*25 сівана 3448 року (313 рік до н.е.) — Перемога євреїв у диспуті, влаштованому Олександром Македонським.
У талмудичному трактаті «Тааніт» розповідається, що в цей день єврейські мудреці були визнані переможцями в диспуті, організованому Олександром Македонським. Опонентами нашими виступали єгипетські жреці, служителі місцевих кнанейських (хананейських) і арабських язичницьких (до появи ісламу залишалося 900 з гаком років) культів.
*25 сівана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш ѓа-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) першосвященика Ішмаеля бен Еліші.
Талмуд розповідає про незвичайну красу рабі Ішмаеля і навіть відносить його до числа семи найкрасивіших чоловіків світу, але більшості з нас він відомий як автор 13 правил тлумачення Тори (правила наведені в сідурі (збірнику молитов) і повторюються євреями щоранку).
У Талмуді розповідається, що римський імператор, який свого часу цікавився Торою, покликав до себе десять найвидатніших єврейських мудреців того часу і запитав їх: «Яке покарання чекає на того, хто викрадає людей?». «Смертна кара», — відповіли мудреці. «Ну а раз так, то вам доведеться понести покарання за гріх десяти братів, які продали Йосефа в рабство. З тих пір не було рівних синам Яакова, але ви перебуваєте на одному рівні з ними і повинні понести покарання за їх гріх».
Мудреці попросили відстрочки вироку на три дні і на прохання рабі Нехунії Бен ѓа-Кани рабі Ішмаель, який володів таємницею імені Б га (Шем ѓа-Мефораш), піднявся на небо, де ангел повідомив йому, що їх мученицька смерть визначена Всевишнім. Дочка римського імператора, вражена красою рабі Ішмаеля, спробувала зберегти його життя, але батько відповів відмовою, мовляв, закон суворий, але це закон. І тоді дочка попросила здерти шкіру з обличчя рабі Ішмаеля при його житті, щоб зберегти таку красу. Побажання «доброї» дівчини було виконано і рабі Ішмаель прийняв мученицьку смерть, ставши одним з «десяти мучеників» (асар харугот малкус).
*25 сівана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш ѓа-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) насі (глави єврейського народу) Шимона бен Гамліеля.
Рабі Шимон був четвертим поколінням нащадків Гілеля і очолював Сангедрін (вищий законодавчий єврейський орган тих часів) за часів руйнування Храму. Талмуд розповідає, що в свято Сукот, в день Сімхас Бейс ѓа-Шоева («Свято виливання води на храмовий жертовник») коли веселощі досягали свого максимуму рабі Шимон жонглював вісьмома (!) палаючими смолоскипами.
Рабі Шимон став першим з десяти мучеників, тому що коли його і рабі Ішмаеля вели на страту, вони обидва звернулися до ката з проханням стратити їх першими і не дати їм побачити смерть товариша — найвидатнішого мудреця Тори. Рабі Ішмаель, як коѓен-годоль (першосвященик) наполягав на своєму праві першої смерті, рабі Шимон, як насі (глава народу) вимагав для себе того ж. Кат кинув жереб і першим померти випало рабі Шимону.
*25 сівана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш ѓа-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) заступника першосвященика — рабі Ханіни бен Доса.
Третім із страчених цього дня мудреців був заступник першосвященика рабі Ханіна бен Доса.