Сьогодні перший день зими, бажаємо всім, щоб вона принесла тільки приємні моменти, затишок та спокій в родинному колі 🤍ㅤ

У Хабаді слово «сіха» (שיחה — бесіда) означає усний виступ Ребе — пояснення, натхнення, роз’яснення з Хасидуту, тижневої глави, єврейського життя, як загальних, так і особистих тем.Сіха зазвичай була більш «доступною» за стилем, ніж глибокий маамар. Ребе говорив живо, звертаючись безпосередньо до людей, торкаючись і духовних понять, і актуальних подій.🟦 Сіхот Раші — שיחות רש״יЦе особливий цикл виступів Ребе, у яких він пояснює коментарі Раші до тижневої глави.Головна ідея: показати, що Раші завжди тлумачить простий зміст тексту (пшат), і кожне його слово має точний, вивірений сенс.«Сіхот Раші» стали надзвичайно популярними, адже Ребе розкриває глибину навіть у найпростішому рядку Хумаша. У багатьох аспектах це створило унікальний метод вивчення Тори.🟦 «Лікутей Сіхот» — ליקוטי שיחות«Лікутей Сіхот» — багатотомне зібрання сіхот Ребе, відредагованих і підготовлених до друку.Більшість томів подані у формі:🔵 пояснення тижневої глави🔵 ідей з Хасидуту🔵 деталей єврейського закону🔵 пояснень щодо свят🔵 глибоких статей про служіння ВсевишньомуКожна сіха подана як ясний і логічний текст, що поєднує хасидизм і пшат на найвищому рівні — фірмовий стиль Ребе.🟦 «Двар Малхут» — דבר מלכותНазва «Двар Малхут» зазвичай стосується сіхот, які Ребе виголосив і відредагував у 1991–1992 роках (5751–5752).Ці сіхот вважаються особливо значущими, адже вони:🔵 говорять про актуальність Геули (визволення)🔵 розкривають глибокі ідеї царственності Машіаха🔵 містять практичні настанови щодо поширення світла, Тори й ХасидутуУ багатьох хабадських громадах прийнято щотижня вивчати «Двар Малхут».📸 На фото: Любавичський Ребе тримає в руках книгу «Двар Малхут»📖 Любавичський календарджерело:https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

З віком звикаєш до досить вузького кола людей, яких вважаєш своєю зграєю.З кимось вас пов’язують нитки спільної пам’яті, пройдених доріг, випадлих молочних зубів.З іншими — радість знати одне одного ще за почерком, за партою, за кривим росчерком у зошиті в клітинку, де поля — під лінійку, а мрії — під копірку; і мине ще багато років, перш ніж вас рознесе в різні боки, але ви все одно залишитесь тими, ким були «до» — живими, смішними, ніжними, безпричинно щасливими, безумовно коханими, беззбройними, чистими.З третіми — познайомилися зовсім недавно, вже після тридцяти, сорока, але якось одразу ґрунтовно й прицільно: схожі шрами, досвід, погляди на життя, цілі та відчуття плеча поруч.У цих зв’язках і у цих людях цінуєш і бережеш не гучність імені й не кількість сторінок у пошуковій видачі, а міцне знання, що з ними не потрібно брехати. Підлаштовуватися під їхнє уявлення про тебе, боятися з нього випасти, не дотягнути — що відклеїться вус, заблищить на спеці ніс, з’їсться помада і некрасиво розмажеться туш, прости Господи, по нижній повіці.Я завжди дуже чітко розрізняю для себе, з ким — про роботу, пироги й книжки, а перед ким — вивернутися навиворіт; до кого — приповзти з видертим клаптем шерсті, попросити пожаліти.Дуже відчувається, для кого ти — статичний образ, щасливий і сильний (який має з реальною тобою вкрай мало спільного), а хто — готовий приймати тебе і в горі, і в радості, і в залишках, і в солодощах, і в нестерпній легкості — та в невимовній тяжкості буття.Це — безпечні люди.Люди, які знають ціну довірі й болю, мовчанню й активним діям, словам і вчинкам, доречним у конкретний момент.Люди, при думці про яких не стає нудно від заздалегідь відомої реакції, роками розіграної як по нотах: хмикнути, скривитися, перейти в повчання, закотити очі.Таким, із останніх, простіше не сказати, ніж потім пояснювати, продираючись крізь докори, немов через розарій, щохвилини зупиняючись, щоб перевести дух, не зірватися від роздратування, повиймати голки.Ти живеш один раз, і одного дня тобі вже не потрібно, щоб хтось постійно вказував, що ти робиш не так — навіть із найсвітліших намірів.Подібна «доброта» гірша за найтоксичніший розчинник — вона не дає жодних опор, а тільки розхитує та заважає; звуковими перешкодами врізається у твій ефір, чіпко тримає за ногу почуттям провини й силками «треба».«Слухай сюди, слухай мене, я тобі кажу як краще, і щоб перед людьми не соромно було» — і всередині миттєво вмикається заглушливий «білий шум», і так шкода часу, витраченого намарно.Дякую, не треба — не треба такої доброти, такої нав’язливої пелени порад з усього світу, замшелого досвіду з простроченим терміном придатності, посилань на великі книги та авторів ні про що.Ми втрачаємо такт і забуваємо, що якщо не питають, не просять — то й твої оцінки не потрібні, тому що ситуація, в якій інші варяться, має з тобою так мізерно мало спільного: якщо ти в щось сам не вклався — чи то грошима, чи іншими ресурсами, і особливо якщо не ризикував чимось для тебе важливим, не ставив на кін, не проходив разом із тим, кому радий, крізь тягар шаленої відповідальності й стресу, то не треба лізти за святковий стіл без запрошення, тягнутися руками до найсолодшої булки.А потім казати: «ой, як смачно, але могло б бути й смачніше, запам’ятай, Марфо: будеш наступного разу працювати з тістом — клич мене».Як я вже колись писала:«У тебе є час і право відчувати те, що ти відчуваєш, якими б “незручними” чи “некрасивими” ці почуття не були.Ніхто не може казати тобі “розслабся”, доки сам не напружився так само. Не вліз у твою шкуру.Ти, і тільки ти знаєш, чого тобі варте те, що відбувається, яких сил».«Хочеш мені допомогти — скажи, що ти через це вже проходив і вижив. Або просто підійди й обійми мене, але не знецінюй мій біль своїм “ой та годі”».Безпечні люди — ті у твоєму колі, з ким розмови — не спаринг на рингу і не інтелектуальні ігри «на слабо», не словесний пінг-понг «ну давай, здивуй мене, переверш».Усе це може бути, але в ті спокійні й ситі часи, коли тобі в кайф, і сил пожартувати та покепкувати більш ніж достатньо.Але коли не смішно, а темно, і незрозуміло, що за вікном, і не зоряне небо — ти йдеш не за блиском ялинкової мішури, а за тим, що підтримає і наповнить; до тих, хто вислухає й зрозуміє, а головне — знає: все мине, не завжди безслідно, але —«Ти точно впораєшся, я тобі кажу. А поки — іди сюди, дай я тебе обійму. Обійму, моя хороша, — і подую…»Автор: Ольга Примаченко

аамар Хасидут»?У хасидизмі Хабад існує особлива форма духовного вчення — Маамар Хасидут.Це не звичайна лекція. Хасиди вважають, що коли Ребе проголошує маамар, він розкриває найглибші Божественні ідеї.🎵 Як починається маамар?Перед початком хасиди співають особливу мелодію — нігун підготовки.Під час маамара всі стоять — це знак пошани й святості моменту.Іноді Ребе починав маамар несподівано, без мелодії.🧠 Про що говорять у маамарах?✨ Є два основні напрями:1️⃣ Маамарей аскала — філософські та духовні теми.Пояснюються високі поняття:— душа— духовні рівні— внутрішні сили людини— сенс творення2️⃣ Маамарей авойда — робота над собою.Про те, як застосовувати хасидут у реальному житті:— як пробудити любов до Б-га— як боротися з лінню та страхами— як розвинути радість— як зміцнити характерНасправді обидва напрями переплітаються:у філософії завжди є практичний висновок, а в «роботі над собою» — глибока ідея.🌍 Маамари «для очищення повітря»У кожного Ребе був маамар, який час від часу повторювали, щоб «очищати повітря світу» — так це пояснюється в хасидській традиції.Ці маамари хасиди слухали раз на кілька років.📣 Що таке «Хазарат Да”х»?Старий хабадський звичай:після того як хасиди чули маамар від Ребе, вони переказували його в різних містах і громадах.Сьогодні маамари повторюють:— у суботу вдень після молитви мінха,— на хасидських зібраннях (фабренгенах),— у особливі дні та свята.🖨️ Публікація маамарів сьогодніМаамари друкують у книгах, збірниках, архівах.Існують сучасні проєкти, які пояснюють їх простою мовою, щоб кожен міг зрозуміти хасидут.🎯 Головне в одному реченніМаамар Хасидут — це серце хабадської духовної традиції, що допомагає зрозуміти Б-га, світ і самого себе.📸 На фото: Любавичський Ребе проголошує маамар.📖 Любавичський календар https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8 

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай. Вшановуй пам’ять загиблих:воїнів, дітей, мирних людей.Тих, кого більше немає поруч.Але хто назавжди з нами — в серці.Це не просто хвилина мовчання.Це наш обов’язок.Це людяність.Живі — завдяки тим, кого втратили...........

Наші дати:📌9 кіслева 5534 року (24 листопада 1773 року) — День народження рабі Дов-Бера (Мітелер ребе), другого Любавицького ребе.Протягом 14 років, що минули з моменту весілля, у Алтер ребе народжувалися лише дочки, тож, приїхавши до Межерича до свого вчителя рабі Дов-Бера (Межерицький магід), він попросив у нього благословення на народження сина.Перед своїм відходом із світу Магід викликав до себе Алтер ребе і сказав: «<…> Син народиться у тебе, і назвеш ти його моїм ім'ям». І через рік у місті Ліозно у Алтер ребе народився син, якого назвали на честь вчителя.Після відходу з цього світу свого батька рабі Шнеура-Залмана (Алтер ребе (Старий ребе)) рабі Дов-Бер очолив Хабад і став відомий як Мітелер ребе (Середній ребе). У 1813 році він оселився в білоруському містечку Любавичі, яке на 102 наступні роки перетворилося на хабадську столицю.📌9 кіслева 5588 року (28 листопада 1827 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Дов-Бера (Мітелер ребе), другого Любавицького ребе.Мітелер ребе одного разу сказав хасидам: «Моєму батькові було 54 роки, коли він вдруге був забраний до Петербурга. З Небес йому запропонували на вибір: страждання або відхід зі світу. Він вибрав страждання і, очевидно, залишив мені другий вибір...»Дійсно, Мітелер ребе пішов зі світу в день, коли йому виповнилося 54 роки, і в той же день він був похований на кладовищі українського міста Ніжин.Того року день 10 кіслева, день його першого звільнення, який мав бути святом, перетворився на день жалоби для хасидів.📌9 кіслева 5598 року (7 грудня 1837 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше Шапіро зі Славути.Рабі Моше був сином рабі Пінхаса з Кореця — відомого хасидського цадика, учня Баал Шем-Това і Межерицького магіда, і володів відомою в єврейському світі друкарнею (заснованою ще його батьком).Славутська друкарня відрізнялася високою якістю роботи, і тут друкувалися багато знаменитих єврейських видань. Так, написана Алтер ребе книга «Танія» вперше була надрукована саме в Славуті, на знак визнання заслуг рабі Пінхаса. У 1835 році між славутською і віленською (вільнюською) єврейськими друкарнями почалася суперечка за право видання Вавилонського Талмуда і господарі звернулися до рабинського суду. Судді не змогли дійти згоди, в обговорення було залучено понад 100 рабинів Польщі, Німеччини та Австрії, і в підсумку право видання отримала Вільно.Конфлікт, що супроводжувався доносами, привернув увагу влади. Недоброзичливці звинуватили господарів славутської друкарні у вбивстві звільненого за пияцтво і недбалість друкаря (насправді він повісився на горищі) і їх визнали винними. Рабі Моше помер у московській в'язниці, а його сини були засуджені до покарання батогом і відправлені на багаторічне заслання до Сибіру.джерело: chabad.odessa

На початку розділу Тора говорить: «І вийшов Яаков з Беер-Шеви й пішов у Харан».Цей рух — не просто географічний перехід, а ключ до розуміння місії Яакова і, ширше, місії кожного єврея.Беер-Шева — це символ порядку, святості, духовної ясності.Харан — місце гніву, спотворення й прихованості.Та саме туди Яаков має вирушити. Замість того щоб залишатися у безпечній реальності, він іде туди, де панує морок. Бо саме з мороку можна підняти те світле, що не розкривається в готовій святості.У дорозі Яаков зупиняється «в тому місці» і бачить сон про драбину, що поєднує землю й небо.Цей образ передає саму суть його місії: людина стоїть «внизу», у матеріальному світі, але її завдання — зв’язати низ із висотою, піднести реальність, а не тікати від неї.Ангели, які піднімаються й спускаються, відображають постійний рух: праця людини підноситься вгору, а зверху приходить нова сила, що допомагає просуватися далі.У Харані Яаков проводить довгі роки в домі Лавана — людини, яка зовні усміхається, але всередині сповнена хитрості та нечистоти.Саме там розкривається неймовірна сила Яакова: зберегти чистоту й принципи серед тиску, сумнівів і підступності. Більше того — не лише зберегти себе, а й перетворити середовище, «зібрати багатство» — ті священні іскри, які можна підняти тільки в складному місці.Коли Яаков залишає Харан, він виходить звідти вже іншим: створивши сім’ю, заклавши фундамент майбутнього Ізраїлю та перетворивши чужу землю на джерело благословення.Ребе наголошує: історія Яакова — це модель для кожного єврея.Іноді життя виводить нас із нашої духовної «Беер-Шеви» — спокою й усталеності — та скеровує у власний «Харан». Але цей «вихід у світ» завжди має мету: розкрити Боже світло саме там, де його не видно, і перетворити темряву на місце одкровення.У цьому й полягає шлях Яакова — і шлях кожного з нас: не уникати світу, а освітлювати його.📖 Любавичський календар https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8 

Вчора на Хрещатику відбулося прощання з Беньяміном Ашером, позивний «Немо» — євреєм і громадянином Угорщини, який добровільно став до лав 3-ї ОШБр і віддав життя за Україну.Разом із патьком та побратимами на церемонії були присутній Головний рабин України Моше Реувен Асман, капелан Давид Мільман та представники Громади.Ми вшанували людину, яка прийшла захищати нашу землю не заради слави чи вигоди, а з почуття справедливості й відповідальності.Барух Даян га-Емет. Благословен Праведний Барух Даян га-Емет. Благословен Суддя Праведний ……Світла і благословенна пам’ять Беньяміна Ашера!

8 кіслева 5632 року (21 листопада 1871 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аѓарона з Чорнобиля.Рабі Аѓарон народився в Чорнобилі і навчався у свого діда рабі Менахема-Нахума. Він був старшою дитиною рабі Мордехая Тверського — глави чорнобильського хасидського руху і в 1837 році, після відходу з цього світу батька, очолив чорнобильський рух, а також став главою групи хасидів, яка збирала кошти на волинське земляцтво (колель) в Ерец-Ісраель.джерело:  chabad.odessa

JMK — Jewish Moms of Kyiv.Ми створили простір, де мами можуть нарешті видихнути, посміхнутися й побути… просто собою.Перша зустріч відбулася в затишному арт-просторі «Скрипаль на даху» — місці, де світло падає м’яко, фарби звучать голосніше, а розмови стають щирішими.За великим столом — акварелі, пензлі, аромат кави і тихе щастя спільності.Там, де жінки малюють, сміються й діляться історіями так, ніби нитками переплітають нову родину.А посеред столу — торт з написом JMK — солодкий символ того, що цей клуб вже має свій смак і свою душу.JMK — це теплий дім у великому місті для єврейських матусь Києва, які шукають натхнення, підтримку й маленькі паузи серед великої щоденної любові до своїх дітей.Перші години разом подарували те, від чого світлішає всередині: нові знайомства, щирі розмови, сміх, творчість і відчуття «я не одна».Особлива подяка Хає Азман за організацію та теплоту, з якої народився цей проєкт.Попереду ще більше світла, підтримки й маленьких чудес, створених жіночими руками.Ласкаво просимо до JMK!

🕎 Ханука у нашій громаді ✨ 25 Кіслєва ми разом запалюємо першу свічку —і протягом 8 днів наша ханукія сяятиме в Громади.📜 Ми згадуємо диво, коли після перемоги Хашмонаїв🫙 знайшовся лише один глек чистої олії,але світильник горів вісім днів —і Храм знову наповнився світлом.🏛 Як і тоді, сьогодні ми тримаємося разом:у часи викликів, війни, тривог і темрявими збираємося у стінах нашої синагоги,де світло Тори не згасає.🌟 Ханука означає “відпочили двадцять п’ятого” —і кожен із нас відчуває це,коли приходить до громади,де є тепло, підтримка і рідні обличчя.🙏 У нашій синагозі ці дні звучить:🕯 Галлель у Шахаріт,🕯 додаткові молитви «За чудеса…»,🕯 слова подяки Вс-вишньому.👨‍👩‍👧‍👦 Діти, дорослі й наші мудрі «золотого віку» —усі разом додають світла,бо кожна свічка підсилює загальне сяйво,а кожен єврей — частина дива нашої громади.🍩 Так, будуть пончики й сувіон,але найсолодше — бути разом.🕯 Світло Хануки виходить за межі вікна —воно торкається кожного.

Жіноча організація «Шаарей Нашим»ЗАПРОШУЮТЬна вечір пам’яті (йорцайт) Ґолди Меїр — уродженки Києва, четвертого Прем’єр-міністра Держави Ізраїль та єдиної жінки, яка обіймала цю посаду.У програмі:Вступне слово Лейзера Фельдмана про роль Ґолди Меїр у відновленні державності та становленні Держави Ізраїль.🎬 Перегляд фільму «Ґолда» (2023).Солодке частування 🧁🍰☕️Чекаємо на вас у неділю, 30 листопада (10 кислева), о 14:30.Місце проведення:Арт-галерея «Скрипаль на даху»(вхід через кафе «Бейт Єгуда»)Попередня реєстрація обов’язкова.-☎ телефон +38(093) 770 33 33 РахельКількість місць обмежена!