Порушник закону, який у Шабат виконав одну із заборонених робіт, несе відповідальність за законом Тори. Так, умисне виконання забороненої в Шабат роботи карається смертною карою. І якщо людина порушила заборону на очах двох і більше свідків, які застерегли її, що ця дія заборонена Торою і карається смертю, тоді суд, уповноважений розглядати подібні справи, може винести вирок про побиття камінням (скіла) (Рамбам, «Шабат», 1:1).У Торі сказано: «День сьомий нехай буде святим для вас, день спочинку, присвячений Б-гу, – кожен, хто робить у цей день роботу, буде відданий смерті» (Шмот, 35:2). А в іншому місці, де йдеться про порушника законів Шабату, конкретизується: «Цю людину буде віддано смерті — нехай уся громада поб’є його камінням поза табором» (Бемідбар, 15:35).Справи, за якими міг бути винесений смертний вирок, розглядалися лише в період Храму, коли діяв Санедрин. Для розгляду такої справи необхідний склад суду щонайменше з двадцяти трьох мудреців (Санедрин, 2а). Перш ніж винести вирок, суд проводить розслідування, що включає допит свідків, а також інші необхідні слідчі дії. За найменшої суперечності в показаннях свідків підсудного виправдовували, тому смертні вироки виносилися вкрай рідко (див. Макот, 7а).У період, коли немає Храму і немає суду, який міг би винести смертний вирок, покарання здійснюється з Небес. У Талмуді зазначено, що той, хто підлягає за свій злочин побиттю камінням, гине за подібних обставин — наприклад, падає з даху і розбивається або стає жертвою хижака тощо (Ктубот, 30а-б).Якщо умисне порушення заборони Тори було здійснене без свідків або перед одним свідком (або навіть за наявності двох свідків, які не зробили попередження), то навіть у період Храму смертний вирок не виноситься. Але такий порушник закону Тори карається «від рук Небес» — це покарання називається карет («відсічення душі»), як сказано: «Душа кожного, хто працює (у Шабат), буде відсічена від свого народу» (Шмот, 31:14; Рамбам, «Шабат», 1:1).Покарання «відсіченням» може проявитися в тому, що людина залишиться бездітною. А якщо в неї є діти, то вони, не дай Б-г, помирають у ранньому віці (Йевамот, 55а; Раші, Ваікра, 20:20). Карет також скорочує життя людини, і вона не доживає до шістдесяти років (див. Моед Катан, 28а). При цьому покаранні душа людини «відсікається» від життя у Світі Майбутньому (Рамбам, «Тшува», 8:5; «Мішна Брура», 257:49) — переривається зв’язок із вищими духовними рівнями.Якщо людина виконала одну із заборонених у Шабат робіт ненавмисно — наприклад, не знала, що така робота заборонена, або не знала, що вже настав Шабат, — вона зобов’язана принести хатат (тобто очистити свій гріх жертвою) (Рамбам, «Шгагот», 1:1).У період, коли немає Храму, де приносять спокутні жертви, і не існує суду, який може винести смертний вирок, єдиним покаранням за умисне виконання забороненої Торою роботи залишається карет. А для того, хто виконав заборонену роботу ненавмисно, єдиним шляхом спокути стає тшува (каяття).Основою тшуви є тверде рішення «залишити свій гріх… і більше так не чинити» (Рамбам, «Тшува», 2:2). Повна й щира тшува спокутує будь-які провини — у тому числі й ті, що караються каретом (там же, 1:3). І той, хто зробив тшуву, має взяти на себе зобов’язання глибше вивчати закони Шабату, щоб більше не оступатися і не порушувати їх — тоді його спокута буде повною і досконалою («Маор а-Шабат» 1, 1:13/30–31/).Автор матеріалу: Рав Олександр Кац
