*7 тевета 5540 року (16 грудня 1779 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Цві бен Ісраель Баал Шем-Тов.Діти рабі Баал Шем-Това — син Цві та дочка Адель (Ѓодл) народилися, коли рабі Ісраель Баал Шем-Тов та його дружина (сестра рабі Авраѓама-Гершона Кутовера) жили в Бродах. Саме батько та дядько стали вчителями юного Цвікі.Рабі Цві ніколи не підкреслював свого походження, але, як і його батько, гаряче любив євреїв (аѓават Ісраель) і всіляко допомагав їм уникнути неприємностей і небезпек. Так само як і батько, він майже всі гроші витрачав на благодійність, при цьому публічно не афішуючи своєї діяльності. Його сини відомі нам як рабі Аѓарон з Титова і рабі Дов з Ольнова.Після відходу з цього світу батька рабі Цві протягом року очолював хасидський рух, але в перший же йорцайт Баал Шем-Това передав кермо влади рабі Дов-Беру з Межерича (Межеричському магіду).Рабі Цві похований в Меджибожі, поруч зі своїм батьком.

Цього року світло Хануки знову вирушило в дорогу.Представники нашої громади відвідали малі єврейські громади України, щоб особисто привітати зі святом, запалити свічки й розділити радість Хануки поруч — не здалеку, а серцем.Програма «Ханука єднає серця», започаткована багато років тому Моше Реувен Асман, продовжує жити й об’єднувати — громади, людей, покоління.✨ Особливістю цього року стала участь підлітків із проєкту JYK teens.Вони не просто поїхали — вони понесли світло.Ханука — це тепло, присутність і продовження.Для малих громад.Щоб кожен знав: про нього пам’ятають. 

«Дідан Ноцах» буквально означає «наше — перемогло». Це особливий день у хасидській історії, який відзначають 5 тевета.❓Що сталосяУ 1987 році в США завершився судовий процес щодо бібліотеки Любавицьких Ребе. Суд визнав:📚 книги та рукописи належать не приватній особі, а всьому руху ХаБаД.Рішення стало духовною перемогою: знання — не власність одиниці, а спадщина народу.❓Чому це свято книгКнига в юдаїзмі — не предмет, а носій світла.Тора, хасидські тексти, листи Ребе — це ланцюг поколінь.Перемога була не юридичною, а ціннісною: істина перемагає, коли її відкривають усім.❓Як відзначаютьпосилене вивчення Тори та хасидських текстів; книжкові виставки, фарбренгени;підкреслення ідеї: «книга має жити серед людей».❗Сенс дняЯкщо щось належить істині — воно не може бути замкненим.Книги повинні дихати. А знання — йти в світ.«Дідан Ноцах» — це день, коли перемагає пам’ять, слово і світло розуму.

  частина 4, заключна⚖️ Суд за книги✨ В історії ХАБАДу було чимало драматичних сторінок, але одна з найгучніших розгорнулася в Нью-Йорку у 1985–1987 роках. Це була не просто юридична тяганина — а справжня духовна битва: кому належить бібліотека Ребе Раяца — приватним спадкоємцям чи всьому руху?🟨 З чого почалася суперечка📚 Після того як у 1950 році Ребе Раяц (раббі Йосеф-Іцхак) відійшов у вічність, бібліотека залишилася в 770 під опікою «Агудас Хасидей Хабад».Для хасидів це було природно: сам Раяц у листах писав, що бібліотека — не особиста власність, а надбання хасидів.Однак на початку 1985 року його онук Беррі Гур-Аріє заявив, що книги є його приватною спадщиною, і навіть почав продавати томи на аукціонах. Перші книги хасиди були змушені викуповувати за величезні гроші, аби не допустити їх зникнення з бібліотеки. Для хабадників це стало ударом у саме серце: йшлося не про речі, а про святі книги й рукописи, у яких — подих Ребе.🟨 Судова справа⚖️ У 1985 році справа дійшла до американського суду. Процес був незвичайним: у залі звучали не лише юридичні аргументи, а й листи Ребе Раяца, де він чітко писав, що бібліотека — надбання руху ХАБАД.Перед початком слухань у ребецн Хаї-Мушки запитали:«Чия це бібліотека?»Вона відповіла:«Бібліотека належить Ребе,а Ребе належить хасидам».Ці слова стали вирішальними.🙏 Увесь час, поки тривали засідання, хасиди в Нью-Йорку й по всьому світу молилися, читали Тегілім, багато хто тримав пости. Це був справжній «судний день» — і в залі суду, і на Небесах.🟨 Рішення суду — «Дідан Ноцах»🎉 5 тевета 5747 року (1987) суд виніс остаточний вердикт:«Бібліотека належить Агудас Хасидей Хабад».Радість була величезною: хасиди танцювали біля будівлі суду й телефонували друзям по всьому світу.✨ Ребе тоді сказав:«Ці книги не є моїми особистимиі не є чиєюсь приватною власністю.Вони належать усім хасидам —це скарб усього руху».🟨 Наслідки перемоги📚 Одразу після суду Ребе розпочав новий етап — зміцнення й розширення бібліотеки. Він звернувся до хасидів усього світу з проханням надсилати старі видання, рідкісні томи та рукописи.🏛️ У 1989 році розпочалася реконструкція: сусідню будівлю об’єднали з бібліотекою, зробили перехід із 770, створили сучасні приміщення для зберігання та каталогізації.У 1992 році бібліотека відкрилася для дослідників, а в 1994-му було створено виставкову залу для широкої публіки.✨ «Суд за книги» став символом:йшлося не про власність, а про святість і вірність справі Ребе.Відтоді бібліотека живе не як музей,а як живе серце ХАБАДу — відкрите для всього єврейського народу. джерело: 📖 Любавицький календар 

*5 тевета 5293 року (3 грудня 1532 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шломо Молхо.Рабі Шломо народився в 1500 році в Лісабоні, в родині португальських маранів (хрещених євреїв, які таємно зберегли вірність іудаїзму) і носив ім'я Діогу Піріш. Він отримав світську освіту і у віці 21 року був призначений секретарем королівської ради Португалії. В результаті зустрічі з Давидом Реувені в 1525 році, всупереч порадам останнього, Діогу Піріш здійснив обрізання і прийняв єврейське ім'я, через що обоє були змушені втекти з країни. У грецьких Салоніках Молхо вивчав Каббалу і познайомився з творцем «Шулхан Аруха» рабі Йосефом Каро.У 1529 році через донос, в якому говорилося, що він, повернувшись до іудаїзму марран, Молхо був змушений втекти до Риму, де увійшов у довіру до папи Климента VII, який видав йому охоронну грамоту від інквізиції.У 1532 році рабі Молхо разом з Давидом Реувені з'явилися в Регенсбурзі до імператора Карла V. За його наказом Молхо був заарештований і, за відмову зректися своїх переконань і прийняти християнство, був спалений на вогнищі, зробивши тим самим кідуш ѓа-Шем.*5 тевета 5676 року (9 грудня 1915 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Мордехая-Довбера Слоніма.Рабі Мордехай-Довбер був сином рабі Яакова Слоніма і ребецн Менухи-Рохл (відповідно, онуком Мітелер ребе). Він народився в Любавичах і у віці п'яти років разом з батьками переїхав до Ерец-Ісраель, в місто Хеврон. Ставши дорослим, рабі Мордехай-Довбер очолював хабадське об'єднання в Ерец-Ісраель і багато разів приїжджав до Любавичів, особливо близько спілкуючись з п'ятим Любавицьким ребе рабі Шолом-Дов-Бером (ребе Рашаб).Звертаючись до рабі Мордехая, ребе Рашаб називав його «зятем». Справа в тому, що коли рабі Мордехай приїхав до Любавичів, рабі Рашаб, син тодішнього Ребе, рабі Шмуеля (ребе Маѓараш), проводив з ним довгі години, слухаючи розповіді про попередніх ребе (рабі Мордехай чув їх від своєї мами. Одного разу ребе Маѓараш теж послухав ці розповіді і вони так сподобалися йому, що він сказав синові: «запроси його до себе зятем за стіл» (У ті часи багаті євреї прагнули видавати своїх дочок нехай і за бідних, але зате вчених юнаків і брали на себе зобов'язання утримувати зятя певний час, даючи йому можливість вчитися далі. Відповідно, фраза про «запрошення зятем за стіл» означала визнання мудрості рабі Мордехая, здатного прикрасити будь-яку сім'ю). Так рабі Мордехай став для ребе Рашаба «зятем».Похований рабі Мордехай в Хевроні, поруч з могилою матері.джерело: chabad.odessa

📚 частина 3.«Бібліотека Шнеєрсона» в росії✨ В історії бібліотеки ХАБАДу є особлива глава — сповнена болю й надії. Йдеться про так звану «Бібліотеку Шнеєрсона», яка й досі залишається в росії. 🔹 Як книги опинилися в москві📖 Ще в роки Першої світової війни Ребе Рашаб (раббі Шолом-Довбер) був змушений залишити Любавичі й переїхати до ростова. Щоб урятувати безцінні книги, він відправив бібліотеку на зберігання до москви. Там вони мали дочекатися його повернення.⚠️ Але історія розпорядилася інакше: незабаром вибухнула революція, до влади прийшли більшовики, і всі приватні сховища були націоналізовані. Так свята бібліотека опинилася в руках радянської влади й увійшла до фондів Державної бібліотеки імені леніна. 🔹 Боротьба Ребе Раяца📚 Ребе Раяц, син Рашаба, знову і знову звертався до радянської влади з проханнями та петиціями повернути бібліотеку. Але комуністи були непохитні: книги оголосили "надбанням народу"Відтоді хасиди називали це «підйон швуйїм» — визволення полонених. Адже в їхніх очах святі книги перебували в справжньому галуті (вигнанні). 🔹 Після падіння срср🌍 У 1990-х роках, після розпаду радянського союзу, ХАБАД і уряд США почали активно вимагати повернення бібліотеки. Ребе говорив із особливим болем:> «Це не просто книги. Це іскри святості, які томляться в полоні в чужих».російська влада обіцяла шукати рішення, але на практиці майже нічого не змінилося... 🔹 Що сьогодні🏛️ Сьогодні частина колекції зберігається в російській державній бібліотеці. Інша частина — в Єврейському музеї та Центрі толерантності в москві.📌 Але для ХАБАДу це не вирішує проблему. Адже книги не мають бути музейними експонатами, відірваними від свого справжнього дому — 770 у Брукліні.До сьогодні США та ХАБАД вимагають повернути бібліотеку, але росія продовжує відмовляти. 🔹 Символ незавершеного визволення✨ Ця історія триває вже понад сто років. Для хасидів це символ: поки книги залишаються у вигнанні, сама місія ХАБАДу не завершена.Хасиди по всьому світу вірять: настане час, і святі книги повернуться додому — до бібліотеки **«Оhel Yosef Yitzchak – Lubavitch»** у Нью-Йорку. ⚡️ Отже, «Бібліотека Шнеєрсона» в росії залишається не лише історичним фактом, а й живим болем і надією всього ХАБАДу. ⚖️ На початку 2010-х років справа дійшла до американських судів. Суд у Вашингтоні постановив:**росія зобов’язана повернути бібліотеку Шнеєрсона до США.**Але росія відмовилася. Тоді суд ухвалив безпрецедентне рішення:🇺🇸 за кожен день, поки книги не повернуті, росія має сплачувати штраф — **50 000 доларів на добу (!)**💰 Відтоді ця сума зростає і вже давно перевищила сотні мільйонів доларів. джерело:📖 **Любавицький календар**  

4 тевета 5640 року (19 грудня 1879 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма-Шнеура-Залмана з Ляда.Рабі Хаїм-Шнеур-Залман (також відомий під акронімом Рахшаз) був третім сином третього Лббавіцького ребе Цемах-Цедека. Він народився в Любавичах через рік після відходу з цього світу свого прадідуся — Алтер ребе і був названий на його честь (додаткове ім'я Хаїм він отримав у дитинстві, під час хвороби).Після відходу з життя його батька, ребе Цемах-Цедека, він ще три роки залишався в Любавичах, після чого переїхав до Ляд, де став главою Лядської гілки хабадського хасидизму і залишався ним 11 років. джерело: chabad.odessa

Частина 2Бібліотека за Раяца та нашого Ребе✨ Якщо в перших поколіннях Любавицьких Ребе бібліотека була передусім «душею дому», то за Ребе Раяца (рабі Йосефа-Іцхака), а згодом — за нашого Ребе, вона стала серцем і центром усього руху ХаБаД. 🔹 Початок нової бібліотеки📚 У 1920-х роках, після того як комуністична влада в Москві конфіскувала бібліотеку Рашаба, Ребе Раяц почав створювати нову колекцію.У 1925 році він придбав у відомого бібліографа р. Шмуеля Вінера близько 5000 надзвичайно рідкісних томів. Саме вони стали «серцем» майбутньої бібліотеки.✈️ Книги, з якими не розлучаютьсяКоли Ребе Раяца вислали з Радянської Росії, він твердо заявив: без книг не поїде.І сталося справжнє диво — йому дозволили вивезти бібліотеку.Шлях книг був довгим: Рига → Варшава → Америка.💼 Валізи з рукописамиЗбереглася зворушлива історія: у кожній подорожі Ребе Раяц незмінно брав із собою три валізи, наповнені рукописами та святими книгами.Навіть вирушаючи до Ерец-Ісраель, він не розлучався з ними.Це були справжні «скарби у вигнанні».🔥 Порятунок під час війниДруга світова війна стала найважчим випробуванням.Коли нацисти окупували Варшаву, значна частина бібліотеки залишилася там.📦 Частину книг дивом вдалося переправити до Нью-Йорка у 1941 році.⏳ Інша частина вважалася втраченою і була знайдена лише через десятиліття — у 1977 році.🏢 Новий дім у Нью-ЙоркуЗ приїздом Ребе Раяца у 1940 році бібліотека отримала постійний дім — 770 Eastern Parkway.Невдовзі в підвальному приміщенні виділили спеціальну кімнату, і книги зайняли свої місця на полицях, як у справжньому сховищі Тори.📖 Ребе продовжує й розширюєПісля Йуд-Шват 5710 (1950), коли Ребе Раяц відійшов із цього світу, бібліотека перейшла до нашого Ребе.Він перетворив її на світовий центр Тори та хасидської думки.🌍 Ребе надихав хасидів з усього світу надсилати книги — як давні рукописи, так і нові видання.📘 Іноді відбувався обмін: за надіслані книги дарували видання видавництва קה״ת (КЕАТ).🏠 У 1968 році було придбано сусідню будівлю поруч із 770 — спеціально для розміщення стрімко зростаючої колекції.✨ Так бібліотека стала не просто історичним архівом, а живим символом зв’язку Ребе з усім єврейським світом.Це вже було не особисте зібрання книг, а спільний скарб усіх Любавицьких хасидів.джерело:📖 Любавицький календар 

На прикінці шабату, після його завершення, 21 грудня / 1 тевета, ми запалили сьому свічку Хануки у Бабин Яр.У місці, де тиша має пам’ять, а земля знає імена.Світло Хануки тут не гучне — воно стійке.Не виклик — а свідчення.Не жест — а відповідальність пам’ятати й жити.Після завершення шабату святість часу перейшла у будні —і саме тут це світло звучить особливо:пам’ять не гасне, життя триває,а світло знаходить шлях навіть крізь темряву.Ми щиро дякуємо співорганізаторам —в особі директорки Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр»,пані Роза Тапанова,а також усім, хто приєднався цього вечора, щоб розділити пам’ять, тишу і світло.Свічку запалив Юхим Якович Капер, батько якого вижив у Бабиному Яру, разом із представником Офісу Головного рабина України Моше Реувена Асмана.Під час заходу гостей привітали директорка Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» , народна депутатка України , Міністр молоді та спорту України , директорка Фонду «Меморіальний центр Голокосту Бабин Яр» , Голова ГО «Асоціація євреїв-колишніх в’язнів гетто і нацистських концентраційних таборів» Борис Забарко. У заході також взяли участь представники дипломатичних місій.Пам’ятаємо. Несемо світло. Живемо.

Частина перша: від Алтер Ребе до покоління Рашаба✨ Від самого початку хасидизму книга була не просто «підручником». Вона ставала джерелом світла, життя й духовної спадкоємності.Кожне покоління Любавицьких Ребе збирало навколо себе не лише хасидів, а й бібліотеку — зібрання книг і рукописів, що відображало їхній внутрішній світ, шлях служіння та історичну місію.🔹 Алтер РебеРаббі Шнеур-Залман із Ляд📚 Відомо, що Алтер Ребе мав бібліотеку з кількох сотень книг — надзвичайна рідкість для Росії кінця XVIII століття.У 1798 році, під час його арешту, з дому було вилучено близько ста томів: влада перевіряла, чи не містять вони «небезпечних для держави» ідей. Хасидські книги розглядалися як потенційна загроза Російській імперії.🔥 В останні роки життя Алтер Ребе пережив два важкі удари.У 1810 році пожежа знищила частину бібліотеки, включно з власноручними рукописами «Шулхан Арух».А в 1812 році, рятуючись від наполеонівського нашестя, він був змушений залишити книги й рукописи, які так і не вдалося повернути.🔹 Міттелер РебеРаббі Дов-Бер📖 Переїхавши до Любавичів, Міттелер Ребе збудував дім, синагогу та заснував нову бібліотеку.Після обшуку 1826 року в офіційних документах було зафіксовано: у його володінні знаходилося 611 томів. За мірками того часу це було зібрання, співставне з «національною бібліотекою» в мініатюрі.🔹 Цемах Цедек📚 Саме за часів Цемах Цедек бібліотека почала стрімко зростати. Він збирав не лише хасидські праці та рукописи, а й книги з усіх галузей єврейської мудрості — Галахи, Кабали, філософії та Талмуду. Від цього періоду бібліотека вже була справжньою скарбницею знань.🔥 Однак і вона не уникла випробувань. Кілька пожеж у Любавичах знищили частину книг, а після кончини Цемах Цедека частину зібрання було розподілено між спадкоємцями.🔹 Наступні покоління📜 Кожен із наступних Ребе зробив свій внесок: Маараш, Рашаб — у кожного були власні зібрання книг і рукописів, які дбайливо передавалися з покоління в покоління.Історія була немилосердною: війни, пожежі та революції знову й знову ставили під загрозу долю святої бібліотеки. Та завдяки самовідданості Ребе й хасидів зібрання не зникло.📚 Так сформувалася традиція: кожен Любавицький Ребе мав власну бібліотеку, і кожна наступна ставала більшою й багатшою за попередню. Це була не просто колекція книг, а жива ланка передачі Тори й хасидської думки, що поєднала покоління ХАБАДу й підготувала ґрунт для грандіозної бібліотеки, яку ми знаємо сьогодні в 770. джерело: 📖 Любавицький календар