Сьогодні 18 Швата.Цемах Цедек розповідав своєму синові (моєму дідові, Ребе Маарашу), що маамар «Умарейем умаасейем», викладений у книзі «Тора Ор», у розділі «Ітро», є першим маамаром Магіда, який той виголосив, ставши на чолі хасидського руху. Це сталося у свято Шавуот 5521 року (1761 р.).Алтер Ребе чув цей маамар від раббі Менделя Городокера, автора книги «При Аарец», який був присутній під час цієї події. Водночас Ребе виклав цей маамар по-своєму.джерело: chabad.org

Стендер — це спеціальна молитовна тумба або пюпітр, за яким стоїть шаліах-цібур (хазан) — той, хто веде громадську молитву. У більшості синагог він розташований праворуч від Арон-Кодеш — Ковчега зі сувоями Тори.Стендер — не просто зручна підставка для сидура. Це встановлене місце, що символізує особливу роль хазана як представника всієї громади перед Всевишнім. Оскільки він молиться від імені всіх, на знак поваги до громади він стоїть упродовж усієї молитви.📜 Історичне походженняПісля того як мудреці встановили обов’язок громадської молитви тричі на день і в єврейських громадах з’явилися постійні міньяни, було визначено й особливе місце для того, хто веде молитву.За часів мудреців місце хазана розташовували трохи нижче рівня підлоги синагоги. Це робилося навмисно — щоб молитва промовлялася зі смиренням і сокрушенням серця.Звідси походить талмудичний вислів про хазана: «йоред ліфней а-тейва» — «той, хто сходить перед ковчегом». У буквальному сенсі він справді спускався на кілька сходинок, підходячи до місця молитви.Навіть у синагогах східних громад, де хазан часто молиться з центральної біми, у більшості випадків усе одно існує окремий амуд, розташований праворуч від Арон-Кодеш.🔥 Духовний сенсУ хасидському та кабалістичному поясненні стендер порівнюють із жертовником кадіння (мізбеах а-кеторет), який знаходився всередині Храму.Як на жертовнику підносилися жертви, що виражали зв’язок людини з Творцем, так і сьогодні молитви — які замінили жертвоприношення — «підносяться» зі стендера вгору, поєднуючи єврея з Б-гом.Тому місце, де стоїть хазан, розглядають як духовний центр служіння.👑 Стендери РебеУпродовж років у Любавицького Ребе було кілька стендерів, кожен із власною історією.У перші роки після прийняття керівництва Ребе взагалі відмовлявся користуватися спеціальним стендером і молився за звичайним столом у «малому залі».У будні він сидів під час молитви, і Шмоне-Есре також промовляв там.У суботи для молитви Аміда все ж ставили окремий стендер у південно-східному куті.Лише до 5712 року (1952) Ребе прийняв перший постійний стендер.Згодом були виготовлені нові:▪️ другий — більший (5715 / 1955)▪️ третій — ширший і красивіший, з маленькими дверцятами та висувною поличкою для сидура (5719 / 1959)🪵 Четвертий стендерУ 5722 році (1962) учні ремісничого училища вирішили виготовити для Ребе новий, особливий стендер. Креслення надіслали до секретаріату, і проєкт було схвалено.Стендер виготовив учень школи — рав Шимон Мешалі.У місяці Елул хасиди привезли його Ребе, а напередодні Рош-а-Шана 5723 року він був йому переданий.Отримавши подарунок, Ребе пояснив його внутрішній сенс: стендер — це неживий предмет, символ бітулю (самоусунення та смирення), що особливо відповідає духові місяця Елул — часу підготовки й скромності перед Всевишнім.📖 Додаткове використанняОкрім молитовних стендерів, з часом були виготовлені й інші — для виголошення бесід (сіхот), роздачі доларів, брошур та інших благословень, які Ребе особисто передавав тисячам людей.Так простий на вигляд предмет став частиною історії хасидського служіння і символом зв’язку між громадою, Ребе та молитвою.📸 На фото: старі стендери Ребе та новий📖 Любавицький календар

  У неділю простір JFuture Brodsky School знову наповнився сміхом, рухом і дитячою енергією 💛Тут творили — і з простих матеріалів народжувалися справжні маленькі дива.Тут звучала музика — і кожна нота відкривала щось нове.Тут змагалися у настільний теніс — із азартом, підтримкою й щирими емоціями.Тут була лекція — жива, цікава, з запитаннями й роздумами.І, звісно, була піца — бо теплі зустрічі завжди мають смак радості 🍕Це не просто заняття.Це простір, де діти ростуть, відкривають себе й відчувають: бути разом — це радість.JFuture Brodsky School — місце, де дитинство має сенс і майбутнє починається з тепла. 

Сьогодні — 17 Швата 5786 рокуУ шабат тижневої глави Бешалах 5621 року (1861) Цемах-Цедек виголосив маамар, що починається словами «Реу кі Ашем…», який згодом був надрукований у Лікутей Тора. Після цього він розповів своєму синові, Ребе Маарашу:у шабат Бешалах 5565 року (1805) цей самий маамар виголошував його дід — Алтер Ребе.Алтер Ребе потім покликав його до себе й розповів:у 5529 році (1769), коли він перебував у Межеричі, Магід покликав його й сказав:у шабат Бешалах 5516 року (1756) Баал-Шем-Тов виголосив маамар на вірш«וישב הים לפנות בקר לאיתנו» — «І повернулося море на світанку до своєї умови (до своєї сили / первісного стану)»,пояснюючи слово ле-ейтано як «до своєї умови» — згідно з тлумаченням мудреців.Через рік після відходу Баал-Шем-Това (5521), — продовжив Магід, — він з’явився йому та повторив цей маамар, додавши пояснення слів:«виконують Його волю — а не лише Його слово»,тобто служіння має бути не формальним, а внутрішнім — відповідно до самої Б-жественної волі.І того ж дня, сказав Магід, мій Учитель знову прийшов до мене, щоб я повторив цей маамар.Тоді Магід переказав маамар Алтер Ребе й додав пояснення про ріку Гінай, яка, за Талмудом, розступилася перед раббі Пінхасом бен Яїром, —що за своєю суттю це явище подібне до розсічення Червоного моря.Завершення Цемах-ЦедекаЦемах-Цедек підсумував словами:«Сьогодні в мене були Баал-Шем-Тов, Магід і мій дід (Алтер Ребе), і кожен виголосив мені цей маамар у своєму стилі».А за кілька годин він знову покликав Маараша й додав власне пояснення маамара.📖 Любавицький календар

Через дві тисячі років стародавня Дорога паломників у Місті Давида знову відкрита для світу. Цей унікальний шлях довжиною 600 метрів, що з’єднував басейн Шилоах із Храмовою горою, є символом незламного зв'язку єврейського народу зі своєю столицею. Сьогодні кожен відвідувач Єрусалима може торкнутися живої історії, пройшовши тими ж каменями, якими тисячоліття тому йшли сотні тисяч людей. джерело: IsraelinUkraine

❗️Наймасованіший удар по території України у цьому році: ворог запустив близько 400-500 дронів та понад 70 ракет▪️Харків: 6 годин тривала атака на місто. Дуже пошкоджена ТЕЦ. Щоб не допустити замерзання, у 820 будинках спустять воду.▪️Київ: два райони без тепла, троє постраждалих. Є влучання в адмінбудівлю, пошкодження багатоповерхівок та ЛЕП, горів дитсадок, АЗС та машини.▪️Київщина: був удар по Трипільській ТЕС та підстанції, що передає світло столиці від АЕС.▪️Дніпропетровщина: основний удар був по Придніпровській ТЕС. Понівечені оселі, триповерхівка та гуртожиток у Дніпрі. Є руйнування і в трьох районах області.▪️Сумщина: у Сумах був приліт по багатоповерхівках. У Конотопі зруйновано приватний будинок. 4 постраждалих у регіоні.▪️Вінниччина: є влучання в обʼєкти критичної інфраструктури. 50 населених пунктів без світла. Ціллю була Ладижинська ТЕС.▪️Вибухи також чули на Одещині, Чернігівщині, Черкащині, Полтавщині, у Запорізькій області.▪️У ДТЕК кажуть, що обладнання деяких теплоелектростанцій дуже суттєво постраждало.джерело: Україна Live 

Україна ухвалила рішення визнати Корпус вартових Ісламської революції (КВІР) терористичною організацією. Про це повідомив Президент України Володимир Зеленський 2 лютого 2026 року, зазначивши, що відповідне рішення вже реалізоване на національному рівні.джерело: IsraelinUkraine

📌16 швата 5629 року (29 січня 1869 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Боруха-Шолома.Рабі Борух-Шолом (Рабаш) був первістком третього Любавицького ребе Цемах Цедека. Після відходу з цього світу ребе Цемах Цедека не змогли знайти гідного лідера і розкололися на кілька гілок, які очолили сини ребе Цемах Цедека, що оселилися в Кописі, Лядах, Нежині, Овручі.Старший син ребе Цемах Цедека, рабі Барух Шолом єдиний з усіх синів залишився в Любавичах і він же, єдиний, хто не створив свою особливу гілку в Хабаді. Рабі Рабаш відрізнявся незвичайною скромністю, намагався ні за поведінкою, ні за становищем нічим не виділятися і вперто не хотів очолювати хасидський рух. Його нащадки були рабинами в різних населених пунктах Російської імперії, а його правнуком по чоловічій лінії був наш Ребе Менахем-Мендл Шнеерсон.джерело: chabad.odessa

П’ятнадцятого числа місяця Шват відзначають Рош га-Шана ла-Іланот — Новий рік дерев. Цей день пов’язаний не лише із законами плодів Землі Ізраїлю, а й із глибоким духовним змістом у служінні людини Всевишньому🌿 Звичаї днРебе підкреслював, що Ту бі-Шват — це час духовного зміцнення. У 5747 (1987) році він закликав проводити зібрання та фарбренгени, посилюватися у вивченні Тори, молитві й особливо — йти шляхами Ребе Раяца, чий йорцайт припадає на близькі дні місяця Шват.Прийнято їсти фрукти, особливо плоди Землі Ізраїлю, і за можливості промовити благословення «Шеехеяну» хоча б на один новий плід. Ребе також згадував звичай їсти харув (ріжкове дерево), пов’язаний з оповідями Талмуда про дива, що ставалися з праведниками.Цього дня не говорять таханун (покаянні молитви), а вже напередодні, на Мінху 14 Швата, таханун також опускають.Водночас Ребе не підтримував перетворення цього дня на «свято посадки дерев», наголошуючи, що це світська традиція і її не слід змішувати з галахічними звичаями.📖 Чому «П’ятнадцяте Швата»У своїх бесідах Ребе частіше вживав повну назву — «Хаміша асар бе-Шват» («П’ятнадцяте Швата»), а не скорочену «Ту бі-Шват», підкреслюючи шанобливий і традиційний стиль вислову.🌱 Духовний сенс — людина як деревоРебе часто пояснював цей день через вірш: «Людина — дерево поля».Як у дерева, в людини є три рівні:Коріння — прихована віра, джерело життєвості.Стовбур і гілки — виконання Тори та заповідей на практиці.Плоди — вплив на інших, поширення добра й наближення євреїв до Тори.Особливо важливий «молодий паросток»: виховання в ранньому віці формує все майбутнє людини. Тому головна відповідальність лежить на «садівниках» — батьках і вихователях.Щоб дерево росло правильно, потрібно видаляти бур’яни (шкідливі впливи) й поливати «живою водою» — Торою, адже «немає води, окрім Тори».🍎 Служіння з радістюЯкщо хліб і овочі символізують необхідне служіння, то плоди — це насолода. Вони натякають на вищий рівень — служіння Всевишньому з радістю і смаком, коли сам зв’язок із Б-гом приносить задоволення.Нехай П’ятнадцяте Швата стане для кожного часом оновлення, зростання й добрих плодів — у Торі, в міцвот і у впливі на оточення.📖 Любавицький календар 

Йому було 18 років.Його зброєю була пляшка з кислотою.І він урятував 14 000 життів.Париж, 1943 рік.Адольфо Камінський був учнем фарбаря й працював у текстильній майстерні, коли Франція опинилася під окупацією. Він вивчав хімію через тканину: як кислоти взаємодіють із чорнилами, які розчинники виводять пігменти, як колір змінюється на найглибшому рівні.Він ще не знав, що ці знання колись стануть межею між життям і загибеллю для тисяч людей.Коли почалася систематична ідентифікація та депортація євреїв, головним інструментом стала бюрократія.Посвідчення особи. Продовольчі картки. Перепустки.І на документах стояло одне вирішальне слово.Одне слово могло позбавити майбутнього.Опір знайшов Камінського й запитав:чи можна видалити цей штамп, не пошкодивши папір?Це здавалося неможливим.Але Камінський згадав про молочну кислоту — вона могла розчинити потрібні чорнила, не руйнуючи волокна паперу.Це спрацювало.Далі почалася ювелірна робота: нові імена, дати, деталі.Будь-яка помилка могла призвести до трагічних наслідків для багатьох.Його сховали в маленькій мансардній кімнатці.Замовлення надходили без кінця.Десятки, сотні документів.Він працював під тьмяною лампочкою.Пари хімікатів роз’їдали очі.Руки постійно були в чорнилах.І він порахував.30 документів на годину.30 шансів на життя.Він зрозумів: кожна година сну — це втрачений час для тих, хто чекав.Він майже перестав спати.Одного разу стало відомо, що притулок із сотнями дітей під загрозою перевірки.Камінський працював дві доби без зупинки.Поки сили не залишили його.Він заснув на годину.Прокинувшись, він не зупинився.Він продовжив.Діти вижили.На момент визволення Парижа він допоміг урятувати близько 14 000 людей.Він ніколи не брав грошей.Для нього життя не мало ціни.Після війни він жив тихо, став фотографом і майже ні з ким не ділився своєю історією.Лише наприкінці життя світ дізнався:Героїзм не завжди гучний.Мужність не завжди озброєна.Іноді достатньо знань, переконаності й відмови здатися.Адольфо Камінський помер у 2023 році у віці 97 років.Його спадщина —це люди, які живуть,бо один підліток вирішив,що їхнє життя важливіше за сон.

📌15 швата 5612 року (5 лютого 1852 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Нехем'ї з Дубровни.Рабі Нехем'я народився також 15 швата 5548 (1788) року і був зятем рабі Хаїма-Авраѓама, сина Алтер ребе. Він був учнем Алтер ребе, одним з найбільших хасидів Мітелер ребе і напарником по навчанню для третього Любавицького ребе рабі Менахема-Мендела (ребе Цемах Цедек). Рабі Нехем'я був видатним мудрецем (гаоном), автором книги «Діврей Нехем'я», проте він не бажав використовувати Тору «як мотику» (тобто добувати з її допомогою прожиток) і заробляв на життя виготовленням талесів.📌15 швата 5620 року (24 січня 1788 року) — Початок написання сувою Тори, присвяченого народженню п'ятого Любавицького ребе рабі Шолома-Дов-Бера.10 кіслева того року ребецн Рівка побачила уві сні свою матір, ребецн Шейну і свого діда, Мітелера ребе (другого Любавицького ребе, рабі Дов-Бера), які веліли написати сувій Тори, щоб народився хороший син, а дід попросив назвати дитину його ім'ям. Ребецн Рівка розповіла про свій сон чоловікові, рабі Шмуелю (майбутньому четвертому Любавицькому ребе, ребе Маѓарашу), і вони вирішили написати сувій Тори.Початок роботи довелося відкласти: ребе Маѓараш хотів, щоб сойфер (переписувач Тори) використовував для сувою клаф (пергамент) найвищого рівня кошерності, але дістати його було нелегко. Коли ж це було зроблено, батько ребе Маѓараша, третій Любавчицький ребе Цемах Цедек (рабі Менахем-Мендл) наказав, щоб сувій писався без зайвої уваги, лише в присутності його синів. Написання сувою було завершено 14 хешвана наступного року, в кімнаті ребе Цемах ЦедекаНародженого хлопчика назвали Шолом-Дов-Бер і, з часом, він очолив Хабад, ставши п'ятим Любавицьким ребе (ребе Рашаб).📌15 швата 5700 року (25 січня 1940 року) — Рабі Леві-Іцхак, батько Ребе, вийшов з в'язниці і був відправлений на заслання в селище Чілі.Протягом місяця рабі Леві-Іцхак їхав у «столипінському» вагоні з єкатеринославської в'язниці до Алма-Ати, причому ні виснажлива дорога, ні переповнені вагони з нелюдськими умовами не заважали рабі Леві-Іцхаку так, як відсутність води для ранкового обмивання рук (11 днів води не вистачало навіть для пиття, але рабі Лейві-Іцхок, який не поступався жодною деталлю єврейського закону, навіть перебуваючи в такому важкому становищі, використовував цю воду лише для миття рук).📌15 швата потяг досяг кінцевої станції і після 10 місяців в'язниці, рабі Леві-Іцхак вперше відчув себе людиною. Однак відразу ж після прибуття на місце вони були відправлені у віддалені райони Казахстану, де їм належало тягнути роки заслання. Рабі Леві-Іцхак був відправлений у найвіддаленіше місце — селище Чілі.джерело: chabad.odessa

Хоча Ту бі-Шват і названо «Новим роком», мова йде лише про одне специфічне питання — питання «віку» плодів фруктових дерев. Тому в цей день можна виконувати будь-яку роботу, і він ніяк не відображений у молитвах.Проте в цей день прийнято привносити щось від свята: не читають Таханун (траурну частину молитв), не оплакують померлого, а якщо це припадає на суботу — не читають Ав Гарахамім (уривок, що містить згадки про душі покійних).У цей день їдять плоди, що ростуть в Еретц-Ісраель, причому намагаються скуштувати хоча б один новий плід, який ще не подавали до столу в цьому році, і вимовляють на нього благословення Шехехеяну («Давший нам дожити»).Водночас інше «початок року» — 1-е Елула — взагалі не виділяється з ряду будніх днів. Чому? Чим він «гірший» за Ту бі-Шват?Річ у тім, що Ту бі-Шват — це день, що прославляє Країну Ізраїлю, Еретц-Ісраель, більше того — вибраний з урахуванням її природних особливостей. Саме тут до цього дня начебто відновлюється плодоносна здатність землі, зав’язуються плоди.Серед семи рослин, якими особливо славиться Еретц-Ісраель, п’ять — плоди фруктових дерев і дві злакові культури, як сказано в Торі (Дварим, 8): «Господь Бог твій веде тебе… в землю пшениці й ячменю, виноградних лоз, інжиру і граната, землю оливкового масла і фінікового соку».Тому день, коли Еретц-Ісраель починає, набравшись сил за зиму, давати життя новому багатому врожаю, має стати радісним днем для єврейського народу, і передусім — для євреїв Ізраїлю.Насолоджуючись плодами Еретц-Ісраель, ми вимовляємо благословення, початок і кінець якого присвячені цій землі. У ньому ми просимо Того, хто створив її і наділив чудовими якостями та багатством, обдаровувати її й надалі так само щедро, як обдарував Він наших праотців Авраама, Іцхака і Яакова.Слід пам’ятати, що Всевишній судить усі Свої творіння в годину їхнього цвітіння. Це означає, що в Ту бі-Шват Він судить плодові дерева і визначає їхнє майбутнє, і в цей день нам необхідно молитися за них.Крім того, сама Тора порівнює синів Ізраїлю з деревами (відтак і звичай не стригти хлопчиків, поки їм не виповниться три роки, так само, як ми не зриваємо плоди з молодих фруктових дерев протягом перших трьох років), і, судячи в цей день дерева, Всевишній опосередковано судить і Ізраїль. А Ізраїль завжди радується в день Суду, яким би вирок йому не був винесений, адже судить його сам Вс-вишній — тому він і удостоюється виправдувального вироку.