Буває ми настільки прагнемо зробити все ідеально, що так і залишаємося на місці. Перфекціонізм змушує відкладати дії, шліфувати деталі, будувати «правильну» конструкцію в голові — і в результаті ми не зрушуємо з місця.Але життя любить неідеальність. Криві сходинки теж ведуть угору. Спробувати, помилитися, переробити, рухатися далі — це завжди ефективніше, ніж чекати ідеального моменту чи бездоганного результату.Там, де є рух, є й досвід. А досвід завжди цінніший за фантазію про «правильно».Інколи саме «крива драбина» наближає нас до мети значно швидше, ніж бездоганний, але так і не збудований варіант.джередо: InstitutPsihoterapiiResurs

Шміні Ацерет - святковий день, який настає відразу після завершення сьомого дня свята Суккот, 22 числа єврейського місяця Тішрей.Незважаючи на те, що Шміні Ацерет впритул слідує за Суккотом, він є окремим святом.Назва свята взята зі слів Тори (Бемідбар, 29:35): «У день восьмий (шеміні) – святкове зібрання (ацерет) нехай буде у вас!»У Сукот вирішується Всевишнім, чи будуть дощі цього року рясними. Проте ми не згадуємо про дощ у своїх молитвах аж до Шеміні-Ацерет. У книзі «Зоар» сказано, що вироки остаточно запечатуються на світанку Шеміні-Ацерет.Свято Сімхат-Тора відзначає завершення циклу читання тижневих розділів Тори протягом року. У цей день ми читаємо завершальну частину Тори й знову починаємо з її першої глави.Сімхат-Тора і Шеміні-Ацерет – це одне й те саме свято. Тільки в діаспорі, де святкових днів завжди два, перший день присвячують святу Шеміні-Ацерет і молитві про дощ, а другий день – повністю Сімхат-Торі.В Ерец-Ісраель, де всі свята тривають один день, Сімхат-Тора є частиною свята Шеміні-Ацерет. У цей день дістають із ковчега всі наявні в синагозі свитки Тори та влаштовують процесію з танцями й співами, сім разів обходячи навколо підвищення зі свитками в руках. Народ радіє й веселиться упродовж усього дня – і ввечері, і вранці.«Благословення й прощення, яких прагнуть у Дні Трепету та про які просять Всемогутнього урочистою молитвою й глибоким каяттям, – сказав колись попередній Любавицький Ребе Йосеф Іцхак Шнеєрсон, – можуть бути досягнуті в Сімхат-Тора радістю, веселощами й танцями».На перший погляд, це дивує: у Сімхат-Тора євреї всього світу веселяться й танцюють зі свитками Тори, яку приписано вивчати! Але якби Сімхат-Тору відзначали вивченням чи навіть читанням Тори, це підкреслило б різницю між євреями – між ученим і невченим. Коли ж ми танцюємо зі згорнутими свитками Тори, і її зміст невидимий, тоді всі ми – від найвеличнішого до найпростішого – радіємо разом і на рівних.

Запис на святкові трапези Рош га-Шана в Центральній синагозі Києва 🕍Заповнити анкету для участі у трапезах можна за посиланням:👉 https://forms.gle/StT9VaVZZp3cyC2y9А також — в офісі синагоги (3-й поверх).Розклад роботи офісу:👉 неділя – четвер: з 10:00 до 17:00👉 п’ятниця: з 10:00 до 16:00☝️ субота: вихіднийТелефон для довідок: ☎️ (044) 235-90-82 / 83

*18 елула 5369 року (17 вересня 1609 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Єгуди-Ліви бен Бецалеля (Маѓараля) з Праги.У цей день відзначається йорцайт видатного мислителя і мудреця Тори, каббаліста і багаторічного лідера празької єврейської громади раббі Єгуди-Ліви, також відомого як Маѓараль. Раббі Єгуда був нащадком царя Давида, а серед його нащадків — засновник Хабаду Алтер ребе. Маѓараль був у хороших стосунках з німецьким імператором Рудольфом, який цінував його знання і мудрість, і раббі Єгуда неодноразово використовував цю дружбу для захисту громади від утисків. Крім того, раббі відомий тим, що створив голема (фігуру з глини, яку він оживив, використовуючи знання кабали), призначеного для захисту празьких євреїв від нерідких у ті часи погромів.Примітка: У знаменитому романі Стругацьких «Понеділок починається в суботу» є глава «Суєта навколо дивана», де активно діє диван зі знаменитим Білим тезою, що належав, як написано в книзі, придворному алхіміку імператора Рудольфа Льву Бен Бецалелю. Так ось «придворний алхімік Лев» — це і є наш раббі Йеѓуда-Ліва бен Бецалель. А як його ще могли назвати в радянській книзі на 40-му році радянської влади?*18 елула 5458 року (25 серпня 1698 року) — День народження раббі Ісраеля Баал Шем-Тов (Бешт).*18 елула 5458 року у мудреця і праведника раббі Еліезера і ребецн Сари з селища Окуп народився син.На момент народження сина його батькові було сто років, а матері — дев'яносто. Хлопчик народився незвичайним: у віці трьох місяців він уже ходив і розмовляв. Коли йому було півтора року, його батько помер, перед смертю наказавши синові, щоб той не боявся нікого, крім Всевишнього. У річницю смерті батька померла його мати, і городяни взяли сироту під свою опіку.*18 елула 5489 року (12 вересня 1729 року) — пророк Ахія з Шило відкривається Баал Шем-Тову і стає його вчителем.Сам раббі Ісраель розповідав: «...У день, коли мені виповнилося 26 років, 18 елула 5489 року, в місті Окуп, опівночі, мені відкрився мій вчитель і наставник Ахія з Шило. Перший урок був присвячений тижневій главі «Брейшит».Пророк Ахія навчався з Бештом протягом 10 років, розкриваючи йому таємниці Тори.*18 елула 5494 року (16 вересня 1734 року) — Розкриття Бешта.Через 10 років з початку навчання під керівництвом пророка Ахії і на наполегливу вимогу вчителя раббі Ісраель відкрився світу як Баал Шем-Тов (в перекладі з івриту це означає «Володар Доброго Імені», тобто знавець кабали).До цього раббі Ісраель протягом шести років відмовлявся розкриватися, за що згодом від його життєвого терміну було віднято 6 років.*18 елула 5505 року (15 вересня 1745 року) — День народження Алтер ребе.Хоча з дня весілля раббі Боруха і ребецн Рівки минуло 10 місяців, у них не було дітей і вони вирішили відправитися до Баал Шем-Това (Бешту).Щороку, у свій день народження, 18 елула, Бешт влаштовував трапезу і промовляв слова Тори. Під час трапези раббі Баал Шем-Тов сказав раббі Боруху: «Якраз до цього часу через рік ви будете обіймати сина».У середу, 18 елула 5505 року, у раббі Боруха і ребецн Рівки народився син, якого назвали Шнеур-Залман, на честь дідуся по батькові.*18 елула 5508 року (11 вересня 1748 року) — Опшерніш (перше стриження) Шнеура-Залмана (майбутній Алтер ребе) Баал Шем-Товом.Коли раббі Борух, батько Алтер ребе, приїхав до Бешту на дні Рош ѓа-Шана 5508 року, він розповів вчителю про свій намір привезти до нього сина, коли на третій день народження малюка потрібно буде вперше постригти. Раббі Бешт дав свою згоду.*18 елула 5508 року, ребецн Рівка і її своячка, ребецн Двора-Лея, разом з дитиною приїхали до Меджибожа. Бешт постриг дитину і велів жінкам відразу ж вирушати назад додому, не розмовляючи між собою про те місце, де вони побували. Всю дорогу малюк питав, що за єврей підстриг йому волосся, на що мама відповідала йому: «Це дідусь».*18 елула 5573 року (13 вересня 1813 року) — Мітелер ребе поселяється в Любавичах.Після відходу з цього світу Алтер ребе, його син — Мітелер ребе — кілька місяців провів у Кременчуці. Українські хасиди просили, щоб ребе оселився в Україні, але хасиди Білорусії також відправляли до нього делегації з проханнями оселитися серед них. Зрештою, «білоруські» взяли гору і, Мітелер ребе після свята Шавуот відправився до Білорусі.102 роки Любавичі були резиденцією чотирьох поколінь керівників Хабаду і центром хасидизму для сотень тисяч хасидів Росії та інших держав світу.*18 елула 5657 року (15 вересня 1897 року) — початок занять в єшиві «Томхей-Тмімім» в Любавичах.Як зазначалося вище, єшива «Томхей-Тмімім» була заснована 15 елула, проте, фактичний початок занять припав на 18 елула. Ось що писав про це шостий Любавицький ребе, раббі Йосеф-Іцхак: «У день Тов місяця елул (тов — «благо» (іврит), гіматрія цього слова відповідає числу 17, тобто Тов елул — 17 елула) мій батько, п'ятий Любавицький ребе, обрав 18 перших учнів і передав їх у руки відомого хасида раббі Шмуеля-Грунема Естермана з міста Зембіна, для того, щоб він навчав хасидизму.А 18 елула, під час моєї трапези «Шева брахот» (весільної трапези), тато сказав: «Сьогодні 18 елула, знаменний день, в який народилися Алтер ребе і вчитель наш, Баал Шем-Тов. І в цей святий день я засновую єшиву <...> єшиву, яка дасть учнів, що володіють самопожертвою в ім'я Тори і Служіння шляхами хасидизму...».джерело: chabad.odessa

У неділю ми нарешті відкрили новий сезон улюбленого проєкту дітлахів та їхніх батьків — JFuture Brodsky School! 🌟Цього дня у нашій синагозі панувала особлива атмосфера — радість зустрічі після літньої перерви, дзвінкий сміх дітей і щирі обійми друзів, які так скучили одне за одним.Наші учні знову зібралися разом, щоб розпочати шлях до знань, знайомств і відкриттів. Перша зустріч була не лише навчальною, а й святковою: на дітей чекала розважальна програма, ігри, багато сюрпризів і, звісно ж, смачні смаколики. 🍪🍎Особливе місце у заняттях займає знайомство з єврейськими традиціями та цінностями, які передаються з покоління в покоління. Ми вчимо дітей любити й берегти спадщину свого народу, розуміти сенс свят, молитов і заповідей, відчувати себе частиною великої історії нашого народу.Усмішки сяяли на обличчях, батьки ділилися враженнями, а дітлахи не хотіли розходитися, адже саме тут вони відчувають себе частиною великої родини.Попереду нас чекає цілий рік нових знань, духовних відкриттів і яскравих вражень. Бажаємо всім нашим учням і їхнім родинам чудового, плідного й натхненного навчально-пізнавального року! 📚✨

Про звук шофара, у який сурмлять у день Рош га-Шана, Баал-Шем-Тов одного разу розповів таку притчу.Царський син багато років провів у вигнанні, далеко від рідного дому. Коли ж нарешті повернувся — зарослий, брудний і обірваний, — ніхто не впізнав у ньому давно зниклого принца. Але коли він побачив свого батька, з його серця вирвалося волання: «Батьку! Батьку! Спаси!» Цар упізнав голос свого сина і, глибоко зворушений, поспішив йому назустріч.Так само й душа єврея перебуває у вигнанні, далеко від отчого дому. Спускаючись від Престолу Слави, вона вбирається в матеріальне тіло, грубіє і брудниться гріхами. Але в день Рош га-Шана єврейська душа запалюється пристрасним бажанням повернутися до Всевишнього і тоді промовляє з глибин серця: «Батьку! Батьку наш Небесний, спаси нас!»У цьому і полягає сенс звучання шофара — волання єврейської душі, що виходить із глибин серця. 📌Сутність воланняЯк пояснює вчення хасидизму, головний аспект волання — не його зміст, а сама його сутність, сам факт звернення. Коли людина волає, є дві сторони: саме волання і той сенс, який вона хоче передати через нього. У нашому випадку головне не значення, яке єврей вкладає у своє волання, а саме волання.З погляду сенсу та змісту можуть бути відмінності між людьми: у кожного свої слова, думки, бажання. Але з погляду сутності волання — всі рівні. Кожен звертається до Б-га і прагне повернутися до Нього. Хтось волає гучно, хтось так, що цього ніхто не чує, але всі звертаються до Творця. 📌Благословення не марнеЦе волання, яке виражається у звуці шофара, підноситься безмежно високо і приймається Всевишнім. Доказом є благословення, яке ми промовляємо в день Рош га-Шана: «Благословен Ти… що з милосердям чуєш звук шофара Свого народу Ісраїля».Адже є закон про благословення: браха промовляється лише тоді, коли є абсолютна впевненість у необхідності її сказати; коли ж є сумнів — благословення не вимовляють. Тому якщо Галаха приписує промовляти благословення, що Всевишній чує звук шофара народу Ісраїля, це свідчить про те, що цей голос справді чується і приймається Творцем.Рабі Леві-Іцхак із Бердичева наводив такий приклад. Дитина просила в батька яблуко, а той не давав. Тоді дитина швидко промовила благословення, яке потрібно сказати перед тим, як їсти плоди: «Благословен… що створює плід дерева». І батько мусив дати йому яблуко, аби благословення не було сказане намарно. Так само і єврейський народ благословляє Всевишнього, кажучи, що Він з милосердям чує звук шофара народу Ісраїля, — і Всевишній «повинен» так вчинити, щоб благословення не виявилося марним.І якщо так поводиться земний батько, людина з плоті й крові, яка не хотіла дати дитині яблуко, то тим більше так чинить Всевишній, Який бажає обдарувати єврейський народ добром щедрою рукою. Потрібно лише попросити Його про це. Тому ми можемо бути впевненими: коли ми сурмимо в шофар у день Рош га-Шана, його голос досягає Творця і приймається Ним із милосердям, і Він дарує кожному з нас «добрий і солодкий рік»!З праць Любавицького Ребе; короткий адаптований викладджерело: chabad.org

*17 елула 1656 року (2105 рік до н.е.) — Ноах відправляє на розвідку голуба.Після невдалого розвідувального польоту ворона, Ноах випустив з борту ковчега голуба. Голуб теж не знайшов місця, де міг би приземлитися, і повернувся в ковчег ні з чим, а Ноаху довелося відкласти наступну спробу на сім днів.*17 елула 5503 року (5 вересня 1743 року) — Весілля батьків Алтер ребе.Цього дня в місті Ліозно під хупу стали раббі Борух і ребецн Рівка, а рівно через два роки і один день у них народився хлопчик, якого назвали Шнеуром-Залманом.*17 елула 5747 року (11 вересня 1987 року) — Ребе закладає «наріжний камінь» для розширення «Дому ребе у Вавилоні (тобто в діаспорі)».На фарбренгені, влаштованому 4 елула того року, Ребе оголосив про необхідність будівництва нових будівель — будівель Тори, Служіння і благодійності (це алегоричне висловлювання, оскільки в трактаті «Піркей авот» сказано, що світ стоїть на трьох речах — на Торі, служінні і благодійності»). Тоді ж було прийнято рішення про будівництво нової розширеної будівлі Великої єшиви.джерело: chabad.odessa

Сенсаційна і унікальна “комуністична мацева” в Мурованих Курилівцях (Вінницька область)Найнеочікуваніше відкриття сталося на місцевому кладовищі. Надгробки тут невеликі, одноманітні, майже без декору (окрім поодиноких магендавидів). Такі поховання типові для дуже бідних громад кінця XIX — першої половини XX століття.Але раптом — пентаграма, прорізана по центру мацеви! Поруч — ще один пам’ятник із п’ятикутною зіркою. А трохи далі — абсолютно традиційна традиційна мацева, прикрашена… серпом і молотом! Правда серп і молот тут чомусь догори дриґом. Як з’ясувалося вона датується 1926 р.Після консультацій зі спеціалістами можна сміливо сказати: такого немає більше ніде у світі.Для пізніх єврейських надгробків характерна зірка Давида — найвпізнаваніший символ єврейства. Але справжнім символом вона стала лише наприкінці XIX століття. Раніше магендавид іноді з’являвся як містичний оберіг.Ймовірно, п’ятикутні зірки й серп із молотом на мацевах теж були оберегами — але не для мертвих, а для живих.Надгробок із пентаграмою стоїть на могилі «жінки поважної» — 70-річної Сари бат рабі Шмуеля Хаселевої (прізвище вказано російською), яка померла в 1937 році. Мацева абсолютно традиційна, окрім пентаграми. Навіть формулювання «жінка поважна» — класичне для жіночих поховань. Важко уявити, що старенька донька рабина була палкою комуністкою, щоб її могилу прикрасили символом більшовиків.Навіщо родичі наносили такі «прикраси»? Відповідь — у даті: 1937 рік. Це пік репресій. Євреї Мурованих Курилівців були особливо вразливі — майже всі мали родичів за Дністром (кордон з’явився лише в 1918-му). Ідеальні «румунські шпигуни». Тож комуністична символіка — демонстрація лояльності, спроба захистити себе й близьких від репресій.Ці «комуністичні мацевот» потребують детального дослідження. Треба очистити пам’ятники, прочитати епітафії, а потім — шукати в архівах, ким були ці люди й їхні родичі. джерело: ukrainaincognita 

*Сліхот читають не менше чотирьох днів. Тому, якщо перший день Рош га-Шана припадає на понеділок чи вівторок, починають їх читати на тиждень раніше.*Сліхот не починають читати, доки не збереться «міньян». Якщо обставини не дозволяють чекати, все ж дозволяється почати читання сліхот, а хазан виголошує перший «Кадіш» пізніше, вже посеред сліхот.*Сліхот читають стоячи. Той, кому важко стояти, зобов’язаний принаймні підвестися для проголошення «Тринадцяти образів Б-жественного милосердя» (Шмот 34:6–7). Той, хто читає сліхот без «міньяна», взагалі не має права промовляти ці уривки; крім того, йому не дозволено читати ті піюти, які написані не івритом, а арамейською мовою.Ту частину сліхот, яка відповідає «Нефілат апаїм» у «Тахануні», також читають стоячи, не закриваючи обличчя. Під час читання сповіді («Ашамну») на кожному слові б’ють себе в груди.Для читання сліхот і молитов у Дні Страшного суду слід обрати хазана, який має репутацію благочестивої людини, що любить Тору і відома своїми добрими справами. Бажано, щоб він був не молодший 30 років, одружений і мав дітей. Такі ж вимоги висуваються і до того, хто в Рош га-Шана сурмить у шофар, а також до того, хто за сидуром підказує йому порядок сурмлення. Однак головний критерій вибору хазана — бажання більшості молільників. Краще, щоб хазаном був не найгідніший із усіх, якщо це допоможе уникнути суперечок та розбрату в громаді.Той, хто перебуває у семиденному траурі після смерті близького родича, не відвідує синагогу для читання сліхот, за винятком вечора напередодні Рош га-Шана, коли йому це дозволено. Той, хто перебуває у річному траурі після смерті батька чи матері, може бути хазаном у Рош га-Шана та Йом-Кіпур лише за умови, що в «міньяні» немає більш достойного від нього. Той, хто перебуває у тридцятиденному траурі після смерті інших близьких родичів, може бути хазаном у Рош га-Шана та Йом-Кіпур тільки тоді, якщо в попередні роки зазвичай виконував цю функцію. Але якщо у синагозі є інший, настільки ж достойний, краще обрати його. Вести читання сліхот може і той, хто перебуває у тридцятиденному, і той, хто у річному траурі.Хазан і той, хто сурмить у шофар, мають за три дні до Рош га-Шана якомога більше часу присвятити вивченню молитов, піютів і законів сурмлення в шофар. Бажано також, щоб у ці дні вони уникали всього, що може спричинити ритуальну нечистоту. Крім того, їм слід у цей час вивчати твори з етики та хасидизму, які спонукають людину до служіння Всевишньому та вселяють благоговіння і страх перед Творцем, Який у Рош га-Шана судить увесь створений Ним світ. Якщо серед молільників є лише одна людина, що вміє сурмити в шофар, але вона не вирізняється особливими знаннями Тори, слід подбати, щоб той, хто підказуватиме їй порядок сурмлення, був знавцем Тори, особливо законів, що стосуються сурмлення в шофар. Така людина зможе перевірити, чи придатний шофар для виконання заповіді, а також вирішити можливі проблеми під час сурмлення.Хоча напередодні Рош га-Шана «Таханун» не читають, 28-го елула на «Мінху» його все ж промовляють. Наприкінці сліхот, які читають у вечір перед Рош га-Шана, розділ, аналогічний «Тахануну», читають у будь-якому разі, навіть якщо вже розвиднілося.джерело: chabad.org

Питання: Якщо м’ясо і сир доторкнулися одне до одного, чи можна їх вживати?Відповідь: Якщо обидва продукти були гарячими — їх їсти заборонено. Якщо ж лише один із них був гарячим, а інший холодним, достатньо зрізати тонкий шар у місці дотику, решту можна вживати.Питання: М’ясна каструля випадково торкнулася сиру. Який закон у цьому випадку?Відповідь: Якщо і каструля, і сир були гарячими — обидва стають забороненими. Якщо ж один із них був гарячим, а інший холодним, потрібно зрізати тонкий шар сиру, що торкався каструлі. Решту сиру і вміст каструлі можна вживати. Сама каструля вважається забороненою.Щоб відкошерувати каструлю, потрібно почекати 24 години, а потім облити її зовнішню поверхню окропом.Питання: Якщо м’ясна каструля торкнулася молочної, що стояла поруч, як у такому випадку чинити?Відповідь: Якщо зовнішні поверхні обох каструль були чистими та сухими, то вміст і самі каструлі залишаються дозволеними навіть тоді, коли вони були гарячими.З циклу «Кашрут у некашерному світі»Автор: рав Еліезер Вольфджерело: https://toldot.com/articles/articles_5121.html

РОШ haШАНА;ПІСТ ГЕДАЛЬЇ;ЙОМ КІПУР