» і бажання вберегти від небезпек, але, діючи таким чином з людиною, у неї забирають її право на власне життя.Дитина, позбавлена ​​можливості самостійно розібратися, де «Я», а де «не-я», схильний до формування двох крайніх варіантів в структурі особистості.У першому випадку - це людина, яка не усвідомлює своїх власних потреб і бажань, не вірить в себе, часто живе за вказівкою інших людей.У другому випадку - це людина, яка не розпізнає і не поважає кордонів інших людей, підкоряє їх своїй волі і бажанням. Маніпулюючи або використовуючи інших, вона все одно прагне жити чужим життям, страждаючи від відчуття нікчемності свого, але не усвідомлює цього.У будь-якому з цих випадків, люди з порушеними особистими межами відчувають постійний і сильний стрес, суть якого полягає в тому, що вони не можуть контролювати своє власне життя і задовольняти свої власні потреби, тому що просто не розуміють і не відчувають їх.Оскільки потреба в значних взаєминах - це одна з основних життєвих потреб людини, то сказати «ні» стає можливим тільки після усвідомлення того факту, що той, з ким ти багато років прожив без особистих кордонів у відносинах, не є єдиним на землі джерелом любові і прийняття. Людина боїться встановити кордон, помилково вважаючи, що в її житті не залишиться любові.Переконання, що сприяють тому, що людина дозволяє порушувати особисті кордонуЦі переконання можна умовно розділити на два види - на уявлення про себе і уявлення про інших.Виникають вони з різних причин ... Звичайно, причини багатьох з них слід шукати у відносинах з батьками (батьки взагалі універсальні «винуватці», на них можна «звалити» все!), але й суспільство впливає на виникнення ілюзій, які призводять до порушення особистих кордонів. Нижче наведені переконання, характерні для людей з порушеними психологічними межами.Уявлення про себе:«Якщо у мене є щось своє (межі), значить, я поганий».Багато з нас родом з країни, де «все навколо - колгоспне (суспільне), все навколо - моє». Принципи боргу протягом десятиліть культивувалося в радянській культурі, тому, відчуття повинності характерно для більшості з нас. Це вплив психології колективізму і відмови від своєї індивідуальності.Подібне переконання дозволяє іншим контролювати ваше життя. Коли людина відкрита для контролю над ним інших людей, він вважає, що самостійно вирішувати, що робити зі своїм життям, - егоїстично. Якщо ви поділяєте ці переконання, інші люди можуть користуватися вашим ім'ям, вашими зв'язками, розпоряджатися фінансами і приватною власністю.«Я повинен робити все, чого хочуть від мене інші».Це переконання близько до попереднього: готовність подарувати своє життя іншим, виконувати їх бажання на шкоду власним інтересам. Іноді подібна "жертовність" проявляється по відношенню до вузького кола близьких людей: часто ми дозволяємо їм все, боячись втратити їх любов і прихильність.«Мої потреби не так вже й важливі».Людина ставить щось або когось вище власних інтересів, відмовляється від особистих потреб - наприклад, свою справу (роботу) вважає більш значущою за самого себе і в підсумку перетворюється в придаток, додаток до неї, стає залежним від своєї компанії. Буває і зворотне переконання, завдяки якому людина порушує чужі кордони: «Мої потреби є найважливішими».«Я відповідальний за інших».В цьому випадку ми стикаємося з відчуттям надмірної відповідальності людини за дії інших людей і, як наслідок, невмінням делегувати обов'язки і повноваження. Або ж це почуття відповідальності за сім'ю, коли успішній людині доводиться «везти на своєму горбу» численних бідних родичів.Уявлення про інших:«Вони зненавидять мене, якщо я скажу "ні"».Ірраціональне переконання, що люди відкинуть вас, якщо ви встановите обмеження на те, що робити і чого не робити для них.«Люди прагнуть управляти і маніпулювати мною».Той, у кого погано розвинене почуття власного «я», боїться маніпуляції і контролю з боку оточуючих. Нерідко впливові люди відмовляються будувати близькі стосунки: вони переконані, що інші не можуть їх любити - тільки їхні гроші і зв'язки. Звідси ж виникає страх встановлювати партнерські відносини.«Інші відмовляться виконувати мої прохання».Деякі люди з дитинства винесли уявлення, що пряме вираження бажань негідно або егоїстично ( "не вір, не бійся, не проси"!). В результаті вони не вміють просити допомоги навіть у тих випадках, коли це дійсно необхідно.Таке переконання часто властиво тим, хто багато чого досяг у житті. В результаті виявляється, що зусиль на досягнення цілей витрачалося у багато разів більше, ніж в разі грамотного звернення за допомогою.Що робити?Виникає закономірне питання: як встановити межі, визначити, що можна дозволити іншим, а що ні? Для того щоб зрозуміти, що ви можете дозволити іншим, спочатку необхідно усвідомити себе або, кажучи науковою мовою, сформувати адекватну Я-концепцію.Цей процес можна порівняти з формуванням держави: поки вождь племені вважає, що його територія закінчується «у дерева, за яким заходить сонце», не може існувати цільного народу, міста, країни.Важливо полюбити своє тіло, ясно усвідомлювати свої почуття, внутрішні установки, дії, думки, здібності, рішення, бажання і обмеження. У формуванні Я-концепції важливу роль відіграє постановка цілей, бачення майбутнього.Рекомендується відповісти на наступні питання:-Яке місце в моєму житті займають відносини з партнером (партнерами)?-Чи продовжую я хворобливі і спустошливі відносини, щоб уникнути почуття самотності (власної нікчемності, безпорадності, непотрібності і т.д.)?-Скільки часу я готовий витрачати на відносини?-До якої міри я дозволяю партнеру (партнерам) втручатися в мої справи?-Що для мене важливо в житті (насправді важливо!)?-Від чого я можу відмовитися?-Межі безпосередньо пов'язані з особистими цінностями, тому необхідно визначити, що для вас більш, а що менш цінне; ніж ви готові жертвувати, а чим ні.Звичайно, встановлені кордони ніколи не будуть дотримуватися повністю. Але, встановивши кордони, можна визначити, яке місце у вашому житті займають відносини: з собою і з іншими. На що я готовий заради них?Визначення, кордонів, - це самопізнання. Його мета - пізнання себе як особистості, своїх властивостей і здібностей, слабких і сильних сторін. Самопізнання включає в себе пошук власного місця в житті, визначення своїх інтересів, потреб, мотивів, ідеалів, цілей, переконань. Самопізнання відбувається під час рефлексії, обмірковування прийнятих рішень, в порівнянні себе з іншими людьми.Як зрозуміти де закінчуються розмови про кордони і починається егоїзм?Задайте собі два питання (і не забудьте чесно відповісти на них!).1. "Де грань між байдужістю і дотриманням меж?Адже це ж нормально - співпереживати близьким.Дійсно, нас може засмучувати біль близьких. Співчуття, співчуття - це теж ознака здорової особистості. Однак якщо чужа біль паралізує і не дає радіти тому, що відбувається в нашому власному житті, це вже не співчуття, це симбіоз. І це часто на перший погляд вигідно обом.Ми занурюємося в чуже життя, коли не знаємо, що робити з власним. У психології це називається "співзалежні відносини". Прикладом служать дружини алкоголіків, щастя і біда яких залежить від того, прийде чоловік п'яний або тверезий. У шлюбі, де співзалежні відносини не так розвинені, подружжя знаходять сили радіти своїм успіхам і подіям, навіть якщо в іншого зараз проблеми.У співзалежних відносинах ми не можемо допомогти близькій людині, ми тонемо в морі її горя або інших негативних почуттів замість того, щоб підтримати".Як психолог я часто працюю з негативними емоціями і знаю, що якщо сісти, "обійняти і плакати" разом з клієнтом - нічого (як правило) не зміниться.2. "Де грань між егоїзмом і дотриманням меж?Адже це ж нормально - допомагати близьким.Так, якщо Ви робите це добровільно, ця допомога задовольняє Ваші особисті потреби і Ви це розумієте.Якщо у Вас є потреба фінансово допомагати брату, бо у Вас серце радіє, коли Ви бачите, як він на очах розвиває свій бізнес і перетворюється з хулігана на справжнього чоловіка - прекрасно!Якщо Ви даєте йому гроші кожен раз з почуттям, що без Вас цей нероба все одно не впорається, і він повинен бути Вам на все вдячний - брата краще «відшити» - для його ж блага. Допомагаючи поза своєю волею Ви шкодите собі, та й того, для кого Ви це робите така допомога навряд чи на користь (не інфантилізуйте і не інвалідизуйте близьких!).Мати Тереза ​​сказала: "Врешті-решт, все, що ви робите, потрібно не людям; Це потрібно тільки тобі і Богові. "Ці слова свого часу допомогли мені зрозуміти дуже важливу і просту річ - світ не обвалиться без мене, і якщо я і допомагаю, то роблю це в своє задоволення, а не тому, що я така незамінна і без мене людина не впорається "(Мончік А. Чужі проблеми).Давайте вчитися цінувати себе не за те, що хтось без нас пропаде, а за те, що ми просто є.Відмова від звинувачень і ролі жертвиЧасом в своїх промахах хочеться звинуватити кого завгодно - тих же батьків, партнерів, і т.п... Однак така позиція - це позиція жертви. Питання «хто винен?» в таких ситуаціях надзвичайно безглузде і навіть шкідливе, тому що позбавляє людину можливості вибору в його внутрішньому сприйнятті реальності.Наприклад, в будь-якому спілкуванні беруть участь як мінімум двоє, і нав'язане незручне рішення говорить не тільки про здатність до маніпулювання одного з партнерів, але і про те, що друга людина це дозволила (відповідно, і відповідальність за результат несуть обидва!).Відмова від ролі жертви виражається у визнанні за собою права вибору. Якщо людина не вміє визначати і утримувати свої кордони, нею починають користуватися. Люди, які навіть не мають мети використовувати інших в особистих цілях, несвідомо прагнуть визначити межі при побудові відносин, так як їм необхідно з'ясувати, як людина дозволяє з собою спілкуватися, а як ні.У деяких випадках така перевірка виявляється м'якою і тактовною, в інших - досить жорсткою і агресивною, особливо якщо справа стосується серйозних питань, так як кордони безпосередньо вказують на вміння відстояти себе.Характерно, що людина, яка не відчуває своїх кордонів, часто порушує чужі. Наприклад, 1 партнер може порушувати кордону 2, використовуючи критику, мета якої - зачепити людину, знизити його статус та ін.Часом це викликає емоційне задоволення у 1 партнера, який немов завойовує чужу територію, проте шкодить їх спільній справі, так як 2 починає займати позицію жертви. В результаті відносини погіршуються, партнер або взагалі перестає що-небудь робити, або бере на себе роль бунтаря і «піднімає повстання», «пускаючи під укіс» все, що було спільно створено раніше... Вам це треба?Однак недостатньо просто визначити свої кордони - необхідно вміти захищати їх від чужої експансії (агресії) і т. п. У багатьох випадках важливим етапом встановлення меж є укладення договору.Договір може регулювати різні сфери особистих відносин, він має на увазі відмову від неприємного проведення часу, обмеження неконструктивної, демобілізованої критики, незгоду відповідати за чужі вчинки. Формується він негласно, але відіграє значну роль у взаєминах.Для того щоб це відчути, зверніть увагу, як по-різному ви спілкуєтеся з людьми: одному ви дозволяєте обговорювати ваші справи (іноді досить злобно!), інший не має такого права. Одній людині ви дозволяєте висловлювати свої зауваження з приводу ваших відносин і прислухаєтеся до його порад, інший не має змоги давати подібні коментарі.Якщо ж він обговорює вашу діяльність, вам дуже неприємно, але ви не можете захистити себе від цього; ви усвідомлюєте, що він порушує ваші кордони.Межі в основному визначають почуття відповідальності. Вони вказують, наскільки людина володіє самим собою - своїми почуттями, думками, вчинками. Якщо особистість ефективно управляє собою, оточуючі вже не зможуть маніпулювати нею.Таким чином, формування особистих кордонів неможливо без самопізнання і прийняття відповідальності за своє життя (як би противно деяким не було це приймати!).Щоб людям, які не усвідомлюють своїх кордонів і багато років живуть у відносинах з порушеними межами, встановити і зберегти їх, найчастіше потрібна підтримка інших людей, найчастіше (як мінімум ефективніше і простіше!) - психологів та психотерапевтів.Що відбувається з клієнтами в особистій терапії?Відбувається спільна робота з терапевтом за визначенням власних кордонів клієнта (його «Я» і «не-Я»). Відбувається глибокий аналіз діяльності клієнта: що він робить, тому що це треба йому, а що робить тому що це треба комусь.Відбувається дослідження батьківських установок ("багажу") і нині діючої системи цінностей, її аналіз з точки зору віку клієнта, його досвіду, його індивідуальності. Все це важливо зробити зараз, бо в його дитинстві неможливо було оцінити батьківські установки на предмет реальності і відповідності життя.Так починається робота по встановленню власних кордонів. Фундаментом цієї роботи стає ключова ідея: «Я, і тільки Я, можу керувати своїм життям, і тільки мені вона належить!»Я роблю свою справу, а ти робиш свою.Я живу в цьому світі не для того, щоб відповідати твоїм очікуванням.А ти живеш в цьому світі не для того, щоб відповідати моїм.Ти - це ти, а я - це я.І якщо нам пощастить відшукати один одного - це прекрасно.Якщо - ні, цьому не можна допомогти. (Ф.Перлз)І хоча це - тільки початок шляху, але радість і відчуття себе творцем власного життя - цінна нагорода на цьому етапі.Тому, якщо Ваші кордони постійно порушують інші, не варто і далі приймати це як належне. Ви не можете чекати змін від інших людей і просто сподіватися на диво. Може бути настав час, коли вже неможливо просто змиритися з тим, що відбувається у Вашому житті проти Вашої волі, коли важливо прийняти значиме рішення і звернутися за допомогою, щоб почати значущі зміни, і ці зміни важливо почати з себе! Як ви думаєте?InstitutPsihoterapiiResurs

Духовний центр Хануки — відновлення Менори в Храмі.Греки осквернили Храм, позбавивши його єврейської сутності. Євреї знову запалили Менору — і неначе відродили Храм.Храм у нас самихФізичний Храм зруйнований.Але духовний Храм — у Вищій реальності та… всередині людини.Менора — в нас.Олія — в нас.Світло — в нас.

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай. Вшановуй пам’ять загиблих:воїнів, дітей, мирних людей.Тих, кого більше немає поруч.Але хто назавжди з нами — в серці.Це не просто хвилина мовчання.Це наш обов’язок.Це людяність.Живі — завдяки тим, кого втратили...........

Головна прикраса Хануки — запалення свічок.Ритуал у юдаїзмі — це не «формальність», а інструмент зв’язку між світом земним і Вищим.Свічки та олія несуть глибинні смисли. Серед них — символіка Мошіаха (помазанника).Вісім як символ нескінченностіУ математиці знак нескінченності — перевернута вісімка.У кабалі сім нижніх сфірот пов’язані з нашим світом, а починаючи з восьмої — це вже Вищий світ, доступ до якого вимагає духовного досвіду.

19 кислева — це особливий день, коли ми згадуємо визволення Алтер Ребе та народження хасидського світла, яке й досі зігріває наш народ.Запрошуємо долучитися до спільного святкування в теплій атмосфері нашої громади.Час: 18:00Дата: 19 кислева / 8 грудняМісце: Центральна синагога Києвавул. Шота Руставелі, 13кафе «Бейт Йегуда»Попередній запис обов’язковий  за телефоном: +38 (097) 727 19 06 — Мойше  

Громада з глибоким болем і водночас гордістю повідомляє: Матітьягу (Антона) Самборського, сина Головного рабина Моше Реувена Асмана, який загинув, захищаючи Україну, посмертно нагороджено Орденом Героя.Представник 46-ї бригади, у якій служив Матітьягу, розповів про його подвиг: він залишився сам на позиції, віч-на-віч із ворогом, щоб урятувати побратимів і зберегти надзвичайно важливе військове обладнання. Це вчинок людини, яка ставить життя інших вище за власне.Для нашої громади це велика честь і світла гордість — знати, що серед нас зростав справжній Герой, чия відвага стала гордістю не лише Єврейського народу, а й усієї України.Вічна памʼять Герою. Його світло не згасає. відео нагородження: https://www.facebook.com/share/v/17XFStFWUb/?mibextid=wwXIfr

У Торі (глава Лех Леха 14:18–20) сказано, що Малкі-Цедек, який виконував функції священика, зустрів Авраама після війни з хлібом і вином. Потім він благословив Авраама та Всевишнього:«І Малкі-Цедек, цар Шалему, виніс хліб і вино. А був він священик Б-га Всевишнього. І благословив Аврама, і сказав: благословен Аврам від Б-га Всевишнього, Володаря неба й землі; і благословен Б-г Всевишній, який передав ворогів твоїх у руку твою…»Однак Гмара (Недарім 32б) каже, що за цей, на перший погляд шляхетний, вчинок Малкі-Цедека спіткало тяжке покарання — його нащадкам не було дано служити коенами. Чому? Бо він спочатку благословив Авраама, а потім лише Всевишнього. Неприпустимо благословляти раба раніше за його Господина. Малкі-Цедек, як священик, мав би це розуміти.Один із видатних мудреців, автор книги «Сде Хемед» (Асфат дінім, Брахот 1:45), наводить цікаве зауваження, яке безпосередньо стосується нашого питання.Він пише: деякі галахічні авторитети вважають, що необхідно спершу вимовити благословення на спиртний напій, який збираються пити, потім трохи відпити — щоб не було великої паузи між благословенням і вживанням, — а вже потім сказати одне одному: «лехаїм».Так потрібно робити, щоб уникнути помилки Малкі-Цедека: якщо спочатку сказати «лехаїм», а потім — благословення на вино, виходить, що спершу благословляють «раба», а вже тоді — Господина. Це подано також у книгах «Каф а-Хаїм» (Орах Хаїм 175:55) і «Мікрей Кодеш» (Ямім Нораїм 7; раб Цві-Песах Франк, 1873–1960).Крім того, якщо людина спершу трохи скуштує напою і відчує задоволення, то зможе благословити інших із більшою внутрішньою зосередженістю.Нагадаємо: Іцхак перед тим, як благословити Ейсава, попросив його приготувати особливу страву.джерело: toldot.com

З усіх єврейських свят лише Ханука має чіткий військово-переможний аспект. Євреї та їхні сусіди століттями не звикли сприймати євреїв як воїнів. Нижче — надкороткий огляд єврейського героїзму:Авраам вступає у війну проти світових правителів, щоб врятувати Лота, — і перемагає.Шимон і Леві карають місто Шхем за наругу над Діною.Під час виходу з Єгипту великим воєначальником стає Йеошуа бін-Нун.У давні часи вирізняються пророчиця Двора, герой Шимшон, цар Давид — видатний полководець і поет.Згодом Ізраїль стає провінцією імперій, втрачає державність, але євреї часто воюють як найманці та відомі своєю доблестю.Ханука пробуджує бойовий духГреки зазвичай не нав’язували свою культуру силою, але з’явився фанатичний імператор, який вирішив зламати єврейський спосіб життя.Тоді піднялися Хашмонаї і повели народ — і євреї перемогли, зберігши свою віру.У XX столітті євреї воюють у Першій та Другій світових війнах, виявляючи героїзм. Багато з них стають основою армії Ізраїлю.І образ «слабкого єврея» змінюється на образ сильного воїна-захисника.далі буде..

Питання про таланти, дані людині, особливо яскраво постає тоді, коли йдеться про дари, пов’язані з мистецтвом: танцем, співом, сценою. Інколи здається, що можливості, які відкриває сучасна культура, суперечать єврейському закону. І тоді виникає природне запитання: якщо Всевишній наділив жінку винятковим талантом — навіщо? Яка мета дару, який, на перший погляд, важко вписати в межі Галахи?У юдаїзмі талант не є випадковістю. Кожен дар — це частина завдання людини в цьому світі, інструмент зв’язку з Творцем. Але Тора навчає: інструмент завжди служить меті, а не навпаки. Навіть найяскравіші здібності не звільняють людину від духовних орієнтирів, а навпаки — допомагають розкрити глибину, яка проявляється саме всередині цих меж. Обмеження не знищує талант — воно його спрямовує, надає йому нового сенсу.Історія знає безліч жінок, чиї здібності сяяли в різних галузях — літературі, мистецтві, освіті, громадській діяльності. Їхній вплив виявлявся не лише публічно, а й тихо — усередині громади, у праці з дітьми, у передачі цінностей, у творенні миру в домі. Юдаїзм не закриває жінці шлях до творчості — він лише пропонує простір, де творчість служить не зовнішній славі, а духовній глибині.Танець, голос, сценічне самовираження — усе це може бути використане так, щоб надихати інших жінок, створювати освітні та культурні проєкти, розвивати дівчат, зміцнювати їхню ідентичність і впевненість. Жіночі колективи, навчальні програми, терапевтичні практики через рух або музику — це не менш значуще, ніж велика сцена, а вплив часто буває набагато глибшим.Важливо також розуміти: публічний успіх не завжди дорівнює внутрішньому благополуччю. Життя в мистецтві потребує великих жертв, і не всі вони відповідають тому, що Тора вважає справжнім щастям. Іноді відмова від частини можливостей — не втрата, а шлях до цілісностіКоли Всевишній дає талант, Він дає й шлях його розкриття. Навіть якщо цей шлях не збігається зі звичними уявленнями про кар’єру. У кожного дару є своє єврейське застосування — можливо, менш помітне для світу, але значно вагоміше з погляду вічності.Тора не відбирає таланти. Вона робить їх осмисленими. І коли людина спрямовує свій дар туди, де він стає частиною її духовної місії, талант не зменшується — він починає світити по-справжньому.джерело: toldot.com

Головний рабин України та Києва Моше Реувен Асман вшанував пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років на церемонії відкриття пам’ятника в самому серці Єрусалима.Разом із Віце-прем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарасом Качкою, Заступницею Керівника Офісу Президента України Іриною Мудрою та Послом України в Ізраїлі Євгеном Корнійчуком було віддано шану мільйонам невинно загиблих Українців, заморених голодом злочинною радянською владою.На церемонії були присутні політичні й громадські діячі, а також депутати Кнесету.Під час промови рабин подякував народу Ізраїлю за солідарність і здатність чути чужий біль.У Єрусалимі — в незмінній столиці нашого народу — він возніс молитву за душі невинно убієнних та за справедливий Мир, який так потребує сьогодні Україна.