Розклад молитов у Центральній синагозі на свято Сукот з 25 по 27 вересня/ з 14 по 16 тішрея

На сім днів сукка стає нашим домом — простим, відкритим і наповненим світлом. Вона нагадує нам, що справжня безпека залежить не лише від міцних стін, а передусім від захисту Вс-вишнього.Чотири види символізують єдність єврейського народу, а ушпізін — почесні духовні гості — нагадують про силу гостинності та зв’язок поколінь.Нехай це свято наповнить кожну оселю радістю, миром, єдністю та світлом!Вийдіть зі звичного — увійдіть у радість.Хаг самеах! джерело : ZPJewishCommunity

📌Відповідь:У суботу та святкові дні (йом тов) тфілін не вдягають. А от у так звані «напівсвяткові» дні (Холь hа-Моед) існують різні звичаї. На сайті вже йшлося про це (див. відповідь «Коли не вдягають тфілін?»). Тут лише доповнимо попереднє пояснення.У Торі тфілін названі «знаком відмінності», символом Союзу між Творцем і Його народом (див. Дварім 6:8 та ще в трьох місцях).Так само знаком Союзу є й дотримання законів шабату та свят. Тому, як зазначають Мудреці (Талмуд, Менахот 36), у ці дні — шабат і свята — тфілін не вдягають.Але залишається питання: як бути з напівсвятковими днями — Холь hа-Моед Сукота та Песаха?У Талмуді це не визначено однозначно. Більшість коментаторів постановили, що в Холь hа-Моед тфілін не вдягають. Проте деякі великі Мудреці (зокрема учні Раші та їхні учні — автори Тосафот, а також Рітва, рабі Йом-Тов бен Авраам, Іспанія, XIV ст., і Рош — рабейну Ашер бен Йехієль, Німеччина-Іспанія, XIV ст.) вважали, що в Холь hа-Моед тфілін слід вдягати, але благословення (браху) промовляти тихо, про себе.У «Шульхан Арух» рабі Йосеф Каро (Іспанія-Туреччина-Болгарія-Ізраїль) постановив, що в ці дні тфілін не вдягають (Орах Хаїм, §31). Проте Рама (рабі Моше Іссерлес, Польща, XVI ст.), який описав ашкеназські звичаї, постановив інакше — вдягати.Віленський Гаон (рабі Еліягу з Вільно, XVIII ст.), як і всі хасидські вчителі, вважав, що в Холь hа-Моед тфілін не вдягають. Так само чинять усі сефардські євреї.Чому ж виникла така різниця у виконанні настільки важливої заповіді?Певну відповідь можна знайти у книзі «Зогар» (розділ «Зогар Хадаш» до «Шир hа-Ширім»). Там сказано, що в духовному сенсі Сам Творець ніби «вдягає тфілін» у ті дні, коли ми цього не робимо — у шабат і свята. У шабат і йом тов Він «вдягає» тфілін шель рош (на голову), наповнюючи вищі світи особливим Світлом. А у Холь hа-Моед — тфілін шель яд (на руку), що приносить Світло трохи нижчого рівня.Різниця між звичаями полягає у питанні — чи потрібно додатково «додавати Світло» нашою дією (вдяганням тфілін), чи це не вимагається. І варто пам’ятати: принцип «маслом кашу не зіпсуєш» у духовних питаннях діє не завжди.В Ерец-Ісраель навіть серед ашкеназів у Холь hа-Моед зазвичай тфілін не вдягають. Причину цього можна зрозуміти, зважаючи на особливу святість Землі Ізраїлю, — як це пояснює наведений уривок із Зогару.джерело: https://evrey.com/

Найважливішою заповіддю Тори про свято Сукот є наказ "...візьміть собі в перший день свята плід дерева прекрасного, гілки пальмові та пагони дерева густолистого і верб річкових..." (П'ятикнижжя, книга Ваікра, 23:40).Ці чотири види рослин (арбаа мінім) необхідні виконання заповіді свята Сукот – нетілат-лулав.Заповідь нетілат-лулав виконують стоячи. Беруть лулав (тут і далі ми називатимемо так усі три рослини: лулав, араву і адac, пов'язані разом) в праву руку – так, щоб здера була звернена до виконуючого заповідь, а етрог – в ліву, – і вимовляють благословення "наказав нам здійснювати нетілат-лулав...."

13 тішрея 5598 року (12 жовтня 1837 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аківи Ейгера.Рабі Аківа бен Моше Гінс Ейгер народився 1761 року в Австрії у відомій рабинській родині. Навчався в єшивах Маттерсдорфа та Вроцлава, очолював громади Маркеш-Фрідланда та Познані, де й прожив решту часу. Створена ним у Познані єшива була найбільшою в Європі, а сам він вважався одним із найвидатніших талмудичних учених та найбільших ѓалахічних авторитетів того часу.Його онук, рабі Єѓуда-Лейб Егер, навчався спочатку у Гурського, потім у Коцкого та Ізбицького ребе, а надалі сам став главою одного з хасидських напрямів (його центр тепер знаходиться в ізраїльському Бней-Браку).13 тішрея 5643 року (26 вересня 1882 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) четвертого Любавицького ребе рабі Шмуеля (ребе Маѓараш).Рабі Шмуель бен Менахем-Мендл народився 2 іяра 5594 (1834) року і після відходу його батька, третього Любавицького ребе, рабі Цемах Цедека, у 1866 році з цього світу очолив рух Хабад.Незважаючи на те, що все життя він дуже сильно хворів і хвороби завдавали йому мук, ребе Маѓараш інтенсивно працював, залишивши після себе понад 1000 майморим (хасидських-повчань-проповідей) та об'їздивши всю Європу, намагаючись організувати тиск на царський режим, щоб полегшити становище євреїв у росії.Шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак, розповідав, що приблизно за 25 хвилин до відходу з цього світу дідусь (тобто рабі Шмуель), узявши кишеньковий годинник і знявши його з ланцюжка, вставив аркуш паперу в годинник таким чином, щоб він зупинився, коли стрілка дійде до 11 годин 51 хвилини. Після цього він попросив покликати до нього синів, щоб висловити їм свою останню волю. А об 11 годині 51 хвилині 13 тішрея 5643 року він відійшов із цього світу.Похований ребе Маѓараш у Любавичах.джерело: chabad.odessa

Уявіть собі таку картину: Меджибіж, свято Сукот. До засновника хасидизму, святого Бааль Шем Това, приходять відомі рабини-опоненти — метнагдім — і заявляють:— Окремі деталі вашої суки викликають запитання!Бешт розпочинає з ними дискусію, доводячи, що за законами Тори його сука цілком кошерна. Але в певний момент… просто схиляє голову на руки. За кілька секунд він розкриває долоню, а на ній — записка на пергаменті:«Сука рабі Ісраеля Бааль Шем Това абсолютно кошерна.Підпис: Метатрон, князь небесної присутності».Дивовижно! Але зачекайте: навіщо Бешту знадобилося являти такі знаки й турбувати Небеса? І головне: як могло статися, що великий цадик, який виконував усі заповіді на рівні «мегадрін мін га-мегадрін» — із найвищою ретельністю та благочестям, — збудував суку без особливого зовнішнього блиску й численних прикрас?Сьомий Любавицький Ребе пояснює, що цей незвичайний вчинок містить надзвичайно глибокий урок для кожного з нас. 💡🛑 НАВІЩО СПУСКАТИСЯ ДО ПРОСТОТИ?Свято Сукот — це «початок відліку гріхів». На відміну від Рош га-Шана та Йом Кіпуру, коли людина перебуває на духовній висоті, у Сукот ми повертаємося до земного світу, де легко піддатися «жару» матеріальності. Сука стає нашим захистом від цього духовного вогню.Але духовний рівень у всіх різний. У провідників покоління сука сяє найвищим світлом, тоді як у простих євреїв — зовсім інша духовна реальність.Бааль Шем Тов вирішив спуститися до рівня простих євреїв. Він навмисно збудував простішу суку — цілком кошерну за законом, але без додаткових гідурів, тобто особливого прикрашання заповіді, звичного для нього.Навіщо?👉 Щоб показати приклад і вберегти простих євреїв від гріха. Щоб вони також мали простий, доступний і кошерний духовний захист.Справжній лідер не сидить у вежі зі слонової кістки й не думає лише про власні високі стандарти. Він готовий поступитися особистим гідуром — найвищим рівнем прикрашання заповіді, звісно, залишаючись суворо в межах дозволеного Галахою, — щоб допомогти іншому єврею та наблизити його до Тори.Так само Алтер Ребе міг відірватися від найвищого пізнання Б-га — «Імха ло хафацті» — заради того, щоб піти й зробити добро конкретній людині.🎯 ЯКИЙ УРОК ЦЕ ДАЄ НАМ СЬОГОДНІ?Звісно, тут ідеться про великих праведників. Звичайна людина не має права самостійно вирішувати, де можна відмовитися від галахічного чи традиційного прикрашання заповіді.Проте головний посил Бешта проходить крізь віки:✨ Заради духовного блага іншого єврея та його наближення до Тори справжній наставник готовий поступитися власним духовним комфортом і амбіціями, діючи при цьому виключно в межах закону.А якщо йдеться про євреїв, які не зі своєї вини взагалі не мають можливості збудувати суку, — тим більше наші ребе й наставники вкладають усю душу, щоб принести Б-жественне світло в їхнє життя.Нехай цей духовний захист наблизить нас до здійснення великої обітниці:«І простягни над нами суку Твого миру» —вже найближчої миті, з приходом Машиаха! ⚡️За матеріалами бесіди Любавицького Ребе на Симхат Тора 5727 (1966) року.джерело: 📖 Любавицький календар

Станом на 13:37 у столиці вже 25 поранених.🏥 17 із них перебувають у лікарнях.🕯️ Двоє людей загинули. Один чоловік помер у лікарні, ще одна людина загинула внаслідок атаки.🙏 Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким загиблих. Бажаємо якнайшвидшого одужання всім постраждалим.⚠️ Не ігноруйте сигнали повітряної тривоги та перебувайте в безпечних місцях.Бережіть себе — і нехай Всевишній береже всіх нас.🙌

Сім гостей (ушпізін) на Сукот — це душі семи великих праведників, які, згідно з кабалою, відвідують єврейські шалаші (сукки) у свято Сукот: Авраам, Іцхак, Яаков, Йосеф, Моше, Аарон і Давид. Вони називаються «ушпізін» (від арамейського «гості») й по черзі очолюють дні свята, уособлюючи духовну присутність і благословення в сукці.Хто такі ушпізінЦе душі семи духовних лідерів єврейського народу:Авраам — уособлює хесед (доброту)Іцхак — уособлює гвура (самодисципліну)Яаков — уособлює тіферет (гармонію та істину)Йосеф — уособлює йесод (основу та зв’язок)Моше — уособлює нецах (перемогу та силу)Аарон — уособлює ход (велич і смиренність)Давид — уособлює малхут (царство)Як запрошують ушпізін?Перед входом у сукку прийнято читати спеціальне благословення, запрошуючи цих праведних гостей у шалаш. Також ушпізін вшановують перед кожною трапезою в сукці.Духовний зміст ушпізінЗапрошення ушпізін символізує прагнення до духовного зростання й зв’язок із небесними джерелами. Це також нагадування про мандрівне життя наших праотців, яке дозволило їм виконати волю Всевишнього. Запрошуючи їх, євреї висловлюють надію, що більше не підуть у вигнання.

Сьогодні — 12 тішрея 5787 року✨ Айом-Йом ✨«Закріплено союз слова й діла — у мудрих порадах і злагоді думок, — і він не мине намарно».📖 Любавицький календар

12 тішрея 5537 року (25 вересня 1776 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраѓама бен Дов-Бера «Малаха» («Ангела»).Після відходу з цього світу рабі Ісраеля Баал Шем-Това рабі Дов-Бер, відомий як Межеричський магід (проповідник), очолив хасидський рух. Серед учнів магіда були товариші по навчанню — його син рабі Авраѓам, прозваний «Малах» («Ангел»), та Шнеур-Залман бен. Що означає «товариші по навчанню»? У єшивах існує така практика: двоє рівних за знаннями та інтелектом студентів утворюють хавруту (товариство) і займаються разом, удвох доходячи до розв'язання складних проблем та незрозумілих місць у матеріалі, що вивчається. Рабі Шнеур-Залман став відомий як Алтер ребе — засновник руху Хабад, а онуком рабі Авраѓама, який відійшов із цього світу у 26 років, був рабі Ісраель Фрідман (Ружинський ребе). Ну, а нащадки Ребе з Ружина стали родоначальниками рухів ружинських, садигорських та боянівських хасидів.джерело: chabad.odessa

Відкриття виставки Ольги Кравченко «У саду пам’яті»📅 5 жовтня🕕 18:00Пам’ять має дивовижну здатність зближувати далекі простори, повертати голоси й обличчя, зберігати невловне світло давно минулих днів. У живописі Ольги Кравченко ці враження продовжують жити власним життям: змінюються із часом, набувають нових колористичних відтінків і знаходять несподівані внутрішні перегуки.🌿 Образний світ художниці виростає з Красилова її дитинства, де в повоєнні роки ще звучав їдиш, а спогади про сусідів були невіддільною частиною близького й рідного світу.Згодом цей досвід збагатили кам’янисті схили Ізраїлю, прадавні оливи, бірюзове узбережжя Ейлата та єврейський квартал Маре в Парижі. Кожне із цих місць залишило глибокий слід у світовідчутті мисткині.Зустрічі з єврейською культурою та мистецтвом у різні роки відлунювали у творчості художниці тонкими алюзіями, спорідненістю настроїв і новими смисловими зв’язками. Побачене й пережите органічно впліталося в її художню мову, стаючи частиною тривалого й негучного діалогу.🖼 Виставка «У саду пам’яті» об’єднує ці візуальні роздуми, збираючи спогади та відчуття в єдиному просторі. Опинившись поруч, полотна відкривають приховані зв’язки, які раніше залишалися непомітними, і складаються в цілісну розповідь про взаємне відлуння культур у житті та мистецтві однієї людини.✨ Запрошуємо разом увійти до цього саду — простору, де пам’ять оживає у кольорах, образах і світлі.

Йом Кіпур уже позаду. Білий одяг прибрано, а підготовка до Сукоту набирає обертів.Здавалося б, можна видихнути! Ми щойно провели цілий день у синагозі, повністю очистилися й отримали спокуту. Ми чисті, наче ангели. Про яке ще каяття може йтися?І саме тут відкривається неймовірна глибина.Одного разу, після завершення Йом Кіпуру, Ребе Раяц прийшов до свого батька, Ребе Рашаба, із простим і трепетним запитанням:— «А що ж тепер?»І почув відповідь, яка змінює все наше сприйняття:— «Ось тепер і потрібно по-справжньому робити тшуву!»💡 Як таке можливо?! Ми ж щойно очистилися!Замисліться над цим парадоксом. У Талмуді розповідається про праведника Баву бен Буту, який щодня приносив жертву за можливий ненавмисний гріх — про всяк випадок. Але наступного дня після Йом Кіпуру мудреці заборонили йому це робити. Чому? Тому що Йом Кіпур уже все стер. Гріхів більше немає.То про яку тшуву говорить Ребе?!Таємниця полягає в розумінні того, що таке справжня тшува — повернення до Б-га.Поки людина перебуває на своєму звичному рівні, її служіння залишається недосконалим. Але в Йом Кіпур ми піднімаємося на запаморочливі духовні висоти — аж до рівня: «Перед Всевишнім очиститеся».І коли ти досягаєш цієї неймовірної вершини, то раптом озираєшся назад і розумієш: служіння, яке ще вчора здавалося тобі чудовим, сьогодні вже недостатнє. З висоти твого нового, духовно зрослого «я» попередній стан видається застоєм, майже віддаленням від Б-га.Це не сльози каяття через гріхи. Це сльози захоплення і трепету від усвідомлення того, що Б-г очікує від тебе ще більшого. Справжня тшува — це стан, коли сама душа спрямовується до Творця на цілковито новому рівні, раніше для неї недосяжному.🌟 «Готс Номен» — Ім’я ВсевишньогоНе випадково в народі день після Йом Кіпуру назвали «Готс Номен», що в перекладі з їдишу означає «Ім’я Всевишнього». Це особливе найменування має кілька глибоких рівнів.● По-перше, найпростіший і найбезпосередніший зміст: упродовж Десяти днів трепету ми промовляли в молитві «Святий Цар», а тепер повертаємося до слів «Святий Б-г». Ми знову вимовляємо Ім’я Творця — тому й сам цей день називається «Ім’ям Всевишнього».● По-друге, чотири дні між Йом Кіпуром і Сукотом відповідають чотирьом літерам священного чотирилітерного Імені Б-га. Сьогодні розкривається перша й найвища літера — «йуд», іскра Б-жественного розуму в нашій душі.● По-третє, у Йом Кіпур ми піднімаємося настільки високо, що долаємо навіть завісу Імені. Адже після семикратного проголошення слів «Г-сподь — це Б-г» наприкінці молитви Неїла Б-жественне світло розкривається поза межами будь-яких імен. Тому наступний день у народній традиції отримав назву «Ім’я Всевишнього» — день, що стоїть понад будь-якими рамками та людськими визначеннями.🔨 Від духовної висоти — до молотка й сукки!Але хасидизм ніколи не залишає нас у хмарах. Увесь сенс цих днів полягає в тому, щоб перенести це світло в матеріальний світ.Усю величезну енергію, чистоту й любов Йом Кіпуру потрібно взяти — і принести в будні. Як? Через конкретну справу!Саме цими днями ми починаємо будувати сукку, обираємо лулав та етрог.Знаєте чому? Мудреці навчають, що підготовка до виконання заповіді виражає нашу любов до Творця навіть більше, ніж саме її виконання. Коли ти з усмішкою забиваєш цвяхи в стіни сукки, то притягуєш Б-жественне світло безпосередньо у фізичний світ.І пам’ятайте найголовніше: Ребе наголошував, що ці дні є днями абсолютної радості. Тшува після Йом Кіпуру здійснюється не з мороку й розбитого серця, а з нестримного натхнення, любові та танцю!Хасиди передають із покоління в покоління: великі Ребе саме цього дня мали звичай виголошувати найглибші хасидські маамарим. Адже світло цього дня долає будь-які перешкоди.✨ Що тепер? Тепер ідемо будувати сукку — з радістю, новим диханням і розумінням того, що сьогодні ми ближчі до Джерела, ніж будь-коли.