Одне з цікавих питань про храмове начиння: якої форми були шість гілок Менори?Популярне уявлення — напівкруглі. Але джерела показують, що вони були прямими. Так зображено у рукописі коментаря Рамбама до Мішни. Раші пише, що «шість гілок виходять з її стовбура по діагоналі».Менора на арці Тита з напівкруглими гілками і язичницькими символами, ймовірно, є іншим світильником, не справжньою Менорою.Тому Любавицький Ребе вважає обов’язковим відкинути зображення Менори, створене на честь Тита, і повернути її справжній вигляд.Примітки:Рабейну Моше бен Маймон (Рамбам) (1135-1204) — великий кодифікатор Тори, філософ і лікар.Рабейну Шломо Іцхакі (Раші) (1040-1105) — найвідоміший коментатор Тори і Талмуда. джерело: www.jerusalem-korczak-home.com

У маленькому, але дуже світлому Тбілісі часто зустрічаєш символи солідарності. Уже три з половиною роки тут протестують на підтримку українського народу і проти агресивної політики рф. Але грузини не забули й про іншу війну. Біля Великої синагоги вже багато років стоїть велика ханукія. Та сьогодні це не святковий символ, а стіна пам’яті: вся поверхня обклеєна портретами, наліпками, побажаннями івритом, жовтими стрічками. Обличчя викрадених і вбитих, імена солдатів, короткі молитви. Ханукію перетворили на народний меморіал — щоб не дозволити війні розчинитися в інформаційному шумі. За кілька кварталів — ще один знак солідарності: на фасаді три прапори. Зверху — Грузія, нижче — Ізраїль та Україна. Це мова вулиці: кому тут співчувають, з ким себе ототожнюють. Три країни поєднує досвід життя поруч із великими загрозами та розуміння, що безпека залежить і від власної стійкості, і від союзів. Зв’язок «Грузія — Ізраїль» виник не раптово. Грузинські євреї — одна з найдавніших діаспор у світі: понад дві тисячі років історії на цій землі, власна мова (ківрулі), громади у Тбілісі, Кутаїсі, Оні. У ХХ столітті саме звідси почалася одна з ключових сторінок радянської алії: знаменитий лист 18 грузинських євреїв з відкритою вимогою права на виїзд став поштовхом до великого виходу у 1970-х і 1990-х. Тому майже в кожній тбіліській родині сьогодні знайдеться родич в Ашдоді, Бат-Ямі чи Рішон-ле-Ціоні. Це не «зовнішня тема» — це дуже особисте. Стосунки держав також досить тісні. Після здобуття незалежності Тбілісі та Єрусалим швидко налагодили співпрацю — від туризму й медицини до оборонних проєктів (так, інколи з паузами через зовнішній тиск, але мости не спалили). Грузинське суспільство, попри внутрішні суперечки, традиційно тепло ставиться до євреїв; побутовий антисемітизм тут відчутно нижчий, ніж у більшості країн Східної чи Західної Європи. І це видно не з рапортів, а з голосу вулиць: ніхто не зрізає наліпки з ханукії, не замальовує прапори, не зриває меморіальні фотографії. Операції, прем’єри, посередники — усе це змінюється. Але є речі, яких у Тбілісі можна торкнутися руками: символи, що стали пам’яттю. Саме тому ця ханукія — дзеркало стосунків Грузії та Ізраїлю. Тут не бояться назвати добро добром, а зло злом. І це, мабуть, найважливіше в часи, коли півсвіту говорить ухильно. джерело: https://www.facebook.com/Nevzlin

Зараз ми всі у стані постійного нервового напруження через ситуацію в Україні, переживаємо за рідних в окупації та чоловіків у війську. Страх, відчай, тривога і паніка стають нашими звичними супутниками. Це все нормальна фізіологічна реакція на загрозу життю та здоров’ю, та на постійний тиск під яким перебувають всі українці. Затяжний стан тривоги заважає нормально жити та приймати раціональні рішення, ще й може призвести до серйозних психічних порушень.Важливо вчитися керувати власними емоціями та необхідно зводити панічні настрої до мінімуму, особливо у воєнний час.Ваша увага до власного самопочуття та емоцій близьких людей, може бути не лише прикладом турботи, а й вчасної допомоги.Панічна атака – це стан, коли організм раптово на фізіологічному рівні реагує на почуття сильного необґрунтованого страху.Важливо навчитись розпізнавати панічні атаки та знати її ознаки, адже частина з них можуть бути симптомами тяжких фізичних станів і, якщо ми виключаємо ймовірність панічної атаки, то людині потрібна швидка медична допомога. Складно, але можливо розібратися чи це саме панічна атака викликає відчуття втрати контролю над тілом, серцевого нападу чи близької смерті.Важливо запам’ятати, що панічні атаки самі по собі загрози життю не несуть!Якщо у вас спостерігалось 3 та більше описаних симптомів - це панічна атака. Тоді варто звернутись за допомогою до лікарів. Ці фізичні симптоми посилюють тривогу, сильна тривога породжує інтенсивні симптоми, вони стимулюють ще більший страх - коло змикається.Причини панічних атак до кінця невідомі. Важливим є спадковість, тип особистості та агресивні зовнішні фактори - сексуальне чи інше насильство, тяжка хвороба, смерть близької людини, фінансові проблеми… Під час війни та окупації до всього додається полон, тортури, фільтраційні заходи окупантів, моральний тиск та ще маса негативних впливів.Панічні атаки зазвичай починаються раптово, без попередження і не за графіком - спонтанні. Вони можуть завдати удару будь-коли: під час прогулянки з дітьми, за кермом автомобіля, у торгівельному центрі, під час відпочинку чи в укритті - ситуаційно. Або бути спровоковані вживанням наркотичних чи алкогольних речовин - умовно-ситуаційні.Подія чи місце запускає панічну атаку? Спочатку може і не бути якогось конкретного тригера, він може сформуватися пізніше.. Наприклад, якщо перша панічна атака почалась під час ворожого обстрілу, то голосні звуки можуть стати пусковим гачком наступних.У той момент, коли вас наздогнав напад, дуже складно себе контролювати, але ви можете допомогти собі швидко позбутися від нього:🟣Вийти на свіже повітря або відкрити вікна, розстебнути одяг. Облити обличчя прохолодною водою.🟣Важливо переключитися на дихання. Постарайтеся дихати глибоко, повільно і на повні груди. Для підвищення рівня вуглекислого газу в крові, подихайте в пакет або складені долоні, ніби хочете їх зігріти. Якщо відчуваєте, що вас “накриває” панікою і вам страшно - нормалізуйте дихання. Спробуйте дихання квадратом - повільний вдих на рахунок 1-2-3-4, пауза 1-2-3-4, видих 1-2-3-4, пауза 1-2-3-4. При цьому можете малювати очима квадрат. Головне, щоб увага переключилась на виконання конкретних завдань. Також деяким людям допомагає спів улюбленої пісні.🟣Намагайтесь думати про щось хороше або заговоріть з ким-небудь. Спробуйте порахувати до 100 або перераховуйте машини, що проїжджають, якщо страх вас застиг в транспорті або на вулиці. Все це допомагає переключити увагу з тривожних відчуттів. Якщо причиною тривоги стало певне місце, поспішіть його покинути.🟣Для стабілізації тіла упріться в стійку поверхню руками або вдавлюйте ногами підлогу. Такий стан дасть вам відчуття впевненості та контролю. Постійно повторюйте собі, що зараз це все закінчиться.Тривога, що виникла не заподіє вам шкоди, вона просто плід вашої уяви.Якщо ж ви стали свідком панічної атаки у кого-небудь, ви можете допомогти людині впоратися з проблемою. Головне - не піддаватися паніці самому! Ви повинні бути спокійні.джерело: https://www.bcrr.org.ua/

📌10 хешвана 2197 року (1564 рік до н.е.) — День народження Гада бен Яакова.📌10 хешвана 2322 року (1439 рік до н. е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Гада бен Яакова.Гад був сьомим сином нашого праотця Яакова і первістком однієї з його дружин — Зілпи (служниці Леї). Народився він в Арам-Наѓараїмі (територія нинішнього Іраку), де його батько був на службі у тестя (діда Гада) — Лавана і покинув цей світ через 125 років, перебуваючи в ЄгиптіКоли на шляху до Ерец-Ісраель євреї зайняли Зайордань, коліна Гада і Реувена, а також половина коліна Менаше звернулися до Моше з проханням дати їм в наділи пасовища Гілада, де вони могли б кочувати зі своїми численними овечими стадами. Моше погодився з умовою, щоб всі боєздатні чоловіки, залишивши жінок і дітей у новоотриманих наділах, перейшли Йордан і разом з іншими колінами брали участь у завоюванні Ерец-Кнаана (Ханаан, майбутня Ерец-Ісраель). Отриманий Гадом наділ включав південний Гілад, західну частину північного Гіладу і майже всю Йорданську долину до озера Кінерет.З племені Гада походив суддя Іфтах. Після розпаду єдиного єврейського царства плем'я Гада входило до складу Ізраїльського (Північного) царства.

🕊️ На початку тижневої глави Всевишній говорить Аврааму:«Лех-Леха ме-арцеха, у-мімоладтеха, у-мібейт авіха — ель га-арец ашер арека»— «Вийди зі своєї землі, з батьківщини твоєї, з дому батька твого — до землі, яку Я тобі покажу» (Берешит 12:1)📖 Ребе пояснює:Слова «Лех-Леха» означають не лише «йди», а «йди до себе» — до своєї справжньої суті, до Божественної душі в тобі.🚶‍♂️ Кожен єврей у своєму житті чує цей заклик:«Зі своєї землі» — вийди за межі природних бажань і звичок.«З батьківщини» — піднесись над впливом оточення.«З дому батька» — навіть над тим, що здається природним і вродженим.✨ Усе це — щоб прийти в «землю, яку Я тобі покажу», тобто в стан, де в тобі розкривається воля Всевишнього.🔥 І навіть якщо ти вже пройшов шлях — знову лунає той самий заклик: «Лех-Леха!»Продовжуй рух. Підіймайся вище. Ставай ближче до своєї істинної Б-жественної суті .джерело: t.me/LubavitcherRebe770

* 9 хешвана 5088 року (25 жовтня 1327 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) мудреця і законодавця рабі Ашера бен Єхіеля.Видатний талмудист рабі Ашер бен Єхіель (відомий також як Ашері або Рош) народився в середині ХIII століття в Німеччині в відомій єврейській родині (його предком був великий законовчитель рабі Гершон Меор ѓа-Гола («Світоч вигнання»)). Його вчителем був лідер європейських (ашкеназьких) євреїв рабі Меїр бен Борух з Роттенбурга, але після того, як рабі Меїр був ув'язнений, загальновизнаним лідером європейського єврейства став Рош. Побоюючись, що його спіткає та ж доля, Рош у 1303 році залишає Німеччину, вирушивши на запрошення великого мудреця рабі Шломо ібн Адерета (Рашба) з Барселони до Іспанії. У 1305 році він стає главою єврейської громади Толедо.Тут рабі Рош прожив решту життя, дуже багато зробивши для зближення ашкеназької (німецької) і сефардської (іспанської) єврейських традицій. Зокрема, він запровадив в Іспанії систему навчання Талмуду за методами, прийнятими в Німеччині, так що в його єшиву з'їжджалися студенти з усієї Європи. Коментарі Роша є обов'язковою частиною Талмуду, а його праці з Ґалахи (єврейського закону) послужили основою для створення законодавчих кодексів, наприклад «Шулхан аруха» (див. 2 елула). Також, крім своїх видатних знань, рабі Ашер був відомий своєю благочесністю і поведінкою, гідною наслідування. джерело: chabad.odessa

В Литві, за дві години їзди від Вільнюса, нещодавно відкрився новий єврейський музей «Втрачений штетл». Колись на цьому місці було єврейське містечко Шедува. Сьогодні тут не живе жодного єврея.Однак пам’ять про них і про єврейську історію Шедуви була відновлена завдяки старанням письменника Сергія Кановича. Спочатку він працював над відновленням єврейського кладовища. Коли ця робота завершилася, Канович зрозумів, що без належної уваги кладовище знову занепаде. Тоді й виникла ідея унікального музею, який би розповідав про життя містечка і водночас став меморіалом Голокосту. Музей мав стати «охоронцем кладовища» та довершити історію.В основі музею — повсякденне життя у міжвоєнні роки та особисті історії євреїв Шедуви під час Голокосту. Виставка складається з дев’яти галерей. При вході відвідувачів зустрічає фільм про містечко Шедува, а далі — коротка розповідь про історію литовського єврейства. Потім демонструється мультимедійний макет Шедуви, матеріали про економічне життя, культуру та конфлікти. Галерея «Мрії і реальність» знайомить з єврейськими підлітками 1930-х років. У галереї «Люди Книги» розміщено вражаючий ковчег Тори, створений за мотивами ковчега з дерев’яної синагоги в містечку Валкінінкай, знищеної німцями у 1941 році.Галерея «Голокост» ретельно відтворює події, що сталися з євреями міста. Місцеві жителі, які брали участь у масових убивствах, нерідко особисто знали своїх жертв. Тут лунають свідчення литовських очевидців, записані на відео, а також розповіді тих, хто вижив, інколи завдяки сусідам, які ризикували життям, рятуючи їх.У музеї також є меморіальна зона та вражаючий «Каньйон Надії». Цей коридор заввишки 20 метрів веде до великого вікна з видом на кладовище. Тут поховані євреї Шедуви, які померли природною смертю.Музей «Втрачений штетл» може задати новий стандарт для єврейських музеїв Литви та музеїв штетлів у Східній Європі. Але головне — він показує, що пам’ять про єврейське життя в Литві жива, і суспільство має запит на її збереження.джерело:https://www.facebook.com/Nevzlin

📌Питання: Чому перед молитвою Аміда прийнято зробити три кроки назад, а потім уперед? ❗Відповідь: У Вавилонському Талмуді¹ та в книзі «Зоар»² сказано, що після завершення молитви людина переходить зі сфери святості до буденного світу. Цей перехід пов’язаний із числом три, як це було у євреїв здавна. Наприклад, коли євреї здригнулися під час отримання Тори, вони відступили назад на три кроки. Коли Моше увійшов до Всевишнього, він пройшов три перегороди — «темрява, хмара і морок»³. Коли коени завершували принесення постійної жертви⁴, вони також відступали три кроки назад. Наші мудреці пояснили причину, чому й нині прийнято робити ці три кроки перед початком молитви Аміда. Коли людина прагне наблизитися до Б-га, вона робить крок назад, показуючи, що з одного боку вона не заслуговує такої близькості, а з іншого — лише завдяки великому милосердю Творця отримує право звернутися до Нього з молитвою. Тому перед Амідою (яка є найголовнішою частиною молитви) прийнято зробити три кроки назад⁵, а потім повернутися і зробити три кроки вперед (після цього звести ноги разом)⁶. Так само роблять після завершення молитви, тільки в зворотному порядку. А хто не робить цих трьох кроків у кінці, той ніби й не молився⁷. Під час завершення молитви прийнято трохи схилитися і в такому положенні зробити три кроки назад⁸, подібно до того, як відходять від царя⁹. Перший крок назад починають з лівої ноги, що показує, як важко нам віддалятися від Всевишнього. Потім, зробивши три кроки назад і схиливши голову, прощаються з духовною присутністю. Це робиться так: на словах «Установлює мир у висотах Своїх» схиляють голову вліво (це права сторона Шхіни навпроти молільника). На словах «Він нехай пошле мир нам» — нахиляють голову праворуч (ліва сторона Шхіни). Після завершення фрази ще раз схиляють голову вперед, як раб перед господарем, і промовляють «Нехай буде воля... щоб відбудовано Храм»¹⁰. За звичаєм ХАБАДа¹¹: «Установлює мир у висотах Своїх» — нахил вліво, «Він» — нахил уперед, «нехай пошле мир нам» — нахил праворуч, «і всьому Ізраїлю. І скажімо: Амен!» — нахил уперед. Той, хто завершив Амід і зробив три кроки назад, має стояти нерухомо, ноги разом. Якщо одразу повернутися на місце — це виглядає так, ніби людина насправді не відступила, не попрощалася зі своїм Царем. Дозволено повернутися через час, потрібний для проходження чотирьох ліктів (приблизно два метри). Якщо в синагозі дуже тісно — дозволено повернутися одразу. Бажано чекати, поки хазан почне «Кдуша», і тоді повернутися вперед¹². Примітки: Трактат «Йома» 53б. «Тикуней Зоар» 26:1. «Дварим» 4:11. Наша молитва пов’язана з жертвопринесенням «тамід». Звичай Ребе в Шахарит: хазан при словах «Хвала Б-гу...» робить три кроки назад, починаючи з лівої ноги, а потім три вперед — з правої («Маасе Мелех» 3:60–61).У Мінха і Маарів — перший крок назад з лівої ноги, останній — також лівою, але без зведення ніг; повернення — з правої («Маасе Мелех» 7:9). Подібно до ангелів: «Ноги їх — нога пряма» (Єхезкель 1:7). «Йома» 53б; «Шулхан Арух» Алтер Ребе 123:1. Якщо ззаду молиться людина ближче ніж у двох метрах — не можна відступати до її завершення («Шулхан Арух» Алтер Ребе 102:5 та ін.). Крок має бути таким, щоб великий палець однієї ноги був напроти п’яти другої. Менший крок не рахується («Шулхан Арух» Алтер Ребе 123:6; «Кцот а-шулхан» 20:24). «Шулхан Арух» Алтер Ребе 123:1. «Сефер а-мінгаґім», с. 12; «Маасе Мелех» 3:73. РАМБАМ, «Закони молитви» 9:4; «Шулхан Арух» Алтер Ребе 123:3. Рав Барух Губніцький

Що робить людина, коли в неї виникає глибоке запитання? Вона має пов’язати себе з душами праведників, які ставили питання Творцеві ще до створення світу. І тоді вона звертається до Всевишнього:«Я хочу почути відповідь безпосередньо від Тебе».«Як я пізнаю, що успадкую її (Землю Ізраїлю)?»(Берешит 15:8)Перед створенням світу Творець радився з душами праведників. І вони запитали Його:«Ти створюєш світ, але коли приведеш Машіаха? Коли врятуєш світ?»Перед тим Творець показав їм світ, який мав створити. І коли вони вдивилися в нього, то запитали:«Що буде з цим світом?»Це ж саме запитання не давало спокою праотцеві Авраѓаму. Саме тому Творець уклав Завіт із ним — щоб його нащадки довели світ до виправлення.А тепер відкриймо серця.Уявімо: є жінка, яку я глибоко люблю. Я зустрічаю на вулиці товариша й прошу його:«Зроби ласку, я зараз дуже зайнятий. Якщо побачиш цю жінку, передай їй, що я люблю її і хочу одружитися».Але ж зрозуміло, що жінка не захоче чути такі слова від стороннього. Якщо я люблю — мушу сказати це сам.Так само є речі, які ми не хочемо чути через посередника. Є запитання, відповіді на які хочемо почути лише від Творця — навіть не через пророка.Тора, яку ми маємо сьогодні, була дана через посланця — через Моше. Це означає, що в ній не завжди знайдеш відповіді на найглибші запитання.Одне з найглибших запитань у світі — це Земля Ізраїлю.Творець дав її нам і водночас залишив запитання:«Навіщо Я дав вам Землю Ізраїлю?»У Торі є багато пояснень, коментарів і тлумачень, але саме питання Землі пробуджує найглибші роздуми. Ми отримали її, потім пішли у вигнання, знову повернулися, і знову — вигнання. Тепер повертаємося знову, але зіткнулися з безліччю труднощів. Земля Ізраїлю — це найскладніше питання людства.Коли Авраѓам питає:«Як я пізнаю, що успадкую її?» —він насправді запитує:«Владико світу, для чого Ти дав моїм нащадкам Землю Ізраїлю?»Що робить людина, коли в неї є глибоке запитання? Вона пов’язує себе з душами праведників, які питали Творця перед створенням світу, і каже:«Хочу почути відповідь безпосередньо від Тебе».Дев’ятого ава ми не вивчаємо Тору. Чому? Бо цього дня ми не хочемо чути слова, сказані через посланця.Запитання Дев’ятого ава — це питання про Землю Ізраїлю. Воно настільки глибоке, що ми хочемо почути на нього відповідь лише від Самого Творця.Машіах — це і є відповідь Всевишнього.Зазвичай люди одружуються й народжують дітей. Але з Авраѓамом було інакше. Від створення світу ще не траплялося, щоб подружжя не могло мати дітей. Першими, хто зіткнувся з цим, були Авраѓам і Сара.Для них це стало не просто труднощами — це був новий етап у стосунках із Творцем. Відтоді Всевишній хотів, щоб народження дітей стало чудом, знаком Його присутності у світі.І чоловік, і жінка можуть звернутися до Творця з проханням:«Владико світу, чому Ти не даєш нам дітей?»Нехай буде благословення для нас усіх:«Владико світу! Ти вже дав нам дітей, але як багато з них сьогодні далекі від свого єврейства, від Землі Ізраїлю… Що з ними зараз?»Коли людина здатна ставити такі запитання, коли пов’язує себе з глибиною Тори праотця Авраѓама — тоді лише Сам Творець може дати відповідь.Творець прийняв прохання Авраѓама й сказав йому:«Наприкінці Я буду з тобою» (трактат Псахім 117б).Адже Авраѓам був тим, хто сказав Творцеві:«Я хочу, щоб Ти відповів Мені. Хочу почути відповідь тільки від Тебе».джерело: breslev.com/3813488/

Агар — служниця Сари Коли Сара відправила свою служницю до чоловіка — це було передбачено Творцем чи вона «взяла долю у свої руки»? Чий це був план — Божий чи людський? І те, що сталося з Агар — чи було це її життєвим шляхом, її призначенням? Складається враження, що якби Сара мала більше віри й покладання на Всевишнього, Ішмаеля, можливо, не було б.«Агар, служниця Сари» — це захопливий сюжет, який зворушував художників і поетів усіх часів і народів.Усі коментатори Тори сходяться на тому, що Сара не помилилася. Попри те, що наслідки цієї історії ускладнили долю єврейського народу — і світу загалом, — якби не дії Сари, усе могло б завершитися ще важче.Всевишній пообіцяв Авраму, що в нього народиться син, але не сказав, що саме від Сари. Після десяти років життя в Землі Ізраїлю без дітей Сара вирішила, що причина — в ній. Проте насправді затримка була пов’язана з тим, що Авраѓам мав остаточно очиститися від нечистоти, яку Змій приніс у людський рід. Ця нечистота мала «вийти» через потомство Агари.Рабі Натан із Бреслева та Мальбім пояснюють: народження Ішмаеля було необхідним етапом перед народженням Іцхака, так само як лушпиння передує плоду.Раші пише, що Сара привела суперницю до свого дому, сподіваючись, що в заслугу її страждань Всевишній змилостивиться над нею і подарує дітей. Інші коментатори додають, що Сара віддала Авраѓаму свою служницю, гадаючи, що якщо народжені нею діти виявляться гідними, вона їх усиновить.Якби Агар зберегла покору, історія людства могла б розвинутися зовсім інакше.Але Агар, завагітнівши, піднеслася над господинею і повстала проти неї. Тоді Сара, маючи дар пророцтва, зажадала від Авраѓама вигнати її. Вона втратила дитину. Лише після того, як за словом ангела Агар упокорилася перед Сарою, її повернули в дім Авраѓама, де згодом народився Ішмаель.І тут виникає запитання: навіщо все це було потрібно, якщо результатом став народжений Ішмаель?Рав Еліезер Берлянд пояснює: вигнання Агари фактично врятувало світ. Якби народилася дитина, яку вона зачала спочатку, наслідки були б руйнівними. Про Ішмаеля Тора каже: «Рука його на всіх, і рука всіх на ньому». Але про ту першу дитину сказали б лише: «Рука його на всіх».Отже, саме пророчий дар і мудрість Сари врятували людство.До речі, як зазначає великий Ор га-Хаїм га-Кадош, Ішмаель мав статус раба. Але це — вже інша історія… джерело: breslev.com

У неділю спільнота зібралася на натхненну лекцію ребецин Хани Азман — про внутрішню рівновагу, силу слова та шлях до гармонії.Мудрі думки, щирість і світло, яке панувало в залі, торкнули кожне серце.✨ Такі зустрічі нагадують: справжня краса жінки — у спокої душі та доброті.

Сьогодні — 6 Мар-Хешвана 5786 року.📌 У цей день, у 1992 році, відбулася остання зустріч рабина Мордехая Еліягу з Любавицьким Ребе. 🌿Рав Мордехай Еліягу — перший сефардський головний рабин Ізраїлю та великий друг Любавицького Ребе.📜 Народився у 1929 році в Старому місті Єрусалима. Виріс у бідності, але з юних років присвятив себе Торі. Навчався у великих мудреців — рабинів Езри Атії, Цадка Хуцина та Бааба Салі. Уже в молодості став наймолодшим даяном (суддею) в Ізраїлі.🕯 Згодом — член Верховного рабинського суду та головний рабин Ізраїлю (1983–1993). Відомий як глибокий знавець і «нігле» (відкритої Тори), і «сод» (прихованої, містичної частини).💫 Зв’язок із Любавицьким РебеПерший контакт стався, коли рав Еліягу прочитав бесіду Ребе про допомогу бідним перед святами — «кімха депісха». Він помітив, що ця ідея вже є у Арізаля, і через хасидів Ребе передав, що саме з Арізаля він це взяв — просто у друці пропустили посилання. З цього моменту між ними зав’язався теплий духовний зв’язок.🤝 Рав Мордехай Еліягу кілька разів бував у Ребе — на особистих йехідут і під час офіційних візитів як головний рабин Ізраїлю. Вони говорили про важливість вивчення внутрішньої частини Тори, про чистоту сім’ї, кашрут, виховання. Після цих зустрічей рав Еліягу говорив:«Кожне слово Ребе — це як Шхіна, що промовляє з його уст. Видно, що це не просто людина, а душа, що охоплює весь Ізраїль».🕊 Він називав Ребе «вищим за ангела» і казав, що бачив у ньому ясність розуму й силу, яку неможливо пояснити по-людськи.Після хвороби Ребе у 1992 році рав Еліягу закликав усіх молитися за його зцілення й говорив:«Якби Ізраїль слухав Ребе — не мав би багатьох своїх проблем».📚 Він підтримував усі ініціативи Ребе: вивчення Рамбама, проєкт «Букви в Сефер Тора для дітей», кампанії за Шлемут га-Арец — цілісність Землі Ізраїлю.Про вивчення Рамбама він сказав:«Такий задум міг зійти тільки з небес. Це ідея душі великої людини — об’єднати весь народ навколо Тори».💖 Після відходу Ребе рав Еліягу продовжував надихати всіх іти його шляхом:«Потрібно діяти так, як учив Ребе — не зупинятися ні на мить».✨ Його слова на одному з фарбренгенів:«Ребе — це не просто рабин, а душа всього народу Ізраїлю».джерело: https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8