Історія цього свята починається з демонстрації, організованої групою жінок-робітниць у США в 1857 році. Вони вимагали покращення умов праці та підвищення зарплати. Демонстрацію було розігнано поліцією із застосуванням сили, але через кілька років виник рух за права жінок. Згодом день 8 березня був визнаний міжнародним жіночим днем у більшості країн світу.У Британській енциклопедії (Encyclopedia Britannica) — одній із найавторитетніших у світі — цей день визначається як день визнання досягнень жінок і захисту їхніх прав. У цей день прийнято дарувати жінкам подарунки, переважно квіти.Зрозуміло, що такий день потрібний там, де в інші дні року немає достатньої поваги до досягнень жінок і де їхні права порушуються. Але юдаїзм у такому дні не має потреби, адже в єврейській традиції завжди визнавалося велич жінки та її особливе місце в історії єврейського народу.Більшість єврейських свят нагадують про чудеса, які Всевишній здійснив переважно завдяки заслугам жінок.Песах — на згадку про вихід з Єгипту, якого народ удостоївся завдяки праведним жінкам того покоління (Талмуд, трактат Сота 11б).Ханука — на згадку про чудо, здійснене завдяки заслузі Єгудіт.Пурім — завдяки заслузі цариці Естер.І оскільки цих свят народ удостоївся завдяки заслугам жінок, то й жінки зобов’язані виконувати заповіді цих свят (Талмуд, трактат Псахім 108б), хоча зазвичай жінки звільнені від заповідей, виконання яких пов’язане з певним часом. Можна сказати, що всі ці свята в певному сенсі є днем єврейської жінки.Тора покладає на чоловіка обов’язок купувати дружині вбрання й прикраси на кожне свято. Крім того, Талмуд підкреслює, наскільки важливо дарувати дружині подарунки щоразу, коли є така можливість (див. трактат Йевамот 63а). Єдина річ, яка випадала в пустелі разом із маном, — це прикраси.Також мудреці постановили бути обережнішими щодо прав жінок, ніж щодо прав чоловіків (див. трактат Бава Меція 59а). Вони застерігали ще пильніше уникати образи жінки, ніж чоловіка, адже покарання за приниження гідності жінки приходить швидше, ніж за образу чоловіка (там само).І пише Рамбам («Закони подружнього життя», 15:19):«Мудреці постановили, щоб чоловік шанував дружину більше, ніж самого себе, і любив її так само, як самого себе. Якщо він має достаток — нехай забезпечує її всілякими благами відповідно до своїх можливостей; нехай не наводить на неї страху, і нехай говорить з нею м’яко, без нетерпіння і без гніву».джерело: https://toldot.com/

Сила «півшекеля»: єдність понад усеНа початку нашої глави Всевишній велить Моше провести перепис єврейського народу. Але робити це потрібно було не «по головах», а через пожертву — кожен мав дати рівно половину шекеля (Махацит га-Шекель).🧐 У чому парадокс?Чому саме половина? Адже коли ми служимо Всевишньому, ми прагнемо цілісності! Здавалося б, логічніше було б дати цілий шекель.Ребе пояснює в цьому глибокий психологічний і духовний урок:● Ти — лише половина. Навіть якщо ти великий мудрець або праведник, потрібно пам’ятати: сам по собі ти — тільки половина. Твоя справжня цілісність досягається лише тоді, коли ти поєднуєшся з іншим євреєм.● Рівність перед Всевишнім. І багатий, і бідний давали однаково — півшекеля. У питаннях сутнісного зв’язку з Б-гом і внеску в єдність народу немає «еліти». Ми всі потребуємо один одного.📉 Від золотого тельця — до виправленняГлава Кі Тіса також розповідає про трагедію Золотого тельця. Це був момент глибокого падіння. Але саме тут відкривається неймовірна сила тшуви — повернення.Ребе підкреслює: заповідь про півшекеля була дана, зокрема, як спокута. Це вчить нас, що ліки від будь-якої духовної кризи — єдність і смирення. Коли ми відкидаємо его і розуміємо, що всі є частинами одного цілого, жодне падіння не є остаточним.🏗 Практична порадаЦього тижня, коли ви зустрінете людину, яка «не у вашому смаку» або з якою маєте розбіжності, згадайте про півшекеля.Зробіть перший крок.Визнайте цінність іншого.Пам’ятайте: без нього ваша «картина світу» і ваша душа залишаються неповними.Шабат Шалом! 🕯🕯📖 Любавицький календар.

Сьогодні 17 Адара 5786 року1️⃣За багато років до поїздки до Петербурга (де у 5559 [1798] році відбулося ув’язнення) одного разу наш Алтер Ребе з’явився перед людьми і сказав:«У Ган Едені (в Раю) відчувають дорогоцінність цього світу. І не лише ангели служіння, але навіть Перші Еманації (Націлім Рішонім) відмовилися б від усього заради одного “Амен, єгей шме раба”, сказаного євреєм з усієї сили — відповідно до його змісту, з усім наміром, тобто тоді, коли людина вся цілком вкладена в ці слова».Це були всі його слова. Але вони викликали у слухачів таке сильне піднесення й натхнення, що протягом усього року вони промовляли «Амен, єгей шме раба» з палким жаром.2️⃣У Тегілім (87:7) слова «коль ма’янай» читають з літерою «каф» з огласовкою камац, а під час біркат га-мазон (благословення після трапези) — з літерою «каф» з огласовкою холам.📖 Любавицький календар.

У Центральній синагозі Києва відбулося особливе святкування Пуріму для вірян «Золотого віку». Це люди, яким сьогодні непросто, які пережили багато випробувань, і саме тому для них ми завжди намагаємося створити особливу атмосферу тепла, уваги та радості.Щороку їх обов’язково вітає Головний рабин України та Києва Моше Реувен Асман. І цього разу він звернувся до гостей із теплими словами благословення та, за доброю традицією, виконав для них пісню, подарувавши залу щирі емоції та святковий настрій.Цього року до привітань долучилися й діти ліцею «Міцва 613», які підготували святкову програму спеціально до Пуріму. Лунало читання Сувою Естер, звучали дитячі виступи, а кожен із гостей отримав маленький святковий подарунок.Завершилося свято теплою пурімською трапезою — зі щирим спілкуванням, усмішками й відчуттям великої родини. Саме такі моменти нагадують: поруч завжди є люди, які пам’ятають, підтримують і дарують світло. 

Порівняння людського життя зі свічкою — один із найглибших і найпроникливіших образів у єврейській традиції. Хоча в книзі Мішлей (Приповісті царя Шломо) сказано, що саме «душа людини — свічка Б-га», великі мудреці розвинули цю метафору, застосувавши її до самого процесу нашого земного існування.Найвідоміше тлумачення цього порівняння належить раву Ісраелю Салантеру, засновнику руху Мусар. Розповідають, що якось пізно вночі рав зайшов до майстерні шевця. Той працював при світлі недогарка свічки, який уже ледь мерехтів. Рав запитав майстра: «Чому ти досі працюєш? Адже вже пізно, свічка ось-ось згасне». Швець відповів фразою, що стала духовним девізом для багатьох поколінь:«Поки свічка горить — ще можна працювати й лагодити».Ці слова вразили рава Ісраеля Салантера. Якщо звичайний ремісник розуміє цінність останніх хвилин світла для ремонту взуття, то наскільки важливіше це для «виправлення» людської душі? Життя людини подібне до свічки не лише у своїй крихкості, а й у своєму призначенні. Свічка існує для того, щоб давати світло, витрачаючи свій ресурс. Так і людина: кожен прожитий день — це віск, що згорає і має перетворитися на енергію добрих справ і духовного виправлення.Головний урок цього порівняння полягає в оптимізмі та відповідальності. Поки людина жива, якою б «короткою» не здавалася її свічка, у неї зберігається величезна можливість. Старість, хвороби чи тягар минулих помилок не є виправданням для бездіяльності. «Поки свічка горить — можна виправити» — це справжній маніфест тшуви, повернення до Б-га. Навіть в останню годину можна здійснити вчинок, який переважить чашу терезів усього попереднього життя.Проте ця метафора має і суворий бік. Свічка неминуче згасає. Цар Шломо в книзі Коелет нагадує, що в іншому світі «немає ні дії, ні задуму, ні знання». Після смерті душа переходить у стан, який мудреці порівнюють із «мертвим левом» — величним, але позбавленим можливості активно впливати на реальність. У Піркей Авот сказано: «Одна година каяття в цьому світі краща за все життя у Світі Прийдешньому». Там ми насолоджуємося плодами, але лише тут, поки горить наш гніт, ми є творцями власної долі.Життя-свічка вчить нас цінувати теперішню мить. Ми не знаємо довжини свого «воску», але цілком вільні в тому, наскільки яскравим буде наше полум’я саме зараз. Свічка не може повернути вже згорілий гніт, але вона може освітити кімнату в ту саму секунду, коли це найпотрібніше.

Сьогодні 16 Адара 5786 року📌 5709 (1949) — спеціальна делегація від уряду Сполучених Штатів прибула до дому Ребе Раяца в 770, щоб надати йому американське громадянство. 1⃣ Альтер Ребе сказав:У пожертвах на Скинію (Мішкан) були золото, срібло і мідь. І не було жодної блискучої речі, окрім «дзеркал жінок, що зібралися», з яких були зроблені Умивальник (Кійор) і його підніжжя.Умивальник і його підніжжя згадуються останніми серед усіх посудин Скинії, але їх використання стоїть на початку будь-якого служіння в Скинії, адже «початок укорінений у кінці». 2⃣ «Робота людини, яка веде бізнес, полягає в такому:Пробуджувати в собі віру і повне уповання на Того, Хто живить і підтримує все живе. Адже Він, Благословенний, дасть йому достаток у пропитанні.І людина повинна перебувати в радості та щирій доброті серця — так, ніби її заробіток уже приготовлений і лежить перед нею». джерело:📖 Любавицький календарь (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

У самому центрі міста Кір’ят-Малахи розташоване одне з найдинамічніших і найважливіших місць для світового руху Хабад — район Нахлат Ар Хабад, або, як його лагідно називають мешканці, «Нахла». Це не просто житловий масив, а втілення духовного й соціального бачення, яке розпочалося за прямою ініціативою Любавицького Ребе у 1969 році 📜.🕰 Як усе починалосяІсторія району нерозривно пов’язана з великою хвилею репатріації євреїв із Радянського Союзу та Грузії. Ребе, для якого добробут репатріантів завжди був пріоритетом, доручив своїм довіреним особам знайти відповідне місце для створення особливого поселення. У той час відчувався гострий дефіцит житла, і пошуки були непростими. Перелом настав, коли з’ясувалося, що в Кір’ят-Малахи пустують сотні квартир. Отримавши звіт про це, Ребе відповів короткою й рішучою телеграмою:«Пропозиція щодо Кір’ят-Малахи правильна».Так, із цього благословення, почалося будівництво майбутньої громади 🌱.📜 Особистий дарунок Ребе: сувої ТориОсобливим моментом в історії району стало рішення Ребе надіслати новій громаді два сувої Тори як особистий подарунок із його синагоги «770» у Нью-Йорку. Церемонія була сповнена величі: Ребе особисто проводжав сувої до машини, яка вирушала до аеропорту, і навіть позичив своєму секретарю власний шабатній сюртук для цієї важливої місії.Ці сувої Тори й донині дбайливо зберігаються в місцевих синагогах як символ нерозривного зв’язку між Ребе та мешканцями району. Один із них, більш компактний, досі використовується для читання Тори в центральній синагозі у Шабат ✨.🎓 Духовне лідерство та розвитокВід самого першого дня і донині духовним стовпом громади є рабин Іцхак Єгуда Ярославський. Його призначення також було пов’язане з особистим бажанням Ребе, і відтоді він упевнено веде громаду вперед.Нещодавно під його керівництвом було відкрито «Бейт Ораа» — галахічний центр, де кваліфіковані рабини щодня відповідають на запитання мешканців. Сама громада переживає надзвичайне зростання: сьогодні тут і в прилеглих кварталах проживає понад 1500 хасидських родин, що робить Нахлу одним із найбільших оплотів Хабаду у світі 🌍.🏗 Розширення без межПервісний район уже давно переріс свої межі. Під управлінням комітету Нахлат Ар Хабад були засновані нові квартали, такі як Ганей Хабад і Нахлат Менахем, а останніми роками хасидські родини активно заселяють і сучасні райони, наприклад Кармей а-Надів.Окрім житла, Нахла стала справжньою «імперією» освіти й благодійності: від відомих шкіл «Бейт Хана» до історичної єшиви «Томхей Тмімім» і мікви «Мей Моше», яка вважається однією з найрозкішніших і найтехнологічніших у світі 💎.🤝 Зв’язок із російськомовним єврейством та організацією ХАМАДля російськомовних хасидів Нахла завжди була рідним домом. Організація ХАМА працює тут десятиліттями, підтримуючи колелі для молодих батьків родин і людей похилого віку, відкриваючи дитячі садки та синагоги, орієнтовані на вихідців із країн СНД.Район став зразком інтеграції, де корінні ізраїльтяни й репатріанти з Росії, Бухари та Грузії живуть пліч-о-пліч під спільним крилом Хабаду 🕊.Нахлат Ар Хабад — це набагато більше, ніж просто район. Це місто Тори, праці та великої місії, яке продовжує зростати й оновлюватися з кожним роком 💫. джерело: 📖 Любавицький календар 

Сьогодні 15 Адара 5786 р. — Шушан Пурім1⃣На хлібі перед благословенням «ha-моці» роблять позначку, але остерігаються не розрізати його заздалегідь.Також під час кідуша на хліб промовляють «саврі маранон».Про «майбутнє, що настане» сказано:«Камінь зі стіни закричить, і балка з дерева відповість йому».Тепер «неживе» мовчить. На нього наступають — і воно мовчить.Але настане час майбутніх розкриттів, і неживе почне говорити, розповідати й вимагати: якщо під час ходьби не роздумували і не говорили словами Тори — то чому наступали на нього?!Земля, по якій ступають, очікує тисячі років — ще від Шести днів Творіння — тоді як увесь цей час по ній ходять різні живі істоти тощо — щоб по ній ступила нога єврея, двох євреїв, і вони говорили слова Тори.А якщо ні — вона каже: адже ти як тварина! 2⃣Мій пан, мій батько, мій дід, мій учитель і рабин (Ребе Маараш) сказав, що Мітлер Ребе писав для кожного типу тих, хто осягає і служить, серед хасидів громади — маамарим і особливі книги, окрім «Шаар а-Йихуд» і «Шаарей Ора», які є загальними й були написані для всіх хасидів.«Шаар а-Йихуд» — це ключ до вчення хасидизму,а «Шаарей Ора» — це алеф-бет учення хасидизму.  джерело: 📖 Любавицький календарь 

Тому що ключовим моментом у спасінні євреїв стала трапеза Естер, на яку вона запросила Амана й Ахашвероша. І сталося це спасіння завдяки сильному сп’янінню двох головних учасників трапези.Зараз я розповім, як це було, і ви все зрозумієте самі.Коли Ахашверош і Аман прийшли до Естер, цар сказав їй: «Ну що, Есті, давай вип’ємо!»Естер відповіла: «Звичайно, давай!»І вони стали пити. Причому цариця, схоже, пила зовсім трохи – лише для пристойності, а от два її гості прийняли так, що їм точно було мало не здавалося.Коли Естер вирішила, що настав відповідний момент, вона розповіла царю, що Аман задумав зробити з її народом.Ахашверош чесно спробував обуритися, але раптом відчув, що йому стає зовсім погано, і йому терміново потрібно вийти в сад, поки не сталося щось ганебне.Поки царя не було, Аман, хоч і був сильно п’яний і ледь пересувався, встав і спробував дійти до ложа, на якому сиділа Естер, щоб благати про пощаду.Дійти він дійшов, але втриматися на ногах не зміг і повалився прямо на царицю…І тут якраз повернувся Ахашверош, у якого вже повернулася здатність тверезо оцінювати ситуацію!А далі, як кажуть, – вже історія.Який із цього висновок?Такий, що напиватися в Пурим повинні тільки чоловіки. Адже якби Естер на своєму бенкеті пила нарівні з усіма, то, швидше за все, вона не змогла б виконати свою роль у порятунку єврейського народу, і нам не було б що святкувати. Лехаїм, Лехаїм!І, жінки, звісно, теж будуть пити – як без цього? Але потроху У Книзі Якостей сказано: Вс-вишній ЛЮБИТЬ того, хто не п’є до сп’яніння!Розкажіть друзям! Автори:Рав Ліпа Ерман і Сара Рахель

1️⃣ Кампанія «Пурім» (Мівца Пурім) 📢Головна вказівка Ребе — не святкувати наодинці. Хасиди ХаБаДу вирушають у лікарні, на військові бази й навіть до в’язниць, щоб кожен єврей міг почути Мегілу та виконати заповіді свята.2️⃣ Духовна підготовка 📖Серед хасидів прийнято вивчати глибокі хасидські вчення (маамари) Любавицьких Ребе. Вони розкривають внутрішній, духовний сенс перемоги над Аманом і зв’язку євреїв із Творцем.3️⃣ Традиційні «креплах» 🥟На Пурім прийнято їсти креплах — вареники з м’ясом усередині. Це символ «прихованого» чуда: як м’ясо сховане в тісті, так і рука Всевишнього була прихована за ланцюгом «випадкових» подій у Сувої Естер.4️⃣ Сп’яніння через Тору 🍷Ребе не радив багато пити (до 40 років), а досягати стану «ад де-ло яда» (коли стирається розмежування між «благословенний Мордехай» і «проклятий Аман») через глибоке занурення у вивчення Тори, а не через алкоголь.5️⃣ Мішлоах манот через посланця 🎁У ХаБаДі намагаються виконати заповідь буквально — передаючи подарунки (манот) другові через третю особу, «посланця». Це підкреслює особливий зв’язок і єдність між людьми.6️⃣ Махацит а-Шекель 💰У Тааніт Естер (піст перед святом) прийнято давати три монети «половинного номіналу» (наприклад, три монети по півшекеля або півдолара) на згадку про внески до Єрусалимського Храму. Прийнято давати за всю родину, а також за дітей до бар- і бат-міцви.7️⃣ Пурім ґелт 💸Як і на Хануку, на Пурім дітям дають святкові гроші. Це привчає їх до радості виконання заповідей і до того, щоб самим давати цдаку (благодійність).8️⃣ Маски й костюми 👺Переодягання нагадує, що навіть коли Всевишній «прихований» (Його Ім’я жодного разу не згадується в Мегілі), Він невидимо керує світом. Діти часто обирають образи героїв Сувою Естер або хасидських праведників.9️⃣ Радість понад межами 🚀Пурімські застілля (фарбренгени) в ХаБаДі славляться своєю енергією. Вважається, що радість цього дня «прориває всі перепони» і настільки велика, що Пурім — єдине свято, яке не буде скасоване навіть у добу Машиаха.🔟 Вище, ніж Йом Кіпур ✨У хасидизмі пояснюється, що Йом а-Кіпурім — це лише день «як Пурім» (Ке-Пурім). Пурім вищий, адже ми досягаємо святості через радість і освячення матеріального світу, а не через відмову від нього.Пурім самеах! 🥳🎉 джерело: 📖Любавический календарь

Сьогодні 13 Адара 5786 року. Піст ЕстерУ Мінху (денну молитву) не читають Таханун.Мій пан, батько, учитель і наставник сказав:«Мені ясно, що коли єврей-хасид сидить у Бейт-Мідраші (домі навчання) і вивчає або повторює вчення хасидизму публічно — це радість для предків (праведників, Ребе попередніх поколінь). І їхньої радості достатньо для нього, його дітей і внуків, щоб було даровано достаток блага — як у матеріальному, так і в духовному».«І прийшов Амалек, і воював з Ізраїлем у Рефідим» — сама назва місця натякає, що вони «ослабили свої руки» (рифу єдейгем) у вивченні слів Тори. Коли людина виявляє слабкість у Торі — а ж бо вивчення Тори призначене для того, щоб її виконувати і дотримуватися — тоді приходить Амалек і охолоджує запал єврея.«І воював з Ізраїлем» — слово «Ісраель» є абревіатурою вислову: «Є шістдесят тисяч літер у Торі» (Йеш Шішім Рібо Отійот ла-Тора). Адже в кожного з народу Ізраїлю є своя літера в Торі, і тому серед євреїв прийнято брати участь у написанні літери в сувої Тори. Амалек прагне охолодити святість цієї Тори.Порада проти цього: «Обери нам мужів» — людей Моше (Мойсея), адже «поширення Моше відбувається в кожному поколінні» (ітпаштута де-Моше бе-холь дора), і в кожному поколінні є голови тисяч Ізраїлевих.«Вийди, воюй з Амалеком» — сказано в однині, бо Тора вічна в кожному поколінні, у будь-який час і в будь-якому місці однаковою мірою.джерело: Любавический календарь Любавицький календар

Звичай перед ПуримомПеред денним молитовним служінням Мінха у день Посту Естер (зазвичай це напередодні свята Пурим) існує цікавий звичай: давати 3 монети номіналом у половину шекеля, долара, євро або 50 копійок.При цьому промовляють: «На згадку про половину шекеля».У чому ж суть цього звичаю і чому він виконується саме в цей день?Рамо (рабі Моше Ісерліс) у кодексі законів Шульхан Арух (розділ Орах Хаїм 694:1 – закони єврейського календаря та свят) пише:«Дехто вважає, що перед Пуримом потрібно дати половину монети, яка перебуває в обігу в цьому місці та в цей час, на згадку про половину шекеля, яку давали в місяці Адар. А оскільки поняття “трума” (подаяння, пожертва) згадується у Торі тричі (в уривку про половину шекеля), потрібно дати три такі монети».Джерело заповіді в ТоріУ тижневій главі «Кі-Тіса» (Шмот, 30:12-16) сказано:«І сказав Всевишній Моше: Коли будеш злічувати синів Ізраїлю, нехай кожен дасть викуп за свою душу Всевишньому при злічуванні їх, щоб не було пошесті серед них при підрахунку. Ось що вони дадуть: кожен, хто підлягає зліченню, дасть половину шекеля, святого шекеля (де шекель = 20 гера), половину шекеля як приношення для Всевишнього. Кожен, хто досяг 20 років, дасть це приношення. Багатий не додасть, а бідний не зменшить – половину шекеля як приношення для Всевишнього, на спокуту ваших душ. І це буде синам Ізраїлю на спомин перед Всевишнім, щоб спокутувати ваші душі».Рамбам і кодекс Сефер-а-Хінух включають цю заповідь до 613 заповідей Тори. Однак, згідно з думкою інших коментаторів (наприклад, Віленського Гаона), закон про збір шекелів – це частина процесу жертвоприношень та служіння в Храмі, що був переданий від Моше усно, без прямого згадування в Письмовій Торі.