Іноді звичайні неживі предмети проживають таке драматичне життя, що його вистачило б на цілий історичний роман.
Це історія двох масивних чавунних стовпів із міста Балта, на яких досі збереглися старовинні написи. Вони виявилися міцнішими за людську жорстокість, війни та репресивні режими.
У другій половині XIX століття ці чавунні колони були відлиті для Головної синагоги Балти, де вони підпирали центральну галерею. Стовпи тримали не просто склепіння будівлі — вони стали німими свідками головних трагедій балтського єврейства.
Під час жорстокого весняного погрому метал буквально здригався від плачу сотень родин, які шукали в стінах синагоги порятунку та молили про милосердя.
Під час окупації та створення Балтського гетто ці чавунні опори «бачили» знищення громади, нелюдські страждання місцевих жителів та депортованих в'язнів.
Сама будівля Головної синагоги, де на початку XX століття казенним рабином служив видатний діяч Менахем Шейнкін, сильно постраждала у війну і була повністю знесена радянською владою. Але міцний дореволюційний чавун знищити не наважилися.
Радянська влада знайшла святині цинічне утилітарне застосування. Чавунні стовпи відвезли на зруйнований місцевий млин і використали для його відновлення. На довгі десятиліття колишні духовні опори перетворилися на звичайні підпірки для стелі промислового цеху. Навколо них гуркотіли жорна, летів борошняний пил, а викарбувані літери повільно покривалися брудом та забуттям. Здавалося, їхня минула історія стерта назавжди.
Таємниця стовпів розкрилася вже у 1990-х роках, в епоху незалежності України. Суня Вайсерман, колишній в'язень Балтського гетто, багато років пропрацював на цьому самому млині й увесь цей час зберігав секрет промислових опор. Він розповів цю гірку історію духовному лідеру Балтських євреїв Вадиму Ароновичу Вінярському та той вклав особисті кошти, щоб буквально викупити чавунні стовпи та звільнити їх із багаторічного полону.
З Б-жою допомогою ці старі чавунні стовпи знаходять своє нове, законне місце. Їх встановили біля будівлі Савранської синагоги Балти, яка наразі відновлюється.
Переживши погроми, війну, гетто та радянську індустріалізацію, ці колони повертаються до єврейської громади. Вони стануть символом нерозривного зв'язку часів — живим мостом між зруйнованою радянською владою Головною синагогою у XX столітті та відновленої у незалежної Україні громадою Савранської синагоги у XXI столітті.
