21 століття на дворі.

Ми носимо в кишені, без перебільшення,

весь світ.

Маск вигадує назви колоніям на Марсі. Штучний інтелект, не без успіху, намагається вдертися до святая святих — чутливої зони людини, а сама людина не знає елементарних значень слів і станів, які її й визначають.

Запитай зараз у практично кожного з нас, що таке агресія, і кожен, без сумніву, відповість — це насильство.

Агресія — це насильство — ось так звучить сьогодні будь-яке суспільство.

«Не будь агресивним» — слоган-чип, який

це ж суспільство імплантує в кожного з нас.

«Не будь живим!» — насправді кричить перелякане і напівживе суспільство.

Будь-яка, навіть найрозумніша вікіпедія

на цьому місці бреше, ну або не договорює.

Каже, що агресія — це напад.

Але ми й програємо штучному інтелекту тому, що ледачі. І від того дурні.

Диявол, як завжди, в деталях.

Якщо коротко, то gressus — це крок, рух.

Це латина.

Прогрес — рух уперед.

Регрес — рух назад.

Агрес — рух до (до чого-небудь).

Тобто агресія і є саме життя.

Агресія ніколи не була і не є рівною насильству.

Точніше, у насильстві багато агресії, читай руху різної наповненості до об’єкта, але і в любові,

і в ніжності її також, м’яко кажучи, чимало.

Здорова агресія — це рух, наповнений щільною енергією.

Немає щільності — немає можливості знайти баланс.

Немає почуття балансу — дитина ніколи

не навчиться ходити.

Тобто агресія — це певний спосіб передачі енергії.

А ось яким саме стане цей спосіб і якою енергією ми його наповнимо — це наш досвід

і наш вибір.

Власний.

Як завжди, людину і будь-які стосунки руйнує

не агресія, а безграмотне поводження з нею.

Злитися не означає не любити.

Злитися не означає бути поганим і невихованим, і це також не означає, що поганий сам адресат злості.

Злитися не означає байдужість до партнера

і стосунків із ним.

Злитися не означає бути неадекватним.

Злість — це показник того, що хтось занадто близько підійшов до ваших кордонів.

Це один зі способів захисту. Захисту всього.

Це інструмент.

Це спосіб показати, що вам боляче, страшно і, можливо, соромно.

Злість — це енергія і збудження.

Придушена злість — це завжди зґвалтоване збудження.

У тому числі й сексуальне.

До речі, відсутність збудження в парі теж звідти.

Коли на агресію в парі накладено табу, секс у ній стає млявим подружнім обов’язком.

Злість у стосунках — це не показник того, що її джерело хоче ці стосунки зруйнувати, часто навпаки.

Це спосіб звернути увагу на біль, на страх і на небажання йти.

Злість, висловлена вчасно, за адресою

і в екологічній формі — це творче почуття.

Злість ущільнює, наповнює, створює форму.

Вона робить людину ясною, видимою і опорою.

Спертися можна лише на живого, твердого

і ясного.

Тільки.

У цьому житті, щоб зробити вдих і видих,

для початку потрібно народити імпульс і піти

за ним, наповнивши ці кроки щільністю.

Задайте собі, майже, саме головне питання цього життя-навіщо ви зупиняєте людину поруч в бажанні мати цей імпульс?

Від близьких, до держави.

І ще.

Якщо ми не вміємо висловлювати і проживати рух, потужний, прямий і наповнений злісною щільністю, ми так само не зможемо якісно проживати і висловлювати інший рух —

рух любові та ніжності.

Тобто якщо ми не дозволяємо собі злитися,

ми не можемо глибоко і цілісно любити.

Ігор Ларин