Заборонено не тільки їсти його, але й використовувати будь-яким іншим способом. Крім того, Тора зобов'язала нас знищити хамец, що знаходиться в нашому володінні, — так, щоб його взагалі не було видно в домі.Тому перед Песахом ми зобов'язані здійснити «відміну», «анулювання» квасного — битуль хамец. Що це таке? Анулювання — це безповоротне рішення про повний відмову від квасного, яке прирівнюється до звичайного пилу. Той, хто приймає таке рішення, заявляє, що відтепер у його володінні немає квасного, а якщо воно випадково залишилося, то є просто пилом, яка не приносить ніякої користі.Як було сказано, людина, що «відмінила» весь належний їй хамец і прирівняла його до пилу, який нікому не належить, вважається виконуючою повеління про знищення хамеца. І з цього моменту вона не порушує заборони «не буде видно» («і не буде видно у тебе квасного…» Шмот 13, 7) і «не повинно бути» («Сім днів закваска не повинна знаходитися в домах ваших…» Шмот 12, 19) — навіть якщо хамец все-таки фізично знаходиться в її домі.Однак, крім анулювання квасного, мудреці встановили перевірку — бдікат хамец — щоб переконатися, що в домі дійсно не залишилось квасного.Для цього є дві причини. Перша: анулювання хамеца, свідомий відмова від нього здійснюється в думках, а не фізично. Воно має носити абсолютний характер, характер абсолютного відмови. Однак різні люди мислять по-різному, і можна припустити, що деякі з них поставляться до мисленного анулювання без достатньої серйозності або їх відмова від хамеца не буде абсолютним. Тому мудреці постановили, що мислене анулювання не буде вважатися дійсним, поки хамец не буде усунений фізично.Інша причина: протягом всього року ми безперервно користуємося квасним і звикаємо до нього; через звичку ми можемо забути про заборону і скористатися «відміненим» квасним, якщо фізично воно буде знаходитися в дні Песаха в нашому домі. Тому ми зобов'язані ретельно шукати хамец в усіх своїх володіннях і ліквідувати його фізично до того моменту, коли його заборонено буде їсти.Тому той, хто виконав повеління Тори про «відміну» квасного і постанову мудреців про бдікат хамец, не вважається порушником Закону, навіть якщо випадково в його володінні залишився хамец, про який він забув.Однак, незважаючи на це, користуватися таким квасним заборонено. Мудреці побоювались, що людина захоче залишити такий хамец у своєму володінні і після Песаха і буде стверджувати, що анулював його (Мішна Брура 448:25).Але якщо ви до Песаха здійснили продаж хамеца у рабина, то справа інша. Стандартний договір про продаж включає в себе пункт про те, що продається ВЕСЬ хамец, що знаходиться у володінні людини, навіть якщо власник забув про нього. Отже, ваше печиво було продано неєврею. Відповідно, після Песаха його дозволяється їсти.toldot.com

18 нісана 5638 року (21 квітня 1878) – День народження раббі Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька нинішнього Ребе.Раббі Леві-Іцхак народився в містечку Подобрянці, неподалік від Гомеля. Його батьками були мудрець і праведник раббі Борух-Шнеур і праведна жінка – ребецн Зельда-Рахель. Ребецн Зельда була донькою раббі Залмана Хейкіна і була у родинних стосунках із третім і п'ятим Любавицькими Ребе – Ребе Цемах-Цедеком і Ребе Рашабом. Своє ім'я малюк отримав на честь дідуся по батьківській лінії – раббі Леві-Іцхака.Раббі Леві-Іцхак вирізнявся незвичайними здібностями і чудовою пам'яттю, зокрема він знав напам'ять весь Талмуд.18 нісана 5662 року (25 квітня 1902 року) – Введення Менахема-Мендела Шнеєрсона (нинішній Ребе, а тоді – восьмиденний малюк) у союз Авраѓама-авіну.Цього дня його батькові, Леві-Іцхаку, виповнилося 24 роки. Трапезу з нагоди виконання заповіді було влаштовано на другий день будніх днів свята (дні холь ѓа-моед) у домі дідуся – головного миколаївського рабина, мудреця і праведника, рабина Меїра-Шломо Яновського. В урочистостях також узяв участь і другий дідусь, раббі Борух-Шнеур.

"Що таке алеф?Точка вгорі, точка внизу і лінія між ними.Все, що ми можемо зрозуміти про Нього,це лише нескінченно мала точка вгорі.Єдиний спосіб, як ми можемо з'єднатися з Ним,це як нескінченно мала точка внизу.А що надає нам силу стати цією нульовою точкою внизу,яка резонує з нескінченною точкою вгорі?Наше благоговіння перед Ним,лінія, що з'єднує внизу згорі."Ребе Цві Фрідман

Рабі Йосеф Каро, великий складальник Шулхан Аруха, забороняє накладати тфілін в Холь аМоед. Сефардські євреї, а також ашкеназські євреї, що дотримуються сефардського обряду, слідують цьому вказівку Шулхан Аруха. До такого ж висновку приходить книга Зогар у коментарі до Пісні Пісень (на слова «Добрий запах масел твоїх» — Шир га-Шірім, 1:3). Так само поступають у всіх ашкеназських громадах Еретц-Ісраель. Однак в деяких ашкеназських громадах різних країн прийнято накладати тфілін в Холь аМоед, але без благословення. До цього висновку прийшли такі видатні авторитети, як Мордехай, Рош і Тур. Так само вчиняв і Магаріль. Всі вони спираються на відомі слова Єрусалимського Талмуда (Моед катан, 83), з яких слідує, що в часи Талмуда накладали тфілін в Холь аМоед.Рабейну Бехає вказує (у главі Ки Таво) наступний аргумент на користь думки, що наказує накладати тфілін в Холь аМоед. Наші мудреці вчать: «Літера шин, зображена на “головних” (які накладаються на голову) тфілін — це заповідь, отримана Моше на горі Синай. Числове значення літери шин — 300. Воно вказує, що слід накладати тфілін 300 днів на рік — за винятком лише субот і святкових днів. Отже, їх слід накладати і в Холь аМоед».

Запрошуємо вас долучитися до особливої завершальної події свята Песах — трапези Машіаха, яка відбудеться 20 квітня / 22 нісана у Центральній синагозі м. Києва Початок о 19:00, після молитви Мінха.Це не просто трапеза — це духовна подія, наповнена світлом віри, співами, словами Тори та надією на справжнє визволення. Участь безкоштовна, але попередня реєстрація обов’язкова. анкетаРазом зустріньмо завершення Песаху в атмосфері єдності та тепла!

17 нісана 3404 року (357 року до н.е.) – Повішення Амана.Під час вечері «в інтимній обстановці», яку цариця Естер влаштувала для царя Ахашвероша і прем'єр-міністра Амана, вона відкрила цареві своє походження і пояснила, який лиходій задумав Аман. Коли царський євнух Харвона згадав про 25-метрову шибеницю, яку Аман приготував для Мордехая, цар розпорядився повісити на ній самого Амана, тим самим відкривши євреям шлях до порятунку.

Коли вибух забирає життя невинних — це не просто трагедія, це глибока рана на тілі нашого народу. Кожна така подія — крик до Неба. Ми не маємо права мовчати. Ми схиляємо голови у молитві та плачі.Ми молимося за душі тих, хто загинув.Ми благаємо про повне зцілення для поранених.Ми просимо у Всевишнього втіхи для всіх, чиї домівки і серця стали уламками."Хто рятує одне життя — той рятує весь світ." А хто чинить зло — той знищує світ. Але ми не зламаємось. Бо ми народ, що пам’ятає біль — і перетворює його на силу добра.Суми, ми з тобою.Нехай Всевишній пошле мир нашій землі.Нехай більше не буде розбитих сердець.

Закони Холь аМоед — півсвяткових днів. Зі слів Тори — «Слідуйте за святом маци протягом семи днів» — мудреці Талмуда (у Трактаті Хагіга) вчать, що в дні Холь аМоед заборонено виконувати багато видів роботи.Однак, незважаючи на те, що наші мудреці знайшли первинне джерело заборони працювати в Холь аМоед у самій Тора, більшість авторитетів все ж прийшли до висновку, що ця заборона — не заповідь Тори, а постанова мудреців, які лише скористалися наведеними словами Тори для обґрунтування своєї думки. Однак навіть деякі з рішонім — видатних авторитетів X-XVI століть — вважали, що робота, яка не обслуговує потреби днів Холь аМоед і не є давар гаавед (тобто така, невиконання якої завдає значного матеріального збитку), заборонена в дні Холь аМоед безпосередньо Торею. Тому всі ми повинні дбайливо ставитися до святковості Холь аМоед і виконувати в ці дні тільки дозволені роботи.В ці дні слід носити святковий одяг і організовувати не менше двох трапез — одну ввечері, а іншу вдень.Магаріль носив в Холь аМоед той самий одяг, що й на Шаббат. Для йом тов у нього були ще більш «парадні» одежі. Справа в тому, що для йом тов існує спеціальна заповідь, яка зобов’язує нас радіти цьому дню. Для Шаббату такої заповіді немає. Щодо Холь аМоед, то в його дні досить носити Шаббатний одяг.Трапеза, організована в Холь аМоед, обов’язково повинна включати хліб. Той, хто їв будь-які інші страви, але не їв хліба, не вважається тим, хто організував трапезу. В Холь аМоед Песаха ця заповідь має особливе значення, оскільки замість звичайного хліба під час трапези їдять мацу, а за словами Віленського Гаона раббі Еліягу, їсти мацу протягом усіх семи днів Песаха означає виконувати заповідь буквально відповідно до слів Тори: «Їжте мацу сім днів». Існує звичай їсти в Холь аМоед на столі, накритому скатертиною — як у Шаббат і свята.Існує думка, що і в Холь аМоед, як і в Шаббат та свята, на столі мають бути два цілих хліба (в Песах — дві маци). Також існує звичай запалювати свічки перед настанням кожного дня Холь аМоед — як перед настанням свята.У дні свята Песах в ранковій молитві не читається псалом Мізмор ле-тода (Псалми, 100), оскільки в Храмі в ці дні не приносили жертву подяки (корбан тода). Справа в тому, що її необхідно приносити разом з хлібом, випеченим із заквашеного тіста, що неможливо в Песах.Хоча дні Холь аМоед подібні до святкових, ми не включаємо в них у Біркат гамазон звичайну святкову вставку: «Всемилостивий, пошли нам день, який є тільки благом (куло тов)».

14 нісана 4895 року (30 березня 1135 року) – День народження рабі Моше бен Маймона (Рамбам, Маймонід).Рабі Моше бен Маймон, також відомий під акронімом Рамбам (на Заході його частіше називають «Маймонід» – «син Маймона»), народився в іспанській Кордові у шляхетній та відомій сім'ї нащадків царя Давида й укладача Талмуду рабі Йеѓуди ѓа-Насі.Першим його вчителем був батько, рабі Маймон, голова рабинського суду Кордови й один із найвидатніших законодавців свого часу. Коли Моше було 13 років, його сім'ї довелося тікати з Кордови – місто захопили ісламські-фанатики Альмохади і всім немусульманам загрожувала смерть. Сім років сім'я поневірялася Іспанією і нарешті осіла в місті Фес (Марокко). За цей час рабі Моше встиг написати кілька праць – коментарі до Талмуду, трактат про єврейський календар тощо, але 1165 року вони залишили Фес, що також належав Альмохадам, вирушивши в Ерец-Ісраель. День від'їзду з Феса, а також день, коли судно, на якому вони плили, врятувалося від бурі, нащадки Маймона відзначали сімейним постом, а день прибуття сім'ї в порт Акко став святом. Сім'я Маймоніда здійснила поїздку по Ерец-Ісраель, а потім відбула до Єгипту, де оселилася у Фостаті (Старий Каїр).Молодший брат – Давид бен Маймон – торгував дорогоцінним камінням, і завдяки цьому рабі Моше міг виконувати обов'язки глави громади і займатися літературною діяльністю. Однак під час однієї з поїздок його корабель зазнав аварії, і Давид потонув (євреї, які живуть в Індії, запевняють, що не потонув, а врятувався і очолив громаду в Кочині), залишивши дружину і двох дітей. Сім'я була розорена і Рамбаму довелося шукати прожиток одразу для двох сімей. Він став лікарем і врешті-решт був призначений одним з особистих лікарів самого султана Салладіна (Салах-ад-Діна). Саме в ці роки, незважаючи на свою завантаженість, він написав книжки «Мішне Тора» («Повторення Закону») і «Море невухім» («Наставник тих, хто вагається»). Також його перу належить безліч інших книг, зокрема «Сефер ѓа-міцвот» («Книга заповідей»), де він систематизував усі 613 заповідей – 248 заповідей, що наказують, і 365 заповідей, що забороняють.До кінця життя рабі Моше продовжував працювати як придворний лікар і глава єврейської громади, ведучи велике листування з громадами різних країн. Рамбам помер, оплакуваний у всіх частинах єврейського світу, а його останки перевезли в Ерец-Ісраель, у Тверію, і донині його могила залишається об'єктом паломництва.До 750-річчя Рамбама в Ізраїлі було засновано кібуц Яд-Маймонід.

Ми дотримуємось традицій із повагою та турботою до кожної деталі. Перед Песахом хамец (заборонена на свято їжа) був офіційно проданий неєврею, як велить Галаха.⠀Цей крок — не просто формальність, а важливий акт духовної підготовки до свята. Чистота дому, чистота думок, і готовність зустріти Песах із відкритим серцем.📷 На фото — символічний момент продажу хамцу.