Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай. Вшановуй пам’ять загиблих:воїнів, дітей, мирних людей.Тих, кого більше немає поруч.Але хто назавжди з нами — в серці.Це не просто хвилина мовчання.Це наш обов’язок.Це людяність.Живі — завдяки тим, кого втратили...........

📌17 хешвана 1656 року (2105 рік до н.е.) — Початок Всесвітнього Потопу.Дощ, що почався 17 хешвана, покрив всю поверхню землі, включаючи найвищі вершини. В результаті Потопу (з великої літери) загинуло все, що жило на землі, крім сім'ї Ноаха і однієї пари кожного виду тварин, які врятувалися завдяки ковчегу, побудованому Ноахом за вказівкою Всевишнього.

✨Ребе ставить запитання:Авраам пройшов десять випробувань і в усіх устояв. Чому ж саме «Акідат Іцхак» (жертвоприношення Іцхака) вважається найскладнішим випробуванням?Адже й раніше він ризикував життям — наприклад, коли його кинули у вогняну піч в Ур-Касдім!💡 Пояснення Ребе:Ребе навчає, що новизна Акіди не в самопожертві Авраама — її він уже проявляв раніше, — а в самозреченні волі, у повному підкоренні себе волі Всевишнього.Коли його кинули у вогонь, Авраам віддав життя заради Бога.А під час Акіди він мав віддати своє внутрішнє бажання, свою любов до єдиного сина, народженого в старості, — і зректися всього майбутнього народу Ізраїлю.І все ж — він не поставив жодного запитання, не шукав пояснень, а одразу:«І встав Авраам рано-вранці…» — з готовністю та радістю.🔥 Урок для нас:Ребе вчить, що суть Акідат Іцхак у тому, що іноді від єврея вимагається не лише відмова від зручностей чи бажань,а повне анулювання себе перед волею Творця.У цьому й полягає справжня месірут нефеш — самопожертва, коли людина не просто приносить щось у жертву, а цілковито зливається з Божественною волею, навіть якщо розум цього не осягає.📖 Любавицький календарь: https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

Питання про те, хто є головою сім’ї, хвилює багатьох сучасних людей. У світі, де дедалі частіше звучать слова про рівноправ’я й незалежність, ідея «глави сім’ї» може сприйматися як пережиток минулого. Проте в юдаїзмі це поняття має зовсім інший зміст — не влада і не підкорення, а духовний лад родини, заснований на гармонії та взаємній повазі.Тора визначає чоловічу й жіночу ролі не як боротьбу за першість, а як взаємне доповнення. Чоловік справді вважається головою сім’ї — не тому, що він вищий, а тому, що на ньому лежить особлива відповідальність за духовний напрямок дому, матеріальне забезпечення й загальну стійкість родини. Це не влада, а обов’язок. Роль чоловіка — вести, захищати, забезпечувати, бути опорою.Жінка ж — хранителька внутрішнього світу сім’ї. Мудреці кажуть: «Мудра жінка будує свій дім». На ній — атмосфера затишку, поваги й віри, а також та м’яка сила, завдяки якій чоловік може розкрити свій потенціал. У трактаті Йевамот сказано: «Чоловік без дружини — неповна людина», — бо саме жінка робить дім місцем присутності Шехіни, Божественної присутності.Рамбам писав, що дружина має шанувати чоловіка «понад усі міри», як царя. Але в тих самих законах він додає: чоловік зобов’язаний поважати дружину більше, ніж себе, і любити її, як самого себе. Він має дбати про її добробут, бути м’яким у словах, не наводити страху й не проявляти гніву. Лише за такої взаємної поваги народжується справжня гармонія.Сучасна єврейська сім’я може виглядати інакше, ніж за часів Талмуда, але принципи лишаються тими самими. Чоловік — не диктатор, а відповідальний лідер; жінка — не підлегла, а рівноправна партнерка, яка надихає й підтримує. Разом вони створюють ціле, де кожен має свою роль, свій дар і свою святість.Юдаїзм не закликає до боротьби статей, а до створення союзу, у якому кожен служить Всевишньому, реалізуючи саме ту роль, для якої був створений. Сім’я, побудована на таких засадах, стає тим, що мудреці називають домом, сповненим поваги, любові та світла.джерело: toldot

В Ізраїлі проходять навчання кілька груп українських фахівців з громадської безпеки, організації та розвитку системи травматології та подолання наслідків катастроф. Навчання відбувається в рамках гуманітарної допомоги Посольства Ізраїлю в Україні та Ізраїльської агенції з міжнародного співробітництва та розвитку MASHAV

Моторошна подія в Yad Vashem: World Holocaust Center, Jerusalem: 5 000 000 з 6 000 000 євреїв, убитих під час Голокосту, вже задокументовано.Після десятиліть невпинної роботи база даних продовжує зростати, наближаючи нас до того, щоб повернути кожній жертві ім'я, історію, частинку світла.Нацистські вбивці прагнули не лише вбити, а й стерти всі сліди свого існування. Вони зазнали невдачі. Хоча багато імен можуть ніколи не бути знайдені, ми пам'ятаємо. Світ пам'ятає.........джерело: https://www.facebook.com/IsraelinUkraine

Наші дати:📌15 хешвана 3622 року (139 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Матітягу бен Йоханана Хашмоная, батька братів Маккабі.У другому столітті до нашої ери Ерец-Ісраель перебувала під владою сирійських володарів Селевкідів — нащадків одного з полководців Олександра Македонського. Саме тоді влада (за сприяння єврейських прихильників, т.зв. «еліністів») почала насаджувати серед євреїв язичницькі грецькі культи і встановила в Храмі статую Зевса.Повстання проти еллінізації підняв син первосвященика Йоханана Матитягу, сам на той час уже немолодий чоловік. Почалося все в містечку Модіін, розташованому серед Юдейських гір, і на заклик Матітягу «Хто за Б-га — до мене» (перші літери цієї фрази на івриті утворюють акронім «Макабі») відгукнулося чимало людей. Почалися зіткнення, і грецькі солдати були змушені відступити.Матітягу очолював повстання всього один рік, після чого покинув цей світ, але п'ятеро його синів — Єгуда «Макабі», Йоханан, Шимон, Елазар і Йонатан продовжили справу батька і домоглися свободи для рідної землі. На згадку про звільнення Єрусалима, очищення Храму і диво з олією, що сталося при цьому, ми святкуємо свято Ханука.У біблійних перекладах брати Макабі називаються Макавеями, і в одній із сусідніх релігій є навіть свято Макавеїв, коли їдять страви з маком. Однак нічого спільного з маком у п'ятьох синів Матітягу бен Йоханана не було.📌15 хешвана 5597 року (26 жовтня 1836 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Лейба «Бааль ісурім».Рабі Лейб, також відомий під ім'ям «Бааль ісурім» (страждалець, мученик) був дуже вченим і богобоязним хасидом, одним з перших хабадників, які оселилися в Хевроні (Ерец-Ісраель). Наприкінці життя рабі Лейб переселився в інше святе місто — Цфат, де і провів решту днів і де був похований.Незадовго до свого відходу з цього світу рабі Лейб сказав, що кожен, у кого, не дай Б-же, є проблеми, повинен прийти до його могили і прилягти (впасти ниць), і тоді він, рабі Лейб, докладе всіх зусиль, щоб допомогти цій людині. Цей звичай зберігся до наших днів. джерело: chabad.odessa

🕎 Фарбренгени Любавицького Ребе — одна з центральних подій у житті хасидів руху ХАБАД, що проходила протягом усіх років керівництва Ребе в великій залі «770» у Брукліні (Нью-Йорк).Ці зібрання відбувалися у шабати, свята й особливі хасидські дні та стали важливою частиною духовного й громадського життя хасидського світу.📖 Під час фарбренгенів Ребе виголошував сіход — промови, присвячені тижневій главі Тори, святу або подіям часу. Основне завдання сіход — розкрити внутрішній зміст того, що відбувається, і дати практичні настанови для служіння Всевишньому.🎶 Між сіход співали нігуни — хасидські мелодії, що створювали атмосферу єдності та натхнення. Ребе заохочував учасників співом і легкими жестами, посилюючи відчуття духовного піднесення.📜 У деяких випадках Ребе виголошував маамар хасідут — глибоке хасидське вчення, проголошуване в особливому, урочистому тоні. У ці моменти в залі запановувала тиша, і всі слухали кожне слово з благоговінням.✨ Фарбренгени за участю Ребе стали символом хасидського спільнотного життя й джерелом духовного натхнення для послідовників ХАБАД у всьому світі. Записи й стенограми цих зустрічей публікувалися в збірниках «Лікутей Сіхот» і «Сіхот Койдеш». джерело: https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

*14 хешвана 5585 року (5 листопада 1824 року) — Весілля рабі Єгуди-Лейба з Кописа.Другий син ребе Цемах-Цедека (третього Любавицького ребе) — рабі Єгуда-Лейб (Кописький ребе, рабі Маѓариль) одружився з дочкою рабі Шломо Фрейдіса з Шклова — одного з найвідоміших хасидів Алтер ребе (був у нього «писцем», який записував висловлювання ребе) і Мітелер ребе (під час арешту Мітелер ребе одночасно з ним за тим же звинуваченням був заарештований і рабі Шломо).*14 хешвана 5621 року (1 листопада 1860 року) — Завершення написання сувою Тори, ініційоване рабі Цемах-Цедеком до народження свого онука Шолом-Дов-Бера.Згодом саме Шолом-Дов-Бер очолив Хабад, ставши п'ятим за рахунком Любавицьким ребе.

В неділю, 2 листопада / 11 хешвана, ми відзначили 15-річчя «Шаарей Нашім».І цей вечір став більше, ніж святом — він був ніжним дотиком пам’яті, віри та жіночої сили.Ми зібралися під тим самим небом, у якому стільки разів народжувались наші молитви та сміх,щоб згадати шлях — від першої мрії бути разом до великої спільноти, що дарує світло іншим.Свято почалося з хвилини мовчання — тихої, але величної.Тієї, де кожне серце дякувало за можливість бути тут, у безпеці, у єдності.Був фільм, що торкався коріння.Були слова, що йдуть з глибини серця — про тих, хто заснував «Шаарей Нашім» і приніс у нього душу.Були посмішки і сльози, теплі голоси з-за кордону, пісня «Шма Ісроель» і молитва, яка здіймалась вище слова.Особливе місце цього вечора посіла промова рабаніт Ханни Асман.Упродовж п’ятнадцяти років вона веде нашу спільноту вперед — тихо, з гідністю, з любов’ю, що не потребує гучних жестів.Її слова були простими й водночас глибокими. Вони торкнули кожну з присутніх:про віру, яка підтримує; про силу жінки, що будує дім і громаду;про відповідальність за світло, яке ми носимо й передаємо далі.Саме завдяки її мудрості та натхненню «Шаарей Нашім» вже 15 років залишається місцем тепла, єдності та жіночої величі.Темою вечора стала праматір Рахель — жінка дороги, жінка молитви.Її світла присутність відчувалася, як тихий подих над кожним столом.Свічки палали — за неї, за всіх наших жінок, за мир, за майбутнє.І, звісно, було жіноче чудо, яке не купиш у жодній книзі —погляди, що підтримують; руки, що обіймають; сміх, що лікує.Смачний стіл, спільні історії, танець із квітами —і та сама атмосфера, яку не описати, лише відчути.А ще була гра Kahoot, призи, сюрпризи, фото, теплі розмови —бо справжнє свято завжди багатовимірне: і духовність, і радість, і трохи пустощів, які роблять нас живими.Цей вечір нагадує:коли жінки разом — світ стає теплішим.Коли ми молимося — небо відкривається.Коли ми любимо — народжуються дива.Ми не просто відсвяткували 15-річчя.Ми ще раз підтвердили:тут — дім.Тут — сестринство.Тут — серця, які знають, як тримати світло навіть у темні часи.Нехай і надалі кожна наша зустріч буде сходинкою до добра,іскрою, що розгоряє вогонь,кроком, який веде до миру, до віри, до Мошиаха. 

Наша громада відправила гуманітарну допомогу для соціального простору «Берегиня», де зараз живуть і знаходять сили переселенці, які втратили свій дім, але не втратили віру.Там — бабусі, що тихо згадують свій сад і запах яблук на подвір’ї. Там — мами, які вкладають дітей спати словами надії, замість казок. Там — ті, хто вийшов з темряви війни, але продовжує шукати світло.Ця ініціатива відбулася під патронатом Головного рабина України Моше Реувена Асмана, який постійно наголошує: допомога тим, хто переживає труднощі, — не обов’язок, а честь.І сьогодні — трішки тепла, турботи й людяності поїхали до них.Підтримувати тих, кому важко, — це не просто допомога. Це мудрість серця.Бо де є добро — там розквітає життя.Бо коли один народ простягає руку іншому, народжується сила, що не знає поразок.Ми поруч. Ми разом.Нехай ця допомога стане маленьким променем у велике спільне світло.І хай кожен, хто сьогодні на чужій землі, скоро повернеться додому.А поки — ми підтримуємо їх. Так, як колись хтось підтримував нас.✨ Разом творимо майбутнє, де добро перемагає.

📖 Фарбренген (івр. התוועדות — «зібрання») — це традиційний формат хасидської зустрічі, особливо поширений у русі Хабад.Під час фарбренгену хасиди збираються, щоб говорити про духовні теми, слухати настанови, співати хасидські мелодії (нігуним), згадувати історії праведників і ділитися особистими думками про служіння Вс-вишньому. 💫 Сенс і метаГоловна мета фарбренгену — пробудити душу та зміцнити зв’язок людини з Б-гом і з іншими євреями.У теплій атмосфері довіри та щирості учасники говорять про важливість молитви, вивчення хасидських творів, скромності, самовіддачі та любові до ближнього.Саме в такі моменти народжуються внутрішні зміни — не через тиск, а через усвідомлення і натхнення. 🌿 Хасидська традиціяУ хасидському середовищі кажуть:«Фарбренген може зробити те, чого не здатен ангел Михаель».Цей вислів підкреслює, що сила єдності та братньої любові між євреями здатна викликати на Небесах особливе благословення. 🕊️ Роль машпіяЗазвичай фарбренген веде машпія — духовний наставник, який скеровує розмову й надихає учасників.Та суть зустрічі — не в формальностях, а в щирому спілкуванні: інколи найважливіші слова звучать не з трибуни, а між двома людьми за спільним столом. 🍷 «Лехаїм» — символ радості й відкритого серцяПід час фарбренгену традиційно піднімають тост «лехаїм» — келих вина чи горілки, як символ радості та відкритості серця.Любавицький Ребе наголошував: усе має бути з мірою — не заради напою, а заради духовного піднесення та теплої єдності. 📅 Коли проводять фарбренгениФарбренгени відбуваються в особливі дні — у шабат, свята Хабаду, у дні народження і визволення Ребе, а також тоді, коли хасиди відчувають потребу зібратися і підтримати один одного. ❤️ Жива традиціяДля багатьох фарбренген — це своєрідна «школа життя»:тут навчаються говорити відверто, слухати, заглядати в себе.Він об’єднує людей, наповнює вірою і залишає тихе, справжнє тепло всередині. 📖 Любавичський календар t.me/LubavitcherRebe770