"Бувають миті, коли весь світ заперечує істину, яку ти носиш у собі.
Бувають часи, коли ти маєш бути левом. Часи, коли слід злетіти, як орел.
Але зараз — ти маєш бути каменем.
Тепер ти не маєш здригнутися.
Не маєш навіть поглядом визнати існування тих могутніх хвиль, що з гуркотом обрушуються на тебе, прагнучи стерти в пісок, затягнути в глибини океану, змішати з собою.
Ти маєш стати твердим, непохитним каменем —
тим, що лежить в основі твоєї душі,
тим голосом, що долинає з-за меж цієї швидкоплинної реальності,
з-за меж часу і простору,
і каже: «Вони — ніщо. Немає нікого, крім Нього.»
Усе починається з тебе.
А потім це стається і в твоєму світі:
зовнішня шкаралупа ілюзії тріскає,
виявляється істинна реальність,
буря зникає, наче її й не було,
і всі речі починають промовляти:
«Я — не річ. Насправді немає нікого, крім Нього.»"
Рабин Цві Фрімен
Ілюстрація — «Ізраїльський Лев»