15 червня о 18:00 у галереї «Скрипаль на даху» відбудеться відкриття виставки Ольги Петрової — художниці, мистецтвознавиці та дослідниці культури.Експозиція «Збираючи образи та сенси» представляє живопис як особливий простір пам’яті, культурних зв’язків і пошуку смислів. У роботах авторки органічно поєднуються традиція і сучасність, особистий досвід і філософське осмислення світу.Виставка запрошує глядачів до розмови про культуру як живу тканину, що поєднує минуле і сьогодення, індивідуальне та загальнолюдське.📅 15 червня 2026 року🕕 18:00📍 Галерея «Скрипаль на даху»Вхід з вулиці Еспланадна, 24Вхід вільний.

Фундаментальна праця засновника хасидського вчення ХАБАД, рабина Шнеура-Залмана з Ляд (Алтер Ребе) — священна книга «Танія» — спочатку була написана івритом. Проте за прямою вказівкою Любавицького Ребе було розгорнуто масштабну кампанію з її перекладу основними мовами світу за участю міжнародних колегій рабинів, науковців і лінгвістів. 📌 Англійська мова (1962)Перший в історії переклад «Танії» іноземною мовою. Його здійснив секретар Ребе рабин Нісан Міндель за участю рабина Й. З. Познера. Ребе особисто редагував рукопис і зазначив, що вихід «Танії» англійською мовою є подією космічного масштабу, яка перевершує за значенням запуск першого супутника. 📌 Італійська мова (1968)Переклад підготували рабин Авраам Софер і професор Коломбо. Ребе високо оцінив видання та пов'язав визнання святості Тори Римом (західним світом) із духовним знаком близького визволення Єрусалима. 📌 Французька мова (1968)Видано з ініціативи Європейського бюро Любавич. У 2007 році побачило світ фундаментальне однотомне видання, де оригінальний текст івритом і французький переклад надруковані паралельно, сторінка до сторінки. 📌 Іспанська мова (1969–1970)Переклад здійснив рабин Довбер Баумгартен в Аргентині за сприяння Авраама Паліченка. Роботу було завершено у 1970 році.📌 Арабська мова (1976)Проєкт започаткував посланець у Марокко рабин Лейбл Раскін, а переклад виконав рабин Давид Бускіла. Ребе наголосив на важливості перекладу мовою, якою був написаний «Путівник розгублених» Маймоніда. Сьогодні організація «Шева міцвот ле-бней Ноах» видає «Танію» класичною арабською мовою арабським письмом. Нещодавно побачили світ нові видання як цього перекладу, так і оригінального марокканського варіанта. 📌 Португальська мова (1981)Над перекладом працювала група фахівців (рабин М. Пейм, рабин Д. Вейтман, рабин Й. Мішан та інші). У 1990 році всі частини книги вперше були об'єднані в одному томі. 📌 Німецька мова (1985)Перші розділи були видані завдяки рабину Цві Цалеру. Пізніше повний академічний переклад усієї книги здійснив рабин Леві Штрангланц, а проєкт був виданий Бейт-Хабадом у Відні. 📌 Угорська мова (2001)Перші 15 розділів «Танії» з детальними поясненнями хасидських понять і коментарями переклав угорською мовою рабин Нафталі Краус.📌 Грузинська мова (2011)Проєкт, благословенний Ребе ще у 1991 році, після багатьох років кропіткої праці завершили рабин Авраам Алашвілі та професор Реувен Енох. 📌 Турецька мова (2014)Видання багатотомної серії турецькою мовою було започатковане з ініціативи рабина Мордехая Мізрахі. Кожен том містить текст латиницею з докладним перекладом і коментарями. 📌Перська мова (фарсі) (2024)Видання фундаментальної серії книг із перекладом «Танії» перською мовою очолив рабин Дан Іфтах. 📌російська мова: особлива історіяПершу спробу перекладу окремого розділу було здійснено ще наприкінці XIX століття молодшим братом П'ятого Любавицького Ребе. Системний переклад у радянські роки виконала Голда Ліпш під науковим керівництвом професора Єремії Брановера (повне однотомне видання вийшло у 1984 році). У 2020 році видавництво «Яхад» також випустило монументальний переклад праці «Уроки за книгою Танія».📌Українська мова: робота триваєНині ведеться активна робота над створенням першого повного академічного перекладу книги «Танія» українською мовою для мільйонів україномовних читачів у всьому світі. ⠠⠞⠁⠝⠽⠁ Книга «Танія» шрифтом Брайля (1991)Для незрячих людей організація «Месіла» видала «Танію» шрифтом Брайля. Ребе особисто благословив цей крок, підкресливши, що в нашому поколінні світло хасидизму стало доступним навіть тим, хто перебуває в повній фізичній темряві. Згодом шрифтом Брайля була видана й російська версія книги.📖 Сьогодні книга «Танія» є глобальним духовним мостом, що об'єднує континенти, мови та культури. 📸 На фото: Ребе вручає перший том «Танії» англійською мовою голові комітету Бернарду Перріну біля будівлі 770 після особливої бесіди, присвяченої виходу перекладу (16 сівана 5735 року). джерело: 📖 Любавицький календар.

Сьогодні 16 сівана 5786 року.📌 5735 рік (1975 рік) — Ребе роздав гостям з Англії книгу «Танія», перекладену англійською мовою, та виголосив сіху біля входу до будівлі 770, просто на вулиці.Мудреці минулих поколінь (нехай захищають нас їхні заслуги), які були подібні до ангелів, стверджували, що зцілення душі подібне до зцілення тіла.Перший і вирішальний крок — з'ясувати причину хвороби: чи виникла вона внаслідок огрубіння, зачерствіння та морального занепаду тіла;чи її причиною стали схильності душі до таких небажаних рис, як гординя, неправда тощо; або ж джерелом хвороби стала звичка, що сформувалася через неправильне виховання чи нездорове оточення.Неможливо розпочати лікування, не з'ясувавши, яке саме місце уражене хворобою і які її причини. Можна лише дати загальні настанови — як слід поводитися, що робити і від чого утримуватися. А саме: «робити добро» — виконуючи заповіді, встановлюючи час для вивчення Тори та виховуючи в собі добрі якості, а також «уникати зла».Та найважливіше, щоб хворий пробудив у своїх думках:• усвідомлення того, що він хворий, і щире прагнення зцілитися;• розуміння того, що він може одужати;• надію та повну впевненість у тому, що з допомогою благословенного Всевишнього він неодмінно зцілиться від своєї недуги.  джерело: 📖 Любавицький календар.

Сьогодні ми висловлюємо щиру вдячність усім батькам за любов, турботу, мудрість і підтримку. Саме родина стає для кожного з нас першою школою життя, де ми вчимося довіряти, любити, долати труднощі та цінувати найважливіше.Дякуємо кожній мамі й кожному татові за щоденну самовіддану працю, терпіння, доброту та тепло, якими ви наповнюєте свої домівки й серця дітей.Нехай у ваших родинах завжди панують мир, взаєморозуміння, здоров’я, радість і благополуччя. Бережімо родинні цінності та даруймо близьким свою любов і турботу не лише у свята, а щодня. ❤️

16 сівана 5573 року (14 червня 1813 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) доньки Алтер ребе — ребецн Фрейди.Ребецн Фрейда була чудовою і дуже розумною жінкою. Алтер ребе дуже любив свою доньку, давав їй уроки хасидуту (хасидської філософії) і часто казав, що її душа належить до «алма дедухра» (чоловічого світу), але чомусь Всевишній вирішив помістити її в тіло жінки. Навіть брат Фрейди, майбутній глава хасидів, рабі Дов-Бер (Мітелер ребе), коли хотів з’ясувати якесь питання з хасидизму, звертався саме до неї, а вже вона запитувала вчителів.Ребецн Фрейда народилася у 1763 році і залишила цей світ через пів року після смерті батька, оточена любов’ю і повагою. Ребецн Фрейда була похована поруч з Алтер ребе на єврейському кладовищі в Гадячі (Полтавська область).16 сівана 5669 року (5 червня 1909 року) — день народження рабі Ісраеля-Ар’є-Лейба Шнеєрсона, молодшого брата Ребе.Рабі Ісраель також народився в Миколаєві і з дитинства вирізнявся величезною любов’ю до навчання, і для того, щоб нагодувати його, матері (ребецн Хані) доводилося, у буквальному сенсі цього слова, силою відтягувати сина від книжок.джерело: chabad.odessa

 1️⃣ Співзалежність - це не про любов.Часто це про страх, біль і звичку «рятувати». Любов більше про свободу, довіру та спокій.2️⃣ Не кожен, хто робить вам боляче, - аб’юзер. Іноді людина просто не вміє інакше. Але навчати її - не ваш обов’язок.3️⃣ Якщо ви не обираєте себе - ви обираєте страждання. І це теж вибір, навіть якщо несвідомий.4️⃣ Хотіти грошей, визнання та любові - нормально. Ви жива людина.5️⃣ Ви не зобов’язані бути «зручними».Якщо людина поруч лише тоді, коли ви постійно підлаштовуєтесь - це не про близькість. Це про контроль.6️⃣ Ви не зобов’язані прощати.Ніхто не має права вимагати, щоб ви відмовилися від своїх почуттів заради «нормальності».7️⃣ «Я не знаю, чого хочу» часто означає:«Я занадто довго слухав(ла) інших».Себе теж можна навчитися чути. Не одразу, але поступово.8️⃣ Не обов’язково ставати сильнішими.Іноді важливіше - стати чеснішими із собою. Тоді з’являються і сила, і ясність, і власний шлях.9️⃣ Робота, де вас не поважають, - це не «просто робота». Це щоденне виснаження і поступове руйнування себе.🔟 Людина, яка ставить себе на перше місце, - не егоїст. Часто це просто доросла людина, яка навчилася про себе дбати.джерело: HealthPsychologyU?locale

Коли літо наближається до своїх найтепліших днів, у всіх куточках єврейського світу в серцях дітей та їхніх батьків запалюється особливий вогник очікування початку сезону таборів «Ган Ісроель». Ця історія розпочалася ще у 1956 році, коли з ініціативи «Мерказ ле-Іньяней Хінух» та за особистого діяльного благословення Ребе народилася ідея створення унікального літнього простору. Ребе не лише підтримав цей задум, а й взяв у ньому безпосередню фінансову та організаційну участь. Саме він дав табору назву на честь великого засновника хасидизму — Баал Шем Това. Ребе пояснював, що слово «Ган» («сад») пов’язане з п’ятдесятьма п’ятьма рівнями розуміння Тори, про які йдеться у святій книзі Зоар, і що кожна єврейська дитина, маючи власну літеру в Торі, по праву належить до цього святого саду.📜 Ідея, закладена Ребе: більше, ніж просто відпочинокВід самого початку Ребе наголошував, що сенс табору полягає у створенні атмосфери, в якій діти протягом тривалого часу живуть поза стінами своїх домівок і поза звичним шкільним середовищем, перебуваючи під безпосереднім духовним покровом Ребе. Він називав табір «своєрідним ковадлом, на якому кують хасидів», і зазначав, що досягнення в такому середовищі можуть перевершити результати багатомісячного навчання у звичайних умовах. У таборі дитина дихає повітрям Тори та заповідей двадцять чотири години на добу — від ранкової молитви до вечірнього відпочинку. Цей безперервний ланцюг святості, коли життя, відпочинок і розваги нерозривно пов’язані з єврейською традицією, перетворює літні місяці не просто на канікули, а на потужний поштовх до духовного зростання, який змінює дітей, а через них — і весь дім, з якого вони приїхали.🌟 Особиста присутність і благословення РебеУнікальність цього проєкту була настільки великою в очах Ребе, що він, попри свою звичку ніколи не залишати меж Нью-Йорка, тричі особисто відвідував табір «Ган Ісроель», називаючи його частиною святого центру 770. Під час цих візитів Ребе проводив фарбренгени, ділився безцінними настановами та навіть дарував дітям сидури, підкреслюючи, що фізичне здоров’я, яке дитина зміцнює в таборі, стає фундаментом її майбутнього служіння Всевишньому. Одного разу, розмовляючи з директором табору, Ребе з усмішкою сказав слова, які стали легендарними: він почув, що Шабат у таборі відчувається так само піднесено й радісно, як свято Сімхат Тора. Це було свідченням тієї особливої атмосфери, яку створювали вихователі та вожаті.🎶 Дух єдності та відданостіСьогодні, через десятиліття, табори «Ган Ісроель» продовжують діяти й розвиватися по всьому світу, об’єднуючи дітей за допомогою музики, глибоких хасидських мелодій і ретельно продуманих освітніх програм. Кожна пісня, яку діти співають у колі друзів, несе послання любові до кожного єврея, наближення Остаточного Визволення та міцного зв’язку з Ребе, перетворюючи кожну хвилину відпочинку на прояв відданості. Готуючись до відкриття нового сезону, ми повинні пам’ятати, що відправляємо наших дітей не просто до літнього табору, а в особливий простір, де їхні душі дбайливо формуються, де вони набираються сил і натхнення на весь майбутній рік та де кожен із них може відчути себе по-справжньому вдома — у саду, посадженому для нас Баал Шем Товом і благословенному нашим Ребе.✨ Готуємося до літаНехай прийдешнє літо стане для всіх наших дітей часом великих перемог, часом, коли їхні серця наповняться світлом хасидизму, а кожен день приноситиме нові відкриття у служінні Всевишньому та підготовці світу до приходу Мошиаха. джерело: 📖 Любавицький календар

На будівлі Центральної синагоги Києва розміщено копію унікального документа, відомого як «Київський лист». Цей документ, створений у Х столітті, є однією з найдавніших письмових згадок про Київ, що дійшли до наших днів.Історія, яку він зберіг, вражає своєю людяністю та взаємною відповідальністю.Київський лист був виданий юдейською громадою Києва для Мар Якова бен Ханукки. Він поручився за свого брата, який позичив гроші в іновірців. Згодом брата вбили розбійники, а борг залишився непогашеним. Відповідальність поклали на Якова, і його ув’язнили.Громада не залишила його наодинці з бідою. Спільними зусиллями вдалося зібрати 60 монет для його викупу, але для остаточного звільнення бракувало ще 40. Саме тому було складено цей лист — звернення до єврейських громад інших міст із проханням допомогти завершити справу визволення людини, яка потрапила в скруту.Минуло понад тисячу років, але слова цього документа й сьогодні нагадують нам про цінності, на яких трималася єврейська громада: взаємодопомогу, милосердя, відповідальність один за одного та готовність простягнути руку тому, хто потребує підтримки.Особливого значення листу надає те, що він містить одну з найдавніших згадок про Київ. Тож це не лише пам'ятка єврейської історії, а й важлива частина історії нашого міста.Коли будете біля Центральної синагоги Києва, зверніть увагу на цю табличку. Вона нагадує, що понад тисячу років тому тут уже жила громада, для якої людська гідність, взаємна підтримка та милосердя були не просто словами, а справою життя. Центральна синагога Києва «Київський лист», X століття З Днем Києва!

Для кожного з нас Київ — це щось особливе. Це місто, в якому ми живемо, працюємо, виховуємо дітей, зустрічаємо свята, підтримуємо одне одного в непрості часи та радіємо добрим подіям.Останні роки стали для Києва важким випробуванням. Наше місто переживає тривоги, обстріли, втрати та біль. Нам болить кожне зруйноване життя, кожна родина, яку торкнулася війна. Але водночас ми бачимо мужність, силу та незламність киян, які продовжують жити, працювати, допомагати ближнім і вірити в майбутнє.Саме люди наповнюють Київ життям, надають йому сили, тепла та особливого характеру. Тому сьогодні ми вітаємо не лише наше місто, а й усіх, хто любить його, дбає про нього та називає своїм домом.Ми віримо, що попереду на Київ чекають мирні дні, відбудова, розвиток і процвітання. Нехай Вс-вишній оберігає наше місто та його мешканців, а над Києвом якнайшвидше запанує мир. Нехай у кожній оселі буде спокій, у кожній родині — благополуччя, а в серцях — впевненість у завтрашньому дні.З Днем Києва!З повагою та найкращими побажаннями —Єврейська громада Києва

14 сівана 5581 року (14 червня 1821 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма бен Іцхака з Воложина (Воложинера). Рабі Хаїм був найкращим учнем знаменитого рабі Еліягу бен Шломо-Залмана (Віленського гаона). Він належав до числа противників хасидизму (міснагдім), однак порівняно з учителем був досить поміркованим і навіть майже доброзичливо налаштованим до хасидів, визнаючи цінність ідей хасидського вчення. На початку XIX століття рабі Хаїм заснував у рідному Воложині знамениту єшиву, що проіснувала майже сто років і сформувала релігійно-духовний вигляд литовського єврейства. Воложинська єшива стала зразком і прототипом великих талмудичних навчальних закладів, що існували спочатку у Східній Європі, а потім перебралися до Ізраїлю, США та інших місць (єшиви у Слободці (нині частина Каунаса, Литва), Мирі (Білорусь), Кельме, Кельцях (обидва — Польща) та Тельзі (Тельшяй, Литва)).джерело: /chabad.odessa

📖 ВступУ нашій тижневій главі йдеться про заповідь «Песах Шені» (Другий Песах). Той, хто з поважної причини не зміг принести песахальну жертву у встановлений час — 14 нісана, — отримує можливість виправити це через місяць, 14 іяра.У Торі сказано: «Якщо людина буде нечистою... або перебуватиме в далекій дорозі» (בדרך רחוקה).🤔 ЗапитанняЧому Тора використовує вислів «у далекій дорозі», а не «у далекому місці»? Адже цей закон поширюється на кожного єврея, який перебуває далеко від Храму, навіть якщо він просто живе в іншому місті, а не знаходиться буквально в дорозі!💡 ВідповідьЦе вчить нас фундаментальної істини: справжній «дім» єврея — це Храм (Бейт а-Мікдаш). Будь-яке інше місце, де ми перебуваємо, — лише дорога до нього.Наш Галут (вигнання) — не природний стан, а лише тимчасовий шлях. Усі труднощі, через які ми проходимо, — як матеріальні, так і духовні, — це дорога до повного Визволення (Геули) та відновлення Храму, де ми, євреї, насправді маємо бути.📌 УрокНавіть перебуваючи в «темряві» вигнання, ми не просто стоїмо на місці — ми рухаємося вперед. Кожна наша дія в цей період є важливим кроком на шляху до справжнього Дому, до вічної та повної Геули.(За мотивами бесіди на Песах Шені, 5740 р.) джерело: 📖 Любавицький календар

Уявіть собі 13 сівана 5567 року (1807 рік). У містечку Жлобин, загубленому серед білоруських лісів, відбувається щось неймовірне. Тисячі хасидів, великі праведники та рабини з усієї країни з'їхалися до цього скромного містечка. Повітря було сповнене трепету: тут поєднувалися два найвидатніші духовні доми того часу — династія засновника Хабаду, Алтер Ребе, та родина легендарного рабина Леві-Іцхака з Бердичева.Це було весілля онуки Алтер Ребе та онука «Захисника Ізраїлю» — рабина Леві-Іцхака.📍 Чому саме Жлобин?Цікаво, що в «Тнаїм» (шлюбній угоді), підписаній за три роки до цього, було записано: «Весілля відбудеться в Єрусалимі». Але життя внесло свої корективи: відстань між Лядами (де жив Алтер Ребе) та Бердичевом (де жив рабин Леві-Іцхак) була надто великою для того часу. Тому вибір упав на Жлобин — ідеальну «золоту середину», великий хасидський центр, розташований на перехресті важливих шляхів.⚡️ «Ви бачили його на власні очі?» — суперечка велетнівНа весіллі панувала не лише радість, а й серйозна духовна напруга. Мітелер Ребе (син Алтер Ребе) вже тоді славився своїми глибокими уроками Кабали, пояснюючи найскладніші поняття, такі як «Атік» і «Аріх».Рабин Леві-Іцхак, відомий своєю прямотою, не приховував занепокоєння:— Хіба можна говорити про такі висоти? Адже Баал Шем Тов навчав, що ці таємниці відкриваються лише тим, хто бачив його обличчя!Мітелер Ребе, відчуваючи незручність під критикою великого цадика, поспішив до батька:— Чому ви дозволяєте так мене картати?Тоді Алтер Ребе підійшов до рабина Леві-Іцхака. Між ними відбулася розмова, яку хасиди переповідали ще багато поколінь. Рабин з Бердичева повторив своє запитання:— Хто дав право говорити такі речі, якщо людина не бачила Баал Шем Това?Алтер Ребе спокійно відповів, але з такою силою, що суперечка одразу вщухла:— Я бачив його. І не уві сні, а наяву. Там, у Петербурзі, коли перебував у фортеці.Ця відповідь розставила все на свої місця.🕊 Диво р' Біньяміна КлецкераСеред гостей був р' Біньямін Клецкер. Він був смертельно хворий. Рідні благали його залишитися вдома, але він повторював:— Алтер Ребе надіслав запрошення, і я зобов'язаний бути там.Його привезли до Жлобина у критичному стані. Дізнавшись про це, Алтер Ребе наказав привести його просто до себе. Хворий був настільки слабкий, що не міг навіть ходити. Його підвезли на возі та посадили перед Ребе.Алтер Ребе дав йому випити кухоль пива. Потім другий. Потім третій. Після третього кухля він сказав:— А тепер іди танцювати!І сталося неймовірне: р' Біньямін, який ще хвилину тому не міг поворухнутися, підвівся — бадьорий і здоровий — та пішов танцювати разом з усіма!✨ Це був лише початокЦе весілля стало символом союзу двох великих духовних стовпів. А рівно через рік, у 5568 році, в Лядах відбулося ще одне історичне весілля: р' Єкутіель-Залман одружився з ребецн Бейлою, донькою Мітелер Ребе.Події в Жлобині й досі згадують як приклад того, як віра та єдність здатні перетворити звичайне весілля на подію, відлуння якої чути навіть через століття. джерело: 📖 Любавицький календар.