Йом Кіпур — День спокути — найсвятіший день єврейського року.Період Десяти днів каяття починається з Рош га-Шана і досягає своєї найвищої точки у Йом Кіпур. Суд розпочинається на Рош га-Шана, а в Йом Кіпур остаточний вирок скріплюється печаткою.Це день каяття та спокути провин, скоєних людиною перед Б-гом. Водночас Йом Кіпур не спокутує кривди, завданої іншій людині, доки винуватець не попросить у неї пробачення та не примириться з нею. П’ять заборон Йом КіпуруЦього дня ми утримуємося від: їжі та пиття; купання й умивання заради задоволення; натирання тіла оліями, кремами та іншими косметичними засобами; носіння шкіряного взуття; подружньої близькості. У Торі сказано:«Це Шабат повного спокою для вас, і впокорюйте душі ваші…»Ваїкра (Левіт), 16:31 Духовний змістУ Йом Кіпур людина відходить від повсякденних турбот і тілесних потреб, щоб присвятити себе молитві, каяттю та духовному очищенню.Мета цього дня — не просто полегшити сумління, а щиро переосмислити свої вчинки, виправити помилки минулого року та піднятися на новий, вищий духовний рівень. «Сефер га-Хінух» (заповідь 313) пояснює, що в цьому дні виявляється велика милість Б-га: Він дарував людині особливий час для каяття й спокути.Їжа, пиття та інші тілесні насолоди прив’язують нас до матеріального й можуть відволікати душу від пошуку істини. Тому Йом Кіпур даний нам для зміцнення душі, щирого повернення до Б-га та здобуття Його прощення. Людям, яким піст може зашкодити, необхідно заздалегідь порадитися з рабином і лікарем. Збереження життя та здоров’я має найвищий пріоритет.

Частина 1Україна — одна з історичних батьківщин хасидизмуФраза «Україна — батьківщина хасидизму» звучить емоційно, проте має вагоме історичне підґрунтя.Сучасні енциклопедичні й академічні джерела свідчать, що хасидизм зародився у XVIII столітті на землях сучасної Західної та Центральної України — насамперед на Поділлі й Волині, у середовищі Баал-Шем-Това та його учнів.Водночас твердження про «37 головних хасидських династій, 15 з яких походять із території сучасної України» варто сприймати радше як популяризаторську схему, а не як загальновизнаний академічний стандарт.Однак це не змінює головного висновку: землі сучасної України були одним із найважливіших осередків зародження та раннього розвитку хасидського світу.Від Баал-Шем-Това до великих династійЗасновник хасидизму Ісраель бен Еліезер, більш відомий як Баал-Шем-Тов (близько 1700–1760), був тісно пов’язаний із Поділлям і Меджибожем.Після його смерті вчення розвинув і систематизував Дов-Бер — Магід із Межиріча (помер 1772 року). Його учні поширили новий духовний рух землями України, Білорусі та Польщі.Саме із цього середовища згодом постали великі хасидські династії: Чорнобильська, Ружинська, Косівсько-Вижницька, Брацлавська та багато інших.Тому твердження, що Україна є однією з головних історичних батьківщин хасидизму, цілком обґрунтоване.Що означає поняття «хасидська династія»У хасидизмі зазвичай говорять про двори або династії — спадкові лінії ребе, які найчастіше отримували назви від міст, де виникли або діяли.За два з половиною століття таких ліній з’явилося надзвичайно багато. Сучасні переліки містять десятки й навіть сотні назв, адже великі династії нерідко розгалужувалися на окремі двори.Саме тому не існує єдиного канонічного реєстру «головних» династій. Перелік із 37 назв доцільно розглядати як умовну добірку найвідоміших історичних домів, а не як остаточний список, визнаний усіма дослідниками.Старі єврейські енциклопедії виокремлювали кілька ключових напрямів — Любавичі, Чорнобиль, Ружин–Садгору, Люблін і Коцк. Сучасні довідники представляють значно складнішу картину із численними гілками та відгалуженнями.Українське коріння провідних хасидських дворівЯкщо взяти за основу умовний перелік із 37 найпомітніших хасидських династій, українська присутність у ньому справді вражає.До цього кола зазвичай зараховують династії та двори, що виникли в Белзі, Боянах, Брацлаві, Вижниці, Звягелі, Махнівці, Мукачеві, Надвірній, Рахмастрівці, Саврані, Садгорі, Сквирі, Сколе та Чорнобилі.Особливе місце в історії хасидизму також посідають Бердичів і Меджибіж — міста, які стали визначними духовними центрами єврейського життя.Від України до Ізраїлю та СШАПісля Голокосту, радянських переслідувань і наступних хвиль еміграції багато хасидських династій перенесли свої діючі центри до Ізраїлю та Сполучених Штатів Америки.Сьогодні їхні великі громади діють у Єрусалимі, Бней-Браку, Брукліні, Монсі, Кір’яс-Джоелі та Нью-Сквері.Проте назви цих династій і досі зберігають пам’ять про українські міста й містечка, де формувалися їхні традиції, духовні школи та особливий уклад життя.Таким чином, географія України назавжди залишилася вписаною в історію світового хасидизму. Навіть після перенесення центрів до інших країн українське коріння багатьох хасидських дворів залишається невіддільною частиною їхньої духовної спадщини.Джерело: https://nikk.agency/37-glavnyh-dinastij/

📖 День пам’яті та скорботиЩороку, другого дня Рош га-Шана, Любавицький Ребе промовляв кадіш за сестрою своєї дружини. Цей день став днем її загибелі у полум’ї Треблінки, яке обірвало її земне життя, але залишило вічний слід в історії хасидизму.👑 Шляхетне корінняРебецн Шейна Горнштейн — третя донька шостого Любавицького Ребе, Ребе Раяца (Йосефа Іцхака Шнеєрсона), і ребецн Нехами Діни — мала душу неймовірної глибини. Ще в її дитинстві батько з трепетом цитував слова її дідуся про те, що маленька Шейндл мала «надзвичайно тонкі почуття».Це була жінка рідкісної духовної шляхетності, безпосередня ланка великої династії, нащадок духовних лідерів ХАБАДу.💍 Щасливий шлюб і страшна війнаУ 1932 році вона вийшла заміж за свого двоюрідного брата, рабина Менахема Менделя Горнштейна. Здавалося, попереду на них чекало довге життя, сповнене світла Тори й хасидизму. Але розпочалася Друга світова війна.Коли Ребе Раяц дивом урятувався з охопленої вогнем Європи, рабин Менахем Мендель не зміг залишити свого хворого батька. Рятівні візи, які Ребе відчайдушно намагався переправити їм через океан, безнадійно запізнилися. Шейна та її чоловік залишилися в самому епіцентрі нацистського пекла.🕯️ Правда з глибин ТреблінкиДовгі роки родина в Америці жила у страшній невідомості. Лише 1950 року відкрилася жахлива правда. Свідок із Треблінки Мордехай Унред розповів про життя в таборі: у вересні 1942 року ребецн Шейна втратила чоловіка, якого відправили до газової камери, а в Рош га-Шана 1943 року обірвалося і її земне життя. До останньої миті вона залишалася джерелом віри для всіх, хто перебував поруч.💎 Вічна пам’ять у серцяхБіль утрати був настільки великим, що на згадку про неї Ребе вписав її ім’я на надгробку своєї дружини — ребецн Хаї Мушки.До кінця життя ребецн Хая Мушка дбайливо зберігала каблучку з діамантом, подаровану сестрою зі словами: «Ця каблучка принесе тобі удачу».Ця історія — літопис безмежної відданості, у якому імена святих мучеників живуть у вічності, нагадуючи нам про силу духу, яку не здатен здолати жодний вогонь. джерело: 📖 Любавицький календар

🛑 Три додаткові псалми на місяць Елул: 94–96«Айом-Йом»Під час особистої бесіди («єхідута») Цемах-Цедека з нашим Ребе (Алтер Ребе), у п’ятницю тижневого розділу «Кі теце», 6 елула 5564 року, Ребе розповів йому:У Шабат тижневого розділу «Кі таво» 5528 року мій учитель і наставник — Магід із Межиріча — виголосив слово Тори. Він розпочав із вірша: «І повернешся до Г-спода, Б-га твого» та пояснив, що служіння каяття — тшуви — має бути таким, аби «Г-сподь» (Юд-Кей-Вав-Кей), Той, Хто вище за світи, став «Б-гом твоїм» («Елокеха»).Адже слово «Елокім» за гематрією дорівнює слову «природа» («га-тева»), як сказано у вірші: «На початку створив Елокім».Уся свята громада («хавура кадіша») перебувала у великому трепеті від цього вчення. Праведний рабі Мешулам-Зуся з Аніполя сказав, що не здатен досягти такого високого рівня каяття, а тому розділить тшуву на частини, адже слово «тшува» є абревіатурою:📖 Любавицький календар

Наступного дня після завершення свята Рош а-Шана встановлено громадський піст — Піст Гедалії. Його запровадили пророки на згадку про трагічні події, що сталися невдовзі після зруйнування Першого Храму — третього тішрея 3340 року від створення світу.Гедалію бен Ахікама, якого Навуходоносор призначив очолити громаду євреїв, що залишилися в Землі Ізраїлю, підступно вбив Ішмаель бен Нетанія. Разом із Гедалією загинули тисячі євреїв, а ті, хто вижив, були змушені піти у вигнання. Так було знищено останній на той історичний момент осередок єврейського життя у Святій Землі.У звичайні роки постять третього тішрея. Якщо ж цей день припадає на шабат, піст переносять на наступний день.Згідно з основним законом, у Піст Гедалії заборонено лише їсти та пити. Дехто, як додаткове обмеження, уже з вечора утримується від намащування тіла, подружньої близькості — крім ночі, на яку припадає занурення в мікву, — миття, за винятком випадку, коли піст припадає на переддень шабату, а також від танців, веселощів і слухання музики.У Піст Гедалії дозволено купувати нові речі, але не ті, на які потрібно промовляти благословення «Шеехеяну»:«Благословенний Ти, Г-сподь, Б-г наш, Царю Всесвіту, Який дав нам дожити, зберіг нас і привів до цього часу».Причина полягає в тому, що цей день є часом жалоби. Тому ввечері, перед початком посту, коли їсти ще дозволено, не слід куштувати плід, якого ще не їли в цьому сезоні й на який потрібно промовляти благословення «Шеехеяну».Заборона їсти та пити набирає чинності з настанням світанку — «амуд га-шахар». В Ізраїлі це приблизно за 72 хвилини до сходу сонця, а за іншими думками — за 90 хвилин.Якщо людина ввечері лягає спати, це розглядається як мовчазне прийняття посту. Тому жінка, яка планує прокинутися й поїсти або попити до настання амуд га-шахар, має чітко вирішити це для себе — хоча б подумки — ще до того, як лягти спати. Інакше їсти після пробудження буде заборонено. На думку ашкеназьких знавців Галахи, у крайньому разі можна дозволити пити.Хворі, вагітні та жінки, які годують грудьми, а також породіллі протягом тридцяти днів після пологів звільняються від посту. Жінка, яка не постить, повинна обмежитися простою їжею.Ті, кому дозволено їсти й пити, можуть робити це звичайним способом і не зобов’язані вживати їжу чи напої малими порціями.Жінці, якій необхідно пити, але яка може обійтися без їжі, дозволено пити, проте заборонено їсти. І навпаки: якщо їй необхідно їсти, але немає потреби пити, дозволено їсти, але заборонено пити.Доки немає потреби в їжі чи питті, жінка зобов’язана постити. Відтоді, як хвора відчула поліпшення і піст більше не може зашкодити її здоров’ю, вона повинна продовжити постити.Зрозуміло, що перед постом кожна жінка, яка сумнівається, чи дозволено їй постити, повинна з’ясувати це питання з рабином. У кожній окремій ситуації закон може бути іншим, тому не можна покладатися на рекомендації, які рабин дав іншим людям, навіть якщо обставини на перший погляд здаються подібними.Усі рішення мають ухвалюватися відповідно до вказівок лікаря та рабина. Безпідставний дозвіл їсти або пити є порушенням посту, а неправомірна заборона їсти чи пити — порушенням заповіді про збереження життя і здоров’я.Людина, яка їсть і п’є під час посту, оскільки цього вимагає Закон, виконує важливу заповідь Тори.Якщо лікар вважає, що хворому немає потреби їсти чи пити, але сам хворий відчуває, що їжа або пиття йому необхідні, він повинен їсти й пити. Винятком є ситуація, коли, на думку лікаря, вживання їжі чи напоїв становить загрозу для життя хворого.Жінка, якій під час посту необхідно прийняти ліки, що за смаком вважаються їжею або напоєм, повинна порадитися з рабином, чи дозволено їй це з огляду на стан здоров’я.Ліки, які явно не вважаються їжею чи напоєм, під час посту приймати дозволено. Проте спочатку слід постаратися не запивати їх водою. Якщо ж ліки необхідно запити, варто використати напій із гірким смаком — наприклад, дуже міцний настій ромашки, який є достатньо гірким і водночас не шкодить здоров’ю.Перед постом дозволено приймати спеціальні засоби, призначені для полегшення посту. Але як діяти, якщо такий засіб потрібно прийняти другого дня Рош а-Шана або в шабат, після якого одразу починається піст? Адже лікуватися в шабат і свята заборонено, як і готуватися в ці дні до буднів.До настання першого дня Рош а-Шана потрібно змішати цей засіб із їжею або розчинити в напої, які з’їдять чи вип’ють другого дня Рош а-Шана або в шабат.Обов’язок постити набирає чинності для хлопчика з тринадцяти років, а для дівчинки — з дванадцяти. Починаючи з дев’ятирічного віку, дітей поступово привчають постити протягом певного часу, переносячи їхні приймання їжі на пізнішу годину, ніж зазвичай. У Піст Гедалії дітей не слід пригощати солодощами.Під час громадських постів не чистять зуби. Той, хто відчуває значний дискомфорт, якщо не почистить зуби, може прополоскати рот або навіть почистити зуби звичайним способом, уважно стежачи, щоб не проковтнути жодної краплі води. Дозволено також користуватися спеціальним ополіскувачем для рота, оскільки він непридатний для пиття.Піст Гедалії припадає на один із Десяти днів каяття, протягом яких читають особливі покаянні молитви — Сліхот.Під час Мінхи — денної молитви — ашкеназі замість «Шалом рав» промовляють «Сім шалом». У молитві «Аміда», у благословенні «Шомеа тфіла», кожна жінка, яка постить, читає «Анейну» — спеціальну вставку для громадського посту. Представниці сефардських громад читають її під час Шахаріту та Мінхи, а ашкеназі — лише під час Мінхи.Піст завершується з виходом зірок. Жінка, якій важко чекати на повернення чоловіка із синагоги, може почати їсти й пити одразу після виходу зірок. джерело: Імрей Ноам

Коли наближається Рош а‑Шана, ми зупиняємося, замислюємося й відкриваємо простір для нового початку. 🍎🍯Це свято приходить не лише зміною дати в календарі. Воно приходить звуком шофара, смаком яблука з медом і тихою надією, яку кожен із нас бере із собою в новий рік.У ці святкові дні ми особливо відчуваємо, як багато означають прості речі: коли рідні поруч, коли в домі спокійно, коли є кому простягнути руку й з ким розділити радість. 🏡🤝Від щирого серця вітаємо всіх, хто сьогодні святкує разом із нами, хто поділяє наші цінності, підтримує нашу Громаду та залишається поруч у добрі й непрості часи. 💛🕊️ Нехай 5787 рік стане роком миру й життя, повернення та відновлення, добрих звісток і здійснених молитов. Нехай у наших серцях буде більше світла, у домівках — тепла, а між людьми — людяності, довіри та любові.🙏 Нехай Всевишній запише та скріпить печаткою кожного з нас у Книзі життя — на добрий, мирний і солодкий рік! Ваша Єврейська громада 

14. Більш тривала молитваРанкова молитва в Рош а-Шана значно довша за звичайну святкову, що в основному викликано додатковою літургією при повторенні Аміди кантором. Більша її частина покладена на музику, молитва поетична, а, крім того, багато уривків є віршами-акроніми, де кожен новий рядок починається з наступної літери івритського алфавіту. До речі, для тих, хто прагне вивчити Аміду напам'ять, це гарна допомога.15. Читання ТориУ Рош а-Шана, як першого дня, так і другого, ми читаємо уривки з Тори про життя праотця Іцхака: — першого дня — про те, що Всевишній виконав бажання праматері Сари і після довгих років бездітності нарешті послав їй сина Іцхака; — другого дня — про Акедат Іцхак (див. п. 10).16. Порятунок від гріхівУ перший день Рош а-Шана - якщо він випав не на Шабат, - євреї, що дотримуються після денної трапези, йдуть до річки або іншої водойми (яка поповнюється джерелами) і читають особливу молитву, в якій згадуються слова пророка Міхи: « І Ти вкинеш у глибини моря всі їхні гріхи». При цьому прийнято символічно витрушувати кишені, що говорить про наше гаряче бажання звільнитися від усіх гріхів, включаючи гріх першої людини Адама. Така процедура називається ташлих, і одне з пояснень, у зв'язку з чим вона з'явилася, пов'язане з коронацією Царя всього світу в Рош а-Шана. Це з давньою традицією, коли церемонія зведення царя на престол проводилася біля водойми, річки чи джерела, що символізувало добрі побажання, зокрема довгого правління. Проголошуючи Всевишнього царем у день Рош а-Шана, стоячи біля водоймища, ми визнаємо Його царську владу та залежність від Його царського милосердя. Як сказано в книзі пророка Йешаяу: «Бо Господь – Суддя наш, Господь – наш законодавець, Господь – Цар наш, Він спасе нас» (33:22).17. Особливий настрійОтже, ми тепер знаємо, що Рош а-Шана є часом Суду над світом, і кожна жива істота проходить перед Богом, а Він визначає його долю, якою їй бути надалі. І все-таки, незважаючи на всю серйозність того, що відбувається, це час спокійної впевненості та оптимізму. Адже якщо Всевишній створив нас і продовжує підтримувати наше існування, Він знає, любить нас і бажає лише найкращого. У це особливе свято ми демонструємо Йому свою любов у відповідь, віру, довіру, сподіваючись на Нього. Найвищий рівень служіння Творцеві в радості. Це те, що свято Рош а-Шана має на увазі насамперед. Постанова Шулхан Арух говорить: «Їдять і п'ють, і радіють, і не постять у Рош а-Шана ... і нехай перебуде страх перед Господом на їхніх обличчях» (597:1). У книзі пророка Нехем'ї Езра а-Софер наказує євреям не плакати і не засмучуватися в Рош а-Шана: «І день цей святий перед Господом нашим; і не засмучуйтесь, бо радість Господня – ваша опора» (8:10).18. Всього 4 нових рокиУ трактаті Рош а-Шана йдеться про те, що насправді ми маємо чотири «нові роки» — «чотири періоди, коли судиться світ»: Песах – це час суду для злаків, Ацерет (Шавуот) – день суду для плодів дерев, і ще прийнято вважати, що день суду щодо наших успіхів у Торі. У Рош а-Шана перед Всевишнім проходять усі мешканці землі. А Суккот – час суду щодо води (звідси радісне свято виливу води). Ми не дуже відчуваємо, що Песах і Шаву від часу суду, але в Суккот є день Ошана Раба, особливі молитви якого допомагають нам відчути атмосферу суду. У всіх цих святах у тій чи іншій мірі є поєднання радості та тривоги.по матеріала сайту: /imrey.org/

Якщо Рош га-Шана починається ввечері в п’ятницю, під час запалювання свічок до заходу сонця промовляють два благословення:1. На запалювання свічок Шабату та Рош га-Шана:בָּרוּךְ אַתָּה אֲדֹנָי אֱלֹהֵינוּ מֶלֶךְ הָעוֹלָם, אֲשֶׁר קִדְּשָׁנוּ בְּמִצְוֹתָיו וְצִוָּנוּ לְהַדְלִיק נֵר שֶׁל שַׁבָּת וְשֶׁל יוֹם הַזִּכָּרוֹןБарух Ата Адонай, Елоѓейну Мелех га-олам, ашер кідшану беміцвотав вецивану легадлік нер шель Шабат ве-шель Йом га-Зікарон.2. Благословення «Шеехеяну»:בָּרוּךְ אַתָּה אֲדֹנָי אֱלֹהֵינוּ מֶלֶךְ הָעוֹלָם, שֶׁהֶחֱיָנוּ וְקִיְּמָנוּ וְהִגִיאַנוּ לַזְּמַן הַזֶּהБарух Ата Адонай, Елоѓейну Мелех га-олам, шеехеяну векієману вегіґіану лазман газе.