Після ухвалення Декларації про суверенітет тисячі людей вийшли з прапорами до Київради, попри спротив комуністів.Ввечері стяг освятили на Софійській площі. Київ став дев’ятим містом, де замайорів наш прапор.

*28 тамуза 5653 року (10 липня 1893 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Єгуди-Лейба Слоніма, сина ребецн Менухи-Рохл, дочки другого Любавицького Ребе — Мітелер ребе.Рабі Єгуда-Лейб народився в 5592 році (1832) в Любавичах і був первістком ребецн Менухи-Рохл. У 13 років він разом з батьками здійснив алію (переїхав, кажучи сучасною мовою, «на ПМЖ» в Ерец-Ісраель), причому день народження і обряд бар-міцви відзначали безпосередньо на кораблі, що плив до берегів Святої землі.У 18 років Єгуда-Лейб повернувся в Любавичі до третього Любавицького ребе — рабі Менахему-Мендлу (ребе Цемах Цедеку) і провів там деякий час, але більшу частину свого життя він прожив у Хевроні разом зі своєю матір'ю. Ребецн Менуха-Рохл (вона була відома в Хевроні як «бабуся») користувалася великою повагою і на її честь була побудована синагога і відкрита міква, а їхній будинок став хасидським центром Хеврона. За вказівкою ребе Цемах Цедека рабі Єгуда-Лейб був призначений одним з опікунів навчального центру «2Колель Хабад» і залишався на цій посаді до кінця своїх днів.Незадовго до свого відходу з життя рабі Єгуда-Лейб переїхав до Тверії. Там, у цьому місті, на кладовищі, розташованому на березі озера Кінерет, він і похований.*28 тамуза 5601 року (17 липня 1841 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Мойше Тейтельбаума з містечка Шаторальяуйхей (Угорщина).Рабі Мойше — один з учнів знаменитого хасидського цадика Яакова-Іцхака га-Леві Горовиця «ѓа-Хозе мі-Люблін» («Провидець з Любліна») і автор книги «Йісма Моше», став основоположником угорської хасидської династії, нині відомої як сатмарські хасиди.chabad.odessa

1920 — 1945В’язень № 32252Кароліна Тшпіс народилася 22 липня 1920 року в тихому польському селі. Вона була медсестрою — піклувалася про хворих, поранених, забутих. Її руки лікували, її присутність давала надію. Але коли прийшли нацисти, ці руки закували в кайдани.29 січня 1943 року Кароліну депортували до Аушвіца. Їй присвоїли номер 32252. Вона перестала бути людиною — стала цифрою. Та навіть у пеклі табору вона залишалась собою: доглядала за хворими, співала тим, хто плакав, ділилася хлібом із тими, хто вже не мав сил підвестися.У 1944 році Кароліну перевели до Равенсбрюка — жіночого концтабору, де холод ночей проникав у кістки, а смерть ходила поряд. Там, у потайному зошиті чи просто в пам’яті, вона записувала імена вмираючих жінок, щоб бодай хтось їх колись згадав. Вона згадувала сонячні дні в Плаво, запах землі після дощу, дитячий сміх. Так вона трималася за свою людяність.У 1945 році вона побачила свободу.Багато років потому, сидячи поруч із онукою, Кароліна показувала номер на своїй руці.— Оцей, бачиш? 32252. Це був мій "новий паспорт" у світі, де не залишили нічого. Але вони не змогли забрати моє серце. Я залишалась медсестрою навіть там, за дротом. Бо турбота — це теж опір. Це теж життя.І десь на глибині пам’яті — мовчазний свідок тих подій — сам номер 32252 ніби промовляє:«Я був клеймом. Але я став доказом. Я бачив, як людина вижила, попри все, що мало її зламати. Я носив біль, але тепер — я пам’ять». Ніколи не забуваймо.Життя сильніше за темряву. джерело: 90's History 

Близько тижня тому в місті Одеса відбулося прощання з родиною, яка загинула 15 червня в місті Бат-Ям, унаслідок влучання іранської ракети в житлову будівлю.Сьогодні, 23 червня, Міністр закордонних справ Ізраїлю пан Ґідеон Саар  провів зустріч із паном Артемом Буриком — батьком семирічної Анастасії Бурик, яка перебувала в Ізраїлі на лікуванні онкологічного захворювання разом із матір’ю, бабусею та двома двоюрідними братами.Пан Міністр висловив щирі співчуття пану Артемові у зв’язку з непоправною втратою.IsraelinUkraine 

Зараз у мережі шириться інформація: «Станцію Арсенальна збудували у 1960 році на глибині 105,5 м як укриття для партійної верхівки».Звучить інтригуюче. Але давайте розберемося, що з цього — правда, а що більше схоже на міф.✅ Факт: Станція «Арсенальна» дійсно відкрилась у 1960 році й залишається найглибшою у світі — 105,5 метрів.Її глибина пов’язана передусім із рельєфом місцевості поблизу Дніпра, а не лише з потребами безпеки.🤫 Міф чи правда? Версія про бункер для партійної верхівки не має офіційного підтвердження, але виглядає цілком правдоподібною. Поруч — урядовий квартал, Кабмін, Верховна Рада, завод «Арсенал». Кажуть, є навіть закриті тунелі та аварійні виходи…☢️ Також згадують, що «Арсенальна» могла витримати ядерний удар до 40 кт. Це неофіційна інформація, але в СРСР метро справді будували з урахуванням можливості його використання як сховища в разі надзвичайної ситуації.📦 І ще трохи «легенд» — про спецархіви, резервні гілки, секретні кімнати. Чи правда це? Можливо. А можливо — просто красива міська легенда. А ви як думаєте — це просто зручна станція метро чи щось більше?

Багато людей стикаються з тривожними пророцтвами про майбутнє — наприклад, з «передбаченнями Ванги», в яких ідеться про світову війну, владу мусульман і знищення народів Європи. Такі сценарії викликають страх і невпевненість. Але що говорить про це єврейська традиція?Насамперед варто розуміти: Тора — це не збірник пророцтв. У П’ятикнижжі немає детальних передбачень подій — є лише опис духовних законів: як доля єврейського народу залежить від його поведінки. Сказано: «Якщо будете йти за Моїми законами — отримаєте благословення, якщо ні — накажу». Усе просто й зрозуміло. Влада над майбутнім дана нам.У книгах Пророків, особливо у Даниїла, Єзекіїля та в Зоарі, справді згадується про важкі часи перед приходом Машіаха. Наприклад, йдеться про війну між нащадками Ішмаеля та Есава — арабським і західним світами. Але навіть ці пророцтва не є абсолютними: вони залежать від поведінки людства загалом і єврейського народу зокрема. Чи наблизимо ми Геулу добрими вчинками — чи затягнемо прихід Машіаха, посилюючи страждання.Що ж до людей на кшталт Ванги — єврейський підхід до їхніх слів обережний. Після зруйнування Храму пророцтво пішло з цього світу (Бава Батра 12б). Пророцтво може бути дане лише великим праведникам, які досягли повної святості, або у виняткових випадках — дітям і людям із психічними розладами, і то в неясній, символічній формі.Якщо вас тривожить доля світу — займіться тим, що справді може змінити вашу особисту долю й наблизити спасіння: вивченням Тори, виконанням заповідей, добром до людей. Не страх, а віра й дія — ось відповідь єврейської традиції на будь-які «пророцтва». джерело: https://toldot.com

26 тамуза 5519 року (23 липня 1759 року) — перемога Баал Шем-Това над франкістами під час диспуту у Львові.У херсонській генізі (сховище єврейських текстів, яке є при кожній синагозі, куди поміщаються непридатні тексти святих книг. Оскільки в листах євреї постійно цитували святі тексти, то в генізи потрапляла і велика кількість побутових паперів. Найбільш відомі каїрська геніза, де прекрасно збереглися документи за майже 1000 років життя єгипетської єврейської громади, і досліджена на початку XX століття херсонська геніза, де було знайдено багато хасидських документів), так ось, в херсонській генізі було виявлено лист, в якому розповідалося про заснування рабі Ісраелем Баал Шем-Товом звичаю святкування дня перемоги над франкістами.Франкісти були послідовниками Якова Франка, одного з учнів лжемесії Шабтая Цві. Після того як Шабтай Цві прийняв іслам, Франк почав проповідувати щось подібне і за час свого життя встиг перейти з іудаїзму спочатку в іслам, звідти в католицьку віру, а після збирався перейти і в православ'я. Серед іншого Франк проповідував занурення в безодню гріха, щоб якомога швидше переповнилася чаша терпіння і Мошіах вже прийшов і т.д.17 липня 1759 року у Львові, з ініціативи франкістів і католицького архієпископа Львова, відбувся диспут між ними і нормальними євреями. З нашого боку брали участь сорок рабинів, серед яких був і рабі Баал-Шем Тов. Оскільки перемога в диспуті означала поразку католицької церкви і могла спричинити погіршення становища польських євреїв, більшість рабинів не бажали брати участі в диспуті, бажаючи лише одного — щоб франкісти якомога швидше залишили іудаїзм. З цим не погоджувався лише Баал Шем Тов, який говорив, що «поки уражений член ще пов'язаний з тілом, залишається хоч якась надія коли-небудь його вилікувати; коли ж його відрізали, він вже пропав назавжди».Після закінчення диспуту священики зажадали, щоб франкісти хрестилися, що й було зроблено, причому нові «поляки» змінили не тільки віру, а й імена, а в багатьох випадках і прізвища. Ну а потім, ці прізвища, як і належить, стали гордістю Польщі та Росії — Бжезинські, Крисинські, Ясинські, Маєвські, Піотровські, Зелінські. Зокрема мати великого польського поета Адама Міцкевича походила з родини Маєвських і він сам ніколи цього не забував.chabad.odessa

Начальник Генштабу ЦАХАЛу під час візиту до сектора Гази випадково зустрів свого сина — танкіста.Кілька хвилин — побачити, обійняти, сказати щось коротке. Потім знову — кожен до свого обов’язку......... Так виглядає війна, коли вона поруч..........джерло: VestyIsrael

📌від перехрестя з провулком Надії Світличної до перехрестя з вул. Вересневою;📌від перехрестя з вул. Дегтярівською до перехрестя з вул. Митрофана Довнар-Запольського;📌від перехрестя з вул. Січових Стрільців до перехрестя з вул. Лукʼянівською.

У Дарницькому районі Києва "шахед" впав на території дитсадкаНа місці виникла пожежа. Повибивало вікна, пошкоджено фасади, а також одне з крил закладу. Навколо, в житлових будинках теж вибито вікна 

Ми не відміняємо урок.Ми не зупиняємо навчання.Ми не дозволяємо темряві диктувати наше світло.Сьогодні, після ночі обстрілів, ми знову збираємось на урок з Головним рабином України Моше Реувеном Асманом — продовжити вивчення маамару Любавичського Ребе «Насато лерияхо нес леітносес» — «Ти підняв прапор для тих, хто боїться, щоб зміцнити дух!»Це — наша відповідь на терор.Це — наш шлях зцілення.Це — доказ: нас не зламати і не залякати.Ми стоїмо. Ми вчимося. Ми ростемо.Разом — із Творцем. Разом — як громада.Якщо в тебе є єврейське коріння — і ти шукаєш нові знання, підтримку й силу — мерщій до нас!

Якщо Храмова гора — це наше святе місце, і на ній колись стояв Храм, то чому б не зруйнувати те, що стоїть там сьогодні, і не звести свій Храм заново? Однак єврейська традиція дивиться на це питання набагато глибше.Навіть якщо мечеті на Храмовій горі будуть усунуті, і територія звільниться, ми не можемо просто так почати будівництво. Храм — це не просто споруда, яку можна звести за кресленням. Це надзвичайно святе місце, куди заборонено входити в стані ритуальної нечистоти. А сьогодні ми всі ритуально нечисті, бо стикалися з мертвими, були на кладовищах або перебували під одним дахом із тілом померлого. Від цієї нечистоти очищує лише попіл червоної корови — а його зараз у нас немає.Існують закони, за якими за певних умов можна приносити жертви навіть у стані нечистоти. Але для цього необхідне суворе дотримання багатьох умов: наявність коена (священнослужителя) з достовірним родоводом, його облачення у спеціальний одяг, який точно відповідає опису в Торі, наявність первосвященника (коен гадоль) з вісьмома предметами одягу. Ми не впевнені ні у точному вигляді цих предметів, ні у тому, які саме камені повинні бути в нагруднику (хошен).До того ж, ми не знаємо з абсолютною точністю навіть місця розташування жертовника. У Талмуді розповідається, що під час будівництва Другого Храму Всевишній послав трьох пророків, які свідчили з приводу спірних питань. Без таких свідчень ми не маємо права діяти.Якщо ж порушити ці умови і почати служіння в Храмі, це не буде виконанням заповіді, а стане тяжким гріхом, за який передбачене карет (духовне відсічення).Тому, за думкою мудреців Тори, ми не будуємо Храм силою і не руйнуємо чужі споруди. Ми чекаємо того моменту, коли Всевишній Сам відкриє шлях — як це вже бувало в минулі часи. І ми віримо, що це обов’язково станеться.джерело: https://toldot.com