📌15 нісана 2018 року (1743 рік до н. е.) — Укладення «Союзу між двома розрізаними частинами».Цього дня Всевишній уклав з нашим праотцем Авраамом (тоді ще просто Аврамом) союз, зобов’язавшись навічно дарувати євреям Ерец-Ісраель, хоча перед цим їм належало пройти випробування вигнанням і переслідуваннями. На підтвердження сказаного Всевишній велів Аврааму розсікти тушу жертовної тварини на дві частини і пройшов між ними у вигляді вогню.📌15 нісана 2048 року (1713 рік до н. е.) — Ангели в гостях у Авраама.На третій день після обрізання Авраама відвідали три мандрівники, точніше три ангели у вигляді мандрівників. Кожен з ангелів мав своє чітко визначене завдання-місію. Ангел Рефоель мав допомогти Аврааму якнайшвидше одужати після операції, ангел Михаїл мав повідомити Аврааму та Сарі, що рівно через рік у них народиться син, а ангел Гавриїл мав піти до Содому й знищити нечестиве місто.До речі, цей епізод — єдине місце в Торі, де на єврейському столі з’являються одночасно молочні та м’ясні страви (але це було до дарування Тори та появи законів кашруту. Також це єдине місце в Торі та книгах пророків, де сказано, що ангели їдять або, принаймні, людині може здатися, що вони їдять.📌15 нісана 2049 року (1712 рік до н. е.) — День народження нашого праотця Іцхака (Іцхак бен Авраам).Іцхак народився, коли його батькові Аврааму було 100 років, а його матері Сарі — 90. Саме з цим і пов'язане його ім'я (від слова «цхак» — «сміх»: почувши, що їй доведеться народити, Сара засміялася).Іцхак став першим євреєм, якого обрізали у віці восьми днів.📌15 нісана 2113 року (1738 рік до н. е.) — Битва Авраама з чотирма царями.Після того як племінник Авраама Лот був полонений військами чотирьох царів, які воювали проти армій п'яти царів (володарів міст-держав Сдома, Аморри, Адми, Цвоїма і Цоара), дядько з невеликою групою учнів (318 осіб) вирушив на допомогу племіннику.📌15 нісана 2205 року (1555 рік до н. е.) — Яків бореться з ангелом.Повертаючись з Арам-Нагараїма, де він прожив понад 20 років, Яаков заночував поблизу Пнуеля і «боровся з ним хтось до світанку», не зміг перемогти Яакова, але пошкодив йому стегно. На світанку Невідомий благословив його і назвав Ісраелем (Ізраїлем) — буквально «тим, хто бореться з Богом» (Брейшит 32:25–33). На згадку про цю подію ми носимо ім’я Ісраель і не вживаємо в їжу суху жилу «гід га-наше» з стегнового суглоба.📌15 нісана 2197 року (1565 рік до н. е.) — День народження Єгуди бен Яакова-авіну.📌15 нісана 2315 року (1445 рік до н. е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Єгуди бен Яакова-авіну.Четвертий син нашого праотця (івритом — «авіну») Яакова та нашої праматері Леї отримав ім'я Єгуда і став засновником колена Єгуди, що дало ім'я всьому народу (іудеї). В даний час майже всі євреї (за винятком коенів і левітів — нащадків колена Леві) є нащадками колена ЄгудиНащадком Єгуди був цар Давид і, відповідно, Месія також походитиме з колена Єгуди.📌15 нісана 2447 року (1314 рік до н. е.) — Моше бачить кущ, що не згорає.Рівно за рік до Виходу Моше, який пас стада свого тестя Ітро, виявляє біля підніжжя гори Синай дивовижну річ — кущ, що горить і не згорає. Заінтригований Моше підходить ближче, і тоді Всевишній звертається до нього з палаючого куща, наказуючи вирушити до Єгипту, щоб визволити його народ з єгипетського рабства.📌15 нісана 2448 року (1313 рік до н. е.) — Вихід євреїв з Єгипту.Рівно опівночі 15 нісана, через 210 років з моменту поселення Якова в Єгипті і 430 років по тому після укладення «Союзу між двома розсіченими частинами» Всевишній вразив єгиптян останньою, десятою карою — смертю первістків. Смерті зуміли уникнути лише ті первістки, в сім'ях яких того вечора відбувся перший в історії «седер», коли жертовне ягня було зарізане і з'їдене. А його кров, нанесена на одвірок вхідних дверей, позначила єврейські будинки, мешканці яких підкорилися Всевишньому (за деякими даними, таких було не більше третини від числа всіх євреїв).Ця кара зламала фараона (єдиного неєврейського первістка, залишеного в живих для повчання іншим), і він благав євреїв якнайшвидше покинути його країну.📌15 нісана 3389 року (371 рік до н. е.) — Пророк Даниїл у ямі з левами.У книзі пророка Даниїла розповідається, як Даниїл був оббріханий і за наказом царя Дарія кинутий на розтерзання левам, які, однак, не чіпали його. Побачивши це, Дарій наказав кинути левам наклепників з їхніми сім'ями і проголосив Бога Даниїла «живим Богом».📌16 нісана 2048 року (1713 рік до н. е.) — Знищення міст Сдома та Аморри.Розташовані в Сдомській долині міста Сдом (Содом), Аморра (Гоморра), Цвоїм, Адма та Цоар славилися неналежним поводженням мешканців. В один із моментів чаша терпіння Всевишнього переповнилася і… доля міст була вирішена. Аврааму вдалося вмовити Всевишнього пощадити міста, якщо там знайдеться хоча б 10 праведників, однак їх не знайшлося і врятуватися вдалося лише племіннику Авраама Лоту, його дружині та двом дочкам. Дружина Лота порушила наказ Бога «Не озиратися» і перетворилася на соляний стовп. Міста Аморра, Адма і Цвоїма були повністю знищені вогнем з небес, а ось місто Цоар вціліло, хоча його нечестиві мешканці також були знищені.Тепер на місці колись квітучої долини розташовується Мертве море.📌16 нісана 2196 року (1566 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Леві бен Яакова-авінуЛеві — третій син нашого праотця Яакова і праматері Леї, був родоначальником колена Леві. Він наймолодший з людей, згаданих у Торі як «іш», «чоловік» — на той момент йому було 13 років, і саме це визначило вік єврейського повноліття (бар-міцва).Зі племені Леві походять Моше, Мірьям та Агарон. Нині плем'я Леві — одне з двох (поряд із племенем Єгуди) племен Ізраїлевих, що вціліли. Вказівка на походження від левітів збереглася в таких єврейських прізвищах, як Леві, Галеві, Левін, Левінзон, Левінський, Левітан, Левітас, Левітін, Левицький тощо. Левитського походження здебільшого є носії прізвищ Гурвич, Гуревич, Хорвіц, Ландау, Сегал та Епштейн.Повна відсутність левітів відзначається серед гірських євреїв, Бней-Ісраель (Індія) і фалаша (Ефіопія), а також у єврейській громаді острова Джерба (Туніс); дуже мало їх серед грузинських євреїв і курдських євреїв Іраку.📌16 нісана 2488 року (1273 до н. е.) — Закінчилося випадання мани (небесної манни)Через шість днів після вступу євреїв під керівництвом Йегошуа бін-Нуна в Ерец-Ісраель закінчилося постачання їх «небесною їжею» — маном, що супроводжував єврейський народ усі роки перебування в пустелі.📌16 нісана 3404 року (357 рік до н. е.) — Естер відкриває своє походження Ахашверошу.На третій день посту, оголошеного Мордехаєм після видання Аманом указу, цариця Естер з'явилася перед Ахашверошем. Це кричуще порушення палацового етикету могло привести її на плаху, але цар не розсердився на дружину, а навпаки прийняв її запрошення на «маленьку сімейну вечерю зі свічками та друзями — дядьком Мордехаєм і прем'єр-міністром Аманом». Під час вечері Естер і розповіла чоловікові про те, звідки вона походить і чим її народу загрожує указ лиходія Амана.📌17 нісана 3404 року (357 року до н. е.) — Повішення Амана.Під час вечері «в інтимній обстановці», яку цариця Естер влаштувала для царя Ахашвероша і прем'єр-міністра Амана, вона відкрила цареві своє походження і пояснила, яке злодіяння замислив Аман. Коли царський євнух Харвона згадав про 25-метрову шибеницю, яку Аман приготував для Мордехая, цар наказав повісити на ній самого Амана, тим самим відкривши євреям шлях до порятунку.

Із збірника «Кіцур Шульхан Арух»У другу ніч Песаха ( 2 квітня/15 нісана) починають відлік днів між святами Песах і Шавуот — «Сфірат а-Омер». Ця назва нагадує про омер — міру ячмінного борошна, яку на другий день Песаха приносили в Храм як дар Всевишньому. З цього моменту дозволялося вживати зерно нового врожаю. 49 днів відділяють перший день Песаха від свята Шавуот. Тора заповідає вести цей рахунок, тому щодня ми говоримо: «Сьогодні — такий-то день після принесення омера».Автор книги «Сефер га-хінух» пояснює, що заповідь «Сфірат а-Омер» підкреслює перевагу духовної свободи над фізичною. Вийшовши з єгипетського рабства, сини Ізраїлю здобули справжню свободу лише тоді, коли через 49 днів отримали Тору на горі Синай. Знаючи, що мета визволення — отримання Тори, вони з нетерпінням рахували дні.Згідно з Каббалою, 49 — це число рівнів духовної нечистоти, в які занурилися євреї в Єгипті. Щодня вони очищалися від одного рівня, і до 50-го дня — дня дарування Тори — повністю очистилися.Служіння Всевишньому в ці дні полягає у внутрішньому вдосконаленні. Душа людини має сім основних якостей: доброта, суворість, гармонія та інші. Поєднуючись між собою, вони утворюють 49 основних рис характеру (7×7). Кожного дня ми працюємо над певною їх комбінацією.У Торі сказано: «І відлічуйте собі… сім тижнів; повними нехай вони будуть» (Ваїкра, 23:15). Мудреці пояснюють: кожен має рахувати самостійно. Щоб тижні були «повними», рахунок ведуть на початку ночі — одразу після молитви Маарів.Перед виконанням заповіді промовляють благословення: «…який заповідав нам рахувати дні омера». Якщо не встигли вночі — можна виконати до світанку з благословенням. Якщо пропустили ніч — вдень рахують без благословення. Якщо пропущено цілу добу — надалі рахують без благословення, але бажано почути його від іншого й відповісти «АМЕН!».Починаючи з другого тижня, називають і дні, і тижні: наприклад, «сьогодні десять днів — це один тиждень і три дні омера».Перед благословенням слід знати правильний день. Якщо помилково повторили за кимось — заповідь усе одно вважається виконаною.Той, хто сумнівається, чи рахував учора, може продовжувати рахунок із благословенням.Якщо в сутінках запитують, який сьогодні день омера, слід відповісти: «Вчора був такий-то день», щоб не зарахувати це як виконання заповіді.Прийнято не працювати від заходу сонця до виконання «Сфірат а-Омер». За пів години до заходу не починають трапезу. Якщо почали — можна не переривати, але якщо настав час рахунку — трапезу слід перервати.У дні «Сфірат а-Омер» дотримуються елементів жалоби на згадку про загибель 24 000 учнів раббі Аківи.а) Не проводять весіль, але можна робити заручини (без музики й танців).б) Дозволено влаштовувати трапези, але без надмірних веселощів.в) До передодня Шавуота не стрижуться (з певними винятками для обряду обрізання).

Саме на Песах, свято Визволення, ми зобов’язані випити чотири келихи вина — відповідно до чотирьох обіцянок, які Всевишній дав синам Ізраїлю в Єгипті щодо Виходу: «Виведу, врятую, визволю і візьму» (Шмот 6:6-7).Чи зобов’язані ми пити п’ятий келих? Думки мудреців розділилися. Ми не п’ємо його в той самий вечір, але наливаємо «на честь Еліягу». Я чув пояснення, що саме через сумніви щодо статусу цього келиха його й називають «келихом Еліягу». Адже саме цей пророк має вирішити всі сумніви в Законі, які залишилися нерозв’язаними мудрецями. У середовищі тих, хто вивчає Талмуд, прийнято розшифровувати слово ТеІКУ, яке означає, що питання залишається нерозв’язаним, як Тишбі Йетарец Кушійот Увеаійот — «Тишбиянин (Еліягу) розв'яже труднощі та проблеми».Однак поширеним є пояснення з коментаря Мішна Брура: наливаючи п’ятий келих, ми виражаємо надію, що так само, як Бог вивів Свій народ із Єгипту, так у найближчому майбутньому Він пошле нам остаточне Визволення, провісником якого стане пророк Еліягу.І тут ми підходимо до вашого другого питання. Унікальність Еліягу навіть серед тих небагатьох, хто залишив цей світ живим, полягає в тому, що він завжди переживав за єврейський народ. А в наш час, мабуть, тільки про нього відомо, що він не просто перебуває в духовних світах, але й продовжує відвідувати наш матеріальний світ. Тому його й називають «ангелом Бріта» (союзу обрізання), адже він присутній на кожній брит-міле. І логічно, що саме він принесе нам добру звістку з духовних світів.https://toldot.com/

14 нісана 4895 року (30 березня 1135 року) — День народження рабі Моше бен Маймона (Рамбам, Маймонід).Рабі Моше бен Маймон, також відомий під акронімом Рамбам (на Заході його частіше називають «Маймонід» — «син Маймона»), народився в іспанській Кордові в знатній і відомій родині нащадків царя Давида та укладача Талмуда рабі Єгуди га-Насі.Його першим вчителем був батько, рабі Маймон, голова рабинського суду Кордови та один із найвидатніших законодавців свого часу. Коли Моше було 13 років, його родині довелося тікати з Кордови — місто захопили ісламські фанатики Альмохади, і всім немусульманам загрожувала смерть. Сім років родина мандрувала Іспанією і нарешті оселилася в місті Фес (Марокко). За цей час рабі Моше встиг написати кілька праць — коментарі до Талмуду, трактат про єврейський календар тощо, але в 1165 році вони покинули Фес, що також належав Альмохадам, вирушивши до Ерец-Ісраель, День від'їзду з Феса, а також день, коли судно, на якому вони пливли, врятувалося від бурі, відзначалися нащадками Маймона сімейним постом, а день прибуття сім'ї в порт Акко став святом. Сім'я Маймоніда здійснила подорож по Ерец-Ісраель, а потім відправилася до Єгипту, де оселилася у Фостаті (Старий Каїр).Молодший брат — Давид бен Маймон — займався торгівлею дорогоцінними каменями і завдяки цьому рабі Моше міг виконувати обов'язки голови громади та займатися літературною діяльністю. Однак під час однієї з подорожей його корабель зазнав аварії і Давид потонув (євреї, що живуть в Індії, запевняють, що він не потонув, а врятувався і очолив громаду в Кочині), залишивши дружину і двох дітей. Родина була розорена, а Рамбаму довелося шукати заробіток одразу для двох сімей. Він став лікарем і, зрештою, був призначений одним із особистих лікарів самого султана Салладіна (Салах-ад-Діна). Саме в ці роки, незважаючи на свою завантаженість, він написав книги «Мішне Тора» («Повторення Закону») і «Море невухім» («Наставник тих, хто вагається»). Також його перу належить безліч інших книг, зокрема «Сефер га-міцвот» («Книга заповідей»), де він систематизував усі 613 заповідей — 248 заповідей, що наказують, і 365 заповідей, що забороняють.До кінця життя рабі Моше продовжував працювати як придворний лікар і голова єврейської громади, ведучи широке листування з громадами різних країн. Рамбам помер, оплакуваний у всіх частинах єврейського світу, а його останки були перевезені до Ерец-Ісраель, у Тверію, і донині його могила залишається об’єктом паломництва.До 750-річчя Рамбама в Ізраїлі було засновано кібуц Яд-Маймонід. джерело: chabad.odessa

У ніч напередодні свята Песах проводять бдікат хамец — перевірку всього дому на наявність хамецу. Мудреці постановили, що кожен єврей має виконати цю перевірку одразу після настання ночі. Також заборонено їсти чи займатися будь-чим — навіть вивченням Тори — протягом останніх 30 хвилин перед цет а-кохавім; якщо ж людина почала раніше, вона має перерватися з настанням цього часу.Той, хто зазвичай молиться Маарів у міньяні, проводить бдікат хамец одразу після повернення із синагоги. Навіть якщо цього вечора він молиться без міньяна, дозволено спочатку прочитати Маарів, а потім перевіряти. Але той, хто зазвичай молиться без міньяна, спочатку має зробити бдікат хамец, а вже потім молитися.Перевірці підлягає будь-яке місце, куди протягом року міг потрапити хамец: не лише кухня і їдальня, а й спальня, горище, підвал, комора, автомобіль тощо. Особливу увагу слід приділити дитячим кімнатам і речам. Щоб полегшити перевірку, вдень 13 нісана ретельно прибирають дім, особливо під меблями.Уважно перевіряють щілини, отвори й кути. Вузькі місця перевіряють настільки, наскільки дістає рука. Якщо хамец видно, але дістати неможливо, це місце закривають (наприклад, глиною).Бдікат хамец проводять також у синагогах — у той самий час.Перед перевіркою хліб, залишений для вечері та ранку 14 нісана, ховають у надійне місце, щоб діти чи тварини його не рознесли. Інакше доведеться перевіряти заново.Є звичай розкладати в домі 10 шматочків черствого хліба (загорнутих у папір), які той, хто перевіряє, знаходить. Це допомагає не втрачати уважність і нагадує про необхідність бітуль хамец. За Кабалою ці 10 шматочків символізують сили нечистоти, що будуть знищені.Перевірку проводять при світлі свічки (зазвичай воскової), користуючись пір’їною для очищення щілин. Знайдений хамец збирають дерев’яною ложкою і кладуть у паперовий пакет.Перед початком господар дому промовляє благословення: «…освятив нас Своїми заповідями і наказав знищити хамец». Окремого благословення на саму перевірку не читають, адже це лише частина заповіді знищення хамецу.Після благословення до початку перевірки не говорять навіть про пов’язані речі. Під час перевірки також уникають сторонніх розмов.Рекомендується проводити перевірку урочисто, залучаючи всіх домочадців: кожен отримує свою ділянку. Усі слухають благословення, відповідають «АМЕН!» і мовчки починають перевірку.Після завершення знайдений хамец, пір’їну й залишки свічки кладуть на дерев’яну ложку, загортають, перев’язують і зберігають до ранку, щоб спалити.Після бдікат хамец промовляють бітуль хамец — формулу анулювання. Головне — внутрішнє рішення вважати весь невиявлений хамец таким, що не існує і не належить людині.Наступного дня, у канун Песаха, в п’яту сонячну годину хамец спалюють. Для цього розводять окремий вогонь. Є звичай перевіряти кишені одягу перед спаленням. Після цього знову промовляють формулу бітуль хамец і молитву «Нехай буде воля Твоя».Той, хто виїжджає з дому перед Песахом і не може провести перевірку у встановлений час, має зробити це напередодні від’їзду без благословення, а потім одразу промовити бітуль хамец. джерело: Зі збірника «Шулхан Арух»

Існує давній звичай, згідно з яким первістки в сім’ї постять у переддень Песаха, 14 нісана. Цей піст установлено на згадку про те, що Всевишній, винищуючи первістків єгиптян, зберіг життя всім єврейським первісткам.Хто має постити цього дня?Згідно з однією думкою, постити мають усі первістки: і чоловіки, і жінки; як ті, хто є первістками у своєї матері, так і ті, хто є первістками у свого батька. А якщо в сім’ї немає жодного первістка, то постити має старший у домі.Однак у більшості громад прийнято, що постять лише чоловіки, які народилися першими у своєї матері.Прийнято, що замість малолітнього сина-первістка постить його батько (навіть якщо сам він не є первістком). Якщо ж батько теж є первістком, то його піст зараховується за двох. Однак є суворіша думка, згідно з якою в такому випадку має постити і мати дитини.Коли слід постити?Піст триває у переддень Песаха. Логічно було б установити його в річницю дива – 15 нісана, але цей день є святковим, а в єврейські свята за законом пости не проводяться.Якщо переддень Песаха припадає на суботу, піст первістків переносять на четвер. Якщо ж переддень Песаха випадає на п’ятницю, то піст не переносять.Піст первістків починається на світанку й завершується з появою зірок.

Єгипетське рабство не почалося в один день — воно згущувалося, мов темрява перед світанком. Нащадки Яакова жили серед чужого народу, доки не опинилися в становищі безправних рабів. Але саме в цій точці відчаю починається історія визволення. Через Моше та Аарона Всевишній відкриває Свою волю: народ має вийти з Єгипту. Десять кар вражають країну, руйнуючи звичний порядок і оголюючи крихкість людської влади. Вихід стає не лише географічним рухом, а й духовним переломом — народженням народу.Особливу роль у цих подіях відіграють Моше, Аарон і їхня сестра Мірьям. Моше — вождь і пророк, Аарон — миротворець і первосвященник, Мірьям — джерело внутрішньої сили та віри. Разом вони ведуть народ через море, крізь страх і невпевненість. Однак свобода не приходить миттєво: за межами Єгипту починається тривалий шлях становлення.Кульмінацією стає дарування Тори на горі Сінай. Тут колишні раби отримують не лише закон, а й сенс існування. Вони стають народом Завіту. Але майже відразу настає криза: гріх золотого тельця показує, наскільки глибоко в свідомості ще живуть страх і потреба в зримих опорах. Навіть переживши одкровення, людина може повернутися до примітивних форм віри.Відповіддю на цю кризу стає створення Мішкана — переносного святилища. Якщо Сінай був моментом одкровення згори, то Мішкан — це спроба людини створити простір для постійної присутності Б-га у своєму житті. Тут служить Аарон і його сини, тут народ навчається дисципліни, порядку й відповідальності.Сорок років мандрів пустелею — це не покарання у вузькому сенсі, а процес дорослішання. Покоління, що вийшло з Єгипту, мало відійти, щоб поступитися місцем новому — вільному не лише зовні, а й внутрішньо. На цьому шляху відбуваються бунти, сумніви, падіння — від Кораха до нарікань біля меж Землі. Але водночас формується народ, здатний нести віру і закон.Історія Виходу — це не лише розповідь про минуле. Це модель людського життя: вихід із «Єгипту», зустріч з істиною, криза, побудова внутрішнього святилища і довгий шлях до зрілості. Саме тому вона залишається живою — як хроніка не лише поколінь, а й кожної людини.джерело: toldot.com

Напередодні Песаха молитву Шахаріт починають читати раніше, ніж зазвичай, щоб встигнути завершити ранкову трапезу до моменту, коли хамец стає забороненим.У канун Песаха і в холь а-моед у Шахаріт не читають «Мізмор ле-тода». Причина в тому, що до подячної жертви «тода» (якій відповідає цей псалом із Тегілім) входили десять хлібів із квашеного тіста, а в ці дні це заборонено.У канун Песаха хамец дозволено їсти лише до завершення четвертої сонячної години (тобто до кінця третини дня), а користуватися ним — до кінця п’ятої години. Тому хамец слід спалити до цього часу і промовити формулу бітуль хамец.Починаючи з полудня напередодні Песаха заборонено працювати — навіть безкоштовно і навіть для потреб свята. Дозволено лише те, що дозволено в холь а-моед. У деяких громадах не працюють навіть у першій половині дня. Водночас дозволено лагодити речі та одяг, необхідні для свята.Стригти волосся і нігті дозволено лише до полудня. Якщо не встигли, нігті можна підстригти й після полудня, але волосся — лише у неєврея.Існує звичай уже за 30 днів до Песаха не їсти мацу. У канун Песаха їсти мацу заборонено за законом Тори — навіть дітям. Також цього дня не їдять продукти, з яких готують марор і харосет (хрін, салат, яблука, горіхи, груші тощо).На згадку про чудо спасіння єврейських первістків під час десятої кари в Єгипті первістки (як у батька, так і в матері, включно з коенами і левітами) за буквою закону повинні постити 14 нісана. Якщо первісток неповнолітній — постить його батько. Проте прийнято не постити, а брати участь у трапезі з нагоди виконання заповіді (обрізання, бар-міцва) або на сіюм — завершення вивчення трактату Талмуду.Якщо виливають воду після миття посуду на землю, її потрібно виливати на похиле й пухке місце, щоб вона не застоювалася і залишки їжі не скисали.Від моменту, коли хамец стає забороненим, і до завершення Песаха єврею заборонено отримувати будь-яку користь навіть від хамецу, що належить неєврею. Тому не можна виконувати роботу, пов’язану з хамецом неєврея (перевозити, охороняти, купувати). Водночас дозволено давати неєврейському працівникові гроші, навіть якщо відомо, що він купить на них хамец.Заборонено позичати або здавати в користування тварин неєврею, якщо відомо, що під час Песаха він годуватиме їх хамецом.Якщо канун Песаха припадає на шабат:а) Бдікaт хамец проводять у ніч на 13 нісана, а спалюють хамец у п’ятницю до полудня (без другої формули бітуль).б) Хамец для суботніх трапез зберігають окремо; трапези проводять раніше й завершують до заборони.в) Не готують страв із хамецом; якщо були — посуд очищають до п’ятої години.г) Третю трапезу проводять без хамецу (м’ясо, риба, овочі, фрукти).д) До Седера починають готуватися лише після завершення шабату.Напередодні шабату перевіряють, чи відокремлена хала від маци. Якщо ні — у шабат виникає складне галахічне питання.Після Мінхи читають «Седер корбан Песах» — це зараховується як духовне здійснення жертвоприношення. Варто пробудити в собі скорботу за відсутністю Храму і молитися про його відбудову.Якщо перший день Песаха — шабат, «Кабалат шабат» починають із 29-го псалма («Мізмор ле-Давід»).Після Амідa в Мааріві в першу ніч Песаха (а за межами Ізраїлю — і в другу) читають Галель стоячи, після чого хазан читає Кадіш шалем. У другу ніч також виконують «Сфірат а-Омер».джерело: 📖 Кіцур Шульхан Арух

📌13 нісана 2048 року (1713 рік до н.е.) — Бріт-міла Авраама.Про всіх наступних нащадків шлюбу Авраама і Сари говоритимуть «увійшов у союз Авраама-авіну», але саме того дня і був утворений той самий союз. 13 нісана виходець з Ур-Касдима 99-річний Аврам за вказівкою Всевишнього обрізав крайню плоть собі та всім членам своєї родини. Увійшовши таким чином у союз з Всевишнім (слово «бріт» і означає «союз»), він отримав нове ім'я — Авраам («батько багатьох народів»).Одночасно з батьком обрізання зробив і його 13-річний син від служниці Гагари (Агарі) — Ішмаель (Ізмаїл). Наші мудреці кажуть, що нащадки Ішмаеля (араби) в нагороду за виконання заповіді обрізання отримали у тимчасове володіння святі місця (Ерец-Ісраель). Ну а син Іцхак (Ісаак), що народився через рік у Сари та Аврагама, увійшов у союз імені свого батька на 8-й день, ставши першим, обрізаним у восьмиденному віці.А через три дні до Аврагама прийшли три гості.📌13 нісана 3404 року (357 рік до н. е.) — Указ Амана про винищення євреїв.На 12-му році правління царя Ахашвероша його прем'єр-міністр Аман зумів домогтися схвалення плану «остаточного вирішення єврейського питання». Різанина була призначена на 13 адара, тобто через 11 місяців, і указ про це був розісланий по всіх 127 провінціях Перської імперії. На щастя, зусиллями одного з керівників єврейської громади Мордехая та дружини Ахашвероша Естер задум Амана був зірваний, і на згадку про перемогу було засновано свято Пурім.📌13 нісана 5335 року (24 березня 1575 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) творця «Шулхан Аруха» рабі Йосефа бен Ефраїма Каро.Рабі Йосеф народився в 1488 році в Толедо, проте Іспанію він покинув у 4-річному віці: після вигнання євреїв з Іспанії сім'я переїхала до Португалії, а в 1497 році, після нового вигнання — до Туреччини, де рабі Йосеф прожив майже 40 років.У 1536 році рабі Каро вирушив до Цфату. Тут він навчався у рабі Яакова Бейрава і отримав від нього сміху (атестацію на звання рабина). Після від'їзду рабі Бейрава з Цфату рабі Каро став головою місцевих вчених і одним із найшанованіших членів місцевого суду (бейс-діна) — у всіх постановах його ім'я наводилося першим. Рабі Йосеф очолив велику єшиву, в якій навчалося 200 учнів.Найбільшу популярність серед праць рабі Йосефа здобув «Шулхан арух», що став загальноприйнятим зведенням законів ортодоксального єврейства, але він є спрощеною переробкою найбільш значущої, з точки зору єврейської вченості, праці рабі Йосефа — «Бейт Йосеф» («Дім Йосефа»). У своїх постановах сам рабі Йосеф завжди посилався саме на «Бейт Йосеф» і ніколи на «Шулхан арух».Могила рабі Йосефа Каро збереглася донині на старому кладовищі Цфата.📌13 нісана 5626 року (29 березня 1866 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) третього Любавичського ребе Цемаха Цедека.У 1860 році ребе Цемах-Цедек сильно захворів. Останні півроку йому було важко говорити, і він відмовлявся приймати відвідувачів на особисту розмову з матеріальних питань, кажучи, що не бачить тіло, а бачить лише світло душі і тому не може відповідати на питання, пов'язані з матеріальним.джерело: chabad.odessa

Спалюючи квасне перед Песахом, ми здійснюємо дію, яка на перший погляд здається суто технічною: прибирання, перевірка, формальне анулювання квасного. Але традиція наполягає: це не лише про хліб. Це про людину.Квасне — це тісто, якому дали «роздутися». У цьому простому процесі мудреці побачили образ єцер а-ра — не того, що штовхає до явного зла, а більш тихого й підступного: інерції, зволікання, самозаспокоєння. Тісто стає квасним не тому, що з ним щось зробили, а тому, що вчасно нічого не зробили. Так і людина: відкладає, тягне, думає «ще встигну» — і можливість зникає.Тому боротьба з квасним — це не стільки боротьба з гординею в абстрактному сенсі, скільки з внутрішньою тяжкістю, що заважає діяти. Заповіді вимагають живості, готовності відгукнутися. Вихід із Єгипту відбувся поспіхом — не було часу чекати, поки тісто підніметься. Свобода починається з руху, з рішучості вийти. Прісний хліб — хліб швидкості й простоти — протиставляється квасному так само, як легкість — в’язкості.Але чи означає це, що спалення хліба «спалює его»? Буквально — ні. Іудаїзм ніколи не будувався на магічному мисленні. Водночас він глибоко розуміє психологію: зовнішня дія формує внутрішній стан. Коли людина ретельно шукає квасне, відмовляється від нього, промовляє формулу його анулювання — вона не знищує его напряму, але створює внутрішню установку: «я не хочу, щоб це мною керувало».Символ не замінює роботу над собою, але запускає її. Без внутрішнього наміру все перетворюється на рутину — і це чесне зауваження. Водночас і навпаки: без дії намір швидко розчиняється. Заповіді поєднують тіло й свідомість, звичку й зміст.Тому сама схема не є хибною — вона просто потребує оновлення. Щороку людина може знову запитати себе: що в моєму житті «заквасилося»? Де я зволікаю, замість того щоб вийти зі свого «Єгипту»?І тоді спалення квасного стає не лише обрядом, а точкою старту. Не знищенням его, а звільненням від того, що заважає почати рух.джерело: toldot.com