21 тамуза 5396 року (24 липня 1636 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліягу Баал Шем-Това з Вормса.Життя рабі Еліягу, який очолював союз ністарім (прихованих праведників), було оповите таємницями. За одними даними, його звали рабі Еліягу бен Моше Лоанц і він був онуком знаменитого діяча єврейської громади рабі Йосельмана з Росхейма, за іншими — його батьком був єврей з Іспанії рабі Йосеф Йозпа.Краківська громада запросила відомого іспанського кабаліста і мудреця рабі Йосефа оселитися в їхньому місті, коли йому було вже за 50. Він не був одружений і вів усамітнене життя, присвячуючи весь свій час молитвам і навчанню. Тут він прожив ще 30 років, коли пророк Еліяѓу, який навчав рабі Йосефа таємницям Тори, передав йому наказ одружитися з молодою вдовою нещодавно вбитого купця, для того, щоб привести в світ нову душу, яка допоможе єврейському народу.Через півроку рабі Йосеф з'явився перед бейс-діном (єврейським судом) і оголосив про свій намір одружитися з цією жінкою. Вдова, почувши про це, заплакала, тому що, як виявилося, їй вже кілька разів з'являвся уві сні покійний батько, який благословляв її на шлюб з рабі Йосефом.Через рік, в 1555 році у молодої пари народився хлопчик, якого назвали Еліяѓу (на честь пророка). З двох років і до самої бар-міцви Еліяѓу навчався під керівництвом батька, але за два тижні до бар-міцви рабі Йосеф покинув цей світ. Через кілька тижнів хлопчик повідомив мамі, що хоче покинути рідний дім.Наступні 40 років його життя оповиті таємницею — невідомо, де він жив і чого навчався, але коли він з'явився у Вормсі, то був уже одружений, мав дітей і був відомий як рабі Еліяѓу Баал Шем-Тов. Він організував групу ністарім — прихованих праведників-кабалістів, які мандрували з міста в місто, допомагаючи євреям. Після рабі Еліягу цю групу очолив рабі Баал Шем із Замостя, після рабі Адам Баал Шем із Ропшиц, а після рабі Адама керівником став засновник хасидизму рабі Ісраель Баал Шем-Тов.Рабі Еліягу прожив у Вормсі понад 30 років. Тут він організував єшиву, з якої вийшло безліч блискучих учнів. Після переїзду рабі Еліягу до Праги в 1624 році, єшива також перемістилася туди. Одним з його учнів був відомий рабин рабі Йом-Тов Ліпман Геллер.chabad.odessa

3 ава 5408 року (22 липня 1648 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) в результаті кідуш ѓа-Шем (мученицької смерті в ім'я Всевишнього) рабі Шимшона Бен Песаха з Острополя.Єврейський хроніст Натан з Ганновера розповідає: «І був між ними (мешканцями Полонного) чоловік розумний і проникливий, божественний кабаліст на ім'я Шимшон з Острополя, до якого щодня приходив ангел-вісник і навчав його таємної мудрості... І сказав ангел-віщун Шимшону ще задовго до катастрофи, щоб євреї взяли на себе велике покаяння, аби пом'якшити фатальний вирок неба. І проповідував він багато разів у синагозі, закликаючи народ до покаяння, — і дійсно було велике покаяння у всіх містах, але було вже пізно, бо вирок був уже підписаний». Коли козаки увірвалися в місто, рабі Шимшон, знаючи, що порятунку немає, зібрав євреїв у синагозі, де всі вони загинули в освячення Його Імені.Нащадками рабі Шимшона були знаменитий дотепник, «єврейський Ходжа Насреддін», Гершеле з Острополя і рабі Яаков-Йосеф бен Цві ѓа-Коѓен Кац з Полонного — найстаріший з учнів засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това.chabad.odessa

1. Після зруйнування Храму. Виконання пророцтвЗадовго до того, як народ Ізраїлю оселився на своїй землі, Всевишній послав Своїх пророків, аби вони застерегли синів Ізраїлю від майбутніх лих. Пророцтва, записані в Торі та книгах Пророків, здійснилися. На горі Сінай Всевишній застерігав: якщо заповіді не будуть дотримуватись, народ буде суворо покараний:…І будете їсти плоть синів ваших, і плоть дочок ваших будете їсти……І зроблю міста ваші пустелею, і опустошу святині ваші……А вас розпорошу між народами й оголю меча за вами, і буде земля ваша спустошена, а міста ваші — руїною.(Ваїкра 26–27)Пророцтво пророка Міхи, сказане за 140 років до зруйнування Храму, повністю справдилось:…Єрусалим стане руїною, а гора Дому Г-споднього — заросте лісом.(Міха 3:12)Здійснилось і пророцтво пророка Єрміягу:Бачу я землю — і ось: пустка й хаос…Бачу я: родючий край став пустелею, а всі його міста зруйновані…(Єрміягу 4:26)Юдея, залишившись беззахисною, не змогла протистояти вторгненню сусідніх народів. Аммонітяни та моавітяни напали зі сходу, філістимляни — із заходу, самаритяни — з півночі. Зрештою війська вавилонського воєначальника Невузарадана зруйнували Храм і взяли народ у полон.Майже все населення Юдеї було виведене до Вавилонії. На батьківщині залишилась лише невелика громада. Невузарадан призначив правителем Юдеї Ґедалію бен Ахікама — одного з праведників свого покоління, чий батько свого часу врятував пророка Єрміягу від переслідування. Ґедалія доклав чимало зусиль для відновлення Єрусалима та об’єднання народу, й біженці почали поступово повертатися до Юдеї.Те, чого не могли зрозуміти багато з тих, хто вижив — чому Всевишній так вчинив зі Святою Землею, і що стало причиною її руйнування, — зрозумів Невузарадан. Він визнав пророцтва Єрміягу — посланця Всевишнього, що передбачив жахи, які впали на цю землю. Тому він зняв з пророка кайдани й дарував йому повну свободу. Але Всевишній сказав пророку: «Повернись до Ґедалії бен Ахікама», — і Єрміягу оселився в твердині, де жив Ґедалія.Проте мир, що випав на долю невеликої частини тих, хто залишився на батьківщині, був недовгим. Цар аммонітян прагнув остаточно знищити Юдею й послав Ішмаеля бен Натанію вбити Ґедалію. Один з колишніх міністрів Юдеї, Йоханан бен Кореах, застеріг Ґедалію про небезпеку, але той не повірив і не дослухався. Ішмаель із десятьма поплічниками прийшов до Ґедалії начебто з мирною місією. Вони сіли за спільну трапезу, а потім убили його й примусили його послідовників піти з ними до аммонітян. Це вбивство позбавило євреїв останньої надії залишитися на рідній землі й було сприйняте як завершення трагедії руйнування Храму й державності.На згадку про це вбивство для всіх наступних поколінь був установлений день жалоби — піст Ґедалії, який припадає на 3 тішрея.До ЄгиптуУ день убивства Ґедалії Йоханан бен Кореах та його воїни не перебували у твердині. Дізнавшись про трагедію, вони вступили в бій з убивцями й звільнили захоплених послідовників Ґедалії. Ішмаель і його прибічники втекли.Сподвижники Ґедалії, боячись помсти з боку вавилонського царя, вирішили тікати до Єгипту. Пророк Єрміягу застерігав їх від цього кроку, кажучи, що Всевишній змилосердиться над ними, захистить від гніву Навуходоносора, і вони зможуть мирно жити в Юдеї. Єрміягу також попереджав: якщо вони не виконають Волі Творця, нещастя спіткає їх саме в Єгипті.Однак Йоханан бен Кореах і його воїни не дослухались до пророцтва й вирушили до Єгипту разом з іудейськими біженцями, силоміць узявши із собою Єрміягу та його учня Баруха. Вони сподівались на захист фараона і не повірили пророцтву про те, що фараона буде переможено.Оселившись у Єгипті, біженці почали вклонятися чужим богам. Навіть у вигнанні вони не слухали пророка й не зважали на його застереження.Минуло кілька років — у Єгипті спалахнули заворушення. Фараона вбили, і Навуходоносор скористався цим — він напав на Єгипет і розгромив його, як і передрікав Всевишній через пророків Єрміягу та Єхезкеля.У цих битвах загинула більшість іудейських біженців. Лише небагатьом вдалося врятуватись — серед них були пророк Єрміягу та його вірний учень Барух бен Нерія. Навуходоносор узяв їх у полон і переселив до Вавилону, де вони й завершили своє життя.(продовження буде)джерело: https://toldot.com

Ми вже згадували, що 9 ава заборонено вивчати Тору, оскільки вона приносить радість серцю. Однак дозволено вивчати главу «Ве-ейлу мегалхін» («Нижчезазначені припиняють…») з трактату Талмуду Моед Катан, яка присвячена законам жалоби та відлучення. Також дозволено вивчати Мідраш Ейха, Книгу Ейха («Плач Єремії») та пов’язані з нею коментарі, а також Книгу Йова, бо всі ці тексти оповідають про скорботні події.Крім того, дозволено вивчати розділи з Книги Єрміягу, в яких пророк докоряє єврейському народу за гріхи і передбачає лиха. Водночас слід пропускати уривки, де пророк втішає народ. Також дозволено вивчати мідраші з трактату Гітін, що описують руйнування Храму.9 ава заборонено вітатися з іншими, навіть словами «Доброго ранку». Проте, якщо знайомий першим звертається з привітанням — необхідно відповісти, але тихо, аби не викликати ворожості.9 ава заборонено дарувати подарунки.Згідно з поширеним звичаєм, 9 ава уникають будь-якої роботи, окрім невідкладної, адже праця відволікає від скорботи. Ця заборона діє в ніч і вранці до полудня. Після полудня вона не чинна, однак краще утриматися від роботи до кінця посту, щоб не втратити настрій жалоби.У ніч і вранці 9 ава (до полудня) прийнято сидіти на землі або низькому ослоні (висотою не більш ніж 3 тефахи).Слід уникати відвідування публічних місць, людних вулиць і ринків, аби не втягнутись у пусті розмови, що відволікають від скорботи, і не опинитися випадково в радісному товаристві або не вчинити щось розважальне.Існує звичай спати 9 ава не на ліжку, а на матраці, розстеленому на підлозі. Навіть той, хто спить на ліжку, має внести певну зміну: наприклад, якщо зазвичай спить на двох подушках — цієї ночі слід обмежитися однією. Існує звичай класти під подушку чи матрац камінь — на згадку про зруйнований Храм.Готувати їжу на вечір (після завершення посту) прийнято лише після полудня 9 ава.9 ава не вдихають аромати парфумів чи прянощів, а також не палять публічно.Не вдягають святковий одяг, навіть якщо він не новий.У багатьох громадах після полудня 9 ава прибирають у домі, миють підлогу — як символ надії на майбутнє визволення, на яке ми з нетерпінням чекаємо. Адже єврейська традиція каже, що саме 9 ава народиться Машіах.Той, хто їсть 9 ава без законного дозволу, не побачить оновлений радісний Єрусалим. Натомість кожен, хто щиро сумує за Єрусалимом, обов’язково побачить його відновленим і сповненим радості, як обіцяє пророк:«Радійте з ним радістю всі, хто сумував за ним (Єрусалимом)» (Єшаягу 66:10).🔹 У наступному дописі — нові пояснення та традиції, пов’язані з завершенням посту та надією на відбудову.джерело: https://toldot.com/

Кожна справжня молитва — це крок разом із Б-гом у творенні нового дня. Іноді здається, що молитва — це щось особисте, тихе, внутрішнє. Але насправді в цю мить людина стає частиною чогось надзвичайно великого.Кожне слово, сказане від серця, поєднує землю з небом.Ти не просто молишся — ти допомагаєш світові триматися, рухатися, жити.Ти стаєш учасником творіння, спільником Б-га, Який щодня продовжує будувати цей світ через нас.Навіть якщо тобі здається, що ти просто шепочеш слова — вони змінюють реальність: і всередині тебе, і назовні.Чудового дня й добрих молитов нам усім! ✨

❗️Зеленський підписав Закон про множинне громадянство, — Верховна РадаЩо передбачає Закон:▪️ Визнається належність до громадянства двох і більше країн.▪️ Це дозволено, якщо громадянин України набуває громадянство країни зі спеціального списку, який визначає Кабінет Міністрів (з урахуванням членства в ЄС та санкцій проти РФ).▪️ Іноземець із такої країни може отримати українське громадянство.▪️ Нові громадяни повинні складати іспити — без пільг.▪️ Іноземці, які служать у ЗСУ під час війни, можуть претендувати на громадянство після 1 року служби.

Щоранку на платформі в Аушвіці єврейський скрипаль Елі Вайс піднімав смичок, поки з товарних вагонів виходили люди.Наказом СС він мав грати, поки сім’ї гнали на смерть.Музика маскувала жах. Втихомирювала плач. Заглушувала крики.Одного крижаного ранку, коли сніг падав мовчазними пластівцями, Елі заграв їдишську колискову — ту саму мелодію, що колись співали дітям… яких уже не було.Наступного дня зник і сам Елі.Залишилась тільки його скрипка — напівзасипана в снігу.Один із в’язнів, ризикуючи життям, сховав її під дошками підлоги.Через роки, після звільнення, інструмент знову з’явився на світ — мовчазний струнами, але гучний своєю історією.Сьогодні скрипка Елі зберігається за склом у музеї.Мовчазна. Понівечена. Пам’ятна.Музика не врятувала його.Але досі говорить за нього.Він грав для приречених.А ми тепер пам’ятаємо — за нього.

9 ава заборонені п’ять речей: їжа та пиття, умивання, змащування оліями або кремами, «носіння сандалій» (будь-якого шкіряного взуття) та подружня близькість.Усі ці заборони діють протягом усієї доби — і вночі, і вдень. Тому їсти припиняють ще до настання 9 ава, і не вживають їжі до завершення сутінків цього дня.Обов’язок поститися 9 ава стосується всіх, навіть вагітних і жінок, що годують грудьми. Однак хворим дозволяється їсти в цей день, навіть якщо піст не становить безпосередньої загрози для їхнього життя. При цьому їм слід утримуватись від ситної їжі чи делікатесів, дозволено лише найпростіше — у кількості, необхідній для підтримки здоров’я.Якщо 9 ава припадає на неділю, хворий (який не поститься), перед тим як їсти, має здійснити Гавдалу (тоді як усі інші роблять її вже після завершення посту).9 ава заборонено полоскати рот — як вранці, так і вдень, до кінця посту.9 ава не можна вмиватися — ані гарячою, ані холодною водою. Заборонено навіть занурити палець у воду. Однак ця заборона стосується лише вмивання задля задоволення. У той самий час дозволяється вмити руки (або інші частини тіла), щоб змити бруд, що на них потрапив. Також дозволено вранці, після пробудження, вимити руки, як і в інші дні. Але 9 ава ми миємо не всю руку, а лише пальці — до суглобів, після чого трохи вологими (але не мокрими) руками проводимо по повіках — це і є ранкове умивання. Якщо ж очі були брудними — їх дозволено помити як у звичайні дні.Жінкам, які готують їжу в цей день, дозволено мити й ополіскувати продукти за потреби — навіть якщо при цьому змочуються руки, адже вони це роблять не заради умивання.Заборона на «носіння сандалій» стосується лише шкіряного взуття. Дозволено носити дерев’яне або гумове взуття, однак не якщо воно має шкіряну обшивку чи підошву. Той, кому потрібно пройти по місцевості, де багато колючок, або ж (за межами Ерец-Ісраель) по вулиці серед неєвреїв (де не прийнято носити замінники), може одягти шкіряне взуття — але лише безпосередньо перед входом у це місце, а потім зняти його.Маленьких дітей дозволено мити та змащувати, як і в інші дні року.Усі заборони, пов’язані з 9 ава, починають діяти із заходу сонця 8 ава і тривають до завершення 9 ава наступного дня.🔹 У наступному дописі — продовження.джерело: https://toldot.com/

"На урочистому заході присвяченому - Дню Української Державності, Президент Володимир Зеленський, в присутності всіх ключових державних діячів та шановних гостей - вручив мені орден «За заслуги» ІІ ступеня!Дякую, Пане Президенте, Дякую Українському народу!Світло Переможе темряву!Слава Україні!" https://www.facebook.com/chiefrabbiua?localeСлава Всевишньому!З глибокою радістю та щирою гордістю вітаємо Вас із високою державною нагородою – орденом «За заслуги» ІІ ступеня!Для всієї нашої громади це не просто подія — це момент великої шани й визнання того шляху, яким Ви ведете нас уже багато років. Ваше серце, наповнене любов’ю до людей, Ваша самопожертва, сила духу й віра у добро — надихають нас щодня.Ця нагорода — не лише про Вас. Вона про всіх нас. Про світло, яке Ви щедро даруєте, про єдність, яку Ви будуєте, про Україну, яку Ви щиро любите.Ми пишаємося тим, що маємо такого рабина. Дякуємо за все, що Ви робите. І хай Всевишній пошле Вам міцного здоров’я, радості, миру та багато років служіння — з любов’ю, силою й благословенням.З гордістю, вся Ваша громада.

*19 тамуза 5625 року (6 липня 1865 року) — День народження рабі Шнеура-Залмана-Аѓарона (рабі Раза) — старшого сина четвертого Любавицького ребе рабі Шмуеля (ребе Маѓараш).Рабі Шнеур-Залман-Аѓарон народився 19 тамуза і був названий на честь засновника руху Хабад — Алтер ребе (рабі Шнеур-Залман) і дідуся по маминій лінії рабі Аѓарона Александрова зі Шклова.У родині третього Любавицького ребе Цемах-Цедека (рабі Менахем-Мендл), який був тоді главою Хабаду, існував звичай — даючи дитині ім'я, їй одразу ж давали скорочене ім'я-абревіатуру (ви вже зустрічали такі: Раяц, Рамбам, Рашаб, Раші...). Юний Шнеур-Залман-Аѓарон отримав ім'я Раза, причому ребе Цемах-Цедек процитував головну кабалістичну книгу «Зоѓар»: «До разу тміра» (в перекладі з арамейської — «це велика таємниця»).Коли Разу виповнилося три роки, ребе Цемах-Цедек захотів влаштувати його заручини (шидух) зі своєю онукою, дочкою рабі Ісраеля-Ноаха (рабі Райян). Почувши про намір ребе, майбутній тесть висловив побоювання — мовляв, дитина занадто мала і невідомо ким виросте. А раптом він не зможе вчитися як слід?Почувши це, ребе Цемах цедек сказав: «Він не буде в змозі вчитися? Ну, вже більше тебе він знатиме точно!» Між іншим, ребе Райян був відомим знавцем кабали і хасидизму і найосвіченішим сином Цемах-Цедека.*19 тамуза 5640 року (28 червня 1880 року) — День введення в союз Авраѓама-авіну (обрізання) Йосефа-Іцхака Шнеерсона, майбутнього шостого Любавицького ребе.

Шановні віряни — наша велика, єдина родино!У День української державності ми з гордістю згадуємо величну історію українського народу — історію, що триває понад тисячу років і засвідчує незламну силу, прагнення до свободи та гідності.Україна є нашою домівкою. Вона — не просто країна, де ми живемо. Вона — місце, де народжуються наші діти, лунають молитви, запалюються свічки надії. Місце, яке ми разом боронимо — незалежно від національності, мови чи віри.Сьогодні, в час війни, ця земля єднає всіх: християн, мусульман, юдеїв, людей релігійних і світських. Ми — один народ у багатьох проявах, згуртований болем і надією, підтримкою й спільною боротьбою. Разом ми тримаємося — у волонтерських центрах і шпиталях, у бомбосховищах і на фронті, в синагогах, церквах і мечетях, у кожній родині, яка не втратила віру.Наша єврейська громада — невід’ємна частина українського суспільства. Ми живемо цією землею, її болем і надією, її піснею й молитвою. Ми молимося за мир для України, за перемогу життя над смертю, світла над темрявою.Нехай ця держава, збудована на тисячолітній традиції, вистоїть і зміцниться. І нехай кожен, хто з любов’ю тримає Україну в серці, відчує силу єдності, гідності та надії.З вірою в перемогу й майбутнє!💙💛

*1 ава 1657 року (2104 рік до н.е.) – Води всесвітнього Потопу пішли на спад.У цей день у раніше безкрайньому океані з'явилися перші острівці суші. Вершини гір, раніше приховані шаром води в 15 амот (11 метрів), з'явилися над водою, і це стало остаточним підтвердженням завершення Потопу.1 ава 2487 року (1273 рік до н.е.) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) первосвященика Аѓарона, брата Моше-рабейну і пророчиці Мірьям.Аѓарон — перший коѓен ѓа-годоль (первосвященик) Храму і великий миротворець, пішов з цього світу у віці 123 років. Його йорцайт описаний в Торі і це єдине в цій книзі згадування такого роду.Великий кабаліст Арізаль (рабі Іцхак Лурія Ашкеназі) говорив, що в попередньому житті Аарон був Араном, братом Авраама. У пізніші часи його душа поверталася в тілі пророка Яавеца (він же — суддя Отніель бен Кеназ), судді і пророка Толи бен Пуа, пророка Шмуеля, Авії, сина царя Єровама, первосвященика Урії, вбитого царем Єоякимом (як розплата за те, що Аарону вдалося уникнути смерті під час виготовлення Золотого тельця) і в пророка Захарію. Душа ж дружини Аѓарона, Елішеви, після втілилася в душі Бат-Шеви, дружини царя Давида і матері царя ШломаНащадки Аѓарона — коѓени (носії прізвищ Кац, Коган, Каганов, Коѓен, Раппопорт тощо) — єдині, хто мав право здійснювати жертвоприношення в Храмі.*1 ава 2516 року (1244 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) первосвященика Елазара бен Аѓарона, племінника Моше-рабейну і пророчиці Мірьям.Елазар був третім з чотирьох синів первосвященика Аѓрона. Двоє старших синів Аѓарона — Надав і Авіѓу померли і після відходу з цього світу батька Елазар сам став первосвящеником. Дружиною Елазара була дочка Путіеля, одного з керівників племені Йосефа. Ну а син Елазара — той самий Пінхас, про якого йдеться в однойменному розділі тижневої Тори.Наші мудреці кажуть, що перша з книг Пророків — книга Єгошуа була розпочата самим Єгошуа бін-Нуном, але закінчена і відредагована вона була Елазаром і Пінхасом.chabad.odessa