Миття для задоволенняУ період «Дев’яти днів» прийнято утримуватися навіть від миття холодною водою (Шулхан Арух, Орах Хаїм 551:16, Мішна Брура там, п. 88). Заборона стосується купання або миття з метою задоволення, однак миття з медичних причин дозволене (Мішна Брура та Шаар ха-Ціюн там, п. 94: навіть гарячою водою — дозволено). Тож, якщо людина забруднилася або спітніла, їй дозволено помитися чи прийняти душ, щоби змити бруд або піт (Йоре Деа 381:1; також Орах Хаїм 554:9; Арух га-Шульхан 551:37 тощо).Використання мила та шампунюЗаборонено використовувати мило або шампунь, митися гарячою чи теплою водою — за винятком випадків, коли це необхідно для гігієни або за медичними показаннями (Рама наприкінці 551; Мішна Брура п. 96: якщо брудний — дозволено, як і при митті для зняття бруду, зокрема Йоре Деа 381:1).Миття обличчя, рук і ступеньХоча заборонено повне миття навіть холодною водою, дозволено окремо мити обличчя, руки та ноги (Рама 551:16; Мішна Брура п. 94).КупанняКупання в період «Дев’яти днів» заборонене (Орах Хаїм 551:16; Арух га-Шульхан п. 35). Однак, якщо людина має медичні показання (наприклад, гідротерапія при паралічі), купання дозволено (Мішна Брура п. 88; Шаар ха-Ціюн п. 94).Якщо людина спітніла або забруднилася, вона може ненадовго зануритися в басейн, щоб змити піт чи бруд (так передано від рабина Моше Файнштейна зцл.; Йоре Деа 381:1; Мішна Брура 613:1 щодо Йом-Кіпуру).Миття заради виконання заповідіМиття, пов’язане із заповіддю, дозволене навіть гарячою водою — навіть у тиждень, коли припадає 9 ава (Орах Хаїм 551:16). Наприклад, жінка після завершення семи чистих днів миється як зазвичай і потім занурюється в мікву (Рама там же). Так само вона може помитися перед початком відліку семи чистих днів.Якщо занурення припадає на вечір після 9 ава, багато авторитетів вважають, що вона має помитися напередодні 9 ава, а потім ще раз — перед зануренням після 9 ава (Маген Авраам 554:10; Мішна Брура 554:18; Шах Йоре Деа 199:6, 9). Інші дозволяють митися напередодні 9 ава лише в разі складності зробити це пізніше (Хаїє Адам, Бейт Гілель, Еліяу Раба, Дерех ха-Хаїм згідно з Рама, Йоре Деа 199:4). Нігті ж краще стригти вже після 9 ава (Мацевет Моше, п. 5).Чоловіча мікваЧоловіки, які зазвичай занурюються в мікву щоп’ятниці, можуть робити це і в п’ятницю перед Шабатом Хазон — але лише в холодній воді. Проте багато авторитетів вважають, що якщо людина іноді пропускає мікву через брак часу або надто холодну воду — їй не варто занурюватися перед Шабатом Хазон (Мішна Брура 551:95; Шаар ха-Ціюн п. 98).Миття перед ШабатомЦе стосується саме занурення. Щодо миття перед Шабатом — навіть якщо людина зазвичай миє все тіло гарячою водою, перед Шабатом Хазон їй не дозволено мити все тіло навіть холодною водою (Мішна Брура п. 95). Але якщо вона звикла мити лише обличчя, руки й ноги гарячою водою — це дозволено і перед Шабатом Хазон (Мішна Брура п. 96). За деякими думками, якщо Рош Ходеш Ав припадає на п’ятницю, дозволено мити все тіло навіть гарячою водою (Мішна Брура п. 89).Хоча деякі авторитети критикують звичку митися звичайним чином перед Шабатом Хазон, інші вважають, що в сучасних умовах, коли люди звикли часто митися, дозволено митися навіть гарячою водою, якщо це звичайна п’ятнична практика (Арух га-Шульхан 551:36; зі слів рабина Моше Файнштейна у 1978 р.; так само і рабин Єгуда Ар’є Лейб Ганкін у передмові до «Нехамат Йосеф»).Використання шампуню перед ШабатомЯкщо людина щоп’ятниці миє голову гарячою водою, їй дозволено зробити це навіть у п’ятницю перед 9 ава (Рама 551:16). Однак, на думку багатьох авторитетів, заборонено використовувати мило чи шампунь.За думкою деяких рабинів (див. п. 7), якщо людина зазвичай миється в п’ятницю, їй дозволено намилювати волосся або використовувати шампунь також у Шабат Хазон.Як уже зазначалося (див. п. 2), у разі необхідності змити бруд або піт, а також із медичних причин, використання мила й шампуню дозволено навіть протягом усіх «Дев’яти днів» (Мішна Брура п. 88). джерело: https://toldot.com

*29 тамуза 4865 року (13 липня 1105 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) найвидатнішого коментатора Тори — рабі Шломо Іцхакі (Раші).Раші («Рабейну Шломо Іцхакі» — «Наш вчитель Шломо син Іцхака») народився в містечку Труа в 1040 році в поважній і шанованій єврейській родині, яка вела свій родовід через мудреців Талмуда рабі Йоханана Сандлара і Гіллеля-Старшого до царя Давида. Першим його вчителем був батько, рабі Іцхак, а потім юнак переїхав до Вормса і Майнца, де навчався під керівництвом знаменитих мудреців рабі Яакова бен Якара і Іцхака бен Йеѓуди. У 25 років, вже будучи відомим єврейським вченим, Раші повернувся в рідний Труа, де і провів все життя. Тут він заснував єшиву, яка стала головною в Північній Франції та Німеччині.У всьому єврейському світі як учні, так і вчителі сприймають його коментарі до Тори, книг пророків і Талмуду як найважливішу підмогу в розумінні цих текстів. Більш того, на коментарях Раші засновані численні праці пізніших коментаторів. Ребе у своєму циклі «Сіхот Раші» («Бесіди про коментарі Раші») неодноразово демонстрував, як просте, на перший погляд, розуміння тексту великим коментатором, насправді включає безліч рівнів розуміння і часто допомагає вирішити труднощі, що зустрічаються в тексті, а також за допомогою простих слів, взятих з мідрашів, пропонує нові інтерпретації прочитаного. Цікаво, що хоча Раші і обіймав посаду рабина Труа, але на життя він заробляв виноробством, і отже всі ці приголомшливі тексти писав у вільний час.Синів у Раші не було, але дочки володіли незвичайним для жінок знанням Талмуда і одна з них навіть допомагала батькові в складанні коментарів. Чоловіки трьох дочок Раші були видатними талмудистами, а з онуків найбільш відомі рабі Шмуель бен Меїр (Рашбам) і рабі Яаков бен Меїр Там.Останні роки життя рабейну Шломо-Іцхакі припали на період Першого хрестового походу, коли загинули багато його родичів і друзів.chabad.odessa

Після ухвалення Декларації про суверенітет тисячі людей вийшли з прапорами до Київради, попри спротив комуністів.Ввечері стяг освятили на Софійській площі. Київ став дев’ятим містом, де замайорів наш прапор.

*28 тамуза 5653 року (10 липня 1893 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Єгуди-Лейба Слоніма, сина ребецн Менухи-Рохл, дочки другого Любавицького Ребе — Мітелер ребе.Рабі Єгуда-Лейб народився в 5592 році (1832) в Любавичах і був первістком ребецн Менухи-Рохл. У 13 років він разом з батьками здійснив алію (переїхав, кажучи сучасною мовою, «на ПМЖ» в Ерец-Ісраель), причому день народження і обряд бар-міцви відзначали безпосередньо на кораблі, що плив до берегів Святої землі.У 18 років Єгуда-Лейб повернувся в Любавичі до третього Любавицького ребе — рабі Менахему-Мендлу (ребе Цемах Цедеку) і провів там деякий час, але більшу частину свого життя він прожив у Хевроні разом зі своєю матір'ю. Ребецн Менуха-Рохл (вона була відома в Хевроні як «бабуся») користувалася великою повагою і на її честь була побудована синагога і відкрита міква, а їхній будинок став хасидським центром Хеврона. За вказівкою ребе Цемах Цедека рабі Єгуда-Лейб був призначений одним з опікунів навчального центру «2Колель Хабад» і залишався на цій посаді до кінця своїх днів.Незадовго до свого відходу з життя рабі Єгуда-Лейб переїхав до Тверії. Там, у цьому місті, на кладовищі, розташованому на березі озера Кінерет, він і похований.*28 тамуза 5601 року (17 липня 1841 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Мойше Тейтельбаума з містечка Шаторальяуйхей (Угорщина).Рабі Мойше — один з учнів знаменитого хасидського цадика Яакова-Іцхака га-Леві Горовиця «ѓа-Хозе мі-Люблін» («Провидець з Любліна») і автор книги «Йісма Моше», став основоположником угорської хасидської династії, нині відомої як сатмарські хасиди.chabad.odessa

1920 — 1945В’язень № 32252Кароліна Тшпіс народилася 22 липня 1920 року в тихому польському селі. Вона була медсестрою — піклувалася про хворих, поранених, забутих. Її руки лікували, її присутність давала надію. Але коли прийшли нацисти, ці руки закували в кайдани.29 січня 1943 року Кароліну депортували до Аушвіца. Їй присвоїли номер 32252. Вона перестала бути людиною — стала цифрою. Та навіть у пеклі табору вона залишалась собою: доглядала за хворими, співала тим, хто плакав, ділилася хлібом із тими, хто вже не мав сил підвестися.У 1944 році Кароліну перевели до Равенсбрюка — жіночого концтабору, де холод ночей проникав у кістки, а смерть ходила поряд. Там, у потайному зошиті чи просто в пам’яті, вона записувала імена вмираючих жінок, щоб бодай хтось їх колись згадав. Вона згадувала сонячні дні в Плаво, запах землі після дощу, дитячий сміх. Так вона трималася за свою людяність.У 1945 році вона побачила свободу.Багато років потому, сидячи поруч із онукою, Кароліна показувала номер на своїй руці.— Оцей, бачиш? 32252. Це був мій "новий паспорт" у світі, де не залишили нічого. Але вони не змогли забрати моє серце. Я залишалась медсестрою навіть там, за дротом. Бо турбота — це теж опір. Це теж життя.І десь на глибині пам’яті — мовчазний свідок тих подій — сам номер 32252 ніби промовляє:«Я був клеймом. Але я став доказом. Я бачив, як людина вижила, попри все, що мало її зламати. Я носив біль, але тепер — я пам’ять». Ніколи не забуваймо.Життя сильніше за темряву. джерело: 90's History 

Близько тижня тому в місті Одеса відбулося прощання з родиною, яка загинула 15 червня в місті Бат-Ям, унаслідок влучання іранської ракети в житлову будівлю.Сьогодні, 23 червня, Міністр закордонних справ Ізраїлю пан Ґідеон Саар  провів зустріч із паном Артемом Буриком — батьком семирічної Анастасії Бурик, яка перебувала в Ізраїлі на лікуванні онкологічного захворювання разом із матір’ю, бабусею та двома двоюрідними братами.Пан Міністр висловив щирі співчуття пану Артемові у зв’язку з непоправною втратою.IsraelinUkraine 

Зараз у мережі шириться інформація: «Станцію Арсенальна збудували у 1960 році на глибині 105,5 м як укриття для партійної верхівки».Звучить інтригуюче. Але давайте розберемося, що з цього — правда, а що більше схоже на міф.✅ Факт: Станція «Арсенальна» дійсно відкрилась у 1960 році й залишається найглибшою у світі — 105,5 метрів.Її глибина пов’язана передусім із рельєфом місцевості поблизу Дніпра, а не лише з потребами безпеки.🤫 Міф чи правда? Версія про бункер для партійної верхівки не має офіційного підтвердження, але виглядає цілком правдоподібною. Поруч — урядовий квартал, Кабмін, Верховна Рада, завод «Арсенал». Кажуть, є навіть закриті тунелі та аварійні виходи…☢️ Також згадують, що «Арсенальна» могла витримати ядерний удар до 40 кт. Це неофіційна інформація, але в СРСР метро справді будували з урахуванням можливості його використання як сховища в разі надзвичайної ситуації.📦 І ще трохи «легенд» — про спецархіви, резервні гілки, секретні кімнати. Чи правда це? Можливо. А можливо — просто красива міська легенда. А ви як думаєте — це просто зручна станція метро чи щось більше?

Багато людей стикаються з тривожними пророцтвами про майбутнє — наприклад, з «передбаченнями Ванги», в яких ідеться про світову війну, владу мусульман і знищення народів Європи. Такі сценарії викликають страх і невпевненість. Але що говорить про це єврейська традиція?Насамперед варто розуміти: Тора — це не збірник пророцтв. У П’ятикнижжі немає детальних передбачень подій — є лише опис духовних законів: як доля єврейського народу залежить від його поведінки. Сказано: «Якщо будете йти за Моїми законами — отримаєте благословення, якщо ні — накажу». Усе просто й зрозуміло. Влада над майбутнім дана нам.У книгах Пророків, особливо у Даниїла, Єзекіїля та в Зоарі, справді згадується про важкі часи перед приходом Машіаха. Наприклад, йдеться про війну між нащадками Ішмаеля та Есава — арабським і західним світами. Але навіть ці пророцтва не є абсолютними: вони залежать від поведінки людства загалом і єврейського народу зокрема. Чи наблизимо ми Геулу добрими вчинками — чи затягнемо прихід Машіаха, посилюючи страждання.Що ж до людей на кшталт Ванги — єврейський підхід до їхніх слів обережний. Після зруйнування Храму пророцтво пішло з цього світу (Бава Батра 12б). Пророцтво може бути дане лише великим праведникам, які досягли повної святості, або у виняткових випадках — дітям і людям із психічними розладами, і то в неясній, символічній формі.Якщо вас тривожить доля світу — займіться тим, що справді може змінити вашу особисту долю й наблизити спасіння: вивченням Тори, виконанням заповідей, добром до людей. Не страх, а віра й дія — ось відповідь єврейської традиції на будь-які «пророцтва». джерело: https://toldot.com

26 тамуза 5519 року (23 липня 1759 року) — перемога Баал Шем-Това над франкістами під час диспуту у Львові.У херсонській генізі (сховище єврейських текстів, яке є при кожній синагозі, куди поміщаються непридатні тексти святих книг. Оскільки в листах євреї постійно цитували святі тексти, то в генізи потрапляла і велика кількість побутових паперів. Найбільш відомі каїрська геніза, де прекрасно збереглися документи за майже 1000 років життя єгипетської єврейської громади, і досліджена на початку XX століття херсонська геніза, де було знайдено багато хасидських документів), так ось, в херсонській генізі було виявлено лист, в якому розповідалося про заснування рабі Ісраелем Баал Шем-Товом звичаю святкування дня перемоги над франкістами.Франкісти були послідовниками Якова Франка, одного з учнів лжемесії Шабтая Цві. Після того як Шабтай Цві прийняв іслам, Франк почав проповідувати щось подібне і за час свого життя встиг перейти з іудаїзму спочатку в іслам, звідти в католицьку віру, а після збирався перейти і в православ'я. Серед іншого Франк проповідував занурення в безодню гріха, щоб якомога швидше переповнилася чаша терпіння і Мошіах вже прийшов і т.д.17 липня 1759 року у Львові, з ініціативи франкістів і католицького архієпископа Львова, відбувся диспут між ними і нормальними євреями. З нашого боку брали участь сорок рабинів, серед яких був і рабі Баал-Шем Тов. Оскільки перемога в диспуті означала поразку католицької церкви і могла спричинити погіршення становища польських євреїв, більшість рабинів не бажали брати участі в диспуті, бажаючи лише одного — щоб франкісти якомога швидше залишили іудаїзм. З цим не погоджувався лише Баал Шем Тов, який говорив, що «поки уражений член ще пов'язаний з тілом, залишається хоч якась надія коли-небудь його вилікувати; коли ж його відрізали, він вже пропав назавжди».Після закінчення диспуту священики зажадали, щоб франкісти хрестилися, що й було зроблено, причому нові «поляки» змінили не тільки віру, а й імена, а в багатьох випадках і прізвища. Ну а потім, ці прізвища, як і належить, стали гордістю Польщі та Росії — Бжезинські, Крисинські, Ясинські, Маєвські, Піотровські, Зелінські. Зокрема мати великого польського поета Адама Міцкевича походила з родини Маєвських і він сам ніколи цього не забував.chabad.odessa

*8 ава 2449 року (1311 року до н.е.) — Повернення розвідників, відправлених Моше (Мойсеєм) на обстеження Кнаана (землі Ханаанської).Розвідники, за 40 днів до цього відправлені Моше на обстеження Землі Обітованої, повернулися із завдання, несучи з собою видимі свідчення родючості та щедрості тієї землі, Плоди вражали своїм чудовим смаком і гігантськими розмірами, наприклад, для перенесення величезного грона винограду було потрібно як мінімум двоє дорослих чоловіків. Але одночасно з демонстрацією чудових властивостей землі, обіцяної єврейському народу, розвідники почали лякати народ розповідями про могутніх велетнів, що живуть на землі Кнаан, і про те, що вони, розвідники, виглядали в їхніх велетенських очах, немов мурахи. Після цього розвідники заявили, що, мовляв, незважаючи на обіцянку Всевишнього, цю землю завоювати неможливо. До чого це призвело, стало ясно наступного дня, 9 ава.*8 ава 3827 року (67 рік н.е.) — Початок громадянської війни в Єрусалимі.Після того як римська армія обложила Єрусалим, серед обложених почалися чвари. Частина городян вважала, що слід битися з облягаючими до кінця, частина вважала, що слід здатися і зберегти місто і Храм цілими. В результаті конфлікту одна зі сторін підпалила продовольчі склади. Тим самим вони відрізали шлях до відступу, але і прирекли на голод ієрусалимців. Після цього протягом трьох років єврейська столиця протистояла римським легіонам, але голод і братовбивча війна взяли своє.chabad.odessa