Після того, як ми пояснили https://jewishukraine.info/post/435, що юдаїзм ґрунтується на знанні, а не на сліпій вірі, важливо зрозуміти слова пророка Хавакука, який говорить (2:4): «…а праведник вірою своєю буде жити».На перший погляд, може здатися, що віра — це велика основа в житті праведників?Проте таке питання виникає лише в тих, хто недостатньо знайомий зі святим (єврейським) мовленням.У цьому вірші використано слово емуна, яке в сучасному івриті помилково пов’язують із поняттям «віра» (наприклад, словник Евен-Шошана пояснює емуну як «стан душі віруючої людини»).Однак у святій мові слово емуна означає здатність покладатися на когось, довіряти.Тому й говорить Мішна у «Піркей Авот» (2:4):«Не покладайся (аль таамін, від слова емуна) на себе до дня своєї смерті».Із цих слів Мішни видно, що емуна — це саме довіра, здатність покладатися на іншого.У такому значенні слово емуна використовується й у всіх інших місцях Танаху та в словах мудреців. Саме в цьому сенсі вживає його й пророк Хавакук, коли каже, що «праведник житиме вірою своєю».Це означає: оскільки людина знає, що Всевишній любить її, — вона має покладатися на Всевишнього, довіряти Йому, розуміючи, що все, що Він посилає — на краще.І саме це — велика основа в житті людини: здатність покладатися на Всевишнього.Віленський Гаон у своєму коментарі до книги Мішлей пише:*«Головна умова, на якій була дана Тора Ізраїлю, — щоб вони покладалися на Всевишнього… Бо основа всього — повна довіра до Всевишнього, і це є основою всіх заповідей».по матеріалам сайту: https://imrey.org/

Питання:Шановний рабине! Я бачив єврейські тексти, надруковані як стандартними друкованими та рукописними літерами, так і «шрифтом Раші». Чи могли б ви пояснити походження цього особливого шрифту? Невже сам Раші мав власний стиль письма?Відповідь:Ім’я Раші — одного з найвідоміших коментаторів Святого Письма та Талмуду — є абревіатурою від раббі Шломо Іцхакі (1040–1105 рр. н.е.). Його праці без перебільшення є головними коментарями до Тори, якими користуються й донині.Переважна більшість видань Тори на різних мовах виходить разом із класичними коментарями Раші. В єврейських виданнях ці коментарі зазвичай друкуються особливим шрифтом, який візуально відрізняється від стандартного й отримав назву «шрифт Раші».Проте вас може здивувати, що сам Раші ніколи цим шрифтом не користувався.📜 Походження шрифту РашіПерш ніж зануритися в історію цього шрифту, варто зазначити: окрім кількох букв (наприклад, א, ב, צ, ש), шрифт Раші дуже схожий на звичайні друковані єврейські літери.До XV століття всі єврейські книги, включно з Торою й коментарями, ретельно переписувалися вручну. Але після винаходу друкарського верстата Йоганном Гутенбергом, євреї — як народ книги — одразу почали використовувати новий спосіб поширення своїх текстів.Перша надрукована єврейська книга — це Тора, яка вважається виданням Гутенберга, хоча точна дата її друку невідома.Перше ж датоване єврейське видання — це коментар Раші до Хумаша, надрукований 5 лютого 1475 року сефардським євреєм Авраамом Гартоном в італійському місті Реджо-ді-Калабрія.Особливістю цього видання було використання нового шрифту, заснованого на вже існуючому сефардському напіврукописному почерку.(Цікаво, що це не було перше друковане видання Раші: у 1469–1472 роках троє братів — Овадья, Менаше і Біньямін — у Римі також видали його коментар до Тори, але їхні книги були недатовані.)Спочатку коментарі Раші виходили як окремі збірки без тексту Тори. Але згодом, коли друкували такі видання, як Мікраот Гдолот (Тора з кількома коментарями), видавці вирішили: текст Тори слід друкувати класичним квадратним шрифтом, а коментарі — окремим, тобто шрифтом Раші, щоб полегшити читання й орієнтацію.Саме тому цей шрифт став асоціюватися з коментарями Раші, хоч автор і не мав до нього прямого стосунку.✒️ Чому використовували шрифт Раші?Окрім візуального розмежування між Торою та коментарями, були й інші причини популярності шрифту Раші:Компактність.Шрифт Раші займає менше місця, ніж стандартний. Це дозволяло помістити більше тексту на сторінці — що було особливо цінно в часи, коли папір і друк були дорогими.Менший рівень святості.Оскільки цей шрифт був створений штучно в середньовіччі, вважалося, що він не має тієї ж святості, що й «священний» шрифт, який використовувався для Тори. Тому його часто застосовували для друку рабинських праць.Недопустимість зловживання священним шрифтом.Класичний квадратний шрифт, схожий на той, що використовується в сувоях Тори, не дозволялося застосовувати для буденних текстів. Шрифт Раші — завдяки візуальній відмінності — був дозволеним.Однак з часом деякі мудреці наполягали на тому, щоб усі тексти, включаючи коментарі, друкувалися звичайним квадратним шрифтом, аби зробити їх доступнішими для широкого кола читачів.📚 У висновокГоворячи про Раші, важливо згадати, що ребе Йосеф Іцхак Шнеєрсон радив кожному щодня вивчати відповідну частину тижневої глави Тори разом із коментарем Раші.Кожна глава Тори поділена на сім частин — по одній на кожен день тижня, і пояснення Раші мають стати невід’ємною частиною щоденного навчання.Коментарі Раші особливі тим, що пояснюють простий зміст тексту Тори настільки доступно, що його може зрозуміти навіть п’ятирічна дитина, і водночас вони слугують основою для багатьох глибших інтерпретацій.Коментарі Раші є підґрунтям і для галахічних, і для каббалістичних творів. Тому не дивно, що саме цей шрифт, яким друкуються коментарі до Тори, увійшов в історію як «шрифт Раші».Примітки:Докладніше про це читайте в статті «Папа Римський, який дозволив видати Талмуд».«Раші: коментар і простий зміст», Бібліотека Пенсильванського університету, онлайн-виставка юдаїки (станом на 28 червня 2017 р.).Маген Авраам, Орах Хаїм, 334:17; див. також Ігрод Кодеш, т. 18, с. 177, і Шулхан Менахем, т. 5, с. 214, прим. 13.Див. Торат Менахем, 5749, т. 3, с. 101, цит. у Шулхан Менахем, т. 5, с. 215.Джерело: https://imrey.org/

Кожного четверга в Центральній синагозі Києва відбуваються особливі уроки для вірян "золотого віку" по тижневому розділу Тори, які проводить капелан Збройних сил України Давид Мільман. Ці уроки є надзвичайно важливими та необхідними для нашої громади.Заняття з Тори допомагають вірянам поглиблювати свої знання про святі тексти, розуміти їхній глибокий зміст та застосовувати в повсякденному житті. Особливо цінно, що ці уроки проводяться для людей "золотого віку", які мають великий життєвий досвід та мудрість.Під керівництвом капелана Давида Мільмана віряни мають можливість не лише вивчати Тору, але й обговорювати важливі духовні та життєві питання, ділитися своїми думками та отримувати підтримку від громади. Це сприяє зміцненню духовних зв'язків, створенню атмосфери єдності та взаємної підтримки.Такі уроки є важливим елементом духовного збагачення та розвитку, допомагають зберігати традиції та передавати їх наступним поколінням. Запрошуємо всіх вірян "золотого віку" приєднатися до цих занять і разом поглиблювати свої знання про Тору.

Піст 17 Тамуза — один із чотирьох постів, встановлених на згадку про руйнування Храму. Інші три — це піст Ґедальї (3 тішрея), піст 10 тевета та 9 ава.Сумний піст 17 Тамуза пов’язаний із подіями, що відбулися під час вавилонської облоги Єрусалима: 10 тевета цар Навуходоносор II (Невухаднецар) розпочав облогу міста, а 17 Тамуза його воїни проламали міську стіну. Саме це стало початком кінця єврейської державності.Через три тижні, 9 ава, трагедія досягла кульмінації: Храм було підпалено.Піст 17 Тамуза відкриває траурний період у єврейському календарі, який триває три тижні — до 9 ава. Ці дні називаються тридцятниця "Бейн а-Мецарім" — буквально: між тіснинами, оскільки цей період лежить між двома траурними постами — 17 Тамуза та 9 ава.📜 П’ять трагедій 17 ТамузаУ єврейській історії 17 Тамуза — день багатьох лих. У трактаті Тааніт (Талмуд) згадуються п’ять трагедій, що сталися в цей день:Моше-рабейну розбив Скрижалі Заповіту, коли побачив, що євреї створили золотого тельця в пустелі.Під час облоги Єрусалима (згідно з Рамбамом — перед зруйнуванням Першого Храму) було припинено щоденну жертву "тамід", оскільки неможливо було доставити тварин для жертвоприношень. Це стало ознакою неминучої катастрофи.У книзі пророка Єрміягу (гл. 52) розповідається, що 9 Тамуза під час облоги Першого Храму було пробито стіну міста, але в епоху Другого Храму те саме сталося 17 Тамуза.Апостомос, намісник царя Антіоха, спалив сувій Тори, розуміючи, що найвірніший спосіб підкорити євреїв — це знищити їхнє духовне надбання. Це стало початком переслідувань єврейського народу та передумовою повстання Маккавеїв.Цього ж дня в Храмі було встановлено ідола.За однією версією, це сталося в епоху Другого Храму — знову ж таки вчинок Апостомоса.За іншою (Ієрусалимський Талмуд), це зробив цар Менаше, який правив в епоху Першого Храму. Він увійшов в історію як той, хто «залив Єрусалим невинною кров’ю» та займався ідолопоклонством, перевершивши у цьому всіх своїх попередників.Цікаво, що цар Менаше був сином царя Хізкіягу, одного з найсвітліших правителів Юдеї.У Вавилонському Талмуді (трактат Брахот) розповідається, що Хізкіягу не хотів одружуватися, знаючи пророчо, що його син буде нечестивцем. Проте пророк Єшаягу докорив йому й нагадав, що потрібно виконати заповідь «плодіться й розмножуйтеся». Зрештою Хізкіягу одружився, і народився Менаше.Менаше справді наробив багато лиха, проте згодом зробив тшуву (розкаявся) — і Всевишній, як каже Талмуд, відкрив для нього «потаємні ворота» на небо, через які він увійшов до раю…джерело: https://toldot.com/

13 тамуза 5687 року (13 липня 1927 року) — Ребе Раяц отримує свідоцтво про звільнення.13 тамуза, після отримання свідоцтва про звільнення Ребе, безліч людей зібралося в будинку, де він жив на фарбренген.Наступного дня, об 11 годині ранку, у супроводі двох посланців від єврейської громади міста, Ребе залишив Кострому вільним громадянином і в п'ятницю, 15 тамуза, прибув до Ленінграда. У місті він залишався лише кілька днів, оскільки «євсекція» і ДПУ не заспокоїлися і знову погрожували арештом. Виходу не було і, залишивши Ленінград, Ребе оселився в підмосковному селі Малаховка.джерело: chabad.odessa

Попри складну безпекову ситуацію, пов’язану з війною та терористичними загрозами, Тель-Авів посів 4-те місце у світовому рейтингу технологічних екосистем, згідно з дослідженням Startup Genome.Із загальною капіталізацією, що оцінюється у 235 мільярдів доларів, вагомою присутністю на глобальному ринку та масштабними угодами з продажу технологічних компаній, Тель-Авів упевнено увійшов до когорти лідерів поруч із Нью-Йорком і Лондоном.Дане досягнення вкотре засвідчило стійкість та інноваційну спроможність Держави Ізраїльджерело: IsraelinUkraine

12 тамуза 5100 року (8 липня 1340 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яакова бен Ашера бен Єхіеля (Баал ѓа-Турім).Рабі Яаков був сином рабі Ашера, сина Єхіеля (відомого як рабі Рош). Він народився в Німеччині, але потім разом з батьком переїхав до Іспанії, в Толедо, де, відмовившись від посади рабина, жив у великій бідності, присвячуючи весь свій час вивченню Тори. Найбільшу популярність рабі Яакову бен Ашеру принесла книга «Арба ѓа-турім» («Чотири ряди»), яка дала йому, як це часто буває, друге ім'я. Вважаючи, що в даний час «аргументи стали помилковими, розбіжності посилилися, думки помножилися, так що не залишилося жодного галахічного правила, щодо якого існує згода», рабі Яаков вирішив написати книгу, яка охоплювала б всі закони і звичаї, що стосуються як людини, так і громади.В «Арба ѓа-турім» по кожному питанню в лаконічній формі наведені думки всіх великих авторитетів всіх попередніх поколінь, для того щоб будь-який рабин, який користується цією книгою, міг сам зробити остаточний висновок, оцінивши і порівнявши різні думки.Відповідно до назви, книга складається з чотирьох частин. «Орах хаїм» («Спосіб життя») об'єднує правила щоденної поведінки, а також закони суботи, свят і буднів; «Йоре деа» («Вчитель мудрості») присвячена кашруту, законам обрізання, жалоби тощо; «Евен ѓа-езер» («Скеля допомоги») включає положення про шлюб і розлучення; «Хошен мішпат» («Знак суду») присвячена судочинству і заповідям, що регулюють майнові відносини.Згідно з переказами, рабі Яаков помер дорогою до Ерец-Ісраель.12 тамуза 5640 року (21 червня 1880 року) — День народження рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц), шостого Любавицького Ребе.Його мати, ребецн Штерна-Сара розповідала: «Після нашого весілля минуло кілька років. Я була дуже молода і перебувала далеко від дому своїх батьків. У нас все ще не було дітей, і це дуже травмувало мене.Одного разу, у свято Сімхат-Тора, під час кідуша, який відбувався вдома у мого свекра, рабі Шмуеля (четвертий Любавицький Ребе, ребе Маѓараш), виголосили «Мішеберах» (молитву за здоров'я) на всіх жінок і дівчат «Дому ребе», але про мене чомусь забули. Я дуже засмутилася, і, хоча пізніше благословили і мене, осад залишився. Я пішла до своєї кімнати і стала думати про те, що у мене досі немає дітей, про свою самотність, про цю історію з «Мішеберах». Я заплакала і так у сльозах задрімала. І тоді мені наснився сон.Я побачила уві сні людину імпозантної зовнішності, яка увійшла в мою кімнату і запитала мене: «Дочко моя, чому ти плачеш?» Я розповіла про все, що було в моєму серці, і він сказав: «Не плач, дочко моя! Обіцяю тобі, що цього року у тебе народиться син, але відразу після свята ти повинна роздати 18 рублів зі своїх особистих грошей на цдаку».Закінчивши говорити, чоловік вийшов з кімнати і зник. Через кілька хвилин він повернувся в супроводі ще двох і повторив перед ними поставлену мені умову. Ті, хто прийшов з ним, погодилися і всі троє, благословивши мене, вийшли з кімнати.Через кілька годин повернувся мій чоловік. Я розповіла йому про сон, і він, поспішивши до свого батька, переказав йому його. Свекор викликав мене і попросив розповісти йому сон у всіх подробицях. Коли я закінчила розповідь, свекор сказав: «Перший, хто відвідав тебе, був ребе Цемах-Цедек, а двоє інших – Мітелер ребе і Алтер ребе».Після свята я повинна була виконати поставлену мені уві сні умову, але звідки я могла взяти «18 рублів моїх особистих грошей»? У мене була сукня, пошита за останньою модою тих днів, але свекор не хотів, щоб я її одягала. Тоді я покликала жінку, яка займалася потребами громади, і попросила її продати цю сукню. А з виручених за сукню грошей я відклала 18 рублів на цдаку.У тому ж році у мене народився син, ребе Раяц» — закінчила свою розповідь ребецн Штерна-Сара.12 тамуза 5625 року (6 липня 1865 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліягу-Йосефа Рівліна з Дрибіна, автора книги «Оѓель Йосеф»Рабі Еліягу-Йосеф з Дрибіна був великим мудрецем, одним з найвидатніших хасидів другого і третього Любавичних Ребе — Мітелер ребе і ребе Цемах-Цедека, і одним із стовпів хасидизму тих днів. Ребе Цемах-цедек говорив: «У нього є два з половиною хасиди, один з яких рабі Еліягу-Йосеф». Спочатку він був рабином містечка Дрибін, потім переїхав до Полоцька, а звідти в 1847 році перебрався до Ерец-Ісраель, де став рабином і наставником хасидської громади. Серед іншого він облаштував синагогу «Цемах-Цедек» у Старому місті Єрусалима.Похований рабі Еліяѓу-Йосеф в Єрусалимі, на Оливній горі.12 тамуза 5655 року (4 липня 1895 року) — Ребе Рашаб (рабі Шолом-Дов-Бер) призначив сина, рабі Йосефа-Іцхока (майбутній ребе Раяц), своїм секретаремНа той момент майбутньому шостому Любавицькому Ребе було всього 15 років, але ребе Рашаб призначив його своїм секретарем з загальних питань. У тому ж році рабі Раяц був присутній на з'їзді рабинів як представник ребе Рашаба.Оскільки Йосеф-Іцхак був все-таки молодий, ребе Рашаб відправив разом з ним рабі Шмуеля-Бецалеля, попередивши його, що хоча він, Шмуель-Бецалель дуже розумний, а Йосеф-Іцхак дуже молодий, чим менше Шмуель-Бецалель буде втручатися в його дії, тим буде правильніше.12 тамуза 5687 року (12 липня 1927 року) — «Свято Визволення». Цього дня шостий Любавицький Ребе рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) отримав повідомлення про його звільнення з костромського заслання.Ребе Раяц замість розстрілу був відправлений на трирічне заслання до Костроми, але рада, створена для його звільнення, прийняла рішення продовжувати роботу по його повному звільненню. Члени ради знову звернулися до пані Пєшкової, представниці «Червоного Хреста» в СРСР, і вона спробувала домогтися від радянського керівництва звільнення Ребе. На противагу їй ленінградські чекісти заявили, що якщо Ребе повернеться до Ленінграда, то відразу ж буде заарештований.Ребе Раяцу було наказано щовівторка з'являтися в костромське відділення ДПУ, але, коли 12 тамуза, у вівторок, ребе Раяц і рабі Еліяѓу-Хаїм Алтгойз, який його супроводжував, прийшли туди, чекіст привітно прийняв їх і сказав: «Прийшов наказ дати Вам звільнення, і я щасливий повідомити Вам про Ваше виходу на свободу».Оскільки в цей день костромське відділення ДПУ було вихідним, там не змогли видати свідоцтво про звільнення і Ребе був змушений чекати отримання свідоцтва до 13 тамуза.chabad.odessa

❓Питання:Шалом. Якщо можливо, поясніть, що таке віра? Чи це просто треба вірити — сказати собі, що я вірю, і все? Чи це щось надприродне, чого нам не зрозуміти, а лише вірити? Не впевнений, чи коректне моє питання. ❗Відповідь рабина:В юдаїзмі не існує некоректних запитань. Важливо, щоб кожен, хто прагне знати, ставив свої запитання — щоб дійти до істини. Ми бачимо, що вся єврейська релігійна література сповнена питань, у тому числі й таких, на які не було знайдено відповідей. У юдаїзмі немає заборонених тем для роздумів. 📌Що таке віра?У тлумачному словнику Єфремової поняття «віра» пояснюється так: «визнання чогось істинним силою, що перевершує силу аргументів, фактів і логіки». Якщо прийняти це визначення, то ваші слова у формулюванні віри — «просто треба вірити, сказати собі, що я вірю, і все» — абсолютно точні. Усі релігії світу (окрім юдаїзму) побудовані саме на такій вірі. А щоб надати такій сліпій вірі більш піднесеного змісту, представники різних релігій описують її подібно до вашого другого формулювання: «це щось надприродне, чого нам не зрозуміти, а лише вірити».Наприклад, російський біблійний словник визначає віру як: «священний дар Божий».Але юдаїзм, на відміну від інших релігій, ґрунтується не на сліпій вірі, а на знанні, як сказано в Торі (Дварим 4:39):«І пізнав ти сьогодні, і прийми це до свого серця, що Г-сподь є Б-г на небі вгорі й на землі внизу — немає іншого». ❗Зверніть увагу: у вірші сказано «пізнав», а не « uwrив».Тобто істинність Тори можна довести за допомогою аргументів розуму — і немає потреби в сліпій вірі.  по матеріалам сату: imrey.org  

11 тамуза 5591 року (22 червня 1831 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Цві-Гірша з Жидачева.Рабі Цві-Гірш народився в галицькому містечку Самбор і разом зі своїм молодшим братом, рабі Моше з Самбора, навчався у рабі Яакова-Іцхака ѓа-Леві Горовиця, сліпого Провидця з Любліна.Рабі Цві-Гірш дружив з відомим хасидським цадиком рабі Нафталі-Цві з Ропшиць, а серед його учнів були такі видатні лідери наступного покоління, як рабі Іцхак-Айзік з Комарни, рабі Цві-Елімелех з Динова (відомий також як Бней Іссахар), рабі Іцхак-Айзік із Жидачева, рабі Шимон із Ярославля і рабі Шалом із Кам'янки.Рабі Іцхак-Айзік з Комарни писав, що душа його вчителя була частиною душі рабі Хаїма Віталя — найкращого учня великого кабалиста рабі Іцхака Лурії Ашкеназі (Арізаль), а та, в свою чергу, була частинкою душі рабі Аківи. Ще один його учень, рабі Іцхак-Айзик із Жидачева, передавав зі слів вчителя, що в минулому житті він був одним із учнів найвидатнішого кабалиста рабі Шимона бар Йохая. Деякі з хасидських цадиків-сучасників рабі Цві вважали, що його душа — душа знаменитого мудреця Януки (малюка), згаданого в кабалистичній книзі рабі Шимона бар Йохая «Зоар». Сам же рабі Цві-Гірш говорив своєму братові, рабі Моше з Самбора, що його душа в одному з попередніх втілень була душею рабі Ішмаеля-первосвященика.и (12 липня 1935 року) — Йорцайт (річниця смерті) рабі Шнеура-Залмана Слоніма, онука ребецн Менухи-Рохл, дочки другого Любавицького ребе — Мітелер ребе.Рабі Шнеур-Залман народився в 5622 році в Хевроні (Ерец-Ісраель) в родині рабина і великого хасида рабі Мордехая-Довбера Слоніма, сина ребецн Менухи-Рохл.Сам він також був великим знавцем Тори і хасидської філософії (хсидуса або хасидута). Його дружиною стала ребецн Мушка, дочка його дядька, рабина Леві-Іцхака Слоніма. У 1885 році, коли Хабад очолив п'ятий Любавицький Ребе рабі Шолом-Довбер (Ребе Рашаб), рабі Шнеур-Залман приїхав до Любавичів і залишився там надовго.Ребе наблизив його до себе, а взимку 1886 року взяв з собою у відому ялтинську подорож, де вони провели багато годин у спільному вивченні хасидуту. Крім того, під час перебування в Ялті рабі Шнеур-Залман був меламедом (вчителем) юного рабі Йосефа-Іцхака (майбутнього шостого Ребе — ребе Раяца).Після повернення на Святу Землю він почав листування з Ребе Рашабом і в опублікованих збірниках послань Ребе Рашаба містяться десятки послань до рабі Шнеуру-Залмана.Цікаво, що, звертаючись до рабі Шнеуру-Залману, ребе Рашаб жартома називав його «мій онук», а його батька, рабі Мордехая-Довбера — «зятем». Справа в тому, що коли рабі Мордехай-Довбер приїхав до Любавичів до четвертого Ребе — рабі Шмуеля (ребе Маѓараш), син ребе (майбутній ребе Рашаб) проводив з ним довгі години, слухаючи розповіді про попередніх ребе, які рабі Мордехай чув від своєї мами, ребецн Менухі-Рохл.Одного разу ребе Маѓараш теж послухав розповіді рабі Мордехая і вони йому сподобалися, що він сказав синові — «запроси його до себе зятем за стіл». (У ті часи багаті євреї прагнули видавати своїх дочок нехай і за бідних, але зате вчених юнаків і брали на себе зобов'язання утримувати зятя певний час, даючи йому можливість вчитися далі. Так що фраза про «запрошення зятем за стіл» означала визнання мудрості рабі Мордехая, здатного прикрасити будь-яку сім'ю). Так і повелося. А син «зятя» став відповідно «онуком».У 1900 році він отримав від рабі Шнеура-Залмана з Любліна (автора книги «Торат хесед») пропозицію очолити громаду Яффо. Заручившись благословенням ребе Рашаба, рабі Слонім очолив громаду Тель-Авіва-Яффо і залишався на цій посаді 35 років, аж до кінця своїх днів.Похований рабі Шнеур-Залман в Тель-Авіві.chabad.odessa 

Ізраїль надасть Україні нову гуманітарну допомогу: сучасні системи водопостачання для постраждалих регіонів. Про це повідомив Посол Ізраїлю в Україні Michael Brodsky.Як заявив пан Посол, за дорученням Міністра закордонних справ Ґідеона Саара, Ізраїль надасть Україні додаткову гуманітарну допомогу.Міністр закордонних справ Ізраїлю גדעון סער | Gideon Saar доручив Міністерству закордонних справ Ізраїлю надати Україні додатковий пакет допомоги, що включає сучасні системи водопостачання для сотень тисяч громадян у регіонах, де інфраструктура була зруйнована внаслідок російських обстрілів.Саар повідомив, що допомога буде надана через MASHAV — національне агентство з міжнародного співробітництва при МЗС Ізраїлю. Кожна із систем водопостачання зможе забезпечити питною водою десятки тисяч людей. Вони будуть встановлені у східних регіонах України, де населення страждає від гострої нестачі води.Нова гуманітарна допомога фінансується з бюджету Міністерства закордонних справ Ізраїлю та є продовженням зобов’язань Ізраїлю щодо підтримки України. Від початку війни у лютому 2022 року Ізраїль вже надав значну гуманітарну допомогу, включаючи повітряні та наземні «мости» з постачанням продуктів харчування, медикаментів та іншого необхідного обладнання. У перші місяці війни також був розгорнутий польовий госпіталь, а в першому кварталі 2025 року було розподілено сотні генераторів у регіонах, що постраждали від обстрілів.sraelinUkraine

Моше Рабейну встановив обов’язок читати Тору по понеділках і четвергах, окрім читання у Шабат, — щоб не минуло більше трьох днів без читання Тори.Езра постановив, що до читання Тори слід викликати не менше трьох осіб і прочитати щонайменше 10 речень.Читають початок тієї глави Тори, яка припадає на найближчий Шабат. У деяких сидурах подано відповідні уривки для читання та їх розподіл між трьома людьми.Тору читають лише при наявності міньяну (молитовного кворуму з десяти чоловіків).Коли відкривають арон а-кодеш (святу шафу) та виймають сувій Тори, шліах цібур (представник громади) разом із присутніми промовляють спеціальні тексти, наведені в сидурах.Під час винесення сувою Тори з арон а-кодеш і поки його несуть по синагозі — прийнято стояти. Сувій тримають у правій руці й підносять до столу (біма), на якому Тору читають, — з правого боку.Це міцва — йти слідом за тим, хто несе Тору, виявляючи тим самим повагу та благоговіння перед нею.https://imrey.org/

Незріла і зріла людина(за Фредеріком Перлзом)Незріла людина намагається змінити інших, підлаштувати їх під себе.Зріла людина займається собою, переходячи до саморегуляції.Незріла людина намагається змінити обставини.Зріла людина адаптується до них.Незріла людина часто знає, але не може.Зріла людина і знає, і вміє. Тому перша — критикує, а друга — діє.Незріла людина спочатку шукає особисте життя, а вже потім — справу. У підсумку ні те, ні інше не вдається, бо залежить від інших.Зріла людина спочатку займається справою, стає незалежною — і особисте життя приходить саме.Потреби зрілої людини виходять із її справи та успіху.Незріла людина, не маючи справи, копіює потреби дорослих, перебільшуючи їхній масштаб (згадаймо дорослих дітей, які живуть коштом старіючих батьків).Незріла людина думає про результат.Зріла людина зосереджена на процесі, на дії.Незріла людина хоче більше, ніж має і заслуговує, і через це часто втрачає навіть те, що має.Зріла людина вдячна за наявне — і в результаті воно примножується.Незріла людина чекає, що хтось про неї подбає.Зріла людина піклується про себе сама.(Пропущено в оригіналі)Незріла людина намагається керувати іншими.Зріла людина керує собою.Незріла людина — це прикраса, яка хоче стати фігурою.Зріла людина — це фігура, яка не переймається, як вона виглядає.Незріла людина спочатку приймає рішення, а вже потім підганяє під нього факти (звідси — підозрілість).Зріла людина спочатку збирає факти, а потім ухвалює рішення (звідси — відкритість).Незріла людина прагне високого становища, не дбаючи про власний розвиток.Зріла людина зосереджена на зростанні — і врешті займає високе становище.