🕯️ Сьогодні мені могло б виповнитися дев’яносто чотири
На згадку про Анну Франк (1929–1945)

Якби життя було добрим,
Сьогодні я святкувала б день народження —
🎂 Зі святковим тортом, сміхом і любов’ю довкола.
Двоє чудових синів, ще й донечка мила,
👶 Онуки, яких можна обіймати й пестити.
Можливо, я б зустріла високого, доброго чоловіка,
🏙️ Працівника міста, з ніжними очима й сильними руками.
Ми жили б за містом,
З двома собаками, котом і радістю в домі. 🐶🐱🌳
Марго, моя люба сестра, жила б поруч,
Можливо, теж була б мамою —
👩‍👧 А наші батьки сяяли б від гордості.
Ми піднімали б келихи за життя, за здоров’я, за любов. 🥂

Але натомість…
Ми спали на твердих дерев’яних нарах,
Тремтіли від холоду й голоду. ❄️
Нас карали за те, на що ми не мали жодного впливу.
Жодних іграшок — тільки біль.
Мама, голодуючи, щоб нагодувати нас,
Слабшала з кожним днем.
Табір був повен хвороб,
І щурів. І тиші. 🐀
Я мріяла про страви, яких ніколи не скуштую —
Картопля, хліб… може, трохи м’яса.
Я уявляла вино. І щось солодке. 🍷🍞
Моя найкраща подруга була в іншому таборі.
Її сміх став спогадом, який я берегла.
Принаймні, поруч була Марго.
Самотність була найжорстокішою.

Потім прийшов тиф.
Ми захворіли.
Жоден лікар не прийшов. Допомога не з’явилася.
Марго пішла першою. Потім — я.
Для нас смерть стала милосердям.
🕊️
Я сподіваюся, наші життя не були марними.
Я сподіваюся, світ пам’ятає.
Ненависть знищує все.
Нехай мій щоденник буде уроком.
Нехай моє мовчання лунає гучніше, ніж коли-небудь могла жорстокість.

90's History