Коли літо наближається до своїх найтепліших днів, у всіх куточках єврейського світу в серцях дітей та їхніх батьків запалюється особливий вогник очікування початку сезону таборів «Ган Ісроель». Ця історія розпочалася ще у 1956 році, коли з ініціативи «Мерказ ле-Іньяней Хінух» та за особистого діяльного благословення Ребе народилася ідея створення унікального літнього простору. Ребе не лише підтримав цей задум, а й взяв у ньому безпосередню фінансову та організаційну участь. Саме він дав табору назву на честь великого засновника хасидизму — Баал Шем Това. Ребе пояснював, що слово «Ган» («сад») пов’язане з п’ятдесятьма п’ятьма рівнями розуміння Тори, про які йдеться у святій книзі Зоар, і що кожна єврейська дитина, маючи власну літеру в Торі, по праву належить до цього святого саду.📜 Ідея, закладена Ребе: більше, ніж просто відпочинокВід самого початку Ребе наголошував, що сенс табору полягає у створенні атмосфери, в якій діти протягом тривалого часу живуть поза стінами своїх домівок і поза звичним шкільним середовищем, перебуваючи під безпосереднім духовним покровом Ребе. Він називав табір «своєрідним ковадлом, на якому кують хасидів», і зазначав, що досягнення в такому середовищі можуть перевершити результати багатомісячного навчання у звичайних умовах. У таборі дитина дихає повітрям Тори та заповідей двадцять чотири години на добу — від ранкової молитви до вечірнього відпочинку. Цей безперервний ланцюг святості, коли життя, відпочинок і розваги нерозривно пов’язані з єврейською традицією, перетворює літні місяці не просто на канікули, а на потужний поштовх до духовного зростання, який змінює дітей, а через них — і весь дім, з якого вони приїхали.🌟 Особиста присутність і благословення РебеУнікальність цього проєкту була настільки великою в очах Ребе, що він, попри свою звичку ніколи не залишати меж Нью-Йорка, тричі особисто відвідував табір «Ган Ісроель», називаючи його частиною святого центру 770. Під час цих візитів Ребе проводив фарбренгени, ділився безцінними настановами та навіть дарував дітям сидури, підкреслюючи, що фізичне здоров’я, яке дитина зміцнює в таборі, стає фундаментом її майбутнього служіння Всевишньому. Одного разу, розмовляючи з директором табору, Ребе з усмішкою сказав слова, які стали легендарними: він почув, що Шабат у таборі відчувається так само піднесено й радісно, як свято Сімхат Тора. Це було свідченням тієї особливої атмосфери, яку створювали вихователі та вожаті.🎶 Дух єдності та відданостіСьогодні, через десятиліття, табори «Ган Ісроель» продовжують діяти й розвиватися по всьому світу, об’єднуючи дітей за допомогою музики, глибоких хасидських мелодій і ретельно продуманих освітніх програм. Кожна пісня, яку діти співають у колі друзів, несе послання любові до кожного єврея, наближення Остаточного Визволення та міцного зв’язку з Ребе, перетворюючи кожну хвилину відпочинку на прояв відданості. Готуючись до відкриття нового сезону, ми повинні пам’ятати, що відправляємо наших дітей не просто до літнього табору, а в особливий простір, де їхні душі дбайливо формуються, де вони набираються сил і натхнення на весь майбутній рік та де кожен із них може відчути себе по-справжньому вдома — у саду, посадженому для нас Баал Шем Товом і благословенному нашим Ребе.✨ Готуємося до літаНехай прийдешнє літо стане для всіх наших дітей часом великих перемог, часом, коли їхні серця наповняться світлом хасидизму, а кожен день приноситиме нові відкриття у служінні Всевишньому та підготовці світу до приходу Мошиаха. джерело: 📖 Любавицький календар

На будівлі Центральної синагоги Києва розміщено копію унікального документа, відомого як «Київський лист». Цей документ, створений у Х столітті, є однією з найдавніших письмових згадок про Київ, що дійшли до наших днів.Історія, яку він зберіг, вражає своєю людяністю та взаємною відповідальністю.Київський лист був виданий юдейською громадою Києва для Мар Якова бен Ханукки. Він поручився за свого брата, який позичив гроші в іновірців. Згодом брата вбили розбійники, а борг залишився непогашеним. Відповідальність поклали на Якова, і його ув’язнили.Громада не залишила його наодинці з бідою. Спільними зусиллями вдалося зібрати 60 монет для його викупу, але для остаточного звільнення бракувало ще 40. Саме тому було складено цей лист — звернення до єврейських громад інших міст із проханням допомогти завершити справу визволення людини, яка потрапила в скруту.Минуло понад тисячу років, але слова цього документа й сьогодні нагадують нам про цінності, на яких трималася єврейська громада: взаємодопомогу, милосердя, відповідальність один за одного та готовність простягнути руку тому, хто потребує підтримки.Особливого значення листу надає те, що він містить одну з найдавніших згадок про Київ. Тож це не лише пам'ятка єврейської історії, а й важлива частина історії нашого міста.Коли будете біля Центральної синагоги Києва, зверніть увагу на цю табличку. Вона нагадує, що понад тисячу років тому тут уже жила громада, для якої людська гідність, взаємна підтримка та милосердя були не просто словами, а справою життя. Центральна синагога Києва «Київський лист», X століття З Днем Києва!

Для кожного з нас Київ — це щось особливе. Це місто, в якому ми живемо, працюємо, виховуємо дітей, зустрічаємо свята, підтримуємо одне одного в непрості часи та радіємо добрим подіям.Останні роки стали для Києва важким випробуванням. Наше місто переживає тривоги, обстріли, втрати та біль. Нам болить кожне зруйноване життя, кожна родина, яку торкнулася війна. Але водночас ми бачимо мужність, силу та незламність киян, які продовжують жити, працювати, допомагати ближнім і вірити в майбутнє.Саме люди наповнюють Київ життям, надають йому сили, тепла та особливого характеру. Тому сьогодні ми вітаємо не лише наше місто, а й усіх, хто любить його, дбає про нього та називає своїм домом.Ми віримо, що попереду на Київ чекають мирні дні, відбудова, розвиток і процвітання. Нехай Вс-вишній оберігає наше місто та його мешканців, а над Києвом якнайшвидше запанує мир. Нехай у кожній оселі буде спокій, у кожній родині — благополуччя, а в серцях — впевненість у завтрашньому дні.З Днем Києва!З повагою та найкращими побажаннями —Єврейська громада Києва

14 сівана 5581 року (14 червня 1821 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма бен Іцхака з Воложина (Воложинера). Рабі Хаїм був найкращим учнем знаменитого рабі Еліягу бен Шломо-Залмана (Віленського гаона). Він належав до числа противників хасидизму (міснагдім), однак порівняно з учителем був досить поміркованим і навіть майже доброзичливо налаштованим до хасидів, визнаючи цінність ідей хасидського вчення. На початку XIX століття рабі Хаїм заснував у рідному Воложині знамениту єшиву, що проіснувала майже сто років і сформувала релігійно-духовний вигляд литовського єврейства. Воложинська єшива стала зразком і прототипом великих талмудичних навчальних закладів, що існували спочатку у Східній Європі, а потім перебралися до Ізраїлю, США та інших місць (єшиви у Слободці (нині частина Каунаса, Литва), Мирі (Білорусь), Кельме, Кельцях (обидва — Польща) та Тельзі (Тельшяй, Литва)).джерело: /chabad.odessa

📖 ВступУ нашій тижневій главі йдеться про заповідь «Песах Шені» (Другий Песах). Той, хто з поважної причини не зміг принести песахальну жертву у встановлений час — 14 нісана, — отримує можливість виправити це через місяць, 14 іяра.У Торі сказано: «Якщо людина буде нечистою... або перебуватиме в далекій дорозі» (בדרך רחוקה).🤔 ЗапитанняЧому Тора використовує вислів «у далекій дорозі», а не «у далекому місці»? Адже цей закон поширюється на кожного єврея, який перебуває далеко від Храму, навіть якщо він просто живе в іншому місті, а не знаходиться буквально в дорозі!💡 ВідповідьЦе вчить нас фундаментальної істини: справжній «дім» єврея — це Храм (Бейт а-Мікдаш). Будь-яке інше місце, де ми перебуваємо, — лише дорога до нього.Наш Галут (вигнання) — не природний стан, а лише тимчасовий шлях. Усі труднощі, через які ми проходимо, — як матеріальні, так і духовні, — це дорога до повного Визволення (Геули) та відновлення Храму, де ми, євреї, насправді маємо бути.📌 УрокНавіть перебуваючи в «темряві» вигнання, ми не просто стоїмо на місці — ми рухаємося вперед. Кожна наша дія в цей період є важливим кроком на шляху до справжнього Дому, до вічної та повної Геули.(За мотивами бесіди на Песах Шені, 5740 р.) джерело: 📖 Любавицький календар

Уявіть собі 13 сівана 5567 року (1807 рік). У містечку Жлобин, загубленому серед білоруських лісів, відбувається щось неймовірне. Тисячі хасидів, великі праведники та рабини з усієї країни з'їхалися до цього скромного містечка. Повітря було сповнене трепету: тут поєднувалися два найвидатніші духовні доми того часу — династія засновника Хабаду, Алтер Ребе, та родина легендарного рабина Леві-Іцхака з Бердичева.Це було весілля онуки Алтер Ребе та онука «Захисника Ізраїлю» — рабина Леві-Іцхака.📍 Чому саме Жлобин?Цікаво, що в «Тнаїм» (шлюбній угоді), підписаній за три роки до цього, було записано: «Весілля відбудеться в Єрусалимі». Але життя внесло свої корективи: відстань між Лядами (де жив Алтер Ребе) та Бердичевом (де жив рабин Леві-Іцхак) була надто великою для того часу. Тому вибір упав на Жлобин — ідеальну «золоту середину», великий хасидський центр, розташований на перехресті важливих шляхів.⚡️ «Ви бачили його на власні очі?» — суперечка велетнівНа весіллі панувала не лише радість, а й серйозна духовна напруга. Мітелер Ребе (син Алтер Ребе) вже тоді славився своїми глибокими уроками Кабали, пояснюючи найскладніші поняття, такі як «Атік» і «Аріх».Рабин Леві-Іцхак, відомий своєю прямотою, не приховував занепокоєння:— Хіба можна говорити про такі висоти? Адже Баал Шем Тов навчав, що ці таємниці відкриваються лише тим, хто бачив його обличчя!Мітелер Ребе, відчуваючи незручність під критикою великого цадика, поспішив до батька:— Чому ви дозволяєте так мене картати?Тоді Алтер Ребе підійшов до рабина Леві-Іцхака. Між ними відбулася розмова, яку хасиди переповідали ще багато поколінь. Рабин з Бердичева повторив своє запитання:— Хто дав право говорити такі речі, якщо людина не бачила Баал Шем Това?Алтер Ребе спокійно відповів, але з такою силою, що суперечка одразу вщухла:— Я бачив його. І не уві сні, а наяву. Там, у Петербурзі, коли перебував у фортеці.Ця відповідь розставила все на свої місця.🕊 Диво р' Біньяміна КлецкераСеред гостей був р' Біньямін Клецкер. Він був смертельно хворий. Рідні благали його залишитися вдома, але він повторював:— Алтер Ребе надіслав запрошення, і я зобов'язаний бути там.Його привезли до Жлобина у критичному стані. Дізнавшись про це, Алтер Ребе наказав привести його просто до себе. Хворий був настільки слабкий, що не міг навіть ходити. Його підвезли на возі та посадили перед Ребе.Алтер Ребе дав йому випити кухоль пива. Потім другий. Потім третій. Після третього кухля він сказав:— А тепер іди танцювати!І сталося неймовірне: р' Біньямін, який ще хвилину тому не міг поворухнутися, підвівся — бадьорий і здоровий — та пішов танцювати разом з усіма!✨ Це був лише початокЦе весілля стало символом союзу двох великих духовних стовпів. А рівно через рік, у 5568 році, в Лядах відбулося ще одне історичне весілля: р' Єкутіель-Залман одружився з ребецн Бейлою, донькою Мітелер Ребе.Події в Жлобині й досі згадують як приклад того, як віра та єдність здатні перетворити звичайне весілля на подію, відлуння якої чути навіть через століття. джерело: 📖 Любавицький календар.

Сьогодні 13 сівана 5786 року- день Великого весілля в Жлобині 5567 (1807) — день весілля ребецн Сари, доньки Мітелер Ребе, з рабином Еліезером Дербермедикером, онуком рабина Леві-Іцхака з Бердичева.Айом Йом"Цемах Цедек склав кілька нігунів. Він навчався вголос і з наспівом, а іноді переривав навчання, написання хасидських праць або респонсів («Шеелот у-Тшувот»), щоб проспівати якийсь нігун.Мій дідусь (Маараш) розповідав, що за наспівом Цемах Цедека можна було визначити, чим саме він був зайнятий у той момент."джерело: Любавицький календар

У нашій єврейській громаді є особлива добра традиція — щомісяця проводити День іменинника для наших дорогих вірян поважного віку.Для нас це можливість зібрати разом людей, які є справжнім благословенням і великою цінністю громади. Ми даруємо їм увагу, теплі слова, гарний настрій, щиро спілкуємося, пригощаємо смаколиками та просто проводимо час по-сімейному.Особливо зворушливо бачити наших іменинників, які прожили довге й непросте життя. І нехай Вс-вишній дарує їм ще багато років здоров’я, радості та благополуччя!Попри війну, постійні тривоги та обстріли, ми намагаємося зробити все можливе, щоб цього дня вони відчули тепло, турботу й любов, щоб хоча б на кілька годин забули про тривоги та відчули радість від зустрічі з друзями.На жаль, багато хто з них самотній. Іноді саме такі зустрічі стають для них справжнім ковтком світла, нагадуванням про мирне життя, людське тепло та щире спілкування. Вони дарують сили, допомагають не втрачати надію та відчувати, що про них пам’ятають, їх цінують і чекають.І щоразу, коли дивишся в очі цих людей, сповнені радості й вдячності, особливо гостро усвідомлюєш, наскільки важливими є проста людська увага, турбота та доброта.МАЗАЛЬ ТОВ!

📌13 сівана 5660 року (10 червня 1900 року) — Весілля батьків Ребе, рабі Леві-Іцхака та ребецн Хани Шнеєрсон.Коли Леві-Іцхак досяг відповідного віку, тодішній глава Хабаду, п'ятий Любавицький Ребе, рабі Шолом-Дов-Бер (ребе Рашаб) познайомив його (як кажуть у євреїв — «влаштував шидух») з Ханою, донькою головного рабина Миколаєва, мудреця і праведника рабі Меїра-Шломо Яновського. Однак вже після того, як було призначено дату весілля, у суботу ввечері після закінчення свята Швуес, наречена занедужала і батьки вирішили відкласти весілля. До ребе Рашаба було відправлено спеціального посланця, щоб заручитися його схваленням, однак ребе не погодився і рекомендував провести церемонію у призначений час, давши благословення на благополучний результат.джерело: chabad.odessa

Пустеля Негев офіційно отримала статус захищеного географічного зазначення (PGI) як виноробний регіон — і це справжній прорив для одного з найсуворіших кліматів на планеті.Серед пісків і спеки тут працюють понад 60 виноробень, які щороку створюють близько мільйона пляшок вина. Давні традиції виноробства поєднуються з інноваційними ізраїльськими технологіями — опрісненням води та крапельним зрошенням — перетворюючи пустелю на територію великого вина.Негев упевнено закріплює Ізраїль на світовій винній мапі 🍷🍇 джерело: IsraelinUkraine

Період погромів 1834 року став переломним моментом в історії єврейського ішуву в Ерец-Ісраель і, зокрема, в історії громади хасидів Хабаду. Політична нестабільність, що виникла внаслідок єгипетського завоювання регіону Мухаммадом Алі, призвела до повного руйнування системи безпеки єврейських громад.🏚️ Криза громади в ЦфатЦфат на той час був центральним духовним та адміністративним осередком хасидів Хабаду в Ізраїль. Події тих років завдали громаді непоправної шкоди. Руйнування друкарні Ісраеля Бака, яка відігравала ключову роль у забезпеченні громади та розвитку книгодрукування, позбавило багатьох членів громади джерел існування.Спроби, здійснені головою «Колелю хасидів», забезпечити безпеку через переговори з місцевим каді, не мали успіху; після короткочасного укриття сотні сімей були змушені залишити безпечні місця та шукати порятунку в печерах і руїнах. Сукупність погромів і руйнівного землетрусу 1837 року призвела до фактичного розпаду хабадської громади в Цфат. Основна частина членів громади вирішила переселитися до Єрусалим, що заклало основу для створення там нового великого центру хасидів Хабаду.🏗️ Відновлення громади в ХевронНа відміну від Цфат, громада Хабаду в Хеврон продемонструвала високий рівень життєстійкості. Після того як місто постраждало від грабунків як з боку повстанців, так і з боку урядових військ, громада опинилася під загрозою зникнення.Завдяки масштабному збору коштів, організованому серед хасидів Хабаду в Росія, країнах Ашкеназу та Італія, вдалося мобілізувати необхідні ресурси. Фінансова підтримка дала змогу відновити інфраструктуру, відремонтувати синагоги та інституції громади, тим самим забезпечивши безперервність єврейської присутності в місті.🧭 Історичне значенняПеріод заворушень 1834 року демонструє два протилежні процеси: втрату старих центрів і формування нових організаційних структур. Здатність громади Хабаду до оперативної мобілізації ресурсів і передислокації сил дозволила їй не лише пережити кризу, а й зміцнити свої позиції, перетворивши Єрусалим на центральний хабадський осередок, який визначив вектор розвитку руху в Ерец-Ісраель на десятиліття вперед.📖 Любавицький календар