2 частина• Кожен день місяця елул (крім Шабату і останнього дня місяця) сурмлять в шофар (баранячий ріг), закликаючи до каяття• При написанні листа або при зустрічі з кимось прийнято на закінчення благословляти один одного побажанням "Ктіва Вахатіма Това!", Що означає: "Щоб тобі на новий рік був винесений і затверджений добрий вердикт!" Тобто треба повинен на початку або наприкінці листа вказати, що він бажає адресату знайти милість і благословення Небес, щоб він був виправданий в День Суду, благополучно вписаний в Книгу Життя і удостоївся остаточного доброго підпису.• Баал-Шем-Тов встановив звичай читати три додаткових псалми кожного дня, починаючи з 1-го елула аж до Йом-Кіпуру. У перший день прочитують псалми 1-3, у другий - 4-6 і т.д., а в Йом-Кіпур прочитують 36 псалмів, що залишилися, і тим самим завершують всю книгу.• Будучи місяцем самоперевірки, елул - це хороший час, щоб віддати тфілін і мезузи на перевірку досвідченому сойферу (переписувачу священних сувоїв) і упевнитися в їх кошерності. Все, що вимагає виправлення, негайно виправляється.• Протягом останнього тижня елул, в дні, що передують Рош-ГаШана, читають Сліхот ("молитви каяття") Перший раз - опівночі на виході Шабату, а в інші дні - рано вранці. джерело:https://www.tureizahav.lviv.ua/ua/

Починаючи з другого дня новомісяця елул (тобто з 1-го елул) і аж до дня, що передує передвечір’ю Рош га-Шана, у синагогах трублять у шофар після завершення ранкової молитви Шахаріт. Ці щоденні трублення складаються з чотирьох звуків: «Ткія», «Шеварім», «Труа» і знову «Ткія».Це трублення не приписане Торою, а встановлене давнім єврейським звичаєм. Коли Моше в Рош Ходеш місяця елул піднявся на гору Сінай, щоб отримати нові Скрижалі Заповіту, євреї в своєму стані трубили в шофар, аби весь народ знав, що Моше лише тимчасово піднявся на Небеса (а не залишив землю назавжди) і щоб за його відсутності не впасти в ідолопоклонство. На згадку про це євреї трублять у шофар з початку елул — щоб пригадати, як Моше піднімався до Всевишнього, і ще раз підтвердити, що Ізраїль покаявся у гріху створення «золотого тельця» та отримав прощення, адже Всевишній у Своєму милосерді дав нові скрижалі після сорока днів. Це нагадування має пробуджувати в кожному євреї прагнення до тшуви — покаяння і повернення до Всевишнього.Трублять у шофар після завершення ранкової молитви, бо й Моше свого часу піднімався на гору зранку.Трублення здійснюється протягом усього місяця, щоб попередити народ про наближення Дня Суду й пробудити прагнення до тшуви. Адже природа звуку шофара така, що він вселяє тривогу в серця людей, як сказано у Писанні: «Чи може народ не стривожитися, коли в місті пролунає шофар?» (Амос 3:6). Звук шофара ніби проголошує: «Прокиньтеся, сплячі, від свого сну, дрімаючі — від дрімоти, вдивіться у свої вчинки й розкайтесь у гріхах». Так писав Рамбам.У переддень Рош га-Шана в шофар не трублять, щоб провести межу між трубленням у елул, яке є давнім єврейським звичаєм, встановленим нашими мудрецями, та трубленням у Рош га-Шана, заповіданим Торою.Починаючи з другого дня новомісяця елул і аж до Ошана раба, останнього дня свята Сукот (включно), в ашкеназьких громадах у ранкову та вечірню молитви включають 27-й Псалом. Цей звичай базується на Мідраші, що пояснює перші слова Псалма: «Господь — світло моє й спасіння моє». Мідраш тлумачить, що слова «світло моє» стосуються Рош га-Шана, «спасіння моє» — Йом Кіпуру, а подальші слова «бо Він укриє мене в Своїй кущі» нагадують про свято Сукот. За звичаєм, установленим Арі, цей Псалом читають після ранкової та післяполуденної молитви.У деяких єврейських громадах прийнято після завершення молитви при великій кількості людей читати Псалми — десять або більше — відповідно до місцевого звичаю.Той, хто пише в цьому місяці листа, має на початку чи наприкінці вказати побажання адресатові, щоб він здобув милість і благословення Небес, був виправданий у День Суду, вписаний у Книгу Життя і удостоївся остаточного схвального підпису.Сенс цього звичаю — нагадати собі та іншим про наближення Дня Суду, про необхідність готуватися до нього, зробити тшуву й просити милості у Всевишнього.Люди, які з особливою ретельністю виконують заповіді Тори, зазвичай саме в цьому місяці перевіряють кашрут тфілін і мезуз у своїх домівках, а також інших предметів, пов’язаних із виконанням заповідей. Усе, що потребує виправлення, виправляється негайно.За давнім звичаєм, у кожен із днів елул у синагогах проголошується: «Поверніться, діти-відступники» (Йірмеягу 3:14).джерело: https://toldot.com

Починаючи з другого дня новомісяця елул (тобто з 1-го елул) і аж до дня, що передує передвечір’ю Рош га-Шана, у синагогах трублять у шофар після завершення ранкової молитви Шахаріт. Ці щоденні трублення складаються з чотирьох звуків: «Ткія», «Шеварім», «Труа» і знову «Ткія».Це трублення не приписане Торою, а встановлене давнім єврейським звичаєм. Коли Моше в Рош Ходеш місяця елул піднявся на гору Сінай, щоб отримати нові Скрижалі Заповіту, євреї в своєму стані трубили в шофар, аби весь народ знав, що Моше лише тимчасово піднявся на Небеса (а не залишив землю назавжди) і щоб за його відсутності не впасти в ідолопоклонство. На згадку про це євреї трублять у шофар з початку елул — щоб пригадати, як Моше піднімався до Всевишнього, і ще раз підтвердити, що Ізраїль покаявся у гріху створення «золотого тельця» та отримав прощення, адже Всевишній у Своєму милосерді дав нові скрижалі після сорока днів. Це нагадування має пробуджувати в кожному євреї прагнення до тшуви — покаяння і повернення до Всевишнього.Трублять у шофар після завершення ранкової молитви, бо й Моше свого часу піднімався на гору зранку.Трублення здійснюється протягом усього місяця, щоб попередити народ про наближення Дня Суду й пробудити прагнення до тшуви. Адже природа звуку шофара така, що він вселяє тривогу в серця людей, як сказано у Писанні: «Чи може народ не стривожитися, коли в місті пролунає шофар?» (Амос 3:6). Звук шофара ніби проголошує: «Прокиньтеся, сплячі, від свого сну, дрімаючі — від дрімоти, вдивіться у свої вчинки й розкайтесь у гріхах». Так писав Рамбам.У переддень Рош га-Шана в шофар не трублять, щоб провести межу між трубленням у елул, яке є давнім єврейським звичаєм, встановленим нашими мудрецями, та трубленням у Рош га-Шана, заповіданим Торою.Починаючи з другого дня новомісяця елул і аж до Ошана раба, останнього дня свята Сукот (включно), в ашкеназьких громадах у ранкову та вечірню молитви включають 27-й Псалом. Цей звичай базується на Мідраші, що пояснює перші слова Псалма: «Господь — світло моє й спасіння моє». Мідраш тлумачить, що слова «світло моє» стосуються Рош га-Шана, «спасіння моє» — Йом Кіпуру, а подальші слова «бо Він укриє мене в Своїй кущі» нагадують про свято Сукот. За звичаєм, установленим Арі, цей Псалом читають після ранкової та післяполуденної молитви.У деяких єврейських громадах прийнято після завершення молитви при великій кількості людей читати Псалми — десять або більше — відповідно до місцевого звичаю.Той, хто пише в цьому місяці листа, має на початку чи наприкінці вказати побажання адресатові, щоб він здобув милість і благословення Небес, був виправданий у День Суду, вписаний у Книгу Життя і удостоївся остаточного схвального підпису.Сенс цього звичаю — нагадати собі та іншим про наближення Дня Суду, про необхідність готуватися до нього, зробити тшуву й просити милості у Всевишнього.Люди, які з особливою ретельністю виконують заповіді Тори, зазвичай саме в цьому місяці перевіряють кашрут тфілін і мезуз у своїх домівках, а також інших предметів, пов’язаних із виконанням заповідей. Усе, що потребує виправлення, виправляється негайно.За давнім звичаєм, у кожен із днів елул у синагогах проголошується: «Поверніться, діти-відступники» (Йірмеягу 3:14).

1 елула 2448 року (1313 рік до н. е.) — Третє сходження Моше на гору Сінай.Рано вранці Моше піднявся на гору Сінай, несучи з собою кам’яні таблиці, щоб Всевишній міг заново написати на них Десять заповідей.На вершині гори Всевишній дозволив Моше побачити Його спину, але не обличчя (що великий мудрець і коментатор рабі Моше бен Маймон (Рамбам) інтерпретував як вказівку на можливість сприйняття матеріальності Всевишнього, але не Його сутності) і, поставивши тим самим перешкоду для людських можливостей пізнання Бога. І там же, на вершині Сінаю, Всевишній відкрив Мойсею тринадцять атрибутів Божого милосердя.Це було третє за рахунком, у період дарування Тори, 40-денне перебування Мойсея на горі Сінай. Моше залишався на горі 40 днів, до 10 тішрея (Йом Кіпур), весь цей час намагаючись домогтися у Всевишнього повного прощення для єврейського народу, який, поклоняючись золотому тельцю, порушив умови завіту, укладеного біля гори Сінай.Прощення було отримано, і відтоді місяць елул отримав назву місяця «Божественного милосердя та прощення».2 елула 5315 року (19 серпня 1555 року) — Завершено написання книги «Шулхан Арух».Звід життєвих норм і правил поведінки євреїв «Шулхан Арух» (назва перекладається як «Накритий стіл») був написаний великим мудрецем рабі Йосефом Каро (1488–1575) у 1555 році в Цфаті (Ерец-Ісраель). Вперше книга була надрукована у Венеції в 1565 році.джерело: chabad.odessa

Місяць Елул це час оновлення, прощення й повернення до себе та до Вс-вишнього.ХОДЕШ ТОВ!

 частина 1Згідно з традицією, елул, останній місяць єврейського календаря - це час самоаналізу і підведення підсумків, час, щоб осмислити скоєні вчинки і оцінити духовне зростання, досягнуте протягом року, що минає. Це час для підготовки до Днів Трепету - Рош-ГаШана і Йом - Кіпуру, які наближаються.Будучи "місяцем Б-жественного милосердя", елул є найбільш сприятливим часом для тшуви (каяття, або буквально "повернення") , молитви і доброчинності, а також для особливого прояву агават-Ісроель (любові до євреїв). Адже саме в цей місяць року подібними справами набагато легше досягти істотних результатів у роботі над собою і в наближенні до Творця.Перші букви слів Шир ГаШирім - "Я належу своєму коханому і коханий мій належить мені" (לי ודודי לדודי אני) - на івриті утворюють слово "елул" (אלול). Адже саме в цьому місяці єврейський народ зміцнюється в каятті у гріхах і наближається до свого коханого - Вс-вишнього. І сам Він простягає йому руку і наближає його до Себе.Всі чотири (в оригіналі) слова цієї фрази закінчуються на букву י (йуд). Вчетверена гематрія букви йуд дорівнює сорока, що відповідає сороковинам, призначеним для каяття - дням між Рош-Ходеш Елул і Йом-Кіпуром.Слід зазначити, що арамейською слово "елул" того ж кореня, що й слово, що означає пошук або уважне вивчення чого-небудь. Так, наприклад, слова Тори: "Щоб вони освоїли землю Кнаан" (Бемідбар, 13,1), переводяться на арамейська мова фразою, де слову "освоїли" відповідає слово "віалелун". Адже в тому й полягає призначення місяці елул, що в дні його ми вдивляємося всім своїм єством в вчинки, скоєні протягом року, згадуємо всі свої гріхи - щоб викорінити їх зі свого серця і повернутися до Вс-вишнього. джерело:http://www.tureizahav.lviv.ua/

Від 1 елула щодня після молитви Шахаріт читають по три псалми Тегілім — аж до Йом-Кіпуру. У перший день елула читають псалми 1–3, у другий — 4–6 і так далі.Також упродовж елула заведено читати 27-й псалом. Цей звичай ґрунтується на Мідраші, який пояснює його перші слова: «Вс-вишній — моє світло і моє спасіння». Згідно з Мідрашем, слова «моє світло» стосуються Рош га-Шана, а «моє спасіння» — Йом-Кіпуру. Подальші слова — «Бо Він сховає мене у Своїй суці» — нагадують про свято Сукот. Згідно зі звичаєм, установленим Арі, цей псалом читають після ранкової та післяполудневої молитов.У деяких єврейських громадах після завершення молитви заведено спільно читати в синагозі десять або більше псалмів — кожна громада дотримується власного звичаю.Сенс цієї традиції — нагадати собі та іншим про наближення Дня Суду, про необхідність готуватися до нього, здійснювати тшуву й просити Вс-вишнього про милосердя.За давнім звичаєм, кожного дня місяця елул у синагогах проголошують:«Поверніться, діти-відступники»(Йірмеягу, 3:14).

Псалом 27Давида. Б‑г — моє світло і моє спасіння: кого мені боятися? Б‑г — твердиня мого життя: кого мені лякатися?Коли наближалися до мене злочинці, супротивники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, — вони самі спіткнулися й упали.Якщо стане проти мене військо — не злякається серце моє; якщо почнеться проти мене війна — і тоді я сподіватимуся.Одного просив я у Б‑га, лише цього прагну: перебувати в Домі Б‑га всі дні життя мого, споглядати красу Б‑га й відвідувати Його Храм.Бо Він укриє мене у Своїй оселі в день лиха, сховає в потаємному місці Свого шатра, піднесе мене на скелю.І тепер піднесеться голова моя над ворогами, що оточують мене; у Його шатрі принесу я жертви славослів’я, співатиму й гратиму перед Б‑гом.Почуй, о Б‑же, голос мій, коли я кличу; помилуй мене й відповідай мені!До Тебе звернене серце моє, виконуючи наказ Твій: «Шукайте обличчя Мого». Шукатиму обличчя Твого, Б‑же.Не ховай від мене обличчя Твого, у гніві не відкинь раба Твого. Ти був помічником моїм; не відкинь мене й не залиш мене, Б‑же спасіння мого!Бо батько мій і мати моя залишили мене, але Б‑г прийме мене.Настав мене, Б‑же, на шлях Твій і веди мене дорогою правди заради тих, хто стежить за мною.Не віддавай мене на сваволю ворогам моїм, бо повстали проти мене неправдиві свідки, які дихають наклепом.Якби я не вірив, що побачу добро Б‑га на землі живих…Надійся на Б‑га, будь мужнім, і нехай зміцниться серце твоє. Надійся на Б‑га!

«Айом-йом» («день за днем») — це книга з короткими думками й настановами на кожен день року, укладена Любавицьким Ребе. 30 Менахем-Ава також припадає на перший день Рош ходеш місяця Елул.❓Про що йдеться в «Айом-йом» на 30 Менахем-АваВід першого дня Рош ходеш Елул починають читати особливий розділ із книги Теілім — 27-й псалом.📎Наводяться настанови щодо внутрішнього зростання та перевірки власних добрих справ.📎Подано мудрі слова хасидських учителів руху Хабад.📖Айом-йом: 30 Менахем-Ава, Рош ходеш Елул"Починають читати 27-й псалом: «Псалом Давида. Всевишній — моє світло…».Звичай дому Ребе — цього дня вправлятися у трубленні в шофар . Із другого дня Рош ходеш у шофар трублять після ранкової молитви.Спочатку Алтер Ребе виголошував короткі, стислі маамарим. Наприклад, маамар «Зехер рав тувха» та його пояснення, надруковані в Сидурі, були виголошені як цикл із шести послідовних маамарим, дещо розлогіших за опубліковану версію."джерело: chabad.org

 Сьогодні на Мінху й до завершення Рош ходешу Таханун не читаємо.Рош ходеш триватиме два дні — у четвер і п’ятницю.Не забудьте додати до молитов вставку «Яале ве-яво».📖 Починаючи із завтрашнього дня й до завершення свята Суккот після молитов Шахарит і Мінха читаємо 27-й псалом Давида — «Ле-Давид, Ашем орі».Доброго запису й доброї печаті у Книзі життя!Ходеш тов!

У місті Тірат-Кармель розташована дивовижна синагога «Бейт-Танхум» — духовний і культурний осередок громади гірських євреїв, вихідців із Кавказу.Синагогу було зведено з ініціативи раббі Єгуди Яакобова та за щедрої підтримки братів Заура й Акіфа Гіллових (Горшумових). Вони присвятили її пам’яті свого батька — Танхума бен Гілеля, ім’я якого й носить ця святиня.Будівництво тривало близько року, а в березні 2003 року відбулося урочисте відкриття та внесення сувою Тори. У церемонії взяли участь близько 1300 людей.Зовні будівля облицьована єрусалимським каменем, а її обриси нагадують традиційні зображення Єрусалимського Храму. Проте справжнє диво відкривається всередині: майстерне різьблення по дереву, вишукані мозаїки, барвисті вітражі із символами семи плодів Землі Ізраїлю, оздоблена біма та блакитна стеля із зображенням драбини Яакова.До комплексу також входять музей спадщини гірських євреїв, навчальна зала та міква. Тут зберігаються старовинні рукописи, предмети юдаїки, традиційні кавказькі килими й інші унікальні пам’ятки історії громади.Сьогодні «Бейт-Танхум» є не лише місцем молитви, а й однією з визначних пам’яток Тірат-Кармеля, що приваблює відвідувачів з усього Ізраїлю та з-за кордону.Це місце, де краса людської праці зустрічається зі світлом молитви, а пам’ять про попередні покоління продовжує жити в кожній деталі.відео на сторінці у ФБ