У Торі заповідь про взаємну відповідальність сформульована в главі «Кдошим» так: «Не ненавидь брата свого в серці своєму; докоряй, докоряй ближньому твоєму, і не понесеш за нього гріха». Ці слова — не просто суха юридична норма, а основа справжньої етики. Ми звикли вважати ненавистю активну агресію чи гнів, але духовна традиція вчить: байдужість — це теж форма ненависті.Якщо ви бачите, що людина фізично падає у прірву і не намагаєтеся її втримати, ваше мовчання визнають злочинним у будь-якому суспільстві. Духовне падіння або вчинення гріха з точки зору вічних цінностей не менш небезпечне для душі. Ховаючись за маскою сучасного «лібералізму» або просто не бажаючи обтяжувати себе чужими проблемами, ми часто проявляємо не терпимість, а глибоку байдужість до долі ближнього.Фраза «не понесеш за нього гріха» має два важливі тлумачення. Перше вказує на пряму колективну відповідальність: якщо у вас була реальна можливість зупинити людину, але ви вирішили промовчати, частина вини за її вчинок лягає і на вас. У такому випадку Творець спитає з того, хто став пасивним співучасником, не запобігши злу, коли це було в його силах.Друге тлумачення стосується самої форми виправлення. Мудреці пояснюють: «докоряй так, щоб самому не згрішити». Це означає, що процес наставлення не має перетворюватися на приниження. Якщо ви змусили людину почервоніти від сорому або зробили зауваження публічно, ви самі вчинили серйозне порушення. Зауваження має бути м’яким, делікатним і продиктованим виключно турботою, а не бажанням принизити співрозмовника.Заповідь актуальна для кожного, однак важливо пам’ятати про мудрість: зауваження має сенс лише тоді, коли є шанс, що його почують. Якщо наперед зрозуміло, що слова викличуть лише гнів або ще більше відторгнення, закон іноді приписує промовчати. Справжня мета — не формальне виконання обов’язку, а реальне спасіння людини від помилкиУявіть, що ваш близький необережно тягнеться до оголеного дроту. Ви крикнете і зупините його, бо цінуєте його життя. Так само і в духовному сенсі: вчасне слово — це найвища форма прояву любові. Без розуміння тонкощів цього закону ми ризикуємо або мовчати з холодної байдужості, або поранити людину своєю різкістю. Відповідальність за іншого — це те, що перетворює просте співіснування на справжнє людське братерство.джерело: https://toldot.com/

19 іяра 5053 року (27 квітня 1293 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Меїра бен Баруха (Маѓарам) із Ротенбурга.Рабі Меїр бен Барух, відомий як Маѓарам, був неперевершеним авторитетом для європейських євреїв, і його коментарі слугували важливим джерелом для складання у XVI столітті зводу життєвих норм єврея — «Шулхан арух».Після сходження у 1286 році на німецький престол Рудольфа I Габсбурга на євреїв країни було накладено додатковий податок, який одночасно змінював статус німецького єврейства і перетворював їх та все їхнє майно на особисту власність імператора. Відповіддю на це став масовий вихід євреїв із Німеччини. Провідником цього виходу став рабі Меїр, який пізніше був заарештований і ув’язнений. Оскільки влада вимагала як викуп величезну суму — один мільйон марок, рабі Меїр заборонив громаді викупляти його, щоб не створювати прецедент і запобігти здирництву з боку влади (у Талмуді сказано, що якщо за полоненого просять суму, яка значно перевищує розумні межі, викуповувати його не можна, щоб не спокушати викрадачів легким заробітком). Рабі Меїр помер у в’язниці в 1293 році, але його останки не видавали для поховання аж до 1307 року, коли євреї викупили їх за велику суму (комерсант рабі Александр-Зіскінд Вімпфен витратив на це весь свій статок). Похований рабі Меїр у Вормсі.19 іяра 5575 року (29 травня 1815 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Менахема-Мендела з Риманова.По материнській лінії рабі Менахем-Мендл походив від відомих мудреців рабі Давида га-Леві (Таз) і Натана-Нета Шапіро.Рабі Менахем-Мендл уперше познайомився з хасидизмом у 11-річному віці, коли його представили Межеріцькому Магіду рабі Дов-Беру, наступнику засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това. У юності він разом із двома друзями — рабі Яаковом-Іцхаком га-Леві Горовіцем («Провидець із Любліна») і рабі Ісраелем Офштейном (Кожницький магід) — навчався у відомого хасидського цадика рабі Шмельке з Нікольсбурга.Далі він навчався в Ліженську у рабі Елімелеха, і після відходу вчителя з цього світу багато його учнів пішли за рабі Менахемом-Менделом, який уже мав репутацію святого і чудотворця. Серед його учнів були такі видатні хасидські лідери наступного покоління, як рабі Нафталі з Ропшиц і рабі Цві-Елімелех з Динова. Щодня рабі Мендл намагався вивчити 18 аркушів Талмуду, і якщо з якихось причин це не вдавалося, наступного дня він намагався надолужити пропущене. На його робочому столі завжди лежав кодекс законів, складений рабі Іцхаком бен Яаковом Альфасі (Ріф), який він постійно вивчав і знав напам’ять — знаючі люди казали, що рабі Мендл був одним із втілень душі Ріфа.Будучи надзвичайно співчутливою людиною, рабі Менахем-Мендл витрачав усі кошти на благодійність, так що його родині доводилося задовольнятися хлібом і водою.У 1812 році, коли Наполеон вторгся в Росію, рабі Менахем-Мендл разом зі своїми друзями — Провидцем із Любліна і Кожницьким магідом — молився про те, щоб ця війна привела до звільнення євреїв і їхнього повернення в Ерец-Ісраель, але їхнє прохання було відхилене Небесним судом, оскільки там вирішили, що це покоління недостойне Визволення.Рабі Менахем-Мендл пішов із життя того ж року. І в той самий рік пішли з життя і його друзі — Провидець із Любліна та Кожницький магід.джерело: chabad.odessa

 34-й день відліку Омера.Хасидизм — це осягнення Б-жественності, розуміння людиною того, наскільки вона мала і якого величчя може досягти.

Свято Лаг ба-Омер у любавицькому русі — це не просто багаття. Насамперед це «Парад» — потужна демонстрація єврейської гордості, єдності та віри у швидке пришестя Мошиаха. Історія цих ходів почалася ще до того, як Ребе офіційно очолив рух, і з кожним десятиліттям їхній масштаб лише зростав, перетворюючись із локального зібрання на глобальну подію, що охоплює мільйони душ по всьому світу.🚜 ВІД ДВОРУ 770 ДО ГОЛОВНИХ ПРОСПЕКТІВ СВІТУУ перші роки ці ходи були скромними й проходили просто у дворі штаб-квартири 770 для учасників програми «Месібот Шаббат». Однак у 1956 році формат змінився назавжди, коли Ребе вказав проводити паради на Істерн-Парквей у ті роки, коли Лаг ба-Омер припадав на неділю. Це дало можливість тисячам єврейських дітей із державних шкіл, які мали офіційний вихідний, приєднатися до святкування. Ребе особисто брав участь у цих подіях, годинами стоячи на спеціально зведеній трибуні й звертаючись до дітей із натхненними словами про безмежну силу їхньої Тори та їхньої молитви.🌍 1980 РІК: ПЕРЕЛОМНИЙ МОМЕНТ В ІСТОРІЇСправжня революція в масштабах святкування відбулася у 1980 році, коли Ребе дав безпрецедентне розпорядження: паради не повинні обмежуватися лише Брукліном. Він вимагав організувати ходи в кожному місті й у кожній країні, де живуть євреї. Ребе настільки дорожив цією справою, що особисто передав через професора Брановера 60 купюр по 1 долару для організаторів перших шістдесяти парадів у Святій Землі. Його вимога була чіткою й безкомпромісною — не залишити жодної єврейської дитини поза цим святом. Він бачив у цьому шлях повернути серця батьків через дітей і пробудити в кожному іскру гордості за свою приналежність до вічного народу Ізраїлю.✨ ЧУДЕСА НА ТРИБУНІ І ПРОРОЧІ СЛОВАІсторія парадів сповнена надзвичайних подій, які назавжди залишилися в пам’яті очевидців. Усі пам’ятають 1967 рік, коли за лічені дні до початку Шестиденної війни, в атмосфері тривоги й невизначеності, Ребе звернувся до тисяч дітей. Його слова про те, що Всевишній невпинно оберігає Свій народ і що воєнне протистояння завершиться великою перемогою, стали справжнім пророцтвом, яке здійснилося вже за тиждень. А в 1976 році тисячі людей стали свідками того, як злива буквально зупинилася над районом Crown Heights саме на ті три години, коли Ребе перебував на трибуні з дітьми, тоді як сусідні квартали були залиті дощем.🎺 ПАРАД СЬОГОДНІ: ПРИВІТАННЯ МОШИАХАСьогодні паради набули ще глибшого й актуальнішого змісту. Відповідно до вказівки Ребе, що головним завданням нашого покоління є безпосередня зустріч Мошиаха, кожен парад стає гучною декларацією готовності до Геули. Діти несуть яскраві транспаранти з написами «Геула» і «Мошиах», а вулицями рухаються великі платформи з декораціями, що знайомлять перехожих із заповідями. І навіть сьогодні на кожному великому параді перед штаб-квартирою 770 встановлюють почесне місце для Ребе. Це не просто традиція — це вираження віри в те, що Ребе присутній разом із нами і веде нас назустріч повному та істинному Визволенню.Сьогодні, коли лише в Ізраїлі чверть мільйона дітей виходять на вулиці зі словами «Шма Ісраель», стає зрозуміло: парад — це не просто хода. Це справжня армія Світла, яка своєю єдністю, піснями й радістю прорізає багатовікову темряву вигнання. Ми продовжуємо йти вперед, слідуючи вказівкам Ребе — до найголовнішого, остаточного Параду, який очолить Мошиах у відбудованому Єрусалимі. джерело: 📖 Любавицький календар

День вісімнадцятого Іяра — це не просто дата в календарі, а мить, коли небеса розкриваються, і світло внутрішньої Тори наповнює наш світ. У цей тридцять третій день відліку Омера ми відзначаємо «Йом Ілула» — день великої радості божественного мудреця, рабі Шимона бар Йохая (Рашбі). Автор книги Зоар перед своїм відходом заповів учням не сумувати, а святкувати. Він бачив у цьому дні вершину тріумфу своєї душі, коли всі таємниці, накопичені за роки випробувань, були остаточно передані людству. За переданням, дім мудреця того дня був охоплений неземним полум’ям, яке не обпалювало, а освітлювало все навколо. Цей духовний вогонь і сьогодні, через тисячоліття, зігріває єврейські душі, нагадуючи: справжнє знання — це світло, що розганяє будь-яку темряву. 🕊️ Від зцілення — до єдностіДуховний сенс святаОкрім вшанування Рашбі, Лаг ба-Омер несе звістку про втіху й виправлення суспільства. Це день, коли припинилася страшна епідемія, що вразила двадцять чотири тисячі учнів рабі Аківи. Трагедія сталася через те, що великі знавці Тори не виявляли належної поваги один до одного. Святкуючи сьогодні, ми виправляємо ту давню помилку, ставлячи в центр «Агават Ісраель» — безумовну любов до ближнього. Ми радіємо, що світло Тори не згасло, адже саме в цей день рабі Аківа передав свої знання новим п’ятьом учням, серед яких був Рашбі. Так Лаг ба-Омер став символом тяглості й перемоги єдності над роз’єднанням.За ініціативою Любавицького Ребе цей дух єдності сьогодні втілюється у масштабних дитячих парадах, що об’єднують тисячі сердець під знаком єврейської гідності. 📜 Спадщина поколінь: Хабадські Ребе в Любавичах В історії Хабаду цей день завжди мав особливий відтінок. Ще з часів Алтер Ребе існував звичай виходити цього дня в поле. Міттелер Ребе перетворював Лаг ба-Омер на час чудес: хасиди знали, що це «година благовоління», коли Ребе дає особливі благословення на зцілення та народження дітей. За Цемах-Цедека свято відзначали з особливим розмахом: трапези в полях, нігуни й хасидські історії. Ребе Рашаб викупив право запалювання вогнища в Хевроні, а наш Ребе перетворив цей день на потужний інструмент пробудження єврейських іскор у всьому світі, закликаючи кожного стати «світильником», що несе світло Машиаха. ✡️ Звичаї Лаг ба-Омера в ХабадіЩоб ви могли повноцінно прожити цей святий день, зібрано основні традиції та вказівки Ребе: 📌Молитва і цдакаУ цей день не читають Таханун (покаянні молитви), адже він сповнений радості. Ребе закликав збільшувати пожертви кратно числу 18 (Хай — життя), що відповідає даті 18 Іяра. Також прийнято читати 33-й псалом із книги Тегілім.📌Святкова трапеза і їжаПрийнято влаштовувати святкові трапези (фарбренгени). Є звичай їсти плоди ріжкового дерева (на згадку про чудо в печері Рашбі), а також варені яйця, пофарбовані в коричневий колір. Цемах-Цедек також вказував на традицію вживати молочні страви. 📌Вогнища і радістьЗапалювання вогнищ — давній звичай, що символізує світло книги Зоар. Хасиди збираються біля вогню, співають нігуни та розповідають історії про праведників. 📌Святі місця і паломництвоТі, хто має змогу, відвідують Мерон — місце спочинку Рашбі. Для тих, хто далеко, Ребе радив відвідувати «ціюн» — святі місця спочинку наших учителів (наприклад, Оель Ребе), щоб через них поєднатися з енергією цього дня. 📌Опшерніш (перша стрижка)Для хлопчиків, яким виповнилося три роки між Песахом і Лаг ба-Омером, прийнято проводити урочисту першу стрижку саме цього дня — біля могили Рашбі або в хасидській громаді. 📌ВесілляВ останні десятиліття Ребе зазначав, що можна проводити весілля не лише вдень, а й починаючи з самої ночі Лаг ба-Омера, примножуючи радість у народі Ізраїлю. Нехай світло рабі Шимона бар Йохая осяє ваші домівки та принесе кожному особисте й загальне Визволення!Лаг ба-Омер самеах! 📖 Любавицький календар       

Сьогодні 18 Іяра 5786 року33-й день Омера, свято Лаг ба-ОмерУ Міттелер Ребе (Другого Любавицького Ребе) Лаг ба-Омер був одним із найвидатніших свят. У цей день виходили в поле; хоча Ребе не здійснював омивання рук для трапези з хлібом, він випивав трохи «лехаїм» (міцного напою), що було заборонено йому через стан здоров’я.У цей час спостерігали багато чудес. Більшість із них стосувалася народження та благополуччя дітей. Протягом усього року люди з надією чекали й передчували настання Лаг ба-Омера.📖 Любавицький календар

📌18 іяра приблизно 3880 року (120 рік н. е.) — закінчилася епідемія, що лютувала серед учнів рабі Аківи.За чотири з лишком тижні, що минули від Песаха, епідемія встигла забрати життя 24 тисяч учнів рабі Аківи. Усі вони були великими мудрецями і знавцями Тори, а загибель спіткала їх через те, що, за словами Талмуду, «вони не поважали один одного».На 33-й день лічби омеру епідемія припинилася, і загроза розриву безперервного ланцюга передачі Тори від Моше-рабейну минула (рабі Аківа був главою покоління, і в нього навчалися ті, хто мав у майбутньому очолити єврейський народ). Саме це стало однією з причин того, що 33-й день лічби омеру («Лаг ба-Омер» на івриті) був оголошений святковим днем.📌18 іяра приблизно 3900–3950 року (II століття н. е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шимона бар Йохая (Рашбі).Рабі Шимон бар Йохай, також відомий під акронімом Рашбі, — поряд із рабі Меїром належав до четвертого покоління танаїв (мудреців, укладачів Талмуду) і був одним із найвидатніших єврейських законоучителів, автором «Сіфрей» — однієї з книг, що доповнюють Талмуд.Рабі Шимон навчався у рабана Гамліеля II і рабі Єгошуа бен Хананії, а потім у рабі Аківи. Навіть коли рабі Аківа потрапив до в’язниці за порушення заборони викладати єврейський закон, рабі Шимон відвідував його і продовжував брати в нього уроки. Рабі Аківа дуже цінував його і возвів рабі Шимона та рабі Меїра в сан рабі (згодом повторну смиху вони отримали від рабі Єгуди бен Бави). Крім того, в кабалістичних книгах повідомляється, що рабі Шимон був одним із втілень Моше-рабейну.За різкий відгук про римлян, про який владі стало відомо внаслідок доносу, рабі Шимон був засуджений до смертної кари і протягом 13 років переховувався разом із сином Елазаром у печері.Рабі Шимон був одним із найбільших кабалістів в історії та автором першої книги з Кабали «Зоѓар» (до цього вся кабалістична інформація передавалася лише усно, і всі спроби її записати закінчувалися невдачею. Втім, рукопис «Зоѓара» був знайдений лише у XII столітті, і за переказом його виявив в Ерец-Ісраель рабі Моше бен Нахман (Рамбан), який переправив його до Іспанії, де він і був опублікований рабі Моше де Леоном.Рабі Шимон покинув цей світ на 33-й день лічби омеру. У день свого відходу він зібрав своїх учнів і провів із ними урок, на якому відкрив їм найглибші таємниці Тори. Після завершення уроку він попросив їх не сумувати з приводу його відходу, тому що саме сьогодні він піднявся на вершину, до якої йшов усе життя. Другою його просьбою було — в цей день, на згадку про нього, запалювати багаття.Рабі Шимон і його син Елазар поховані на горі Мерон неподалік від Цфата, і в Лаг ба-Омер туди приходять кілька сотень тисяч євреїв. Там же на Мероні запалюють найбільше лаг-ба-омерське багаття висотою 20–30 метрів.📌18 іяра 5332 року (1 травня 1572 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше бен Ісраеля Ісерлеса (Рама).Рабі Моше народився в багатій і шанованій родині одного з лідерів єврейської громади Кракова і з дитячих років вирізнявся видатними здібностями (родинне прізвисько Ісерліс утворилося від слова «Ісройлес», тобто син рабі Ісраеля). Навчався в люблінській єшиві рабі Шалома Шахни і згодом став членом суду (бейс-дін) у Кракові. Рабі Рама очолював засновану ним у Кракові єшиву, учнів якої утримував власним коштом.Найбільшу відомість рабі Моше принесла його книга доповнень до зводу законів «Шулхан арух» рабі Йосефа Каро. Річ у тім, що, будучи сефардським євреєм, рабі Каро уклав книгу, спираючись на сефардські традиції та звичаї, причому багато з них розходилися з традиціями ашкеназьких (європейських) євреїв. Книга рабі Моше якраз і містила вказівки на ашкеназькі традиції. Оскільки «Шулхан арух» перекладається як «Накритий стіл», рабі Рама назвав свою книгу «Мапа» — «Скатертина», і з середини XVI століття «скатертина» стала невід’ємною частиною «Накритого столу».Рабі Моше Ісерлес користувався величезною повагою, і після його відходу з цього світу на його могилі було зроблено напис: «Від Моше до Моше не було подібного Моше» (такий самий напис є на могилі Рамбама — рабі Моше бен Маймона — і там маються на увазі Моше-рабейну і сам Рамбам; тут же напис означає «Від Моше (Рамбама) до Моше (Ісерлеса)…»).До Другої світової війни тисячі євреїв з усіх кінців Польщі здійснювали паломництво до могили Рама в Кракові на Лаг ба-Омер.📌18 іяра 5792 року (24 травня 1932 року) — заручини ребецн Шейни, доньки шостого Любавицького Ребе рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц), і Менахема-Мендела Горенштейна, онука четвертого Любавицького Ребе рабі Шмуеля (ребе Магараш).Цього дня Ребе Раяц виголосив хасидський маймор (трактат, що пояснює деякі положення хасидизму) «Шир га-малот ле-Довид гіне ма-тов у-ма-наїм».📌18 іяра 5764 року (9 травня 2004 року) — урочисте внесення до одеської синагоги «Хабад Шомрей Шабос» нових сувоїв Тори, написаних коштом членів громади.Вперше за останні, щонайменше пів століття, в Одесі з’явилися власні, «одеські» сувої. Святкова процесія, в якій брали участь євреї всіх вікових категорій, пройшла вулицями міста від будівлі єшиви (де дописувалися останні літери у сувоях) до синагоги, де відбулися святкові гакофот — обходи зі сувоями навколо біми (підвищення, з якого читають Тору), подібно до того, як це робиться в день Симхат-Тора.📌18 іяра 5767 року (6 травня 2007 року) — урочисте внесення до одеської синагоги «Хабад Шомрей Шабос» нових сувоїв Тори, написаних коштом членів громади.Цього дня в Одесі було завершено і урочисто внесено до синагоги 4 (!) нових сувої Тори — подія значна за мірками будь-якої громади. Святкова процесія, в якій брали участь кілька тисяч людей — євреї всіх вікових категорій, пройшла вулицями міста від кошерного ресторану «Розмарин» (там дописувалися останні літери в сувоях) до синагоги, де відбулися святкові гакофот — обходи зі сувоями навколо біми, подібно до того, як це робиться в день Симхат-Тора.джерело: chabad.odessa

«Лаг» — це дві єврейські літери «ламед» і «ґімель», гематрія яких становить 33, тобто Лаг ба-Оймер — це просто 33-й день лічби омеру. Свято відзначають на згадку про закінчення в цей день епідемії, що забрала життя 24 000 учнів рабі Аківи.Але чому для нас настільки важливе саме закінчення цієї епідемії, що його відзначають як свято? Судить самі:а) рабі Аківа був найвидатнішим законодавцем, главою покоління, а отже його учні становили інтелектуальну еліту народу;б) у ті роки знання передавалися від учителя до учня усно, більше того — Усну Тору було заборонено записувати;в) окрім епідемії, в Ерец-Ісраель лютували римляни, які знищували всіх, хто не бажав відступати від віри батьків і навчав їй інших;г) п’ятеро учнів рабі Аківи, що вижили, написали перші книги з Кабали та започаткували запис Талмуду (це та сама Усна Тора, яку зрештою вирішили записати, оскільки виникла реальна загроза її знищення і забуття);З огляду на все це стає зрозумілою наша скорбота за загиблими і радість з приводу завершення епідемії.Друга причина для радості — відхід у цей день з нашого світу великого кабаліста рабі Шимона бар Йохая (до речі, одного з п’яти учнів рабі Аківи, що вижили). Рабі Шимон написав книгу «Зоѓар» — першу і головну працю з Кабали — і взагалі користувався (та й користується нині) величезним авторитетом у нашому народі.Збоку радість у день смерті такого великого праведника може виглядати дещо недоречною, але таким було його бажання. У день свого відходу з цього світу рабі Шимон зібрав учнів і оголосив, що сьогодні він залишає цей світ. Але оскільки саме цього дня він досяг найвищого рівня у своєму навчанні й пізнанні світу (а прожив він 120 років і осягнув надзвичайно багато), то він, рабі Шимон, наказав учням щороку в цей день влаштовувати святкування і розпалювати багаття. Тож, радіючи цього дня, ми лише виконуємо прохання дуже доброї людини і радіємо його успіхам у праці та навчанні.В Ізраїлі прийнято їхати на гору Мерон (поруч із Цфатом), де похований рабі Шимон бар Йохай, і розпалювати там величезні багаття, а також співати, танцювати й веселитися в міру своїх сил. Ті, хто не їде на гору Мерон, розпалюють багаття в інших місцях (аби тільки пожежники не заперечували) і теж радіють. Також існує традиція влаштовувати в ці дні святкові дитячі паради (за ініціативою Ребе в них брали участь діти з організації «Цивос ѓа-Шем») і проводити серед дітей змагання зі стрільби з лука — на згадку про війни з римлянами, що вирували в ті роки.джерело: chabad.odessa