Хоча Ту бі-Шват і названо «Новим роком», мова йде лише про одне специфічне питання — питання «віку» плодів фруктових дерев. Тому в цей день можна виконувати будь-яку роботу, і він ніяк не відображений у молитвах.

Проте в цей день прийнято привносити щось від свята: не читають Таханун (траурну частину молитв), не оплакують померлого, а якщо це припадає на суботу — не читають Ав Гарахамім (уривок, що містить згадки про душі покійних).
У цей день їдять плоди, що ростуть в Еретц-Ісраель, причому намагаються скуштувати хоча б один новий плід, який ще не подавали до столу в цьому році, і вимовляють на нього благословення Шехехеяну («Давший нам дожити»).
Водночас інше «початок року» — 1-е Елула — взагалі не виділяється з ряду будніх днів. Чому? Чим він «гірший» за Ту бі-Шват?
Річ у тім, що Ту бі-Шват — це день, що прославляє Країну Ізраїлю, Еретц-Ісраель, більше того — вибраний з урахуванням її природних особливостей. Саме тут до цього дня начебто відновлюється плодоносна здатність землі, зав’язуються плоди.
Серед семи рослин, якими особливо славиться Еретц-Ісраель, п’ять — плоди фруктових дерев і дві злакові культури, як сказано в Торі (Дварим, 8): «Господь Бог твій веде тебе… в землю пшениці й ячменю, виноградних лоз, інжиру і граната, землю оливкового масла і фінікового соку».
Тому день, коли Еретц-Ісраель починає, набравшись сил за зиму, давати життя новому багатому врожаю, має стати радісним днем для єврейського народу, і передусім — для євреїв Ізраїлю.
Насолоджуючись плодами Еретц-Ісраель, ми вимовляємо благословення, початок і кінець якого присвячені цій землі. У ньому ми просимо Того, хто створив її і наділив чудовими якостями та багатством, обдаровувати її й надалі так само щедро, як обдарував Він наших праотців Авраама, Іцхака і Яакова.
Слід пам’ятати, що Всевишній судить усі Свої творіння в годину їхнього цвітіння. Це означає, що в Ту бі-Шват Він судить плодові дерева і визначає їхнє майбутнє, і в цей день нам необхідно молитися за них.
Крім того, сама Тора порівнює синів Ізраїлю з деревами (відтак і звичай не стригти хлопчиків, поки їм не виповниться три роки, так само, як ми не зриваємо плоди з молодих фруктових дерев протягом перших трьох років), і, судячи в цей день дерева, Всевишній опосередковано судить і Ізраїль. А Ізраїль завжди радується в день Суду, яким би вирок йому не був винесений, адже судить його сам Всевишній — тому він і удостоюється виправдувального вироку.